Особливості цивільного правовідношення
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
цесі здійснення абсолютних прав на перший план виступають власні дії їх носіїв. В основу класифікації правовідносин покладено різні ознаки. Тому одне і те ж правовідношення може бути одночасно абсолютним, речовим або відносним, зобовязальним. Абсолютними є немайнові та речові правовідносини, відносні правовідносини збігаються в цивільному праві з зобовязальними. Розподіл цивільних правовідносин на речові і зобовязальні засновано за критерієм способу задоволення інтересу. Носій права у речових правовідносинах може здійснювати це право без сприяння зобовязаних осіб, через свої активні дії, а для здійснення ж зобовязальних прав, необхідне виконання обовязків боржником. Речові правовідносини, природно, є майновими, абсолютними, зобовязальні здебільшого відносні, майнові, але можуть бути і немайновими.
4) активні і пасивні цивільні правовідносини. Вони розрізняються за характером поведінки зобовязаної сторони. Якщо на останню у правовідношенні покладено обовязок активної поведінки, то субєктивне право вичерпується лише двома повноваженнями правом вимоги і правом захисту порушеного права. Цим вони відрізняються від абсолютних відносин субєктивного права (у випадку невиконання обовязку). При цьому, субєктивне право покликане забезпечити виконання обовязку, тобто досягнення активної діяльності зобовязаної сторони. До активних правовідносин належать зобовязальні відносини. В них боржник зобовязаний вчинити на користь уповноваженої особи певну дію. У пасивних правовідносинах змістом субєктивного о6овязку є пасивна поведінка: зобовязана сторона повинна утримуватись від порушення субєктивного права уповноваженої сторони. Уповноважена сторона у пасивних правовідносинах, навпаки, має, так би мовити, повноцінне субєктивне право з його трьома правомочностями: право вимоги, право на захист порушеного субєктивного права і право на свої активні дії, активну поведінку. В цих відносинах субєктивне право набуває головного і самостійного значення. До пасивних правовідносин належать відносини власності, авторські і винахідницькі відносини, особисті немайнові відносини з приводу честі, гідності тощо;
5) за характером нормативного спрямування цивільні правовідносини поділяються на регулятивні та охоронні цивільні правовідносини. В основу регулятивних правовідносин покладено дію цивільно-правових норм, спрямованих на регулювання майнових та особистих немайнових відносин їх учасників,тобто це правовідносини, через які здійснюється регулювання нормальних економічних відносин і особистих немайнових відносин. Тобто, за допомогою регулятивних відносин здійснюється рівномірна діяльність громадян і організацій. Охоронні цивільні правовідносини виникають внаслідок порушення цивільних прав одного із субєктів цих відносин і спрямовані їх відновлення.
3. Елементи цивільного правовідношення
3.1 Субєкти цивільного правовідношення
Субєктами правовідносин є особи, персонально і майново відокремлені, що наділені правами і обовязками у правовідносинах. Слово "особи" вживається у широкому значенні для позначення будь-яких субєктів права. Учасниками цивільних відносин є фізичні, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші субєкти публічного права (ст. 2 ЦКУ).
Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (ст. 24 ЦКУ). Фізичними особами вважаються не тільки громадяни України, але іноземні громадяни і особи без громадянства.
Передумовою вступу субєкта права як учасника цивільних правовідносин є його цивільна правосубєктність, тобто наявність цивільної правоздатності та дієздатності.
Цивільна правоздатність це здатність мати цивільні права та обовязки, яку мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється зі смертю. Щоправда, здатність мати окремі цивільні права та обовязки може повязані з досягненням фізичною особою відповідного віку. Варто зауважити, що правоздатність є лише основою для правоволодіння, вона ще не означає фактичну наявність в особи передбачених законом прав і обовязків. Тобто, правоздатність реалізується за наявності певного юридичного факту, з яким повязується виникнення субєктивного права, яке до цього носило абстрактний характер.
Дієздатність, як і правоздатність, - це юридична категорія, але на відміну від першої, вона не є природними правами людини, а наданими їй в силу закону. Зміст дієздатності включає в себе наступні елементи: здатність особи своїми діями набувати цивільні права та створювати для себе цивільні обовязки; здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обовязки; здатність нести відповідальність за цивільні правопорушення.
Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільна дієздатність як і правоздатність є невідчужуваною. Обся