Основи базування деталей та заготовок
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
ншуваного чи без зменшення вiдiмника. Допуск розмiру а заданий конструктом i не може бути збiльшений, тому iдиним способом розвязання поставленоi задачi i зменшення вiдiмника, тобто зменшення допуску на розмiр в. Зменшення Тв необхiдно провести таким чином, щоб на розмiр в i на технологiчний розмiр с було встановлено допуски, якi можна забезпечити технологiчно. Оскiльки з технологiчноi точки зору складнiсть виконання розмiрiв в i с однакова (обидва розмiри лежать в одному iнтервалi розмiрiв i одержуються на горизонтально-фрезерному верстатi) вiд опорноi технологiчноi бази, допуск розмiру в зменшуiться до величини Тв = 0,18 мм, що дорiвнюi половинi допуску вихiдного розмiру а. В цьому випадку на технологiчний розмiр с можна призначити допуск, близький до встановленого допуску розмiру в.
Остаточно розмiр призначаiться з допуском, що дорiвнюi найближчому стандартному iз збереженням встановленого кресленням мiнусового вiдхилення поля допуску вiд номiналу, тобто:
в = 50-0,16 = 50h11
Тодi розрахунковий допуск технологiчного розмiру:
Тс = 0,36 - 0,16 = 0,20 мм.
Граничнi значення технологiчного розмiру с визначаються з того ж розмiрного ланцюга (рис. 58, в), тобто:
а = в - с;
аmax = вmax - cmin;
cmin = вmax - amax = 50 - (10 + 0,36) = 40-0,36 мм;
аmin = вmin - cmax;
cman = вmin - amin = 50 - 0,16 - 10 = 40-0,16 мм.
Розрахункова величина розмiру мм. Остаточно приймаiться найближче стандартне значення цього розмiру мм, що вiдповiдаi значенню 40b11.
Граничнi значення проставленого технологiчного розмiру c знаходяться в межах розрахункових розмiрiв.
Перевiрковий розрахунок на максимум i мiнiмум:
аmax = 50 - (40 - 0,33) = 10+0,33
amin = 50 - 0,16 - (40 - 0,17) = 10+0,01
показуi, що граничнi значення вихiдного конструкторського розмiру а знаходяться в межах граничних розмiрiв, встановлених кресленням, i перерахунок розмiрiв виконаний вiрно.
У випадках, коли стандартний розмiр, що i найближчим до розрахункового технологiчного розмiру c, суттiво вiдрiзняiться за величиною свого поля допуску вiд розрахункового, остаточно може бути прийнятий розрахунковий розмiр c.
На основi проведеного розрахунку в операцiйних ескiзах заготовки замiсть розмiрiв, вказаних на кресленнi 10Н14 i 50h14 повиннi бути проставленi новi розмiри b = 50h11 i c = 40b11 Таким чином, у звязку з незбiжнiстю технологiчноi та конструкторськоi (вимiрювальноi) баз робiтнику фактично доводиться витримувати бiльш жорсткий допуск у порiвняннi з допусками, встановленими конструктором. В розглянутому випадку замiсть допускiв по h14, встановлених кресленням, повиннi бути витриманi допуски по h11 i b11.
Якщо таке значне пiдвищення потрiбноi точностi обробки призведе до надмiрного зниження продуктивностi та зростання собiвартостi продукцii, то може виявитись доцiльним використання спецiального пристрою, який би дозволив здiйснити фрезерування паза безпосередньо вiд конструкторськоi бази А. Схема подiбного пристрою зображена на рис. 59, а. Технологiчна опорна база (площина А) i одночасно конструкторською базою, вiд якоi без будь-яких перерахункiв безпосередньо витримуiться конструкторський розмiр a = 100,36 мм. Коливання розмiру в нiяк не вiдiбiться на точностi одержання конструкторського розмiру, тому зменшувати допуски тут немаi потреби.
На рис. 59, б показане фрезерування поза комплектом фрез одночасно з площиною А. Як i у попередньому випадку, паз обробляiться вiд технологiчноi бази - площини А (яка i тут настроювальною), що збiгаiться з конструкторською та вимiрювальною базами. Конструкторський розмiр a = 100,36 мм одержуiться без будь-яких перерахункiв i нiякого ужорсточування допускiв, встановлених конструктором, тут також не потрiбно. Площина В служить опорною технологiчною базою для обробки площини А на розмiр в, який також може виконуватись зi встановленим кресленням допуском Tв = 0,62 мм без його зменшення.
Рис. 59. Приклад до принципу сумiщення баз
Принцип сталостi баз
Принцип сталостi баз полягаi в тому, що при розробцi технологiчного процесу необхiдно всi або бiльшiсть операцiй обробки виконувати вiд одних i тих же баз.
Прагнення здiйснити обробку на однiй технологiчнiй базi пояснюiться тим, що будь-яка замiна технологiчних баз збiльшуi похибку взаiмного розташування поверхонь, оброблених вiд рiзних технологiчних баз, додатково вносячи в неi похибку взаiмного розташування самих технологiчних баз, вiд яких проводились обробки поверхонь.
Так, заготовка маi чистовi бази 1 i 2 (рис. 60, а) [2], причому база 2 маi похибку ?? в кутовому розташуваннi вiдносно бази 1. Якщо обробку поверхонь 3 i 4 вести вiдповiдно вiд баз 1 i 2, порушуючи принцип сталостi баз, взаiмне розташування оброблених поверхонь матиме додаткову похибку (рис. 60, б, в) взаiмного розташування баз, вiд яких велась обробка цих поверхонь. Якщо обробку поверхонь вести вiд однiii бази - поверхнi 1 (рис. 60, г, д), або поверхнi 2 (рис. 60, е, i) вiдносне розташування оброблених поверхонь буде значно точнiшим, оскiльки в похибку розташування не буде додатково включатись похибка взаiмного розташування технологiчних баз. Тому без серйозного обгрунтування змiнювати бази не можна.
Маючи на увазi всi переваги принципу сталостi баз, до його застосування все ж потрiбно пiдходити обачливо. На операцiях, де потрiбно забезпечити високу точнiсть розмiрiв, заданих вiд поверхонь, якi i технологiчними базами, застосування принципу незмiнностi баз призводить до бiльш довгих технологiчних розмiрних ланцюгiв. При вузьких допусках на розмiри розташування по?/p>