Особливості цивільного правовідношення
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
г цивільної дієздатності фізичних осіб залежить від їх віку та психічного здоровя. Виходячи з цього цивільне законодавство України розрізняє наступні види дієздатності: повну цивільну дієздатність, неповну цивільну дієздатність, часткову цивільну дієздатність, обмежену цивільну дієздатність, або визнає фізичну особу недієздатною.
Повна дієздатність настає з досягненням фізичною особою повноліття.
Неповну цивільну дієздатність мають фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітні особи).
Часткова цивільна дієздатність характерна для осіб віком до чотирнадцяти років (малолітні), які мають право вчиняти дрібні побутові правочини.
Обмежена цивільна дієздатність встановлюється судом щодо фізичних осіб, які страждають на психічний розлад здоровя, що суттєво впливає на їх здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або керувати ними). Правовими наслідками зазначеного рішення є те, що над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування. Обмежено дієздатна фізична особа самостійно, без згоди піклувальника може вчиняти лише дрібні побутові правочини.
Громадянин, який внаслідок хронічного, стійкого, психічного розладу здоровя не здатний усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним, у звязкку з чим над ним встановлюється опіка, що призводить до втрати ним можливості вчиняти будь-який правочин.
Отже, кожен із видів дієздатності включає в себе різний обсяг цивільних прав і обовязків.
Правовою формою обєднання фізичних осіб для участі в цивільному обороті є юридична особа.
Юридичною особою згідно з законом є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦКУ).
Як будь-який субєкт цивільних правовідносин юридична особа наділена правоздатністю та дієздатністю, тобто здатністю мати цивільні права та обовязки та набувати їх для себе своїми діями. З моменту введення в дію нового ЦКУ юридична особа здатна мати такі самі цивільні права та обовязки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині тобто юридичні особи наділені загальною правоздатністю.
Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення (дня її державної реєстрації), і припиняється з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи.
Цивільні права і обовязки юридична особа набуває та здійснює через свої органи. За обсягом цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи збігаються у часі.
Держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Дані субєкти цивільних правовідносин здійснюють свої права та обовязки через відповідні органи. Що стосується опосередкованої форми участі держави, Автономної Республіки Крим та територіальних громад у цивільно-правових відносинах, то вона забезпечується можливістю зазначених субєктів створювати юридичні особи як публічного, так і приватного права.
Специфіка прояву участі у цивільних правовідносинах держави полягає у тому, що, з однієї сторони, держава є владним субєктом публічних відносин, а з іншої вона виступає учасником цивільних правовідносин на засадах диспозитивності.
Тому прийнято розрізняти події за ступенем визначеності волі субєктів на абсолютні , що не залежать від будь-якої волі та відносні, - обєктивно повязані з чиєюсь волею, виявлення якої слугує причиною настання подій.
3.2 Обєкти цивільного правовідношення
Проблеми обєктів цивільних прав займають одне з центральних місць у теорії та практиці цивільного права. Тут все піддається сумніву починаючи з того, чи потрібна взагалі така категорія як обєкт правовідносини, і закінчуючи питанням, що ж слід розуміти під обєктом правовідносин.
Категорія "обєкт" використовується в цивільному праві в декількох термінологічних комбінаціях. Це і "обєкти цивільних прав", і "обєкти субєктивних прав", і "обєкти правового регулювання", і, нарешті, "обєкт цивільних правовідносин". Питання про співвідношення даних категорій є складним і неоднозначно вирішуються у цивілістиці. Найбільші труднощі полягають у розумінні того, як в дійсності співвідносяться поняття "обєкти цивільних прав" і "обєкти цивільних правовідносин". Сенчіщев В.І. ототожнює поняття обєкта цивільних прав та обєкта цивільних правовідносин: "Зміст понять "обєкт цивільних прав" і "обєкт цивільних правовідносин", якщо не є тотожним, то, принаймні, не повинні суперечити одне одному, оскільки те, що не є обєктом цивільних прав, очевидно, не може стати обєктом цивільних правовідносин, і навпаки". В.А. Лапач займає протилежну позицію. 2Лапач займає протилежну позицію.
Вважаємо, що найбільш правильним був би підхід, за яким обєкт цивільних правовідносин і обєкт цивільних прав єдині. Очевидно, що говорячи про обєкт цивільних прав, ми маємо на увазі саме обєкт цивільних прав. Субєктивні цивільні права, виникають і реалізуються в рамках правовідносини, поза ним вони просто не існують до моменту виникнення правовідносини можна говорити лише про правосубєктность, але ні в якому разі не