Geum.ru

Пілягіна Наталя Анатоліївна

Вид материалаДокументы

Содержание


Ключевые слова
Перша група
Третя група
Школа педагогічної майстерності
Подобный материал:
Пілягіна Наталя Анатоліївна,

директор Садівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Шахтарського
району

НЕПЕРЕРВНА ОСВІТА – ПОТРЕБА ОСОБИСТОСТІ

У статті розкриваються основні напрями роботи методичної служби загальноосвітньої школи щодо підвищення професійної компетентності.

Ключові слова: неперервна освіта, професійна компетентність, педагогічна майстерність.

В статье раскрываются основные направления работы методической службы общеобразовательной школы по повышению профессиональной компетентности.

Ключевые слова: непрерывное образование, профессиональная компетентность, педагогическое мастерство.


Соціально-економічні зміни, що відбуваються в суспільстві, торкнулися й системи освіти. Сьогодні процес реформ й оновлення в освіті супроводжується змінами змісту освіти, введенням нових стандартів, програм, підручників, удосконаленням технічних засобів навчання. Усе це потребує від сучасного педагога як ключової фігури освітнього процесу високого рівня професійних компетентностей, широкого кругозору, вмінь і навичок, що зумовлюють активну участь у професійному і громадському житті.

У зв’язку з високою динамічністю освітнього середовища для кожного педагога стає очевидною необхідність постійного й системного професійного навчання, коли принцип «освіта на все життя» набуває іншого значення: «освіта впродовж усього життя». Національна доктрина розвитку освіти одним із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти визначає розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя [1, c.82].

Феномен неперервної освіти стає найбільш пріоритетним у педагогічному суспільстві. У центрі ідеї неперервної освіти знаходиться людина, її потреби, інтереси й здібності.

Своє бачення проблеми неперервної освіти викладено в дослідженнях сучасних вітчизняних науковців: В.Ю.Бикова, М.М.Білинської, І.А.Зязюна, Л.М.Карамушки, В.В.Крижка, В.І.Лугового, Т.О.Лукіної, С.В.Майбороди, Н.Г.Ничкало, О.Ю.Оболенського, І.В.Розпутенка, С.О.Сисоєвої, С.В.Сьоміна та інших, а також зарубіжних – А.Н.Бахмутського, Н.І.Булинського, Г.Драйдена, Е.М.Короткова, В.П.Панасюка, М.М.Поташника, Н.А.Селезньової, А.І.Субетто, Р.Фрейджера, Т.І.Шамової та інших.

Сьогодні необхідність неперервної освіти зумовлена самим життям, інноваційною діяльністю освітніх закладів, потребами особистості постійно удосконалюватися, підвищувати свій професійний імідж і статус. Одним із завдань інноваційно-дослідної лабораторії з проблеми «Особистісне й професійне зростання педагога як умова розвитку школи життєвої компетентності», яка працює на базі нашої школи, є науково-методичний супровід педагогів із проблем підвищення професійної компетентності.

Розвиток професійної майстерності відбувається здебільшого безпосередньо в практичній діяльності педагога, за рахунок експериментальної роботи, спілкування з колегами, коли йде осмислення (іноді навіть переосмислення) й засвоєння отриманих знань, коли будується власний стиль педагогічної діяльності.

Метою всієї методичної роботи нашої школи є вдосконалення рівня педагогічної майстерності, формування професійної компетентності педагогів, розвиток особистої культури і творчого потенціалу, спрямований на підвищення якості освіти й активне використання інноваційних технологій.

Реалізація поставленої мети відбувається через вирішення наступних задач:
  • системна організація й методичне забезпечення неперервного підвищення кваліфікації й професійно-особистісної культури педагогів, сприяння творчому росту, самореалізації, самоосвіті;
  • вивчення, аналіз та оцінка ефективності освітньої й виховної діяльності;
  • виявлення, узагальнення й розповсюдження передового педагогічного досвіду;
  • удосконалення системи інформаційно-аналітичного забезпечення методичної підтримки впровадження інноваційних освітніх технологій;

Як правило, педагоги нашої школи виявляють серйозний інтерес щодо розвитку свого професійного рівня й мають постійну мотиваційну готовність до навчання через специфіку педагогічної діяльності. Але стимулом цієї готовності часто виступають такі фактори, як атестація, необхідне проходження курсової перепідготовки один раз на п’ять років. Перед методичною службою стоїть завдання докласти максимум зусиль щодо зміни мотиваційних пріоритетів педагогів у бік внутрішньої актуальної потреби при підвищенні професійної майстерності. Тому дуже важливим у методичній роботі з педагогами є диференційований підхід.

Залежно від рівня професійної майстерності педагогів ми умовно розподіляємо їх на три групи.

Перша група – педагоги, що мають високий рівень професійної майстерності, цікавий досвід роботи, впроваджують нові методики та технології.

Друга група – це група вдосконалення майстерності.

Третя група – група становлення майстерності. До неї входять молоді педагоги школи.

Форми методичної роботи з педагогами різноманітні: фронтальні, групові, індивідуальні. Серед фронтальних форм роботи щодо підвищення кваліфікації найбільш актуальними є науково-практичні конференції, постійно діючий психолого-педагогічний семінар, під час роботи яких обговорюються актуальні проблеми з теорії й практики педагогіки, демонструються матеріали з творчими презентаціями педагогів.

Основною груповою формою методичної роботи є циклові методичні комісії, які роблять значний внесок у рішення задач щодо удосконалення професійної майстерності педагогічного колективу.

Ефективною формою роботи з кадрами є Школа педагогічної майстерності, до плану роботи якої входять спільні засідання циклових методичних комісій, організація наставництва досвідчених педагогів над педагогами-початківцями, презентація творчих портретів педагогів. Ми помітили, що наставництво не тільки допомагає у професійному становленні молодого педагога, а й стимулює досвідченого педагога по-новому подивитися на свою діяльність й оцінку її результатів.

Одним із найбільш ефективних засобів підвищення професійної компетентності вчителя є самоосвітня діяльність. Саме самоосвіта – це основне джерело отримання нової інформації, теоретичних знань, обґрунтування власних ідей. В основі самоосвіти лежить поєднання культури самоосвітньої діяльності й потреби в особистісному й професійному зростанні, бо саме особистісне прагнення до самовдосконалення виступає рушійною силою, що дозволяє досягнути професійних висот. Крім цього, прагнення до самоосвіти є структурним компонентом інноваційної діяльності [2, c.11].

У зв’язку з цим зміст, методи й форми навчання педагогів на всіх стадіях його неперервної освіти мають бути спрямовані на зростання ступеня самостійності, активізації самоосвіти. Основна форма самоосвіти – це вивчення сучасної науково-методичної та психолого-педагогічної літератури. Великі можливості для самоосвіти з’явилися з розвитком мережі Інтернет та інших видів електронних інформаційних ресурсів. Велике значення для самоосвіти має спілкування з колегами. Саме через спілкування відбувається засвоєння знань, більш глибоке їх розуміння, встановлення зв’язку з іншими явищами й поняттями, розкривається досвід упровадження сучасних технологій.

Кожен педагог нашої школи розробляє план самоосвітньої діяльності, активно працює над своєю темою, вивчає різні інформаційні ресурси, виступає на засіданнях циклових методичних комісій, проводить відкриті уроки, позакласні заходи, відвідує уроки колег. Для кожного вчителя розроблено оціночний лист ефективності діяльності, в якому відстежуються різні аспекти роботи: навчальна, методична, наукова, виховна, ставиться оцінка керівником циклової методичної комісії та самим педагогом. Це дає можливість адміністрації школи й самому вчителю оцінити свій професіоналізм та ефективність праці. Після діагностичних досліджень, проведених шкільною інноваційно-дослідною лабораторією складено Схему підвищення професійної компетентності педагога школи.



Таким чином, методична служба нашої школи є складовою системи неперервної освіти вчителів, системи професійного самовдосконалення педагога, яке можна уявити як рух від самоосмислення до самоствердження, самореалізації особистості. На якому б етапі професійного шляху не знаходився педагог, він ніколи не вважатиме свою освіту завершеною. Тільки в постійному творчому пошуку, єднанні технології навчання дорослих із технологією самостійної роботи відбувається вдосконалення професійних навичок й умінь, розвиток творчого потенціалу, самоствердження людини як успішної особистості, що самореалізовується. За словами Бена Світленда, «Успіх – це шлях, а не мета».

Література
  1. Національна доктрина розвитку освіти. Книга керівника навчально-виховного закладу. Нормативні та інструктивно-методичні документи Міністерства освіти і науки України.   Х.: Торсінг плюс, 2006. – С.82-96.
  2. Чернікова Л.Г., Волобуєва Т.Б. Управлінська підтримка інноваційної діяльності педагогів // Педагогічна скарбниця Донеччини. – 2008.   № 1. – С.9-14.