Geum.ru

История

  • 10041. Родовой строй у башкир и начало его размножения
    Информация пополнение в коллекции 08.11.2011

    Формирование башкирского народа представляет собой длительный сложный процесс. Накопленный за последние века этнографический и антропологический материал расширил представление об его истории. Существует две теории происхождения башкир: тюркская, согласно которой решающую роль в формировании башкирского народа сыграли тюркские племена, и угорская, согласно которой эта роль принадлежит финно-угорским, сармато-аланским и монгольским племенам. Большинство ученых являются сторонниками первой теории. По вопросу происхождения этнонима «башкорт» также существуют разногласия, но можно выделить четыре основные теории. Первая предполагает, что этноним «башкорт» состоит из общетюркского «баш» (голова, главный) и тюркско-огузского «корт» (волк). По другой версии, слово «башкорт» также разделяется на «баш» (голова, главный) и «корт» (пчела). Согласно третьей гипотезе, этноним разделяется на «баш» (голова, главный), «кор» (круг, корень, племя) и аффикс множественного числа - т. По четвертой, название народу дал половецкий хан Башкурт. Дискуссии по этому вопросу продолжаются до настоящего времени и ни к каким результатам не привели. Формирование антропологического типа башкир отражается в их современном расовом составе. Основными компонентами антропологического состава населения Южного Урала явились представители местной уральской расы и пришлого понтийского, светлого европеоидного, южносибирского памиро-ферганского типов. С каждым из них связаны конкретные периоды в истории края.

  • 10042. Родословная полесской крестьянской династии
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    По их старинной дислокации все белорусские Макейчики делятся на две основные части минскую, или центральную белорусскую, и полесскую; к последней относится династия, описываемая в данной работе. В родовых преданиях существует несколько версий появления ее на Полесье. Наиболее популярна легенда о белорусском повстанце (или гайдамаке), который, спасаясь от преследований, прятался в отдаленных углах и каким-то образом нашел прочное убежище в полесских дебрях. Есть и менее романтические рассказы. В любом случае династия живет в полесском крае как минимум с начала ХVIII в. Вплоть до середины ХХ в. Макейчики проживали очень компактно, в смежных деревнях Бобрик, Заполье, Комаровичи. Заполье в ХIХ в. выделилось из Комарович, а в 1974 г. перестало существовать как самостоятельное поселение, растворившись в тех же Комаровичах. Деревни эти весьма старинные, они расположены на юго-востоке Мозырщины, на месте поселения древних дреговичей; в настоящее время принадлежат к Петриковскому району Гомельской области. В отличие от деревни Бобрик, Комаровичи имели ранг села. Село отличалось большим числом жителей, наличием церкви и барской усадьбы. В нем действовали два храма, католический и православный. Последний (более ранний) построен в середине ХVIII в., метрические книги велись в нем с 1756 г. Первоначально эта церковь была униатской, в 1795 г. стала православной, Свято-Троицкой. В Комаровичах же впервые в ареале династии Макейчиков в 1883 г. была открыта школа (народное училище), первая учительница Александра Невская. Рядом с Комаровичами есть речка Ареса, в прошлом она называлась Роса, может быть та самая, откуда “есть пошла Русская земля”?

  • 10043. Рождение Империи
    Статья пополнение в коллекции 12.01.2009

    начинает свою работу Уложенная комиссия. Целью ее деятельности является разработка нового Уложения Свода законов Российской империи. К началу работы Комиссии Екатерина подготовила «Наказ», призванный стать основой для создания «Уложения». Самой подходящей формой правления для России императрица считала абсолютную монархию. Но, увлеченная просветительскими идеями, она считала, что в России надо ввести законы, которые защищали бы основные права подданных. Императрица настаивала на необходимости равенства всех перед законом. Суд должен был стать гласным, и без его решения никто не мог быть признан виновным. В «Наказе» Екатерина выступала противницей пыток и смертной казни. Она отстаивала необходимость развития торговой и промышленной деятельности, строительства новых городов, внесения порядка в вопросы земледелия. Вместе с тем ее позиция по вопросу о существовании в России крепостного права свелась к общим рассуждениям о необходимости гуманного обращения помещиков с крестьянами. С самого начала работы Комиссии вскрылись острые противоречия между представителями разных сословных групп, входивших в нее. В 1768 году деятельность этого органа была приостановлена, а затем и вовсе прекращена.

  • 10044. Рождение Инноватики
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Каждые инноваторы и инноватрисс обладают уникальным почерком, уникальной палитрой знаний и приёмов, уникальными творческой интуицией и рациональными методами, уникальным набором компетенций и доступных баз экспертных знаний. Инноватика самообразовательная дисциплина, не имеющая сроков обучения, норм и стандартного минимума. Инноватику можно преподавать, вдохновляя или раскрепощая человека на саморазвитие и творческую смелость, на поиск и предложение проблем и изменений. Инноватика зрелищна: она меняет мир, создаёт новые объекты, знания, занятия, вопросы…

  • 10045. Рождение мифа о Черчилле и Сталине
    Статья пополнение в коллекции 12.01.2009

    …. 24 июля, после окончания пленарного заседания, когда мы все поднялись со своих мест и стояли вокруг стола по два и по три человека, я увидел, как президент подошел к Сталину и они начали разговаривать одни при участии только своих переводчиков. Я стоял ярдах в пяти от них и внимательно наблюдал эту важнейшую беседу. Я знал, что собирается сказать президент. Важно было, какое впечатление это произведет на Сталина. Я сейчас представляю себе всю эту сцену настолько отчетливо, как будто это было только вчера. Казалось, что он был в восторге. Новая бомба! Исключительной силы! И может быть, будет иметь решающее значение для всей войны с Японией! Какая удача! Такое впечатление создалось у меня в тот момент, и я был уверен,; что он не представляет всего значения того, о чем ему рассказывали. Совершенно очевидно, что в его тяжелых трудах и заботах атомной бомбе не было места. Если бы он имел хоть малейшее представление о той революции в международных делах, которая совершалась, то это сразу было бы заметно. Ничто не помешало бы ему сказать: “Благодарю вас за то, что вы сообщили мне о своей новой бомбе. Я, конечно, не обладаю специальными техническими знаниями. Могу ли я направить своего эксперта в области этой ядерной науки для встречи с вашим экспертом завтра утром?” Но на его лице сохранилось веселое и благодушное выражение, и беседа между двумя могущественными деятелями скоро закончилась. Когда мы ожидали свои машины, я подошел к Трумэну. “Ну, как сошло?” - спросил я. “Он не задал мне ни одного вопроса”,ответил президент. Таким образом, я убедился, что в тот момент Сталин не был особо освёдомлён о том огромном процессе научных исследований, которой в течение столь длительного времени были заняты США и Англия и на который Соединенные Штаты, идя на героический риск, израсходовали более 400 миллионов фунтов стерлингов. Таков был конец этой истории, насколько это касалось Потсдамской конференции. Советской делегации больше ничего не сообщали об этом событии, и она сама о нем не упоминала”.

  • 10046. Рождение Мондео
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Тогда же руководство определилось и со сроками премьеры машины - она пройдет в марте 1993 года на автосалоне в Женеве. Таким образом, план действий на ближайшие семь лет был расписан. Все последующие вопросы решались, в основном, на видеоконференциях, которые покончили с практикой массовых миграций сотрудников всех уровней через океан. Ну а главой проекта назначили уже успевшего хорошо потрудиться Джона Оулдфилда. Первым делом предстояло выбрать точку отсчета. В течение 1987 года европейская и американская группы инженеров получили по экземпляру моделей-одноклассников конкурирующих производителей. По результатам испытаний в качестве отправного пункта выбрали автомобиль, успешно продававшийся на обоих рынках, а в США вытеснивший с лидирующих позиций Ford Escort. Это был Honda Accord третьего поколения. Соответственно, каждому из выделенных параметров Аккорда - разгонной динамике, тормозной динамике, плавности хода, управляемости, виброизоляции, четкости переключения передач и т. п. - условно присваивались 100%.В то же время по отдельным параметрам другие машины превосходили "японца", и тогда оценка возрастала до 105%, 110%, 115% и так далее от того или иного качества Аккорда. Так создавался эталонный образ "идеального автомобиля". Но к чему необходимо стремиться? Превзойти Accord? Материализовать тот самый эталон? Или сделать еще лучше? Тогда насколько - на 15%, в полтора раза, в два? Понятно, что CDW27 обязан по всем параметрам оставить позади не только современные модели, не только те машины, которые появятся в недалеком будущем, в частности, Opel Vectra и Volkswagen Passat B3, но быть самым-самым через семь лет и конкурентоспособным через двенадцать. В первую очередь, требовалось определиться с концепцией, которой предстоит господствовать в середине девяностых, а точнее, предугадать, что это будет за концепция.

  • 10047. Рождение МЭСМ
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Этот год, пожалуй, самый знаменательный в истории нашей вычислительной техники. 4 января специальной комиссии был продемонстрирован действующий макет электронной счетной машины, а в конце декабря малая электронная счетная машина (МЭСМ) была пущена в эксплуатацию. Детище киевской лаборатории Сергея Алексеевича Лебедева начало дышать. МЭСМ создавалась как полигон для исследования основных принципов построения вычислительных машин, проверки методик решения определенных задач и наработки опыта эксплуатации подобной техники. С конца 1948 года Лебедев и его лаборатория, действующая на базе киевского Института электротехники, который ученый возглавил по приглашению Академии наук Украины, напряженно работали над первой советской ЭВМ. Нашим ученым были известны данные о западных машинах, но они были настолько скудны и далеки от технической детализации, что о копировании не могло быть и речи. МЭСМ воплотила базовые принципы построения вычислительной системы, которые Лебедев разработал сам. О том, что аналогичные принципы выдвинуты фон Нейманом, наши ученые узнают из публикаций позднее.

  • 10048. Рождение Российской Империи и реформы Петра Первого
    Информация пополнение в коллекции 09.12.2008

    Война со Швецией особенно остро поставила вопрос о развитии мануфактурного производства. До начала 18 в. Россия ввозила из за границы железо, медь, ружья, сукно, серебро, олово. Основным поставщиком металла была Швеция. Естественно, с началом войны поставки из Швеции прекратились. Развитие металлургического производства стало жизненной потребностью страны. Правительство предпринимало лихорадочные меры по строительству заводов. Вместо 15-20 допетровских мануфактур за первую четверть 18 в было создано около 200 предприятий. Главный металлургический центр переместился на Урал. Железоделательные и медеплавильные заводы обеспечивали заказы армии и флота. Появились Невьянский и Тобольский заводы Н. Демидова, в Петербурге - Сестрорецкий завод выпускал оружие, якоря, гвозди. За период с 1700 г. по 1725 г. выплавка чугуна увеличилась со 150 до 800 тыс. пудов в год. В столице выросли Арсенал и Адмиралтейская верфь, со стапелей которой при жизни Петра сошло 59 крупных и свыше 200 мелких судов. В Нерчинске в 1704 г. был построен первый сереброплавильный завод. Активно строились предприятия легкой промышленности. В Москве и других районах центра России росли суконные, парусно- полотняные, кожевенные мануфактуры, снабжавшие армию обмундированием, а флот- парусиной. К1725 г. в стране имелось 25 текстильных предприятий, канатные и пороховые мануфактуры. Впервые были построены бумажные, цементные, сахарный заводы и даже шпалерная фабрика для производства обоев. Об успехах русской металлургии в Петровскую эпоху свидетельствует и тот факт, что к концу Петровского правления экспорт русских товаров вдвое превышал импорт. При этом высокие таможенные тарифы (до 40% в иностранной валюте) надежно ограждали внутренний рынок. Рост промышленного производства сопровождался усилением феодальной эксплуатации, широким применением принудительного труда на мануфактурах: использование крепостных, купленных (посессионных) крестьян, а также труд государственного (черносошного) крестьянства, которые приписывались к заводу как постоянный источник рабочей силы.

  • 10049. Рождение русского государства, XIV–XV века
    Информация пополнение в коллекции 28.01.2010

    Великое княжение Василия I Дмитриевича прошло в исключительно тяжелых условиях. Московское княжество оказалось зажато в тиски двумя крупными государствами - Ордой и Великим княжеством Литовским. Белорусско-литовская держава, особенно усилившаяся при князе Витовте, постепенно подставила под свой контроль не только Смоленск и Псков, а также и Новгород - традиционный регион влияния великих князей Владимирских, откуда они черпали деньги для выплаты ордынской дани. Более того, бежавший в ВКЛ в 1397 году хан Тохтамыш, потерпевший сокрушительное поражение от Тимура, выдал Витовту ярлык на великое княжение владимирское. Витовт желал полностью освободить все русские земли от татарского владычества, однако поражение в битве на реке Ворскле в 1399 году разрушило его планы. Тогда он заключил союз со ставленником Тимура ханом Едигеем и начал войну с Москвой. Одновременно Едигей помогал и Василию I, желая подтолкнуть двух князей к войне и обеспечить безопасность Орды. Витовт совершил три похода на Москву в 1406, 1407 и 1408 годах, в результате чего граница между Московским княжеством и ВКЛ прошла по реке Угре, а в Новгороде сел ставленник Витовта.

  • 10050. Рождение Русского флота в эпоху Петра I
    Информация пополнение в коллекции 09.12.2008

    Вновь прибывшее войско установило батареи и в первых числах июля началась осада .Город непрерывно обстреливался . Петр собственноручно начинял бомбы, заряжал пушки и мортиры, о чем сам написал в своей книжке :” Начал служить бомбардиром с первого Азовского похода”. Из-за отсутствия у русских флота турки постоянно получали подкрепление с моря , а наши войска нуждались даже в съестных припасах . Поводе продовольствие подвезти было нельзя , т.к. турки с обеих сторон Дона построили две крепкие каланчи , между которыми была протянута цепь. Было необходимо овладеть каланчами , чтобы восстановить сообщение со складами . В армии объявили , что солдаты , добровольно идущие на штурм этих башен , получат по десять рублей каждый . Охотники нашлись и одну каланчу взяли . Теперь плавание по Дону стало свободным . Вскоре осажденные отомстили за эту потерю : на сторону турок перешел голландский матрос Яков Янсен . Он рассказал о слабых местах русской армии , и сообщил , что осаждающие спят днем во время зноя , а ночью бодрствуют. Турки тихо подобрались к русскому лагерю . На вопрос часового :” Кто идет?” отвечал один из астраханских раскольников , находившихся в Азове , что идут казаки . Турки стремительно ворвались в лагерь и учинили жестокую резню. Подоспевшие на помощь войска отбили атаку , но неприятелю удалось увезти с собой девять пушек и испортить остальные осадные орудия . Зато гарнизон второй каланчи , опасаясь нападения , оставил башню со всеми пушками и бежал в Азов . Петр обрадовался и решил , что раз путь по Дону совершенно свободен , то и сам Азов долго не продержится . Но надежды царя не сбылись : турки отстреливались с еще большей яростью , осада и подкопы результатов не давали , войска таяли .

  • 10051. Рождество на Руси
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Канун Рождества - Сочельник... Ожидание достигло своего апогея. В этот день Литургия соединяется с вечерней, которая знаменует собой начало следующего дня, ведь день церковный начинается с вечера. Следовательно, после торжественной Литургии и соединенной с ней вечерни, наступает время первого дня Рождества. Но пост пока не отменяется. В снедь нам предлагается особое предрождественское кушанье - "сочиво". Именно оно дало название кануну Рождества - Сочельнику. "Сочивом" называли на Руси сваренные с медом зерна пшеницы. И это не просто обычай. Как все, что освящено церковной традицией, трапеза сочельника имеет свое глубокое символическое значение. Мы поминаем сочивом Христа-Богочеловека, подобно волхвам, прозревая в Его Рождестве земной подвиг, смерть и Воскресение. Ведь зерно - это евангельский образ смерти и воскресения: "...аще зерно пшенично пад на земли не умрет, то едино пребывает, аще же умрет, много плод сотворит...". В смерти Его - залог Его Воскресения и воскрешения нашего.

  • 10052. Розвиток геральдики України
    Информация пополнение в коллекции 28.12.2010

    В порушення принципу неможливості знаходження в гербі міста герба держави дуже часто за основу брався герб польського періоду, який містився в долішній половині перетятого щита; у горішній же містився імперський орел як символ "приєднання краю до імперії"[2]. Перша половина XІXст. характеризується в Російській імперії відносним занепадом у геральдиці. На применшення значення герба як символа відносної свободи міста вплинула також відміна магдебурзького права у 1831р. Так тривало до 1856р., коли Департамент герольдії очолив Б.Кене. За дуже короткий час ним були розроблені принципи створення гербів і переглянуті всі наявні герби, в тому числі і міст України. Розроблена відповідна система прикрас, за якими можна було визначити статус міста і його адміністративне підпорядкування. Замість зображення імперського герба вводилася вільна частина, в якій містився герб губернії, де знаходилось місто; наявність міської корони символізувала значимість міста: золота з п'ятьма вежками - для гербів міст губернських, а також міст, що мають більш ніж п'ятдесят тисяч жителів (Бердичів, Єлисаветград, Житомир, Катеринослав, Кременчук, Миколаїв, Одеса, Полтава, Рівне, Таганрог, Харків, Херсон); золота з п'ятьма вежками, увінчана Імператорським орлом - для міст з населенням більше п'ятдесяти тисяч, котрі разом з тим і фортеці (Севастополь); золота з трьома вежками - для губернських міст з населенням менше п'ятдесяти тисяч, котрі разом з тим і фортеці (Кам'янець-Подільський); срібна з трьома вежками - для повітових; червона з трьома вежками - для заштатних, червона з двома вежками - для знаменитих посадів. Олександрівська стрічка з двома золотими колосками прикрашала герби міст, що вирізнялись землеробством і хлібною торгівлею; Олександрівська з двома золотими якорями прикрашала герби приморських міст; з двома виноградними гронами - герби міст, що славились виноробством; з двома срібними кирками - герби міст, жителі яких займаються гірничними промислами. Георгіївська стрічка з двома прапорами, які стоять прямо і прикрашені вензелями того імператора, за часів якого була облога, призначалась для фортець, що вистояли супроти ворога. І хоча переробці підлягали всі герби, частина з них так і не дочекалась змін. Надмірна централізація імперії призвела до повного нівелювання залишків колишнього самоврядування, і в міському положенні 1892р. згадка про герби вже була відсутня. Книга П.П.фон-Вінклера "Гербы городов Росийской империи", видана в 1900р., містить зображення гербів як уніфікованих за системою Кене, так і залишених без змін в силу вищевказаних обставин[1].

  • 10053. Розвиток землеробництва та тваринництва на теренах України
    Курсовой проект пополнение в коллекции 10.06.2010

     

    1. Археологія Української РСР. Т.1. Первісна археологія. - К.: Наукова думка, 1971;
    2. Горбаненко С.А. До історії тваринництва у словян Лівобережжя Дніпра останньої чтверті І тис. н.е. // Археологія. 2003. № 2. С. 113122;
    3. Горбаненко С.А. До питання про тваринництво у носіїв пеньківської культури на території Дніпровського Лівобережжя // Середньовічні старожитності Південної РусіУкраїни. Друга міжнародна студентська наукова археологічна конференція. / Тези доповідей. Чернігів, 2003. С. 1416;
    4. Горбаненко С.А. Зернотерки волинцевсько-роменського періоду// Археологія. 2002. № 3. С. 120126;
    5. Горбаненко С.А. З приводу використання різних типів знарядь для обробітку ґрунту // Проблемы истории и археологии Украины. Тезисы докладов. Харьков, 2004. С. 8081;
    6. Горбаненко С.А. Палеоетноботанічні дослідження керамічних матеріалів з памяток Дніпровського Лівобережжя другої половини І тис. н.е. // Археологічні відкриття в Україні 20012002 рр. 2003. С. 8687;
    7. Горбаненко С.А. Сільське господарство словян другої половини І тис. н.е. (за матеріалами Лівобережжя Дніпра) // Археологія давніх словян. Дослідження і матеріали. К., 2004. С. 301314;
    8. Давня історія України. Т. І. Первісне суспільство. - К.: Наукова думка, 1997;
    9. Даниленко В.Н. Энеолит Украины. Киев, 1974;
    10. Даниленко В. М., Шмаглій М. М. Про один поворотний момент в історії енеолітичного населення Південної Європи //Археологія. 1972. N 6. С. 3-20;
    11. Енциклопедія трипільської цивілізації. К., Укрполіграфмедіа, 2004. - Т.1.- С.116-149;
    12. Колода В.В., Горбаненко С.А. Про землеробство жителів городища Водяне // Археологія. 2004. № 3. С. 6877;
    13. Краснов Ю.А. Древние и средневековые пахотные орудия Восточной Европы. М., 1987. С. 156;
    14. Кушнір В.Г. Господарство і побут населення Південно-Західної України в епоху розпаду первісного суспільства. Одеса, 1999;
    15. Кушнір В.Г. Использование археологических материалов при изучении первобытного скотоводства степной зоны // Проблемы первобытной археологии. Херсон, 1990;
    16. Кушнір В.Г. Пути развития скотоводства в Северном Причерноморье // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья. V в. до н.э. - V тыс.н.э. К., 1991;
    17. Кушнір В.Г. Формирование хозяйства скотоводов - кочевников в Днестро - Дунайских степях // Проблемы истории и археологии Нижнего Поднестровья. Белгород - Днестровский, 1990;
    18. Кушнір В.Г. Хозяйственная специфика и ритмы культурогенеза // Ритмы культурогенеза. Одесса, 1992;
    19. Лагодовська О.Ф., Шапошникова О.Г., Макаревич М.І. Михайлівське поселення. Київ: Наукова думка, 1962. 246 с.;
    20. Охріменко Г.В. Волинська неолітична культура. Луцьк, 2001;
    21. Охріменко Г.В. Господарство носіїв волинської неолітичної культури // Велика Волинь: минуле і сучасне. Рівне, 1991;
    22. Охріменко Г.В. Культура лінійно-стрічкової кераміки на Волині. Луцьк, 2001;
    23. Охріменко Г.В., Пашкевич Г.О. Матеріали до вивчення неоліту Волині. К., 1990;
    24. Охріменко Г.В. Пясецький В. К. Дослідження памяток культури лінійно-стрічкової кераміки на Волині //Археологія. 1990. Вип. 4;
    25. Пашкевич Г.О. Відейко М.Ю. Рільництво племен трипільської культури. К., 2006;
    26. Пашкевич Г.О., Горбаненко С.А. Відбитки зернівок культурних рослин на кераміці Опішнянського городища // Археологічний літопис Лівобережної України. Полтава, 2002. № 2. 2003. № 1. С. 161163;
    27. Сухобоков О.В., Горбаненко С.А. Комплекс землеробських знарядь з городища Битиця-1//Археологічний літопис Лівобережної України. Полтава, 2001. № 2. С. 3641;
    28. Телегін Д.Я., Вінокур І.С. Археологія України. К.: Вища школа, 1992;
    29. Шрадер О. Индоевропейцы. К., Едиториал УРСС, 2003. 216 с.
  • 10054. Розвиток найдавніших уявлень і вірувань населення України від епохи палеоліту до введення християнства
    Дипломная работа пополнение в коллекции 14.11.2010

    Значний внесок у вивчення найдавнішої культури зробили такі науковці, зокрема О. Афанасьєв, Ф. Буслаєв, М. Сумцов, Д. Зеленін, Е. Анічков, О. Потебня, М. Драгоманов, В. Гнатюк, П. Чубинський, І. Вагилевич, Я. Головацький, Н. Костомаров, М. Максимович, Б. Рибаков, В. Соколов, Вяч. Вс. Іванов, М. Попич, М. Цвіркун, В.Давидюк, Г. Лозко, а також вивченню найдавнішої культури приділили науковці з української діаспори: Д. Чижевський, М. Симчишин, О. Пріцак, А. Силенко, Г. Балашев, С. Кимиленик, Є. Маланюк, Д. Антонович, праці яких змогли побачити світ в Україні лише недавно. Особливо цікаві праці минулих років, а саме дослідження І. Огієнка “Дохристиянські вірування українського народу” де подано широкий аналіз історіографії вивчення найдавніших вірувань українців. Також надзвичайно цікавою і змістовною є “Повість минулих літ” монаха Нестора, в якій розкривається повна картина тогочасного життя нашого народу, його історія, культура, мистецтво, звичаї та побут. Також дуже цінними матеріалами є твори попередників та наступників Нестора укладачів літописних зведень доби Дохристиянської Русі. А саме: Іакова, Мніха, Іларіона, Кирила Туровського, ігумена Даніїла, який є автором “Слова якогось христолюбця”. Слід виділити твори і поеми світський авторів того часу, насамперед, звісна річ, “Слово о полку Ігорєвім” у якому міститься дуже цінні матеріали повязані з філософією світогляду, фольклорну нашого народу, а також дохристиянської культури. Певні дані містять збірки фольклорних творів (з-поміж багатьох розробок цього жанру вчені виокремлюють монографію В. В. Проппа “Історичні корені чарівної казки”), етнографічні добірки Зеленіна Д. К. “Східнословянська етнографія” у яких ми знаходимо широке поле етнографічного матеріалу, а також елементи розпису храмів та деталі самих архітектурних споруд книга Асеєва Ю. С. Джерела. Мистецтво Київської Русі. Дедалі значущішу роль у звязку з можливостями отримання нової інформації під час реконструкції вірувань та обрядів населення різних епох, зокрема й давньоруської, відіграють археологічні матеріали: окремі категорії знахідок, поховальні комплекси, залишки культових споруд знаходимо у книзі Седов В. В. “Східні словяни в VI VIII ст.”. У книзі Седова “Обряди і вірування древнього населення України” широко розкрито пантеон богів поховальні обряди і повязані з ними культи. Ще одним унікальним джерелом Седова В. В. є “Духовна культура давніх суспільств на території України”, яка відзначається максимальним використанням різноманітного матеріалу, який повязаний з розвитком дохристиянських вірувань українського народу. Системне дослідження розвитку релігійно міфологічних уявлено словян в історично-господарському та етногенетичному контексті містить праця Ю. В. Павленка “Передісторія давніх русів у світовому контексті”. Яскраве бачення давньоукраїнської міфології знаходимо у словнику С. Плачинди, М. Чмихова і Ю. В. Знойко, які першими звернули увагу на глибині звязки стародавнього населення України з Космосом. Дуже цікавою є “Велесова книга” Б. Ребіндера. Подією в науковому житті України став вихід першого тому історії релігії в Україні за редакцією Б. Лобовика. Перелік імен і праць вчених з порушеної проблеми можна продовжувати ще й ще. Але разом з тим варто зазначити, що тема дохристиянських вірувань українського народу залишається недостатньо вивченою. У радянській історіографії відомі відомості про стародавні вірування і культи були дуже короткими і повязувалися лише з господарсько-класовими чинниками. Відповідно висновки про власні культурні традиції, про неперервний розвиток українського народу були неприпустимі. Показово, що в міфологічному словнику за 1991 рік взагалі не згадується українська міфологія як така. В археологічній літературі майже відсутні спроби аналізу світоглядних уявлень давніх народів, що проживали на території України. В етнографічних виданнях ХІХ ст. є багато фактичного матеріалу, але висновки щодо його смислового навантаження часто є застарілими у працях вчених української діаспори багато розбіжностей, інколи недостатньо обґрунтовані висновки та положення.

  • 10055. Розвиток писемності, освіти та науки в Київській Русі
    Информация пополнение в коллекции 11.08.2010

    Своєрідною компенсацією відсутності берестяних грамот в Південній Русі є написи XI XIII ст., зроблені прихожанами і клирошанами на стінах культових споруд. Найбільше їх в Софійському соборі Києва. Виявлені і досліджені С.О.Висоцьким, вони значно поповнили коло писемних джерел про події давньоруської історії. Запис 1032 р. про народження у Ярослава Мудрого сина Всеволода проливає додаткове світло на проблему раннього; заснування і побудови Софії. Під 1054 р. повідомляється про смерть «царя нашого» Ярослава Мудрого. Запис про мир на Желяні під Києвом представляє нам його учасників великого київського князя Святополка Ізяславича, Володимира Мономаха, князя переяславського, і Олега Святославича, князя Чернігово-Сіверської землі. Окремий великий напис повідомляє про продаж Боянової землі і внесення десятини до Софії. Можливо, що ця купча має якесь відношення до легендарного Бояна, про якого згадує «Слово о полку Ігоревім». Покаянний напис на стіні Михайлівського собору Видубицького монастиря «господи, помози рабу своєму Стефану, грешившему паче всех и делом, и помышлением», очевидно, пов'язаний з ігуменом Печерського і Кловського монастирів, пізніше єпископом Володимира-Волинського Стефаном.

  • 10056. Розвиток польського руху опору в роки другої світової війни
    Курсовой проект пополнение в коллекции 21.09.2010

    Що стосується польських авіаційних частин, то початок організації воєнної авіації в Польщі була створена після закінчення Першої світової війни. Організаційними центрами польської авіації стали Варшава, Краків, Познань. (Додаток 10-11). На перше вересня 1939 року польська авіація складалася із 43 бойових ескадрилій та 12 ланок авіації звязку. Всі ці літаки були застарілих конструкцій і не могли рівнятися із сучасними конструкціями німецьких машин. Давались прорахунки Генерального штабу польської армії [5:13-14]. Проте воно не використало і ці мінімальні можливості. Польське керівництво було надто оптимістичним і продовжувало вважати, що Німеччина й досі потребує допомоги Польщі, як союзника проти Радянського Союзу [22:28]. Політика ж сталінського керівництва по відношенні до Польщі проводилась не тільки силами державного апарату армії, але і органами держбезпеки, за допомогою Комінтерну [12:147]. Комінтерн наголошував на те, що будуються радянсько-польські відносини на основі рівності. 11 січня 1944 року було опубліковано по заяві радянського керівництва о радянсько-польських відносинах по обвинуваченні антинародної політики польського емігрантського керівництва[10:321-322]. В заяві говорилося: «Тепер відкриваються можливості відродження Польщі як сильної і незалежної держави. Однак Польща повинна відродитися не шляхом захоплення українських і білоруських земель, а шляхом повернення в склад Польщі захопленими німцями земель» [3:361] (Додаток 1). Багато чисельні архівні документи свідчать, що зимовий наступ Червоної Армії в Польщі почався не раніше, а пізніше наміченого терміну, яка не мала відношення до офіційної пропаганди[11:29]. Це сприяло поглибленню розколу в радянсько-польських відносинах. Після завершення воєнних дій Гітлер запропонував Великобританії та Франції укласти мирний договір, обіцяючи за це утворити невелику «Польську державу». Отримавши відмову, 8 жовтня Гітлер спеціальним розпорядженням поділив окуповані землі на дві частини: землі на схід від Вісли, а також Сілезія та Поморя були включені до складу Рейху як німецькі території, решта земель були обєднані у Генеральне губернаторство для окупованих польських теренів зі столицею в Кракові. Німецький кордон проходив за 20 км від Варшави. Краківський, Варшавський, Люблінський та Кадомський «дистрикти» (в червні 1941р також Галичина) утворювали генерал-губернаторство. Від приєднаних до Німеччини земель вони відділялися митним, валютним, поліцейським кордоном, що ускладнювало звязок між окремими регіонами, ставало на перешкоді рухові опору. Німецька політика на різних частинах окупованих територій була неоднаковою [21:170]. На землях, що увійшли до складу Рейху, передбачалося швидкими темпами впродовж десяти років здійснити повне онімечення шляхом переселення поляків на схід і заселення на їх місце німецьких колоністів. Генеральне губернаторство займалося розселенням поляків та їх використанням як дешевої робочої сили на некваліфікованих допоміжних роботах, переважно в сільському господарстві[7:512]. Це підтверджує документ з замітки Бормана бесіди з Гітлером на тему про Польщу 2 жовтня 1940 року «Фюрер підкреслив, що поляки народжені спеціально для тяжкої роботи. Потрібно, щоб життєвий рівень в Польщі був низьким. Генерал-губернаторство являється польським резервом, великим польським робітничим табором»(Додаток 2) [17:210].

  • 10057. Розвиток природничих наук в стародавньому Єгипті
    Курсовой проект пополнение в коллекции 06.02.2011

     

    1. Нариси з історії техніки Стародавнього Сходу, під ред. В. В. Струве, М. - Л., 1940;
    2. Лукас А., Матеріали й ремісничі виробництва Стародавнього Єгипту, пров. з англ., М., 1958;
    3. Черезов Є. В., Техніка сільського господарства Стародавнього Єгипту (Конспект лекцій), Чернівці, 1968;
    4. Кинк Х. А., Як будувалися єгипетські піраміди, М., 1967;
    5. Лауер Ж. Ф. , Загадки єгипетських пірамід, пров. з франц., М., 1966;
    6. Нейгебауєр О., Точні науки в давнину, пров. з англ., М., 1968;
    7. Веселовський І. М., Єгипетська наука і Греція. З історії стародавньої математіики і астрономії, в кн.: Праці інституту історії природознавства АН СРСР, т.2, М. - Л., 1948;
    8. Матьє М., Давньоєгипетські міфи, М. - Л., 1956;
    9. Франк-Каменецький І. Г., пам'ятники єгипетської релігії в Фіванський період, т. 1-2, М., 1917-18;
    10. Струве В. В., Соціальна проблема в заупокійному культі стародавнього Єгипту, в кн.: Релігія і суспільство, Л., 1926, с.5-28;
    11. Коростовцев М. А., Писарі Стародавнього Єгипту., М., 1962;
    12. Лірика Стародавнього Єгипту. [Вступ. ст. і прим. І. Кацнельсона, М., 1965];
    13. Масперо Г., Єгипет. Пер. [З франц.], М., 1915;
    14. Павлов В. В. Скульптурний портрет Стародавнього Єгипту., М., 1957
  • 10058. Розвиток слов’яно-хозарських стосунків на Дніпровському Лівобережжі
    Дипломная работа пополнение в коллекции 07.05.2011

     

    1. Артамонов М. И. История хазар. - Ленинград, 1962.
    2. Афанасьев Г. Е. Население лесостепной зоны бассеина Среднего Дона в VIII -X вв.//Археологические открьітия на новостройках. - Москва, 1987. -Вьіп,2.
    3. Беляев Е. А. Арабы, ислам и Арабский халифат в раннее средневековье. -Москва, 1966.
    4. Биджиев X. X. Хумаринское городище. -- Черкесок, 1983.
    5. Винников А. 3. Славяне лесостепного Дона в раннем средневековье (VIII -начало XI века). - Воронеж, 1995.
    6. Ключевский В. О. Краткий курс русской истории. -- Москва, 1956. - Т. І. - Ч. 1.
    7. Коковцев П. К. Еврейско-хазарская переписка в X в. - Ленинград, 1932.
    8. Колода В. В. Житла раннього середньовіччя у Верхньому Салтові // Археологія. - 2000. - № 4. - С. 40 - 54.
    9. Колода В. В. Новые материалы к проблеме изучения славяно-хазарских отношений (по памятникам Северского Донца) // Черноземная лесостепь -- контактная зона. Проблеми археологии и истории. - Белгород, 2001. - С. 53 - 59.
    10. Колода В. В. К вопросу о роли каганата в истории восточных славян // Хазары. Второй междуиародный коллоквиум Тезисы. - Москва, 2002. -- С. 56-58.
    11. Колода В. В. Исследования Волчанского городища // Древности 2004. -Харьков, 2004. - С. 265 - 271.
    12. Колода В. В. Техника создания славянских оборонительных линий на городище Мохнач как отражение межэтнических контактов в раннем средневековье. - Готується до друку в одній зі збірок ІА РАН (Москва), що присвячена пам'яті А. Г. Атавіна.
    13. Костомаров Н. И. Черты народной южнорусской истории // Исторические исследования. - Киев: Либідь, 1990.
    14. Красильников К. И. Печи славянского типа в жилищах салтово-маяцкой культуры Среднедонечья // Вопросы истории славян. Археология. Этно-графия: Сборник научных трудов. - Вып. 12. - Воронеж, 1998. - С. 44 - 50.
    15. Красильнікова Л. І. Будівлі салтово-маяцької культури степового наддін-ців'я. - Автореф. дис. канд. іст. наук. - Київ, 2005.
    16. Кучера М. П. Слов'яно-руські городища VIII - XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем. - Київ, 1999.
    17. Любичев М. В. Пеньковская и салтовская культуры на Северском Донце // История и археология Слободской Украины. Тез. докл. конф. - Харьков. 1992.-С. 147-146.
    18. Любичев М. В. Контакты славян Днепро-Донского междуречья и населення северо-западной Хазарии в конце VII - начале VIII вв. // Древности 1994. -Харьков, 1994. - С. 87 - 99.
  • 10059. Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст.
    Информация пополнение в коллекции 18.03.2010

    Драматургія й театр. Усупереч офіційній політиці царизму до високого інтелектуального рівня піднялися драматургія й театр. З'являється багато драматичних творів на українську тематику. Михайло Старицький написав 25 п'єс і серед них "Не судилось", "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "У темряві" тощо. Героїку українського народу, незламну силу волі й патріотизм автор відобразив у п'єсах "Богдан Хмельницький", "Маруся Богуславка", "Оборона Буші". Вагомий внесок у драматургію зробив Марко Кропивницький своїми творами на соціально-побутову тематику. Його п'єси "Дай серцю волю, заведе в неволю", "Доки сонце зійде, роса очі виїсть", "Глитай, або ж павук" мали незмінний успіх на театральних сценах багатьох сіл і міст України. Нових висот досягла драматургія Івана Карпенка-Карого. Його драми й комедії позначені особливою соціальною гостротою та яскравістю образів. Його найкращі твори - "Безталанна", "Наймичка", "Мартин Боруля", "Сто тисяч", "Хазяїн" стали неоціненним надбанням української культури. В центрі уваги автора - доля людини, кривда і безправ'я, формування підприємця капіталістичного типу і соціальні пороки сучасного йому суспільства. І це при тому, що цензура дозволяла ставити п'єси лише селянської тематики. Писали для сцени й письменники-прозаїки. Так, перероблена Старицьким комедійна п'єса "На Кожум'яках" під новою назвою "За двома зайцями" не сходить зі сцени й до сьогоднішніх днів. Часто йшла в багатьох театрах і драма Панаса Мирного "Лимерівна" та ін. У 90-х роках українська драматургія збагачується п'єсами на історичну тематику Бориса Грінченка "Степовий гість" і "Ясні зорі". Театральний репертуар поповнювали також твори Федьковича, Франка та інших літераторів. У другій половині XIX ст. великого поширення набули аматорські театри, гуртки та групи. Вони діяли в багатьох містах, містечках і навіть селах. Подеколи вони мали досить високий професійний рівень, зокрема аматорські театри недільної школи в Полтаві у 1861 - 1862 pp. та Чернігові під назвою "Товариство кохаючих рідну мову" в 1861 - 1866 pp., театральний гурток студентів Київського університету, заснований Михайлом Старицьким і Миколою Лисенком у 1859 р. В аматорських гуртках Бобринця та Єли-саветграда почався творчий шлях майбутніх корифеїв українського професійного театру Кропивницького й трьох братів Тобілевичів, відомих під прізвищами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського й Панаса Саксаганського. Взагалі Єлисаветград став своєрідною театральною Меккою України, куди тяглися найкращі акторські сили і де вперше побачили світ п'єса Шевченка "Назар Стодоля", опера Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм" та інші видатні твори. Аматорський театр розвивався в несприятливих умовах переслідування українського слова й культури. Емський указ 1876 р. взагалі заборонив вистави на "малоруському наріччі", не дозволялося навіть друкувати на ньому тексти до музичних творів. Але аматорський театр став уже настільки популярним в Україні та Росії, що проти цих заборон масово виступили не лише актори, письменники, буржуазія, а й навіть прогресивне чиновництво, в тому числі й київський та волинський генерал-губернатори. Під їхнім тиском уряд у 1881 р. мусив передати питання про дозвіл на постановку українських вистав на розсуд місцевих губернаторів. Це відкрило дещо ширші можливості для розвитку театрального мистецтва.

  • 10060. Розеттский декрет
    Вопросы пополнение в коллекции 12.01.2009

    а явившись в Ликополис6, расположенный вноме Бусириса, который былзахвачен иукреплен сцелью выдержать осаду, причем туда было доставлено ибольшое количество оружия идругого снаряжения, таккак вэтом городе собрались мятежные духом нечестивцы, которые причинили многозла храмам инаселению Египта, царь окружил этот город, возведя вокруг него вызывающие удивление насыпи ивырыврвы; аввиду того, чтоподъем Нила ввосьмом году былочень высоким, и,какобычно, река грозила затопить долину, царь сдержал воды, закрыв вомногих местах устья каналов, истратив наэтонемалое количество денег; выставив всадников ипеших дляих [неясно: новых плотин илиповстанцев] охраны, онвкороткое время силой взял город иразгромил всех находившихся внем нечестивцев [поднявшихся против бога-царя], подобно тому какпрежде Гермес иГор, сыновья Исиды иОсириса, подчинили восставших противних вэтойже местности; чтокасается предводителей восставших приегоотце, разоривших страну итворивших несправедливости поотношению кхрамам, тоон, явившись вМемфис имстя заотца изасвою корону, наказалих, какони того заслуживали, когда настало время длясовершения церемоний, сопровождающих принятие короны;