Geum.ru

Информация по предмету Юриспруденция, право, государство

  • 3401. Понятие, учреждение и основные этапы развития прокуратуры в Республике Беларусь
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Прокуратура Республики Беларусь в соответствии с возложенными на нее задачами действует по следующим направлениям:

    1. надзор за точным и единообразным исполнением законов республиканскими, местными органами государственного и хозяйственного управления и контроля, местными Советами депутатов и иными органами местного самоуправления, воинскими формированиями и учреждениями, органами государственной безопасности, внутренних дел и милиции, субъектами хозяйствования независимо от принадлежности и форм собственности, учреждениями и организациями, политическими партиями, иными общественными и религиозными объединениями, должностными лицами и гражданами (общий надзор);
    2. надзор за исполнением законов органами осуществляющими оперативно-розыскную деятельность, дознание и предварительное следствие;
    3. надзор за соответствием закону судебных решений по гражданским и уголовным делам, делам об административных правонарушениях;
    4. надзор за исполнением законов в местах содержания задержанных, предварительного заключения, при исполнении наказаний и иных мер принудительного характера, назначаемых судом;
    5. расследование преступлений в случаях, предусмотренных уголовно-процессуальным законом;
    6. участие в рассмотрении дел судами, поддержание государственного обвинения.
  • 3402. Понятие, цели и система наказаний во Франции
    Другое Юриспруденция, право, государство

    О некоторых целях наказания говорится в УПК Франции 1958 г. применительно к конкретным уголовно-правовым мерам. Так, лица, осужденные за убийство несовершеннолетнего, не достигшего 15 лет, либо за убийство, сопряженное с изнасилованием или другими преступлениями, указанными в ст. 718 УПК Франции, отбывают наказание в пенитенциарных учреждениях, позволяющих обеспечить последовательную медицинскую и психологическую адаптацию. Такая льгота, как разрешение временно покидать пенитенциарное учреждение, имеет целью «подготовить профессиональную или социальную адаптацию осужденного, сохранить его семейные отношения или предоставить ему возможность выполнить какую-либо обязанность, требующую его присутствия» (ст. 723-3 УПК). Условное освобождение может быть предоставлено только в случае, когда появились «весомые сведения о социальной реадаптации» осужденного (ст. 729 УПК). Меры содействия, сопровождающие исполнение такого уголовного наказания, как запрещение проживать в определенных местах, имеют целью облегчить социальное исправление осужденного (ст. 763-3 УПК). О социальной реадаптации говорится и в других статьях УПК Франции (например, ст. ст. 720-4, 721-1). Таким образом, французский законодатель делает акцент на такой цели наказания, как ресоциализация преступника. Именно с этой целью были введены в уголовное право Франции новые виды лишения свободы, институт пробации и другие меры уголовно-правового характера, о которых речь пойдет ниже. В этом слышен отголосок идей школы новой социальной защиты.

  • 3403. Понятие, элементы и виды исков
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Введение 3

    1. Общая характеристика искового производства 5
    2. Отличие искового производства от других видов производств 5
    3. Функции, задачи и значение искового производства 9
    4. Исковая форма защиты права. Понятие иска 15
    5. Исковая форма защиты права 15
    6. Понятие иска 16
    7. Элементы иска 18
    8. Соотношение понятий «иск» и «исковое заявление» 21
    9. Виды исков 24
    10. Классификация исков 24
    11. Материально-правовая классификация исков 25
    12. Процессуально-правовая классификация исков 26
    13. Право на иск 28
  • 3404. Понятия и задачи уголовного процесса
    Другое Юриспруденция, право, государство

    При оценке доказательств судя должен руководствоваться законом. Причём закон в оценке доказательств играет различную роль. В одних случаях внутреннее убеждение заменяется прямым указанием закона признать доказательство недопустимым, если нарушены определённые правила, в других закон даёт лишь общие ориентиры. Соблюдение соответствующими органами установленной законом правовой процедуры в стадии предварительного расследования рассматривается как гарантия законности полученных при этом доказательств. Стадия назначения судебного заседания по отношению к предварительному расследованию является стадией контрольной, поверочной, следовательно и оценка доказательств носит проверочный характер. В этом значении деятельность судьи до судебного рассмотрения дела предотвращает постановку на судебное разбирательство поверхностно расследованных дел и тем самым предупреждает необоснованное помещение на скамью подсудимых невиновных лиц и их осуждение. Это служит серьёзной гарантией прав, законных интересов и свобод личности. Большую роль в этом важном деле играет полная и объективная оценка судьёй собранных доказательств. К тому же правильная оценка доказательств позволяет выявлять ошибки и недостатки в деятельности органов предварительного расследования, а следовательно способствует повышению качества работы следственных органов и судебной работы в целом.

  • 3405. Понятия и категории административного права
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Научная монография А.С. Автономова "Правовая онтология политики" поражает нас своим охватом предмета исследования. В начале монографии автор справедливо указывает на то, что каждая из юридических наук, занимающаяся той или иной отраслью или подотраслью права, оперирует вполне определенным набором категорий. В то же время он акцентирует наше внимание на непопулярности и слабой разработке в научном мире рассматриваемого вопроса. Так, в подтверждение своих мыслей он ссылается на то, что "новейшими работами, в которых специально изучались категории общей теории права, являются труды А.М. Васильева. Однако, во-первых, с момента выхода в свет указанных трудов минуло уже более 20 лет, а во-вторых, эти труды и не претендовали на анализ категорий отдельных отраслей и подотраслей права". [6] Ценность работы заключается в том, что автор перед раскрытием основной темы работы проводит своего рода исторический экскурс в феноменологию термина "категория". Благодаря этому исследованию нам предоставляется возможность ознакомления с различными воззрениями мыслителей (причем как западного, так и восточного происхождения) предшествующих эпох, на феноменологию термина "категория". Завершая экскурс, автор приводит свое определение понятия категория Г совокупность мыслей, отражающих в обобщенном виде некоторый способ существования в постоянном взаимодействии и развитии явлений бытия, что дает возможность познания движения таких явлений. Мы, в свою очередь, не беремся судить, насколько истинным является это определение, хотя, в принципе, в отношении понятий такого рода затруднительно говорить об их истинности, более оправданно отмечать их логичность/алогичность. В то же время мы разделяем позицию автора, согласно которой категории при их определении не следует сводить к понятиям, как это делают в современной отечественной специальной литературе.

  • 3406. Понятия и принципы планирования расследования
    Другое Юриспруденция, право, государство

    доказательств при допросе Ефимова. Он выглядит таким образом :

    1. Ефимов находился в неприязненных отношениях с Конаковым.
    2. Ефимов пытался уйти из прокуратуры Нуринского района.
    3. Не сработавшись с Конаковым, Ефимов вынужден остаться работать в прокуратуре Нуринского района.
    4. Ружье находилось в прокуратуре и посторонние доступа туда не имели; ключ был только у секретаря, а Конаков пользовался только ключом секретаря, то есть сам взять ружье не мог.
    5. Замок архива исправен, посторонними ключами не открывался ( Заключение экспертизы )
    6. 27 января Ефимов был в архиве, как выходил оттуда никто не видел, мотив посещения надуман, так как бумагу домой не отнес, осталась лежать в кабинете.
    7. Конаков постоянно находился в кабинете с водителем Егоровым , 27 января Егоров был в Караганде, об этом знали только работники прокуратуры и в частности Ефимов, который неоднократно интересовался временем прибытия Егорова ( показания Вольдшмидт ).
    8. На ботинке и перчатке Ефимова обнаружена кровь.
    9. Ефимов после случившегося утратил одну из перчаток.
    10. Ефимов хранил ружье в своем кабинете, то есть преступление было подготовлено заранее, об этом свидетельствует следующее : на ружье обнаружены волокна, сходные с с волокнами ковровой дорожки, на ковровой дорожке обнаружены следы металлизации вытянутой формы, напоминающей ствол ружья. Допрошенные свидетели Вольдшмидт, Пономарь, сын Вольдшмидта, Конакова и другие показали, что Конаков оружия в кабинете не держал, охотой не занимался и вечером 27 января оружия в кабинете не было . В прокуратуре не было заряженных патронов 16-го калибра.
    11. Ефимов имел свое ружье, боеприпасы, мог воспользоваться своими боеприпасами. В изъятых патронах имелся порох, сходный с порохом использованным при убийстве.
    12. На полу кабинета Ефимова под ковровой дорожкой обнаружены следы скольжения , возможно от деталей ружья.
    13. На ружье следов пальцевых отпечатков не обнаружено, что свидетельствует о подготовленности преступления и осведомленности убийцы о том, что по отпечаткам его могут обнаружить, таким человеком мог быть юрист.
    14. Самоубийство и несчастный случай исключаются ( допросы свидетелей Конаковой, работников прокуратуры , РОВД. исполкома ). Заключения судебно-медицинской экспертизы и трассологической экспертизы, следственного эксперимента ). Об этом свидетельствует отсутствие отпечатков пальцев на ружье, обстановка в кабинете ( Конаков печатал доклад)
  • 3407. Понятия и цели уголовного наказания
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Но, учитывая криминальную обстановку, сложившуюся в стране при совершении преступления в составе организованной группы или преступного сообщества, а также при рецидиве преступлений, на наш взгляд, целесообразно назначать наказание путём полного сложения наказаний. При этом целесообразно отменить планку максимального срока лишения свободы в 25 лет. Данное положение обосновывается тем, что вышеуказанные преступления носят особо опасный характер для общества, значительно ущемляют права граждан, на которых производится посягательство. Преступления, совершённые организованной группой, а тем более преступным сообществом носят сугубо умышленный характер, тщательно подготавливаются, носят, как правило, опасный или особо опасный характер, проблемны в плане раскрываемости. В данном случае уголовный закон путём введения таких норм должен усилить свою функцию превенции, перевесив тем самым возможные выгоды, которые виновный может получить в результате совершения преступления, размером уголовного наказания за данное преступление и вероятностью провести очень значительное время в местах лишения свободы, которое будет исчисляться иной раз десятками лет. Данная схема назначения наказания будет более справедливой и в глазах граждан, потерпевших от преступления, т.к. виновный реально, в полном смысле этого слова, понесёт наказание за каждое совершённое им преступление. Именно по такой схеме назначается наказание в США. И опять же встаёт вопрос о целесообразности отмены смертной казни и её превентивной функции.

  • 3408. Понятия, виды и классификация юридических лиц
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Распорядительный порядок характеризуется тем, что юридическое лицо возникает на основе одного лишь распоряжения учредителя, а специальной государственной регистрации организации не требуется. Именно в таком порядке в СССР возникало подавляющее большинство государственных предприятий и учреждений. Главенствующая роль государства в системе плановой экономики, его доминирование над гражданским обществом позволяли обойтись без особой процедуры государственной регистрации создаваемого юридического лица. В странах рыночной экономики место распорядительного порядка заступает, как правило, явочный порядок образования юридических лиц. Для него также характерно отсутствие специальной государственной регистрации организаций, которые создаются в силу самого факта волеизъявления учредителей, выражения ими намерения действовать в качестве юридического лица.

  • 3409. Понятия, методы, задачи криминалистики
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Прокуратуры СССР и НКЮ, а также научную разработку отдельных проблем криминалистики. В 1937г. эта лаборатория преобразуется в лабораторию по научно-следственной работе Прокуратуры СССР. Одновременно развивается университетская наука. К 1935г. курс криминалистики в качестве самостоятельной учебной дисциплины начинают преподавать в большинстве вузов страны В 1936 г выходит в свет первый учебник по криминалистике систематизировано излагающий основные разделы науки. К этому же периоду относится создание при юридических вузах и факультетах университетов криминалистических лабораторий, которые одновременно с подготовкой студентов в области криминалистики и проведением научно-исследовательской работы производили значительное количество судебных экспертиз по заданиям следственных органов. На основе достигнутого уровня развития криминалистики и накопленного опыта раскрытия преступлений криминалисты переходят от рассмотрения практических вопросов криминалистики к исследованию ее теоретических основ. Выходят в свет работы С.П. Митричева и Б.М. Шавера (1938 г), посвященные предмету криминалистики, С. М. Потапова о принципах криминалистической идентификации (1940г) Военно-юридической академией РККА в 1942г. была проведена первая научная дискуссия о предмете криминалистики. В 1944г создается центральная криминалистическая лаборатория Всесоюзного института юридических наук (ЦКЛ ВИЮН), на которую помимо экспертных функций возлагалась координация научно-исследовательской деятельности в области криминалистики. В этом же году экспертные криминалистические подразделения организуются в составе судебно-медицинских лабораторий Главного медицинского управления Министерства обороны СССР. С цепью более полного использования научно-технических средств в сфере охраны общественного порядка научно-технические подразделения органов внутренних дел выделяются из аппарата уголовного розыска в самостоятельную службу. В 1946г. при НТО ГУМ НКВД СССР создается Научно-исследовательский институт криминалистики, реорганизованный в 1956 г в НИИ милиции (в настоящее время - НИИ МВД РФ). В то же время начинается организация научно-технических подразделений городских и районных органов внутренних дел. В 1949г. создается Всесоюзный научно-исследовательский институт криминалистики Прокуратуры СССР (в настоящее время - Научно-исследовательский институт проблем укрепления законности и правопорядка при Прокуратуре РФ), внесший большой вклад в создание и оснащение средствами криминалистической техники следственного аппарата органов прокуратуры, в разработку проблем криминалистической тактики и методики расследования отдельных видов преступлений. В 1950 г. начинается создание республиканских и областных (краевых) экспертных криминалистических учреждений Министерства юстиции СССР, научно-методическим центром которых стал созданный в 1962 г. на базе ЦКЛ ВИЮН Центральный научно-исследовательский институт судебных экспертиз (в настоящее время - Всероссийский научно-исследовательский институт судебных экспертиз МЮ РФ). В послевоенные годы был сделан значительный шаг в развитии теоретических основ криминалистики. Проведенные в начале 50-х годов дискуссии о предмете и системе науки, месте криминалистики в системе юридических наук, работы С.П. Митричева, А.Н. Васильева, А.И. Винберга и многих других ученых-криминалистов способствовали выработке единого взгляда на предмет науки. Весомый вклад в развитие научных основ трасологии, теории криминалистической идентификации, криминалистической тактики внесли работы Б. И. Шевченко, Н.В. Терзиева, Г. И. Кочарова и др. Серьезных успехов в разработке и внедрении в практику экспертных учреждений новых методов исследований, в разработке тактики следственных действий и создании эффективных методик расследования преступлений добились коллективы научно-исследовательских институтов. Подробно освещавшиеся в специальной литературе итоги проводимых ими исследований во многом способствовали совершенствованию следственной и экспертной практики. Криминалистика находится в постоянном творческом развитии. Достижения гуманитарных, естественных и технических наук, обобщение положительного опыта раскрытия преступлений способствуют углубленным разработкам фундаментальных проблем криминалистики, уточнению ее предмета и системы. Состоявшаяся в первой половине 70-х годов дискуссия, посвященная предмету криминалистики, явившись отражением нового уровня криминалистических знаний, создала условия для дальнейших научных исследований. Криминалистами разрабатываются новые методы исследования вещественных доказательств, тактические приемы производства следственных действий, проблемы методики расследования отдельных категорий преступлений, исследуются психологические основы следственной деятельности, вопросы криминалистической характеристики преступлений, следственных ситуаций, тактических операций, совершенствуются технические средства расследования преступлений.

  • 3410. Поняття громадянства
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Крім обмеження субєктного складу підприємництва законодавством України, зокрема Законом “Про підприємництво”, встановлено певні обмеження, які стосуються здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Ці обмеження полягають

    1. По-перше, деякі види підприємництва мають право здійснювати лише певні субєкти (діяльність, повязана з обігом наркотичних засобів, певних прекурсорів та психотропних речовин, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобування бурштину, охороною окремих особливо важливих обєктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, повязана з розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій також і повними товариствами).
    2. По-друге, у забороні здійснювати окремі види діяльності (перелік яких встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України) без спеціального дозволу (ліцензії). Зокрема, без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом, не можуть здійснюватися:
    3. пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;
    4. виробництво, ремонт і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї;
    5. виготовлення і реалізація лікарських засобів; виготовлення і реалізація особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
    6. виготовлення пива, алкогольних напоїв, а також виготовлення та реалізація спирту етилового, коньячного і плодового;
    7. медична практика;
    8. ветеринарна практика;
    9. юридична практика;
    10. створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор тощо.
  • 3411. Поняття держави та її історичні форми
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Держава є організацією суспільства, але організацією особливою, яка характеризується тим що вона:

    1. Всеохоплююча організація - об`єднує в єдине ціле всіх членів суспільства, забезпечує загальносуспільні інтереси і потреби;
    2. Територіальна організація - об`єднує членів суспільства (громадян) за територіальним принципом, а територія є матеріальною базою держави;
    3. Єдина організація - об`єднує все суспільство як ціле, всі інші соціальні організації (політичні партії, професійні та молодіжні спілки, асоціації підприємців тощо), на відміну від держави, охоплюють лише частини, окремі верстви населення;
    4. Офіційна організація - репрезентує суспільство, виступає від його імені, і в такій якості визнана іншими суспільствами (державами);
    5. Універсальна організація - об`єднує членів суспільства для вирішення питань, що стосуються різних сфер їх суспільного життя;
    6. Верховна організація - є вищим за значенням та силою об`єднанням суспільства, всі інші соціальні організації в сфері загальносуспільних інтересів підпорядковані їй;
  • 3412. Поняття і види правових норм
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Ñïèñîê âèêîðèñòàíî¿ ë³òåðàòóðè

    1. Íåðñåñÿíö Â.Ñ. Ïðàâî â ñèñòåìå ñîöèàëüíîé ðåãóëÿöèè. 1986.
    2. Íåðñåñÿíö Â.Ñ. Ïðàâî è çàêîí: Èç òåîðèè ïðàâîâûõ ó÷åíèé. 1983.
    3. Áàðàíîâ Â.Ì. Èñòèííîñòü íîðì ñîâåòñêîãî ïðàâà. 1989.
    4. Èîôôå, Øàðãîðîäñêèé. Âîïðîñû òåîðèè ïðàâà. 1961.
    5. Òîìàøåâñêèé Í.Ï. Î ñòðóêòóðå ïðàâîâîé íîðìû è êëàññèôèêàöèè åå ýëåìåíòîâ. Ñáîðíèê: Âîïðîñû îáùåé òåîðèè ñîâåòñêîãî ïðàâà .1960.
    6. Êîðêóíîâ Í.Ì. Ëåêöèè ïî îáùåé òåîðèè ïðàâà. 1909.
    7. Àëåêñååâ Ñ.Ñ. Ãîñóäàðñòâî è ïðàâî, Íà÷àëüíûé êóðñ, 1993.
    8. Àëåêñååâ Ñ.Ñ. Òåîðèÿ ãîñóäàðñòâà è ïðàâà. 1985.
    9. Áàáàåâ Â.Ê. Îáùàÿ òåîðèÿ ïðàâà (êóðñ ëåêöèé).. 1960.
    10. Êîâàëåíêî À.È. Êðàòêèé ñëîâàðü-ñïðàâî÷íèê. Ì., 1994.
    11. Êîìàðîâ «Òåîðèÿ ãîñóäàðñòâà è ïðàâà» Ì.1996ã.
    12. Õðîïàíþê Â.Í. «Òåîðèÿ ãîñóäàðñòâà è ïðàâà» Ì.1997ã.
    13. Ëàçàðåâ Â.Â. «Îáùàÿ òåîðèÿ ãîñóäàðñòâà è ïðàâà» Ì.1996ã.
    14. Êðèì³íàëüíèé êîäåêñ Óêðà¿íè
    15. Êðèì³íàëüíî-ïðîöåñóàëüíèé êîäåêñ Óêðà¿íè
    16. Öèâ³ëüíèé êîäåêñ Óêðà¿íè
    17. Êîäåêñ çàêîíiâ ïðî ïðàöþ Óêðà¿íè
  • 3413. Поняття і наукові засади державного управління
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Враховуючи це, доцільно звернути увагу на вирішення ряду невідкладних методологічних завдань. По-перше, необхідно із діалектичних позицій дати наукову інтерпретацію суперечностей як специфічного явища у державному управлінні, а також органічно включити її до методологічного арсеналу теорії державного управління. По-друге, важливо виявити та ідентифікувати об'єктивно існуючі суперечності за типами, видами й формами прояву з метою обгрунтованого їх врахування у ході цілеспрямового удосконалення державного управління. По-третє, треба розкрити динаміку розвитку суперечностей, аби покращити наукове прогнозування цього розвитку, врахувати вплив на нього економічних, організаційно-правових та інших об'єктивних та суб'єктивних факторів соціального середовища, у якому здійснюється державне управління. Нарешті, доцільно зробити центральним напрямком досліджень державного управління обгрунтування дійових методів і засобів своєчасного розв'язання суперечностей.

  • 3414. Поняття й види стадій вчинення злочину за чинним законодавством
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Добровільну відмову від доведення злочину до кінця треба відрізняти від дійового каяття. Добровільна відмова можлива тільки при незакінченому злочині. Дійове каяття можливе як при закінченому, так і при незакінченому злочині. Добровільна відмова можлива тільки до порушення кримінальної справи щодо особи, яка вчинила готування чи замах на злочин, а дійове каяття і після порушення кримінальної справи щодо винної особи. Добровільна відмова характеризується утриманням від продовження злочину (бездіяльністю), а дійове каяття - тільки активними діями: щирим каяттям, активним сприянням розкриттю злочину, повним відшкодуванням завданих збитків або усуненням заподіяної шкоди. Добровільна відмова можлива тільки від злочинів, що вчинюються з прямим умислом (готування і замах характеризуються лише таким умислом), а дійове каяття - при вчиненні будь-яких злочинів, у тому числі й необережних. При добровільній відмові особа звільняється від кримінальної відповідальності, оскільки її діяння не вважається злочином (відсутня суспільна небезпека - обов'язкова ознака злочину), а дійове каяття є обставиною, що звільняє від кримінальної відповідальності лише при вчиненні злочину невеликої тяжкості, а його окремі складові (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування збитку або усунення заподіяної шкоди) - обставиною, що пом'якшує покарання.

  • 3415. Поняття підприємницького права
    Другое Юриспруденция, право, государство

    У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копію документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України. Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний направити державному податковому органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів). Таке повідомлення протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку (включаючи день відкриття або закриття) подається особисто або направляється на адресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення. Форма і зміст

  • 3416. Поняття правовідносин по соціальному забезпеченню допомогами у зв’язку з народженням та вихованням дитини
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Як вже відзначалося вище, оскільки правовідносини по соціальному забезпеченню є одним з видів правовідносин взагалі, то їм властиві ті ж самі ознаки, а точніше - ті ж самі елементи, що й правовідношенню взагалі. Отже, наведене вище визначення правовідносин буде повною мірою охоплювати і поняття правовідносин по соціальному забезпеченню. І хоча серед правовідносин по соціальному забезпеченню також виділяють різні їх види, однак як слушно відзначив І.В. Гущин окремі відносини по соціальному забезпеченню і соціальному страхуванню, виявляючи специфічні особливості і відмінності, мають загальну природу, риси, властивості, сторони, характерні для вольових суспільних відносин по соціальному забезпеченню громадян у цілому. Існування такої групи суспільних відносин дозволило В.С. Андрєєву зробити висновок про існування самостійної галузі права - права соціального забезпечення. Він запропонував відносити до предмета права соціального забезпечення ті суспільні відносини, які відповідають наступним критеріям: одним із субєктів цих відносин є громадянин, а іншим держава в особі її органів управління, наділених державою відповідними повноваженнями; відносини між цими субєктами носять аліментарний характер, причому зобовязаною надавати відповідні види забезпечення виступає держава; за допомогою цих відносин здійснюється забезпечення за рахунок Фонду, коштів, що асигнуються на освіту та охорону здоровя. О.Є. Мачульська відзначає, що названі В.С. Андрєєвим критерії зберігають свою наукову цінність і в сучасний період. У той же час окремі автори вказують на те, що така характеристика предмета даної галузі права не враховує тих обєктивних змін, що відбулися за останні роки в системі соціального забезпечення в звязку з переходом від єдиної державної системи соціального забезпечення до двох основних організаційно-правових форм соціального забезпечення: соціального страхування (обовязкового і добровільного) і державної соціальної допомоги і соціального обслуговування.

  • 3417. Поняття сущність та ознаки держави
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Протягом тривалого часу у вітчизняному та східноєвро- лепському правознавстві, юридичній науці деяких інших країн панували уявлення про державу, що походили від ідеї класового устрою суспільства, в світлі якої вона розглядалася "як знаряддя, машина для придушення одного класу іншим", "організація економічно пануючого класу тощо. Але наполягання на класичності такого визначення сутності держави і на безперечності його сприйняття було б невірним. За найдавніших часів розрізнялися дві функції держави забезпечення загального блага і здійснення організованого примусу. Панування в політичній думці тієї чи іншої з них обумовлювалось конкретними історичними обставинами розвитку суспільства. Тому, природно, на стадії розвитку капіталізму, коли суспільство мало яскраво виражену класову структуру, коли в ньому існували антагоністичні класові протиріччя, сформувалось вчення про класову боротьбу як основу уявлень про державу і право. За таких умов воно було історично виправданим. Але навряд чи це вчення може бути основою для дослідження і конструювання сучасних держави і права, коли в суспільстві сформувались нові умови, зокрема:

  • 3418. Поняття та види адміністративного примусу
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Адміністративне право - це така галузь права, або система правових норм i принципiв, яка закрiплює, регулює i охороняє організацiю i порядок в системі державного управлiння суспiльством i державними органами. Адмiнiстративне право закрiплює також види i склад адмiнiстративних правопорушень, види адмiнiстративних стягнень за адмiнiстративнi правопорушення, порядок i процес притягнення до адміністративної вiдповiдальностi громадян i посадових осiб, якi допустили правопорушення. Норми адмiнiстративного права направленi на органiзацiю функцiонування адмiнiстрацiї, виконавчорозпорядчої дiяльностi, органiзацiйно-управлiнських вiдносин. Всi норми адмiнiстративного права можна подiлити на норми адмiнiстративно-публiчного права, якi стосуються регулювання мiж державою та юридичними особами, якi не належать до iноземної держави i норми адмiнiстративно-приватного права, якi регулюють правовiдносини мiж державою та фізичними особами (громадянами). В цiлому норми адмiнiстративного права мають публiчий i публiчно-приватний характер.

  • 3419. Поняття та правові ознаки екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України
    Другое Юриспруденция, право, государство
  • 3420. Поняття та склад злочину
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Важливим завданням правової держави є охорона основних суспільних відносин від злочинних посягань. Здійснення цього завдання в першу чергу виражається у визначенні того, які суспільне небезпечні діяння є злочинними і якому покаранню підлягають особи, що їх вчинили (ст. 1 КК). Отже, караність є складовою частиною кримінально-правових норм, без якої неможливо регулювати і охороняти суспільні відносини. За своєю суттю караність є особливою мірою державного примушування, котра застосовується до осіб, що вчинили злочинні посягання. Покарання як міра державного примушування виступає засобом впливу на поведінку людини, примушує особу до законопослушної поведінки. В цьому і полягає перша важлива ознака покарання це передусім особлива міра державного примушування (в поріннянні з дисциплінарними, адміністративними, цивільно-правовими засобами), яка є його складовою частиною, що визначає його соціальний зміст. Покарання заподіює великі втрати волі, майна, навіть життя (смертна кара). Друга ознака покарання закріплена в ст. 3 КК, де чітко записано, що покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину. Отже, застосування покарання є кінцевим станом кримінальної відповідальності. Це логічний типовий наслідок злочину. Інші методи реагування держави на злочин, передбачені законом, такі як звільнення від покарання на підставі ст. 50 КК, звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів адміністративного стягнення або громадського впливу (ст. 51 КК), звільнення із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. ст. 10, 11 КК), є винятком з правила. Вони можливі у випадках, передбачених законом, допустимі за наявності достатніх для цього підстав і за злочини, які не являють великої суспільної небезпеки. Тому оцінка покарання як кінцевого юридичного наслідку злочину є характерною його ознакою. Третя розпізнавальна ознака покарання також закріплена в ст. 3 КК, де зазначено, що «Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до Закону» (ч. 2 ст. 3). Тобто, жоден інший державний орган не може призначити особі такий примусовий захід, як покарання. Як видно, положення закону про застосування покарання за вироком суду обов'язкова вимога закону, характерна його особливість. Причому застосування покарання завжди відбувається від імені держави, що надає покаранню публічного характеру. До виключної компетенції суду належить і звільнення від покарання, крім звільнення за амністією або за актом помилування. Четверта важлива ознака покарання знайшла своє законодавче закріплення в ст. 22 КК, де говориться, що покарання не тільки є карою за вчинений злочин. Таким чином, в самому законі названо основну ознаку покарання, яка робить його найгострішою мірою державного примушування. Кара є складовою ознакою будь-якого кримінального покарання. Вона визначається строками покарання, наявністю фізичних і моральних страждань та втрат, покладенням обов'язків зазнати ганьби і сорому перед суспільством і різного роду правообмеженнями. В одних покараннях вона виражена більшою мірою, наприклад, позбавлення життя, позбавлення волі, матеріальні або майнові втрати, в других переважають обмеження інших прав; займатися професійною діяльністю, мати звання, нагороди тощо. В кожному покаранні, безумовно, присутні і моральні страждання ганьба, сором перед суспільством і своїми близькими. Усі ці якості і визначають кару як ознаку покарання. Обсяг кари диференційований в кожному покаранні в залежності від характеру і тяжкості злочину. Каральний вплив покарання повинен відповідати тяжкості злочину.