В. Я. Тація Доктора юридичних наук, професора
Вид материала | Документы |
Содержание450 І. Авторитарна командно-шіміии-тративиа система управління |
- В. Я. Тація Доктора юридичних наук, професора, 9394.89kb.
- Право інтелектуальної власності академічний курс, 45378.17kb.
- За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори,, 9389.19kb.
- За редакцією Заслуженого діяча науки І техніки України, академіка апрн україни, доктора, 66.83kb.
- В. Д. Гавловський кандидат юридичних наук (розд. 4, 6, 8, висновки), 3601.83kb.
- М. В. Костицького, доктора юридичних наук, професора, 4657.11kb.
- Загальна редакція програми доктора філософських наук, професора Добронравової І. С.,, 159.98kb.
- За редакцією Заслуженого діяча науки І техніки України, академіка апрн україни, доктора, 8479.21kb.
- Зміст, 8231.73kb.
- Національна юридична академія України, 6335.29kb.
система управління та її негативний вплив
на суспільно-політичне життя
' жовтні 1964 р. на пленумі ЦК КПРС відбулася зміна пар-1 тійного керівництва СРСР. Замість М. Хрущова першим секретарем ЦК партії був обраний Л. Брежнєв, при керівництві якого роль партапарату в державному житті ще більше посилилась1. Водночас Л. Брежнєв, зміцнюючи ^ своє становище, продовжив політику підтримки радянської олігархії, гарантуючи їй стабільне існування. Поворот у політиці, що розпочався після жовтневого пленуму ЦК партії, означав повернення до консервативних, певною мірою просталінських позицій. Але ця тенденція виявила себе не відразу. На перших порах
449
В С. Новітня історія України // УЇЖ. — 1991. — К« 12. — С. 3.
■ - «..-
Розділ 7. Держава і право України у 60-х — 80-х роках
були виправлені деякі «волюнтаристські», як їх наливали, хиби попереднього, хрущовського керівництва. Проте незабаром стало ясно, що висунутий Л. Брежнєвим лозунг «стабільність» насправді означав відмову від будь-яких спроб здійснення радикальних змін, що цілком задовольняло консервативні керівні сили, які вперто трималися за освячені традиціями привілеї. Політична верхівка СРСР у роки правління Л. Брежнєва характеризувалася крайнім консерватизмом. її діяльність спрямовувалася переважно на збереження в «незмінному вигляді існуючого режиму»1.
«Брежнсвський період» історії України — період часткової реанімації командно-адміністративної системи сталінського зразка, період застою та одночасно — пошуку прогресивними силами шляхів суспільного (іновлення.
На рубежі 60—70-х років Радянський Союз, а разом з ним и УРСР як повністю інтегрована в цю централізовану державу республіка вступили у період історії, за яким затвердилася назва «застій», що тривав до середини 80-х років.
Брежнєвський неосталінізм супроводжувався в Україні окремими репресіями проти інакомислячих, перш за все поборників національної свідомості, суверенності. Несміливі та непослідовні спроби першого секретаря ЦК КІІУ II. Шелеста захистити економічні і культурні інтереси республіки від союзного центру керівництво ЦК К1ІРС сприйняло негативно. У березні 1972 р. на засіданні иолітбю-ро ЦК КПРС П. Шелест та його прибічники в КПУ були піддані розгромній критиці за недоліки у справі «інтернаціонального виховання трудящих» і «примиренське ставлення до проявів націоналізму». У травні 1972 року П. Шелест був усунутий з посади першого секретаря ЦК КПУ. Йому на зміну прийшов В. Щербицькии, постать якого в суспільстві сприймається неоднозначно2. Незабаром була заборонена й вилучена з усіх бібліотек книга колишнього першого секретаря ЦК КПУ II. Шелеста «Україно наша радянська», яка побачила світ у 1970 р. Хтось із пильних політичних цензорів прочитав у перших літерах заголовку книги П. Шелеста абревіатуру «УНР», приписуючи автору прихильність до «ворожої» Української Народної Республіки 1918—1920 рр.3 З приходом до
1 Історія України / Керів. авт. кол. Ю. Зайцев. — Л., 1996. — С. 352.
2 Володимир Щербицькин спогади сучасників / За ред. В. Ф. Возіанови. В. К. Вруб-
левського, Ю. Н. Єлмгава, Б. В Іпаненка. — К.. 2003 — С 7
3 Тимохиик М. С. Іі величність — книга Історія видавничо! справи Київського
університету 1834 — 1999 Моногр / Перед* В В Скопенкв — К, 1999 — С 239