Основи культурології
Методическое пособие - Культура и искусство
Другие методички по предмету Культура и искусство
ьного життя.
Культурна творчість людей, таким чином, проявляється відразу як подвійне відношення природного і суспільного.
Природне відношення підказано людській діяльності самою природою. Воно полягає в тому, що людині потрібно вирішити питання, що їй робити, щоб вижити в природі.
Суспільне життя народжувалось у процесі спілкування індивідуумів і завжди зводилося до того, щоб загальними зусиллями визначити, як здійснити ту чи іншу діяльність.
Потреба в праці та спілкуванні це потреба культурної історії людства, повязаної з появою повсякденного завдання, викликаного необхідністю й можливістю самому обирати свій образ життя, створювати самого себе і власний світ культури державу, мораль, право, науку, мистецтво; створювати уявлення про добро й справедливість, совість і честь, які народжувались лише у процесі спілкування. Саме в цьому полягає філософський сенс культури.
1.2 Сутність культури
Основною категорією культурології є поняття культура.
Термін культура у початковому його тлумаченні не позначав якогось особливого предмета, стану або змісту. Він був повязаний з уявленнями про дію, зусилля, спрямовані на дію чогось, і тому вживався з певним доповненням, що позначало завжди культуру чогось: культуру духу, культуру розуму тощо. Пізніше культуру стали розуміти як людяність, що виділяє людину з природи, варварського стану.
Більшість людей переконана, що саме культура те головне, основне, що відрізняє людське і соціальне буття від існування дикої природи. Пояснення і докази цієї тези наводяться найрізноманітніші, в залежності від того, що розуміється під культурою.
Слово культура латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення, обробіток. У класичній давнині воно вперше було зафіксовано в праці Марка Порція Катона De agri cultura (ІІІ ст. до н.е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Турботи відповідали духові того часу. Автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб утримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти.
Таке значення слова культура пішло в минуле. Слово культура набуло багатозначності у видатного римського оратора і публіциста Цицерона. В одному зі своїх листів він говорить про культуру духу, тобто про розвиток розумових здібностей, що є гідним завданням для вільної людини і дається завдяки заняттям філософією.
Зігравши роль універсальної мови у середньовічній Європі, латина донесла до нас слово культура через пітьму сторіч. Хоча вживалося воно тільки у словосполученнях і означало ступінь майстерності в якій-небудь галузі, придбання розумових навичок (наприклад, cultura juris вироблення правил поведінки, cultura scientiae засвоєння науки, cultura literarum вдосконалення письма).
Така різноманітність контекстів вживання слова культура не пройшла безслідно. До XVIII ст., згідно з висновками лінгвістів, слово культура стало окремою, самостійною лексичною одиницею, яка позначала обізнаність, освіченість, вихованість, тобто все те, що й зараз ототожнюють з культурністю.
Сучасні дослідники шукають аналоги до терміна культура в інших мовах. Так у давньогрецькій мові вживалося слово пайдейя, що означало виховання гармонійної особистості (в дитині), у китайській мові жень і вень означали виховання благородної людини, в давньоіндійській літературі говорилося про дхармашастру (вчення про життєві правила поведінки й обовязки віруючого). Ця схожість виправдовує використання поняття культура для вивчення різноманітних історичних фактів.
Новітня наукова інтерпретація культури розглядає її як універсальну категорію, зміст якої трактується різними гуманітарними науками, дослідницькими школами та авторами досить умовно. Культурні процеси і явища відрізняються складністю і багатоплановістю. Тому в сучасній науці нараховується декілька сотень визначень культури. Деякі з них широко відомі: культура це сукупність досягнень людства; все багатство матеріальних і духовних цінностей; це інтегральний образ, що обєднує науку, освіту, літературу, мистецтво, мораль, уклад життя при визначальній ролі світогляду. За визначенням Енциклопедичного словника з культурології, культура це іманентна характеристика або параметр суспільства; те, що поза суспільством не є культурою. Б. Малиновський називає культурою соціальне наслідування як ключове поняття культурної антропології, X. Ортега-і-Гассет соціальне спрямування, яке надає людство культивуванню індивідуальних біологічних потенцій. А. Флієр визначає культуру як соціальний досвід колективної життєдіяльності людей.
Крім того, існує багато визначень культури, де одні під культурою розуміють цінності духовного життя, інші звужуючи це поняття, відносять до культури лише ідеологію, яка повинна обслуговувати сферу виробництва. Це пояснюється багатогранністю феномена та широким вживанням терміна культура в конкретних дисциплінах.
Суть соціального призначення культури розкривається в цілому ряді дефініцій (визначень). Наприклад, культура це: