Поняття СЦ науковСЦ засади державного управлСЦння
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ьоi всСЦх СЦнших державних органСЦв окремих функцСЦй, елементСЦв або проявСЦв управлСЦнськоi дСЦяльностСЦ, слСЦд зазначити, що головне призначення цих органСЦв зводиться не до управлСЦння. УправлСЦння якСЦсно вСЦдмСЦнне за своСФю суттю вСЦд того, що мають здСЦйснювати рСЦзнСЦ державнСЦ органи, якСЦ вСЦдносяться до СЦнших форм реалСЦзацСЦi державноi влади. Державне управлСЦння це дСЦяльнСЦсть особливого роду, змСЦст якоi полягаСФ у виконаннСЦ законСЦв та СЦнших актСЦв органСЦв державноi влади шляхом рСЦзних форм органСЦзуючого впливу на суспСЦльнСЦ явища та процеси.
На такому рСЦвнСЦ наукового узагальнення пропонувати ще одне широке розумСЦння змСЦсту державного управлСЦння немаСФ потреби. ДоцСЦльнСЦше знайти СЦнший придатний термСЦн, наприклад, державне регулювання суспСЦльних процесСЦв для визначення всСЦСФi сукупностСЦ напрямСЦв реалСЦзацСЦi державноi влади з боку держави в цСЦлому в СЦнтересах органСЦзуючого впливу на життСФдСЦяльнСЦсть суспСЦльства.
Отже, саме вузьке розумСЦння державного управлСЦння СФ вирСЦшальним у спецСЦалСЦзованих державно-управлСЦнських дослСЦдженнях, включаючи й однойменну навчальну дисциплСЦну. Хоча слСЦд памятати, що пСЦзнавальнСЦ межСЦ таких дослСЦджень не СФ чимось незмСЦнним, нерухомим. Залежно вСЦд дослСЦдницьких потреб до аналСЦзу можуть включатися СЦ бСЦльш широкСЦ аспекти державно-управлСЦнськоi дСЦйсностСЦ.
Це, зокрема, властиве предмету теорСЦi державного управлСЦння, яка нинСЦ активно формуСФться як цСЦлком самостСЦйна наука.
НаявнСЦсть у ii змСЦстСЦ великоi частки юридичних знань СФ загальновизнаною. При цьому слСЦд зважати на своСФрСЦднСЦсть умов, в яких зароджувалася вказана теорСЦя. Це вСЦдбувалося хоч СЦ в формальних рамках юридичноi науки, але фактично пСЦд СЦнтенсивним впливом науки управлСЦння, яка складаСФться, як вже зазначалось, СЦз сукупностСЦ управлСЦнських наук. Серед них найбСЦльший вплив на формування теорСЦi державного управлСЦння спостерСЦгалося з боку так званоi загальноi теорСЦi соцСЦального управлСЦння. А вона, зрозумСЦло, вСЦдображаСФ саме той рСЦвень наукового узагальнення, на якому доцСЦльне застосування широкого тлумачення державного управлСЦння. Це цСЦлком природно СЦ позначилося на вказанСЦй властивостСЦ предмета одноСЦменноi теорСЦi.
Але це не поодинокий приклад розглядуваного впливу на становлення теорСЦi (науки) державного управлСЦння. ВСЦдомо, що виникнення та розвиток самоi науки управлСЦння було тСЦсно повязано з кСЦбернетикою найбСЦльш унСЦверсальною наукою про системи управлСЦння взагалСЦ. ЗвСЦдси легко зрозумСЦти таку особливСЦсть державно-управлСЦнських дослСЦджень, як потреба активного застосування в них багатьох пСЦзнавальних засобСЦв системного пСЦдходу. ВСЦн виступаСФ одним СЦз провСЦдних шляхСЦв наукового пСЦзнання суспСЦльних явищ СЦ як такий перебуваСФ у станСЦ початкового осмислення.
Для державно-управлСЦнських дослСЦджень засоби системного пСЦдходу е важливим елементом загально-методологСЦчних основ: вони сприяють бСЦльш глибокому усвСЦдомленню у структурно-функцСЦонального змСЦсту управлСЦнських явищ, iх багатогранних взаСФмозвязкСЦв мСЦж собою та оточуючим соцСЦальним середовищем, дСЦй рСЦзноманСЦтних системостворюючих факторСЦв, iх СЦснування та розвитку. Це надзвичайно важливо насамперед для юридичних дослСЦджень державного управлСЦння, оскСЦльки в юридичнСЦй науцСЦ фСЦлософське осмислення державних явищ СЦ процесСЦв слабо вивчено. Хоча порСЦвняно з СЦншими суспСЦльними науками юридична наука одна з тих, що найбСЦльш здатна сприйняти кСЦбернетичнСЦ принципи, пСЦдходи та методи.
ПСЦзнавальнСЦ переваги системного пСЦдходу зовсСЦм не означають, що у всСЦх випадках слушно розглядати кожний управлСЦнський обСФкт СЦз системних позицСЦй. Без чСЦткого дослСЦдницького намСЦру, досягненню якого сприяСФ застосування саме системних поглядСЦв, такий пСЦдхСЦд сам по собСЦ нСЦчого цСЦнного не даСФ.
На жаль, це не завжди враховуСФться у державознавчих дослСЦдженнях. РЖнколи iх системологСЦчна насиченСЦсть зводиться лише до проголошення системних принципСЦв СЦ термСЦнСЦв. Причому недостатнСЦй поки що коефСЦцСЦСФнт корисноi дСЦi системного пСЦдходу у державознавчих дослСЦдженнях зумовлений зараз зовсСЦм не слабкою загальнонауковою його розробкою. Створився певний розрив мСЦж досить розвиненою методологСЦСФю системного пСЦдходу як складовою частиною загально-методологСЦчних основ дослСЦджень державного управлСЦння, з одного боку, та рСЦвнем використання його можливостей у вирСЦшеннСЦ спецСЦально-наукових дослСЦдницьких завдань з СЦншого. ВСЦн поглиблюСФться, зокрема, тим, що трапляються випадки механСЦчного застосування системних категорСЦй до дослСЦджуваних державно-правових явищ та процесСЦв.
Маючи на увазСЦ специфСЦку системного пСЦдходу, слСЦд повною мСЦрою враховувати, що адекватне застосування системного пСЦдходу обовязково передбачаСФ побудову спецСЦального понятСЦйного апарату, що забезпечуСФ перехСЦд вСЦд загальних методологСЦчних принципСЦв до конкретних проблем вСЦдповСЦдноi галузСЦ знань.
Головне призначення системного пСЦдходу полягаСФ не просто в аналСЦзСЦ якихось систем, а в системному розглядСЦ деяких сукупностей елементСЦв СЦ звязкСЦв мСЦж ними, якСЦ дослСЦдник вСЦдповСЦдно до своiх завдань визначаСФ саме як системи.
Причому на пСЦдставСЦ одного й того ж дослСЦджуваного обСФкта можуть бути змодельованСЦ рСЦзноманСЦтнСЦ системи: залежно вСЦд обраного критерСЦю, тобто того його компонента або властивостСЦ, що буде визначено як тах звана системостворююча ознака. Наприклад, апарат державного управлСЦння можна уявити як систему органСЦв, систему службовцСЦв (посадових осСЦб), систему функ