Органiзацiя депозитних операцiй комерцiйними банками з фiзичними особами
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
иконувати всi умови угоди i вiдповiдати за iх порушення, що виявляiться у встановленi пенi або штрафи за невчасну видачу коштiв власниковi депозитного рахунку або виплату процентiв.
Найпоширiнишими серед населення залишаються ощаднi вклади.
Ощаднi вклади це грошовi заощадження фiзичних осiб, що вносяться ними до банку з метою накопичення й отримання вiдповiдного доходу у виглядi процентiв.
Мотиви збереження вкладником коштiв на ощадних рахунках резерви на непередбаченi витрати, накопичення грошей i створення капiталу. Розрiзняють цiльове збереження грошей i збереження без визначеноi цiлi.
На практицi iснують такi можливостi вилучення вкладу:
- без попереднього повiдомлення;
- пiсля попереднього повiдомлення, але до закiнчення його термiна;
- пiсля закiнчення термiна попереднього повiдомлення.
Прикладом ощадних вкладiв, адаптованих до специфiчних умов украiнського ринку, i накопчувальний депозитний вклад. Вiн складаiтся на термiн один рiк iз наступною автоматичною пролонгацiiю i передбачаi вiльне довкладення коштiв у будь-який момент без обмежень. Вiдсотки нараховуються щомiсяця.
Вкладник маi право отримання в будь-який момент ранiше нарахованих вiдсоткiв. При розiрваннi договору по закiнченнi мiнiмального строку вкладнику виплачуiться сума вкладу i нарахованi за строк збереження проценти. За 5 банкiвських днiв вкладник повинен попередньо повiдомити про розiрвання вкладу. При цьому вилучити частину коштiв без закриття рахунку не можна.
Взагалi ощаднi вклади передбачають тривале iснування на рахунках стабiльних залишкiв коштiв, що використовуються в активних банкiвських операцiях.
Кошти клiiнтiв у вкладах до запитання зберiгаються на поточних рахунках, якi вiдкриваються банком кожному клiiнту. Особливiстю функцiонування вкладiв до запитання i те, що грошi, якi зберiгаються, можуть бути у будь-який момент знятi готiвкою з вiдповiдного рахунка або перерахованi за вимогою клiiнта на iншi рахунки в банках. За дiючою практикою вiтчизнянi банки здебiльшого не здiйснюють плати за залишками на поточних рахунках до запитання, оскiльки розмiри цих залишкiв i дуже нестiйкими та слабо прогнозованими.
Спори, що виникають мiж банком i вкладником, вирiшують у судовому порядку. Строковi вклади не використовуються для здiснення поточних платежiв. Якщо вкладник бажаi змiнити суму внеску, то вiн може розiрвати депозитну угоду i переоформити свiй строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученнi коштiв з термiнового депозиту власник, як правило, позбавляiться передбачених угодою процентiв. У цьому разi проценти знижуються до рiвня, передбаченого за вкладами до запитання.
Комерцiйнi банки у своiй дiяльностi використовують рiзнi форми термiнових вкладiв (депозитiв). Однiiю з найпоширенiших i сертифiкати, якi подiляються на депозитнi та ощаднi.
Депозитнi сертифiкати документ, що видаiться тiльки юридичнiй особi у виглядi письмового свiдоцтва банку про внесення грошових коштiв, яке надаi право власнику сертифiката пiсля закiнчення встановленого термiну отримувати суму внеску та вiдповiднi вiдсотки. [30]
Ощадний сертифiкат документ, що видаiться тiльки фiзичнiй особi як свiдоцтво про внесення нею грошей на банкiвський вклад та надаi право власнику на отримання вiдповiдноi суми внеску i вiдсоткiв. [30]
Депозитнi та ощаднi сертифiкати випускаються банками як на обумовлений термiн, так i до запитання. Вони можуть бути iменними та на предявника. Банкiвський сертифiкат цiнний папiр, який може вiльно продаватись / купуватись на фондовому ринку, виступати засобом платежу, застави тощо. У разi виникнення необхiдностi в наявних коштах власник сертифiката може його продати безпосередньо банку або на вторинному ринку цiнних паперiв без загрози значноi втрати вiд зниження вiдсотковоi ставки, але з урахуванням термiну, що залишився до моменту погашення сертифiката.
Депозитна полiтика комерцiйного банку це стратегiя i тактика банку щодо залучення грошових коштiв вкладникiв i визначення найефективнiшоi комбiнацii iх джерел. Депозитна полiтика пiдпорядковуiться загальним банкiвським вимогам, тобто поiднанню лiквiдностi, доходностi i ризику. [19]
В банкiвськiй практицi iснують такi загальнi критерii оптимальностi депозитноi полiтики:
- звязок депозитних, кредитних та iнших операцiй банку мiж собою для пiдтримки його стабiльностi, надiйностi, фiнансовоi стiйкостi;
- диверсифiкацiя ресурсiв банку з метою мiнiмiзацii ризику;
- сегментування депозитного портфеля (за клiiнтами, послугами, ринками);
- диференцiйований пiдхiд до рiзних груп клiiнтiв;
- конкурентноздатнiсть банкiвських депозитних продуктiв.
У роботi комерцiйних банкiв iз залучення депозитiв (вкладiв) важливу роль вiдiграi процентна полiтика, оскiльки одержання доходiв вiд вкладених коштiв i для клiiнтiв суттiвим стимулом до активiзацii внескiв. Процентна полiтика i одним з показникiв надiйностi i стабiльностi ресурсноi бази комерцiйного банку i повинна вкладатися в рамки двох протилежних граничних вимог: по-перше, процентна ставка за депозитами повинна бути достатньо привабливою для потенцiйних вкладникiв; по-друге, процентна ставка не повинна рiзко перевищувати нижню межу процентноi маржi мiж активними i пасивними операцiями банку.
1.2 Правовi засади здiйснення депозитних операцiй комерцiйними банками
З огляду на тенденцiю збiльшення в?/p>