Geum.ru

Социология

  • 3061. Соціальна політика та соціальне партнерство
    Контрольная работа пополнение в коллекции 30.05.2010
  • 3062. Соціальна робота в Управлінні Пенсійного фонду України в Роменському районі
    Отчет по практике пополнение в коллекции 01.02.2011

    № пп.Назва структурного підрозділу та посадКількість посадКерівництво1.Начальник управління11.2Заступник начальника управління11.3Заступник начальника управління начальник відділу надходження доходів11.4Заступник начальника управління начальник відділу з призначення пенсій12.Відділ надходження доходівГоловний спеціаліст33.Відділ з призначення пенсійЗаступник начальника відділу1Головний спеціаліст54.Відділ з виплати пенсійНачальник відділу1Головний спеціаліст55.Відділ персоніфікованого обліку та інформаційних системНачальник відділу1Головний спеціаліст3Головний спеціаліст - програміст16.Відділ виконання бюджету, бухгалтерського обліку та контролю за використанням коштівНачальник відділу головний бухгалтер1Заступник начальника відділу заступник головного бухгалтера1Головний спеціаліст27.Сектор кадрового забезпечення та діловодстваЗавідувач сектору1Головний спеціаліст з діловодства18.Головний спеціаліст - юрисконсульт19.Головний спеціаліст з контролю за цільовим використанням коштів 1Завідувач господарства1Водій1

  • 3063. Соціальна робота з людьми, які пережили домашнє насилля
    Дипломная работа пополнение в коллекции 07.05.2011

    а) РОЗПОВІДІ УЧАСНИЦЬ. Учасниця зборів, яка взяла слово, починає виступ обов'язковою фразою: "Мене звуть X, я жінка (сестра, дочка) насильника". Присутні підбадьорюють її традиційним вітанням: "Привіт, X". Потім вона розповідає про своє життя за наступною схемою: спочатку про те, як, потураючи, стала жертвою насильства і які переживання при цьому відчувала, далі про свої спроби подолати свої відчуття, і, нарешті, як вона себе почуває і як живе, визнавши факт потурання насильству в своєму житті. В ході висловлювання учасниця зборів порівнює себе попередню з теперішньою, часто розповідь стає схожою на звіряння й вимагає уваги, мовчазного співпереживання та зацікавленості всіх присутніх. Небажано, щоб під час розповідання учасницю перебивали, або висловлювали вголос своє ставлення, хоча іноді допустимі короткі підбадьорливі репліки. Доброзичлива атмосфера сприяє появі у оповідачки почуття полегшення, а у присутніх -співпричетності. Зазвичай виступ продовжується 15-20 хвилин, після чого секретар дякує оповідачці, а оточуючі висловлюють свою вдячність за чесність і хоробрість в самооцінці. Потім слово одержує наступна учасниця зборів. Так, за чергою, всі учасниці одержують можливість розповісти про своє життя, сповнене відчаю, надій та прозріння. Ніхто нікого не вчить, як слід жити, не говорить про обов'язок або правоту. Кожна учасниця лише розповідає про свій досвід, свої думки і почуття, що торкаються власного життя. Зайвими під час зборів бувають моралізування та менторські інтонації. В колі учасниць немає головних або старших, у всіх є рівні права на знаходження істини або помилку. Зрозуміло, важливо висловлювати свої думки з приводу почутого, або задавати запитання, однак робити це слід в гранично тактовній манері. Секретаревим обов'язком є слідкувати, щоб оповідачку не перебивали, а в разі необхідності, коли вперше присутні новачки, нагадувати, що на зборах АЖН говорять по одному. Якщо в групі до 10 осіб, під час зборів свою історію встигають розповісти всі. В разі більшого числа учасниць, природно, хтось присутній тільки як слухачка, що ніяк не впливає на ефективність її участі.

  • 3064. Соціальна робота з молоддю
    Информация пополнение в коллекции 17.08.2010
  • 3065. Соціальна робота з хворими на алкоголізм
    Курсовой проект пополнение в коллекции 25.09.2010
  • 3066. Соціальна робота на вулицях з дітьми
    Контрольная работа пополнение в коллекции 16.05.2010
  • 3067. Соціальна робота як професія права та функціональні обов'язки соціального працівника
    Курсовой проект пополнение в коллекции 13.02.2011

     

    1. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтервю / Віктор Андрущенко. - К.: Знання України, 2004. - 804 с.
    2. Безпалько О.В. Концептуальні засади соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в територіальній громаді // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2008. - № 4. - С.30-39.
    3. Бех І.Д. Виховання особистості: / І.Д. Бех. - К.: Либідь, 2003. - Т.2 - 341 с.
    4. Булах І.С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків: / Булах Ірина Сергіївна. - К., 2004. - 582 с.
    5. Державний комітет статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua
    6. Димитрова Л.М. Соціальна робота: логіка розвитку // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2003. - № 1.
    7. Доброчинність в Україні: минуле, сучасне, майбутнє. - К.: Гурт, 1998.
    8. Закон України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 р.
    9. Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21.06.2001 р.
    10. Звєрєва І.Д. Соціальна робота: навч. посібник - К.: Наук. світ, 2003. - 233с.
    11. Карпенко О.Г. Професійне становлення соціального працівника: навч. - метод. посіб. / О.Г. Карпенко. - К.: ДЦССМ, 2004. - 164 с.
    12. Корнюшина Р. Зарубежный опыт социальной работы. - Владивосток: Дальневосточний университет, 2004. - 85 с.
    13. Поліщук В.А. Теорія і методика професійної підготовки соціальних педагогів в умовах неперервної освіти:. - Тернопіль ТНПУ, 2006. - 424 с.
    14. Савчин М.В. Психологія відповідальної поведінки / М.В. Савчин. - К.: Україна. Віта, 1996. - 130 с.
    15. Трубавіна І.М. До проблеми організації методичної роботи в установах-субєктах соціальної роботи // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2006. - № 2. - С.5-12.
    16. Харченко С.Я. Соціалізація дітей та молоді в процесі соціально-педагогічної діяльності: теорія і практика. - Луганськ: “Альма-матер”, 2006. - 320 с.
  • 3068. Соціальна система в Німеччині
    Информация пополнение в коллекции 12.02.2011

    У сучасному розумінні соціальна політика - це один із методів державного регулювання, що носить назву "держава загального добробуту". Серед авторів такого підходу чимало відомих дослідників, зокрема К. Еспін-Андерсен і Дж.Е. Кольберг. Як вважає К. Еспін-Андерсен, "соціальна політика є засобом як зменшення залежності від ринку у важливих сферах споживання, так і зміни самого статусу робітника: держава повинна надавати соціальні гарантії заробітної плати, що адекватно замінює ринкові прибутки". Комісія Європейських громад у 1993 р. зазначила, що у різних країнах у поняття "соціальна політика" вкладається неоднаковий зміст. З огляду на це вона запропонувала визнати, що соціальною політикою є всі заходи, здійснювані у соціальній сфері. Соціальна політика сучасної держави повинна бути зорієнтована не лише на підтримку наявного рівня соціальних гарантій і створення механізмів соціального захисту окремих найбільш уразливих соціальних груп, а й на реалізацію довготривалих програм щодо кардинальної зміни основ системи соціального захисту, підвищення її ефективності. Основними цілями соціальної політики на сучасному етапі є: максимальне збереження фізичного, інтелектуального, духовно-етичного потенціалу країни; формування міцного стимулу трудової мотивації, що відповідає вимогам легального ринку, орієнтованого на позитивне розширене відтворення "людського капіталу" країни; створення інституціональних і соціально-економічних передумов для реалізації громадянами, різними суспільними прошарками і групами населення своїх потреб і інтересів, виявлення своєї активності й розкриття особистості; без цього неможливо створити передумови громадянського суспільства, особистої свободи, реальної демократії. Можна сказати, що соціальна політика, яка сьогодні проводиться в нашій країні, концептуально не опрацьована і вкрай суперечлива. Так, наприклад, одним із варіантів системи пенсійного забезпечення передбачається створення недержавних пенсійних фондів, що є явним атрибутом неоконсервативної соціальної політики. Як відомо, йдеться про накопичення робітником коштів на своєму індивідуальному пенсійному рахунку. Водночас працівники бюджетного сектора економіки одержують заробітну плату навіть меншу за ту, що їм виплачувалася в умовах соціалістичної системи господарювання, і явно недостатню для створення індивідуальних пенсійних накопичень. Характерними рисами сучасної соціальної політики в Україні стали відмова від патерналістської моделі (через обмежені фінансові можливості держави) і відсутність чітких орієнтацій щодо вибору іншої оптимальної моделі (через залишковий принцип фінансування соціальних програм). В Україні держава виступає у ролі пожежника для попередження і гасіння можливих соціальних конфліктів.

  • 3069. Соціальна система та її структура
    Курсовой проект пополнение в коллекции 20.12.2010
  • 3070. Соціальна стратифікація
    Информация пополнение в коллекции 05.06.2010
  • 3071. Соціальний аналіз особистості
    Информация пополнение в коллекции 02.12.2010
  • 3072. Соціальний захист дітей-сиріт
    Курсовой проект пополнение в коллекции 25.11.2010
  • 3073. Соціальний капітал і його необхідність для формування громадянського суспільства в сучасній Україні
    Контрольная работа пополнение в коллекции 18.03.2011

    Як і будь-яке сучасне суспільство зі складною організацією, українське суспільство має великий соціальний потенціал, тобто всю сукупність суспільних та індивідуальних можливостей щодо колективних дій у різних сферах суспільного життя. Однак, як попереджають науковці, цей потенціал може бути як активним, так і пасивним (тобто невикористаним). Перехід соціального потенціалу в активну фазу є справою часу й умов своїх у кожній конкретній країні. Цілком природно, що суспільство й державу цікавить розвиток так званого продуктивного (позитивна колективна дія), а не негативного (деструктивна колективна дія) соціального капіталу. Останній не має нічого спільного із сучасною моделлю ліберальної демократії, оскільки є результатом розвитку кримінальних, напівкримінальних і девіантних зв'язків між індивідами. Кумівство, клановість, сімейність є тими небажаними колективними діями, які руйнують не тільки основи демократії, а й сучасної ринкової економіки. Не дарма той же Фукуяма говорить про необхідність заміни, наприклад, у сфері бізнесу соціального капіталу формальними інститутами, що діють на основі набору формальних правил і створюють прозорі відносини [3].

  • 3074. Соціальний патронаж з дітьми, що мають особливі потреби
    Информация пополнение в коллекции 17.09.2010
  • 3075. Соціальний портрет молоді України: структура цінностей та потреби
    Информация пополнение в коллекции 16.03.2010
  • 3076. Соціальні девіації
    Курсовой проект пополнение в коллекции 28.01.2011

     

    1. http://winchesterpubguide.com/40-tipologiya-socialnix-vidxilen-ta-formi-deviantnoyi-povedinki.html
    2. Габиани А. Наркотизм (конкретно-социологическое исследование по материалам Грузинской ССР). Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1977. С.23;
    3. Гернет М.Н. Избранные произведения. М.: Юридическая литература, 1974. М. - С.441;
    4. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. - М.: Юридическая литература, 1965. С.46.
    5. Герцензон А.А. Преступность и алкоголизм в РСФСР / Под ред. Г.М.Сегала и Ц.М.Фейнберг. М.: Красный печатник, 1930. С.12-27;
    6. Гилинский Я. И. Некоторые проблемы отклоняющегося поведения// Преступность и ее предупреждение. Л., 1971. Вып. 2. С. 95 102
    7. Гіденс Е. Соціологія: підр. К.; Основи, 1999. С. 250.
    8. Дюркгейм Е. “О разделении общественного труда. Метод социологии.” М.: Наука, 1991. С.572.
    9. ЖижиленкоА.А.Преступность и ее факторы. - Санкт.-Пб., 1922. С.56-78;
    10. ЗаиграевГ.Г.Общество и алкоголь. - М: НИИ МВД РФ, 1992, - С. 123-130;
    11. Карпец И.И. Проблема преступности. - М.: Юридическая литература, 1969. С.37-40;
    12. Кетле А. Социальная физика, или опыт исследования о развитии человеческих способностей, - К., 1991. С.69.
    13. Ковалев В. В. Психиатрия детского возраста. - М., 1979. С.47.
    14. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. - М.: Юридическая литература, 1968. С.14;
    15. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. - М.: МГУ, 1969. С.213.
    16. Левин Б.М. Мнимые потребности. - М.: Изд-во полит, лит., 1986. С.231.
    17. ЛичкоА.Е.Психопатии и акцентуации характера у подростков. - Л.,1983.- С.52;
    18. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура (фрагменты). К.: Вид-во інституту соціології, 1996. С.112.
    19. Нікітін А.В. Девіантна поведінка як предмет філософсько-правового аналізу. К./ Проблеми філософії права. 2004. Том ІІ.
    20. Обозненко П.Е. Поднадзорная проституция Санкт-Петербурга по данным врачебно-полицейского комитета. Дисс. СПб., 1896.
  • 3077. Соціальні інститути.
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Інституалізація процес визначення і закріплення соціальних правил і норм, ролей і статусів, приведення їх до системи, здатної діяти в інтересах задоволення певних суспільних і соціальних потреб, забезпечення передбачуваних, схвалюваних певним соціальним середовищем, поведінкою людей. В будь-якому інституалізованому середовищі особа здійснює певну соціальну роль. Соціальні інститути діють в системі соціальних структур суспільства від імені суспільства і в інтересах людей з метою задоволення їх потреб. Процес інституалізації включає в себе ряд моментів:

    1. Однією з необхідних умов появи соціальних інститутів слугує відповідна соціальна потреба. Інститути покликані організовувати спільну діяльність людей з метою задоволення тих чи інших соціальних потреб. Виникнення визначених суспільних потреб, а також умови для їхнього задоволення є першими необхідними моментами інституалізації.
    2. Соціальний інститут утворюється на основі соціальних зв'язків, взаємодії і відносин конкретних особ індивідів, соціальних груп і інших спільнот. Але він, як і інші соціальні системи, не може бути зведений до зведення цих особ і їхніх взаємодій. Соціальні інститути носять надіндивідуальний характер, мають свою власну системну якість. Тобто, соціальний інститут являє собою самостійне суспільне утворення, що має свою логіку розвитку. З цього погляду соціальні інститути можуть бути розглянуті як організовані соціальні системи, що характеризуються стійкістю структури, інтегрованістю їх елементів і визначеною мінливістю функцій. Що ж це за системи? Які їхні основні елементи? Насамперед, це система цінностей, норм, ідеалів, а також зразків діяльності і поводження людей і інших елементів соціокультурного процесу. Ця система гарантує подібну поведінку людей, погоджує і направляє в русло їхні визначені прагнення, встановлює способи задоволення їхніх потреб, вирішує конфлікти, що виникають у процесі повсякденного життя, забезпечує стан рівноваги і стабільності в рамках тієї чи іншої соціальної спільності і суспільства в цілому. Сама по собі наявність цих соціокультурних елементів, ще не забезпечує функціонування соціального інституту. Для того, щоб він працював, необхідно, щоб вони стали надбанням внутрішнього світу особистості, були засвоєні ними в процесі соціалізації, втілилися у форму соціальних ролей і статусів. Засвоєння індивідами всіх соціокультурних елементів, формування на їхній основі системи потреб особистості, ціннісних орієнтацій і сподівань, є другим важливим елементом інституалізації.
    3. Третім важливим елементом інституалізації є організаційне оформлення соціального інституту. Зовні соціальний інститут являє собою сукупність особ, установ, які мають визначені матеріальні засоби і виконують визначену соціальну функцію. Отже, кожен соціальний інститут характеризується наявністю мети своєї діяльності, конкретними функціями, що забезпечують досягнення такої мети, набором соціальних позицій і ролей, типових для даного інституту.
  • 3078. Соціальні наслідки міграцій сільського населення України (1989-2001 рр.)
    Информация пополнение в коллекции 14.06.2010
  • 3079. Соціальні проблеми сім'ї і сімейно-шлюбних відносин
    Информация пополнение в коллекции 19.02.2011

    Можна виділити деякі найбільш характерні особливості неблагополучних сімей:

    • надзвичайно емоційне, раниме і хворобливе ставлення підлітків до своїх батьків та їхніх проблем. Якщо при цьому в родині домінує холодна в спілкуванні, не емоційна, сувора мати, то ситуація набуває найбільшої гостроти;
    • використання дитини як засобу тиску при вирішенні питань взаємин між подружжям;
    • непослідовність у відносинах з дитиною: від максимального прийняття до максимального відхилення. Дитину то наближають до себе, то віддаляють незалежно від особливостей її поведінки;
    • незалученість членів сім'ї в життя і справи один одного;
    • директивний стиль відносин та емоційне відкидання;
    • сплутані відносини і розмиті (невизначені) міжпоколінні межі, коли прабатьки активно втручаються в життя сім'ї, продовжуючи виховувати вже дорослих дітей, при цьому найчастіше по відношенню до онуків, виявляється гіперпротекція і потурання;
    • використання прямих провокацій у поводженні з дитиною;
    • занижена оцінка досягнень дитини, або негативні очікування по відношенню до її дій і вчинків;
    • сексуальне насильство;
    • генетична схильність до алкоголізму або наявність у сім'ї алкоголіка чи наркомана;
    • відсутність у найближчому оточенні дитини значущого дорослого.
  • 3080. Соціальні програми уряду
    Методическое пособие пополнение в коллекции 26.02.2010