Geum.ru

Медицина, физкультура, здравоохранение

  • 4021. Лікарський контроль у процесі тренувальних занять і змагань
    Информация пополнение в коллекции 26.11.2009

    Однією з форм роботи лікаря зі спортивної медицини, тренера-педагога та реабілітолога є організація та проведення лікарсько-педагогічного контролю (ЛПК) за тренувальними заняттями та змаганнями. Висунуте раніше М.А. Семашком положення «Без лікарського контролю не може бути фізичної культури» сьогодні не тільки не втратило свого значення, але й з кожним роком набуває ще більшої актуальності. Слід зазначити, що зв'язок медицини і фізичної культури, а також контроль за фізичними навантаженнями, відомі з найдавніших часів. Так, Гіппократ (460-377 рр. до н.е.) вважав, що довголіття людини визначене тим, наскільки правильно вона приймає «їжу для життя», якою, на його думку, були заняття оздоровчим бігом, гімнастикою, плаванням тощо. Він першим поставив питання щодо правильного дозування фізичних навантажень залежно від статі, віку й фізичного розвитку, а також намагався визначити показання та протипоказання відносно застосування фізичних вправ.

  • 4022. Лікарські розчини, одержувані в умовах фармацевтичного підприємства
    Курсовой проект пополнение в коллекции 02.11.2010

     

    1. Ажгихин И.С. Технология лекарств. Москва: “Медицина” 1980, 440 с.
    2. Государственная фармакопея СССР, Х издание под. ред. Машковского М.Д. Москва: “Медицина” 1968, 1078 с.
    3. Дмитриєвський Д.І. Промислова технологія ліків. Вінниця: “Нова книга” 2008, 277 с.
    4. Державна фармакопея України, перше видання під. ред. Георгієвського В.П.. Харків: “РІРЕГ” 2001, 531 с.
    5. Державна фармакопея України, перше видання, доповнення 1. під. ред. Георгієвського В.П.. Харків: “РІРЕГ” 2004, 492 с.
    6. Державна фармакопея України, перше видання, доповнення 2. під. ред. Гризодуба О.І.. Харків: “РІРЕГ” 2008, 617 с.
    7. Кондратьева Т.С., Иванова Л.А. Технология лекарственных форм т.1,2. Москва: “Медицина” 1991, 1038 с.
    8. Краснюк И.И. Технология лекарственных форм. Москва: “Академия” 2004, 455 с.
    9. Милованова Л.Н. Технология изготовления лекарственных форм. Ростов-на-Дону: “Феникс” 2002, 447 с.
    10. Муравьев И.А. Технология лекарств т.1,2. Москва: “Медицина” 1980, 704 с.
    11. Синев Д.Н., Гуревич И.Я. Технология и анализ лекарств. Ленинград: “Медицина” 1989, 367 с.
    12. Тихонов А.И. Биофармация. Харків: “НФАУ” 2003, 238 с.
    13. Чуешов В.И. Промышленная технология лекарств, т.1,2. Харьков: “НФАУ” 2002, 1272 с.
    14. Чуєшов В.І. Технологія ліків. Харків: “Золоті сторінки” 2003, 719 с.
  • 4023. Лікарські рослини, що містять вітамін К
    Курсовой проект пополнение в коллекции 30.09.2010

     

    1. ГродзинськийА.М. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник
      К.: «Українська Енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 1992
    2. СолодовниченкоИ. М, ЖуравльовМ. С, КовальовВ.М. Лікарська рослинна сировина та фітопрепарати Х.: Видавництво НФАУ: Золоті сторінки; 2001
    3. КовальовВ.М., Павлій О.І., Iсакова Т.І. Фармакогнозiя з основами бiохiмiї рослин Х.: Видавництво НФАУ, 2004
    4. ГеоргиевскийВ.П., КомиссаренкоН.Ф., ДмитрукС.Е. Биологические активные вещества лекарственных растений Новосибирск: Наука, Сиб.от., 1990
    5. ПоповВ.И., ШапироД.К, ДанусевичИ.К. Лекарственные растения 2-е изд., Мн.: Полымя, 1990
    6. ПеревозченкоИ.И. Лекарственные растения в современной медицине К.: О-во Знание, 1990
    7. НикиточкинаТ.Д. Лекарственные растения леса М.: ИЗО, 1991
    8. ВарлихВ.К. Лекарственные растения России М.: ИД «Равновесие», 2005
    9. ИльинаТ.А. Лекарственные растения России Иллюстрированная энциклопедия М.: ЭКСМО, 2006
    10. ТуроваА.Д., СапожниковаЭ.Н. Лекарственные растения СССР и их применение 4-е изд., М.: Медицина, 1984
    11. ТихоновВ.Н., КалинкинаГ.И., СальниковаЕ.Н. Лекарственные растения, сырье и фитопрепараты Учебное пособие В 2-х частях. Томск, 2004
    12. СербинА.Г., ЧередиченкоВ.Д. Профессионалы о целебных травах Справочное издание Х.: Прапор, 2001
    13. ПутырскийИ., ПрохоровВ. Универсальная энциклопедия лекарственных растений Мн.: Книжный Дом, 2000
    14. МуравьеваД.А., СамылинаИ.А., ЯковлевГ.П. Фармакогнозия Учебник 4-е изд., М.: Медицина, 2002
    15. Фармакогнозия. Атлас. в 3-х томах СамылинаИ.А., ЕрмаковаВ.А., БобковаИ.В., АносоваО.Г., М.: Гэотар-Медиа, 2009
    16. СамылинаИ.А., АносоваО.Г. Фармакогнозия. В 2-х томах. М.: Гэотар-Медиа, 2009
    17. СамылинаИ.А., СорокинаА.А. Фармакогнозия. Понятия и термины М.: МИА, 2007
  • 4024. Лікувальна фізична культура в комплексній реабілітації при захворюванні невриту лицьового нерва
    Дипломная работа пополнение в коллекции 19.01.2010

    Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури нерозривно пов'язаний з підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну речовин. Вчення Р. Могендовіча про моторно-вісцелярні рефлекси показло взаємозв'язок діяльності рухового апарату, скелетних м'язів і вегетативних органів. В результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні звязки, закладені природою і закріплені у процесі важкої фізичної праці, що приводить до розладу регуляції діяльності серцевосудинних та інших систем, порушення обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань. Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна «доза» рухової активності. В зв'язку з цим виникає питання о так званої звичної рухової активності, тобто діяльності, виконуваної у процесі повсякденної професійної праці і в побуті. Найадекватнішим виразом кількості виробленої м'язової роботи є величина енерговитрат. Мінімальна величина добових енерговитрат, необхідних для нормальної життєдіяльності організму, складає 12--16 МДж (у. залежності від віку, підлоги і маси тіла), що відповідає 2880--3840 ккал. На м'язову діяльність повинне витрачатися не менше 5,0--9,0 МДж (1200--1900 ккал); решта енерговитрат забезпечує підтримку життєдіяльності онанізму в стані спокою, нормальну діяльність систем дихання і кровообігу, обмінні процеси і т.д. (енергія основного обміну). У економічно розвинених країнах питома вага м'язової роботи як генератора енергії, використовуваної людиною, скоротився майже в 200 разів, що привело до зниження енерговитрат на м'язову діяльність в середньому до 3,5 МДж. Дефіцит енерговитрат, необхідних для нормальної життєдіяльності організму, склав, таким чином, близько 2,0-3,0 МДж (500- 750 ккал) на добу. У зв'язку з цим для компенсації недоліку енерговитрат в процесі трудової діяльності сучасній людині необхідно виконувати фізичні вправи з витратою енергії не менше 350-500 Ккал на добу (або 2000--3000 Ккал в тиждень). За даними Беккера, в даний час тільки 20 % населення економічно розвинених країн займаються достатньо інтенсивним фізичним тренуванням, що забезпечує необхідний мінімум енерговитрат, в інших 80 % добова витрата енергії значно ниже рівня, необхідного для підтримки стабільного здоров'я. Різке обмеження рухової активності в останні десятиліття привело до зниження функціональних можливостей людей середнього віку. Так, наприклад, величина у здорових чоловіків знизилася приблизно з 45,0 до 36,0 мл/кг. Таким чином, в більшій частині сучасного населення економічно розвинених країн виникла реальна небезпека розвитку гіпокінезії. Синдром або гипокинетична хвороба, є комплексом функціональних і органічних змін і хворобливих симптомів, що розвиваються у результаті розузгодження діяльності окремих систем і організму в цілому із зовнішнім середовищем. У основі патогенезу цього стану лежать порушення енергетичного і пластичного обміну (перш за все в м'язовій системі). Механізм захисної дії інтенсивних фізичних вправ закладений в генетичному коді людського організму. Скелетні м'язи, що в середньому становлять 40 % маси тіла (у чоловіків), генетично запрограмовані природою на важку фізичну роботу. «Рухова активність належить до числа основних чинників, що визначають рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м'язової і серцево-судинної систем», - писав академік В. В. Парін. М'язи людини є могутнім генератором енергії. Вони посилають сильний потік нервових імпульсів для півтримання оптимального тонусу ЦНС, полегшують рух венозної крові по судинах до серця («м'язовий насос»), створюють необхідну напругу для нормального функціонування рухового апарату. Згідно «енергетичному правилу скелетних м'язів» І. А. Аршавського, енергетичний потенціал організму іфункціональний стан всіх органів і систем залежить від характеру діяльності скелетних м'язів. Чим інтенсивніше рухова діяльність у межах оптимальної зони, тим повніше реалізується генетична програма і збільшуються енергетичний потенціал, функціональні ресурси організму і тривалість життя. Розрізняють загальний і спеціальний ефект фізичних вправ, а також їх опосередкований вплив на чинники ризику. Загальний ефект тренування полягає у витраті енергії, прямо пропорційної тривалості і інтенсивності м'язової діяльності, що дозволяє компенсувати дефіцит енерговитрат. Важливе значення має також підвищення стійкості організму до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища: стресових ситуацій, високих і низьких температур, радіації, травм, гіпоксії. В результаті підвищення неспецифічного імунітету підвищується і стійкість до простудних захворювань. Пригнобленню імунітету і підвищенню сприйнятливості до інфекційних захворювань. Аналогічний негативний ефект може бути одержаний і при заняттях масовою фізичною культурою з надмірним збільшенням навантаження. Спеціальний ефект оздоровчого тренування пов'язаний з підвищенням функціональних можливостей серцево-судинної системи. Полягає в тому, що економізує роботи серця в стані спокою і підвищенні резервних можливостей апарату кровообігу при м'язовій діяльності. Один з найважливіших ефектів фізичного тренування частоти серцевих скорочень (брадикардія) як прояв серцевої діяльності і зменшує потребу міокарду в кисні. Збільшення тривалості фази діастоли (розслаблення) забезпечує постачання серцевого м'яза киснем.

  • 4025. Лікувальна фізична культура в системі реабілітації хворих з сердечно-судинними захворюваннями
    Методическое пособие пополнение в коллекции 17.02.2010

    В заняття включаються вправи для кінцівок і тулуба, тренування вестибулярного апарату, дихальні динамічні вправи і вправи на розслаблення, паузи для відпочинку. Рухи виконують з невеликим м'язовим зусиллям, неповною амплітудою, у повільному темпі для великих м'язових груп і у середньому для дрібних. Кількість повторень для перших 3-4, других 8-10 разів. Рухи виконують у суворій відповідності з диханням. Тривалість заняття з лікувальної гімнастики 15-17 хв. У середині її основної частини здійснюється короткочасний перехід у положення сидячи у ліжку спочатку пасивно, а пізніше активно. При 3-тижневій програмі фізичної реабілітації це відбувається на 3-й день, 4-тижневій 7-8-й і 5-тижневій 8-10-й день. Час сидіння у ліжку поступово збільшується і при відсутності погіршення самопочуття, запаморочення, різкої слабкості, неприємних відчуттів в ділянці серця, прискорення пульсу не більше ніж на 10 ударів за хвилину, патологічних типів реакції артеріального тиску хворого можна посадити у ліжку зі спущеними ногами і включити у комплекс лікувальної гімнастики прості вправи.

  • 4026. Лікувальна фізкультура при артритах на стаціонарному етапі реабілітації
    Контрольная работа пополнение в коллекции 21.08.2010

     

    1. Аулик И.В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте. /-/ М.: Медицина, 1990. - 246 с.
    2. Бальсевич В.К. Онтокинезиология человека. /-/ М.: Теория и практика физической культуры, 2000. - 275 с.
    3. Бедненко В.С. Методы оценки и коррекции функционального состояния человека. /-/ М.: Медицина, 2001. - 110 с.
    4. Бирюков А.А., Валеев Н.М., Боголюбов В.М., Пономаренко Г.Н. Общая физиотерапия: Учебник. - С-Петер.: ООО СЛП, 1997. - 476 с.
    5. Винокуров Д.А. Частные методики лечебной физической культуры. /-/ М.: Медицина, 1970. - 176 с.
    6. Виру А.А., Юримяэ Т.А., Смирнова Т.А. Аэробные упражнения. /-/ М.: ФиС, 1988. - 142 с.
    7. Гарасева Т.С. и др. Физическая реабилитация. Учебник для студентов высших учебных заведений, 2004. 608 с.
    8. Геселевич В.А. Медицинский справочник тренера./-/ М.: ФиС, 1981. - 250 с.
    9. Годик М.А. Контроль тренировочных и соревновательных нагрузок. /-/ М.: ФиС, 1980. -136 с.
    10. Гупта М.К. 69 уникальных лечебных поз и упражнений от болей в позвоночнике, спине и шее. Здоровая жизнь, 2007. - 127 c.
    11. Динюбиль Н. 7 шагов к здоровью мышц, костей и суставов, 2007. 255 c.
    12. Евдокимов С.П. Лечение и профилактика болезней суставов
    13. Серия: Здоровье и жизнь, 2008. 59 c.
    14. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура и спортивная медицина. /-/ М.: Медицина, 1999. - 304 с.
    15. Курортология и физиотерапия / Под ред. Боголюбова В.М./-/ М.: Медицина, 1985.- Т. 2. C. 167-180.
    16. Лечение больных ревматоидным артритом. Методические рекомендации. - Донецк, 1989. - 16 с.
    17. Лечебная физическая культура в системе медицинской реабилитации: Руководство для врачей / Под ред. А.Ф.Каптелина, И.П.Лебедевой. /-/ М.: Медицина, 1995. - 397 с.
    18. Лукомский И.В. Физиотерапия, лечебная физическая культура, массаж. Минск,: Вышейшая школа, 1998. - 333 с.
    19. Мазнев И.И. Методика и лечение суставных заболеваний: артриты, артрозы, болезнь Бехтерева, болезнь Рейтера, остеохондроз, подагра. - СПБ: Респекс, 1991. - 109 с.
    20. Макарова Г.А. Практическое руководство для спортивных врачей / Г.А. Макарова. - Ростовна Дону: “БАРО-ПРЕСС”, 2002. 800 с.
    21. Маркс В.О. Ортопедическая диагностика. Минск,: Наука и техника, 1978. - 510 с.
    22. Меерсон Ф.З. Адаптация к стрессорным ситуациям и физическим нагрузкам / Ф.З. Меерсон, М.Г. Пшенникова. // М.: Медицина, 1988. 256 с.
    23. Назаренко Л.Д. Средства и методы развития двигательных координаций. //М.: Изд. «Теория и практика физической культуры», 2003. 259 с.
    24. Основы физиологии человека: Учебник для высших учебных заведений: в 2 т. / Под редакцией Б.И. Ткаченко. - СПб.: Международный фонд истории науки, 1994. - Т. 1 - 567 c., Т. 2 - 412 с.
    25. Поддубная Ж.В. Методика использования статических упражнений для развития гибкости в занятиях оздоровительными видами гимнастики: Канд. дис. /-/ М.: ВНИИФК, 1992. 17c.
    26. Сарсания С.К., Макарова Г.А., Селуянов В.Н. Взаимосвязь максимального потребления кислорода с гематологическими параметрами / Факторы, лимитирующие повышение спортивной работоспособности у спортсменов высокой квалификации: Сборник научных трудов. /-/ М., 1990. - С. 35-37.
    27. Селуянов В.Н., Мякинченко Е.Б. Основы теории оздоровительной физической культуры: Учебн. пос. для инструкт. оздоровит. физ. культ./-/ М.,1994. 182c.
    28. Селуянов В.Н. Технология оздоровительной физической культуры. /-/ М.: Спорт Академ Пресс, 2001. - 172с.
    29. Солодков А.А. Физиологические основы адаптации к физическим нагрузкам / А.А. Солодков. Л.: ГДОИФК, 1988. 38 с.
    30. Солодков А.С. Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная. Учебник / А.С. Солодков, Е.Б. Сологуб. /-/ М.: Терра-Спорт, Олимпия Пресс, 2001. - 520 с.
    31. Спортивная медицина / Под ред. А.В.Чоговадзе./-/ М.: Медицина, 1984. -С.123-146, 146-148, 149-152.
    32. Тристан В.Г. Физиологические основы физической культуры и спорта: Учеб. Пособие / В.Г. Тристан, Ю.В. Корягина Омск: Б.и. Ч.1. - 2003. 95с.
    33. Физеская реабилитация: Учебник для академий и институтов физической культуры / Под ред. проф. С.Н.Попова. - Ростов-на-Дону: Еникс, 1999. - 405 с.
  • 4027. Лікувальна фізкультура при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки
    Курсовой проект пополнение в коллекции 25.08.2010

     

    1. Бальсевич В.К., Запорожанов В.Н. Физическая активность человека. - Киев: Здоров'я, 1991. С.85.
    2. Біомеханіка спорту під ред Лапутін А.М. - Изд-во: Олимпийская литература, 2005. С. 320.
    3. Василенко В. Х., Гребнев А. Л. Болезни желудка и 12-ти перстной кишки. - М.: Медицина, 1988. - 344с.
    4. Виру А.А., Юримяэ Т.А., Смирнова Т.А. Аэробные упражнения. - М.: ФиС, 1988. - 142 с.
    5. Геселевич В.А. Медицинский справочник тренера. - М.: ФиС, 1981. - 250 с.
    6. Годик М.А. Контроль тренировочных и соревновательных нагрузок. - М.: ФиС, 1980. - 136 с.
    7. Григорьев П.Я., Гриценко И.И., Яковенко Э.П.,. Сиротенко А.С. Диагностика и лечение хронических болезней пищевода, желудка и двенадцатиперстной кишки. Днепропетровск, 1995. 192 с.
    8. Диагностика и лечение хронических болезней органов пищеварения. - М.: Медицина, 1990.-386с.
    9. Динейка К. Роль физической культуры в реабилитации больных. Биологические, психологические и социальные аспекты реабилитации. - Вильнюс, 1976. - С. 437-443.
    10. Дубровский В.И. Лечебная физическая культура. - М., Владос,1999.- 607 с.
    11. Козырева О.В. Лечебная физкультура при заболеваниях органов пищеварения - М., 1993. 143c.
    12. Лечебная физкультура и врачебный контроль: Учебник для студентов мед. Институтов / Под ред. В.А. Епифанова, Г.А. Апанасенко. - М.: Медицина, 1990.- 366с.
    13. Лечебная физкультура: Справочник / Под ред. В.А. Епифанова - М.: Медицина, 1988. -587с.
    14. Лечебная физкультура в системе медицинской реабилитации / Под ред. А.Ф. Каптелина, И. П. Лебедевой. - М.: Медицина, 1995.- 400с.
    15. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина / За ред. проф. В.В. Клапчука. К., 1995.
    16. Мошков В.И. Лечебная физкультура в клинике внутренних болезней. - М.- 1986. 142c.
    17. Руководство по кинезотерапии / Под. ред. Л. Бонева, София, 1978. 185c.
    18. Лечебная физкультура и врачебный контроль / Под ред. проф. В.А. Епифанова и проф. Г.Л. Апанасенко. М., 1990. 163c.
    19. Лях В.И. Координационные способности: диагностика и развитие. - Изд-во: ТВТ Дивизион, 2006. С. 290.
    20. Макарова Г.А. Практическое руководство для спортивных врачей. - Ростовна Дону: “БАРО-ПРЕСС”, 2002. 800 с.
    21. Мак Нелли Секреты гастроэнтерологии / Пер. с англ. М.: СПб, ЗАО «Издательство БИНОМ», «Невский диалект», 1998. 1023 с.
    22. Мухін В.М., Магльований А.В., Магльована Г.П. Основи фізичної реабілітації. Львів, 1999. 120 с.
    23. Назаренко Л.Д. Средства и методы развития двигательных координаций. М.: Изд. «Теория и практика физической культуры», 2003. 259 с.
    24. Попов А.А., Коваленко А.С. Образ жизни и здоровье // Стратегія формування здорового способу життя. К., 2000. С. 49-54.
    25. Селуянов В.Н. Технология оздоровительной физической культуры. - М.: Спорт Академ Пресс, 2001. - 172с.
    26. Солодков А.С. Сологуб Е.Б. Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная. - М.: Терра-Спорт, Олимпия Пресс, 2001. - 520 с.
    27. Ужегов Г.Н. Болезни желудка: Симптомы, лечение, профилактика. - М.: Изд-во Вече, 2001. - 160 с.
    28. Тристан В.Г. Двигательная активность, временная регуляция жизнедеятельности и уровень здоровья человека. - Омск: ОГИФК, 1994. - 144 с.
    29. Язвенная болезнь или пептическая язва? Современные представления о причинах возникновения, новых подходах в лечении и возможностях вылечивания язвы желудка и двенадцатиперстной кишки / Под ред. проф. В.Г. Передерия. - К., 1997. - 158.
  • 4028. Лікувальна фізкультура при операціях на органах грудної і черевної порожнини
    Контрольная работа пополнение в коллекции 24.11.2009

    Лікувальна гімнастика, направлена на активізацію резервів переважно здорової легені:

    1. Пацієнта покласти на хворий бік на жорсткий валик з метою обмежити рухливість грудної клітини хворого боку. Піднімаючи руку вверх, зробити глибокий вдих, на повільному видиху підтягти до грудної клітини ногу, зігнуту в коліні.
    2. В.П. те саме. На бокову поверхню грудної клітини покласти мішечок з піском (1,52 кг). Підняти руку вверх, намагаючись якомога глибше вдихнути і максимально підняти мішечок з піском. На видиху, опускаючи руку на грудну клітину, зробити повільний видих.
    3. В.П. лежачи на спині. Мішечок з піском у підреберя здорового боку. На вдиху підняти мішечок якомога вище, на видиху максимально опустити за допомогою рук.
    4. В.П. на хворому боці на жорсткому валику. Піднімаючи руку вверх, зробити глибокий форсований вдих, опускаючи руку на бокову поверхню грудної клітини, плечем та передпліччям різко натиснути на бокову поверхню грудної клітини, допомагаючи форсованому видиху. Ця вправа проводиться за допомогою інструктора ЛФК.
    5. В.П. сидячи на стільці. Хворий бік фіксується рукою хворого або інструктора. Здорова рука відведена в бік. Після глибокого форсованого вдиху зробити різкий нахил в хворий бік на форсованому видиху.
    6. В.П. те саме. Відвести здорову руку в бік, роблячи глибокий вдих. На видиху (глибокому чи форсованому, залежно від стану хворого), нахиляє тулуб вперед, дістаючи носок ноги на хворому боці.
    7. В.П. на хворому боці на жорсткому валику. Здорова рука зігнута в ліктьовому суглобі. Після глибокого вдиху на видиху хворий робить кругові рухи в плечовому суглобі то в один, то в інший бік.
  • 4029. Лікувальна фізкультура при травмах і захворюваннях нервової системи
    Информация пополнение в коллекции 20.12.2010

    Приблизний комплекс фізичних вправ при попереково-крижовому радикуліті з перевагою рухових розладів (палатний режим, середина лікувального курсу, 2530 хв.)

    1. В.п. лежачи на животі. Підняти голову і плечі з опорою на передпліччя вдих, в.п. видих. 57 разів.
    2. В.п. таке саме. Після глибокого вдиху підняти по черзі праву і ліву ноги до кута 25° видих, в.п. вдих. 56 разів.
    3. В.п. таке саме. Після глибокого вдиху прогнутися в попереку, підняти голову, відвести руки назад видих, в.п. вдих. 810 разів.
    4. В.п. таке саме, пальці у «замок» за спиною. Підняти голову, прогнутися у грудній частині хребтового стовпа вдих, в.п. видих.
    5. В.п. таке саме. Почергове згинання в гомілковостопних, потім у колінних суглобах 68 разів. Дихання довільне.
    6. В.п. лежачи на спині. «Ходьба» без відриву і з відривом пят від ліжка. Дихання довільне.
    7. В.п. таке саме, руками фіксувати таз. Після глибокого вдиху кругові рухи в тазостегнових суглобах видих, в.п. вдих. По черзі в обидва боки. 56 разів.
    8. В.п. таке саме. Ноги зігнуті в колінних суглобах і максимально розведені. По черзі нахили колін усередину. 810 разів. Дихання довільне.
    9. В.п. таке саме, руки уздовж тулуба. Руки в сторони вдих, підтягти руками ногу до живота (можна при легкій болісності) видих. Так само другою ногою. 56 разів.
    10. В.п. стоячи в упорі на колінах. Руку вгору вдих, в.п. видих. Так само другою рукою. 56 разів.
    11. В.п. таке саме. Руки зігнуті в ліктьових суглобах, ноги у колінних. Прогнутися в поперековому відділі хребетного стовпа, таз підняти якнайвище вдих, «підлізти під паркан» і повернутися у в.п. видих. 56 разів (не допускати значної болісності).
    12. В.п. таке саме. Ногу вгору вдих, в.п. видих. Так само другою ногою. 56 разів.
    13. В.п. таке саме. Підняти праву руку і ліву ногу вдих, в.п. видих. Так само само другою рукою і ногою. 56 разів.
    14. В.п. таке саме. «Ходьба» 30с. Дихання довільне.
    15. В.п. таке саме. Після глибокого вдиху опустити таз на пяти, руки витягнути вперед. Голова опущена видих, в.п. вдих. 58 разів.
    16. В.п. сидячи на стільці. Після глибокого вдиху нахил тулуба в сторону видих, в.п. вдих. Так само в іншу сторону, 56 разів.
    17. В.п. таке саме. Ноги витягнуті вперед. Руки вгору вдих, нахил тулуба вперед до появи легкої болісності видих, 56 разів.
    18. Ходьба проста, зі зміною темпу й обсягу рухів рук, ніг і тулуба.
  • 4030. Лікувальний масаж при захворюванні органів дихання
    Курсовой проект пополнение в коллекции 27.09.2010

     

    1. Асатиани Г. К. Техника гинекологического массажа. Тбилиси, 1957.
    2. Белая Н. А. Руководство по лечебному массажу. М. - Медицина, 1974.
    3. Бенидиктов И. И. Гинекологический массаж. Ташкент, Медицина, 1972.
    4. Бірюков А.А. Массжа в борьбе с недугами. М.: Советский спорт, 1991. 78 с.
    5. Вербов А. Ф. Основы лечебного массажа. М., Медицина, 1966.
    6. Глезер О., Далихо В. А. Сегментарный массаж. Пер. с нем. М., Медицина, 1965.
    7. Иваницкий М. Ф. Анатомия человека. - М., Физкультура и спорт, 1956.
    8. Крамаренко В. К. Гигиенический, спортивный и лечебный массаж. - Киев, Держ-медвидав, 1953.
    9. Куничев Л. А. Лечебный массаж. - М., Медицина, 1976.
    10. Куничев Л. А. Массаж в лечебных учреждениях. - М., Воениздат, 1978.
    11. Мошков В. И. Лечебная физическая культура на курортах и в санаториях. - М., Медицина, 1968.
    12. Обросов А. Н. Физические факторы, применяемые с лечебно-профилактическом целью, и действие их на организм человека. Справочник для врачей по физиотерапии. - М., Медицина, 1976.
    13. Оржешковський В.В. Лечебный массаж. К.: Здоровья, 1978. 176 с.
    14. Саркизов-Серазини И. М. Спортивный массаж. - М., Физкультура и спорт, 1963.
    15. Справочник по косметике / Под ред. М. А. Розентула. - М., Медицина, 1964.
    16. Спортивный массаж. Учебник для институтов физкультуры / Под ред. В. А. Макарова. - М., Физкультура и спорт, 1975.
    17. Физиотерапевтический справочник / Под ред. И. Н. Сосина. - Киев, Здоров'я, 1973.
    18. Чабаненко С.Н. Массаж при заболеваниях органов дыхания. М.: Виче, 2004. 176 с.
    19. Щарфис П. Г., Данилов Ю. Е. Основные принципы лечения больных на курортах СССР. - М., Медицина, 1975.
    20. Щербак А. П. Основные труды по физиотерапии. Севастополь Ленинград, 1936.
  • 4031. Лікувальні природні ресурси України
    Курсовой проект пополнение в коллекции 04.03.2011

     

    1. Закон України "Про курорти" від 5.10.2000 р. № 2026.
    2. Быкова Л.М., Сочка А.А., Тронь Г.Л. Курорти Закарпаття. К.: Здоров'я, 1974.
    3. Географічна енциклопедія України: В 3 т. / Відп. ред.О.М. Маринич. К.: Українська радянська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1990.
    4. Данилова Н.А. Климат и отдых в нашей стране: Европейская часть СССР, Кавказ. М.: Мысль, 1980.
    5. Заставний Ф.Д. Географія України. Л.: Світ, 1993.
    6. Здравницы профсоюзов Украины. К.: Тамед, 1997.
    7. Кадастр мінеральних вод України / Гол. ред. М.В. Лобода. К., 1996.
    8. Курортні ресурси України / Під ред. проф. М.В. Лободи. К.: Укрпрофоздоровниця; Тамед, 1999.
    9. Курорты Одессы: Справочник. Одесса: Маяк, 1976.
    10. Курорты: Энциклопедический словарь / Гл. ред. акад.Е. И. Чазов. М.: Сов. энциклопедия, 1983.
    11. Лечебные минеральные воды типа "Нафтуся" / Е. Э. Бабинец, В.М. Шестопалов, Н. П. Мойсеева и др. К.: Науковадумка, 1986.
    12. Маринов Н.А., Пасека И.П. Трускавецкие минеральныеводы. М.: Недра, 1978.
    13. Мінеральні води та курорти Львівщини / Під ред. Б.М. Матолича. Л.: Палітра Друку, 2003. 96 с.
    14. Постанова КМУ "Про внесення змін до Переліку населених пунктів, віднесених до курортних" від 15.12.1997 р. № 1391.
    15. Сосновский В.К. Здравницы Крыма: Справочник. Симферополь: Таврия, 1977.
    16. Справочник по курортологии / Под. ред. Ю.Е. Данилова, О.Г. Царфиса. М.: Медицина, 1973.
    17. Стеценко Г.И., Лоик Й.В. Курорт Трускавец. Трускавець: Українські технології, 1995.
    18. Торохтин М.Д., Денисюк В. Г. Здравницы Карпат: Путеводитель-справочник. Ужгород: Карпати, 1975.
    19. Україна в цікавих фактах: Книга рекордів України / Упорядник Г.О. Маценко. Л.: Слово, 1992.
    20. Українська Радянська Соціалістична Республіка: Енциклопедичний довідник. К.: Головна редакція УРЕ, 1986.
    21. Федунь О. Бальнеологічні ресурси Прикарпаття. Л., 1999.
    22. www.hamalia.com
    23. www.mirgorod.com.ua
    24. www.city.sumy.ua
    25. www.kharkov.org
    26. www.tour.kharkov.ua
  • 4032. Лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки
    Контрольная работа пополнение в коллекции 29.08.2010

    Огляд, як правило, дає незначні дані. У багатьох випадках на шкірі живота можна помітити гіперпігментацію від застосування грілки. Під час нападу болю хворі часто займають вимушене положення, лежачи з підігнутими ногами або сидячи скулившись. При поверхневій пальпації на обмеженій ділянці черевної стінки, що відповідає локалізації виразки, в них визначають гіперестезію. Поряд із тим, в умовах глибокої пальпації біль і м'язове напруження, здебільшого помірної інтенсивності, можна визначити в епігастральній ділянці справа. Важливе значення при цьому має симптом локальної перкуторної болючості (симптом Менделя): постукування зігнутими пальцями в симетричних ділянках епігастрію провокують біль у зоні локалізації виразки, який посилюють при вдиху. Основними діагностичними методами є рентгенологічний і ендоскопічний. Класичною рентгенологічною ознакою вважають симптом виразкової "ніші" депо контрастної речовини, що за формою відповідає виразковому дефектові у вигляді ніші або плями з досить чіткими контурами і валиком просвітлення, до якого конвергують складки слизової. Важливою ознакою хронічного виразкового процесу є рубцево-виразкова деформація цибулини дванадцятипалої кишки у вигляді трилисника, метелика, звуження, трубки, дивертикулів та інших форм. Рентгенологічний метод особливо важливий для визначення конфігурації і розмірів шлунка та дванадцятипалої кишки, а також для оцінки моторно-евакуатор-ної їх функції. З огляду на це, рентгендослідження може мати основне значення при виразковій хворобі, ускладненій стенозом, із порушенням евакуації, дуоденостазі, дуоденально-шлунковому рефлюксі, шлунково-стравохідному рефлюксі, грижі стравохідного отвору діафрагми, дивертикулах тощо. Проте необхідно зазначити, що рентгенологічно часто важко діагностувати невеликі поверхневі виразки, гострі виразкові ураження, ерозії, гастрити й дуоденіти. Виходячи з цього, найбільш інформативним методом у таких випадках треба вважати фіброгастродуоденоскопію.

  • 4033. Лікування мінеральними водами
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    У формуванні мінеральних вод беруть участь процеси інфільтрації поверхневих вод, поховання морських вод під час опадонакопичення, вивільнення конституційної води при регіональному і контактовому метаморфізмі гірських порід і вулканічні процеси. Склад мінеральних вод обумовлений історією геологічного розвитку, характером тектонічних структур, літології, геотермічних умов і інших особливостей території. Найбільш могутні фактори, що обумовлюють формування газового складу мінеральних вод метаморфічні і вулканічні процеси. Летучі продукти, що виділяються під час цих процесів, (CO2, HCl і ін.) надходять у підземні води і додають їм високу агресивність, що сприяє вилуджуванню вміщаючих порід і формуванню хімічного складу, мінералізації і газонасиченості води. Іонно-сольовий склад мінеральних вод формується при участі процесів розчинення соленосних і карбонатних відкладень, катіонного обміну й ін. Гази, розчинені в мінеральних водах, служать показниками геохімічних умов, у яких йшло формування даної мінеральної води. У верхній зоні земної кори, де переважають окисні процеси, мінеральні води містять гази повітряного походження азот, кисень, вуглекислоту (у незначному обсязі). Вуглицеводневі гази і сірководень свідчать про відбудовну хімічну обстановку, властиву більш глибоким надрам Землі; висока концентрація вуглекислоти дозволяє вважати утримуючу її воду метаморфічної обстановки, що сформувалася в умовах.

  • 4034. Лікування наркоманії. Надання першої медичної допомоги
    Информация пополнение в коллекции 25.02.2010

    Багато хто запитують про нього, тому що чули, читали й навіть бачили по телевізорі програму про метод доктора Назаралієва, що живе й працює в Киргизії. Відмітними властивостями цього методу є висока якість реклами й висока вартість курсу терапії. У чому складається сам метод, вірогідно я сказати не можу (автор не дуже-те розповідає про нього). По слухах, Назаралієв використовує високі дози сильнодіючого препарату атропіну для того, щоб хворий на час абстиненції перебував у стані оглушення. Ця схема не позбавлена змісту, тому що дійсно, у такий спосіб хворої повинен перенести абстиненцію досить легко; крім того, атропін у надлишкових дозах знижує потяг до наркотиків (самим застосовувати не раджу - у препарату дуже маленьке «терапевтичне вікно» - різниця між лікувальною й смертельною дозами, саме тому атропін віднесений до сильнодіючих і небезпечних препаратів). Після серії атропінових (або будь-яких інших) ком проводиться місячний курс психотерапії. По завершенні курсу хворому гарантується рік життя без наркотиків.

  • 4035. Лікування та профілактика захворювань щитовидної залози
    Информация пополнение в коллекции 31.01.2011

    Уже через 8 років Штрауб і Франсуа Куанде запровадили йод у клінічну практику при лікуванні зоба. Успіх був вражаючим. Проте неграмотне використання йоду (були летальні випадки серед хворих) дискредитувало препарат. Про нього надовго незаслужено забули, а в медицині застосовували для обробки ран. І лише у 1923 році про йод знову згадали. Того року в Берні (Швейцарія), місті з населенням 700 тис, було госпіталізовано 700 хворих на кретинізм. Після застосування йодованої солі частота захворювань різко знизилася: за період з 1925 до 1947 років кількість юнаків, непридатних до військової служби через зоб і кретинізм, зменшилася з 31 до 1 особи на 1000 рекрутів. Крім цього, наукові дослідження 1966 року проведені серед населення Папуа-Нової Гвінеї, показали, що нестача йоду в організмі жінки під час вагітності є основною причиною кретинізму дитини... У 1990 році в Нью-Йорку під час всесвітньої зустрічі на вищому рівні під егідою ООН було розроблено і затверджено заходи щодо подолання хвороб, пов'язаних з йододефіцитом. Йодування солі визнали одним із засобів досягнення цієї мети, і на одній із сесій Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) затвердили стратегію йодування кухонної солі.

    1. Щодо йодування солі. Цей процес здійснюють шляхом перемішування солі з йодидом або йодатом калію. По-перше, така технологія не може дати гарантії рівномірності насичення солі йодом - десь його може бути менше, а десь і збереться небезпечна доза. По-друге, йодид калію - речовина нестійка, при нагріванні чи зволоженні досить швидко втрачає йод, який повертається у молекулярний стан і випаровується. Та й за нормальних умов він довго не тримається - протягом близько трьох місяців йодована сіль майже перетворюється на звичайну. Певні надії покладали на йодат калію - він значно стійкіший, а засвоюється не гірше. Слід зауважити, що з 17 валентностей, які може набувати йод, лише 3 форми здатні засвоюватися організмом. Тому зокрема, неприпустимо пити йодну настоянку, навіть сильно розбавлену - окрім опіків, нічого не буде. Але йодат калію виявив інші неприємності. - канцерогенні. На сьогодні в Європі його використання у ліках заборонено. І головне: хворим на гіпертонію та інші серцево-судинні захворювання йод життєво необхідний, а сіль їм протипоказана.
  • 4036. Лоаоз
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Симптомы и течение. Инкубация обычно длится несколько лет, изредка сокращается до 4 месяцев. Заболевание начинается с аллергических проявлений. На коже появляется уртикарная сыпь, температура тела повышается до субфебрильных цифр, больного беспокоят боли в конечностях, парестезии. В последующем передвижение паразитов в подкожной клетчатке вызывает зуд и жжение. При проникновении паразита под конъюнктиву глаза развивается конъюнктивит с опуханием век и резкими болями. При попадании Loa loa в уретру появляются боли независимо от мочеиспускания. Для заболевания характерно внезапное появление на ограниченных участках тела безболезненного отека, который рассасывается обычно в течение трех дней, реже нескольких недель. Кожа в области отека бледнеет или, наоборот, становится гиперемированной. Отеки встречаются в разных частях тела, но чаще всего на конечностях. Отмечается более частое появление опухолей в летнее жаркое время. Описаны случаи развития у мужчин гидроцеле, а также многочисленных внутримышечных абсцессов, которые возникают как результат присоединения вторичной инфекции в местах гибели взрослых паразитов. Имеются сообщения о развитии симптомов энцефалита при проникновении паразитов в центральную нервную систему. В периферической крови отмечаются выраженная эозинофилия и вторичная анемия.

  • 4037. Логика аргументации при принятии решений в медицине
    Информация пополнение в коллекции 03.02.2010

     

    1. Кобринский Б.А., Казанцева Л.З., Фельдман А.Е. Автоматизированные системы дифференциальной диагностики наследственных заболеваний // Наследственная патология человека / Под общ. ред. Ю.Е. Вельтищева и Н.П. Бочкова. Т.II. М., 1992. С.229-239.
    2. Виноградов А.В. Дифференциальный диагноз внутренних болезней: справочное руководство для врачей. М.: Медицина, 1987.
    3. Эвербек Г. Дифференциальная диагностика болезней в детском возрасте: Пер. с нем. М.: Медицина, 1980.
    4. Ригельман Р. Как избежать врачебных ошибок. Книга практикующего врача: Пер. с англ. М.: Практика, 1994.
    5. Лукашевич И.П., Сыркин А.Л. Проблема получения и передачи медицинских знаний // Компьютерная хроника. 1994. №8-9. С.39-43.
    6. Есенин-Вольпин А.С. Об антитрадиционной (ультраинтуиционистской) программе оснований математики и естественнонаучном мышлении // Семиотика и информатика. 1993. Вып.33. С.13-67.
    7. Левенец Е.В. Рассуждения по аналогии // Логика и компьютер. 2: Логические языки, содержательные рассуждения и методы поиска доказательств. М.: Наука, 1995. С.99-112.
    8. Кобринский Б.А. Логика и интуиция специалиста в медицинских системах искусственного интеллекта // Научная сессия МИФИ-2000: Сб. науч. тр. Т.3. М., 2000. С.64-65.
    9. Клини С.К. Введение в метаматематику. М.: Изд-во иностр. лит., 1957.
    10. Таран Т.А. Формализация рассуждений на основе аргументации при принятии решений в конфликтных ситуациях // НТИ. Сер. 2. 1998. №9. С.23-33.
    11. Поспелов Д.А. Моделирование рассуждений. Опыт анализа мыслительных актов. М.: Радио и связь, 1989.
    12. Кулик Б.А. Основные принципы философии здравого смысла (познавательный аспект) // Новости искусственного интеллекта. 1996. № 3. С.7-91.
    13. Финн В.К. Интеллектуальные системы: проблемы их развития и социальные последствия // Будущее искусственного интеллекта. М.: Наука, 1991. С.157-177.
    14. Воробьев Н.В. Умозаключения по аналогии. М., 1963.
    15. Кобринский Б.А. К вопросу о формальном отражении образного мышления и интуиции специалиста в слабо структурированной предметной области // Новости искусственного интеллекта. 1998. №3. С.64-76.
    16. Финн В.К. JSM-рассуждение как синтез познавательных процедур // 3-я Междунар. конф. “Информационные ресурсы. Интеграция. Технологии”: Матер. конф. М., 1997. С.207-208.
    17. Есенин-Вольпин А.С. О теории модальностей // Философия. Логика. Поэзия. Защита прав человека: Избранное. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 1999. С.165-177.
    18. Финн В.К. Об интеллектуальных системах автоматизированной поддержки научных исследований // НТИ. Сер.2. 1996. №5-6. С.1-2.
    19. Кобринский Б.А., Фельдман А.Е. Анализ и учет ассоциативных знаний в медицинских экспертных системах // Новости искусственного интеллекта. 1995. №3. С.90-96.
    20. Рассел Б. Философия логического атомизма (1918) // Философия логического атомизма. Томск: Изд-во «Водолей», 1999. С.3-108.
    21. Кобринский Б.А. Нечеткая логика в анализе образных представлений в медицинских системах искусственного интеллекта // Междунар. конф. по мягким вычислениям и измерениям: Сб. докл. Т.1. СПб. 1998. С.233-235.
    22. Финн В.К. Об одном варианте логики аргументации // НТИ. Сер.2. 1996. №5-6. С.3-19.
    23. Zadeh L.A. Discussion: Probability theory and fuzzy logic are complementary rather than competitive // Technometrics. 1995. Vol.37, №3. P.271-276.
    24. Есенин-Вольпин А.С. О теории диспутов и логике доверия // Философия. Логика. Поэзия. Защита прав человека: Избранное. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 1999. С.178-192.
    25. Хэгглин Р. Дифференциальная диагностика внутренних болезней. М.: Фирма «Миклош», изд-во Инженер», 1993.
  • 4038. Локализация функций в коре больших полушарий. Электрическая активность головного мозга
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    1. Ядро двигательного анализатора, т. е. анализатора проприоцептивных (кинестетических) раздражении, исходящих от костей, суставов, скелетных мышц и их сухожилий, находится в предцентральной извилине (поля 4 и 6} и lobulus paracentralis. Здесь замыкаются двигательные условные рефлексы. Двигательные параличи, возникающие при поражении двигательной зоны, И. П. Павлов объясняет не повреждением двигательных эфферентных нейронов, а нарушением ядра двигательного анализатора, вследствие чего кора не воспринимает кинестетические раздражения и движения становятся невозможными. Клетки ядра двигательного анализатора заложены в средних слоях коры моторной зоны. В глубоких ее слоях (V, отчасти VI) лежат гигантские пирамидные клетки, представляющие собой эфферентные нейроны, которые И. П. Павлов рассматривает как вставочные нейроны, связывающие кору мозга с подкорковыми ядрами, ядрами черепных нервов и передними рогами спинного мозга, т. е. с двигательными нейронами. В предцентральной извилине тело человека, так же как и в задней, спроецировано вниз головой. При этом правая двигательная область связана с левой половиной тела и наоборот, ибо начинающиеся от нее пирамидные пути перекрещиваются частью в продолговатом, а частью в спинном мозге. Мышцы туловища, гортани, глотки находятся под влиянием обоих полушарий. Кроме предцентральной извилины, проприоцептивные импульсы (мышечно-суставная чувствительность) приходят и в кору постцентральной извилины.

  • 4039. Лопух большой
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Двулетнее, крупное, травянистое растение, высотой 60180см, с толстым стержневым, маловетвистым корнем. В первый год развивается несколько крупных черешковых листьев. Во второй год вырастает прямостоячий, продольно-бороздчатый, сильно-ветвящийся в верхней части красноватый стебель. Ветки оттопыренные, опушенные. Стеблевые листья черешковые, сердцевидно-яйцевидные, крупно-зубчатые, сверху зеленые, с редкими волосками, снизу серовато-войлочные. Цветки в шаровидных корзинках, достигающих 33,5см и диаметре и образующих щитковидные кисти на верхушках стеблей и его разветвлений в виде щитковидного соцветии. Плод продолговатая, ребристая семянка с хохолком. Цветет в июлеавгусте, плодоносит в сентябреоктябре.

  • 4040. Лопух большой (репейник)
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    В первый год жизни растение развивает лишь прикорневые листья. Прикорневые листья большие длиной до 6070 см и шириной до 3050 см, верхние размером значительно меньше, яйцевидные, закругленные. Цветки трубчатые, обоеполые, л иловато-пурпурные, с пятизубчатыми венчиками, собраны в шаровидные корзинки диаметром 33,5 см, расположенные в щитковидных соцветиях на длинных цветоносах на концах стебля и его разветвлений.