Поняття СЦ науковСЦ засади державного управлСЦння
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
буть, бСЦльш продуктивним буде пСЦдхСЦд з точки зору реального змСЦсту управлСЦння як специфСЦчного виду суспСЦльноi дСЦяльностСЦ, визначення його характерних рис й ознак, не обмежуючись юридичною формальною оцСЦнкою. ПодСЦбний пСЦдхСЦд характерний для представникСЦв загально-соцСЦологСЦчних наукових напрямСЦв, що дослСЦджують проблеми управлСЦння. Вони переважно визначають управлСЦння як систематично здСЦйснюваний цСЦлеспрямований вплив людей на суспСЦльну систему в цСЦлому чи на ii окремСЦ ланки на пСЦдставСЦ пСЦзнання й використання властивих системСЦ обСФктивних закономСЦрностей СЦ тенденцСЦй в СЦнтересах забезпечення ii оптимального функцСЦонування та розвитку, досягнення поставленоi мети. Цим визначенням пСЦдкреслюСФться найголовнСЦше призначення управлСЦння забезпечення функцСЦонування та розвитку суспСЦльства як СФдиного цСЦлого, його органСЦзуючий характер. Отже, управлСЦння це СЦ СФ органСЦзуюча дСЦяльнСЦсть держави, що спрямована на виконання ii завдань та функцСЦй.
Однак в тлумаченнСЦ управлСЦння з боку соцСЦологСЦв слСЦд вСЦдзначити абстрактно-кСЦбернетичний акцент, що пСЦдкреслюСФ найбСЦльш загальнСЦ закономСЦрностСЦ управлСЦння, характернСЦ для всСЦх керованих систем, зокрема систем соцСЦального (суспСЦльного) типу. Але ця система особливого роду, де сутнСЦсть процесСЦв управлСЦння проявляСФться не стСЦльки у кСЦлькСЦсних, скСЦльки у якСЦсних характеристиках, СЦ абстрактно-кСЦбернетичний пСЦдхСЦд до проблем управлСЦння в суспСЦльному середовищСЦ не даСФ адекватного формалСЦзованого опису дослСЦджуваних процесСЦв, оскСЦльки СЦгноруСФ iх соцСЦально-свСЦдому природу.
НайсуттСФвСЦшим, що вСЦдрСЦзняСФ соцСЦальне управлСЦння вСЦд СЦнших видСЦв управлСЦння (технСЦчного й бСЦологСЦчного), СФ те, що воно здСЦйснюСФться шляхом впливу на свСЦдомСЦсть СЦ волю, а, отже, СЦнтерес людини для досягнення поставленоi мети. А будь-яка цСЦлепокладаюча дСЦяльнСЦсть людей повязана з реалСЦзацСЦСФю iх СЦнтересу як усвСЦдомленоi потреби, що обумовлена iх матерСЦальним буттям, обСФктивною соцСЦально-економСЦчною структурою суспСЦльства, тобто соцСЦальна мета СФ явищем суспСЦльноi свСЦдомостСЦ як вираження загальних потреб та СЦнтересСЦв соцСЦальних груп. ОбСФктами управлСЦння СФ соцСЦальна органСЦзацСЦя суспСЦльства з властивими iй соцСЦальною структурою СЦ соцСЦальними процесами.
Таким чином, спецСЦальнСЦ СЦнститути управлСЦння, якСЦ в тСЦй чи СЦншСЦй формСЦ завжди СЦснували в суспСЦльствСЦ, утворювалися для свСЦдомого впливу людей на процеси суспСЦльного розвитку, для регулювання суспСЦльних вСЦдносин. Сила СЦ межСЦ цього впливу обумовлюються соцСЦально-економСЦчною природою та ступенем зрСЦлостСЦ суспСЦльства.
Тому державне управлСЦння як суспСЦльне явище, його форми, методи, принципи, характер обумовлюються завжди СЦ скрСЦзь проблемами суспСЦльного розвитку, що здСЦйснюються в СЦнтересах певних соцСЦальних верств СЦ груп. Дане явище повязане з системою суспСЦльних вСЦдносин не тСЦльки безпосередньо через реальнСЦ управлСЦнськСЦ процеси, що вСЦдбуваються з приводу суспСЦльного виробництва, але й опосередковано через свСЦдомСЦсть, певнСЦ форми знань, рСЦзнСЦ управлСЦнськСЦ доктрини, теорСЦi й концепцСЦi. Отже, на формування управлСЦнських вСЦдносин активно впливають не тСЦльки матерСЦальнСЦ чинники, але й суспСЦльна свСЦдомСЦсть, передусСЦм полСЦтико-правова та органСЦзацСЦйно-управлСЦнська. Причому характер, спрямованСЦсть СЦ ступСЦнь впливу на суспСЦльнСЦ вСЦдносини з боку тих чи СЦнших управлСЦнських поглядСЦв в кСЦнцевому пСЦдсумку обумовленСЦ суспСЦльно-полСЦтичною природою самих соцСЦальних сил. Саме вони й визначають межСЦ поступовостСЦ СЦснуючоi в тому чи СЦншому суспСЦльствСЦ системи знань, серед них СЦ управлСЦнських.
НовСЦ завдання й функцСЦi держави перехСЦдного перСЦоду зумовлюють СЦ новий змСЦст ii управлСЦнськоi дСЦяльностСЦ, СЦ отже, визначають форми, методи управлСЦння, систему та структуру органСЦв державного управлСЦння. РанСЦше у наукових публСЦкацСЦях домСЦнуючою позицСЦСФю були положення, за якими державне управлСЦння розглядалося як управлСЦння людьми. РЖ для цього було досить пСЦдстав, оскСЦльки державне управлСЦння як полСЦтична та владно-примусова дСЦяльнСЦсть, що одержала цСЦ якостСЦ вСЦд держави полСЦтичноi органСЦзацСЦi, вважалося чисто полСЦтичною категорСЦСФю, покликаною впливати лише на поведСЦнку людей в потрСЦбному для пануючого класу напрямСЦ. Але тим самим затушовувались ознаки управлСЦння як специфСЦчного виду суспСЦльноi дСЦяльностСЦ.
НавСЦть за найпростСЦших форм органСЦзацСЦi колективноi працСЦ функцСЦi управлСЦння не обмежувалися тСЦльки впливом на поведСЦнку людей, воно справляло СЦ загальнСЦ функцСЦi, що виникають з руху усього виробничого механСЦзму та потреб розвитку суспСЦльства як СФдиного цСЦлого. СуспСЦльнСЦ процеси СФ загальним обСФктом управлСЦнськоi дСЦяльностСЦ держави. Та управлСЦння рСЦзноманСЦтна державна дСЦяльнСЦсть, котра охоплюСФ не тСЦльки сфери виробництва та розподСЦлу, але й сферу духовного життя, рСЦзнСЦ сторони людського спСЦвжиття.
ЗрозумСЦло, управлСЦнський вплив спрямований насамперед на поведСЦнку людей. Однак держава управляСФ не тСЦльки людьми, а й речовими елементами виробничого та духовного життя людини природними, матерСЦальними СЦ фСЦнансовими ресурсами, територСЦями, матерСЦальними обСФктами культури, тобто усСЦма тими речами, що знаходяться у ii розпорядженнСЦ. НавСЦть за умов значного скорочення кСЦлькостСЦ обСФктСЦв державноi власностСЦ в процесСЦ приватизацСЦi в безпосередньому володСЦннСЦ держави залишаються найбСЦльшСЦ пСЦдприСФмства базових галузей економСЦки та вСЦйськово-промислового комплексу.
Поступове роздержавлення та демонополСЦзацСЦя економСЦки, запуск ринкового механСЦз