Основи базування деталей та заготовок
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
)i теоретична схема базування заготовки при обробцi (б)
Чим точнiшими умовами звязана поверхня з вимiрювальною базою, тим бiльшу кiлькiсть ступенiв вiльностi остання повинна вiдiбрати у заготовки чи деталi при базуваннi.
Для забезпечення паралельностi оброблюваноi поверхнi та технологiчноi бази остання повинна вiдбирати як мiнiмум два ступеня вiльностi, тобто бути напрямною базою, щоб забезпечити перпендикулярнiсть - три ступеня вiльностi (установча база).
Якщо за всiма координатами точнiсть розмiрiв (умов) однакова, вид бази диктуiться ii габаритними розмiрами, зручнiстю практичноi реалiзацii теоретичноi схеми тощо.
Виходячи з наведеного, у розглянутому прикладi прийнято за установчу базу поверхню 3, за напрямну базу - поверхню 2, за опорну базу - поверхню 1 (рис. 33, б).
Приклад 2
Розробити теоретичну схему базування бруса при обробцi отвору D (рис. 34, а).
Рис. 3 Координацiя отвору (а) i теоретична схема базування заготовки при його обробцi (б)
Виходячи з розмiрних звязкiв деталi, вимiрювальними базами по координатах x, y, z i вiдповiдно поверхнi 1, 2, 3. Оскiльки отвiр D повинен бути перпендикулярним до поверхнi 3, вона повинна бути установчою базою. У звязку з тим, що точнiсть вiдстанi отвору вiд поверхнi 1 точнiша, нiж вiд поверхнi 2, поверхня 1 повинна бути напрямною, а поверхня 2 - опорною базою (рис. 34, б).
Значно складнiше розробляти теоретичну схему базування, коли вимоги до розташування розглядуваноi поверхнi заданi неявно (в прихованому виглядi), або частина чи всi вимiрювальнi бази i неявними. Як правило, конструктор задаi розмiрнi звязки в симетричних деталях, як це показано на рис. 35. Тим самим передбачаiться, що вiсь отвору повинна збiгатися з лiнiiю перетину площин симетрii РЖ-РЖ i РЖРЖ-РЖРЖ зовнiшнього контуру, тобто розмiри Б i В дорiвнюють нулю. А звiдси до виявлення вимiрювальноi бази один крок: нею i лiнiя 0-0. Виходячи iз службового призначення деталi оброблюваний отвiр повинен розташовуватись паралельно граням деталi, а тому, враховуючи вiдноснi розмiри поверхонь деталi, лiнiя 0-0 повинна бути подвiйною напрямною базою (рис. 35, в). Оскiльки вимог до розташування отвору вiдносно торцiв не висуваiться, будь-який з них може бути прийнятий за опорну базу. Другою опорною базою i площина симетрii ОХ зовнiшнього контуру (рис. 35, в), хоча може бути i площина ОY.
Рис. 35. До розробки теоретичноi схеми базування з використанням умовних баз
Якщо за службовим призначенням отвiр D повинен бiльш точно розташовуватись вiдносно торцевоi поверхнi (бути перпендикулярним до неi), остання маi бути установчою базою, а лiнiя 0-0 - подвiйною опорною базою.
10. Приклади побудови та реалiзацii теоретичних схем базування
На рис. 36-45 наведенi приклади формулювання задач, побудови теоретичних схем та практичноi iх реалiзацii для рiзних схем обробки деталей.
Рис. 36. Базування призматичноi деталi при фрезеруваннi поздовжнього паза
Рис. 37. Базування диска при свердлiннi екiентричного отвору
Рис. 38. Базування валика
Рис. 39. Базування цилiндричноi деталi на оправцi
Рис. 40. Базування кульки при свердлiннi у ньому центрального отвору
Рис. 41. Базування корпусу пiдшипника ковзання при розточуваннi отвору
Рис. 42. Базування важеля (варiант 1)
Рис. 43. Базування важеля (варiант 2)
Рис. 44 Базування важеля (варiант 3)
Рис. 45. Базування важеля (варiант 4)
11. Встановлення заготовок у пристроях
Процес встановлення заготовок у пристроях чи на верстатi полягаi у iх базуваннi (орiiнтуваннi) та закрiпленнi.
Ранiше було вказано, що для точноi обробки заготовки необхiдно правильно ii розташувати по вiдношенню до пристосувань верстата, якi визначають траiкторiю руху подачi оброблювального iнструмента, забезпечити постiйнiсть контакту баз з опорними точками i повну нерухомiсть заготовки вiдносно пристрою в процесi ii обробки. Перша задача розвязуiться технологом при побудовi теоретичноi схеми базування заготовки, що визначаi необхiдне для розвязання даноi технологiчноi задачi число та розташування iдеальних звязкiв i опорних точок, а також визначаi вiдповiднi базовi поверхнi заготовки.
При проектуваннi пристрою конструктор по оснащенню повинен передбачити створення та розташування опор для базування заготовки в точнiй вiдповiдностi зi схемою базування, створеною технологом.
При оформленнi робочоi технологiчноi документацii (операцiйнi карти) для спрощення та скорочення роботи технолога рекомендуiться замiсть теоретичних схем базування наносити на операцiйнi ескiзи умовнi позначення опор, затискачiв i установчих пристосувань, якi матерiалiзують в реальних пристроях iдеальнi опорнi точки.
Умовнi позначення опор, затискачiв та установчих пристосувань, що вiдповiдають державному стандарту, наведенi в [6, додаток 6].
В необхiдних випадках в операцiйних ескiзах для позначення базових поверхонь також допускаiться застосування позначення.
Для спрощення ескiзу окреме зображення декiлькох однойменних опор чи опорних точок, розташованих на однiй базуючiй поверхнi, для виду збоку може бути замiнене одним символом iз вказанням справа вiд нього кiлькостi однойменних опор, необхiдних для орiiнтування даноi поверхнi у виглядi:
Позначення опор на видi зверху наносяться на ескiзах окремо одне вiд одного у вiдповiднос?/p>