Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення Кредитно-модульна система організації

Вид материала

Документы

Содержание Органографія вегетативних органів Вищі рослини. геоботаніка

Подобный материал:

• Інтерактивний комплекс навчально методичного забезпечення дисципліни, 1905.86kb.
• Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення Рівне 2009, 2677.41kb.
• Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни Склад навчально-методичного, 286.92kb.
• Методичні рекомендації щодо формування навчально-методичних комплексів дисципліни при, 464.22kb.
• Про робочу програму навчальної, 272.95kb.
• Кредитно-модульная система обучения, 74.26kb.
• 2. кредитно-модульна система організації навчального процесу, 526.46kb.
• Про Календарний план роботи деканатів, кафедр, навчально-методичного відділу з організації, 14.05kb.
• Методичні рекомендації щодо створення навчально-методичного комплексу (нмк) навчальної, 49.48kb.
• Методична підготовка майбутніх інженерів-педагогів в галузі проектування навчально-методичного, 179.33kb.

Змістовний модуль 2.^ ОРГАНОГРАФІЯ ВЕГЕТАТИВНИХ ОРГАНІВ

Тема 8. Корінь

При вивченні цієї теми спочатку слід з’ясувати, що розуміють під органом вищих рослин, які фактори сприяли виникненню органів у процесі еволюційного розвитку рослинного світу та як вони формувались, які головні органи виділяють для вищих рослин. У подальшому необхідно розглянути основні закономірності в розміщенні органів – полярність і симетрія, та як вони проявляються в рослинному організмі.

При опрацюванні матеріалу про корінь, потрібно з’ясувати, що він собою представляє, його основні та допоміжні функції, характерні особливості кореня, форму та глибину проникнення коренів у ґрунт. Потім необхідно вивчити матеріал про класифікацію коренів за походженням і функціями. Особливу увагу звернути на походження та напрямок росту головного, додаткових і бічних коренів рослини. При опрацюванні матеріалу про кореневу систему, потрібно з’ясувати, що вона собою представляє, за якими ознаками класифікують кореневі системи. Слід коротко охарактеризувати кореневі системи за походженням, за співвідношенням у них різних за походженням коренів (стрижнева, китицева та бахромчаста мичкуваті системи), за інтенсивністю охоплення ними ґрунту. Потім необхідно з’ясувати анатомічну будову молодого кореня, опрацювати матеріал про характеристику його зон і ділянок (кореневого чохлика, поділу, росту диференціації, всмоктування, проведення), звернувши увагу на їх розміщення в молодому корені, конкретні функції, особливості клітинної будови та структури, якими тканинами утворені. При цьому потрібно більш детально зупинитися на таких особливих анатомічних утвореннях, як статоцисти, ініціалі, ініціальні шари, кореневі волоски, трихобласти, атрихобласти, ризодерма.

Опрацьовуючи матеріал про первинну анатомічну будову кореня, насамперед слід з’ясувати, за рахунок яких тканин вона формується й для яких груп рослин характерна. Потім необхідно охарактеризувати основні частини первинної анатомічної будови кореня – шкірку, первинну кору, центральний або осьовий циліндр. Характеризуючи шкірку, потрібно зазначити, де вона розміщена, якими тканинами утворена, особливості її клітинної будови. Характеризуючи первинну кору, слід зазначити, на які шари вона може розділятись, як вони розміщені, якою тканиною утворена, особливості її клітинної будови. Увагу слід звернути на ендодерму, на її клітинну будову, на наявність пропускних клітин і їх функції. Характеризуючи центральний циліндр, потрібно зазначити, де від розміщений, із яких частин складається, якими тканинами утворений, які функції виконує. При цьому основну увагу слід звернути на провідні комплекси флоеми та ксилеми, їх представленість і розміщення в корені. Як підсумок, слід з’ясувати в загальних рисах походження та розвиток у процесі росту кореня основних анатомічних утворень первинної будови. Опрацьовуючи матеріал про вторинну будову кореня, спочатку потрібно з’ясувати, для яких груп рослин вона характерна, з чим пов’язані зміни, що ведуть до формування вторинних утворень. Коротко слід розглянути послідовність формування вторинної будови в тісному зв’язку зі змінами анатомічної будови в різних частинах кореня. Необхідно чітко знати, якими анатомічними структурами представлена типова вторинна будова кореня та її особливості.

При опрацюванні матеріалу про метаморфози та спеціалізацію коренів потрібно з’ясувати, з чим пов’язане виникнення цих видозмін і які основні види видозмін кореня відомі. Слід коротко охарактеризувати ці відозміни (ходульні корені, пневматофори, корені-підпорки, епіфітні корені, гаусторії, коренеплоди, коренебульби), зазначивши їх особливості, зв’язок із умовами існування, представленість у різних групах рослин. При опрацюванні матеріалу про симбіоз коренів вищих рослин із мікроорганізмами ґрунту, спочатку необхідно зазначити, який тип біотичних відносин відображає такий симбіоз і роль у цьому кореня. В подальшому необхідно більш детально розглянути мікоризу, звернувши увагу на те, що вона собою представляє, яку роль тут виконують рослинний і грибний компоненти, якими систематичними групами представлений грибний компонент, які види мікоризи існують і їх коротка характеристика (особливості, представленість у різних групах рослин). При вивченні бактеріоризи потрібно опрацювати матеріал про те, що вона собою представляє, про роль бактерій у цьому симбіозі, якими групами вони представлені, яке значення вона має для рослин і для ґрунту в цілому, про будову бульбочки, про представленість бактеріоризи в різних групах рослин.


Тема 9-10. Пагонові системи. Стебло

При вивченні цієї теми спочатку слід з’ясувати склад пагона та розуміти нерозривний взаємозв’язок усіх його частин, значення пагона для організму рослини, його відмінність від кореня. Потрібно вивчити, що представляють собою такі частини, як вузол, закритий і відкритий вузли, меживузля. Слід добре розуміти в чому проявляється метамерність пагона, що представляє собою метамер, уміти його схематично зображати.

При опрацюванні матеріалу про бруньки необхідно з‘ясувати, що представляє собою брунька, її будову та функції. Потрібно знати відмінності між вегетативними, генеративними та вегетативно-генеративними типами бруньок. Слід також знати, чим закриті бруньки відрізняються від відкритих. Далі потрібно вивчити типи бруньок за їх розміщенням на пагоні, види групового розміщення бруньок.

При вивченні матеріалу про розвиток пагона з бруньки насамперед необхідно звернути увагу на її апекс, його структуру в різних систематичних групах рослин. Слід приділити увагу процесам закладання листкових примордіїв, можливим механізмам їх регуляції, послідовності розпускання бруньок і росту молодого пагона. Потрібно знати, що представляє собою річний пагін, головний і бічний пагони, пагін першого та вищих порядків. Опрацьовуючи матеріал про галуження пагонів, необхідно звернути увагу на значення галуження для рослин, на поділ рослин за здатністю до галуження, на типи галуження за місцем його найбільшого вираження. Більш детально слід розглянути його типи залежно від способів галуження, з’ясувавши їх особливості та представленість у різних груп рослин. Потрібно знати типи пагонів за напрямком їх росту й положенням у просторі.

При опрацюванні матеріалу про стебло, спочатку слід з’ясувати, що воно собою представляє, які основні та додаткові функції виконує. Далі потрібно проаналізувати різноманітність стебел, залежно від їх консистенції, за формою поперечного перерізу, різними поверхневими утвореннями та виростами. Більшу увагу необхідно приділити видам стебел, які виділяють за їх характером росту та розміщенням у просторі.

Вивчаючи анатомічну будову стебел трав’янистих покритонасінних рослин, потрібно звернути увагу на її особливості в різних систематичних групах рослин. Слід пам’ятати, що для односім’ядольних трав’янистих рослин характерна первинна будова із закритими провідними пучками. Її характеризують на прикладі будови стебла кукурудзи та жита. Потрібно знати головні анатомічні утворення первинної будови, їх особливості та якими тканинами сформовані. У двосім’ядольних трав’янистих рослин формується вторинна будова стебла з відкритими провідними пучками, що представлена двома типами – пучковою (її вивчають на прикладі будови стебла гарбуза) та непучковою (її вивчають на прикладі будови стебла льону). Тут також необхідно вивчити головні анатомічні утворення вторинної будови, їх особливості та якими тканинами сформовані.

При опрацюванні матеріалу про анатомічну будову стебел дерев’янистих покритонасінних і голонасінних рослин, насамперед звернути увагу на її особливості та зв’язок із латеральними вторинними меристемами. Потрібно пам’ятати, що для більшості дерев’янистих рослин характерний непучковий або суцільний тип будови стебла. Слід знати, які головні анатомічні утворення характерні для здерев’янілих стебел, їх особливості та якими тканинами сформовані. При цьому звернути увагу на розвиток вторинних флоеми та ксилеми. Необхідно знати сам процес переходу з первинної будови до вторинної в тісному зв’язку з гістогенезом, звернувши увагу на значну втрату в цьому процесі первинних анатомічних утворень. Потрібно розуміти сам механізм вторинного потовщення дерев’янистих стебел і за рахунок яких тканин він забезпечується. Слід також чітко розуміти процес утворення річних кілець у вторинній ксилемі, знати зовнішні фактори, що визначають їх число та чіткість меж. Вивчаючи будову дерев’янистих стебел голонасінних рослин, насамперед потрібно з’ясувати їх відмінності в порівняні зі стеблами покритонасінних рослин, знати, які специфічні анатомічні утворення для них характерні. Також потрібно знати особливості анатомічної та морфологічної будови стебел рослин, які зростають у різних екологічних умовах, насамперед, звернувши увагу на водні та склерофітні рослини, дерев’янисті ліани та сукуленти. Характеризуючи видозміни пагона та стебла, ще раз звернути увагу на тісний зв’язок стебла з іншими частинами пагона, оскільки їх метаморфізм розвивається як одне ціле. Слід вміти коротко характеризувати найбільш поширені види підземних і надземних видозмін – кореневищ, цибулин, бульб, бульбоцибулин, столонів, вусиків і колючок стеблового походження й деяких інших, пов’язуючи їх із виконанням ними специфічних функцій.

Потрібно вміти розпізнавати на мікропрепаратах основні анатомічні утворення в стеблах різних груп рослин, визначати тип їх будови (первинна або вторинна, пучкова або непучкова), описувати морфологічні ознаки трав’янистих і дерев’янистих стебел згідно запропонованого плану й використовувати їх при визначенні рослин, розуміти взаємозв’язок їх зовнішньої й внутрішньої будови з виконуваними функціями та екологічними умовами зростання.

.

Тема 11. Листок

При вивченні цієї теми спочатку необхідно з’ясувати, що представляє собою листок як вегетативний орган пагона рослини, які основні та допоміжні функції він виконує. Далі слід з’ясувати, що розуміють під листкорозташуванням і які основні варіанти листкорозташування розрізняють. Потрібно вивчити суть цих варіантів і вміти наводити приклади видів рослин із цими варіантами.

При опрацюванні матеріалу про закономірності листкорозташування, необхідно пам’ятати, що воно є спадковою ознакою й конкретні варіанти листкорозташування є характерними для цілих систематичних груп. Слід звернути увагу на терміни та поняття, що використовуються для характеристики лискорозташування, зокрема знати суть і розуміти такі поняття, як “ортостиха”, “контактна парастиха”, “головна генетична спіраль”, “листковий цикл”, “кут дивергенції”. Потрібно вміти відображати особливості спірального листкорозташування відповідним дробом, розраховувати за ним кут дивергенції.

При вивченні матеріалу про морфологію листка також слід пам’ятати, що особливості морфологічної будови листків є в значній мірі спадковою ознакою й дозволяє їх широко використовувати для визначення видів рослин. Спочатку потрібно з’ясувати, які додаткові утворення можуть мати листки, що вони собою представляють, у яких груп рослин зустрічаються. Потім необхідно вивчити, з яких частин складається листок, які листки називають черешковими і сидячими, яку листкову пластинку вважають цілісною та розчленованою. Слід знати, які форми листкової пластинки виділяють за співвідношенням довжини та ширини, яку форму можуть мати верхівка, основа та краї листкової пластинки. Потрібно звернути увагу на розчленовані листкові пластинки, знати, які варіанти розчленування виділяють, як називають частки розчленованих пластинок, як дається назва для листків із такими пластинками. Необхідно знати відмінність між простими та складними листками, знати назви типів складних листків і розуміти їх суть, наводити приклади видів рослин із різними типами складних листків. Слід також вивчити, що називається жилкуванням, суть і представленість у різних груп рослин різних типів жилкування.

При опрацюванні матеріалу про анатомічну будову листків у різних систематичних груп вищих рослин, насамперед потрібно пам’ятати, що вона майже повністю сформована первинними тканинами й тут відсутні запасаюча паренхіма та перидерма. Слід також розуміти, в чому проявляється дорсовентральна будова листків. Необхідно знати, які головні анатомічні утворення характерні для листка, їх особливості та якими тканинами сформовані. При характеристиці шкірки листка звернути особливу увагу на продихові апарати, їх будову, знати типи листків залежно від знаходження продихів на нижній або верхній стороні листка. При характеристиці мезофілу звернути увагу на його диференціацію на стовпчасту та губчасту паренхіми, знати їх відмінності. Потрібно також добре знати, що представляють собою жилки листка та особливості їх анатомічної будови. Слід пам’ятати і про особливості анатомічної будови листків із ізолатеральною будовою. При характеристиці анатомічної будови листків голонасінних рослин, насамперед необхідно звернути увагу на її особливості, що проявляються в наявності занурених продихів, гіподерми, складчастої хлоренхіми, смоляних ходів, у відсутності судин, знати їх характеристику.

При опрацюванні матеріалу про формації листків і гетерофілію спочатку слід вивчити питання про розміри й тривалість життя листків, про їх онтогенез і роль у цьому процесі різних анатомічних утворень. Потім потрібно опрацювати матеріал про листкові серії та листкову формацію, звернувши увагу на те, які формації виділяють і що вони собою представляють. У подальшому необхідно з’ясувати, що представляє собою гетерофілія, з чим вона пов’язана, знати приклади видів рослин, у яких це явище чітко виражене. При характеристиці метаморфозів листка слід з’ясувати, з чим вони пов’язані, які їх функції, знати основні види таких метаморфозів, їх особливості та приклади видів рослин, для яких вони характерні.

Потрібно вміти розпізнавати на мікропрепаратах основні анатомічні утворення листків різних систематичних груп рослин, описувати морфологічні ознаки листків згідно запропонованого плану й використовувати їх при визначенні рослин, розуміти взаємозв’язок їх зовнішньої й внутрішньої будови з виконуваними функціями та екологічними умовами зростання.

Тема 12. Відтворення та розмноження рослин

При вивченні цієї теми спочатку необхідно з’ясувати, в чому полягає суть відтворення та яка його біологічна роль. При цьому слід звернути увагу на те, що відтворення можливе завдяки здатності організмів давати потомство. Потрібно добре розуміти, чим відтворення в цілому відрізняється від розмноження та яке його значення для існування біологічного виду. Необхідно знати варіанти утворення потомства в рослин. У подальшому слід вказати види розмноження та проаналізувати їх поширення в рослинному світі, звернувши увагу на чергування різних видів розмноження впродовж існування популяції виду залежно від умов існування, що складаються в конкретній обстановці.

При опрацюванні матеріалу про статеве розмноження насамперед потрібно з’ясувати в чому полягає його суть і чим воно відрізняється від нестатевого розмноження, виділивши статевий процес або амфіміксис як невід’ємну передумову такого розмноження. Необхідно чітко розуміти зміст статевого процесу та його кінцевий результат із точки зору цитогенетики. Слід обґрунтувати прогресивність і широке розповсюдження статевого розмноження серед переважної частини систематичних груп рослин, особливо вищих. Необхідно відмітити роль у статевому розмноженні мейозу, вказати процес і органи, в яких відбувається формування гамет, їх характерні особливості. В подальшому слід охарактеризувати різні форми статевого процесу залежно від типу гамет, звернувши увагу на їх ускладнення в процесі еволюційного розвитку рослин. Окремо необхідно виділити овогамний процес як найбільш досконалу форму статевого процесу. Слід знати відмінність між сперматозоїдом і спермієм. Потрібно також звернути увагу й на явище апоміксису, яке в рослин може бути представлене партеногенезом або апогамією, відмітивши його поширення серед різних систематичних груп рослин і можливу роль у процесі видоутворення.

При опрацюванні матеріалу про нестатеве розмноження спочатку потрібно вказати, чим воно відрізняється від статевого й зазначити два шляхи його здійснення. При характеристиці нестатевого розмноження за участю спор, слід зазначити, що представляє собою спора, в результаті яких процесів вона утворюється та як вони впливають на її хромосомний набір, як воно пов’язане зі статевим розмноженням, у яких систематичних груп найбільш виражене розмноження спорами, як і в яких органах нижчих і вищих рослин формуються спори, в чому проявляється їх різноманітність, знати види спор. При характеристиці нестатевого вегетативного розмноження необхідно вказати його характерні особливості, зв’язок із регенерацією або зі старечим розпадом, досить широку його представленість у різних групах нижчих і вищих рослин. У зв’язку з вегетативним розмноженням потрібно проаналізувати поняття клону в рослин. У подальшому слід коротко охарактеризувати різні форми вегетативного розмноження, що зустрічаються в природі (поділ клітини на двоє, розпад колоній або багатоклітинного тіла, розмноження виводковими бруньками або зимуючими бруньками, несправжнє живородіння, короткими або довгими кореневищами, надземними повзучими пагонами, цибулинами, бульбоцибулинами, стебловими бульбами, кореневими паростками). Необхідно звернути увагу на важливе практичне значення штучного вегетативного розмноження та його широке використання в сільському господарстві, лісівництві, садово-парковому господарстві. Потрібно вміти характеризувати різні форми штучного вегетативного розмноження (поділ кущів, кореневими паростками, відсадками, кореневими та листковими живцями, щепленням). Окремо слід звернути увагу на сучасний метод вегетативного штучного розмноження – метод культури тканин і клітин, одним із різновидів якого є клональне мікророзмноження рослин у культурі in vitro, знати його характерні особливості та перспективи практичного використання.

При опрацюванні матеріалу про цикли відтворення, потрібно передусім з’ясувати, що представляє собою такий цикл, із яких основних етапів і чергувань поколінь він складається, що представляє собою статеве покоління або гаметофіт і нестатеве покоління або спорофіт, завдяки яким процесам відбувається перехід від гаметофіта до спорофіта й навпаки й як це пов’язано зі зміною ядерних фаз. Необхідно знати в чому проявляється різноманітність циклів відтворення в різних груп рослин, чим відрізняється ізоморфний цикл від гетероморфного.


Змістовний модуль 3.^ ВИЩІ РОСЛИНИ. ГЕОБОТАНІКА

Тема 13-14. Вищі спорові рослини

При вивченні цієї теми спочатку слід з’ясувати загальні ознаки, якими характеризуються вищі рослини. При цьому, перш за все, потрібно звернути увагу на ступінь диференціації тканин і органів їх тіла, на багатоклітинність їх органів розмноження та особливості циклу відтворення, знати, які відділи сучасних рослин об’єднують вищі рослини.

При опрацюванні матеріалу про відділ Мохоподібні спочатку потрібно вивчити матеріал про його видову різноманітність, екологічні умови існування та поширення на земній поверхні його представників. Слід відмітити простоту організації Мохоподібних, які в еволюції рослинного світу представляють собою сліпу гілку. Характеризуючи особливості їх анатомо-морфологічної будови, необхідно вказати їх розміри, життєві форми, загальний вигляд тіла та представленість різних типів тканин. Слід також зазначити наявність ризоїдів, каулідія, філлідіїв, вказавши їх особливості. Характеризуючи цикл відтворення, потрібно зазначити переважання в ньому гаметофіту й його функції, а також представленість і функції спорофіту. Необхідно охарактеризувати особливості будови та функціонування жіночого й чоловічого статевих органів і розвиток у них гамет. Потрібно знати, як формується коробочка та спори, а також розвиток нового гаметофіту (дорослої рослини) зі спори. Цикл відтворення слід узагальнити відповідною схемою.

При вивченні систематики відділу Мохоподібні необхідно вказати класи, на які його поділяють. Потім потрібно дати коротку характеристику цим класам, зазначивши особливості морфологічної та анатомічної будови тіла, насамперед, органів статевого розмноження, особливості циклу відтворення, назвати найважливіші представники класів, які зростають на території України. Більшу увагу потрібно звернути на клас Листкостеблові мохи, оскільки він є найчисельнішим, найбільш організованим і добре представленим на території країни. В складі цього класу слід окремо виділити Сфагнові та Зелені мохи. На завершення характеристики доцільно оцінити екологічне та практичне значення Мохоподібних.

Характеризуючи відділ Хвощеподібні, насамперед потрібно вказати ті ознаки, за якими ця група рослин відрізняється від решти вищих спорових рослин. Потрібно звернути увагу на членистий характер будови їх тіла, на наявність своєрідних структур – спорангієносців, які зібрані в стробіли. Слід також зазначити, що сучасні Хвощеподібні характеризуються досить бідним видовим складом у порівнянні з їх викопними предками, які досягли максимуму свого розвитку в карбоні. Характеризуючи родину Хвощові, потрібно вказати характер поширення та умов існування її представників, особливості морфологічної будови та циклу відтворення, звернувши більшу увагу на будову стробілів. Необхідно також коротко описати видовий склад Хвощеподібних на території України, зазначивши їх екологічне та практичне значення.

При вивченні відділу Плауноподібні, слід зазначити їх поширення, умови існування, розміри, особливості морфологічної будови та циклу відтворення. Характеризуючи систематику сучасних Плауноподібних, потрібно вказати їх поділ на класи, найважливіші представники на території України, обґрунтувати необхідність їх охорони.

Характеризуючи відділ Папоротеподібні, потрібно зазначити його видову різноманітність, поширення на планеті та екологічні умови існування його представників. У подальшому слід вивчити матеріал про розміри та життєві форми Папоротеподібних, особливості морфологічної будови органів їх спорофіта. Слід звернути увагу на диференціацію в окремих групах вайїв на стерильні та фертильні. Вивчаючи матеріал про цикл відтворення Папоротеподібних, більш повно необхідно охарактеризувати особливості організації сорусів і спорангіїв, формування в них гаплоїдних спор, проростання їх у заросток із утворенням чоловічих і жіночих статевих органів. Далі потрібно опрацювати матеріал про процес запліднення й розвиток нового спорофіту. Слід зазначити, що описані особливості циклу відтворення характерні для рівноспорових або ізоспорових папоротей. Однак, існують і різноспорові або гетероспорові папороті. Необхідно детально з’ясувати особливості будови їх спорангіїв і розвитку мікро- та мегаспор на прикладі представників родини Сальвінієві або Марсилеєві. При цьому звернути увагу на більш високу біологічну організацію цієї групи папоротей. Цикл відтворення ізо- та гетероспорових папоротей слід узагальнити відповідними схемами. Характеризуючи систематику відділу Папоротеподібні, слід вказати його сучасні класи та їх основні родини. Також потрібно вивчити найважливіші представники окремих родин, які зростають на території України, вказавши також раритетні види й необхідність їх охорони. На завершення вивчення цієї теми слід опрацювати матеріал про екологічне та практичне значення сучасних і викопних видів папоротей.

Необхідно вміти на гербарному та живому матеріалі розпізнавати найпоширеніші види Мохоподібних, Хвощеподібних, Плауноподібних, Папоротеподібних, розрізняти їх статеве й нестатеве покоління, показувати їх органи спороношення, схематично зображати й аналізувати їх цикл відтворення.


Тема 15. Голонасінні рослини

При вивченні цієї теми спочатку потрібно вказати видову різноманітність, поширення на планеті, екологічні умови існування та представленість життєвих форм представників відділу Голонасінні. Необхідно виділити основну ознаку, за якою Голонасінні та Покритонасінні відрізняються від вищих спорових рослин, коротко охарактеризувавши насіннєве розмноження, його особливості та переваги. В подальшому слід проаналізувати морфологічні особливості вегетативних органів голонасінних рослин. Характеризуючи генеративні органи та цикл відтворення цієї групи рослин, насамперед потрібно зупинитися на будові чоловічих мікростробілів і жіночих мегастробілів. При характеристиці чоловічих мікростробілів необхідно звернути увагу на особливості мікроспорангіїв і формування мікроспор або пилкових зерен, їх структуру, на відсутність антеридіїв. При характеристиці жіночих мегастробілів необхідно звернути увагу на наявність у них покривних і плодущих або насінних лусок, на формування в останніх мегаспорангіїв із насінними зачатками. Потім слід опрацювати матеріал про структуру насінних зачатків і формування в них жіночого заростку з архегоніями. Вивчення матеріалу про цикл відтворення слід завершити характеристикою процесів запилення, проростання пилку та запліднення з наступним формуванням насіння. Цикл відтворення Голонасінних слід узагальнити відповідною схемою чергування поколінь на прикладі сосни звичайної. В подальшому необхідно коротко відобразити сучасні погляди на систематику Голонасінних, вказати сучасні та вимерлі їх класи, назвати типові представники нині існуючих груп голонасінних рослин, звернувши найбільшу увагу на клас Хвойні, як найчисельнішу та характерну для України систематичну групу цього відділу. Слід також охарактеризувати екологічне та практичне значення сучасних Голонасінних, зазначивши їх роль у формуванні рослинного покриву окремих біомів, використання їх лікарських, деревинних, декоративно-естетичних і інших якостей.

Необхідно вміти на гербарному та живому матеріалі розпізнавати найпоширеніші види Голонасінних, показувати їх мікро- та мегастробіли, їх окремі складові, схематично зображати й аналізувати цикл відтворення Голонасінних.


Тема 16-17. Покритонасінні рослини. Квітка та суцвіття

При вивченні цієї теми спочатку потрібно зазначити, що Покритонасінні є найбільш організованою, надзвичайно різноманітною та найчисельнішою систематичною групою серед представників сучасного рослинного світу. Слід коротко зупинитися на загальних питаннях виникнення цієї групи рослин і їх спорідненості з Голонасінними, вказавши ті переваги, яких набули покритонасінні рослини в процесі еволюційного розвитку. Необхідно проаналізувати загальні риси організації Покритонасінних, які нині забезпечують їм панівне положення (видова різноманітність, складність і різноманітність морфологічної будови, широкий спектр умов існування). В подальшому потрібно вказати та проаналізувати найбільш характерні та загальні для Покритонасінних ознаки, звернувши першочергову увагу на організацію генеративних органів, зазначити досконалість вегетативних органів і процесів життєдіяльності.

Необхідно опрацювати матеріал про те, що собою представляє квітка, про значення праць німецького ботаніка Й. Гете у формуванні поглядів про природу квітки, про явище проліфікації, а також потрібно вміти аналізувати основні гіпотези походження квітки. З ними слід пов’язати й сучасні погляди щодо місця й часу виникнення цієї систематичної групи рослин. При вивченні будови квітки необхідно засвоїти матеріал про всі частини квітки, знати їх особливості, які її частини є найбільш істотними, що представляють собою чашечка, віночок, оцвітина, андроцей, гінецей. Вивчаючи типи квітів, потрібно чітко засвоїти, які їх групи виділяють за наявністю тичинок і маточок, за ступенем вираження віночка та чашечки, за розміщенням членів квітки, за симетрією, знати приклади видів із різними типами квітів, розуміти відмінності між одно-, дво- та багатодомними рослинами. Необхідно знати, що представляють собою формула та діаграма квітки, як їх складають, умовні позначення, що використовуються при цьому.

При вивченні матеріалу про суцвіття, потрібно знати, що представляє собою суцвіття та його більш складні системи – синфлоросценсії, яке їх біологічне значення, за якими ознаками класифікують суцвіття. Потрібно знати коротку характеристику основних видів ботричних і цимозних суцвіть, вміти зображати їх схеми, наводити приклади їх представленості в окремих видів рослин.

При вивченні зазначеної вище теми особливу увагу слід приділити будові найбільш суттєвих органів квітки – андроцею та гінецею й пов’язати її з процесами мікро- та мегаспорогенезу. Опрацьовуючи матеріал про андроцей, потрібно розуміти, що він собою представляє, та чітко знати функції складаючих його тичинок. Необхідно знати загальну будову тичинки, різноманітність морфологічних ознак тичинок і їх представленості в квітці, чітко слід уявляти внутрішню будову пиляка й функції його окремих частин. Потрібно коротко охарактеризувати процеси розвитку пилкового зерна, яке представляє собою чоловічий гаметофіт Покритонасінних, тобто процеси мікроспорогенезу. Слід знати відмінності симультанного й сукцесійного типів утворення мікроспор і будову сформованого пилку, звернути увагу на використання даних про будову оболонки пилкового зерна.

Для характеристики гінецею необхідно опрацювати матеріал про те, що собою представляють гінецей і складаючі його маточки, слід знати як вони формуються та їх загальну будову, різноманітність морфологічних ознак маточок і їх представленості в квітці. Основну увагу слід звернути на будову зав’язі маточки, її утворення з плодолистків і походження останніх, знати риси примітивності гінецею. Потрібно розуміти відмінності між різними типами гінецею залежно від особливостей його утворення з плодолистків, знати напрямки їх еволюції. Слід вивчити типи зав’язі залежно від її положення відносно інших частин квітки. Необхідно засвоїти матеріал про плаценту та плацентацію, знати типи останньої й її зв’язок із типом гінецею. В подальшому слід звернути увагу на будову насінного зачатка й розуміти суть таких понять, як нуцелюс, інтегументи, мікропіле або пилковхід, халаза. Потрібно розуміти відмінності між різними типами насінних зачатків, залежно від їх форми та взаємного розміщення мікропіле та фунікулюса. Необхідно детально опрацювати матеріал про процеси розвитку насінного зачатка й формування зародкового мішка, тобто процеси мегаспорогенезу, знати будову сформованого зародкового мішка, який представляє собою жіночий гаметофіт, і типи його розвитку.

При опрацюванні матеріалу про запилення квітів насамперед слід з’ясувати, що представляє собою сам процес цвітіння та різноманітність його проявів у різних груп покритонасінних рослин. У подальшому необхідно з’ясувати, що представляє собою процес запилення, знати відмінність між самозапиленням і його різними видами та перехресним запиленням, основні пристосування в рослин, які перешкоджають самозапиленню. Одночасно потрібно розуміти біологічне значення самозапилення, його розповсюдження серед квіткових рослин, особливості клейстогамних квітів. Слід засвоїти матеріал про види перехресного запилення, знати їх коротку характеристику й пристосування рослин до відповідних агентів запилення. Особливу увагу слід звернути на ентомофілію та анемофілію, як найбільш розповсюдженні види перехресного запилення. При засвоєнні матеріалу про подвійне запліднення, необхідно вивчити матеріал про процес проростання пилку на приймочці маточки, зокрема, про виникнення пилкової трубки та двох сперміїв, про місця проникнення пилкової трубки в насінний зачаток та про злиття двох сперміїв із яйцеклітинною й вторинним ядром і про результат такого злиття. Слід чітко розуміти суть подвійного запліднення й історію його відкриття. Матеріал цієї теми потрібно узагальнити схемою про чергування поколінь у циклі відтворення покритонасінних рослин, слід її розуміти, аналізувати та пояснювати.

Необхідно вміти на гербарному та живому матеріалі розпізнавати різні частини квітки та різні типи квітів, проводити морфологічний опис квітів, складати формулу квітки, на мікропрепаратах вміти розпізнавати мікроструктури чоловічого та жіночого гаметофітів, вміти визначати типи та види суцвіть і зображати їх схеми.


Тема 18. Плоди та насіння

При вивченні цієї теми спочатку потрібно з’ясувати процеси формування зародка, зокрема розглянути виникнення термінальної та базальної клітин і утворення проембрія й підвіски. В подальшому слід з’ясувати як утворюються основні частини сформованого зародка та його особливості в різних груп покритонасінних рослин. При опрацюванні матеріалу про формування ендосперму необхідно знати відмінності між нуклеарним і целюлярним способом його утворення. Слід також знати з чого утворюються насінна шкірка та перисперм. Вивчаючи матеріал про формування плоду, необхідно звернути увагу на процеси утворення й природу оплодня, що ведуть до появи зрілого плоду, суттєву відмінність між справжніми та несправжніми плодами. Слід чітко розрізняти відмінність між збірними плодами та супліддями, знати приклади рослин, у яких вони утворюються. Далі потрібно опрацювати матеріал про загальну будову плоду, знати особливості складу й будови екзо-, мезо- та ендокарпію. В подальшому необхідно звернути увагу на різноманітність плодів і ознаки, що можуть використовуватись для класифікації плодів. Потрібно проаналізувати класифікацію плодів за особливістю консистенції оплодня – соковиті та сухі, знати приклади рослин, у яких вони зустрічаються. Також слід проаналізувати класифікацію плодів за способом їх розкривання або розпадання, знати механізми розкривання плодів і відповідні приклади рослин. Особливу увагу при класифікації плодів слід звернути на таку ознаку, як тип гінецею. При цьому потрібно знати поділ на дрібніші групи апокарпних і ценокарпних плодів. Необхідно знати особливості різних видів таких плодів і приклади рослин, у яких вони зустрічаються.

При вивченні матеріалу про насіння насамперед слід з’ясувати, в чому проявляється різноманітність насіння Покритонасінних і його загальну будову, функцію основних частин насінини. Потім потрібно опрацювати матеріал про коротку характеристику насінної шкірки й додаткові утворення на ній, зародка, ендосперму й перисперму та їх особливості в різних систематичних групах Квіткових. Необхідно знати характеристику типів насіння в дво- та односім’ядольних рослин залежно від його будови й приклади систематичних груп рослин, у яких вони зустрічаються. В подальшому слід опрацювати матеріал про способи поширення й розповсюдження плодів і насіння та основні пристосування до цього.

Необхідно вміти на гербарному та живому матеріалі розпізнавати різні типи й види плодів, проводити їх морфологічний опис, на мікропрепаратах розпізнавати мікроструктури різних типів насіння.


Тема 19. Систематика Покритонасінних

При вивченні цієї теми спочатку потрібно опрацювати матеріал про основні проблеми та труднощі в створенні загальновизнаних філогенетичних систем класифікації вищих рослин взагалі й покритонасінних рослин зокрема, знати з чим пов’язана така ситуація. При цьому слід звернути увагу на неповноту палеоботанічного матеріалу, на явища конвергенції, на одночасну присутність у рослинних організмах як примітивних, так прогресивних рис, на неоднозначність поглядів щодо приналежності конкретних ознак до архаїчних або, навпаки, до прогресивних, різне розуміння обсягу виду. Необхідно коротко проаналізувати найбільш спірні моменти в побудові сучасних класифікаційних систем Квіткових, зокрема й висновки окремих науковців про принципову неможливість створення філогенетичних систем узагалі. В подальшому потрібно опрацювати матеріал про найбільш відомі системи класифікації Покритонасінних, знати їх авторів і основоположні принципи побудови (системи А.Енглера, М.І. Кузнецова, Б.М. Козо-Полянського, М.А. Буша, О.А. Гроссгейма, А.Л. Тахтаджяна, Х. Жак-Фелікса). Слід знати, що в більшості класифікаційних систем відділ Покритонасінні розділяється на два класи – Дво- та Односім’ядольні.

Необхідно знати загальні ознаки обох класів і їх поділ на підкласи. Потрібно опрацювати матеріал про коротку характеристику кожного з 11 підкласів (8 підкласів Двосім’ядольних і 3 підкласи Односім’ядольних), знати найбільш типові родини, що належать до кожного підкласу. Як узагальнення матеріалу даної теми слід коротко проаналізувати основні напрямки еволюції андроцею, гінецею та оцвітини квітки, ймовірні філогенетичні відносини між окремими систематичними групами Покритонасінних.

Необхідно вміти давати характеристику окремим родинам (на вибір) із класів – Двосім’ядольні та Односім’ядольні.

Тема 20. Основи екології рослин

При вивченні цієї теми насамперед потрібно з’ясувати, що розуміють під термінами – “екологічний фактор”, “середовище існування”, “екотоп” й які групи екологічних факторів виділяють. Далі необхідно опрацювати матеріал про найбільш важливі для існування рослин абіотичні екологічні фактори – кліматичні (світловий режим, температурний режим, вода, склад і рух повітря), едафічні, що визначають особливості субстрату зростання, орографічні. При цьому слід звернути увагу на значення конкретного абіотичного фактору та основні адаптації рослин до його максимальної або мінімальної інтенсивності дії.

При вивченні екологічних груп рослин насамперед потрібно опрацювати матеріал про сам термін “екологічна група”, необхідно знати коротку характеристику окремих екологічних груп, які виділяються за відношенням до основних абіотичних груп – світла, температури, води, кислотності та валового складу ґрунту, виду субстрату зростання (слід знати назви екологічних груп у відповідності з інтенсивністю дії екологічного фактора, особливості рослин цієї групи, приклади видів, які належать до неї).

У подальшому необхідно з’ясувати значення терміну “життєва форма рослин” або “екобіоморфа” та причини її виникнення, знати, в чому проявляється різноманітність життєвих форм і їх класифікацію. Насамперед, потрібно опрацювати матеріал про життєві форми рослин, які були виділені К. Раункієром (слід знати принцип їх виділення, назви, особливості, приклади видів) і еколого-морфологічну класифікацію життєвих форм, виділених І. Серебряковим (слід знати принцип їх виділення, основні категорії та групи, їх особливості, приклади видів).

При опрацюванні матеріалу про біотичні відносини рослин, насамперед потрібно звернути увагу на те, що розуміють під біотичними екологічними факторами та проаналізувати різноманітність відносин між самими рослинами, між ними й іншими групами організмів. Необхідно вивчити коротку характеристику чотирьох типів відносин організмів у біоценозі за участю рослин – трофічних, топічних, форичних, фабричних, а також відносин за типом: хижак-жертва, паразит-господар, коменсалізм, мутуалізм, нейтралізм, аменсалізм, конкуренція (необхідно знати їх особливості, приклади таких відносин).

У подальшому слід проаналізувати вплив антропічних факторів на сучасний стан рослинного світу, звернувши увагу на основні види прямого та непрямого впливу людини на види рослин і їх угруповання, на найбільш виражені позитивні та негативні наслідки такого впливу. Потрібно знати основні заходи, що вживаються нині для збереження фітобіоти планети.


Тема 21. Основи геоботаніки

При вивченні цієї теми насамперед слід з’ясувати, що є предметом вивчення геоботаніки або фітоценології, вивчити коротку історію її виникнення та розвитку, значення геоботаніки для практичного ґрунтознавства. При цьому потрібно звернути увагу на роль вітчизняних учених у становленні цієї науки (Й.К. Пачоський, Є.М. Лавренко, Д.К. Зеров, Ю.Д. Клеопов, Ю.Р. Шеляг-Сосонко, І.М. Григора).

У подальшому необхідно опрацювати матеріал про те, що представляє собою фітоценоз і розуміння цього поняття різними геоботаніками. Слід приділити детальну увагу характеристикам і ознакам, які використовуються при описі фітоценозів. При цьому спочатку потрібно вивчити матеріал про флористичний склад фітоценозу, що він собою представляє, про видове багатство та видову насиченість, від чого вони залежать, як пов’язана крива число видів/площа з площею пробної ділянки, яку ділянку називають мінімальним ареалом. У подальшому потрібно з’ясувати, для чого визначають співвідношення життєвих форм або екобіоморф у фітоценозі. Особливу увагу слід приділити кількісним співвідношенням видів. Насамперед, необхідно з’ясувати, що представляє собою проекційне покриття, які його види розрізняють, для чого й якими основними методами визначають. Виходячи з кількісних співвідношень між видами, слід проаналізувати ценотичну роль видів у складі фітоценозу. При цьому потрібно опрацювати матеріал про суть поняття “ценотип”, що представляють собою едифікатори та ассектатори, знати їх приклади. Необхідно також з’ясувати, які види слід вважати домінантами або співдомінантами (кондомінантами), які типи домінантів виділяють, знати приклади та види фітоценозів за числом домінантів. Слід також знати групи видів, які виділяють за їх здатністю до конкуренції й стратегією або типом поведінки, згідно системи Раменського-Грайма. Потрібно знати коротку характеристику окремих груп таких видів і їх конкретні приклади (віоленти, патієнти, експлеренти, C-, S-, R-первинні типи стратегій Грайма). Також необхідно опрацювати матеріал про рясність виду, що вона собою представляє, для чого визначається, про суть окомірного методу визначення рясності за шкалою О. Друде. Потрібно приділити певну увагу й такій характеристиці фітоценозу, як аспектність, знати що вона собою представляє й від чого залежить.

При вивченні матеріалу про структуру фітоценозу спочатку слід опрацювати матеріал про його вертикальну структуру. При цьому необхідно з’ясувати, чим визначається вертикальна структура, від чого вона залежить, що представляє собою підземна та надземна ярусність, які основні яруси й за якими ознаками їх виділяють для фітоценозів, що відносять до позаярусної рослинності. В подальшому потрібно проаналізувати матеріал про горизонтальну структуру фітоценозу. При цьому передусім слід звернути увагу на такі взаємопов’язані особливості рослинного покриву, як його дискретність і континуальність, знати основні типи горизонтального розчленування фітоценозів – синузії та мікроугруповання або мікрофітоценози, що вони собою представляють, три порядки синузій (за А. Гамсом) і їх приклади, розуміти роль мікроугруповань у формуванні мозаїчності фітоценозу, а також знати, в чому проявляється комплексність рослинного покриву, її відмінності від мозаїчності, приклади комплексності.

При вивченні матеріалу про геоботанічне районування, спочатку потрібно з’ясувати, що воно собою представляє, на яких загальних критеріях базується та його практичне значення, зокрема в ґрунтознавстві. Необхідно також знати, з чим пов’язані труднощі у виділенні та класифікації рослинного покриву. В подальшому слід опрацювати матеріал про три основні напрямки, до яких можна звести існуючі класифікаційні схеми рослинності, про їх суть і застосування. Більш детально потрібно вивчити матеріал про флористичну класифікацію рослинності, що була запропонована Ж. Браун-Бланке, про її суть, переваги, сучасні вдосконалення, знати основні синтаксономічні рівні, що використовуються в цій класифікації. При цьому слід знати, що представляє собою асоціація як основна синтаксономічна одиниця. Необхідно також знати, якими чинниками визначається досить різноманітний рослинний покрив території України, ієрархію вищих геоботанічних одиниць, назви та коротку характеристику чотирьох геоботанічних областей, які охоплюють територію нашої країни (їх розташування, особливості абіотичних умов, переважаючі типи рослинності). При цьому слід звернути особливу увагу на переважаючі в кожній області типи ґрунтів і пов’язати їх із характером рослинного покриву.

Необхідно вміти давати характеристику типовим і переважаючим фітоценозам Рівненської області (їх поширення на території, особливості абіотичних умов, різноманітність, домінуючі, характерні та раритетні види в їх складі), користуватися фітоіндикаційними шкалами, графічно зображати амплітуди толерантності видів до різних абіотичних факторів, аналізувати конкретні рослинні фітоценози на основі амплітуди толерантності та кількісних співвідношень складаючих їх видів.