Geum.ru

Основи культурології

Методическое пособие - Культура и искусство

Другие методички по предмету Культура и искусство

?игнали і події, а на знаки, тобто адаптувалися до ситуації комунікації. Таким чином, у культурі головним є семіотичний процес (комунікація, означення, форми знакової поведінки). Саме він забезпечує відтворення ефективних типів поведінки, діяльності, життя.

Культурогенез це не однократна подія походження культури в первісну добу людства, а процес постійного народження нових культурних форм і систем. Подальший розвиток культури відбувається як у межах окремих культур (у плані вдосконалення адаптації людини до певної системи цінностей), так і при зміні однієї культури іншою. Культура є процесом соціалізації, процесом формування психіки й тілесності людини.

Отже, з позиції еволюційної теорії основною причиною культурогенезу є необхідність адаптації людських спільнот до змінних умов їхнього існування шляхом виникнення форм, технологій, продуктів діяльності. Сам генезис культурних форм можна умовно структурувати на фази ініціювання новацій (соціальне замовлення), створення нових форм, конкурс їх ефективності та впровадження відібраних форм у практику.

 

2.2 Археологічна культура

 

Первісна епоха це найбільший період в історії людства від виникнення людини і до появи державності. Протягом первісної епохи відбувалися такі процеси:

1) антропогенез біологічна еволюція людини, що завершилася приблизно 40 тисяч років тому виникненням виду людина розумна (Homo sapiens), а також виникненням основних людських рас, і соціогенез формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплемінної організації.

У ХІХ ст. склалося два погляди на проблему антропосоціогенезу:

  1. релігійний і близькі до нього (наприклад, життя занесене на Землю інопланетянами), суть яких у тому, що життя й людина мають неземне походження;
  2. еволюційний, який, виходячи із сучасних наукових знань, пояснює виникнення людини поступовим розвитком і ускладненням форм матерії.

Перший погляд не вимагає доказів, а приймається, зазвичай, на віру.

В еволюційній теорії на сьогоднішній день аксіомою є твердження, що людина це підсумок космічної, біологічної та культурної еволюції.

Процес антропосоціогенезу здійснювався за двома напрямками:

  1. через зміну неорганічної природи (клімату, ландшафтів тощо);
  2. через зміну органічної природи (мутації, природний відбір);

2) формування мислення (або інтелекту) людини, її мови;

3) розселення людства на всіх континентах;

4) перехід людей від привласнювального господарювання (мисливство, збиральництво) до відтворювального (землеробство і скотарство);

5) поява перших світоглядних, релігійних уявлень, міфологічних систем.

Специфічною рисою первісної культури є синкретизм (нероздільність), коли форми свідомості, господарчі заняття, суспільне життя, мистецтво не відокремлювалися і не протиставлялися одне одному. Будь-який вид діяльності сполучав у собі інші. Наприклад, у полюванні були зєднані: технологічні прийоми виготовлення зброї, стихійні наукові знання про звички тварин, соціальні звязки, які виражалися в організації полювання (індивідуальні, колективні), релігійні уявлення магічні дії для забезпечення успіху, які у свою чергу включали елементи художньої культури: пісні, танці, живопис. Саме внаслідок такого синкретизму характеристика первісної культури передбачає цілісний розгляд матеріальної і духовної культури, чітке усвідомлення умовності такого розподілу.

Первісну історію людства традиційно поділяють на палеоліт, мезоліт і неоліт (камяний вік) 2 млн. р. тому межа III тис. до н.е.; епоху бронзи II тис. до н.е.; ранній залізний вік I тис. до н.е.

Палеоліт. Епоха палеоліту (давній камяний вік) 40-12 тис. до н.е. Малюнки на стінах і стелях печер: петрогліфи (зображення тварин, зокрема стихійної сили життя звірів, людей, людської руки, обведеної фарбою, передача стрімкого бігу, боротьби, повадок, які виконано на камені, рідко, але зустрічаються, зображення людей у масках. Широко відомий так званий Чаклун з печери Трьох братів у Франції напіволень-напівлюдина), гравюри на кістках і рогах, рельєфні малюнки, глиняні, камяні, деревяні, кістяні скульптури або статуетки.

Мистецтво танцю, ймовірно, також розвивається з імітації поведінки тварин, мисливських і військових вправ.

Питання про шляхи становлення образотворчого мистецтва є складною науковою проблемою. Одні дослідники першим намаганням зобразити щось вважають смуги на наносному шарі глини на стінах печер (їх називають макарони) і відбитки рук. Інші ж доводять, що найдавнішим було натуральне мистецтво виготовлення опудал тварин. На цій основі виникла скульптура, а вже потім рельєф, гравюра, малюнок.

Працювали давні художники при світлі смолоскипів або світильників з моху. Рукою чи примітивними пензлями (жмут вовни, пучок трави) наносилися сажа, мінеральні фарби. Широко застосовували охру природну червону фарбу різних відтінків, від жовтуватого до пурпурового. Її компонентами є цегла і сполуки заліза або марганцю. Охру спочатку знаходили в натуральному вигляді, а пізніше стали виготовляти, перепалюючи залізняк.

Художники палеоліту зображували переважно тварин: зубрів, коней, оленів, мамонтів. Перші малюнки недосконалі, але згодом майстерність досягла вражаючого рівня. Фігури тварин стали малювати впевненою лінією, дотримувалися пропорції. Зявилася штриховка, суцільне розфарбовування, застосування різних кольорів, що допо?/p>