Органiзацiя депозитних операцiй комерцiйними банками з фiзичними особами
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?риходиться бiля 85% пасивiв банкiв. При залученнi депозитiв банки дотримуються наступних принципiв органiзацii депозитних операцiй [21]:
- депозитнi операцii здiйснюються таким чином, щоб сприяти отриманню банкiвського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в майбутньому;
- в процесi органiзацii забезпечуiться рiзноманiтнiсть суб`iктiв депозитних операцiй та поiднання рiзних форм депозитiв;
- при здiсненнi банкiвських операцiй забезпечуiться взаiмозв`язок i взаiмопогодження мiж депозитними i кредитними операцiями по термiнам i сумах;
- особлива увага в процесi органiзацii депозитних операцiй придiляiться строковим депозитам, якi найбiльше пiдтримують лiквiднiсть балансу банку;
- проводячи своi депозитнi та кредитнi операцii, банк повинен зменшувати своi вiльнi ресурси;
- банк повинен приймати мiри по розвитку банкiвських послуг, що передбачаi залучення депозитiв.
Для банкiвськоi практики характерна така класифiкацiя депозитiв:
За категорiями депонентiв:
- депозити суб`iктiв господарськоi дiяльностi;
- депозити фiзичних осiб;
- депозити банкiв.
За економiчним змiстом:
- депозити до запитання;
- депозити на визначений строк (строковi, термiновi);
- ощаднi вклади.
За строками використання:
- депозити до запитання;
- депозити на визначений строк (строковi).
Депозити за своiм економiчним значенням можуть бути як пасивними так i активними.
Активнi розмiщення банкiвських коштiв в iнших комерцiйних банках. Депозитнi операцii можуть бути активними лише на мiжбанкiвському кредитному ринку. Депозитнi кошти, залученi банком.
Вклад (депозит) до запитання банкiвський депозит, який може бути вилучений вкладником на першу вимогу (кошти на поточних та бюджетних рахунках). [20]
Кошти клiiнтiв у вкладах до запитання зберiгаються на поточних рахунках, якi вiдкриваi банк для кожного клiiнта. В будь-який момент вони можуть бути знятi готiвкою з вiдповiдного рахунка або перерахованi за вимогою клiiнта на iншi рахунки в банках. Вiтчизнянi банки здебiльшого не здiйснюють виплати за залишками на депозитних рахунках до запитання, оскiльки розмiри цих залишкiв дуже нестiйкi та слабо прогнозованi. Значну частину ресурсiв, залучених у вклади до запитання, банки використовують для забезпечення необхiдного рiвня лiквiдностi та формування обов`язкових резервiв у виглядi залишкiв на кореспондентському рахунку в НБУ.
Водночас у повсякденнiй банкiвськiй дiяльностi складаiться ситуацiя, коли клiiнти не використовують одразу всi кошти, що надходять на iхнi поточнi рахунки, залишаючи певну частину у розпорядженнi банку на деякий термiн. Цю частину ресурсiв банки використовують у формi вкладень у найкоротшi за термiном повернення кредитно-iнвестицiйнi активи. В цьому випадку вiн отримуi можливiсть заробляти, розмiщуючи вiльнi залишки на поточних рахунках у вiдповiднi дохiднi активи, а вiдтак сплачувати певний вiдсоток власникам депозитiв до запитання за користування iхнiми грошима. Платнiсть вкладiв цього типу даi змогу, в свою чергу, залучати ще бiльшi обсяги поточних ресурсiв, розширювати коло операцiй та збiльшувати iх обсяги, що неодмiнно сприятиме пiдвищенню конкурентоспроможностi банку.
У бiльшостi банкiв вклади до запитання займають найбiльшу питому вагу в структурi залучених коштiв. Це найдешевше джерело банкiвських ресурсiв. "асник рахунку може в будь-який час вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високолiквiднi активи за рахунок скорочення долi менш лiквiдних, але тих, що дають високi доходи. Тому на залишок коштiв на рахунках до запитання виплачуються низькi вiдсотки. Для комерцiйного банку вклади до запитання i трудомiсткими i дохiд вiд комiсiйних зборiв за обслуговування рахункiв не завжди покриваi цi витрати.
Комерцiйнi банки зацiкавленi у вкладах до запитання тому що:
- клiiнти мають залишки грошей на рахунку i виникаi можливiсть для банку використовувати цi залишки для короткострокового кредитування i отримати доход;
- банк маi можливiсть надати клiiнту повний спектр банкiвських операцiй та послуг.
Найстабiльнiшими щодо прогнозування рiвня залишкiв та визначення термiнiв повернення коштiв i термiновi вклади (депозити).
Термiновий вклад (депозит) грошовi ресурси, якi розмiщуються iх власниками у банку для зберiгання та зараховуються на вiдповiднi депозитнi рахунки на визначений термiн з виплатою обумовлених вiдсоткiв.
Ресурси, залученi у термiновi депозити, залишаються в розпорядженнi банку в межах чiтко обумовленого часового iнтервалу, а тому можуть використовуватись для фiнансування тривалiших за термiном, а отже i бiльш дохiдних активних операцiй. Вiдповiдно i плата за залишками на термiнових депозитах значно бiльша порiвняно iз вкладами до запитання i прямо залежить вiд розмiру та термiну зберiгання грошей на цих вкладах. [30]
Строковi вклади i джерелом одержання прибуткiв iхнiми власниками. Вони оформляються угодою мiж вкладником i банком. Банки самостiйно розробляють форму депозитноi угоди. Угода укладаiться в двох примiрниках, один з яких зберiгаiться у клiiнта, а iнший у банку. В угодi передбачаiться сума внеску, термiн, протягом якого внесок зберiгатиметься у банку, розмiр депозитного процента, обовязки та права вкладника i банку, вiдповiдальнiсть сторiн за недотримання умов депозитноi угоди. В свою чергу, банк бере на себе зобовязання своiчасно в