Geum.ru

Курсовой проект

  • 12981. Национальные традиции в технологии и способах отпуска кулинарной продукции кубинской кухни
    Разное

    Знаменитое гаванское кабаре "Тропикана" появилось в 1939 году. "Тропикана" приобрела большую известность еще в пятидесятых годах, когда Куба фактически находилась под властью США. Американцы считали, что "Тропикана", которая может вместить более 1750 гостей, - это кабаре, с которым с не может сравниться ни одно из кабаре США". Тропикана продолжила свое существование и после кубинской революции и стала одной из главных местных достопримечательностей, местом, которое обязательно посещают приезжающие на Кубу туристы. В Тропикане того времени были легализованы азартные игры - от игровых автоматов до рулетки и игры в кости. В шоу участвует более 200 певцов, танцовщиков и музыкантов. Тропикана также отличное место, чтобы вкусно поесть - ресторан предлагает как национальные кубинские блюда, так и блюда кухни народов мира. В кабаре Вы сможете испробовать кубинский ром, коктейли и от души потанцевать до утра.(фото1)

  • 12982. Национальный вопрос и национальная политика современного Китая
    География

    Зарплата рабочих в Китае не такая высокая, как у интеллигенции. Она зависит от уровня образования, квалификации, профессионализма. У мигрантов, у рабочих с низкой квалификацией жизненный уровень невысокий, они живут бедно. Но наиболее низкий уровень жизни в китайской деревне. Крестьяне кормили страну, они обеспечили индустриализацию. Даже в годы реформ средства на развитие, на реализацию крупнейших проектов в основном давала деревня. Сейчас, поскольку Китай укрепился, на селе только начинается развертывание системы социального обеспечения. Значение решения социальных проблем села и крестьянства последнее время повышается. Это и защита законных прав крестьянства, и уменьшение экономического бремени на крестьян. С 2004 по 2006 годы в Китае отменили сельскохозяйственный налог, который существовал там несколько тысяч лет. Этот налог сам по себе был небольшим для крестьян, но его отмена имеет важное символическое и психологическое значение. Население сельской местности в основном очень бедное. В Китае ещё в 80-е годы взяли курс на искоренение бедности. Были выделены самые бедные районы в разных частях страны. В основном они находятся в центральном, западном и юго-западном регионе Китая, часто совпадая с местами компактного проживания национальных меньшинств. Власти разрабатывали специальные меры по ускорению социально-экономического развития в этих районах. Например, принимали решения по строительству колодцев, ускорению ирригационного, дорожного строительства, улучшению медицинского обслуживания. Шли путем ускорения производства в сельском хозяйстве. Крайне низкий уровень жизни сельского населения в Китае сочетается с проблемой избытка неквалифицированной рабочей силы в деревне. Пытались решить эти две проблемы сразу путём создания целой отрасли поселково-волостных предприятий. Это небольшие предприятия, которые выпускали продукты, обувь. Значительная часть этой обуви поставлялась в Россию, особенно в 90-е годы. Продукция была очень простая, не требующая квалифицированной рабочей силы, больших оборотных средств и производственных затрат. Все это происходило под патронажем государства, местных властей и позволило занять десятки миллионов крестьян. Поселково-волостные предприятия были ресурсоемкими, загрязняли окружающую среду. Но, тем не менее, они дали средства к существованию десяткам, а может быть, и сотням миллионов семей. Сегодня в деревне первостепенная проблема это рост имущественного неравенства. Расслоение общества привело к появлению 150-200 миллионов люмпенов, которые вынуждены переезжать в города. В последние 10 лет набирает силу крайне негативная тенденция идет административное выдавливание крестьян с земли без надлежащей компенсации. Земли отдаются под промышленное, торговое строительство. Оно приносит хорошую прибыль компаниям и связанным с ними чиновникам, но крестьяне часто не получают даже разумную компенсацию. Это приводит в последние годы к прямым столкновениям крестьян с местными властями. Центральные власти, изучив эту ситуацию, приняли в октябре 2006 года на VI пленуме ЦК КПК «Программу построения социалистического гармоничного общества» [26]. Целью ее является выход Китая к 2020-му году на уровень среднезажиточного общества, в котором подавляющее большинство членов имеет приемлемый образ жизни. В соответствии с этой программой производится перемещение приоритетов с темпов экономического роста к общему качеству развития. Качество роста обеспечивается в рамках так называемой научной концепции развития. Концепция предусматривает одновременное комплексное развитие и экономики, и социальной сферы, и административной сферы, и защиту природной среды. Власть должна быть способна обеспечить разумное проведение внешней политики, создать благоприятные внешние условия для реализации своих программ. Принимаются меры по улучшению управления сельским хозяйством. Одновременно взят курс на развитие системы социального обеспечения в деревне, улучшение образования в деревне, введение системы медицинского страхования. Оно вводится на основе медицинских кооперативов, поскольку государство не может сразу взять на обеспечение около 800 млн. человек. Но шаги в этом направлении сделаны: в этом процессе участвуют и крестьяне своими деньгами, и государство. Программа построения социалистического гармоничного общества носит комплексный характер, на первом месте решение проблем деревни, затем она касается экономики. Экономика должна принять инновационный характер, быстро развиваться.

  • 12983. Национальный вопрос и основные способы его решения. Межнациональные конфликты и сепаратизм
    Экономика

    Многие межнациональные конфликты можно в известном смысле назвать ложными, поскольку в их основе лежат не объективные противоречия, а непонимание позиций и целей другой стороны, приписывание ей враждебных намерений, что порождает неадекватное чувство опасности, угрозы. Примеров здесь можно привести очень много: это и недоверие к русскоязычной диаспоре в странах ближнего зарубежья, и боязнь кавказцев или уроженцев Средней Азии и Центральной России. Естественно, такие чувства рационализируются через тенденциозный подбор бытовых и иных примеров, воздействующих на обыденное сознание. И разумеется, эту благодатную почву всячески стараются использовать разыгрывающие национальную карту политиканы. Действительно, феномен психологического противопоставления «мы» и «они» коренится в глубоких слоях общественного подсознания, и бороться с ним очень непросто, хотя и абсолютно, необходимо Ослабления ложного конфликта можно достичь с помощью образовательной, воспитательно-разъяснительной работы среди населения. Причем апеллировать следует не только к рациональным, интеллектуальным уровням человеческой психики, но и к эмоциям, к массовым настроениям. В этой связи следует сказать несколько слов о роли национальной интеллигенции. Одной из благородных традиций российской интеллигенции всегда была поддержка народов, угнетаемых имперской властью на территории собственного государства, защита их от притеснений центральной власти. И такая позиция, как правило, отнюдь не рассматривалась в интеллигентских кругах как национальное предательство, а, напротив, имела отчетливую патриотическую мотивацию. И в недавние времена, в период отнюдь не бескровной агонии СССР, российская интеллигенция в большинстве своем оказывала поддержку республиканским движениям за самоопределение - в вопросе о Прибалтике, в тбилисских событиях. Свой нравственный долг интеллигенции большой нации она видела в том, чтобы помочь нациям малым обрести свободу. И здесь она была едина с интеллигенцией этих малых наций.

  • 12984. Национальный и религиозный состав населения России
    География

    Исламский ученый Юсуф Кардави издал фетву (исламское постановление в соответствие с Шариатом, основанное на консенсусе ведущих исламских ученных мира), в которой призывает чеченских боевиков продолжить военные действия против российских войск и обещает им за это рай.
    «Поддерживать угнетенных мусульман во всех уголках мира, это долг каждого верующего. Нет сомнения в том, что чеченцы ведут справедливую борьбу в защиту своей страны, своей религии и своего достоинства, и, следовательно, совершают перед Аллахом самый лучший вид из всех проявлений джихада».
    «Поразительную борьбу, которую ведут наши братья в Чечне можно рассматривать как один из лучших видов джихада на пути Аллаха. Они борются в защиту своей страны, чести и религии, против тиранической репрессивной силы, которая не боится Аллаха, и не имеет жалости ни к одному из живых существ».
    Заместитель председателя комитета Госдумы по делам общественных объединений и религиозных организаций Александр Чуев полагает, что эта фетва «может быть базой для разжигания межнациональной розни, для того, чтобы оправдать теракты, которые сегодня происходят на территории Чечни». Об этом Чуев заявил в эфире радиостанции «Эхо Москвы»
    «Ислам сегодня стоит на пути размежевания, либо он пойдет по пути миролюбивой, нормальной цивилизованной религии, которая будет воспринята частью человечества, которая исповедует ислам, и найдет свое место в истории, либо он будет разделен на религию и то, что называется политикой или экстремистской идеологией», - заключил Чуев.
    У мусульман есть разные направления, есть люди, которые считают Юсуфа Кардави непререкаемым авторитетом, есть другие мусульмане, которые считают иначе, какая-то часть мусульман, конечно же, эту фетву воспримет серьезно. Правительству остаётся только надеяться, на то что к словам Юсуфа Кардави прислушаются только террористы, иначе не избежать Джихада настоящего.

  • 12985. Национальный испанский костюм
    Культура и искусство

    "Коррида - это ритуал, в котором удачно сочетаются отвага и красота, именно то, чего так не хватает западному сообществу. Если вы вдруг надумаете сходить на корриду, то обязательно захватите с собой белый платочек. Он понадобится вам, чтобы вместе с толпой подбадривать матадора, стремящегося получить в награду столь желанное ухо, оба уха или хвост. Местный мэр или важный политик, председательствующий на схватке, награждает победителя в зависимости от количества белых платков. Только не забывайте, что быка, выставленного на схватку; всю жизнь готовили к битве с человеком, и он жаждет вонзить острые рога в мягкое место прыгающего и размахивающего красной тряпкой у него перед мордой человека в сверкающих одеждах. Более того, у быка есть шанс отказаться от схватки и выжить. Многие быки так и поступают. Кое-кто утверждает, что быки предпочитают смерть бесконечному "пасодобле" местных музыкальных коллективов. Как сказал Эрнест Хемингуэй, всемирно признанный знаток корриды: "Бои быков существуют не для туристов и не для иностранцев, и всякая попытка изменить их во благо последним - это шаг к ограничению". А если испанцы чего и не переносят, так это всяких ограничений.

  • 12986. Национальный музей Республики Башкортостан
    Культура и искусство

    Какие же экспонаты собирались и экспонировались тогда в музее. В 1865 году в музей была передана из Палаты Государственных имуществ коллекция в количестве 417 номеров, в которой были представлены: образцы хлебных и огородных растений; образцы почв; образцы льна, пеньки, поскани и красильных веществ; образцы древесных пород и изделия из дерева; образцы сукна, холста, пряжи; модели различных сельскохозяйственных и охотничьих орудий и машин. В 1867 в музей поступила коллекция минеральных продуктов и материалов (второй экземпляр), которая по распоряжению Министерства Внутренних дел, собиралась для музея при Санкт-Петербургском Строительном училище. В 1872 году дублетная коллекция предметов поступила в музей, которая собиралась для Московской Политехнической выставки. В течение 1864-65 гг. Музей приобрел многочисленные коллекции по горнозаводской промышленности. В 1870 году была передана коллекция из 324 номеров минералов и окаменелостей со складов музея Санкт-Петербургского Горного Института. Прислана была палеонтологическая коллекция из 113 номеров, коллекция добываемого в Миасском округе золота, самородок в два золотника 6 долей. Арендаторами Илецких промыслов Деевым и Дюковым и инженером Богачевым переданы в музей образцы продуктов Илецкого соляного промысла.

  • 12987. Национальный парк "Таганай"
    Экология

    Орографически территория парка представляет собой систему среднегорных хребтов меридионального простирания. Самым западным из них является Назминский хребет (высота до 884 м) с его северным продолжением хребтом Долгий мыс (средние высоты около 600 м). Центральную часть национального парка занимает Таганайский горный массив - уникальное творение природы из камня и тайги (рис. 4.2, рис. 4.3). Гольцовые останцы на вершинах гор, гранитные исполины среди векового леса, живописные зигзаги речных потоков, горные тундры и моховые болота все это Таганай! Его западную часть занимает хребет Большой Таганай с четырьмя выделяющимися вершинами Двуглавой сопкой (1034 м - юг, 1040 м север), Откликным гребнем (1155 м), Круглицей (1178 м - наивысшая точка НП Таганай") и Дальним Таганаем (1112 м), который своим 6 километровым отрогом, вытянутым на северо восток, плавно переходит в хребет Юрма (1002 м). В центральной части парка расположены: короткий хребет Средний Таганай (959 м) и к востоку соединяющийся с ним через плато хребет Малый Таганай (1033 м). Восточная граница парка проходит по Уральскому хребту (930 м), переходящему на севере через седловину в хребет Ицыл (1068 м). Большинство этих хребтов, за исключением Большого Таганая, слабо расчленены и имеют центральную осевую часть с расположенными в ее пределах вершинами, представляющими собой скальные гребни, вытянутые по оси хребтов. Хребет Большой Таганай не имеет четко выраженной осевой части и разделяется изогипсой 750 м на два крупных кряжа: южный с вершинами Двуглавая сопкаОткликной гребень Круглица и северный Дальний Таганай с отрогом. По изогипсе 700 м этот хребет объединяется в большой конгломерат с хребтами: Назминским (юго-запад). Средним и Малым Таганаем (юго-восток) и Юрмой (север). Другой крупный конгломерат образует Уральский хребет и Ицыл, соединенные по изогипсе 750 м. Между двумя этими конгломератами хребтов располагаются долины рек Большой Киалим и Малая Тесьма.

  • 12988. Национальный рынок и его равновесие
    Экономика

     

    1. Гличев А.В. Единая система государственного управления качеством продукции. - М.: Инфра-М, 2007. 518 с.
    2. Курс экономической теории / Под ред. Чепурина М.Н. проф. Киселевой Е.А. Киров, 1999.
    3. Курс экономической теории. Общие основы экономической теории, микроэкономика, макроэкономика, переходная экономика: Учебное пособие /под. Общ. Ред. А.В. Сидоровича - М.: МГУ им. Ломоносова, "ДИС", 2001.
    4. Кэмпбелл Р. Макконнелл, Стэнли Л. Брю. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. М, Республика, 1992.
    5. Нуреев Р.М. основы экономических теорий: Микроэкономика: учеб. для вузов. - М.: Высшая школа, 2003.
    6. Планирование и прогнозирование экономики. Под редакцией В.И. Борисевича, Н.Н. Кандауровой. Минск, 2002.
    7. Сажина М.А., Чибрикова Г.Г. Экономическая теория: Учебник для вузов. М.:Издательство НОРМА, 2003.
    8. Сероштан М.В., Ткач А.В. и др. Потребительская кооперация: Учебное пособие. М.: МУПК, 2006. 334 с.
    9. Ульянова В.Н. Проблемы административно-правового регулирования потребительского рынка // Правовая политика и жизнь. - 2007. - № 3. - С. 70-73.
    10. Федин С.В., Тесленко И.Б., Российская модель экономики: Основы экономической теории России 21 века. Учеб. пособие-Владимир: ВГПУ, 2000.
    11. Царева Г.Б. Административно-правовая деятельность милиции общественной безопасности по борьбе с правонарушениями в сфере потребительского рынка // Право и экономика. 2006. №2. - С. 12.
    12. Экономика. Липсиц И.В. М.: Омега-Л, 2006.
    13. Экономика: учебник/Под ред. Доц. А.С. Булатова. - М.: Издательство БЕК, 2002.
    14. Экономическая теория/ Под ред. А.И. Добрынина, Л.С. Тарасевича, 3-е изд.- СПб.: Изд. СПбГУЭФ, Изд. «Питер»,2004.
    15. Экономическая теория. Учебник. Под редакцией И.П. Николаевой, Проспект: - М, 2001.
    16. Экономика в вопросах и ответах: Учеб. пособие / Под ред. И.П. Николаевой. М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004
  • 12989. Нация: проблема определения и методология исследования
    Философия

    Социальный конструктивизм научно-исследовательская программа и интеллектуальное направление в социологии и философии, имеющие богатую историю развития с древнейших времён. Неокантиантские корни этого понятия делают его широким в применении и ещё более широким в трактовке. В целом, идея социального конструктивизма состоит в том, что вещи становятся известны нам (или учёным) под определёнными именами подвергаются интерпретации и попадают к нам как свои собственные репрезентации. Конструкция как метафора (у Сисмондо) позволяет указать, откуда берётся верование в «объективную реальность» (будь то представления о «неизменном и объективном характере физического мира» или о «порядке вещей, естественном устройстве общества»). Такие представления возникают в ходе развития как результат проб и ошибок, закрепляются в языке и сознании и транслируются в новом эпистемологическом статусе. В таком виде идеи социального конструктивизма логично предполагают релятивистское продолжение, поскольку нет оснований говорить о «истинности» или «ложности» конструкций. Подобную мысль высказывает и К. Кнорр-Цетина основатель социально-конструктивистского подхода в социологии науки. Если исходить из аналогии с эволюционным процессом, считает Кнорр-Цетина, тогда нет нужды постулировать истинность научных теорий, достаточно говорить об их успешности. Мышь, которая бежит от кошки, не нуждается в истинной картине опасности. Мышь, как и научная деятельность, продукт селекции того, что позволяет действовать с определённой мерой успеха. Бергер и Лукман в своей известной (т.е. раньше других переведённой на русский язык) монографии «Социальное конструирование реальности» смягчают крайние позиции постмодернистского конструктивизма до умеренной версии феноменологии. Американский философ Р. Рорти ярко обозначил смысл такого употребления слова «феноменология» в контексте конструктивизма. По его мнению, под феноменологией здесь имеют ввиду «изучение неизвестного», в отличие от эпистемологии как «изучения известного». Применяют конструктивизм в социальных науках не как программу исследования, а скорее как общую идеологию или установку, характеризующую отчаянную потребность смотреть на вещи «по-новому», с «радикальной неуверенностью» в общепринятых представлениях (сконструированных кем-то ранее), с удивительной надеждой на то, что «условные интерпретации» наконец-то будут подкреплять «окончательные презентации» в отчётах. Такова конструкция социального конструктивизма.

  • 12990. Національна депозитарна система в Україні
    Банковское дело

    Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери. Реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперів або його представника, а також номінального утримувача надати виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Власник або його представник чи номінальний утримувач не мають права вимагати включення до виписки інформації, що виходить за межі компетенції реєстратора, у тому числі інформації про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать. Відомості про номінального утримувача підлягають внесенню у реєстр власників іменних цінних паперів на підставі відповідного доручення, якщо право зберігача або депозитарію виступати номінальним утримувачем не передбачено договором про відкриття рахунку у цінних паперах або депозитарним договором. Внесення номінального утримувача в реєстр власників іменних цінних паперів, а також перереєстрація цінних паперів на іншого номінального утримувача не означає, що право власності на цінні папери переходить до номінального утримувача.

  • 12991. Національна економіка України та тенденції її розвитку
    Экономика

     

    1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. К.: Ніка Центр: Ельга, 2000. С. 366 396, 422 444.
    2. Гаврилюк О.В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України. №2, 2008, с. 68-82
    3. Гальчинський. Інтеграція: коли і куди // «День» - 2003 - №116.
    4. Головко В. Українська економіка у першому півріччі( макроекономічний аспект). Економіка України №9,2000, с. 48-62
    5. Дудко І.Д . Національні інтереси США у постбіполярному світі: Монографія. К.: КНЕУ, 2003
    6. Економічна теорія. /під з.ред. проф. Є. М. Воробйова.-Київ Харків. 2001. С. 265 283.
    7. Економічна теорія. Політекономія. Підручник./ за ред. В.Д. Базілевича. Київ: Знання Прес, 2001. С. 298 324, 384 354
    8. Экономический потенциал региона: анализ, оценка, диагностика: Монография /Тищенко А.Н., Кизим Н.А., Кубах А.И., Давыскиба Е.В. Х.: ИД «ИНЖЕК», 2005. 176 с. (с.6-25)
    9. Задоя А. А., Петруся Ю. Е. Основи економіки: Навч. видання. К.: Вища шк. Знання, 1998.
    10. Закон України „Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року // Відомості ВРУ від 10.10.1999. - 1999, №29, стаття 238.
    11. Космидайло І.В. Інноваційна спрямованість як засіб економічного росту // Актуальні проблеми економіки №6, 2006, с.112-117
    12. Курс экономической теории:Учебное пособие./Под ред.А.Н.Тур,М.И. Плотницкий. Мн.:”Мисанте”1998.
    13. Лагутін В.Д. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. К.: Ніка Центр: Ельга, 2000. С. 366 396, 422 444.
    14. Людина і економіка: соціоекономіка. К., 1996
    15. Матеріали зимової школи молодого лідера „Фаворит - 2004”.
    16. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д- ра екон. наук, проф. Ф.Ф. Бутинця. - К.: Кондор, 2004. - 461 с.
    17. Попова В. Конкурентоспроможість економіки України: джерела формування та соціальні наслідки. Економіка України №8, 2008, с.4-13
    18. Розвиток національно-інвестиційної системи України. Економіка України №4, 2005, с. 35-47
    19. Словник сучасної економіки Макміллана / Пер. з англ. К.: «АртЕк», 2000.
    20. «Становлення національної економіки України» за ред. Ватаманюка З.Г.- Львів, 1997, №27 С. 28-30
    21. Теория национальной экономики:Учебное пособие.Ч.1.Мн.,1994
    22. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін (1994-1999 рр.) // В.Є Пилипенко. Ставлення населення України до економічних перетворень.
    23. Чистілін Д. До питання стратегії економічного зростання України // Економіка України №2, 2003, с.52-57.
    24. me.kmu.gov.ua - офіційний сайт міністерства економіки України
    25. ukrstat.gov.ua Державний комітет статистики України
    26. www.bank.gov.ua - сайт Національного банку України.
    27. www.politology.vuzlib.net
  • 12992. Національна школа суддів України
    Юриспруденция, право, государство

    Це Положення розроблене з урахуванням Законів України „Про судоустрій України”, „Про статус суддів”, „Про Вищу раду юстиції”, рекомендацій парламентських слухань на тему: „Про стан правосуддя в Україні”, схвалених постановою Верховної Ради України від 27 червня 2007 року № 1245, Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361, та визначає порядок проведення тестування кандидатів на посаду судді районного, районного у місті, міського, міськрайонного суду, військового суду гарнізону, господарського суду Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та Севастополя, окружного адміністративного суду, утвореного в окрузі відповідно до Указу Президента України (далі - місцевого суду загальної юрисдикції), а також апеляційних судів у визначених законом випадках, яке є невідємною частиною конкурсного відбору кандидатів на вакантні посади суддів, а також визначає методику формування тестових завдань, оцінювання відповідей на тестові завдання.

  • 12993. Національне відродження Болгарії наприкінці 18 та в першій половині ХIX століття
    История

    Турецька влада віднеслась негативно до скликання вселенського собору і запропонувала болгарському виконавчому комітету скликати у Константинополі собор болгарських епіскопів для того, щоб разом з ними виробити основі положення строю болгарської церкви. Прибувши у Константинополь болгарські епіскопи подали патріарху докладну записку, в котрій підкреслювали, що відділення болгарської церкви от константинопольській звичайний факт; що болгарські епіскопи, відділившись від цареградської патріархії, повертаються у древню болгарську, православну, канонічну, автокефальну церков. Патріарх повернув докладну записку болгарським епіскопам і вимагав, щоб вони повернулися у свої єпархії, погрожуючи їм, у противному випадку, залишенням займаними ними постів. В результаті була створена нова греко-болгарська комісія у складі 3 болгар і 3 греків під керівництвом великого везіра Алі-паша. Ця комісія розробила проект відділення болгарської церкви у голові з екзархом, котрий разом з тим по проекту проявляється і голова сінода, вибирається болгарами і утверджується султанським бератом. Під час богослужіння болгарський екзарх поминає патріарха, котрий, однак, не втручається у справи управління болгарської церкви. Згідно з цим проектом, у болгарську церковну область включались усі міста Болгарії, Фракії і Македонії, за винятком міст: Варна, Месемврія, Анхіало, Созополь, Пловдив, Станімака, Одрін, Драма і Солунь. Патріарший синод не прийняв цього проекту. Тоді великий візир Алі-паша 28 лютого 1870 р. вручив болгарським представникам султанський ферман, котрим засновувалось незалежна болгарська православна церква (болгарський екзархат)[ ] Патріарх Георгій пішов у відставку, і на патріарший престол було обрано Антіма який обіцяв врегулювати болгарське церковне питання, чого, однаково, йому не вдалось досягти внаслідок складності виниклих у зв'язку з болгарським церковним питанням міжнародної обставини.

  • 12994. Національне відродження Чехії
    История

     

    1. Антология чешской и словацкой философии. М., 1982;
    2. Богданова И. А. Очерки истории чешской литературы XIXXX вв. М., 1963;
    3. Зайцева А. К. История словацкой литературы. М., 1970;
    4. Историография истории южных и западных славян. М., 1987;
    5. История литератур западных и южных славян. Т. I-II. М., 1997;
    6. История Чехии. //Под ред. В. И. Пичета. М., 1947;
    7. История Чехословакии. Т. 1. //Под ред. Г. Э. Санчука, П. Н. Третьякова. М., 1956;
    8. История южных и западных славян: Курс лекций. М., 1979;
    9. История южных и западных славян. //Методические указания для студентов-заочников исторических факультетов государственных университетов. Изд. 7-е, переработ. //Отв. ред. В.Г. Карасев, И.В. Созин. М., 1985;
    10. Краткая история Чехословакии. С древнейших времен до наших дней. М., 1988;
    11. Культура народов Центральной и Юго-Восточной Европы XVIII-XIX вв. Типология и взаимодействия. М., 1990;
    12. Лаптева Л.П. История Чехии периода позднего феодализма и раннего нового времени (1648-1849 гг.): Учебное пособие. М., 1998;
    13. Макова Е.С. История южных и западных славян. Период феодализма (VI - середина XVIII вв.): Учебно-методическое пособие. М., 1987;
    14. Мыльников А. С. Йозеф Юнгман и его время. М., 1973;
    15. Мыльников А.С. Культура чешского Возрождения. М., 1982;
    16. Мыльников А. С., Павел Шафарик выдающийся ученый-славист. М.-Л., 1963;
    17. Мыльников А.С. Эпоха Просвещения в чешских землях. Идеология, национальное самосознание, культура. М., 1977;
    18. Освободительные движения народов Австрийской империи. Возникновение и развитие, конец XVIII в. - 1849 г. /Т. I. М., 1980;
    19. Освободительные движения народов Австрийской империи. Период утверждения капитализма. /Т. II. М., 1981;
    20. Очерки истории культуры славян. М., 1996;
    21. Пашаева Н.М. Проблемное изучение славянского национального Возрождения. Книга как исторический источник. //Ч. I. Страны Центральной Европы. М., 1988; // Ч. II. Страны Юго-Восточной Европы. М., 1989;
    22. Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху зрелого феодализма. М., 1988;
    23. Ратнер Н. Д. Программа и тактика чешской буржуазии в 18601867 гг.«Ученые записки Ин-та славяноведения АН СССР». // Т. 14. М., 1956, с. 83178;
    24. Славянские матицы. XIX век. //Ч. I-II. М., 1996;
    25. Титова Л.Н. Чешская культура первой половины XIX в. М., 1991;
    26. Удальцов И. И. К характеристике политической деятельности Ф. Палацкого, "Вопросы истории" // № 10. 1950;
    27. Францев В. А. Очерки по истории чешского возрождения. Варшава, 1902;
    28. Хрестоматия по истории южных и западных славян. В 3-х тт. //Т. I. Эпоха феодализма, //Т. II. Новая история. Минск, 1987-1989;
    29. Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы. М., 1961;
    30. Чешская нация на заключительном этапе формирования. 1850 г. - начало 70-х годов XIX в. М., 1989.
  • 12995. Національний доход: суть, виробництво, розподіл і використання
    Экономика

    Державні доходи це грошові або матеріальні ресурси, які надходять у державне володіння внаслідок розподілу й перерозподілу національного доходу, у результаті зовнішньоекономічної діяльності. Колективні доходице доходи певних колективів підприємств, установ, закладів різних форм власності державних, акціонерних, кооперативних, муніципальних, приватних та ін. Індивідуальні доходи це доходи окремих осіб, вони є засобом життєзабезпечення людини і необхідні для її різнобічного розвитку як особистості. Джерелом особистих доходів можуть бути: особиста праця, прибуток на капітал, рента, соціальні виплати з бюджету, виграші в лотереї, за виграшними позиками та ін. Сімейні доходи це сукупні доходи всіх членів сім'ї, їх джерела й обсяги можуть бути різними залежно від того, до якої соціальної верстви належать члени певної сім'ї. Загалом можна виокремити три основні джерела сімейних доходів: заробітна плата, доходи від власності й соціальні виплати з державного бюджету. Слід розрізняти номінальні й реальні доходи. Номінальні доходи характеризуються сумою грошових доходів, які одержує працівник або сім'я загалом. Реальні доходи це кількість різних товарів і послуг, які можуть купити працівник або сім'я за свої грошові доходи. Зрозуміло, що величина реальних доходів окремого індивіда або сім'ї прямо пропорційна величині номінального (грошового) доходу й обернено пропорційна рівню цін.

  • 12996. Національні системи класифікації готелів
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    1. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Проблемы, перспективы, сертификация. К.: ВИРА-Р, «Альтерпрес», 2001. - 208 с.

    1. Бойко М.Г. Сучасний стан та особливості розвитку підприємництва в готельному господарстві України // Вісн. Акад. праці і соц. відносин Федерації профспілок України.2001.- № 4.- С. 5966.
    2. Бойко М.Г. Еволюція та моделі розвитку підприємництва у готельному господарстві України // Економіка і підприємництво: стан та перспективи: Зб. наук. праць. - К.:КНТЕУ, 2002. - С.159 - 166.
    3. Бойко М.Г. Франчайзинг в системі розвитку підприємництва в Україні // Матеріали міжн. наук.-практ. конф. "Стратегія розвитку Yesичної індустрії та громадського харчування". - К: КДТЕУ. - 2000. - С.3339.
    4. Ткаченко Т.И., Бойко М.Г. Применение системного подхода в деятельности гостиничных предприятий // Материалы междунар.науч.-практ. конф. "Туризм: практика, проблемы, перспективы".- М: БГЭУ.2001.-С.117-118.
    5. Бланк И.А. Управление финансовой стабилизацией предприятия. - К.: Эльга, 2003. 483 с.
    6. Браимер Р. Основы управления в индустрии гостеприимства. М.: Аспект Пресс, 1995. 382 с.
    7. Букович У., Ушлъямс Р. Управление знаниями: руководство кдействию: Пер. с англ. - М. ИНФРА-М, 2002. - 503 с.
    8. Буряк Л.Д. Фінансовий менеджмент у малому бізнесі: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни/ Київський національний економічний ун-т. К.: КНЕУ, 2002. 84с.
    9. Веснин В.Р. Менеджмент персонала: Учеб, пособие для уч-ся сред -спец. учеб, заведений/ 3 изд., испр., доп. М. Элит, 2000-2003-300 с.
    10. Волков Ю. Ф. Интерьер и оборудование гостиниц и ресторанов. М.: Феникс, 2003. 352 с.
    11. Волков Ю. Ф. Технология гостиничного обслуживания. М.: Феникс, 2003. - 386с.
    12. Волков Ю.Ф. Экономика гостиничного бизнеса. М.: Феникс, 2003.-384 с.
    13. Дорошев В.И. Введение в теорию маркетинга: Учеб. пособие для студ. вузов. -М.: ИНФРА-М, 2000. - 284 с.
    14. Ефимова О.П., Ефимова Н. А. Экономика гостиниц и ресторанов. М.: Новое знание, 2004. 391 с.
    15. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: Учебник для студ. спец. «Экономика и управление социально-культурной сферой вузов. 3 изд., испр. Минск: ООО «Новое знание», 2002. 409с.
    16. Кабушкин Н.И., Бондаренко Г. А. Менеджмент гостиниц и ресторанов. Учебное пособие. Серия: Экономическое образование. Минск: Новое знание, 2000 г. 216 с.
    17. Кабушкин Н.И., Бондаренко Г.А. Менеджмент гостиниц и ресторанов: Учебник для студ. спец. «Экономика и управлениє социально-культурной сферой» вузов. 4 изд., стер. Минск: Новое знание, 2003 368 с.
    18. Кабушкин Н.И., Бондаренко Г.А Менеджмент гостиниц и ресторанов: Учебник. Минск: Новое знание, 2002. 368 с.
    19. Кибанов А.Я. Основы управления персоналом: Учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. «Менеджмент организации» , «Управление персоналом» / Государственный ун-т управления.-М.: ИНФРА-М, 2003. - 304 с.
    20. Лесник А.Л., Смирнова М.Н. Стратегии конкуренции в гостиничном бизнесе. М.: Талер, 2001. 544 с.
    21. Лук 'янова Л.Г., Дорошенко Т Т., Мініч І.М. Уніфіковані технологи готельних послуг: Навч. посіб./Заред. проф. В.К. Фе-дорченка. К.: Вища шк., 2001 237 с.
    22. Ляпина И.Ю. Организация и технология гостиничного обслуживания / Учебник для начального профессионального образования. М.:, Академия, 2002. 208 с.
    23. Мунін Г.Б. Ефективність управління товарно-матеріальними запасами в готельному комплексі // Збірник наукових праць "Продуктивні сили і регіональна економіка". К.: РВПС України НАН України, 2002р.
    24. Худолій Л.М. , Мунін Г.Б. Управління якістю як один із головних важелів конкурентоздатності готелю // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. 2002. -17.
  • 12997. Національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького
    История

    Знищення природних багатств на українських землях (наприклад, спалення лісів заради виробництва і продажу на європейських ринках поташу); зростання панщини (5-6 днів на тиждень), натуральної та грошової ренти; збільшення податків і відпрацювань селян на користь держави; посилення особистої залежності селянина від польської шляхти та магнатів; розгул магнатсько-шляхєтської сваволі, посилення експлуатації з боку орендарів, які намагалися під час оренди землі отримати максимальний прибуток; більшість міст на території українських земель перебували в приватній власності, розвитку ремесла і торгівлі перешкоджав весь суспільно-політичний устрій Речі Посполитої з її анархією і сваволею, системою оренд і застав, постоями військ на утриманні міщан, митною системою; українці були позбавлені права працювати в цехах, а заняття ремеслом поза цехами суворо переслідувалося. Однією з важливіших передумов Національно-визвольної війни в соціально-економічній стало загострення суперечностей між двома протилежними типами господарювання: козацьким, який був фактично фермерським за своєю суттю, і фільварковим, що базувався на підневільній праці кріпаків-селян.

  • 12998. Національно-визвольний рух в Царстві Польському
    История

    На цей час у польському визвольному русі відбулася подальша поляризація класових і політичних сил. До кінця 1861 польське суспільство розклалося на два основних політичних табори. До першого належали помірковані (“білі”) на чолі з А. Замойським і О. Вельопольським, які захищали інтереси заможних верств. Боячись народних мас, вони були противниками революційних методів боротьби. [2.2.; 395.] Вони сподівалися, що автономію королівства з приєднаними до нього українськими, білоруськими і литовськими землями вдасться відновити мирним шляхом. У соціальних питаннях “білі" виступали за ліквідацію феодальних відносин на селі за пруським зразком, тобто селяни мали викуповувати свої земельні наділи у землевласників. Другий табір складався з радикалів (“червоних”) - дрібної та декласованої шляхти, інтелігенції, міських низів, частини селянства. Саме “червоні” були головною силою визвольного руху, вони прагнули завоювання незалежності через збройне повстання. А так як в соціальному відношенні “червоні” були дуже неоднорідні, то в їх середовищі було кілька течій. Ліве, революційне крило “червоних" боролось за республіканську, демократичну Польщу. Воно бачило своє завдання, в тому, щоб звільнити селян від феодальних повинностей і наділити їх землею. Права, поміркована частина “червоних" не поділяла радикалізму лівих і в певні періоди схилялася до “білих”. [3.8.; 544.] У Королівстві Польському й на прилеглих територіях також існувала інтернаціональна за складом революційна організація російських офіцерів (Комітет російських офіцерів у Польщі), якою керував офіцер російської армії Я. Домбровський, а з середини 1862 р. очолив аристократ А. Вельопольський. [3.10.; 560.] Він вважав, що Королівство Польське має зберегти тісний звязок з Росією і в межах імперії дістати ширшу автономію. У червні 1862 р. було оголошено три нових царських укази, проекти яких підготував А. Вельопольський: про примусове о_________селян замість панщини і повинностей, про скасування обмежень прав євреїв (стосовно розселення, набування нерухомості і посідання посад), про реформу освіти. Останній указ зміцнював державну підтримку для польської школи, відновлював Варшавський університет під назвою Головна школа, утворював Політехнічний і Річнолісовий інститут. Реформи, які приписували А. Вельопольському, не задовільняли розбурханої подіями суспільної свідомості. [3.18.; 360.] Селяни очікували надання землі у власність. Населення не отримало конституційних свобод, не йшлося про незалежність Польщі, “білі" висунули додаткову вимогу - приєднання до королівства земель Литви та України. Автор вимоги А. Замайський за наказом царя змушений залишити королівство і виїхати до Франції. “Червоні", щоб не допустити угоди між царатом і “білими" влітку 1862 р. організували невдалі замахи на намісника і А. Вельопольського. Член офіцерської організації А. Потебня поранив генерала О. Людерса, після чого виїхав за кордон. Однак в результаті слідства був заарештований Я. Домбровський, в руках якого сходились організаційні нитки з підготовки повстання.

  • 12999. Національно-культурне відродження на західноукраїнських землях в кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст.
    История

     

    1. Грицак Я. Нарис історії України. К.: Генеза, 1996. 480с.
    2. Крипякевич І.П. Історія України. Львів: Світ, 1990. 430с.
    3. Культура українського народу: Навчальний посібник/ Русанівський В.М., Вервес Г.Д., Гончаренко М.В. та ін. К.: Либідь, 1994. 370с.
    4. Попович М. Нарис історії культури України. К.: Артек, 2001. 585с.
    5. Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. К.: Генеза, 2001. 290с.
    6. Сарбей В.Г. Національне відродження України. Т.9. К.: Либідь, 1999. 310с.
    7. Політична історія України: Посібник за ред. Танцюри В. І. К.: Академія, 2001. 388с.
    8. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т.2. К.: Глобус, 1992. 410с.
    9. Грушевський М.С. Історія українського народу. К.: Либідь, 1990. 560с.
    10. Історія України: нове бачення:/ Гужій О.І., Котляр М.Ф. Т.2 К.: Україна, 1995. 489с.
    11. Іванченко Р. Історія без міфів. К.: Український письменник, 1996. 310с.
    12. Історія України: Навчальний посібник/ Лановик Б.Д. К.: Знання, 2000. 395с.
    13. Полонська-Василенко Н. Історія України. Т.2. К.: Либідь, 1992. 689с.
    14. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т.1. К.: Основи, 1994. 554с.
    15. Голубець К., Крипякевич І. Велика історія України від найдавніших часів. Т.2. К.: Глобус, 1993. 467с.
    16. Романюк М.М., Галушко М.В. Українські часописи Львова (1848-1900). Т.1 Львів: Світ, 2001.- 320с.
    17. Грушевський М. Ілюстрована історія України., Десятка тисяча. К.: Либідь, 1913. 669с.
    18. Толочко П.П. Народний рух на Миргородщині // Київська старовина. 2002. - №3. С.20 25.
    19. Крипякевич І.П. Історія України: Навчальний посібник. К.: Просвіта, 1992. 550с.
    20. Голубенко П. Україна і Росія у світових культурних взаєминах. К.: Дніпро, 1993. 420с.
    21. Грушевский М.Г. Очерк истории украинского народа. К.: Глобус, 1991. 460с.
    22. Єфименко О.Я Історія України та її народ. К.: Мистецтво, 1992. 346с.
    23. Українське національне відродження (ХІХ поч. ХХ ст. ): Навчальне видавництво/ Тичина А.К., Бондарчук Н., Зав'ялова І.М. та ін. Ізмаїл: ІДПІ, 1993. 118с.
    24. Качкан В.А. Українське народознавство в іменах/ Навчальний посібник. Т.2. К.: - Либідь. 1995. 380с.
    25. Смолій В.А., Гуржій О.І. Як і коли почала формуватися українська нація. К.: Наукова думка, 1991. 367с.
    26. Субтельний О. Україна: історія. К.: Либідь, 1994. 563с.
    27. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність/ Збірник наукових праць. Вип. 1. К.: Наукова думка, 1992. 354с.
    28. Струкевич О.К. Українська нація до націоналізму: пошуки критеріїв ідентичності в Українській Гетьманщині XVIII ст.// УІЖ. 1999. - №6. С.17 34.
    29. Сарбей В. Т. Становление и консолидация нации и подъем национального движения на Украине во ІІ пол. ХІХ ст.// УИЖ. 1993. - №5. С. 3 15.
    30. Вівчарик М.М. Українська нація: шлях до самовизначення: - К.: Вища школа, 2001. 313с.
    31. Жмыр Б.Ф. История становления Украинского национального сознания// Философия и социологическая мысль.- 1991. - №3. С.116 167.
    32. Моголій П. Українське національне відродження.// УІЖ. 1991. - №3. С. 97 110.
    33. Сиволюб Ю.В., Солдатенко В.Ф. Передумови і зародження українськї національної ідеї// УІЖ. 1994. - №2,3. С.14 30.
    34. Камаринець Т. На світанку відродження.// Дзвін. 1991. - №1. С. 136 149.
    35. Власенко А. Третий шанс о предпосылках национального возрождения Украины// Политика и время. 1991. - №12. С.4 10.
    36. Семчишин М. Тисяча років української культури. К.: Либідь, 1993. 433с.
    37. Філіпчук В.О. Початки українського національного відродження на Буковині.// УІЖ. 1999. - №2. С.58 73.
  • 13000. Національно-культурні товариства угорців Закарпаття
    Социология