Юриспруденция, право, государство

9881. Поняття: ознаки та характеристика
Курсовой проект пополнение в коллекции 07.09.2010
1. Гетьманова А.Д. Логика, - М.,2007. 230с.
2. Арутюнов В.Х., Кірик Д.П., Мішин В.М. Логіка. К.: КНЕУ, 2006. 97с.
3. Конверський А.Є. Логіка : традиційна та сучасна . К.: ЦУЛ, 2004. 535с.
4. Мозгова Н.Г. Логіка. К.: Каравела. «Атіка» 2006. 174с.
5. Мозгова Н.Г., Мозговий А.М. Логіка . - К .: Ун-т “Україна” , 2005.-105с.
6. Жеребкін В.Є. Логіка. - К.: Знання, 2006. - 255с.
7. Ю.Титов В.Д., Цалін С.Д., Невельска-Гордєєва О.П. та ін. Логіка / За заг.ред . Титова В.Д. - X.: Право, 2006. - 221с.
8. Н. Тофтул М. Г. Логіка. К.: Академія, 2006. 277с.
9. Курбатов В. И. Логика для юристов. М., 2007 453с.
9882. Поощрения за труд и дисциплинарные взыскания
Контрольная работа пополнение в коллекции 23.04.2010

Самой строгой мерой дисциплинарного взыскания является увольнение. Оно возможно в следующих случаях: неоднократное неисполнение работником без уважительных причин трудовых обязанностей, если он имеет дисциплинарное взыскание (п. 5 ч. 1 ст. 81); однократное грубое нарушение работником трудовых обязанностей, а именно: прогул (отсутствие на работе без уважительных причин более четырех часов подряд в течение рабочего дня (подп. "а" п. 6 ч. 1 ст. 81); появление на работе в состоянии алкогольного, наркотического или иного токсического опьянения (подп. "б" п. 6 ч. 1 ст. 81); разглашение охраняемой законом тайны (государственной, коммерческой, служебной и иной), ставшей известной работнику в связи с исполнением им трудовых обязанностей (подп. "в" п. 6 ч. 1 ст. 81); совершение по месту работы хищения (в том числе мелкого) чужого имущества, растраты, умышленных его уничтожения или повреждения, установленных вступившим в законную силу приговором суда или постановлением судьи, должностного лица, органа, уполномоченных рассматривать дела об административных правонарушениях (подп. "г" п. 6 ч. 1 ст. 81); установление комиссией по охране труда или уполномоченным по охране труда нарушения работником требований по охране труда, если это нарушение повлекло за собой тяжкие последствия (несчастный случай на производстве, авария, катастрофа) либо заведомо создавало реальную угрозу наступления таких последствий (подп. "д"п. 6 ч. 1 ст. 81; пп. 9 и 10 ч. 1 ст. 81 или п. 1 ст. 336).
9883. Поощрительные правоотношения
Статья пополнение в коллекции 12.01.2009
9884. Попечительство над детьми
Контрольная работа пополнение в коллекции 05.12.2009

Усыновление прекращается только его отменой. Отмена усыновления осуществляется в судебном порядке и при наличии оснований, предусмотренных законом. Основаниями для отмены усыновления в первую очередь являются обстоятельства, которые свидетельствуют о противоправном поведении усыновителя. Это может быть: уклонение усыновителя от выполнения принятых на себя обязанностей по содержанию и воспитанию ребенка; злоупотребление приобретенными им родительскими правами; жестокое обращение с усыновленным ребенком, хронический алкоголизм или наркомания усыновителя (п.1 ст. 141 СК РФ). В этих случаях согласие ребенка на отмену усыновления не требуется. Также существуют другие основания, это может быть психологическая несовместимость усыновителя и усыновленного, отсутствие взаимной любви и уважения; трудности с воспитанием ребенка, связанные с заболеванием усыновителя или состоянием здоровья усыновленного; явка объявленных умершими родителей или восстановление их дееспособности при наличии желания ребенка вернуться к кровным родителям, а также все прочие основания, которые суд признает достаточными.
9885. Поправка к Конституции Российской Федерации Д. Медведева
Информация пополнение в коллекции 25.11.2010

Основной закон Российской Федерации был принят в 1993 году в ходе всенародного голосования. После распада СССР в новых исторических условиях Россия, как и другие союзные республики, провозгласила свою независимость («Декларация о государственном суверенитете РСФСР» от 12 июня 1990 года). В Декларации было закреплено новое название Российская Федерация и заявлено о необходимости принятия новой Конституции России. В 1993 году президент РФ созвал Конституционное совещание для разработки новой Конституции. В его работе приняли участие представители политических партий и движений, ученые, представители субъектов РФ, народные депутаты России и др. Референдум по принятию новой Конституции был проведен 12 декабря 1993 года одновременно с выборами законодательного органа России Федерального Собрания. С 1994 года указами президента России («О Дне Конституции Российской Федерации» и «О нерабочем дне 12 декабря») день 12 декабря был объявлен государственным праздником. 24 декабря 2004 года Госдума приняла поправки в Трудовой кодекс РФ, изменяющие праздничный календарь России. С 2005 года 12 декабря более не является в России выходным днем, а День Конституции причислен к памятным датам России. Конституция РФ 1993 года была принята в сложный переходный период и стала одним из важнейших факторов стабилизации новых государственных и экономических структур. Однако в середине 2000-х годов все чаще стали звучать голоса в поддержку изменений Основного закона страны. Тем не менее, президент Российской Федерации Владимир Путин неоднократно публично заявлял, что не допустит изменения Основного закона, потому что «это прямая обязанность президента гарантировать незыблемость Конституции». «Наша с вами задача прекратить всякие разговоры о необходимости изменения Конституции», говорил президент. Он отмечал, что российская Конституция, став основой стабильности в обществе, не исчерпала своего позитивного потенциала, а тем, кто обсуждает способы ее изменения, надо «сосредоточить внимание на том, как использовать все то, что она предоставляет, чтобы развивать нашу страну».
9886. Порівняльна характеристика конституційного статусу парламентів Франції та ФРІ, США та Великобританії
Информация пополнение в коллекции 24.02.2011

Істотні особливості має процедура прийняття парламентом фінансових законопроектів. Проект вноситься до Національних зборів не пізніше третього вівторка жовтня попереднього року. Протягом 40 днів збори повинні провести перше читання законопроекту. Сенат зобов'язаний прийняти рішення в 20-денний строк після передачі йому проекта. Якщо збори не приймають проект у першому читанні, то уряд передає первинний проект до Сенату, який може врахувати поправки, внесені Зборами і схвалені урядом. У цьому разі Сенат повинен визначитися за законопроектом у 15-денний строк. Якщо парламент у 70-денний строк не прийме проект фінансового закону, то останній може бути введений у дію ордонансом Президента. Така жорстка процедура прийняття проектів фінансових законів розцінюється як позитивне явище в силу їх особливої важливості для держави, хоча, з іншого боку, це деякою мірою обмежує можливості впливу парламенту на їхній зміст. Після прийняття парламентом закон передається Президенту для промульгації. Підготовку закону до промульгації здійснює Генеральний секретар уряду. Він збирає підписи міністрів, забезпечує закон необхідними додатками. Протягом 15 днів Президент може застосувати слабке вето, тобто зажадати нового розгляду закону в парламенті, що може бути переборено простою більшістю.
9887. Порівняльний аналіз внутрішніх функцій радянської та пострадянської України
Информация пополнение в коллекции 07.05.2011

В останні роки місце і роль держави як головного субєкта влади у міжнародному масштабі, носія суверенітету, її перспективи піддаються переоцінці у звязку із глобальними процесами і зрушеннями, які відбуваються на міжнародному рівні. Завдяки глобалізації, розмиваються кордони між різними державами, їх економікою, культурою, нормами життєдіяльності: уряди окремих держав, їх громадяни, втратили виключну монополію на проведення власної політики, яка набула міжнародно-правового характеру. Все менше залишається тих сфер життя, де уряд окремої держави міг приймати рішення, яке б не враховувало зовнішньополітичної сфери. Це передусім проявляється у зростанні економічної та політичної інтеграції, регіоналізації, утворенні різних міжнародних урядових та неурядових організацій, роль яких все більше зростає. Все більший вплив на функціонування держав в умовах глобалізації міжнародних відносин чинять транснаціональні корпорації. Вони реалізують свої власні завдання та цілі самостійно, перетинаючи національні державні кордони, діючи за своїми правилами. Їх діяльність створює багато проблем для окремих держав, впливає на сферу їх діяльності і перебирає на себе деякі повноваження та змінює традиційну роль держав.
9888. Порівняльний аналіз Конституції УРСР 1978 року і Конституції України 1996 року
Доклад пополнение в коллекции 14.12.2010

У зв'язку з ухвалою програми побудови комунізму, радянське партійно-державне керівництво у 1962 р. прийняло рішення провести конституційну реформу. Але після усунення М. Хрущова і зі зміною економічної та соціальної ситуації в країні, розробка проекту основного закону затяглася на тривалий час. Лише у жовтні 1977 p., після всенародного обговорення, схваленого партією проекту, Верховна Рада СРСР прийняла нову союзну Конституцію. На її основі 20 квітня 1978 p., після обговорення жителями республіки, позачергова сьома сесія Верховної Ради УРСР дев'ятого скликання ухвалила четверту радянську Конституцію. Вона була повною рецепцією загальносоюзної і складалася з преамбули, 19 глав та 10 розділів, які мали такі назви: основи суспільного ладу і політики УРСР (політична і економічна системи, соціальний розвиток і культура, зовнішньополітична діяльність і захист соціалістичної Вітчизни); держава і особа (громадянство УРСР, рівноправність громадян, основні права, свободи і обов'язки громадян); національно-державний і адміністративно-територіальний устрій; ради народних депутатів і порядок їхнього обрання; найвищі органи державної влади і управління; місцеві органи державної Влади і управління; державний план та державний бюджет; правосуддя, арбітраж і прокурорський нагляд; герб, прапор, гімн і столиця; дія Конституції, порядок її зміни.
9889. Порівняльний аналіз особливостей судових систем Ізраїлю й Німеччини
Информация пополнение в коллекции 02.07.2010

Німеччина одна з небагатьох країн Європи, яка, виходячи з філософського погляду про поділ державної влади на три складові гілки, конституційно проголосила суди як судову владу (ст. 92 Основного закону ФНР). Судова система Німеччини унікальна тим, що вона побудована за територіально-галузевим принципом і являє собою автономні, з внутрішньо ієрархічними рівнями судової піраміди. Конституційною основою такої організації є ст. 95 Основного закону ФРН, яка зафіксувала галузеву юрисдикцію вершини судових організацій, які здійснюють ці функції. Згідно з частиною першою зазначеної статті в федерації засновуються: Федеральна судова палата, Федеральний адміністративний, Федеральний фінансовий, Федеральний трудовий, Федеральний соціальний суди як вищі судові інстанції. Кожна з пірамід має ієрархічні структури різних рівнів і поєднує суди земель (складові частини країни) та Федерації. Однак треба зауважити спочатку, що самостійність ієрархічних організацій галузевих судів не є перешкодою однаковості в правозастосуванні. Про це потурбувався мудрий німецький законодавець, який у частині третій тієї ж ст. 95 указав на те, що для забезпечення єдності правосуддя створюється з'єднаний сенат для зазначених судів. Це не стільки структурна установа, скільки процедурне зібрання керівників вищих галузевих судів і суддів цих судів, які займаються правовою проблемою на рівні своєї галузевої юрисдикції. Слід звернути увагу ще на одну концептуальну ознаку судоустрою - територіальна організація судової системи у багатьох випадках не співпадає з адміністративно-територіальним поділом держави, особливо в галузях спеціальної юрисдикції. Більше того німці географічно поділили розташування центрів галузевих юрисдикцій судової системи країни. Наприклад, Федеральний конституційний і Федеральний верховний суд у Карлсруе, Федеральний суд з трудових справ і Федеральний суд з соціальних справ у Касселі, Федеральний адміністративний суд у Берліні, Федеральний фінансовий суд у Мюнхені.
9890. Порівняльно-правовий аналіз законодавства в галузі правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст
Информация пополнение в коллекции 15.05.2011
9891. Портрет преступника по оставленным следам на месте происшествия
Информация пополнение в коллекции 10.04.2010

Зарубежные и отечественные специалисты считают, что необходимость в разработке психологического портрета преступника (ППП) актуальна при расследовании определенной категории неочевидных преступлений, характеризующихся существенным или полным отсутствием сведений о конкретном виновном лице: убийств на сексуальной почве с признаками садистского истязания жертвы; убийств с посмертными колотыми и резаными ранениями; убийств, содержащих признаки манипуляций преступника с трупом жертвы; «безмотивных» поджогов и взрывов; изнасилований и др. В этом случае поиск признаков преступника осуществляется зачастую только исходя из следов и обстоятельств преступления. Их психологический анализ в рамках методики составления психологического портрета преступника способен инициировать продуктивные версии о его признаках, которые позволяют сужать круг розыска, а также выявлять виновного среди лиц, попавших в поле зрения следствия. С учетом этих требований в портрет преступника специалисты рекомендуют включать следующие данные:1 1) общую характеристику личности и преобладающую мотивацию преступлений; 2) индивидуальные признаки личности привычки, склонности, навыки и пр.; 3) возраст; 4) район места жительства; 5) район места работы, службы, учебы; 6) частные характеристики места вероятного обитания; 7) уровень образования и профессиональной квалификации; 8) род занятий; 9) особенности происхождения (родительской семьи) и личной истории жизни; 10) семейное положение; И) наличие детей; 12) отношение к отдельным видам деятельности - к службе в армии, спорту, медицине, работе с людьми и пр.; 13) наличие прошлой судимости; 14) наличие психической, а также иной патологии; 15) антропологические и динамические характеристики лица (тип внешности, телосложение, пантомимика и др.). Помимо указанных могут быть приведены и другие данные.
9892. Поручительство как способ обеспечения исполнения обязательств
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Нередко возникает вопрос, каким должен быть договор поручительства: двусторонним (заключаться между кредитором и поручителем) или трехсторонним (помимо кредитора и поручителя, третьей стороной выступает еще и должник). Полагается, что, несмотря на возможность заключать двусторонний договор (он будет, конечно, действительным), все же предпочтительнее заключать трехсторонний. Это важно прежде всего для более полной защиты интересов поручителя. Данная позиция становится понятной, если проанализировать нормы ст. 365 ГК РФ. В п. 1 этой статьи содержится правило, согласно которому к поручителю, исполнившему обязательство, переходят все права кредитора по этому обязательству и права, принадлежащие кредитору как залогодержателю, в том объеме, в каком поручитель удовлетворил требование кредитора. Поручитель также вправе требовать от должника уплаты процентов на сумму, выплаченную кредитору, и возмещения иных убытков, понесенных в связи с ответственностью за должника. В данном случае, как справедливо отмечают М.И. Брагинский и В.В. Витрянский, хотя размер процентов и не указан прямо и определенно в ст. 365, но «...исходя из общих правил, регламентирующих уплату процентов за пользование чужими денежными средствами (ст.395 ГК РФ), можно сделать вывод, что размер процентов должен определяться ставкой рефинансирования Центрального банка, а начальный момент - датой исполнения поручителем своего обязательства перед кредитором, поскольку именно с этого момента на стороне поручителя возникает право требования к должнику по денежному обязательству». Но, если к таким процентам применима ст. 395, есть возможность в договоре поручительства установить и повышенный по сравнению со ставкой рефинансирования размер процентов, взыскиваемых поручителем с должника. Однако это возможно при условии, что договор поручительства будет трехсторонним, с участием должника в качестве стороны договора.
9893. Порядок анулювання актових записів про реєстрацію і припинення шлюбу
Информация пополнение в коллекции 08.03.2011

Якщо один з подружжя, що розриває шлюб, звільнений від сплати державного мита, то реєстрація розірвання шлюбу і видача йому свідоцтва провадиться незалежно від сплати державного мита другим з подружжя. Той з подружжя, який бажає, щоб йому було присвоєне дошлюбне прізвище, повинен заявити про це письмово відділу реєстрації актів цивільного стану при поданні заяви про реєстрацію розірвання шлюбу. Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя у випадку, передбаченому статтею 106 Сімейного кодексу України, провадиться на підставі їх письмової заяви, у якій повинно бути зазначено про відсутність у подружжя спільних дітей. У цих випадках оформлення розлучення і видача подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу провадиться на підставі постанови про розірвання шлюбу, що виноситься відділом реєстрації актів цивільного стану після закінчення одного місяця з дня подання подружжям заяви про розлучення, якщо вона не була відкликана. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
9894. Порядок введения военного положения. Система политических прав и свобод граждан России
Контрольная работа пополнение в коллекции 17.01.2010

К первой группе по аналогии с соответствующими положениями Федерального конституционного закона от 30 мая 2001 г. № 3-ФКЗ "О чрезвычайном положении" (ст.11-12) отнесены такие меры, как: а) введение и обеспечение особого режима въезда на территорию, на которой введено военное положение, и выезда, а также ограничение свободы передвижения по ней; б) запрещение или ограничение проведения собраний, митингов и демонстраций, шествий и пикетирования, а также иных массовых мероприятий; в) запрещение забастовок и иных форм приостановления или прекращения деятельности организаций; г) ограничение движения транспортных средств и осуществление их досмотра; д) установление запретов на нахождение граждан на улицах и в иных общественных местах в определенное время суток (введение комендантского часа); е) предоставление федеральным органам исполнительной власти, органам исполнительной власти субъектов Российской Федерации, а также органам военного управления права осуществлять при необходимости проверку документов, удостоверяющих личность граждан, личный досмотр, досмотр их вещей, жилища и транспортных средств (с предоставлением дополнительного права, но только по основаниям, установленным федеральным законом, осуществлять задержание граждан и транспортных средств на срок до 30 суток); ж) запрещение продажи оружия, боеприпасов, взрывчатых и ядовитых веществ, установление особого режима оборота лекарственных средств и медицинских препаратов, содержащих наркотические и иные сильнодействующие вещества, спиртных напитков; з) изъятие у граждан в случаях, предусмотренных федеральными законами, оружия, боеприпасов, взрывчатых и ядовитых веществ.
9895. Порядок ввоза в Украину автотранспортных средств
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Посвідчення виписується у двох примірниках. Перший примірник разом з документами, що підтверджують право власності (користування), та реєстраційними і технічними документами, погашеними шляхом проставляння в них запису "ПОГАШЕНО, видано Посвідчення N ____ від "___"_____199 р.", який завіряється відтиском особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення, видається власнику для їх подання до реєстраційних органів відповідних відомств. Другий примірник разом з оригіналами декларації форми МД-7, уніфікованої митної квитанції форми МД-1 (затверджено наказом Держмитслужби від 09.10.98 N 635) та ксерокопіями документів, на підставі яких було здійснене митне оформлення (видано Посвідчення), для контролю, обліку, звітності та формування статистичних даних зберігається в справах митниці протягом установленого терміну. Видані Посвідчення реєструються в окремому журналі.
9896. Порядок ввоза товаров, подлежащих обязательной сертификации
Курсовой проект пополнение в коллекции 01.05.2012

Декларация о соответствииСертификат соответствиянаименование и местонахождение заявителянаименование и местонахождение изготовителянаименование и местонахождение изготовителя продукции, прошедшей сертификациюинформацию об объекте подтверждения соответствия, позволяющую идентифицировать этот объектнаименование и местонахождение органа по сертификации, выдавшего сертификат соответствиянаименование технического регламента, на соответствие требованиям которого подтверждается продукцияинформацию об объекте сертификации, позволяющую идентифицировать этот объектуказание на схему декларирования соответствиянаименование технического регламента, на соответствие требованиям которого проводилась сертификациязаявление заявителя о безопасности продукции при ее использовании в соответствии с целевым назначением и принятии заявителем мер по обеспечению соответствия продукции требованиям технических регламентовинформацию о проведенных исследованиях (испытаниях) и измеренияхсведения о проведенных исследованиях (испытаниях) и измерениях, сертификате системы качества, а также документах, послуживших основанием для подтверждения соответствия продукции требованиям технических регламентовинформацию о документах, представленных заявителем в орган по сертификации в качестве доказательств соответствия продукции требованиям технических регламентовсрок действия декларации о соответствиисрок действия сертификата соответствияиные предусмотренные соответствующими техническими регламентами сведениясертификат соответствие декларация
9897. Порядок взыскания и уплаты алиментов
Информация пополнение в коллекции 10.06.2011

·нетрудоспособные нуждающиеся в помощи отчим и мачеха, воспитывавшие и содержавшие своих пасынков или падчериц, имеют право требовать в судебном порядке предоставления содержания от трудоспособных совершеннолетних пасынков или падчериц, обладающих необходимыми для этого средствами, если они не могут получить содержание от своих совершеннолетних трудоспособных детей или от супругов (бывших супругов). Суд вправе освободить пасынков и падчериц от обязанностей содержать отчима или мачеху, если последние воспитывали и содержали их менее пяти лет, а также если они выполняли свои обязанности по воспитанию или содержанию пасынков и падчериц ненадлежащим образом (ст. 97 СК РФ). Необходимо обратиться внимание, что во взыскании алиментов в некоторых случаях может быть отказано судом. В частности, в соответствии с пунктом 2 статьи 119 Семейного кодекса РФ суд вправе отказать во взыскании алиментов совершеннолетнему дееспособному лицу, если установлено, что оно совершило в отношении лица, обязанного уплачивать алименты, умышленное преступление или в случае недостойного поведения совершеннолетнего дееспособного лица в семье. Верховный суд РФ в Постановлении Пленума от 25 октября 1996 г. № 9 «О применении судами Семейного кодекса РФ при рассмотрении дел об установлении отцовства и о взыскании алиментов» разъяснил возникающие у судов вопросы, какое поведение совершеннолетнего дееспособного лица в семье следует понимать как недостойное (пункт 20 Постановления). Если при рассмотрении дела о взыскании средств на содержание совершеннолетнего дееспособного лица будет установлено, что истец совершил в отношении ответчика умышленное преступление либо имеются доказательства недостойного поведения истца в семье (бывшей семье), суд в соответствии с п. 2 ст. 119 СК РФ вправе отказать во взыскании алиментов. Под преступлением, совершение которого может явиться основанием к отказу в иске, следует понимать любое умышленное преступление против жизни, здоровья, свободы, чести и достоинства, половой неприкосновенности, иных прав ответчика, а также против его собственности, что должно быть подтверждено вступившим в законную силу приговором суда. Как недостойное поведение, которое может служить основанием к отказу во взыскании алиментов, в частности, может рассматриваться злоупотребление истцом спиртными напитками или наркотическими средствами, жестокое отношение к членам семьи, иное аморальное поведение в семье (бывшей семье). При рассмотрении дел данной категории необходимо учитывать, когда было совершено умышленное преступление либо имели место факты недостойного поведения в семье, характер, тяжесть и последствия их совершения, а также дальнейшее поведение истца. Обстоятельства, перечисленные в пункте 2 статьи 119 Семейного кодекса РФ, могут также служить основанием для удовлетворения требования об освобождении от дальнейшей уплаты алиментов, взысканных судом на совершеннолетних дееспособных лиц.
9898. Порядок видачі ліцензій щодо обігу алкогольної продукції
Дипломная работа пополнение в коллекции 28.08.2010

Вищезазначена відповідальність за здійснення відповідного виду господарської діяльності застосовується лише до фізичних осіб. Таким чином вищезазначені санкції застосовуються до фізичних оіб, що зареєстровані в установленому законом порядку як суб`єкти господарської діяльності (так званих приватних підприємців) та на посадових осіб підприємств (юридичних осіб). Якщо здійснення господарської діяльності без ліцензії було пов`язано з отриманням доходу у великих розмірах у цих випадках застосовується кримінальна відповідальність. Під отримання доходу у великих розмірах розуміють суму яка у тисячу разів і більше перевищує розмір н.м.д. громадян. На сьогодняшній час ця сума повинна перевищувати сімнадцять тисяч гривень. У відповідності до ст.202 ч. 1 Кримінального кодексу України (КК) здійснення без ліцензії господарської діяльності що підлягає ліцензуванню, суд може покарати підприємця або посадову особу підприємства, штрафом від ста до двохсотп'ятдесяти н.м.д. громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. Так само як і в Кодексі про адміністративні правопорушення, в Кримінальному кодексі теж конкретизується відповідальність по видам господарської діяльності. Так ст. 202 ч. 2 КК України встановлена відповідальність за здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, - карається штрафом від двохсот до п'ятисот н.м.д. громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Ст. 203-1 встановлює кримінальну відповідальність за порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинено у великих розмірах, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років (Під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у три тисячі разів і більше перевищує н.м.д. громадян). Ст. 213 встановлення відповідальність за здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту - карається штрафом від ста до п'ятисот н.м.д. громадян або громадськими роботами від ста до двохсот годин. Ті ж самі дії, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі н.м.д. громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Отже, з вищезазначеного вбачається, що обома кодексами встановлена як загальна відповідальність за здійснення господарської діяльності без ліцензії так і відповідальність для деяких видів господарської діяльності яка визначається окремими статтями зазначених кодексів. До таких видів відносяться діяльність пов'язана з обігом алкогольних та тютюнових виробів, операції з металобрухтом, банківська діяльність, професійна діяльність на ринку цінних паперів та актуальна на теперішній час діяльність з виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва. Така особлива увага до цих видів діяльності спричинена важливістю та складністю здійснення її, а також особливим контролем держави в даних сферах. Але норми зазначених кодексів встановлюють відповідальність лише до фізичних осіб (у тому числі посадових осіб підприємств та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), і не застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб. Які ж санкції застосовуються до підприємств при здійсненні ліцензійної діяльності без ліцензії. Згідно зі ст.22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. У відповідності до ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, у сфері освіти виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами та інші види діяльності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Таким чином і відповідальність за порушення ліцензійного законодавства у зазначених видах господарської діяльності встановлюється окремими законами. Так у відповідності до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8 500 гривень; - оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій або з порушенням установлених правил торгівлі ними - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1 700 гривень. У відповідності до ст. 8 Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування" - здійснення господарської діяльності по виробництву дисків для лазерних систем зчитування, матриць без ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції, але не менше 5000 н. м.д. громадян. Як ми бачимо фінансові санкції встановлені окремими нормативними актами і лише для окремих видів господарської діяльності. На даний час загальної норми, що встановлює відповідальність суб`єктів господарської діяльності у вигляді фінансових санкцій (штрафів) за здійснення господарської діяльності без ліцензії не існує. Практика свідчить, що найчастіше до відповідальності за здійснення господарської діяльності без ліцензії притягують посадові особи органів державної податкової служби. За відсутність ліцензії згідно ст.11 закону "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби можуть здійснювати контроль за наявністью ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, з наступною передачею матеріалів про виявлене порушення, органу що видавліцензію. Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України та п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи податкових органів можуть подати до судів позови до фізичних осіб підприємці, підприємств, установ та організацій про визнання угод (в даному випадку угод, укладених при здійсненні діяльності, що підлягає ліцензуванню без ліцензії) недійсними i стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
9899. Порядок визначення підсудності цивільних справ
Курсовой проект пополнение в коллекции 18.03.2011

Альтернативною є підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в одному з кількох судів, або за місцем проживання відповідача, або за місцем свого проживання, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання угоди. Так, позови щодо стягнення коштів на утримання (аліменти) і про встановлення батьківства, позови робітників і службовців, які випливають з трудових правовідносин можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача. Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, можуть пред'являтися позивачем за його місцем проживання або за місцем заподіяння шкоди. Позови про розірвання шлюбу можуть предявлятися за місцем проживання позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоровя чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них. Позови, що виникають з соціальних, пенсійних і житлових правовідносин, позови про повернення майна або його вартості, про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, можуть предявлятися також за місцем проживання позивача. Позови про захист прав споживачів можуть предявлятися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть предявлятися також за місцем завдання шкоди. Позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть предявлятися також за їх місцезнаходженням. Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть предявлятися також за місцем виконання цих договорів. Позови до відповідача, місце проживання якого невідоме, предявляються за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть предявлятися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача повинні бути в кожному випадку достовірно встановлені. Позови про відшкодування збитків, завданих зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі можуть предявлятися також за місцезнаходженням судна відповідача або порту реєстрації судна [17, с.290].
9900. Порядок возбуждения и расследования уголовных дел, связанных с уклонением от уплаты таможенных сборов и платежей
Дипломная работа пополнение в коллекции 31.07.2010
1. Конституция Республики Казахстан. - Алматы: Жетi Жаргы, 2003.
2. Налоговый Кодекс Республики Казахстан "О налогах и других обязательных платежах в бюджет" от 12 июня 2001 года № 209
3. Таможенный кодекс РК от 2001 г. по состоянию на 1 сентября 2003 года. Алматы, 2003
4. Уголовный Кодекс Республики Казахстан., Алматы., “Жетi Жаргы" 1997 г.
5. Уголовно-процессуальный кодекс РК. - Алматы, 1999.
6. Указ Президента Республики Казахстан, имеющий силу закона, "О таможенном деле в Республике Казахстан". - Алматы: Жетi Жаргы, 1995.
7. Указ Президента Республики Казахстан, имеющий силу закона, "О налогах и других обязательных платежах". - Алматы: Жетi Жаргы, 1995.
8. Алибеков С.Т. Таможенное право. - Алматы: АдiлетПресс, 1997.
9. Алиев М. Некоторые аспекты борьбы с экономической контрабандой // Тураби, 1996. - № 6.
10. Борисов К.Г. Международное таможенное право. - М., 1997.
11. Васильев Н., Туликов В. Налоги в системе экономических отношений капитализма. - М., Финансы СССР. 1990. № 3.
12. Габричидзе Б.Н. Таможенное право. - М., 1995.
13. Данные таможенной статистики "Экспорт и импорт Республики Казахстан по товарам и странам" за 2001-2003 г. // Финансы. № 1.2004 г.
14. Дернберг Р.Л. Международное налогообложение. ЮНИТИ COLPI. 1997.
15. Драганов В.Т. Основы таможенного дела. - М.: Экономика, 1998.
16. Козаченко И.Я., Погосян Т.Ю. Актуальные проблемы борьбы с экономической преступностью // Проблемы конфискации имущества в призме материальных потребностей преступника: Сборник. - М., 2002.
17. Козырин А.Н. Правовое регулирование таможенно-тарифного механизма (сравнительно-правовое исследование): Автореф. дисс на соискание ученой степени докт. юрид. наук. - М., 1994.
18. Козырин А.Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики. Независимое издательство "Манускрипт". - М., 1999.
19. Козырни А.Н. Понятие таможенное территории и пространственные аспекты таможенно-тарифного регулирования // Московский журнал международного права. - М., 1995. - № 1.
20. Кот А.Г. Налоговые отношения как объект уголовно-правовой охраны. Труды Академии МВД России. - М., 1996.
21. Кузнецова Н.Ф. Новый уголовный кодекс Франции. // Вестник московского университета. Серия 11. Право. 1994. № 2. С.41.
22. Ларичев В.Д., Гильмутдинова Н.С. Таможенные преступления. - М.: "Экзамен", 2001. - 608с.
23. М.А. Сарсембаев. Таможенное право Республики Казахстан - Алматы Данекер, 2002 - 241 с.
24. Марогулова И.Л. Конфискация имущества как мера наказания по советскому законодательству: Автореферат дис... канд. юрид. наук. - М., 1979; Михлин А.С. Имущественные наказания - альтернатива лишению свободы за менее опасные преступления // Сов. гос-во и право. 1981. № 6.
25. Мещерякова О. Налоговые системы развитых стран мира. Справочник. - М., Фонд "Правовая культура". 1999.
26. Некоторые вопросы совершенствования Налогового Кодекса Республики Казахстан. // Информационный бюллетень Министерства финансов РК (№ 4 - 1997) - 0,5 п. л. (в соавторстве).
27. О ставках вывозных таможенных пошлин на отдельные виды товаров. Постановление Правительства Республики Казахстан. - Внешнеэкономическая деятельность в Казахстане. - Алматы, 2003. - № 11-12 (137-138). - С.32 или Казахстанская правда. - 2003. - 8 июня.
28. Оффшорный бизнес за рубежом и в России. Налоги, финансы, инвестиции: Учебное пособие. - Никосия - Хельсинки: "Практик" - "Ханикомб", 1995.
29. Правовое регулирование внешнеэкономической деятельности / Под редакцией М.А. Сарсембаева. - Алматы, 1995.
30. Проблемы борьбы с экономической преступностью / Под редакцией Тленчиевой Г.Д. - Алматы, 2002 г.
31. Сарсембаев М.А. Единое экономическое пространство Казахстана, Кыргызстана и Узбекистана: место и роль частных предпринимателей в этом пространстве. - Алматы: Данекер, 1996.
32. Содружество: Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ. - 1996. - № 2 (22). - 12 апреля.
33. Угаров Б. Международная борьба с контрабандой. - М., 1981.
34. Угаров Б. У таможенного барьера. - М., 1975.
35. Ушурова С.Р. Источники таможенного права Республики Казахстан // Право и государство. - Алматы, 1998. - № 1.
36. Шишков Ю.В. Формирование интеграционного процесса в Западной Европе: тенденции и противоречия. - М., 1979.

Blog

Юриспруденция, право, государство