Канигін Ю. М. К19 Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства: Роман-есе. 5-те вид., допов

1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31

, 1949 (фр. мовою)].

Хіба випадково, що саме послідовники Платона (неоплатоніки) взяли на озброєння біблійне вчення і склали філософську основу християнства? Знаменитий Філон Александрійський (сучасник Ісуса Христа і його послідовник, хоча ніколи з ним за життя не зустрічався) був водночас іудаїстом і платоніком. В. Ф. Асмус пише: "Філософія Філона є спробою поєднати іудаїзм з грецькою філософією (мається на увазі, насамперед, учення Платона — Ю. К.). В основі поглядів Філона — П'ятикнижжя Мойсея. У П'ятикнижжі він вбачає джерело всієї грецької мудрості". Дуже серйозне свідчення.

Але навіщо ми так детально говоримо про це? Справа ось у чому: вчення Платона (і не лише його соціальна теорія) виступає елементом Старого Завіту — програми людства... Платон, як і Біблія, стисло зафіксував те, що згодом в кульмінаційні періоди історії розгорнулося в жахливих, разючих масштабах.

Справді, в "Законах" Платон описує в буквальному розумінні абсолютистсько-поліцейську, тоталітарну державу з неймовірно суворим законодавством, забороною всіляких свобод, прославлянням збудованої на 10 тисяч років суспільної системи, яка начебто забезпечує загальне щастя. Не потрібно заново описувати "сталинщину", читай "Закони" Платона (V ст. до н. е.) — там усе описано. Особливо детально аналізується система, націлена на будівництво колективістського суспільства. Згадуваний платонознавець О. Ф. Лосєв, пише: "Жорстокість покарань за найменші провини, що пронизує всю законодавчу й виконавчу практику заснованого Платоном "ідеального уряду"," перевищує всі найжорстокіші режими, які знала історія. Те, що участь у державній змові караєтъся в "ідеальній державі" Платона смертю, або те, що смертна кара загрожує керівникам окремих груп, що вчинили антидержавні дії (мирні чи воєнні — байдуже), або рядовим громадянам за переховування вигнанця, або за перехід кордону, це ще не так дивно. Не лише здивує, а й збентежить будь-якого читача "Законів" ознайомлення з твором" [Логев А. Платоновский объективный идеализм и его трагическая судьба // Платон и его эпоха. — М., 1979. — С. 50].

У тексті ніби прямо йдеться про СРСР — державу робітників і селян — і наше суспільство "загального блага". Нечестивці, котрі мають власну думку, в такій державі підлягають ідеологічній обробці. "А якщо нечестивець маскується і лицемірить, бажаючи видати себе за пристойного, то для такого навіть мало однієї або двох смертей", — пише Платон [Там само. — С. 50]. Громадяни, які споруджували приватні святилища або здійснювали магічні обряди без дозволу на те держави, засуджувалися до смертної кари. Тих, з кого нічого взяти за блюзнірства (раби, люмпени), карали м'якше — побиттям або висланням за межі держави. За проповідь "нечестивих" ідей і "неправу" магію передбачалося довічне ув'язнення або "лікування" у психушці. Життєдіяльність трударів підлягала суворій державній регламентації. Якщо, наприклад, вільновідпущений накопичував досить великі статки, його "розкуркулювали" й знищували. Тих, хто займається одразу двома ремеслами, та ще й умудряється хвалити свій товар і вигідно його збувати, чекає в'язниця, штраф і вислання за кордон. За непошанування богів, начальників і батьків — смерть. За намір (лише за сам намір) убити когось — смерть... Задля підтримання сталості в суспільстві й в ім'я торжества ідеалів (світле майбутнє?!) загального благоденства автор обґрунтовує доцільність запровадження масових репресій.

Таким же жахом, страшним цинізмом віє і від другої концепції Платона в "Законах". В "ідеальній державі" всі повинні жити легко, весело й радісно. Мало того, всі зобов'язані гаряче схвалювати будь-які акції держави, повсякчас танцювати й співати з радощів. Уся держава, пише Платон, зверху донизу має співати, танцювати й хвалити своїх провідних стратегів. Як тут не згадати тридцяті пісенні роки в СРСР!

Але й цього замало. Єдиним змістом пісень і танців має бути хвала законодавству, несамовите славослів'я на адресу законів, законодавців, провідних політиків і стратегів. Ці загальні пісні й танці, відповідно до задуму Платона, мають приховувати звірячу жорстокість тоталітарної держави.

І, нарешті, третя — узагальнююча — концепція суспільного ладу, викладена в "Законах". В ній ідеться про те, що люди — це лише ляльки в руках богів і стратегів, лише іграшки для них і з власної волі нічого робити не можуть і зась. Саме крізь такі ляльки проходять нитки, за допомогою яких здійснюється управління суспільством. Смикнуть за одну нитку — люди роблять одне, смикнуть за другу — люди роблять інше. Як тут не вигукнути: та це ж наша "рідна" радянська концепція про людину-гвинтик!

Вважали, що описане у творі Платона — чистісінька утопія, фантазія хворої уяви. Але у XX столітті практично все викладене в "Законах реалізоване, втілене в життя, причому в гіпертрофованих, особливо жорстоких і цинічних формах. І є всі підстави припустити: Платон знав, до чого призводить ідея заперечення пріоритету особистості в їм’я "загального благоденствія'", ідея колективістської держави, що ґрунтується на люмпенах і "вільновідпущених". Саме платонівська ідея покладена в основу латинського вислову: "Найжорстокіший пан — це колишній раб" (українське прислів'я: "Немає пана гіршого за Івана").

А можливо, це — попередження? Платон переказує нам біблійне застереження, що не можна замірятися на основи цивілізації, на особистість як головну цінність соціального поступу. Концепція "загального блага" вкрай небезпечна. Закони й порядки в державі мають відповідати природі людини, а не суперечити їй. Інакше народжується держава ляльок і лялькарів, народжується кривава деспотія. Ось про що попереджали нас Біблія і Платон. Але ми занадто пізно зрозуміли смисл цього застереження. Наслідки? Звернемося до статистики: за період з 1918 по 1953 рік в СРСР було засуджено з політичних чи інших мотивів близько 70 мільйонів чоловік, з них знищено або загинуло в тюрмах і таборах більшість. Точніше сказати не можемо: немає даних. Прошу задуматися, не сотні, не тисячі, а мільйони! Біблія і Платон не втрачають своєї актуальності!

Особливо все це актуально для української нації, котра стала на шлях відродження, розбудови своєї незалежної держави. Платонівські інтерпретації соціальних ідей Біблії показують, як не треба робити й що вийде, коли національне відродження здійснюватиметься поза духовним оновленням нації, моральним очищенням особистості.

Запрограмовані в Біблії кінець старого світу, оновлення Неба й Землі слід розуміти як настання нової ери в історії людства, тієї ери, до якої вели нас арії. В астрологічному розумінні у 2003 році закінчується ера Риб і розпочинається ера Водолія — ера панування глибоких, всебічних знань і розсудливих, морально зрілих людей. І справді, хіба нам не остогидли керуючі нами пусті людці, про яких і сказати нічого після закінчення їх життєвого шляху? Ера Водолія (за іудейською астрологією) обіцяє відновити втрачену гармонію світу, ідеали добра, людяності й загального братерства. Це буде ера духовного піднесення й торжества істинної віри, арійського начала у справжньому, шляхетному вигляді. Саме про це й говорить Біблія, коли малює картини після судного часу.

Сатана — джерела зла, брехні, облуди на Землі — буде скутий на тисячу років, а потім скинутий у сірчане палаюче озеро; туди ж потраплять і чорні ангели. Люди вийдуть на принципово новий рівень розуміння Істини й осягнення моральних законів Неба. І друге пришестя... Чи не є це реалізацією прямого й широкомасштабного контакту людства з Космічним Розумом? Чи не запрограмований цей контакт Біблією? А може, й справді ми живемо в період найбільшого історичного зламу, коли Вседержитель готується здійснити кульмінаційний акт щодо контролю життєдіяльності людства — явити нам Сина Свого на осяйній хмарині, під звуки труб і з незліченним почтом херувимів?

Займаючись власним відродженням, ми, українці, маємо не замикатися у своїй шкаралупі. Потрібно узгоджувати свої кроки з кроками усього людства. Ми не самотні у Всесвіті. "Діти Божі" живуть на різних планетах, і Земля — наймолодша з них, а людство — "найнаївніше і найбільш юне" з усіх гуманоїдних (тому сатана й володіє нами). В книзі Іова говориться, що сини Божі одного разу постали перед Богом, і на тій "нараді" сатана репрезентував Землю. Бог розпитує сатану, як той керує на Землі. Сатана відповідає: правлю завдяки тому, що люди все ще піддаються облуді, брехні. На думку багатьох євангелістів, йдеться про представників різних заселених людьми планет.

Напевне, настає епоха, коли внаслідок відкритого контакту землян з представниками Космічного Розуму тут, на Землі, розпочнуться істотні зміни. Наша цивілізація з локальної, земної, перейде до розряду космічних, почнеться пряме входження людства до товариства братів по Розуму. Саме так і потрібно тлумачити біблійний вислів: "І буде нове Небо й нова Земля".

Нарешті розкриється таємниця, хто ж ми такі насправді, звідки ми, який механізм функціонування нашої душі як космічного феномена, як нам жити далі. Звичайно, ми не тварини, позбавлені вовни і пір'я, не елементи продуктивних сил, ми — мікрокосми, у яких, неначе в краплі роси, відбиваються всі закони світобудови. Душа — рефлектор Космосу. Вона включена до космічної драми, через неї проходить велике космічне протистояння сил світла (добра) й сил пітьми (зла). І наш контакт з позаземним Розумом здійсниться не шляхом збивання "тарілок", захоплення їх екіпажів, допитів полонених або, навпаки, "здачі" до них у полон (такі помисли Космічний Розум, напевне, розцінює як дикунство), а шляхом осягнення космічної гармони, морального самовдосконалення, самопідготовки до великої зустрічі в інформаційному полі Всесвіту.

Не ми підемо на відкритий контакт (ми — сторона пасивна й безпорадна), а вони. Вони давно готові, були б ми готові... І хто знає, можливо, біблійна програма на те й дана людству, щоб заздалегідь підготуватися до переходу на якісно новий щабель історії. І можливо, в перспективі, наше національне відродження зіллється із загальнолюдським процесом морального оновлення? Тому кожному з нас потрібно робити все, щоб не про нього були ті біблійні слова: "Ти зважений на вазі і знайдений легеньким", а щоб кожний з нас був гідний нової епохи.


ПІСЛЯМОВА

^ Обери собі життя, щоб жить. Біблія

Терплячий читач, дійшовши до заключного розділу, може зауважити: "Все про минуле та про минуле. Невже в бесідах з тибетським українознавцем жодного разу не поставало питання про майбуття України?" Звичайно, що поставало.

— Добре! — намагався я не раз перебити розповідь Гуру. — "Біблійне минуле" народу Тувал ви окреслили, а яке ж його "біблійне майбуття"?

— "Біблійного майбуття" немає. Така вже особливість Святого Письма, — була відповідь. — Часовий обрій біблійних пророцтв обмежений початком XXI століття, точніше — 2003 роком. Живемо в самісінькому "кінці часів", до якого віднесені, з яким пов'язані основні події новітньої історії (головні з них — крах світового комунізму й "відновлення храму", тобто повернення Східної Європи до святинь християнства).

— А далі?

— А далі будуть нове Небо й нова Земля, що постануть за Судним днем. І, певна річ, великий народ Тувал займе гідне місце в майбутньому світі. Хоча це й не просте завдання. Для його розв'язання потрібно, в першу чергу, чітко сформулювати національну (не націоналістичну!) ідею і діяти. Знаєте, яка, на мій погляд, найнагальніша проблема стоїть перед вами — українцями? Визначитися! Знайти, нарешті, власний вектор руху!

Тепер ці слова Гуру я згадую досить часто. Адже Самден мав рацію, не можна залишатися народом з розпливчастими цілями, розірваним менталітетом, невиразним уявленням про своє призначення.

Щоб зайняти гідне місце на авансцені світу, бути головою, а не хвостом у людському поступі, українцям потрібно визначитись в історичному плані. Світ повинен знати — ми Богом позначений народ, і не тільки предки наші, а й ми, Русь-Україна. Ми — нащадки далеких аріїв.

Дуже вдалий образ України містить у собі пісня Івана Мазепи про чайку, що "вивела чаєняток при битій дорозі". Так, земля України — це бита дорога людства. Майже уся Євразія ходила цим шляхом, і багато було хижаків, які намагалися "зварити у каші" наших пращурів, як отих пісенних чаєняток. І варили... Але, зрештою, вистояв наш народ. Тому не тільки велику руїну, а й велику нашу історію, нашу славу повинен бачити кожний чесний хроніст минулого.

Вкрай важливо чітко сформулювати свої державницькі пріоритети. Рішуче взяти курс на побудову самостійної, незалежної держави. Цей політичний лозунг потрібно викарбувати на скрижалях, у свідомості кожного, хто живе на землі України.

Українцям потрібно визначитись у своєму соціально-економічному розвитку. Доки можна сидіти між двома стільцями і безперестанку перетягувати канат? Не можна одночасно йти до Європи і мріяти про Союз, не можна проводити "напівприватизацію", як не можна бути "напіввагітною". А якщо йдемо до Європи, то де ви там побачите радянську владу і колгоспні, по суті, форми ведення господарства?

Нарешті Україні потрібно визначитися в новій світовій ситуації, коли відбувається перехід людства до нової — постіндустріальної — цивілізації. Виникають нові "баланси сил" між народами і расами.

Якщо вузловою проблемою XX століття було протистояння тоталітарного Сходу й вільного, ринкового Заходу, то проблемою проблем XXI століття буде протистояння мусульманського фундаменталізму і християнсько-демократичного світу. В Біблії про це прямо не йдеться (є лише натяки), а от у манускриптах, що зберігаються в тибетських монастирях, такі віщування є. І справа не в антагонізмі християнства й мусульманства. За своєю суттю ці релігії не антагоністичні, а, навпаки, споріднені, мають спільних святих. Майбутнє царство справедливості, за вченням Магомета, має ґрунтуватися на союзі Ісуса й Махді. Хто такий Махді? Це прямий нащадок Магомета, котрий багато віків перебуває в "утаєнні" і з явиться на Землю разом з Ісусом Христом. Так от, фундаменталізм, як і будь-який екстремізм, справа зовсім не Божа, а, так би мовити, суто людська, минуща. І тут можуть бути ускладнення для України.

Придивіться до козака Мамая на знаменитій народній картинці. Він символізує український народ. Сидить "самодостатній" козак (все в нього є — і кінь, і обладунки, і сало, й "до сала", й чудові шаровари), і сидить він на своїй землі, під рідним небом. Але вгорі цієї картинки ви побачите зображення Сонця й Місяця, бога Дня й бога Ночі. Що то означає? Десь я вичитав, що то характеризує українців, мовляв, як присмеркову націю. Та ж ні! Цей символ — стик двох світів — великої і важкої місії нашого народу, що розпочалася за доби запорожців. Така місія триватиме і в складному, суперечливому XXI столітті. Чи не найважливішим у ньому буде чинник протистояння Росії й мусульманського світу? Адже очевидно, що в арабському світі зріє, набрякає, темнішає величезна хмара фундаменталізму, мусульманського екстремізму.

Погляньте на карту. Величезна територія Росії, як на фундаменті, лежить на мусульманському світі, Пакистан, Афганістан, Іран, Азербайджан, Дагестан, Чечня, Інгушетія, Туреччина, Ірак, мусульмани Балканського півострова — ось "підчерев'я" Росії. А Україна між ними. Ви розумієте? Знову контактна зона двох величезних світів.

Куди ж податися? А туди, куди подалися Фінляндія і Польща у 1918 році, куди подаються нині Литва, Латвія, Естонія — до Європи. Це справжній дім для України, як і для Фінляндії, котра, подавшись до нього, зберегла чудові відносини з Росією. Не можна Україні залишитися самотньою у майбутньому, надто складному й суворому, світі. Добра з'явилася пісня "Вставай, Україно, вставай':.. іди до сім'ї європейських народів, у їхній економічний і політичний простір, приєднуйся до їхніх союзів і угод...

"Обери собі життя, щоб жить" [Єз. VII. 59], — говориться у Книзі Книг людства. Це важливо усвідомити кожній окремій людині і народові в цілому. Не дай Боже нам зупинитись на рівні волання і спогадів про героїчне минуле.


^ Науково-художнє видання КАНИГІН Юрій Михайлович

ШЛЯХ АРІЇВ Україна в духовній історії людства

Роман-есе

5-те видання, доповнене

Відповідальна за випуск О. Шевчук

Художник П. Починок Коректор С. Коберник

Підписано до друку 15.04.04. Формат 84x108 1/32.

Папір газетний. Гарнітура «Times». Друк високий.

Умовн.-друк. арк. 27,72. Тираж 10 000 (1-й завод 5000).

Зам. 4-285.

"А.С.К.", 03057, Київ-57, вул. Петра Нестерова, 3, корп. 1 Свідоцтво Держкомінформу України ДК № 66, від 29.05.2000.

ВАТ "Поліграфкнига", 03057, Київ-57, вул. Довженка, 3.