Органiзацiя дiяльностi зовнiшньоторговельноi фiрми ЗАТ Шпалерна фабрика "Едем", м. Днiпропетровск
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
?едитивiв", що розроблений Мiжнародноi Торговоi Палатою (ICC) [20,c.5] . Цi правила перiодично доповнюються i змiнюються виходячи з тенденцiй розвитку мiжнародноi торгiвлi i розрахункiв. У сьогоденнiй час дii редакцiя Правил вiд 1993 р.
Документальний акредитив являi собою грошове зобовязання банку, що виставляiться на пiдставi доручення його клiiнта - iмпортера, на користь експортера. Банк, що видаi зобовязання, повинний здiйснити платiж експортеру чи забезпечити здiйснення платежу iншим банком (тратта - документ, що мiстить наказ продавця (експортера) покупцю (iмпортеру) здiйснити платiж визначеноi суми в зазначений термiн).
Зобовязання банку i умовним, тому що його реалiзацiя звязана з виконанням експортером визначеноi вимоги - предявлення в банк передбачених акредитивом документiв, що пiдтверджують виконання всiх умов акредитива .
Вiдповiдно до Унiфiкованих правил, у кожнiм акредитивi повинний бути чiтко обговорений спосiб його виконання шляхом:
- платежу по предявленнi документiв;
- шляхом платежу з розстрочкою по предявленнi документiв;
- негоцiацii (покупки) тратт (переказних векселiв) бенефiцiара (одержувача платежу).
У всiх iнструкцiях у контрактi по вiдкриттю акредитива чи змiнi його умов повинний бути зазначений чiткий перелiк документiв, проти яких виконуiться платiж з акредитива.
Вiд бенефiцiара (експортера) за умовами акредитива може вимагатися надання таких документiв:
1) Комерцiйний рахунок. Обовязковий до складання документ, що мiстить iнформацiю про умови акредитива, про порядок вiдвантаження i про самий товар.
2) Транспортнi документи. Вони виписуються вантажоперевiзником у посвiдчення того, що товар прийнятий iм до перевезення. Як транспортнi документи виступають: при залiзничних перевезеннях - залiзнична накладна; при авiаперевезеннях - авiа накладна; при автодорожнiх - автодорожня накладна; при морських - коносамент.
3) Комерцiйнi документи. До iхнього числа вiдносяться документи, що дають якiсну i кiлькiсну характеристику товару. Комерцiйними документами i: специфiкацiя, пакувальний аркуш, сертифiкат якостi, свiдчення походження, страховий полiс i деякi iншi документи.
Акредитивна форма розрахункiв найбiльш вигiдна експортеру, тому що являi собою тверде i надiйне забезпечення платежу. Здiйснення платежу по акредитивi не звязано зi згодою покупця на оплату товару. Крiм того, експортер маi можливiсть одержати платiж по акредитиву максимально швидко, часто до прибуття товару в пункт призначення.
З погляду iмпортера акредитив зручний тим, що можна бути впевненим, що оплатити товар необхiдно буде лише в тому випадку, якщо наданi експортером документи збiгаються у всiх вiдносинах з умовами акредитива.
При укладаннi iмпортних контрактiв, що передбачають проведення розрахункiв по акредитивах, для iмпортера безпечнiше обмовляти в контрактi вiдкриття акредитива тiльки на суму конкретного постачання, i домагатися проведення остаточних розрахункiв банкiвським переказом з оплатою пiсля постачання та пiсля кiлькiсного i якiсного приймання товару.
У той же час акредитив вважаiться найбiльш складною формою розрахункiв особливо для експортера, оскiльки одержання платежу звязане з правильним оформленням документiв i своiчасним наданням iх у банк. Предявляючи твердi вимоги до оформлення документiв з погляду вiдповiдностi iх умовам акредитива, банки захищають iнтереси iмпортерiв, тому що дiють на пiдставi iхнiх iнструкцiй.
Основними недолiками акредитивноi форми розрахункiв для контрагентiв i :
- по-перше, визначена затримка пробiгу документiв через банки i,
- по-друге, висока вартiсть акредитива.
За проведення операцiй (вiдкриття, авiзування, пiдтвердження, прийом i перевiрку документiв по акредитиву) банки стягують комiсiю в залежностi вiд суми акредитива . Тому при вiдкриттi акредитива його наказодатель повинний чiтко вказати, за чий рахунок вiдповiдно до контракту повиннi бути оплаченi тi чи iншi витрати по акредитивi - за рахунок наказодателя чи за рахунок бенефiцiара. Звичайно в мiжнародноi торгiвлi використовуiться практика подiлу банкiвських витрат мiж партнерами, кожний з який оплачуi банкiвськi комiсii на територii своii краiни.
Документарне iнкасо можна спрощено визначити як доручення експортера своiму банку одержати вiд iмпортера через iнший банк визначену суму чи пiдтвердження (у формi акцепту iмпортером тратти (векселя), виписаноi експортером на нього) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термiн.
Застосування iнкасовоi форми розрахункiв регулюiться спецiальним документом - "Унiфiкованi правила по iнкасо", що розроблений Мiжнародною Торговельною Палатою (ICC) [21,c.5] . В теперiшнiй час дii редакцiя Правил 1978 р.
Згiдно Унiфiкованим правилам, iнкасо означаi операцiю з документами, здiйснювану банком на пiдставi отриманих iнструкцiй, з метою:
- одержання акцепту чи платежу;
- видачi документiв проти акцепту чи платежу.
Документи, з якими виконуються операцii по iнкасо роздiляються на двi групи: фiнансовi документи (переказнi i простi векселi, чеки й iншi документи, використовуванi для одержання платежу грошима) i комерцiйнi документи.
Розрахунки за товари у формi iнкасо, вiдповiдно до контракту можуть вимагати оформлення наступних комерцiйних документiв:
- рахунок-фактура, що виписуiться експортером i мiстить информацию про товар;
- вiдвантажу?/p>