Органiзацiя дiяльностi зовнiшньоторговельноi фiрми ЗАТ Шпалерна фабрика "Едем", м. Днiпропетровск
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
?альнi документи;
- страховi полiси;
- сертифiкати, специфiкацii, свiдчення, що визначають кiлькiсть i якiсть товару.
Таким чином, iнкасо комерцiйних документiв, iнодi супроводжуваних фiнансовими документами, чи iнкасо тiльки комерцiйних документiв i являi собою документарне iнкасо.
РЖнкасова форма розрахункiв деякою мiрою вигiдна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документiв чи акцепту тратт (письмовоi згоди на оплату тратти). Право на товар iмпортеру дають товаророзпорядчi документи, у володiння якими вiн вступаi пiсля iхньоi оплати (акцепту тратт), якщо експортер не дав банкам розпорядження про видачу документiв без оплати.
У мiжнароднiй практицi можливi два варiанти оплати iнкасових документiв:
- iнкасо з негайним платежем (документи проти платежу);
- iнкасо на умовах вiдстрочки платежу (документи проти акцепту).
У випадку використання iнкасо в розрахунках, експортеру необхiдно домагатися, де це можливо, застосування iнкасо з платежем проти телекса уповноваженого банку, що пiдтверджуi виставляння документiв на iнкасо.
РЖмпортеру ж при iнкасовiй формi розрахункiв необхiдно настоювати на варiантi оплати документiв проти акцепту з максимально можливою вiдстрочкою платежу. До настання термiну платежу по iнкасо iмпортер маi право ознайомитися в банку з iнкасовими документами. Однак, цi документи залишаються в розпорядженнi банку до моменту iхньоi оплати (акцепту тратт) i у випадку несплати повертаються банку експортера з вказiвкою причин несплати (неакцепту). Проте, ця перевага не завжди реалiзуiться на практицi. Так, iмпортер може одержати товар (наприклад, по одному з оригiналiв коносамента, висланому експортером разом з товаром) до моменту представлення йому документiв. Тодi пiдвищуiться ризик необТСрунтованоi затримки платежу покупцем.
РЖнкасова форма розрахункiв особливо вигiдна iмпортеру, оскiльки вона маi на увазi оплату дiйсно поставленого товару, а витрати по проведенню iнкасовоi операцii вiдносно невеликi.
Основним недолiком iнкасовоi форми розрахункiв i тривалiсть пробiгу документiв через банки i, вiдповiдно, перiоду iхнiх оплат, що може займати вiд декiлькох тижнiв до мiсяця i бiльше. Крiм того, iмпортер вправi вiдмовитися вiд оплати представлених документiв.
У цьому випадку експортер понесе витрати, повязанi зi збереженням вантажу, продажем його третiй особi чи транспортуванням назад у свою краiну.
У цьому звязку, у розрахунках по iнкасо можуть використовуватися рiзнi способи прискорення i забезпечення платежiв. У розрахунках, що передба-чають вiдстрочку платежу, iнкасо документiв часто супроводжуiться виставлянням на прохання iмпортера банкiвськоi гарантii платежу на користь експортера, що забезпечуi платiж у випадку несплати iмпортером документiв в обумовлений термiн. Експортеру варто прагнути до одержання банкiвськоi гарантii платежу вiд iмпортера, у той час як для iмпортера звертання в банк за гарантiiю повязано з додатковими витратами.
Факторинг це придбання права на стягнення боргiв, на перепродаж то-варiв i послуг з наступним одержанням платежiв по них. При цьому мова йде, як правило, про короткостроковi вимоги. РЖншими словами, факторинг i рiзнови-дом посередницькоi дiяльностi, при якiй фiрма-посередник (факторингова ком-панiя) за визначену плату одержуi вiд пiдприiмства право стягувати i зарахову-вати на його рахунок належнi йому вiд покупцiв суми грошей (право iнкасувати дебiторську заборгованiсть). Одночасно з цим посередник кредитуi оборотний капiтал клiiнта i приймаi на себе його кредитний i валютний ризики.
Предметом поступки, пiд яку надаiться фiнансування, може бути як гро-шова вимога, термiн платежу по який уже наступив (iснуюча вимогу), так i пра-во на одержання коштiв, що виникне в майбутньому (майбутня вимога). Грошо-ва вимога, що i предметом поступки, повинна бути визначена в договорi клiiн-та з фiнансовим агентом таким чином, який дозволяi iдентифiкувати iснуючу вимогу в момент висновку договору, а майбутню вимогу - не пiзнiше нiж у мо-мент ii виникнення. Цей тип договору широко застосовуiться в мiжнароднiй практицi пiд назвою "факторинг".
Особливiстю використання в схемi розрахункiв зовнiшньоторговельного факторингу в цiлому i його завжди вiдкритий характер, а також вiдсутнiсть права регресу до постачальника на експорт. Останнi обумовлено тим, що ос-новною причиною факторингового обслуговування експортера виступаi зви-чайно захист експортера вiд кредитного ризику. Обслуговування всього товаро-обiгу, що передбачаiться при операцiях усерединi краiни, зустрiчаiться при факторинговому обслуговуваннi зовнiшньоторговельних операцiй набагато рiд-ше, факторинговi компанii в бiльшостi випадкiв спецiалiзуються на обслугову-ваннi ринку однiii краiни чи ринку визначеноi продукцii.
Мiжнародний факторинг дозволяi iмпортеру на постiйнiй основi одержу-вати товар з вiдстрочкою платежу (звичайно до трьох мiсяцiв). Зобовязання оп-лати покладаiться на iмпортера пiсля приймання товарного постачання по якос-тi i кiлькостi. Факторинг вiдкриваi унiкальнi можливостi для пiдприiмств, що iмпортують товари , будучи не чим iншим, як товарним кредитом.
Вiдповiдно до Конвенцii про мiжнародний факторинг, прийнятоi в 1988 Мiжнародним iнститутом унiфiкацii приватного права, операцiя вважаiться факторингом у тому випадку, якщо вона задовольняi як мiнiмум двом з чотирьох ознак [39,c.122]:
1) наявнiс?/p>