В. Я. Тація Доктора юридичних наук, професора

Вид материалаДокументы

Содержание


133 4. ііахіОно-Українська Народна Республіка
Частина друга
Верт Н История советского государства 1900—1991 — М., 1998 — С. 123 Колодь М. В., Кі/льчицький Г. В., Курпосов Ю. О.
1 Історія України Нове бачення — К, 1996 — Т. 2. — С 144—148 140
1 Королівський С. М Перша Всеукраїнська селянська конференція. — X., 195В. — С. 12—13.
143 Розділ І. Держала і право в роки громадянської війни і воснног інтервенції
Розділ І. Держала
1 "У"' "Р" *' відновлення радянської
148 Розділ 1. Держава і право в роки громадянської війни і воснної інтервенції
150 2. Радянські державне будівництво в Україні
2. Радянське державне будівництво
III Всеукраїнський з'їзд Гад. Конституція УСРР 1919 р.
А Г, Таменко
1 Хрестоматия по истории отечественмого государства и права: Сб. документом — С 33—34
Відновлення радянських
Радянське будівництво
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   43
§ 4. Запдно-Украінська Народна Республіка

України і окупацією західноукраїнських регіонів Польщею, Руму­нією, Чехословаччиною.

Історія боротьби за державне відродження свідчить, що успіх міг бути досягнутий у важкий період 1917—1921 рр. тільки за умо­ви згуртованості народу, його солідарності. На жаль, цього не ста­лося. Протистояння соціальних, національних і політичних прошар­ків, груп і партій, які так чи інакше виступали за державне відро­дження України на тому чи іншому етапі боротьби, набуло гострих форм, що гальмувало розбудову української національної держави і у підсумку призвело до кризи.

Тільки опора на власні сили могла привести до перемоги. А вона, у свою чергу, передусім потребувала злагоди в Україні. Безперечно, досягти ідеальної, повної злагоди в умовах громадян­ської війни та іноземної інтервенції було неможливо. 1 все ж демок­ратам, прихильникам державного відродження України для забез­печення злагоди слід було докладати більше зусиль, насамперед у сфері соціально-економічної політики. Окремим лідерам партій необхідно було більше думати про долю України, а не про задово­лення власних амбіцій. Іншим чинником, що спричинив значні тру­днощі, була переоцінка іноземних сил як опори у боротьбі за неза­лежність України. Усі іноземні сили, які залучалися до справи збе­реження самостійності України, в результаті, переслідували власні інтереси, дуже часто протилежні інтересам народу України.

Зазначені внутрішні і зовнішні чинники і визначили характер кожного з етапів державного відродження України у 1917—1921 рр.

Прорахунки національних демократів, а також допомога ро­сійських більшовиків своїм однопартійцям в Україні полегшили прихід до влади у східній частині Україні у грудні 1917 р. більшо­вицького уряду й у підсумку — створення УРРС і встановлення ра­дянської влади на більшій частині України.

Поряд з гіркотою поразки цей період (1917—1921 рр.) для українського народу є періодом і певних досягнень. Зросла націо­нальна самосвідомість. Значна частина українського народу впев-іись у власних силах. Тому хоча за ці роки і не відбулася пере­можна соціально-иолітична революція, однак безперечно, що націо­нальна революція у свідомості, почуттях народу здійснилася, і це був великий крок уперед, крок до справжньої державності.

Содержание