Информация

  • 56121. Сицилия
    География

    В сегодняшней Италии Сицилия находится в особом положении - это единственная область, имеющая собственный парламент и широкую автономию. История особенно зримо ощущается, когда вы бродите по высоким каменным ступеням древнего амфитеатра в городе Таормина. Он был построен в эпоху римского владычества на месте ещё более древнего возведённого эллинами. О чём свидетельствуют надписи на древнегреческом и руины небольшого храма. Также в Таормине есть крытый каменный театр позапрошлого тысячелетия. Впечатляющие материальные следы присутствия более поздних завоевателей: сложенный из серого камня с зубчатыми стенами собор, которому "всего" шесть с лишним веков, прекрасно сохранившийся дворец начала 15 века, монументальный палаццо со стрельчатыми окнами. Древние каменные ступени узких улочек, где с трудом разойдётся двое встречных, также уносят вас в незапамятные времена.

  • 56122. Сияло солнце Александра... сияло всем
    Литература

    Самые первые стихи Пушкина уже засияли для его современников. Ещё, учась в лицее, он стал известен в обществе, в литературных кругах. Юный поэт в 20-е годы стал выразителен при той вулканической атмосфере, которая сложилась в России к тому времени. Не являясь членом какого-либо тайного общества он общался со многими передовыми людьми своего времени. Его стихи и выражали высокие гражданские порывы молодёжи тех лет, и укрепляли их. «Звезда пленительного счастья», звезда свободы была путеводной звездой Пушкина и декабристов. Особое воздействие на читателя имела свободолюбивая лирика поэта. Ода «Вольность», «Сказки» (Noel), «К Чаадаеву», «Деревня» получили широкое распространение в России в то время. Протест против тирании и гимн свободе, звучавший в «Вольности» разделяли многие. Потрясало обличение «барства дикого» в стихотворении «Деревня». Первая часть этого стихотворения представляет собой картины прекрасной русской природы, но «среди цветущих нив и гор друг человечества печально замечает» нечеловеческие условия жизни среди «барства дикого», которое присвоило себе и труд, и собственность, и время земледельца, тощее рабство несёт здесь тягостный ярём. Страстная надежда поэта - увидеть народ не угнетённым, увидеть «над отечеством свободы просвещённой» прекрасную зарю. Высокая гражданственность и гуманизм поэта сияют в словах этого стихотворения. Особенно яркое и одно из моих любимых стихотворений - это стихотворение «К Чаадаеву», в котором так искренне и горячо выражено горячее чувство чести, достоинства и любви к родине.

  • 56123. Сільське господарство
    География

    Питома вага вівчарства у структурі товарного тваринництва невелика лише 2%; тільки в окремих районах цей показник підіймається до 5%. Тим часом продукція цієї галузі має більший попит як у галузях господарства, так і у населення. У нас розводять тонкорунних, напівтонкорунних та грубововняних овець. Тонкорунна порода переважає над іншими: вона удвоє чисельніша за напівтонкорунну та у десять разів за грубововняну. В окремих ареалах розводять чорнокарпатських овець та поліпшених напівтонкорунних баранів. Серед тонкорунних переважають асканійська порода та прекос, серед напівтонкорунних цигайська порода, серед грубововняних каракульська та деякі місцеві карпатські породи. Є й інші породи: мерино-фляйш, ромни-марш, латвійська темноголова, литовська чорноголова, Лінкольн та ін. Вівці породи прекос зосереджені у Вінницькій, Київській, Тернопільській, Чернігівській, Харківській, Житомирській, Сумській областях. Асканійська порода у Луганській, Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Кіровоградській областях. Цигайські породи розповсюджені у Донецькій, Одеській областях та у Криму, а вівці породи ромни-марш у Сумській, Житомирській, Харківській областях, латвійську темного лову у Волинській та Львівській, литовську чорноголову у Рівненській та Чернігівській, меринофляйш у Львівській, Житомирській, Рівненській, Івано-Франківській, Черкаській, каракульські у Полтавській, Одеській, Харківській, Хмельницькій, карпатські у Закарпатській, Івано-Франковській, Львівській та Чернівецькій областях. У перерахунку на 100 га сільгоспугідь найбільша кількість вовни та баранини виробляється у Степу та в Карпатах. Продуктивність овець за настригом вовни на одну вівцю найвища у Степу, а за виходом баранини у Карпатах.

  • 56124. Сільське господарство i харчова промисловість України
    Разное

    Цукровий буряк теплолюбива культура, яка потребує багато сонячних днів і багато води. У зв'язку з цим її можна вирощувати в районах, де кількість атмосферних опадів не менше ніж 500 мм за вегетаційний період, а також в районах зрошувального землеробства, її вегетаційний період становить 125160 днів, сума активних температур 22002800 . Цукровий буряк дуже вибагливий до родючості грунтів. Кращі врожаї отримують на чорноземах, перегнійно-карбонатних суглинкових грунтах. Вирощування цукрових буряків трудомістке виробництво. Тому при розміщенні посівів цукрових буряків, крім природних умов, враховуються і економічні: наявність трудових ресурсів, переробних підприємств та транспортна забезпеченість. Такі умови є в Лісостеповій зоні України. Все це пояснює концентрацію посівів цукрових буряків саме в цій зоні, особливо в її правобережній частині (Вінницька, Черкаська, Київська, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька, Львівська, Рівненська, Волинська, Житомирська області), а також в лівобережній (Полтавська, Сумська, Харківська, Чернігівська області). В Лісостепу сконцентровано 80% посівів цукрових буряків України. Ця зона дає майже 70% всього валового збору цієї культури. Невеликі площі посівів є в північному степу та на півдні Полісся.

  • 56125. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
    История

    Важливу роль у розвязанні національного питання в республіці відігравали спеціальні органи державної влади, що створювалися на початку 20-х років і проводили роботу серед національних меншин. Одним із таких органів державної влади в Україні був Відділ національних меншин при Наркоматі внутрішніх справ УСРР (НКВС), створений Постановою Президії ВУЦВК від 13 квітня 1921 р. Невдовзі після цього постановою ВУЦВК від 25 жовтня 1922 року було прийняте Положення про Відділ нацменшин, в якому визначалася структура та компетенція відділу1. В сферу діяльності Відділу входило вивчення господарського і культурного розвитку національних меншин, що проживали на території України. Він брав участь у створенні перших законодавчих актів, що торкалися життя національних меншин, налагоджував діяльність місцевого апарату, розпочав роботу по обліку і землевлаштуванню нацменшин тощо. Відповідно до Положення при Відділі національних меншин НКВС були створені національні підвідділи, зокрема польський, російський, єврейський, німецький. Але більш-менш значної діяльності, особливо по правовому, економічному та культурному розвитку національних меншин, Відділ розгорнути не зміг. У звязку з цим, а також з необхідністю проведення поглибленої роботи серед національних меншин постановою Президії ВУЦВК від 28 квітня 1924 року було створено постійну Центральну Комісію у справах національних меншин (ЦКНМ)2. у положенні про неї зазначалось, що комісія утворюється з метою розвитку і зміцненням співробітництва всіх національностей, широкого сприяння їх матеріальному і культурному розвитку. Комісія брала участь в розробці і впровадженні в життя через законодавчі органи всіх законопроектів з проблем нацменшин, збирала, вивчала матеріали про економічне, культурне і побутове життя національних меншин. Поступово функції Центральної Комісії значно розширилися і конкретизувалися. До її компетенції входила організація при губернських і окружних виконавчих комітетах органів по роботі серед національних меншин з проведення національного районування; організація виборчих кампаній під час виборів до Рад; підготовка працівників центрального і низового апаратів; проведення зїздів, нарад та конференцій; сприяння у розширенні мережі національних шкіл та культурно-освітніх закладів, виданні періодичної, учбової і художньої літератури на мовах національних меншин тощо. Склад комісії визначався ВУЦВК із представників різних національностей. Звіти про їх роботу заслуховувалися на засіданнях як ВУЦВК, так і Раднаркому. Для проведення роботи на місцях при губернських і окружних виконавчих комітетах створювалися бюро або комісії в справах національних меншин, в які, крім штатних працівників, могли входити і особи на громадських засадах. Окрім бюро і комісій, призначалися також уповноважені й інструктори у справах національних меншин.

  • 56126. Сільськогосподарська культура українців
    Туризм

    Сільськогосподарська культура українців стала надбанням усіх народів, створена упродовж багатьох століть. Головною галуззю землеробства здавна було рільництво. На території України воно відоме з середини І тис. до н. е. Вже за часів Київської Русі тут вирощували пшеницю, жито, ячмінь, просо, овес, горох, чечевицю, гречку, коноплі, льон, рижій. Городництво відоме на Україні з найдавніших часів, коли східні слов'яни вирощували буряки, капусту, ріпу, гар бузи, кавуни, часник, цибулю, моркву, мак, горох, сочевицю, огірки тощо. Воно мало переважно присадибний характер. Город ділився на плеса, грядки і капусники. Часто на низьких місцях городу нарізався і підмет. Плесо в городі це широка довгаста ділянка; грядка вузька, довга і висока; капусник найнижче і найвологіше місце в городі. Характерною рисою українського городу було обсадження його ділянок соняшником, а також квітами. Після землеробства друге місце у сільському господарстві України посідало тваринництво. Ще за часів Київської Русі розводили коней, велику і дрібну рогату худобу, свиней, а також домашню птицю. Впродовж майже цілого середньовіччя основною тягловою силою у селян були воли, їх здебільшого відгодовували не тільки для власних потреб, а й на продаж. Починаючи з другої половини XIX ст. волів почали замінювати кіньми. Особливу увагу селяни приділяли розведенню великої рогатої худоби, яка забезпечувала їх молочними продуктами, відгодівлі овець. Порівняно з великою рогатою худобою та кіньми вівчарство в селянському господарстві відігравало допоміжну роль. У багатьох районах України розводили також кіз, свинарство задовільняло потреби населення в салі та м'ясі. Сад одна з найхарактерніших рис українського села в XIXна початку XX ст. Розміщувався він переважно на присадибній ділянці, переважали місцеві породи фруктових дерев, які відбирались і вирощувались упродовж віків. Найпоширенішими садовими культурами на Київщині, Поділлі, Волині, Чернігівщині та західних землях України, що характеризувались надзвичайним багатством місцевих сортів і назв. Бджільництво відігравало важливу роль у господарстві східних слов'ян, адже мед не тільки споживали, а й виготовляли з нього чудовий напій. Про поширення бджільництва серед селянства свідчить факт, що майже все середньовіччя існувала медова данина з населення. Бджільництво було культивоване (на пасіках) і некультивоване (бортництво).

  • 56127. Сільськогосподарські роботи
    Сельское хозяйство

    Овочеві культури потребують на 2-3º нижче температури ґрунту ніж повітря. Навпаки то вони передчасно старіють. Найбільш сприятлива температура грунту для вирощування огірків 25-27ºС. Для томатів, цибулі 21-25ºС. Температура повітря вдень повинна бути більша, ніж у ночі. Штучне освітлення скорочує строки дозрівання на 10-15 днів. Застосовують лампи денного світла, або дугові ртутні. Час досвічування 11-12г. Висота над рослинами денна лампа 10см. Дугові лампи 100-150 см. Для огірків потужність люмінесцентної лампи 360 вт/м2, томатів 420.

  • 56128. Сім див світу
    Культура и искусство

    Петра розташовувалася на перехресті двох найважливіших торгових шляхів: один сполучав Червоне море з Дамаском, інший - Перську затоку з Газою на узбережжі Середземного моря. Караванам, що відправлялися від Перської затоки, переповнені дорогоцінними прянощами, тижнями доводилося мужньо переносити суворі умови Аравійської пустелі, поки вони не досягали прохолоди вузького каньйону Сик, ведучого в довгождану Петру. Там мандрівники знаходили їжу, дах і прохолодну цілющу воду. За словами римського історика Плінія туристичний бізнес жителів Петри був дуже прибутковим, тому що окрім плати за житло і за корм для верблюдів, були потрібні подарунки для охоронців, сторожів, служителів храму і слуг царя. Але прянощі і пахощі, що продаються в багатих європейських містах, приносили нечуваний прибуток, тому купці не жаліли коштів на такі витрати. Сотні років торгівля приносила Петрі велике багатство. Але коли римляни відкрили морські шляхи на схід, сухопутна торгівля прянощами зійшла нанівець і Петра поступово спустіла, загубившись в пісках. Багато споруд Петри споруджувалися в різні епохи і при різних господарях міста, в числі яких були ідумеї (18-2 ст. до н.е.), набатеї (2 ст. до н.е. - 106 р. до н.е.), римляни (106-395 рр. до н.е.), візантійці і араби. У 12 столітті н.е. ним володіли хрестоносці. Поряд з античним театром тут можна побачити будівлю епохи ідумеїв або набатеїв. Проте, пам'ятників, споруджених після 6 століття н.е. практично немає, бо в ту епоху місто вже втратило своє значення.

  • 56129. Сім нових чудес світу
    Культура и искусство

    Глядачі входили в амфітеатр з-під арок нижнього поверху, помічених цифрами від I до LXXVI, і піднімалися до своїх місць по сходах, яких було також 76. Ці місця були розташовані навколо всієї арени у вигляді рядів кам'яних лав, що піднімаються одна над іншою (лат. gradus). Нижній ряд, або подіум (лат. podium), був призначений виключно для імператора, його сімейства, сенаторів і весталок, причому імператор мав особливу, піднесену нішу для сидіння (лат. pulvinar). Подіум відділявся від арени парапетом, достатньо високим для того, щоб захистити глядачів від нападу випущених на арену тварин. Далі слідували місця для публіки, складаючі три яруси (лат. maeniana), відповідно яруси фасаду будівлі. У першому ярусі, що містив в собі 20 рядів лав (тепер абсолютно зруйнованих), сиділи міські власті і особи, що належать до стану вершників; другий ярус, що складався з 16 рядів лав, призначався для людей, що мають права римського громадянства. Стіна, що відокремлювала другий ярус від третього, була досить високою, лави ж третього ярусу були розташовані на крутішій похилій поверхні; цей задум мав на меті дати відвідувачам третього ярусу можливість краще бачити арену і все, що відбувається на ній. Глядачі третього ярусу належали до нижчих станів. Над цим ярусом знаходився портик, що опоясував все коло будівлі і що примикав одною своєю стороною до його зовнішньої стіни. На його даху, під час видовищ, поміщалися матроси імператорського флоту, які вишиковувалися для натягування над амфітеатром величезного тенту (лат. velarium) для захисту глядачів від пекучих променів сонця або від негоди. Тент цей прикріплявся за допомогою канатів до щогл, розставлених по верхньому краю стіни. У багатьох місцях зовнішнього карниза ще до цієї пори видно отвори, через які проходили такі щогли, що упиралися своїм нижнім кінцем в висунуті зі стіни камені, як би кронштейни, що донині уціліли там, де ще зберігся четвертий поверх. Місця для глядачів підпиралися знизу могутньою склепінчастою конструкцією, що містила в собі прохідні коридори (лат. itinera), камери різного призначення і сходів, що вели у верхні яруси.

  • 56130. Сімейний кодекс України
    Юриспруденция, право, государство

    Сімя - це певна сукупність (спільність,група) людей, за загальним правилом, родичів, заснована на шлюбі, родинності, свояцтві, спільному проживанні і веденні спільного господарства, що утворює природне середовище для благополуччя її членів, виховання дітей, взаємодопомоги, продовження роду. Ю.С. Червоний зазначає, що сімя - це історично визначена організована соціальна спільність, заснована на шлюбі та кровному спорідненні (або лише на шлюбі чи лише на кровному спорідненні), усиновленні та взятті дітей на виховання, характерними ознаками якої є спільне життя її членів, взаємна моральна та матеріальна підтримка і взаємне виховання ними одне одного, насамперед підростаючого покоління Сімя є особливим елементом соціальної структури, оскільки виступає ланкою, що повязує біологічне і соціальне, індивідуальне і суспільне життя людей, слугує для них першим джерелом соціальних ідеалів і критеріїв поведінки

  • 56131. Сімейні правовідносини
    Юриспруденция, право, государство

    Стаття З СК визначає сім'ю як первинний та основний осередок суспільства і вказує на такі її ознаки, як спільне проживання осіб, пов'язаних спільним побутом, котрі мають взаємні права та обов'язки. У ч. 4 цієї статті перераховані підстави виникнення сім'ї: шлюб, кровне споріднення, усиновлення та інші підстави, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства. У ч. 2 ст. З дано визначення поняття сім'ї в юридичному розумінні. У другому абзаці цієї частини підкреслено, що подружжя вважається сім'єю й тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. У цьому разі йдеться про виняток із загального правила. У третьому абзаці цієї частини зазначено, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Це пояснюється існуванням таких природних підстав виникнення сім'ї, як кровне споріднення та взаємні права й обов'язки її членів. Згідно з ч. З ст. З СК права члена сім'ї має одинока особа. З цим положенням навряд чи можна погодитись. Адже у такому разі немає природних підстав виникнення сім'ї шлюбу, кровного споріднення. Крім того, особа, у якої немає кровного споріднення з іншими особами, як правило, ні з ким не пов'язана взаємними сімейними правами та обов'язками. Виняток становлять відносини між колишніми членами сім'ї, наприклад, між колишнім подружжям, якщо один з них зобов'язаний сплачувати другому аліменти, та відносини, що виникають з права вітчима, мачухи на одержання аліментів від пасинка, падчерки, з якими вони багато років не живуть однією сім'єю (ст. 270 СК).

  • 56132. Скажи мне, как ты родился, и я скажу, как будешь жить
    Психология

    Поэтому к аффирмациям необходимо прибегать, когда вы сами видите (или окружающие не сговариваясь, но очень дружно подсказывают), что у вас есть такие черты характера, такие особенности здоровья, которые грозят испортить жизнь вам, а возможно, и вашим близким. Разобраться в сплетении неонатального периода и особенностей рожденного ребенка (а тем более взрослого человека) бывает нелегко. Ведь, как уже говорилось, кроме беременности и родов, на сознание и подсознание каждого человека воздействуют миллионы и миллионы стимулов, которые усиливают друг друга или ослабляют, придают совершенно новое значение давно известному или делают обыденным экзотическое. Но в то же время аффирмации можно применять, даже не будучи уверенным в том, какое дородовое и родовое прошлое было у вас. Ведь самообращения к себе неспецифичны, не требуют специальной подготовки или наличия строго определенной ситуации. Каждый человек, попавший в темный лес, страшный чулан, заброшенный дом, уговаривает себя: "Мне не страшно, не страшно, не стра...". Так и любой мужчина или любая женщина, понимающие, что с ними происходят одни и те же изменения (хотя и из-за разных причин), могут произносить одни и те же аффирмации, которые обязательно помогут в том числе и преодолеть изначальную причину нарушения.

  • 56133. Сказ
    Разное

    Наиболее распространенные формы С. это: а) подражание сказочному, былинному и песенному складу. Ср. «За Волгой в лесах, в Черной Рамени, жил-был крестьянин, богатый мужик. У того крестьянина дочка росла. Дочка росла, красой полнилась (Мельников-Печерский, «В лесах» сказочный С.); б) подражание местным и профессиональным говорам крестьянства: «Надоело ему это до смерти, злился он как змей лютый; а все по вечерам заходил к Прокудину. Стали большаки конопельку ссыпать, и Прокудин возов с пяток ссыпал (Лесков, «Житие одной бабы»); в) подражание просторечию и профессиональным говорам городского населения, преимущественно тех групп его, которые не вполне владеют литературным языком: «Я его благодарю и говорю, что никаких желаниев не имею и не придумаю, окромя одного, если его милость будет, сказать мне...» (Лесков, «Штопальщик»); г) подражание устарелым и необычным формам письменной речи: «И сему-то подобным мирственным духом, как я вам представил, жили мы без малого яко три года. Спорилося нам все, изливались на нас все успехи точно из Амалфеева рога, как вдруг узрели мы, что есть посреди нас два сосуда избранных божия к нашему наказанию» (Лесков, «Запечатленный ангел» С. древнерусских поучительных книг).

  • 56134. Сказание
    Разное

    1. Исторические С., напр. названия летописей («Иное сказание»), «Сказание о зачатии царства Казанского», «Сказания» кн. Курбского, «Сказание об Азовском сидении» XVIII в. и др. Древнейший памятник этого рода «Сказание, что ради прозвася Печерский монастырь», приписываемое Нестору (XI в.). В этом смысле термин употребляется и в научной литературе XIX в.: «Сказания о князьях и царях земли русской» (изд. Археогр. комиссии, СПБ, 1861), «Сказания мусульманских писателей о славянах и русских. Собрал, перевел и объяснил А. Гаркави» (СПБ, 1870), «Сказания иностранцев о Московском Государстве» (В. Ключевский, М., 1866). см. «Летописи», «Хроники».

  • 56135. Сказание о Борисе и Глебе
    Культура и искусство

    С. А. Бугославский, которому принадлежит наиболее обстоятельное исследование памятников Борисо-Глебского цикла, отвергает гипотезу о несохранившемся общем источнике для С., Лп и Чт. Первоначальным письменным текстом о Борисе и Глебе, считает он, является Лп, но в более древнем виде, чем в дошедших до нас списках летописей. Составлена она была автором летописи, так как по стилю не отличается от соседствующих с нею летописных статей. К этому древнему виду Лп восходит С., которое было написано по поручению князя Ярослава в начале второй половины XI в., это панегирик Ярославу, как брату святых. В дальнейшем к этому первоначальному виду С., состоявшему только из текста Сг, была присоединена небольшая статья о внешнем облике Бориса (во многих списках, в том числе в Успенском, она носит заглавие О Борисе, как бе възъръмь) и Сч. Чт, считает Бугославский, было написано в период времени между 1108-1115 гг., и Нестор пользовался текстом С. С.А.Бугославский много внимания уделяет анализу Сч. Вслед за большинством предшествующих исследователей он отмечал, что Сч основано на записях, ведшихся при Вышегородской церкви, и считал, что оно состоит из произведений трех авторов. Три части Сч отличаются друг от друга и выбором лексики, и стилистически, и идеологическим направлением. Первый автор писал после 1089 г., но до 1105 г., второй - после 1097 г., но до 1111 г., третий автор писал в период с 1115 г. по 1118 г., он был одновременно и редактором всего текста Сч в целом, в том его виде, в каком этот текст дошел до нас в Успенском сборнике. С.А.Бугославский приходит к заключению, что и по формальным признакам (Сг оканчивается похвалой святым, Сч имеет самостоятельный заголовок и начинается новым вступлением), и по содержанию, и по стилю Сг и Сч - два разных произведения. А. А. Шахматов, хотя и считал, что Сг нельзя отделять от Сч, в работе Повесть временных лет писал о двух редакциях Сч: первая редакция возникла не ранее 1081 г., вторая редакция посвящена рассказу о временах Святослава Ярославича, Всеволода Ярославича, Святополка Изяславича и Владимира Всеволодовича Мономаха, она была составлена после 1115 г. Д.И. Абрамович, не останавливаясь на вопросе о разных редакциях Сч, пишет, что окончательная обработка Сч относится к первой четверти XII в. (после 1115 г. и до 1125 г., так как в Сч не говорится о смерти Владимира Мономаха). Он считает, что Сч составлено отдельно и независимо от Сг. Двумя отдельными, возникшими в разное время произведениями, считает Сг и Сч А.Поппэ: об этом свидетельствует, как он доказывает, и композиционная самостоятельность Сг и Сч, и разный характер этих произведений. Существенным подтверждением первоначальной самостоятельности Сг, по мнению Поппэ, следует считать вставку между Сг и Сч статьи О Борисе, как бе възъръмь. Об этом же и о более раннем написании Сг, чем Сч, говорит, по его мнению, отсутствие в Сг, которое заканчивается общей похвалой святым, упоминания о перенесении их мощей в 1072 и 1115 гг., чему так много уделено внимания в Сч. А.Поппэ считает Сч произведением двух авторов. Первый автор писал в 1073 г., написанная им часть заканчивалась рассказом о прозрении слепого, которого направил для исцеления к гробницам Бориса и Глеба святой Георгий. Второму автору принадлежит вся остальная часть Сч, он писал после 1115 г. до 1117 г., автор этой части Сч был человеком, близким к Владимиру Мономаху. В похвале, которой оканчивается Сг, считает А.Поппэ, явно прослеживаются аллюзии на события 1068-1069 гг. На основе этого он датирует время написания Сг периодом после 1069 г., но до 1072 г., когда происходило перенесение мощей.

  • 56136. Сказание о князьях Владимирских
    История

    Из истории Ханаанской и Арфаксада, первого потомка Ноя, родившегося после потопа. По благословению отца Ноя вся вселенная была разделена на три части (1) между тремя сыновьями его Симом, Хамом и Иафетом. За нерадивость был Хам лишен отцовского благословения, потому что не покрыл наготы отца своего Ноя (2), упившегося вином. Когда отрезвел Ной от вина и узнал, что сделал над ним меньший сын его, то сказал: "Да будет проклят Хам, да будет он рабом у братьев своих". И благословил он двух сыновей своих, Сима и Иафета, которые прикрыли отца своего, не глядя на него, чтобы не видеть наготы его. И благословил он Симова сына Арфаксада, чтобы поселился он в земле Ханаанской. И родились у Арфаксада два сына-близнеца: имя одного Мерсем, другого Хус (3), они были основателями Египта. И пошли от них многочисленные потомки по родам их. Хус ушел в дальние пределы Индийской страны, и его потомки оттуда распространились на восток; потомки же Мерса распространились вплоть до нас. Потомки Иафета населили северные страны до дальнего севера. И воцарился некто из того же рода, по имени Фарис, в Калаврийских странах и основал город во имя свое по названию Арфакс (4). Правнук же его, по имени Гайдуварий, был первым создателем астрологии в Ассирии, во владениях потомков Сима, а после него был Сеостр (5). Сей же Сеостр самым первым на земле воцарился в Египте, и по потомках его прошло много лет. Из его рода происходил и Феликс (6), который обладал всей вселенной. После же Феликса, по прошествии многих лет, воцарился некий царь в Египте, происходивший из того же рода, по имени Нектанав (7), был он волхв, от него у Олимпиады, жены Филиппа, родился Александр Македонский. Александр был вторым властителем вселенной и обладал ею двенадцать лет, а всего он жил тридцать два года (8); перед кончиной он передал Египет своему полководцу Птолемею (9). Мать же Александрова после смерти сына своего возвратилась к отцу своему Фолу, царю ефиопскому. Фол же отдал ее во второй раз замуж за Виза (10), родственника Нектанава. Виз же родил от нее дочь и назвал ее Антией; он основал город в Сосвенах и назвал город этот, который теперь именуется Царьградом, в честь имени своего и своей дочери, Византия (11). От Александра Македонского до Птолемея Прокаженного насчитывается двадцать два Птолемея.

  • 56137. Сказка
    Разное

    В результате воздействия указанных законов сюжет делается почти неузнаваемым. Каждый конкретный вариант сюжета есть самостоятельная единица творчества и, отвечая вкусам и настроениям приютившего его класса, умирает, выходя из данного класса, вновь возрождается уже с новой сущностью в классе другом. Вот почему восстановление «праформы» сюжета С. задача недостижимая. Голая сюжетная схема не есть еще С. Предположение о широкой международности сказочных сюжетов должно быть ограничено не только исходя из процессов бытования С., но также и из статистических фактов. Общее число европейских сказочных сюжетов невелико. Наиболее богатый репертуар украинский содержит ок. 2 300 сказочных сюжетов, у семи крупнейших европейских народностей насчитывается всего ок. 1 300 типов, русская С. знает ок. 700 типов сюжетов. Сказочный репертуар и в конкретных сюжетах и в сумме у каждого народа отличается от репертуара соседей. Зап.-европейская С. напр. богаче животными сюжетами сравнительно с русской. Русская С. из волшебных сюжетов очень любит «Ивашку и ведьму», «Волшебное кольцо», «Царя Салтана», «Морозко», «Безручку» и почти совсем не знает популярных на Западе «Иоринду и Иорингель», «Царевича-лягушку». Украинская С. знает животных сюжетов в 5 раз больше, чем русская, и в два раза больше, чем европейская. Анекдотов на Украине в 4 раза больше, чем у русских или в Европе. Сибирские народы, напр. чукчи и эскимосы, почти не знают сюжетов европ. С. при богатстве и самобытности сказочного репертуара, в котором между прочим значительное место принадлежит особым шаманским сюжетам, о коих европейская С. даже понятия не имеет. Районирование идет глубже на более узкие районы. На р. Пинеге 50% всех С. волшебные и 37% новеллистические, а в Заонежье, наоборот, новеллистических 57%, волшебных 31%. У чукоч оленных преобладают С. о добывании жениха или невесты, у чукоч приморских преобладают сюжеты авантюрные и т. д. Делалось несколько попыток сгруппировать и классифицировать сказочные сюжеты (Hahn, Gomme, Арнаудов, Wundt и др.), но все они условны, неточны и спорны, так же как и широко распространенная в настоящее время классификация Aarne Thompson Андреева. Последняя делит С. на три группы: животные С., собственно С. (с подразделением на волшебные, легендарные, новеллистические, о глупом чорте) и анекдоты.

  • 56138. Сказка как социогенетический инвариант семейных отношений
    Педагогика

    Историко-культурный анализ сказок дает представление об эволюции института семьи и внутрисемейных отношений с глубокой древности и до Новейшего времени. В сказках достаточно отчетливо проступают три основные исторические эпохи формирования семейных отношений в культуре. Первая эпоха - древнейшая, архаичная. Эпоха первобытности связана с началом разложения родового строя, при котором брачно-родственные отношения представлены в форме объединений родового типа. Это - эпоха примитивной демократии, равенства всех членов родовой семьи. Изображение семейных отношений в сказке этого периода не знает четкой иерархии по половозрастному типу, в ней звучит эпическая идея единения; главный герой не выделен, либо его образ очерчен без откровенной идеализации. Примером такой "сказочной семьи" может служить известная "Репка", в которой люди наравне с животными, объединяясь общей земледельческой целью, действуют сообща. Это выражение идеалов равенства и спаянности людей в первобытно-общинный период социогенеза. Вторая эпоха древняя. Она связана со становлением моногамной семьи, расцветом патриархальной (большой) и появлением нуклеарной (малой) семьи. В сказках, отражающих этот период, заметно выражена иерархия во внутрисемейных отношениях: супружеских (главенствующая позиция мужа и подчиненная - жены) и родительско-детских (полное подчинение воли родителей, их особое отношение к младшему из детей, часто пренебрежительное, насмешки старших братьев или сестер над самым младшим). В сказках этого периода, отображающих строгую половозрастную иерархию, могут обнаружиться и еще более древние слои семейных отношений - своеобразные исторические реликты отношений, допустим, матриархата женского приоритета, или минората предпочтения младшего сына старшему в праве наследования. Такой отголосок матриархата можно найти в сказке о чудесной тотемной супруге волшебнице, принявшей звериный облик и вследствие нарушения супругом установленных ею запретов (табу) покидающей своего мужа. Тем самым она лишает его своего покровительства и обрекает на тяжкие испытания (как в сказке "Царевна-лягушка"). Пережиток древнейшего инфантицида умерщвления детей, а также предпочтения младшего сына старшему можно найти и в сказке "Мальчик-с-паль-чик", В ней родители оставляют в лесу своих семерых детей на съедение диким зверям, и лишь благодаря смелости и находчивости самого маленького из них, перехитрившего людоеда и овладевшего его чудесными сапогами- скороходами и кошельком, все оканчивается благополучно.

  • 56139. Сказка как средство развития эмоциональной сферы у дошкольников с нарушениями поведения
    Психология

    По окончании 32-х занятий с использованием тех же анкет-опросников, которые заполняли независимые эксперты, родители и воспитатели, а также и педагоги-психологи Центра, были получены данные об изменении поведения и эмоционального состояния детей. Результаты были подтверждены наблюдениями специалистов, реализующих коррекционную программу. Они зафиксировали динамику изменения уровней эмоционального развития, переход от психофизиологического уровня к более высокому социальному и далее к эстетическому. Позитивно изменились характеристики психофизиологического уровня: у 18 детей удалось преодолеть эмоциональную отчужденность, у 13 снизилась непроизвольная двигательная активность, реакции стали более адекватными. На социальном уровне: у 8 из 12 детей исчезло чувство страха, а у оставшихся 4 оно стало ситуативным и осознанным; в поведении всех 5 детей, проявлявших агрессию, в течение последних двух месяцев последнего этапа формирующего эксперимента ни родители, ни педагоги не отметили агрессивных проявлений; из 13 детей, имеющих конфликтные отношения с родителями, 9 семей отметили их исчезновение, а остальные 4 семьи отметили смягчение характера этих конфликтов и снижение их частоты.

  • 56140. Сказка о сыре
    Разное

    Почти все сыры имеют географические названия. Вспомните: швейцарский, голландский, российский, латвийский, алтайский, ярославский, костромской и т.д. Названия эти связаны с теми местностями, где впервые были изобретены сыры и освоены. Другие названия сыров зависят от способа производства, например, плавленый: от состава компонентов, используемых при изготовлении сыра, так деликатесный, в состав которого входят специи; по назначению дорожный, охотничий, чайный, закусочный; или национальные сыры, как-то качкавал, который распространен у нас на Кавказе и в Молдавии.