Особливості цивільного правовідношення
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?реби повинне набути правової форми, воно стає не взагалі правовідношенням, а відношенням, врегульованим певною галуззю права. Тому поряд із спільними ознаками будь-якого правовідношення, останнє набуває ряду специфічних рис, що зумовлюються характером тієї галузі права, до сфери регулювання якої воно належить. Такими специфічними рисами характеризується і цивільне правовідношення, які виявляються для того, щоб з цілої сукупності найрізноманітніших правових звязків виділити відносини врегульовані нормами цивільного права.
1.2 Поняття та ознаки цивільного правовідношення
На всіх етапах розвитку юридичної науки проблеми правовідношення привертали пильну увагу вчених, що працюють не лише в області загальної теорії держави і права, але і в галузевих науках. У кожній з галузей робилися спроби визначити специфіку правовідношення обумовлену предметом і методом правового регулювання даної галузі суспільних відносин.
Особливості різних галузей правового регулювання виражаються в структурі правовідносин, співвідношенні прав і обовязків, складі учасників і їх правовій характеристиці, засобах дії на поведінку учасників правовідносин. Дослідження правовідносин в різних галузях правового регулювання дає можливість глибше розкрити звязки предмету і методу, розкрити обєктивні закономірності співвідношення окремих видів суспільних відносин і їх правової форми. Дослідження особливостей різних видів правовідносин збагачує загальну теорію правовідношення, допомагаючи розкрити суть і зміст правовідносин у всіх їх виразах.
Деякі автори трактують правовідношення саме як поняття, повязане з визначеним колом цивільно-правових відносин.
Цивільні правовідносини один з видів правовідносин. Через це їм властиві як спільні риси і ознаки, характерні для всіх правовідносин, так і специфічні обумовлені тим, що цивільні правовідносини виникають в результаті цивільно-правового регулювання майнових і деяких особистих немайнових відносин. Інакше кажучи, специфічні риси і ознаки цивільних правовідносин зумовлені особливостями самого цивільного права.
Існує ряд зовнішніх ознак, що відрізняють цивільне правовідношення від інших видів правових відносин. До них відносяться наступні:
По-перше, субєкти цивільних правовідносин відокремлені один від одного як в майновому, так і в організаційному плані, через що вони самостійні, незалежні один від одного, співвідносяться один з одним як рівні;
По-друге, рівність учасників суспільних відносин, що становлять предмет цивільно-правового регулювання, закладено в даних відносинах, іманентно властиво ним. Цивільне право всіма засобами і способами, наявними в його арсеналі, юридично забезпечує таку рівність. Внаслідок цього цивільні правовідносини формуються як правовідносини між рівноправними субєктами, як правовідносини особливого структурного типу, в яких обовязок кореспондує субєктивному праву як право вимоги, а не як веління. При всій полярності субєктивних прав і обовязків в цивільних правовідносинах зобовязаний субєкт у всіх випадках знаходиться в рівному положенні з уповноваженим субєктом, тобто в стосунках координації, а не субординації.
По-третє, самостійність учасників суспільних відносин, що підпадають під цивільно-правове регулювання, диспозитивність зазначеного регулювання обумовлюють ту обставину, що основними юридичними фактами, що породжують, змінюють і припиняють цивільні правовідносини, є акти вільного волевиявлення субєктів угоди.
По-четверте, в якості юридичних гарантій реалізації цивільних правовідносин застосовуються властиві тільки цивільному праву заходи захисту цивільних прав і міри відповідальності за невиконання обовязків, що відрізняються, головним чином, майновим характером.
Нарешті, останнью ознакою можуть являтися особливі способи припинення цивільних правовідносин. Такі способи припинення правовідносин, як передання відступного, зарахування, новація, прощення боргу та інші відомі тільки цивільному праву. Однак ця ознака не є досить точною, наприклад, ст. 601 ЦКУ містить перелік випадків, за яких не допускається зарахування зустрічних вимог. 601 ЦКУ містить перелік випадків, за яких не допускається зарахування зустрічних вимог.
На підставі вищенаведеного можна стверджувати, що цивільні правовідносини це юридичний звязок рівних, майново та організаційно відокремлених субєктів майнових і особистих немайнових відносин, що виражається в наявності у них субєктивних прав і обовязків, забезпечених можливістю застосування до їх порушників державнопримусових заходів майнового характеру.
2. Особливості цивільного правовідношення
2.1 Специфіка правового регулювання цивільних правовідносин
цивільний правовідношення
В теорії цивільного права не існує єдиного підходу до розуміння галузевого методу правового регулювання. Одні автори розкривають метод правового регулювання в аспекті обєктивного права; інші підходять до сутності методу з позиції характеру конкретних правових звязків, що складаються між субєктами; треті звертають увагу на органічну єдність елементів галузевого методу і на його нерозривний звязок зі змістом галузі права.
Своє безпосереднє вираження метод цивільно-правового регулювання отримує як в специфіці цивільно-правових норм, так і в структурних особливостях і в змісті цивільних пра?/p>