Информация по предмету Юриспруденция, право, государство

3421. Поняття та форми державного устрою
Другое Юриспруденция, право, государство
1. Алексеев С.С. Государство и право. М.: Юридическая литература, 1996.
2. Аристотель. Политика - М. БЕК 1991
3. Гавpилов H.И. Меpа госудаpственности демокpатического госудаpства.- К.: Hаук. думка, 1997.
4. Государство и право в развивающихся странах. Источники права. Сб.ст - М. 1985
5. Димитров Ю. Адміністративна юстиція - атрибут демократичної правової держави - Право України, 1996 р., №4
6. Еллинек Г. Общее учение о государстве - С.Пб. 1908
7. Коваленко А.И. Теория государства и права. М., 1994.
8. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. /отв. ред. Б.А. Страшун, т. 1-2 [Андреева Г.Н., Андреева И.А., Будагова А.Ш. и др.]; М.:БЕК, 1996
9. Котюк В.О. Основи деpжави і пpава: [Hавч. посібник для студентів юpид. вузів та фак.]/ [Відп.pед. Боpис І.Д.].- К.:ВEHТУРІ, 1995.
10. Основи держави і права: Hавч. посібник у запитаннях і відповідях для вступників до юpид. закладів/Спілка юристів України; С.Д.Гусаpєв, А.М.Колодій, Л.В.Кpавченко.- К.: Юpінфоpм, 1995.
11. Основы государства и права./Под редакцией проф. Кошарова В.В./- Х., 1994 .
12. Рябов С.Г. Політологічна теоpія деpжави: [Hавч. посібник для студентів гуманіт. фак. вищ. навч.закладів]/ [Ред. Hедашківський В.П.].- К.: ТАHДEМ, 1996.
13. Стpахов М.М. Істоpія деpжави і пpава стаpодавнього світу: Hавч. посібник/ Укp. деpж. юpид. акад.- Х., 1994.
14. Старилов Ю.Н. Институты государственной службы: содержание и структура. - Государство и право, 1996 г., №5
15. Теорія держави і права (под ред. В.В.Копейчикова). Київ: Юрінком. - 1997.
16. Теория государства и права./Под редакцией Алексеева С.С./.- М., 1985 .
17. Хропанюк В.Н. Теория государства и права - М. ЮНИТИ 1993
18. Четвернин В.А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию. - М.,1993
19. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. -К.: Програма Л, 1995 .
20. Шевченко О.О. Істоpія деpжави і пpава заpубіжних кpаїн: [Хpестоматія для студентів юpид. вузів та фак.]/ [Відп. pед. І.Д.Боpис].- К.: Вентуpі, 1995.-
21. Шульженко Ф.П., Hаум М.Ю. Істоpія вчень пpо деpжаву і пpаво: Куpс лекцій/ Hац. пед. ун-т ім.М. П.Дpагоманова; За заг.pед. Копєйчикова В.В.- К.: Юpінком Інтеp, 1997.
3422. Поняття та форми державного устрою2
Другое Юриспруденция, право, государство
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексеев С.С. Государство и право. М.: Юридическая литература, 1996.
2. Аристотель. Политика - М. БЕК 1991
3. Гавpилов H.И. Меpа госудаpственности демокpатического госудаpства.- К.: Hаук. думка, 1997.
4. Государство и право в развивающихся странах. Источники права. Сб.ст - М. 1985
5. Димитров Ю. Адміністративна юстиція - атрибут демократичної правової держави - Право України, 1996 р., №4
6. Еллинек Г. Общее учение о государстве - С.Пб. 1908
7. Коваленко А.И. Теория государства и права. М., 1994.
8. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. /отв. ред. Б.А. Страшун, т. 1-2 [Андреева Г.Н., Андреева И.А., Будагова А.Ш. и др.]; М.:БЕК, 1996
9. Котюк В.О. Основи деpжави і пpава: [Hавч. посібник для студентів юpид. вузів та фак.]/ [Відп.pед. Боpис І.Д.].- К.:ВEHТУРІ, 1995.
10. Основи держави і права: Hавч. посібник у запитаннях і відповідях для вступників до юpид. закладів/Спілка юристів України; С.Д.Гусаpєв, А.М.Колодій, Л.В.Кpавченко.- К.: Юpінфоpм, 1995.
11. Основы государства и права./Под редакцией проф. Кошарова В.В./- Х., 1994 .
12. Рябов С.Г. Політологічна теоpія деpжави: [Hавч. посібник для студентів гуманіт. фак. вищ. навч.закладів]/ [Ред. Hедашківський В.П.].- К.: ТАHДEМ, 1996.
13. Стpахов М.М. Істоpія деpжави і пpава стаpодавнього світу: Hавч. посібник/ Укp. деpж. юpид. акад.- Х., 1994.
14. Старилов Ю.Н. Институты государственной службы: содержание и структура. - Государство и право, 1996 г., №5
15. Теорія держави і права (под ред. В.В.Копейчикова). Київ: Юрінком. - 1997.
16. Теория государства и права./Под редакцией Алексеева С.С./.- М., 1985 .
17. Хропанюк В.Н. Теория государства и права - М. ЮНИТИ 1993
18. Четвернин В.А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию. - М.,1993
19. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. -К.: Програма Л, 1995 .
20. Шевченко О.О. Істоpія деpжави і пpава заpубіжних кpаїн: [Хpестоматія для студентів юpид. вузів та фак.]/ [Відп. pед. І.Д.Боpис].- К.: Вентуpі, 1995.
21. Шульженко Ф.П., Hаум М.Ю. Істоpія вчень пpо деpжаву і пpаво: Куpс лекцій/ Hац. пед. ун-т ім.М. П.Дpагоманова; За заг.pед. Копєйчикова В.В.- К.: Юpінком Інтеp, 1997.
3423. Поняття, ознаки та види сімейних праовідносин
Другое Юриспруденция, право, государство

Сімейні правовідносини, як і будь-які інші цивільні правовідносини, виникають між особами, які є рівними між собою. Вони не є відносинами влади і підкори, які притаманні, наприклад, правовідносинам адміністративним. Навіть коли йдеться про відносини між батьками та дітьми, то вертикаль стосунків не виникає. Батьки не мають владних повноважень стосовно дитини. В своєму ставленні до дитини вони зобовязані виходити з того, що перед ними особа, яка має свої власні права та інтереси. Більше того, дитина має право на підвищений захист своїх прав навіть і протии своїх батьків, коли ті виконують свої батьківські обовязки неналежним чином. В юридичному сенсі правовідносини батьків і дітей правовідносини горизонтальні, відносини рівних сторін. У цивілістиці поставало питання: рівність сторін є ознакою відносин, що регулюються, чи вона є ознакою методу правового регулювання, тобто засобу, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини? З цього приводу висловлюються різні думки. Наприклад, М. Д. Єгоров вважає, що рівноправність це ознака методу правового регулювання. Він, зокрема, зазначає: «Якщо визнати, що сторона суспільних відносин, які входять до предме ту цивільного права, знаходиться в рівному становищі і без правового регулювання, то стає безглуздим саме правове регулювання вказаних відносин методом рівноправя...». Таке пояснення не виглядає переконливим. Рівність сторін це, в першу чергу, природна риса самих відносин, які регулюються. Якщо певні відносини за своєю природою є відносинами рівних осіб, то право може лише закріпити таке становище, перевести його на мову юридичних термінів, створити відповідні механізми юридичного захисту і не більше. Зміст законодавчих норм визначається сутністю відносин, які регулюються, а не навпаки. Якщо норми закону моделюються без урахування природи відносин, які регулюються, то їх ефективність буде невеликою. Тому рівність сторін, у першу чергу, може розглядатися як ознака саме відносин, що регулюються сімейним правом. Знаходячи свій відбиток у правових нормах, рівність сторін набуває юридичного закріплення і визначає сутність правового регулювання сімейних відносин, тих юридичних засобів, які залучаються до їх регулювання. Кожен учасник сімейних відносин розглядається як особа, яка має відповідну майнову самостійність, власні майнові права, незалежно від свого віку та обсягу дієздатності. Завжди можна конкретно визначити, яке саме майно належить тому чи іншому учаснику сімейних відносин на праві власності або володіння, обтяжене воно боргами чи ні, які майнові права та обовязки має особа щодо інших осіб тощо. Учасники сімейних правовідносин здійснюють свої майнові права безпосередньо або за допомогою інших осіб, що не змінює основної концепції, відповідно до якої кожен учасник сімейних відносин має майнову самостійність. Ще однією ознакою сімейних правовідносин є автономія волі їх учасників. Кожна особа в сімейному праві визначається як окремий субєкт права незалежно від свого віку та здатності здійснювати свої права власними діями. Саме тому відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини, яка була прийнята ООН 20.11.1989 р., дитина реєструється відразу після народження і з цього моменту набуває своїх прав. Інша справа, яким чином визначається воля дитини. Зрозуміло, що вольові якості людини формуються не з моменту народження і потребують певного часу. З урахуванням цього природного факту, в праві існує чимало спеціальних механізмів, які дають змогу, з одного боку, розглядати дитину як окрему вольову «одиницю», а з іншого передати право формулювати та визначати цю волю іншим особам, які за своїми природними якостями здатні це робити батькам, усиновлювачам, опікунам, піклувальникам тощо. Ці особи завжди мають діяти так, як би діяла сама особа, здійснюючи свою власну вольову поведінку у власних інтересах.
3424. Поняття, предмет і система міжнародного приватного права
Другое Юриспруденция, право, государство

Національне право та міжнародне публічне право, незважаючи на свою самостійність, у ряді випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний комплекс норм міжнародного приватного права. Водночас норми цих двох правових систем не полишають меж останніх, хоч і регулюють, з одного боку, міжнародні, а з іншого - невладні відносини, майнові та немайнові, що мають цивілістичну природу і виникають у сфері міжнародного спілкування. Поділяючись на матеріально-правові (такі, що регулюють конкретне правовідношення) та колізійні норми (такі, що відсилають до законодавства іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій системі. Іноді вказують, що міжнародне приватне право - це право колізійне. Наявність колізійних норм становить особливість міжнародного приватного права. Як матеріально-правові, так і колізійні норми можуть міститись у національних джерелах права, міжнародних угодах.
3425. Поняття, форма та функції Конституції України
Другое Юриспруденция, право, государство

З огляду цього змішуються оціночні характеристики: Конституція має виражати інтереси не стільки держави, скільки інтереси громадянського суспільства, головною цінністю якого є людина. Це є мірилом соціальної цінності і ефективності Конституції. Відтак, між іншим, вирішується давня суперечка відносно того, чим є Конституція: законом суспільства чи держави. Відповідь однозначна: вона повинна стати основою, правовою базою ефективного рішення загальних справ громадянського суспільства, могутнім засобом його самозбереження і розвитку, забезпечення реалізації прав і свобод людини. Будь-яка Конституція виникає і діє для того, щоб врегулювати устрій держави, а не суспільства, хоч індиферентною до справ суспільства вона не може бути. Вона не може стояти осторонь від таких спеціальних інституцій як власність, права і свободи громадян; громадські та релігійні обєднання; громадянське суспільство з його політичною, економічною та соціально-класовими основами; влада як авторитарний спосіб організації суспільства; права і свободи нації тощо. Це - елементи організації суспільства, а не державного устрою, його прерогатив. Закріплення таких засад суспільства є одною з функцій Конституції як Основного Закону суспільства й держави. Основними рисами конституції є:
3426. Поправка к Конституции Российской Федерации Д. Медведева
Другое Юриспруденция, право, государство

Основной закон Российской Федерации был принят в 1993 году в ходе всенародного голосования. После распада СССР в новых исторических условиях Россия, как и другие союзные республики, провозгласила свою независимость («Декларация о государственном суверенитете РСФСР» от 12 июня 1990 года). В Декларации было закреплено новое название Российская Федерация и заявлено о необходимости принятия новой Конституции России. В 1993 году президент РФ созвал Конституционное совещание для разработки новой Конституции. В его работе приняли участие представители политических партий и движений, ученые, представители субъектов РФ, народные депутаты России и др. Референдум по принятию новой Конституции был проведен 12 декабря 1993 года одновременно с выборами законодательного органа России Федерального Собрания. С 1994 года указами президента России («О Дне Конституции Российской Федерации» и «О нерабочем дне 12 декабря») день 12 декабря был объявлен государственным праздником. 24 декабря 2004 года Госдума приняла поправки в Трудовой кодекс РФ, изменяющие праздничный календарь России. С 2005 года 12 декабря более не является в России выходным днем, а День Конституции причислен к памятным датам России. Конституция РФ 1993 года была принята в сложный переходный период и стала одним из важнейших факторов стабилизации новых государственных и экономических структур. Однако в середине 2000-х годов все чаще стали звучать голоса в поддержку изменений Основного закона страны. Тем не менее, президент Российской Федерации Владимир Путин неоднократно публично заявлял, что не допустит изменения Основного закона, потому что «это прямая обязанность президента гарантировать незыблемость Конституции». «Наша с вами задача прекратить всякие разговоры о необходимости изменения Конституции», говорил президент. Он отмечал, что российская Конституция, став основой стабильности в обществе, не исчерпала своего позитивного потенциала, а тем, кто обсуждает способы ее изменения, надо «сосредоточить внимание на том, как использовать все то, что она предоставляет, чтобы развивать нашу страну».
3427. Порівняльна характеристика конституційного статусу парламентів Франції та ФРІ, США та Великобританії
Другое Юриспруденция, право, государство

Істотні особливості має процедура прийняття парламентом фінансових законопроектів. Проект вноситься до Національних зборів не пізніше третього вівторка жовтня попереднього року. Протягом 40 днів збори повинні провести перше читання законопроекту. Сенат зобов'язаний прийняти рішення в 20-денний строк після передачі йому проекта. Якщо збори не приймають проект у першому читанні, то уряд передає первинний проект до Сенату, який може врахувати поправки, внесені Зборами і схвалені урядом. У цьому разі Сенат повинен визначитися за законопроектом у 15-денний строк. Якщо парламент у 70-денний строк не прийме проект фінансового закону, то останній може бути введений у дію ордонансом Президента. Така жорстка процедура прийняття проектів фінансових законів розцінюється як позитивне явище в силу їх особливої важливості для держави, хоча, з іншого боку, це деякою мірою обмежує можливості впливу парламенту на їхній зміст. Після прийняття парламентом закон передається Президенту для промульгації. Підготовку закону до промульгації здійснює Генеральний секретар уряду. Він збирає підписи міністрів, забезпечує закон необхідними додатками. Протягом 15 днів Президент може застосувати слабке вето, тобто зажадати нового розгляду закону в парламенті, що може бути переборено простою більшістю.
3428. Порівняльний аналіз внутрішніх функцій радянської та пострадянської України
Другое Юриспруденция, право, государство

В останні роки місце і роль держави як головного субєкта влади у міжнародному масштабі, носія суверенітету, її перспективи піддаються переоцінці у звязку із глобальними процесами і зрушеннями, які відбуваються на міжнародному рівні. Завдяки глобалізації, розмиваються кордони між різними державами, їх економікою, культурою, нормами життєдіяльності: уряди окремих держав, їх громадяни, втратили виключну монополію на проведення власної політики, яка набула міжнародно-правового характеру. Все менше залишається тих сфер життя, де уряд окремої держави міг приймати рішення, яке б не враховувало зовнішньополітичної сфери. Це передусім проявляється у зростанні економічної та політичної інтеграції, регіоналізації, утворенні різних міжнародних урядових та неурядових організацій, роль яких все більше зростає. Все більший вплив на функціонування держав в умовах глобалізації міжнародних відносин чинять транснаціональні корпорації. Вони реалізують свої власні завдання та цілі самостійно, перетинаючи національні державні кордони, діючи за своїми правилами. Їх діяльність створює багато проблем для окремих держав, впливає на сферу їх діяльності і перебирає на себе деякі повноваження та змінює традиційну роль держав.
3429. Порівняльний аналіз особливостей судових систем Ізраїлю й Німеччини
Другое Юриспруденция, право, государство

Німеччина одна з небагатьох країн Європи, яка, виходячи з філософського погляду про поділ державної влади на три складові гілки, конституційно проголосила суди як судову владу (ст. 92 Основного закону ФНР). Судова система Німеччини унікальна тим, що вона побудована за територіально-галузевим принципом і являє собою автономні, з внутрішньо ієрархічними рівнями судової піраміди. Конституційною основою такої організації є ст. 95 Основного закону ФРН, яка зафіксувала галузеву юрисдикцію вершини судових організацій, які здійснюють ці функції. Згідно з частиною першою зазначеної статті в федерації засновуються: Федеральна судова палата, Федеральний адміністративний, Федеральний фінансовий, Федеральний трудовий, Федеральний соціальний суди як вищі судові інстанції. Кожна з пірамід має ієрархічні структури різних рівнів і поєднує суди земель (складові частини країни) та Федерації. Однак треба зауважити спочатку, що самостійність ієрархічних організацій галузевих судів не є перешкодою однаковості в правозастосуванні. Про це потурбувався мудрий німецький законодавець, який у частині третій тієї ж ст. 95 указав на те, що для забезпечення єдності правосуддя створюється з'єднаний сенат для зазначених судів. Це не стільки структурна установа, скільки процедурне зібрання керівників вищих галузевих судів і суддів цих судів, які займаються правовою проблемою на рівні своєї галузевої юрисдикції. Слід звернути увагу ще на одну концептуальну ознаку судоустрою - територіальна організація судової системи у багатьох випадках не співпадає з адміністративно-територіальним поділом держави, особливо в галузях спеціальної юрисдикції. Більше того німці географічно поділили розташування центрів галузевих юрисдикцій судової системи країни. Наприклад, Федеральний конституційний і Федеральний верховний суд у Карлсруе, Федеральний суд з трудових справ і Федеральний суд з соціальних справ у Касселі, Федеральний адміністративний суд у Берліні, Федеральний фінансовий суд у Мюнхені.
3430. Порівняльно-правовий аналіз законодавства в галузі правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст
Другое Юриспруденция, право, государство
3431. Портрет преступника по оставленным следам на месте происшествия
Другое Юриспруденция, право, государство

Зарубежные и отечественные специалисты считают, что необходимость в разработке психологического портрета преступника (ППП) актуальна при расследовании определенной категории неочевидных преступлений, характеризующихся существенным или полным отсутствием сведений о конкретном виновном лице: убийств на сексуальной почве с признаками садистского истязания жертвы; убийств с посмертными колотыми и резаными ранениями; убийств, содержащих признаки манипуляций преступника с трупом жертвы; «безмотивных» поджогов и взрывов; изнасилований и др. В этом случае поиск признаков преступника осуществляется зачастую только исходя из следов и обстоятельств преступления. Их психологический анализ в рамках методики составления психологического портрета преступника способен инициировать продуктивные версии о его признаках, которые позволяют сужать круг розыска, а также выявлять виновного среди лиц, попавших в поле зрения следствия. С учетом этих требований в портрет преступника специалисты рекомендуют включать следующие данные:1 1) общую характеристику личности и преобладающую мотивацию преступлений; 2) индивидуальные признаки личности привычки, склонности, навыки и пр.; 3) возраст; 4) район места жительства; 5) район места работы, службы, учебы; 6) частные характеристики места вероятного обитания; 7) уровень образования и профессиональной квалификации; 8) род занятий; 9) особенности происхождения (родительской семьи) и личной истории жизни; 10) семейное положение; И) наличие детей; 12) отношение к отдельным видам деятельности - к службе в армии, спорту, медицине, работе с людьми и пр.; 13) наличие прошлой судимости; 14) наличие психической, а также иной патологии; 15) антропологические и динамические характеристики лица (тип внешности, телосложение, пантомимика и др.). Помимо указанных могут быть приведены и другие данные.
3432. Поручительство как способ обеспечения исполнения обязательств
Другое Юриспруденция, право, государство

Нередко возникает вопрос, каким должен быть договор поручительства: двусторонним (заключаться между кредитором и поручителем) или трехсторонним (помимо кредитора и поручителя, третьей стороной выступает еще и должник). Полагается, что, несмотря на возможность заключать двусторонний договор (он будет, конечно, действительным), все же предпочтительнее заключать трехсторонний. Это важно прежде всего для более полной защиты интересов поручителя. Данная позиция становится понятной, если проанализировать нормы ст. 365 ГК РФ. В п. 1 этой статьи содержится правило, согласно которому к поручителю, исполнившему обязательство, переходят все права кредитора по этому обязательству и права, принадлежащие кредитору как залогодержателю, в том объеме, в каком поручитель удовлетворил требование кредитора. Поручитель также вправе требовать от должника уплаты процентов на сумму, выплаченную кредитору, и возмещения иных убытков, понесенных в связи с ответственностью за должника. В данном случае, как справедливо отмечают М.И. Брагинский и В.В. Витрянский, хотя размер процентов и не указан прямо и определенно в ст. 365, но «...исходя из общих правил, регламентирующих уплату процентов за пользование чужими денежными средствами (ст.395 ГК РФ), можно сделать вывод, что размер процентов должен определяться ставкой рефинансирования Центрального банка, а начальный момент - датой исполнения поручителем своего обязательства перед кредитором, поскольку именно с этого момента на стороне поручителя возникает право требования к должнику по денежному обязательству». Но, если к таким процентам применима ст. 395, есть возможность в договоре поручительства установить и повышенный по сравнению со ставкой рефинансирования размер процентов, взыскиваемых поручителем с должника. Однако это возможно при условии, что договор поручительства будет трехсторонним, с участием должника в качестве стороны договора.
3433. Порядок анулювання актових записів про реєстрацію і припинення шлюбу
Другое Юриспруденция, право, государство

Якщо один з подружжя, що розриває шлюб, звільнений від сплати державного мита, то реєстрація розірвання шлюбу і видача йому свідоцтва провадиться незалежно від сплати державного мита другим з подружжя. Той з подружжя, який бажає, щоб йому було присвоєне дошлюбне прізвище, повинен заявити про це письмово відділу реєстрації актів цивільного стану при поданні заяви про реєстрацію розірвання шлюбу. Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя у випадку, передбаченому статтею 106 Сімейного кодексу України, провадиться на підставі їх письмової заяви, у якій повинно бути зазначено про відсутність у подружжя спільних дітей. У цих випадках оформлення розлучення і видача подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу провадиться на підставі постанови про розірвання шлюбу, що виноситься відділом реєстрації актів цивільного стану після закінчення одного місяця з дня подання подружжям заяви про розлучення, якщо вона не була відкликана. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
3434. Порядок ввоза в Украину автотранспортных средств
Другое Юриспруденция, право, государство

Посвідчення виписується у двох примірниках. Перший примірник разом з документами, що підтверджують право власності (користування), та реєстраційними і технічними документами, погашеними шляхом проставляння в них запису "ПОГАШЕНО, видано Посвідчення N ____ від "___"_____199 р.", який завіряється відтиском особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення, видається власнику для їх подання до реєстраційних органів відповідних відомств. Другий примірник разом з оригіналами декларації форми МД-7, уніфікованої митної квитанції форми МД-1 (затверджено наказом Держмитслужби від 09.10.98 N 635) та ксерокопіями документів, на підставі яких було здійснене митне оформлення (видано Посвідчення), для контролю, обліку, звітності та формування статистичних даних зберігається в справах митниці протягом установленого терміну. Видані Посвідчення реєструються в окремому журналі.
3435. Порядок взыскания и уплаты алиментов
Другое Юриспруденция, право, государство

·нетрудоспособные нуждающиеся в помощи отчим и мачеха, воспитывавшие и содержавшие своих пасынков или падчериц, имеют право требовать в судебном порядке предоставления содержания от трудоспособных совершеннолетних пасынков или падчериц, обладающих необходимыми для этого средствами, если они не могут получить содержание от своих совершеннолетних трудоспособных детей или от супругов (бывших супругов). Суд вправе освободить пасынков и падчериц от обязанностей содержать отчима или мачеху, если последние воспитывали и содержали их менее пяти лет, а также если они выполняли свои обязанности по воспитанию или содержанию пасынков и падчериц ненадлежащим образом (ст. 97 СК РФ). Необходимо обратиться внимание, что во взыскании алиментов в некоторых случаях может быть отказано судом. В частности, в соответствии с пунктом 2 статьи 119 Семейного кодекса РФ суд вправе отказать во взыскании алиментов совершеннолетнему дееспособному лицу, если установлено, что оно совершило в отношении лица, обязанного уплачивать алименты, умышленное преступление или в случае недостойного поведения совершеннолетнего дееспособного лица в семье. Верховный суд РФ в Постановлении Пленума от 25 октября 1996 г. № 9 «О применении судами Семейного кодекса РФ при рассмотрении дел об установлении отцовства и о взыскании алиментов» разъяснил возникающие у судов вопросы, какое поведение совершеннолетнего дееспособного лица в семье следует понимать как недостойное (пункт 20 Постановления). Если при рассмотрении дела о взыскании средств на содержание совершеннолетнего дееспособного лица будет установлено, что истец совершил в отношении ответчика умышленное преступление либо имеются доказательства недостойного поведения истца в семье (бывшей семье), суд в соответствии с п. 2 ст. 119 СК РФ вправе отказать во взыскании алиментов. Под преступлением, совершение которого может явиться основанием к отказу в иске, следует понимать любое умышленное преступление против жизни, здоровья, свободы, чести и достоинства, половой неприкосновенности, иных прав ответчика, а также против его собственности, что должно быть подтверждено вступившим в законную силу приговором суда. Как недостойное поведение, которое может служить основанием к отказу во взыскании алиментов, в частности, может рассматриваться злоупотребление истцом спиртными напитками или наркотическими средствами, жестокое отношение к членам семьи, иное аморальное поведение в семье (бывшей семье). При рассмотрении дел данной категории необходимо учитывать, когда было совершено умышленное преступление либо имели место факты недостойного поведения в семье, характер, тяжесть и последствия их совершения, а также дальнейшее поведение истца. Обстоятельства, перечисленные в пункте 2 статьи 119 Семейного кодекса РФ, могут также служить основанием для удовлетворения требования об освобождении от дальнейшей уплаты алиментов, взысканных судом на совершеннолетних дееспособных лиц.
3436. Порядок выкупа временнообязанными крестьянами в собственность усадебной оседлости
Другое Юриспруденция, право, государство
3437. Порядок выплаты заработной платы, правовая охрана. Удержание из заработной платы и его размер
Другое Юриспруденция, право, государство
Очередность удовлетворения требований о взыскании из заработной платы работников по исполнительным документам определена ст.534 Гражданского процессуального кодекса (далее ГПК), которая, в частности, предусматривает:
1. в первую очередь удовлетворение требований по взысканию алиментов; требований по возмещению вреда, причиненного жизни или здоровью гражданина;
2. во вторую очередь удовлетворение требований работников, вытекающих из трудовых правоотношений; требований членов производственных кооперативов, коллективных и арендных предприятий, связанных с оплатой их труда; требований о выплате авторского вознаграждения;
3. в третью очередь удовлетворение требований по налогам и сборам, требований страховых организаций по обязательному страхованию, требований по возмещению ущерба, причиненного преступлением или административным правонарушением, юридическим лицам;
4. в четвертую очередь удовлетворение требований по социальному страхованию и требований граждан по возмещению ущерба, причиненного их имуществу преступлением или административным правонарушением, а также обеспеченных залогом требований о взыскании из стоимости заложенного имущества;
5. в пятую очередь удовлетворение всех остальных требований.
3438. Порядок государственной регистрации юридических лиц при их создании - проблемы и решения
Другое Юриспруденция, право, государство

Дополнительной "искрой" является и п. 1 ст. 23 ФЗ-129, предусматривающий возможность отказа в государственной регистрации только в случаях: а) "непредставления определенных настоящим Федеральным законом необходимых для государственной регистрации документов" и б) "представления документов в ненадлежащий регистрирующий орган". Как видим, прямого указания на отказ вследствие недостоверности и ложности документов, предоставляемых в регистрирующий орган, нет. Условие "а" упоминает лишь о непредставлении необходимых документов. Решить данную проблему оказалось непросто. Не нашлось однозначного ответа и в исследовательской литературе. Так, С. Сарбаш подчеркивает буквальность и точность этой нормы: только непредставление и ничего больше. Как можно приписывать норме то, чего она не содержит и не предполагает ? Стоит по-своему согласиться с этим утверждением. По другую сторону стоят те, кто предлагает расширительно толковать эту норму: под непредставлением понимать и недостоверность предоставленных документов, их заведомо ложное содержание . Можно принять и такую версию, вернее, ее надо принять, ибо ее отрицание может негативно повлиять на правоприменительную практику. Получится, что "в случае предоставления в надлежащий регистрирующий орган всех предусмотренных Законом о регистрации документов регистрирующий орган обязан зарегистрировать организацию даже при очевидном несоответствии поданных документов нормам российского законодательства (к примеру, если единственным учредителем общества с ограниченной ответственностью выступает другое хозяйственное общество, состоящее из одного лица, что прямо противоречит п. 2 ст. 88 ГК)" . А для того чтобы все-таки прекратить деятельность такого юридического лица, необходимо уже после его регистрации обратиться в суд с иском о его ликвидации. В этом отношении старое законодательство о регистрации имело преимущество перед современным ФЗ-129. Статья 35 Закона РСФСР от 25 декабря 1990 г. "О предприятиях и предпринимательской деятельности" вводила следующие основания для отказа: "В случае нарушения... порядка создания предприятия"; и "несоответствие учредительных документов требованиям законодательства...". Конечно, эти трактовки также не бесспорны, но основа отказа вследствие несоответствия представленных документов законодательством была заложена.
3439. Порядок заключения внешнеэкономических сделок
Другое Юриспруденция, право, государство

Исполнение обязательств, предусмотренных внешнеэкономической сделкой, осуществляется на основе общих принципов обязательственного права. Среди них выделяются следующие. Важнейшим является принцип надлежащего исполнения, согласно которому обязательство должно быть исполнено надлежаще по его предмету наименованию, количеству, ассортименту, качеству товара, видам работ, услуг; надлежащему лицу; в надлежащий срок. В международной практике этот принцип еще называется добросовестностью исполнения. При исполнении внешнеэкономических сделок должны соблюдаться принцип сотрудничества, согласно которому кредитор должен содействовать зависящими от него мерами в выполнении должником своей обязанности, принцип экономичности исполнения, на основании которого обязательство должно выполняться более экономично, без лишних затрат, которые принимает на себя должник, если такими своими действиями он причиняет кредитору убытки. Однако применение более экономичного способа исполнения не должно расходиться с условиями контракта. Принцип реального исполнения означает необходимость выполнить обязательство в натуре, не заменяя его уплатой неустойки или возмещением убытков кредитору. В тоже время, например, Венской конвенцией в договоре международной купли-продажи предусмотрена приоритетность не реального исполнения, а эквивалентного возмещения. Одним из принципов исполнения внешнеэкономических сделок является презумция действия обычая, на который стороны прямо не сослались в контракте, но о котором они знали или должны были знать и который широко известен и постоянно соблюдается сторонами в договорах данного рода в соответствующей отрасли торговли, связанность сторон устанавливается практикой их взаимоотношений. Исполнение внешнеэкономических сделок должно осуществляться с соблюдением правил деловой этики. Следует помнить, что ненадлежащее их исполнение не только причиняет убытки другой стороне, но и снижает коммерческую репутацию неисправной стороны, может повлечь за собой включение в последующие договоры, в том числе с другими партнерами, повышенных требований и неблагоприятных для нее условий, например более высокой неустойки, дополнительных гарантий исполнения и т.д.
3440. Порядок заключения договора
Другое Юриспруденция, право, государство

В условиях планового хозяйства обязательство заключить договор не редко возникало в силу такого юридического факта, как существование между соответствующими сторонами сложившихся (длительных) хозяйственных связей. Теперь такое основание сохранилось лишь в определенных областях экономики. Имеется в виду постановление Верховного Совета РФ от 4 октября 1992 года «О мерах по обеспечению поставок продукции (товаров) в районы Крайнего Севера и приравненные к ним местности». Указанный акт считается достаточным основанием для заключения соответствующих договоров такое требование к поставщикам, как длительность существования между ними хозяйственных связей. При этом арбитражная практика всегда признавала, что требовать заключения с ними договоров могут также и те организации, которые сами не производят товаров для указанного района, но занимаются перепродажей товаров с последующей переотправкой покупателям, расположенным в таких районах. В соответствии с Основными положениями Государственной программы приватизации государственных и муниципальных предприятий РФ арендаторам зданий, сооружений, строений, помещений, в том числе встроено- пристроенных нежилых помещений в жилых домах, а также земельных участков под приватизированными предприятиями, которые находятся в аренде или фактическом владении, пользовании этих предприятий, представляется право требовать заключения с ними договоров купли-продажи соответствующих объектов.

Blog

Информация по предмету Юриспруденция, право, государство