Поняття СЦ науковСЦ засади державного управлСЦння
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
цСЦй, систему повноважень СЦ т.СЦн.
Одначе сама постановка питання щодо будь-якого управлСЦнського обСФкта як системи втрачаСФ сенс без чСЦткого розумСЦння категорСЦi система, що СФ базовою у системному пСЦдходСЦ.
НайбСЦльш суттСФвим та визначальним атрибутом будь-якоi соцСЦальноi системи СФ ii цСЦлСЦснСЦсть. А це означаСФ наявнСЦсть СЦнтегративного ефекту (його ще позначають як синергетичний, або емерджентний) взаСФмодСЦi елементСЦв системи, який не дорСЦвнюСФ результат простого пСЦдсумування дСЦй цих елементСЦв окремо один вСЦд одного. Отже, у державно-управлСЦнських дослСЦдженнях доцСЦльно оперувати визначенням поняття системи як цСЦлСЦсного утворення з новими СЦнтегративними якостями, що не властивСЦ його компонентам окремо, а виникають завдяки iх взаСФмодСЦi в системСЦ [РЖ].
Ще одна особливСЦсть застосування пСЦзнавальних засобСЦв системного пСЦдходу в дослСЦдженнях державного управлСЦння випливаСФ з того, що використання системного пСЦдходу в усСЦй повнотСЦ складаючих його аспектСЦв це, так би мовити, програма-максимум системного пСЦзнання- Залежно вСЦд поставлених дослСЦдницьких завдань, у кожнСЦй конкретнСЦй пСЦзнавальнСЦй ситуацСЦi необхСЦдно визначитися стосовно вибору окремих аспектСЦв системного пСЦдходу та вСЦдповСЦдного обмеження рамок використання його понятСЦйного апарату.
Уся сукупнСЦсть системних категорСЦй, що виражають складний змСЦст будь-якоi реальноi системи, розподСЦлено на певнСЦ групи, кожна СЦз яких характеризуСФ вСЦдносно самостСЦйнСЦ аспекти системного пСЦдходу. Основними такими аспектами прийнято вважати розгляд: а) структурноi побудови (структурний аспект); б) процесСЦв функцСЦонування {функцСЦональний аспект); в) розвитку (генетика-прогностичний аспект) системного обСФкта. Кожний СЦз цих аспектСЦв можна розкрити й бСЦльш диференцСЦйовано, що залежить вСЦд рСЦвня деталСЦзацСЦi сторСЦн та проявСЦв конкретноi системи.
Питання застосування системного пСЦдходу далеко не вичерпуСФ змСЦст методологСЦчних знань стосовно вивчення державного управлСЦння. Наприклад, надзвичайно актуальною СЦ практично важливою СФ потреба вивчення дСЦалектичних суперечностей у державному управлСЦннСЦ. Адже, вчення про суперечностСЦ, як вСЦдомо, складаСФ основу дСЦалектичного методу наукового пСЦзнання.
КатегорСЦя суперечностей маСФ вирСЦшальне значення для адекватного тлумачення сутностСЦ управлСЦнських явищ та процесСЦв. Бачення суперечностей у державному управлСЦннСЦ поглиблюСФ розумСЦння обСФктивних закономСЦрностей його функцСЦонування, розвитку та удосконалення. Тому аналСЦз суперечностей необхСЦдний у кожному дослСЦдженнСЦ, яке спрямоване на виявлення суттСФвих ознак пСЦзнавального обСФкта, зовнСЦшньоi та внутрСЦшньоi обумовленостСЦ його розвитку, методСЦв та засобСЦв вирСЦшення актуальних проблем.
На жаль, у вСЦтчизнянСЦй управлСЦнськСЦй лСЦтературСЦ ще не достатньо придСЦляСФться уваги згаданому напрямку дослСЦджень, хоча певнСЦ зусилля свого часу здСЦйснювались [2]. ОднСЦСФю з причин цього виступаСФ слабка розробленСЦсть проблеми соцСЦальних суперечностей у суспСЦльствознавствСЦ. НайчастСЦше такий аналСЦз зводився до наведення життСФвих прикладСЦв, а власне теоретичнСЦ питання про виникнення та розвязання суперечностей не розглядалися.
Враховуючи це, доцСЦльно звернути увагу на вирСЦшення ряду невСЦдкладних методологСЦчних завдань. По-перше, необхСЦдно СЦз дСЦалектичних позицСЦй дати наукову СЦнтерпретацСЦю суперечностей як специфСЦчного явища у державному управлСЦннСЦ, а також органСЦчно включити ii до методологСЦчного арсеналу теорСЦi державного управлСЦння. По-друге, важливо виявити та СЦдентифСЦкувати обСФктивно СЦснуючСЦ суперечностСЦ за типами, видами й формами прояву з метою обгрунтованого iх врахування у ходСЦ цСЦлеспрямового удосконалення державного управлСЦння. По-третСФ, треба розкрити динамСЦку розвитку суперечностей, аби покращити наукове прогнозування цього розвитку, врахувати вплив на нього економСЦчних, органСЦзацСЦйно-правових та СЦнших обСФктивних та субСФктивних факторСЦв соцСЦального середовища, у якому здСЦйснюСФться державне управлСЦння. НарештСЦ, доцСЦльно зробити центральним напрямком дослСЦджень державного управлСЦння обгрунтування дСЦйових методСЦв СЦ засобСЦв своСФчасного розвязання суперечностей.
На цСЦй основСЦ вдалося б виробити практичнСЦ висновки СЦ рекомендацСЦi щодо ефективного впливу на суперечностСЦ, враховуючи характер, гостроту прояву та прогнознСЦ оцСЦнки iх подальшого розвитку. РЖншими словами, йдеться про необхСЦднСЦсть створення наукових засад урахування та розвязання дСЦалектичних суперечностей у державному управлСЦннСЦ як складовоi частини заходСЦв з формування демократичноi, соцСЦальноi, правовоi держави.
2. СутнСЦсть державного управлСЦння
У вСЦтчизнянСЦй та зарубСЦжнСЦй лСЦтературСЦ ще не склалося сталого й загальновизнаного поняття державного управлСЦння. ОднСЦ його трактують з точки зору сутСЦ, реального змСЦсту, СЦншСЦ форм, яких воно набираСФ СЦ в яких функцСЦонуСФ. НайчастСЦше воно визначаСФться шляхом вСЦдмежування одних вСЦд СЦнших видСЦв державноi дСЦяльностСЦ вся позазаконодавча та позасудова дСЦяльнСЦсть держави СЦ становить змСЦст державного управлСЦння. Таке формальне визначення не розкриваСФ справжньоi сутСЦ державного управлСЦння, його призначення.
З позицСЦй юридичноi науки, державне управлСЦння визначаСФться як виконавча й розпорядча дСЦяльнСЦсть держави. РЖ це визначення в достатнСЦй мСЦрСЦ не розкриваСФ матерСЦальноi сутСЦ управлСЦнськоi дСЦяльностСЦ, не вичерпуСФ ii змСЦсту, та й саме поняття виконавчоi й розпорядчоi дСЦяльностСЦ потребуСФ уточнення.
Ма