Л. А. Формування полікультурної компетентності вчителів загальноосвітньої школи
| Вид материала | Документы |
- Пілягіна Наталя Анатоліївна, 58.65kb.
- Дидактичні матеріали для формування компетентності учнів з курсу «Фізична географія, 1072.29kb.
- Міністерство освіти І науки України Зугреський різнопрофільний ліцей з класами загальноосвітньої, 846.74kb.
- Слайд №1 формування ікт компетентності вчителів природничо – математичного циклу, 60.43kb.
- Йбутнє, на розв’язання проблем нового століття, розвиток ключових компетенцій учнів,, 332.19kb.
- Кобеляцька районна державна адміністрація полтавської області відділ освіти нака, 33.56kb.
- Програма спільної діяльності Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №39,, 768.8kb.
- Формування громадянської компетентності старшокласників засобами різних предметів, 275.84kb.
- Засоби реалізації програми «Обдаровані діти» Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ, 693.83kb.
- Навчально-методичне забезпечення вивчення природничо-наукових дисциплін в педагогічних, 67.59kb.
Кузьменко В.В. Гончаренко Л.А.
Формування полікультурної компетентності вчителів загальноосвітньої школи
Навчальний посібник
Рекомендовано
Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник
для студентів спеціальності „Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання”
(Лист №14/18.2 – 2159 29.09.2005)
Херсон
РІПО 2006
ББК 74.4
К 89
УДК 371. 134
Автори: В.В.Кузьменко (Вступ, гл.1, висновки),
Л.А.Гончаренко (гл. 2-6).
Рекомендовано
Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів спеціальності „Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання” (Лист №14/18.2 – 2159 29.09.2005)
Рецензенти:
Сметанський М. І. – доктор педагогічних наук, професор;
Чепіль М. М. – доктор педагогічних наук, професор;
Слюсаренко Н. В. – кандидат педагогічних наук, доцент.
^ Кузьменко В.В., Гончаренко Л.А.
К 89 Формування полікультурної компетентності вчителів загально-освітньої школи: Навчальний посібник. – Херсон: РІПО, 2006. – 92 с.
ISBN 966-2919-00-7
У посібнику обґрунтована актуальність проблеми полікультурності; наведені трактування понять: “культура”, “полікультурність”, “полікультурна освіта”, “культурні цінності”, “духовна, матеріальна культури”, “наукова картина світу” тощо; висвітлені сучасний стан полікультурної освіти та її історія; розглянуті форми та методи підготовки вчителів трудового навчання до полікультурної освіти і виховання підростаючого покоління. Поданий у посібнику матеріал сприятиме формуванню особистісних якостей учителя (толерантність, культура міжнаціонального спілкування, міжкультурна комунікація тощо) та ціннісних орієнтацій, що необхідні кожній людині, яка живе в умовах культурного розмаїття.
Для вчителів загальноосвітніх шкіл і студентів спеціальності „Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання”.
ББК 74.4
УДК 371. 134
ISBN 966-2919-00-7.
© Кузьменко В.В., 2006
© Гончаренко Л.А., 2006
Зміст
Вступ 4
- Наукова картина світу як основа полікультурної освіти школярів 6
- Педагогічні основи полікультурної освіти 21
- З історії становлення полікультурної освіти 38
- Формування полікультурної компетентності вчителів загальноосвітніх шкіл 48
- Особливості формування полікультурної компетентності вчителя трудового навчання 52
- Форми та методи роботи з формування полікультурної компетентності вчителя трудового навчання 76
Висновки 83
Література 84
Словник термінів 87
Вступ
Проблеми полікультурного виховання молоді, формування людської та національної самосвідомості, громадянської позиції, активного й відповідального ставлення до життя є одними з пріоритетних у процесі гуманізації людського суспільства. Життя людини серед інших людей проходить як суперечливий і динамічний процес, що вимагає від кожної особистості засвоєння реалій соціального та індивідуального існування, норм і правил духовного та матеріального співжиття відповідно до власних можливостей, переконань і рівня культури.
Необхідність формування висококультурного громадянина України зумовлюється нині ще й тим, що демократизація суспільних відносин у нашій країні вимагає іншого устрою життя, інших відносин між окремими людьми та їх групами, що належать до різних національностей і віросповідань. Саме тому в багатьох національних державних документах закладено ідеї полікультурності. Серед них Конституція України, Національна доктрина розвитку освіти, Державний стандарт базової й повної середньої освіти та інші. Ці документи наголошують на необхідності вивчення кожною людиною національної культури народів, що живуть на території України, та світової культури.
Без сумніву, надзвичайно важлива роль у вирішенні проблем полікультурності відведена сформованості у особистості відповідної картини світу, оскільки саме вона дає можливість виробити у кожної людини позитивне ставлення до представників інших народностей, спрямовує прагнення дізнатися якомога більше про їх культуру, визначає домагання індивідуумом свободи, вміння відстоювати свою позицію і ідеали, формування духовної гнучкості і розуміння необхідності компромісів, включеність людини у життєдіяльність як окремих груп, так і суспільства в цілому. Сформованість у процесі навчання у школі такої картини світу значно розширює межі людської свободи і складає основу полікультурної освіти.
На проблеми полікультурної освіти та виховання підростаючого покоління все частіше звертають увагу вітчизняні науковці, які, зокрема, вказують на те, що принципово важливе значення, передусім, має полікультурна підготовка вчителів.
Проблеми підготовки вчителів у своїх дослідженнях у різні часи піднімали видатні педагоги: А. Дістервег, Я. Коменський, А. Макаренко, Ж. Руссо, В. Сухомлинський, К. Ушинський. Не залишилися вони і поза увагою сучасних науковців, які особливу увагу приділяють питанням формування у педагогів світоглядних позицій, наукової картини світу (С. Гончаренко, Н. Ничкало, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко та ін.), що, без сумніву, є основою формування у них полікультурної компетентності.
Разом з тим питання готовності вчителів до проведення полікультурного виховання школярів в українській науці мало досліджене. Важливість набуття полікультурної підготовки вчителями можна окреслити такими умовами: по-перше, під час такої роботи педагог розширює свою загальну та педагогічну культуру; по-друге, набуває знань, умінь та навичок, необхідних для взаємодії з людьми (дітьми), які належать до різних культурних груп; по-третє, формує особистісні якості та ціннісні орієнтації, притаманні людині, що живе в умовах культурного розмаїття; по-четверте, через зміст свого навчального предмета здійснює полікультурну освіту школярів.
Проблеми полікультурної освіти та виховання підростаючого покоління певною мірою можна вирішити під час трудового навчання. Але на сьогодні, не дивлячись на значну кількість досліджень, пов’язаних з підготовкою вчителів трудового навчання (С. Борисова, О. Коберник, В. Курок, В. Сидоренко, Д. Тхоржевський та ін.), ще не існує конкретних рекомендацій щодо того, як саме слід здійснювати цю роботу.
Даний посібник спрямований на зацікавлення освітян, зокрема вчителів трудового навчання, у здійсненні полікультурної освіти, а також на пробудження у них бажання нею займатися. Разом з тим, він звертає увагу педагогів на ті теми, що базуються на вивченні національної культури, яка допоможе збагнути зразки загальнолюдських цінностей.
У посібнику обґрунтована актуальність проблеми полікультурності; наведені трактування понять: “культура”, “полікультурність”, “полікультурна освіта”, “культурні цінності”, “духовна, матеріальна культури”, “наукова картина світу” тощо; висвітлені проблеми культури та полікультурності, сучасний стан полікультурної освіти та її історія; розглянуті форми та методи підготовки вчителів трудового навчання до полікультурної освіти й виховання підростаючого покоління.
Матеріал посібника покликаний виробити у вчителя навички соціальної взаємодії та вміння аналізувати ситуації з життя того чи іншого етносу і сприятиме формуванню особистісних якостей (толерантність, культура міжнаціонального спілкування, міжкультурна комунікація тощо) та ціннісних орієнтацій, що необхідні людині, яка живе в умовах культурного розмаїття.
^ 1. Наукова картина світу як основа полікультурної освіти школярів
Полікультурність людини формується на підґрунті картини світу, засобом формування якої виступає навчально-виховний процес загальноосвітньої школи. Навчальні предмети шкільного навчального плану визначають можливості формування у школярів певної картини світу, на основі якої й визначаються домагання особистістю свободи, вміння відстоювати свою позицію й ідеали, формування духовної гнучкості й розуміння необхідності компромісів, включеність її у життєдіяльність як окремих груп, так і суспільства в цілому. Сформованість такої картини світу значно розширює межі людської свободи.
Формування світоглядних позицій дитини не нова проблема. У педагогічній науці існує значний науковий доробок, пов’язаний із нею. Полікультурна освіта має глибокі корені. Її засновник Я.А. Коменський вважав необхідним підготувати дитину до життя у багатонаціональному суспільстві. Ж.Ж. Руссо писав, що потрібно виховувати у дітей повагу до різних людей, а І.Г. Песталоцці висловлював думку про те, що необхідно виховувати всіх дітей, як одну сім’ю, не звертаючи уваги на їх національність. Це він успішно здійснював на практиці.
Ідеї полікультурного виховання знаходимо також у працях П. Каптерева, С. Русової, К. Ушинського, С. Шацького та багатьох інших видатних людей світу. Навіть із цього далеко неповного переліку імен зрозуміло, що ідеям полікультурності приділяли значну увагу видатні вчені у різні часи.
Треба зауважити, що проблема полікультурності розглядалася науковцями ХІХ-ХХ століть з різних методологічних позицій (релігійна, діалектико-матеріалістична, фрейдизм, екзистенціалізм та ін.). Всі вони зазначали, що світобачення особистості й її культура, по-перше, взаємопов’язані, по-друге, залежать від рівня і якості освіти, по-третє, визначають соціальну позицію і поведінку людини [39].
Полікультурне виховання може здійснюватися через засвоєння специфіки і тенденцій розвитку як окремих національностей, так і цивілізації взагалі. Ці знання учні отримують на уроках з основ наук. Паралельно з цим відбувається процес формування в них наукової картини світу та світогляду. Залежно від змісту освіти, його структури, системи навчання у школярів названі процеси можуть проходити більш чи менш успішно. Від цих чинників, в першу чергу, залежить чи перейдуть отримані знання у світогляд, чи залишаться на рівні картини світу, чи ця картина світу буде інтегрованою, чи фрагментарною. У свою чергу залежно від вищесказаного буде формуватися певна життєва позиція людини (сплав знань, переконань, практичних дій і культури особистості).
Одним із визначних чинників полікультурної освіти є національне виховання, а ефективність формування у дітей національної картини світу залежить від якості вивчення рідної мови. Але з рідною культурою українським дітям дозволили ознайомлюватися тільки після повалення царського режиму, коли на вимогу українських громадян школи переходили на навчання рідною мовою. У цей період почали відкриватися нові гімназії з українською мовою навчання, а старі переводили на українську викладову мову. Це створювало більш широкі можливості для полікультурної освіти молоді, адже остання може давати хороші результати тільки тоді, коли дитина оволодіє рідною культурою, яка є базовою для свідомого ознайомлення й розуміння різних культур.
Формування національної картини світу дитини знаходиться у прямій залежності від сформованості у неї мовної картини. Мовна картина світу найбільш швидко і просто формується в процесі навчання рідною мовою. А полікультурне виховання і національна школа не можливі без вивчення учнями рідної мови, літератури, історії, рідного краю тощо. Це сприятиме формуванню у них адекватної національної картини світу – складової наукового та полікультурного світобачення. Вищесказане стосується будь-якої національної школи, але особливо – української, яка протягом кількох століть зазнавала значних утисків. Так, при пануванні на українських землях Польщі, Росії та ін. забороняли відкривати українські школи, при радянській владі українська мова втратила своє значення в життєдіяльності людей і поступово почала відмирати. Цей процес було зупинено в 1991 р., коли наша держава здобула незалежність.
Розглядаючи можливості полікультурної освіти для формування у школярів цілісної наукової картини світу, треба звернутися до історичного досвіду. Передусім до того, які саме можливості для полікультурної освіти були закладені в навчальних планах основних навчальних закладів України наприкінці ХІХ та у ХХ столітті.
Слід зауважити, що в Російській імперії, до якої наприкінці ХІХ століття входила більша частина України, існувала велика кількість різних типів шкіл: гімназії, прогімназії, повітові, народні, сільські, церковно-приходські та міські училища тощо. Тільки початкових шкіл було біля 45 різновидів. Існувала і значна кількість середніх закладів освіти, але основними серед них були гімназії. У перші роки після лютневої революції (1917 р.) мережа шкіл України не зазнала суттєвих змін.
Найбільші, на нашу думку, можливості для полікультурної освіти в ті часи були закладені в навчальних планах гімназій,
а в земських і міських школах вони навпаки були незначними. Про це свідчать відповідні нормативні документи. Як приклад, розглянемо навчальні плани гімназій: навчальний план гімназії за статутом 1871 р., навчальний план гімназії 1890 р., навчальний план класичної чоловічої гімназії 1911 р., навчальний план гімназії 1918 р. [31]. Узагальнені дані наведено в таблиці 1, аналіз якої показує, що навчальний курс гімназій був багатопредметним і мав гуманітарний напрямок.
Таблиця 1
Зведені дані про вивчення навчальних предметів у гімназіях
кінця ХІХ – початку ХХ століття
| № з/п | ^ Навчальні предмети | Вивчення предметів у гімназіях | |||
| 1871 р. | 1890 р. | 1911 р. | 1918 р. | ||
| | Закон Божий | + | + | + | + |
| | Російська мова з церковнослов’янською | + | - | - | + |
| | Російська мова з церковнослов’янською і логіка | - | + | - | - |
| | Російська мова | - | - | + | + |
| | Українська мова та література | - | - | - | + |
| | Латинська мова | + | + | + | + |
| | Філософська пропедевтика | - | - | + | - |
| | Філософія | - | - | - | + |
| | Законознавство | - | - | + | + |
| | Грецька мова | + | + | - | - |
| | Математика (з фізикою, математичною географією, природознавством) | + | - | - | - |
| | Математика | - | + | + | + |
| | Фізика | - | + | + | + |
| | Географія | + | + | - | - |
| | Географія України | - | - | - | + |
| | Історія | + | + | + | - |
| | Історія України | - | - | - | + |
| | Короткі основи логіки | + | - | - | - |
| | Французька мова | - | + | + | + |
| | Французька мова чи німецька мова | + | - | - | - |
| | Німецька мова | - | + | + | + |
| | Природознавство | - | - | + | + |
| | Краснопис | + | - | + | - |
| | Краснопис і малювання | - | + | - | - |
| | Малювання | - | - | + | + |
| | Чистописання | - | - | - | + |