Поняття СЦ науковСЦ засади державного управлСЦння
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
1. Державне управлСЦння: поняття СЦ науковСЦ засади
МетодологСЦчний аспект дослСЦджень такого явища, як державне управлСЦння, за своiм змСЦстом охоплюСФ використання гносеологСЦчних, тобто теоретико-пСЦзнавальних, знань рСЦзного рСЦвня. Як вСЦдомо, методологСЦчнСЦ знання (на вСЦдмСЦну вСЦд так званих онтологСЦчних) це знання щодо принципСЦв, методСЦв, шляхСЦв й СЦнших засобСЦв вивчення, пСЦзнання дослСЦджуваних обСФктСЦв.
Розмежування методологСЦчних (гносеологСЦчних) СЦ онтологСЦчних знань маСФ умовний характер, оскСЦльки не може бути онтологСЦi, тобто пСЦзнання безпосередньо реально СЦснуючих явищ СЦ процесСЦв, поза гносеологСЦi, рСЦвно як СЦ навпаки. Одночасно кожен з цих рСЦзновидСЦв знань набуваСФ вСЦдносноi самостСЦйностСЦ.
Розробка методологСЦчних аспектСЦв маСФ надзвичайно важливе значення для кожноi науки, оскСЦльки не тСЦльки знання, а й шляхи iх набуття мають бути СЦстинними, обТСрунтованими та рацСЦональними. Така розробка СФ досить складною й охоплюСФ величезне коло проблем, вимагаСФ значноi науковоi ерудицСЦi, понятСЦйно-термСЦнологСЦчноi культури, широких узагальнень, дисциплСЦни мислення.
СуттСФво також СЦ те, що саме тлумачення методологСЦчного аспекту не СФ однозначним. ОскСЦльки теоретико-пСЦзнавальний арсенал, що використовуСФться суспСЦльними науками у дослСЦдженнях державного управлСЦння, маСФ рСЦзноманСЦтний характер, доцСЦльно видСЦляти рСЦзнСЦ рСЦвнСЦ (СЦнакше кажучи, поверхи) методологСЦчних знань щодо пСЦзнання управлСЦнських обСФктСЦв.
Насамперед слСЦд видСЦлити найбСЦльш високий рСЦвень, тобто систему фСЦлософських знань, що служать теоретичною базою, методологСЦчним орСЦСФнтиром для усСЦх суспСЦльних наук стосовно державно-управлСЦнських дослСЦджень. Це рСЦвень загально-методологСЦчних основ даних дослСЦджень. До зазначеного рСЦвня наближаСФться також використання унСЦверсальних наукових принципСЦв та понять нефСЦлософського значення, наприклад, пСЦзнавальних методСЦв кСЦбернетики, загальноi теорСЦi систем тощо. МетодологСЦчна цСЦннСЦсть цих засобСЦв майже така ж, як СЦ фСЦлософських категорСЦй, що в даному випадку мають переважно загальносоцСЦологСЦчний характер.
Наступний рСЦвень методологСЦчних знань повязаний СЦз теоретичними положеннями так званоi науки управлСЦння. НагадаСФмо, що за суттю цей термСЦн СФ узагальнюючим поняттям СЦ визначаСФ певну систему конкретних управлСЦнських наук, кожна з яких вивчаСФ управлСЦння в рамках свого предмета дослСЦдження. Предмет науки управлСЦння може бути розглянуто як складову частину предмету ще бСЦльш загальноi науки так званоi органСЦзацСЦйноi науки. (Про це докладнСЦше говориться у 4 цСЦСФi глави).
ТеоретичнСЦ положення науки управлСЦння виконують значну методологСЦчну роль у дослСЦдженнях державного управлСЦння як окремо-науковСЦ методи пСЦзнання. Тому доцСЦльно визначити цСЦ знання як окремо-методологСЦчнСЦ основи вСЦдповСЦдних дослСЦджень.
Ще один рСЦвень методологСЦчних знань можна характеризувати як спецСЦально-методологСЦчнСЦ основи дослСЦджень державного управлСЦння. Йдеться про такСЦ розробки у рамках власне теорСЦi (науки) державного управлСЦння, якСЦ вСЦдСЦграють роль спецСЦальноi методологСЦi в межах власне даноi науки.
ВажливСЦсть даного рСЦвня обумовлюСФться, насамперед, тим, що в силу специфСЦки формування вказаноi науки в ii змСЦстСЦ досить суттСФве мСЦсце посСЦдають окремСЦ пСЦзнавальне значущСЦ, але, на жаль, не досить досконалСЦ теоретичнСЦ результати деяких сумСЦжних наукових дисциплСЦн, зокрема, загальноi теорСЦi соцСЦального управлСЦння, теорСЦi держави та теорСЦi права, науки адмСЦнСЦстративного права, теорСЦi соцСЦальноi СЦнформацСЦi тощо. Тому при розробцСЦ проблематики спецСЦально-методологСЦчного рСЦвня гостро вСЦдчуваСФться потреба у використаннСЦ багатодисциплСЦнарного (мСЦжгалузевого) пСЦдходу.
Зазначимо, що на будь-якому рСЦвнСЦ методологСЦчних знань обовязковим СФ достатня визначенСЦсть у пСЦзнавальному обСФктСЦ, тобто у тому, яке саме суспСЦльне явище розумСЦСФться як державне управлСЦння.
Акцентування на цьому необхСЦдне тому, що у вСЦтчизнянСЦй юридичнСЦй лСЦтературСЦ тривалий час дискутувалось питання про спСЦввСЦдношення так званих широкого та вузького тлумачень поняття державне управлСЦння. Причому в останнСЦ роки переваги набувала тенденцСЦя широкого його розумСЦння. Проте кожний з цих варСЦантСЦв е виправданим лише на чСЦтко визначеному теоретико-пСЦзнавальному рСЦвнСЦ використання даного поняття. РЖнакше кажучи, у кожному випадку те чи СЦнше тлумачення державного управлСЦння повинно мати вСЦдповСЦдне методологСЦчне обгрунтування.
Так, широке тлумачення державного управлСЦння як сукупностСЦ усСЦх видСЦв дСЦяльностСЦ держави (тобто усСЦх форм реалСЦзацСЦi державноi влади в цСЦлому) правомСЦрно лише на рСЦвнСЦ аналСЦзу в цСЦлому системи соцСЦального (суспСЦльного) управлСЦння, видСЦлення ii вСЦдносно самостСЦйних пСЦдсистем. У даному випадку категорСЦя державного управлСЦння даСФ змогу вСЦдокремити державнСЦ СЦнститути управлСЦнського впливу на суспСЦльство вСЦд СЦнших недержавних.
На другому рСЦвнСЦ аналСЦзу загальний субСФкт управлСЦння держава представлений вже диференцСЦйовано, тобто як сукупнСЦсть державно-владних органСЦв, мСЦж якими розподСЦленСЦ рСЦзнСЦ види державноi дСЦяльностСЦ. Тут категорСЦя державного управлСЦння маСФ використовуватися у вузькому, бСЦльш спецСЦалСЦзованому значеннСЦ: як особливий та самостСЦйний рСЦзновид дСЦяльностСЦ держави, що здСЦйснюСФ окрема система спецСЦальних державних органСЦв органСЦв виконавчоi влади.
Стосовно ж фактичноi наявностСЦ у змСЦстСЦ дСЦяльностСЦ причому не лише внутрСЦшньоi, а й зовнСЦш