Великомостівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей» Творча діяльність юного журналіста Частина І

Вид материала

Документы

Содержание Великі Мости Журналістика як вид творчої діяльності Загальні положення Розділ III Саморегулювання у сфері Міжнародне співробітництво Кодекс професійної етики українського журналіста Авторське право Агенція пресова Видання авторитетне Газета (італ. - срібна монета) - друковане видання, яке містить текстову та ілюстровану інформацію (найчастіше - фотографії, мал Головний редактор Джерела інформації Епіграф (від гр. слова "напис, підпис") Заступник головного Збір інформації Головні вимоги до ілюстрації - доречність і, звичайно, естетичність. Листи, читацькі Мас-медіа, змі Незалежність ЗМІ ... Полное содержание

Подобный материал:

• Шполянська районна державна адміністрація відділ освіти наказ 14. 02. 2012 №31 м. Шпола, 27.99kb.
• Горлівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №14 багатопрофільний, 185.01kb.
• Горлівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №14 багатопрофільний, 564.87kb.
• Білопільський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний, 217.34kb.
• Центр практичної психології «навчально-виховний комплекс- загальноосвітня школа І-ІІІ, 1204.16kb.
• Комплекс „ Загальноосвітня школа І іі ступенів та ліцей Тип навчального закладу, 39.92kb.
• Навчально-виховний комплекс „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 гімназія м. Копичинці, 364.97kb.
• Конкурс серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів Черкаської області на тему:, 26.13kb.
• Костянтинівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів дошкільний, 253.05kb.
• Подвірський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа 1-3 ступенів-дошкільний, 31.19kb.

Великомостівський навчально-виховний комплекс

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей»






Творча діяльність

юного журналіста

Частина І





Великі Мости

2010


Упорядник: Оксана Крук, керівник гуртка Великомостівського НВК


Комп’ютерний набір: Оксана Крук


Вступ

В умовах розбудови України як демократичної та правової держави, одним із головних завдань реалізації новітніх концепцій навчання та виховання учнів є формування громадянської свідомості. Становлення громадянина починається з усвідомлення себе особистістю з певними уявленнями про школу, сучасне суспільство, владу, що дає можливість бути активним й освіченим членом суспільства. Нині чи не найважливішу роль для забезпечення таких знань надають засоби масової інформації.

В сучасних умовах ідеї громадянської освіти дедалі більше отримують підтримку у педагогічної громадськості та учнівської молоді. Перебудови в суспільстві, утвердження демократичних цінностей потребують істотних змін світогляду, самооцінки, самоусвідомлення кожного громадянина.

Ефективним засобом навчання та забезпечення механізму реалізації стає участь учнів у гуртках журналістики, робота яких спрямована на забезпечення права дитини на вільне висловлювання. Розгортання роботи дає змогу створити демократичну атмосферу, залучити учнів до обговорення важливих для них проблем, навчити приймати рішення. Застосування проектних технологій у навчальному процесі ґрунтується на інтерактивному навчанні, тобто постійній активній взаємодії всіх учасників (учнів, учителів). Ці технології ефективно сприяють засвоєнню демократичних цінностей, навчають школярів визначати проблеми та знаходити шляхи їх вирішення, а також сприяють залученню школярів до громадського життя. У процесі залучення учнів до роботи у шкільному гуртку журналістики відбуватиметься формування світоглядних орієнтацій особистості, вироблення власної філософії життєдіяльності, самоідентифікації та самореалізації, формування толерантності, полікультурності та гуманізму, розширить знання молоді з громадянської освіти, розвиватиме навички критичного мислення, творчі здібності та вміння викладати свої думки в письмовій формі, активізуватиме молодь в громадянській журналістиці, розвиватиме навички роботи в команді.

Та преш за все потрібно, щоб робота учнів ґрунтувалася на правових засадах держави. Тому невід’ємною часткою навчання учнів є вивчення нормативних документів, які регламентують роботу професіональних журналістів.

У пораднику ми наводимо зразки законів, розробки уроків та проекту.

ЖУРНАЛІСТИКА ЯК ВИД ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Якими б важливими не були організаторські здібності журналіста, яким би вагомим не був внесок працівника редакції у створення відповідної атмосфери у редакційному колективі, яким би комунікабельним і пробивним не був співробітник газети, головне, що робить його профе­сіоналом у сфері масової комунікації, - це вміння правдиво, оперативно, аргументовано, яскраво і переконливо писати, говорити і показувати, якщо йдеться про аудіовізуальні засоби інформації.

Людей можна поділяти за різними критеріями: за зростом, кольором шкіри, соціальним статусом, темпераментом, вдачею, належністю до тієї чи іншої віри, партії тощо. Літератори, журналісти у вузькому професійному колі поділяють людей ще й на тих, хто вміє добре писати, і тих, хто не вміє добре писати, навіть якщо у його кишені два дипломи.

Здатність ця може бути більшою або меншою. Вона може усвідомлюватись чи ні самою особою. Ця здатність може бути виявленою змолоду, а нерідко так і залишається нерозкритою чи нерозвиненою.

Але й серед тих, у кого явні літературні задатки, хто, як кажуть, володіє пером, трапляються особистості з особливими нахилами. Одні тяжіють до ґрунтовного наукового аналізу і спокійного вдумливого опису природних і соціальних явищ. Такі переважно обирають науку. Інші схильні до образного, художнього осмислення життя і тому пробують свої сили у поезії чи прозі. А є й такі, які не можуть мовчати, які прагнуть негайно поділитися своїми думками із сучасниками і які шукають для цього трибуну. Не всі з них стають журналістами-професіоналами. Як свідчить практика, одна і та ж людина може бути і вправним журналістом, і вдумливим дослідником - соціологом чи істориком, - і непоганим белетристом. Однак трапляється і таке, коли талановитий художник не може впоратись з елементарним репортажем, а майстер журналістського слова зазнає фіаско, коли береться за роман чи драму. Багато залежить від обставин та від значної кількості інших чинників, які майже неможливо взяти до уваги. У всякому разі, багато письменників, учених-суспільство-знавців розпочинали свій творчий шлях як репортери, журналісти і все життя із вдячністю згадують про газету чи журнал. Правда, зазначають, що з газети треба вміти вчасно піти. Не вестимемо мову вже про ті щасливі ви­падки, коли видатні мислителі, філософи, політологи довго не поривали із

газетою, журналом чи навіть телебаченням, а політики здобували особливу славу саме завдяки мас-медіа.

І все ж кожен із видів літературної праці має свою специфіку, вимагає своєрідних задатків. Літературна робота в журналістиці не належить до найскладніших. Нерідко вона видається навдивовижу простою. Кожна осві­чена, грамотна людина може написати замітку для газети чи сказати кілька слів у мікрофон. Однак дописувати епізодично до газети і бути журналістом-професіоналом - це не одне й те саме. Не будучи найскладнішим видом літературної творчості, журналістика, за загальним визнанням, є водночас найважчим її видом.

І це пояснюється характером творчої праці саме у ЗМІ. Вона вимагає насамперед оперативності, максимальної зібраності, зосередженості, вміння шукати інформацію та її найрізноманітніші джерела, здатності нала­годжувати контакти з людьми. Журналіст має бути всебічно обізнаною людиною, бути якоюсь мірою універсалом, бачити зв'язки між різними явищами. Він повинен вміти швидко схоплювати сутність подій і явищ. Учений, кажуть, бачить глибше, журналіст - ширше.

Оскільки журналістика є строго документальною, адресною, вона по­требує виняткової акуратності й точності, відповідальності за кожен факт, кожне слово, що нижче розглянемо детальніше. Це накладає на журналіста ніби додатковий тягар, примушує жити у постійному напруженні.

Нарешті, журналістика вимагає від професіонала постійного фізичного та психологічного напруження, що пов'язане з поїздками, чергуваннями, надзвичайними ситуаціями, непередбачуваними подіями. Складність жур­налістської праці полягає також у необхідності власне поєднання літератур­но-творчої та організаторсько-редакційної, а іноді й комерційної роботи.

У Законі України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" для обґрунтування необхідності засто­сування окремих і особливих норм соціального захисту досить вдало і точно сформульовані такі риси та умови журналістської діяльності:

• "творчий характер, інтенсивність інтелектуальної праці, її нерегу-льована тривалість за умов жорсткої регламентації редакційного і технологічного циклу підготовки та випуску видань і програм;

• суспільно впливове за наслідками значення роботи, висока соціальна відповідальність за свою працю та її результати;

• постійно значне морально-психологічне навантаження і напруже­ність виконання службових обов'язків і реалізація творчих планів у стре­сових ситуаціях;

• систематичне перебування у відрядженнях та роз'їздах, включаючи відрядження до місць надзвичайних подій, професійна творча діяльність в

екстремальних умовах, виконання спеціальних завдань з ризиком для здоров'я і життя;

• необхідність здійснювати власний творчий пошук нової, потрібної інформації та її джерел, наявність об'єктивних та суб'єктивних труднощів та перешкод у добуванні інформації;

• прояви морально-психологічного тиску, погрози та безпосередні за­грозливі дії проти журналіста у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків"¹.

Отже, журналістський твір, на відміну від наукового чи художнього, має специфічні ознаки: актуальність, оперативність, політична гострота, практична спрямованість, постійна циклічна повторюваність тем, строгий документалізм та ін.


І. Нормативно-правове забезпечення

Закон України

Про захист професійної діяльності журналістів

Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі провадження журналістом своєї професійної діяльності, встановлює основи її правового захисту, визначає професійні права та обов'язки журналіста, встановлює відповідальність за порушення законодавства про захист професійної діяльності журналіста.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Журналіст і його професійна діяльність

1. Журналіст -- творчий працівник, який на професійних засадах створює і опрацьовує твори (повідомлення, статті, програми, передачі, фотоілюстрації тощо) з метою поширення їх через засоби масової інформації на невизначене коло осіб і діяльність якого є основним джерелом його доходів.

2. Професійна діяльність журналіста -- це безпосередня, самостійна або у співавторстві, систематична діяльність журналіста, пов'язана із збором, одержанням, використанням інформації для створення і опрацювання творів (повідомлень, статей, програм, передач, фотоілюстрацій тощо) з метою поширення їх через засоби масової інформації на невизначене коло осіб для реалізації ними свого права на одержання публічно поширюваної інформації.

Журналіст може провадити професійну діяльність, перебуваючи у трудових або цивільно-правових відносинах з редакцією друкованого засобу масової інформації, телерадіоорганізацією, інформаційним агентством

(далі -- редакція) або діючи за їх дорученням чи самостійно.

Підтвердженням професійного статусу журналіста є редакційне посвідчення, видане редакцією, інший документ, що посвідчує особу журналіста, виданий творчою спілкою журналістів, іншим фаховим об'єднанням журналістів, статутами яких передбачається забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів журналістів.

Професійна діяльність журналіста ґрунтується на принципах незалежності та неупередженості, відповідальності, професіоналізму, дотримання ним прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, поваги до загальновизнаних моральних цінностей.

Журналіст у своїй діяльності керується нормами журналістської етики, що визначаються органами саморегулювання і дотримання яких є моральним обов'язком журналіста.

Стаття 2. Правова основа професійної діяльності журналіста

1. Правовою основою професійної діяльності журналіста є Конституція України, цей Закон та інші законодавчі акти України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 3. Професійна підготовка журналіста

1. В Україні створені умови для здобуття професійної освіти журналістів, перепідготовки та підвищення кваліфікації через систему відповідних навчальних закладів.

Відсутність професійної освіти не є перешкодою для провадження професійної діяльності журналіста.

Розділ II

Права, свободи та обов'язки журналіста

Стаття 4. Права та свободи журналіста

1. Журналіст під час провадження професійної діяльності користується загальновизнаною свободою думки і слова, свободою вираження поглядів та має право:

1) вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію в усному, письмовому або іншому вигляді -- на свій вибір;

2) безперешкодно одержувати інформацію від (з) будь-якого не забороненого законом джерела;

3) безперешкодно створювати і опрацьовувати твори, поширювати інформацію та ідеї, погляди і переконання, судження та коментарі через засоби масової інформації;

4) безперешкодно придбавати та користуватися технічними пристроями, обладнанням і матеріалами, що необхідні для забезпечення його професійної діяльності;

5) запитувати усну, письмову інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі -- установи та організації), їх посадових осіб та одержувати відповідну інформацію у першочерговому порядку;

6) відвідувати установи та організації, бути прийнятим їх посадовими особами, присутнім на сесіях, засіданнях, нарадах, брифінгах, інших публічних заходах;

7) на вільний доступ до статистичних, архівних, бібліотечних, музейних та інших матеріалів і документів або їх фрагментів, за винятком тих, що містять державну чи іншу таємницю, яка охороняється законом;

8) відкрито здійснювати записи із застосуванням технічних засобів, робити виписки та копії з документів або їх фрагментів, за винятком тих, що містять державну чи іншу таємницю, яка охороняється законом;

9) звертатися до спеціалістів під час перевірки одержаної інформації;

10) перебувати у разі пред'явлення редакційного посвідчення в місцях надзвичайних подій; використовувати під час провадження в таких місцях професійної діяльності всі доступні канали зв'язку;

11) використовувати, опубліковувати, оголошувати чи іншим способом відтворювати зміст документів, листів, інших матеріалів або їх фрагментів, поширювати інформацію, одержану з використанням прихованого аудіо- та відеозапису, кіно- і фотозйомки, якщо це не порушує конституційні права та свободи людини і громадянина, не є втручанням в їх особисте життя або необхідно в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, захисту прав людини і громадянина та вжито заходів щодо унеможливлення ідентифікації сторонніх осіб;

12) розповсюджувати твори, повідомлення і матеріали за своїм підписом, під псевдонімом або без підпису, відкликати свій підпис під твором, повідомленням чи матеріалом, зміст якого, на думку журналіста, було спотворено в процесі редакційної підготовки, або забороняти чи обмежувати поширення такої інформації;

13) не повідомляти про джерело інформації, за винятком випадків, коли така інформація обнародується за рішенням суду;

14) відмовитися від виконання доручення редакції, якщо воно суперечить законодавству або журналістській етиці. Така відмова не може бути підставою для розірвання власником (засновником) засобу масової інформації трудової угоди з журналістом.

Перелік прав та свобод журналіста, передбачених цим Законом, не є вичерпним. Права та свободи журналіста можуть бути обмежені лише законом.

Журналіст має право на захист свого життя, здоров'я, честі та гідності як особа, що виконує громадянський обов'язок.

Стаття 5. Обов'язки журналіста

1. У процесі провадження професійної діяльності журналіст зобов'язаний:

1) дотримуватися вимог законодавства і норм журналістської етики;

2) бути добросовісним, робити все можливе для перевірки достовірності одержаної ним інформації;

3) подавати для поширення повну, точну, об'єктивну і вірогідну інформацію;

4) неупереджено ставитися до груп людей або окремих осіб за расовими, національними, статевими, мовними, релігійними ознаками, політичними переконаннями;

5) одержувати згоду особисто від особи або її законних представників на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про неї, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини;

6) пред'являти під час провадження професійної діяльності редакційне посвідчення або інший документ, що посвідчує особу журналіста;

7) з повагою ставитися до прав, законних інтересів, честі та гідності людини і громадянина, ділової репутації юридичних осіб;

8) задовольняти прохання осіб, які надали відомості, про зазначення джерела інформації, а також наводити посилання на автора цитованого висловлювання, якщо воно оприлюднюється вперше;

9) не розголошувати відомості про джерела інформації та особу, яка надала відомості за умови нерозголошення її імені, крім інформації, яка обнародується за рішенням суду, а також не використовувати відомості у власних інтересах або в інтересах третіх осіб;

10) не розголошувати інформацію, що прямо чи опосередковано вказує на дитину, яка скоїла чи підозрюється в скоєнні злочину або адміністративному правопорушенні чи яку визнано потерпілою, без згоди самої дитини і (або) її законного представника;

11) дотримуватися, перебуваючи в місцях збройних конфліктів, вчинення терористичних актів, ліквідації небезпечних злочинних груп, вимог щодо нерозголошення планів спеціальних підрозділів, не допускати пропагування дій терористів та інших злочинних груп, їх вчинків і заяв, спеціально інспірованих для засобів масової інформації, не виступати в ролі арбітра, не втручатися в інцидент.

Стаття 6. Неприпустимість зловживання правами та

свободами журналіста

1. Журналіст не може використовувати засоби масової інформації для:

1) поширення відомостей, розголошення яких забороняється законодавством України;

2) пропаганди винятковості, переваги або неповноцінності громадян за їх релігійними, національними, расовими, соціальними ознаками;

3) поширення у власних інтересах або в інтересах його родичів недобросовісної або прихованої реклами чи інших матеріалів, у яких висвітлено діяльність юридичних та фізичних осіб.

2. Журналіст не може використовувати в теле-, радіо-, відео-, кінопрограмах, документальних фільмах тощо прихованих вставок, які впливають на підсвідомість і (або) зашкоджують здоров'ю людей.

3. Журналіст не може використовувати своє службове становище в інтересах кандидата на будь-яку виборну посаду, довіреною особою якого він є, або в інтересах політичної партії, виборчого блоку, членом яких він є або яким надає будь-які оплачувані чи неоплачувані послуги, перебуваючи з ними у трудових або цивільно-правових відносинах чи на громадських засадах.

Стаття 7. Відповідальність за зловживання правами та свободами журналіста

1. Зловживання правами та свободами журналіста тягне за собою відповідальність згідно із законами України.

Розділ III

Гарантії професійної діяльності ЖУРНАЛІСТІВ

Стаття 8. Державні гарантії професійної діяльності журналістів

1. Держава гарантує реалізацію прав і свобод журналістів шляхом:

1) покладення обов'язків на установи та організації, їх посадових осіб подавати об'єктивну, вірогідну інформацію про свою діяльність та прийняті рішення;

2) встановлення порядку акредитації журналістів при установах та організаціях;

3) визначення особливостей соціального захисту журналістів з урахуванням специфіки їх професійної діяльності;

4) забезпечення соціальних гарантій журналістів;

5) встановлення відповідальності за порушення прав та свобод журналістів, перешкоджання їх професійній діяльності, переслідування журналіста у зв'язку з його професійною діяльністю, здійснення цензури.

2. Держава гарантує журналісту також відповідне реагування у разі посягання на його життя та здоров'я, фізичну безпеку, честь, гідність і майно, права та свободи.

Стаття 9. Акредитація журналіста

1. Акредитація журналіста при установах та організаціях здійснюється на підставі його заяви або офіційного подання редакції засобу масової інформації, зареєстрованого в установленому порядку.

У заяві, поданій журналістом, зазначається прізвище, ім'я та по батькові журналіста, його адреса, контактні телефони. До заяви додається копія документа, що посвідчує особу журналіста.

В офіційному поданні редакції зазначається повне найменування засобу масової інформації, дата і номер реєстрації, дані про засновників засобу масової інформації, тираж, періодичність виходу, територію поширення (мовлення), поштова та електронна адреси, номери телефонів і телефаксів редакції, прізвище, ім'я і по батькові журналіста (журналістів, що входять до складу творчої групи) та додаються копії редакційних посвідчень.

Журналісту видається акредитаційна картка, в якій зазначається строк її дії.

2. Установи та організації мають право відмовити в акредитації журналісту (журналістам, що входять до складу творчої групи), якщо подана у заяві або в офіційному поданні для оформлення акредитації інформація не відповідає дійсності. Така відмова може бути оскаржена в суді в установленому порядку.

Усі дії, пов'язані з акредитацією журналіста, повинні ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання суспільно значущої інформації через засоби масової інформації.

Стаття 10. Обов'язки установ та організацій, що здійснили

акредитацію журналістів

1. Установи та організації, що здійснили акредитацію журналістів, зобов'язані сприяти журналістам у провадженні їх професійної діяльності, завчасно їх сповіщати про місце та час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів, подавати одночасно усім акредитованим журналістам інформацію, призначену для засобів масової інформації, а також сприяти створенню умов для здійснення запису і передачі інформації до редакції, надавати журналістам для ознайомлення нормативно-правові акти, їх проекти, сприяти діяльності журналістів щодо організації інтерв'ю, коментарів посадових осіб, організовувати для журналістів необхідні консультації.

Для всіх акредитованих журналістів повинні бути створені умови, які сприяють їх роботі і не є дискримінаційними.

Стаття 11. Права та обов'язки акредитованого журналіста

1. Акредитований журналіст має право завчасно одержувати інформацію про місце та час проведення сесій, засідань, нарад, брифінгів та інших публічних заходів, що заплановані, вільно проходити до приміщення, бути присутнім на зазначених заходах установ та організацій, що його акредитували, крім випадків, коли ними згідно із законом прийнято рішення про проведення таких заходів у закритому режимі, здійснювати записи, у тому числі з використанням засобів аудіо- і відеотехніки, кіно- та фотозйомки, одержувати доступ до документів і матеріалів, за винятком тих, що містять державну чи іншу таємницю, яка охороняється законом, а також коментарі посадових осіб.

2. Акредитований журналіст зобов'язаний дотримуватися встановлених в установах та організаціях, що його акредитували, правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати їх діяльності, не втручатися в хід проведення заходу, на якому він присутній, за винятком випадків, коли такий захід спеціально організовано для журналістів, пред'являти акредитаційну картку, редакційне посвідчення або інший документ, що посвідчує особу журналіста.

Стаття 12. Припинення акредитації журналіста

1. Акредитація журналіста може бути припинена за рішенням установи та організації, що його акредитували.

Підставою для припинення акредитації журналіста є:

заява редакції про звільнення його з редакції або розірвання трудових чи цивільно-правових відносин з редакцією;

заява журналіста про припинення професійної діяльності журналіста;

заява редакції про припинення діяльності засобу масової інформації або рішення суду про припинення випуску чи ліквідацію засобу масової інформації;

неодноразове невиконання журналістом обов'язків акредитованого журналіста.

Письмове повідомлення із зазначенням підстави припинення акредитації видається журналісту і (або) надсилається редакції.

Рішення про припинення акредитації може бути оскаржене у суді в установленому порядку.

Стаття 13. Акредитація в Україні іноземного журналіста

1. Акредитація іноземного журналіста здійснюється Міністерством закордонних справ України відповідно до правил про акредитацію, затверджених Міністерством закордонних справ України.

Стаття 14. Особливості соціального захисту журналістів з

урахуванням специфіки їх професійної діяльності

1. Підставою для застосування окремих і особливих механізмів соціального захисту журналістів є такі специфічні умови їх професійної діяльності:

1) інтенсивність інтелектуальної праці, ненормований робочий день за умови жорсткої регламентації редакційного і технологічного процесу підготовки та випуску видань і програм;

2) значна суспільна впливовість роботи, високий рівень соціальної відповідальності за результати праці;

3) постійне велике морально-психологічне навантаження і напруженість, виконання службових обов'язків і творчих планів у стресових ситуаціях;

4) систематичне перебування у відрядженнях та поїздках, зокрема у місцях надзвичайних подій. Провадження професійної діяльності в екстремальних умовах, виконання спеціальних завдань з ризиком для здоров'я і життя;

5) необхідність проводити власний пошук нової інформації та її джерел, наявність об'єктивних і суб'єктивних труднощів та перешкод під час збирання інформації;

6) прояви морально-психологічного тиску, погрози та безпосередні дії, спрямовані проти журналіста під час виконання ним професійних обов'язків.

Стаття 15. Соціальні гарантії та соціальний захист журналіста

1. Журналістам гарантується право на охорону праці, одержання пільг та компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці, на медичний огляд, соціальне страхування, проведення всебічного розслідування внаслідок настання нещасних випадків, смерті і заподіяння шкоди здоров'ю під час виконання професійних обов'язків, а також право на відповідне відшкодування згідно із Законом України “Про охорону праці” з обов'язковим урахуванням у колективних договорах специфіки професійної діяльності журналіста.

Журналісти підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства. Журналісти, які працюють самостійно, можуть укладати договори страхування особисто. Страхування журналістів повинне бути передбачено у контрактах, угодах і (або) колективних договорах.

2. Журналісти мають право на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів та санаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників) засобів масової інформації.

3. Розмір заробітної плати журналістів регулюється законодавством з урахуванням специфіки та особливих умов професійної діяльності журналіста, визначених цим Законом. Заробітна плата журналіста включає посадовий оклад, установлені нормативно-правовими актами надбавки, доплати, авторський гонорар, премії. Розмір заробітної плати журналіста встановлюється у галузевих та регіональних угодах, укладених з профспілками, колективних договорах з урахуванням джерел фінансування відповідно до вимог законів, інших нормативно-правових актів України.

4. Редакції можуть відряджати журналістів для виконання службових обов'язків у місця надзвичайних подій за умови гарантування відшкодування збитків, обов'язкових виплат і пільг, установлених відповідно до законодавства про охорону праці та соціальний захист громадян. Відшкодування збитків, заохочення і надання пільг журналістам, які виконують (виконували) службові обов'язки у місцях надзвичайних подій, забезпечують власники (засновники) засобу масової інформації. У разі неможливості надати такі гарантії редакції не мають права відряджати журналістів у місця надзвичайних подій. Редакції зобов'язані забезпечити відряджених журналістів та інших працівників належними документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення особи представника преси.

У разі поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час провадження професійної діяльності у місцях надзвичайних подій, журналіст має право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, але не раніше ніж за 5 років до досягнення встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу не менше ніж 25 років для чоловіків і не менше ніж 20 років для жінок.

5. Журналісти, які живуть і працюють у сільській місцевості, селищах міського типу, мають право на безоплатне користування житлом, опаленням і освітленням за методикою, встановленою для надання пільг вчителям та працівникам культури, які проживають в сільській місцевості.

6. У разі смерті журналіста власник (засновник) засобу масової інформації надає його сім'ї матеріальну допомогу та допомогу в організації похорону. Витрати на похорон журналіста, який загинув під час виконання професійних обов'язків, ритуальні послуги, спорудження надгробка повністю здійснюються за рахунок власника (засновника) засобу масової інформації.

7. Журналісти, редакції, творчі спілки, інші фахові об'єднання журналістів мають право засновувати спеціальні фонди для відповідного відшкодування журналістам або їх близьким родичам збитків, завданих внаслідок настання нещасних випадків, смерті або заподіяння шкоди здоров'ю під час виконання професійних обов'язків, у випадках, коли страхові виплати є недостатніми або відсутніми.

Стаття 16. Особливості соціального захисту журналістів, які працюють у редакціях державних і комунальних засобів масової інформації

1. Стаж роботи журналістів у редакціях державних і комунальних засобів масової інформації зараховується до стажу державної служби, а стаж державної служби зараховується до стажу роботи журналістів у редакціях державних і комунальних засобів масової інформації.

Заробітна плата журналістів у редакціях зазначених засобів масової інформації дорівнює розміру середньої заробітної плати працівників відповідної кваліфікації та посадового рівня органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які є засновниками (співзасновниками) засобів масової інформації, та обчислюється відповідно до порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Журналісти одержують надбавки, користуються пільгами, передбаченими для державних службовців відповідної категорії посад.

При нарахуванні пенсії журналістам державних і комунальних засобів масової інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю. Особи, які мають страховий стаж для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі не менше 20 років стажу роботи на посадах журналістів державних та комунальних засобів масової інформації, пенсія призначається за нормами Закону України “Про державну службу” незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”.

Стаття 17. Умови звільнення журналіста від відповідальності

1. У разі коли через засіб масової інформації поширено подану журналістом недостовірну інформацію, яка принижує честь, гідність, ділову репутацію особи або порушує її права та законні інтереси, журналіст не несе відповідальність, якщо:

1) інформація містилася в офіційних повідомленнях чи поширена через офіційні засоби масової інформації установ та організацій, або одержана від установ та організацій у письмовому вигляді;

2) інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб установ та організацій, їх прес-служб, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів;

3) інформація поширювалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації;

4) інформація вже була поширена іншим засобом масової інформації, який зареєстрований в установленому порядку, і є посилання на нього;

5) судом встановлено, що журналіст діяв добросовісно та зробив усе можливе для перевірки достовірності одержаної ним інформації;

6) інформація, що містить державну чи іншу таємницю, яка охороняється законом, одержана законним шляхом або є суспільно значущою;

7) звільнення від відповідальності передбачено іншим законом.

2. Журналіст не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення думок, переконань або суджень, за допомогою яких дає оцінку чому-небудь, виявляє ставлення до кого-небудь, погляд на що-небудь, у тому числі критику, а також за висловлювання з використанням образної мови, гіпербол, алегорії, сатири, інших мовних засобів (крім нецензурних, лайливих). Погляди, думки, переконання або судження не підлягають спростуванню та доведенню їх достовірності.

3. У разі розгляду судом спору щодо заподіяної моральної (немайнової) шкоди між журналістом як відповідачем та організацією, політичною партією, виборчим блоком, їх посадовою особою (посадовими особами), іншою публічною особою як позивачем суд може призначити компенсацію за заподіяння моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста. Суд враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового спростування недостовірної інформації, відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд може відмовити у компенсації за заподіяння моральної (немайнової) шкоди.

Умислом журналіста є таке його ставлення до поширення інформації, коли він усвідомлював недостовірність інформації та бажав настання негативних наслідків для особи, про яку поширена інформація.

Стаття 18. Заборона перешкоджанню професійній діяльності журналіста

1. Умисне перешкоджання професійній діяльності журналіста та (або) переслідування журналіста під час провадження професійної діяльності, здійснювані посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою, тягне за собою кримінальну відповідальність згідно із Кримінальним кодексом України. Інші порушення прав і свобод журналіста тягнуть за собою адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність.

2. Цензура як умисне перешкоджання професійній діяльності журналіста у формі вимог до нього з боку установ та організацій, їх посадових осіб або працівників щодо попереднього узгодження повідомлення (крім випадків, коли таку вимогу ставить автор або особа, яка дає інтерв'ю), а також контроль за змістом інформації, накладення заборони на розповсюдження повідомлень, творів (статей, програм, передач, фотоілюстрацій тощо), їх окремих частин або перешкоджання в будь-якій формі їх створенню, тиражуванню і (або) поширенню забороняється.

3. Втручання установ та організацій, їх посадових осіб або працівників у сферу професійної діяльності журналіста, вимагання від журналіста будь-яких відомостей, одержаних під час провадження ним професійної діяльності, а також огляд, розголошення чи вилучення документів без його згоди, крім випадків, передбачених законом, забороняється.

Відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв'язку з провадженням ним професійної діяльності або перешкоджання його професійній діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких самих дій проти працівника правоохоронного органу.

4. Професійна діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.

Розділ IV

САМОРЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ

ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТА

Стаття 19. Принципи саморегулювання

1. Журналісти з власної ініціативи можуть створювати у визначених законодавством для об'єднань громадян організаційно-правових формах органи саморегулювання, які діють відповідно до своїх статутів.

2. Органи саморегулювання представляють інтереси журналістів в установах та організаціях, установлюють норми та затверджують правила (кодекси) журналістської етики, сприяють підвищенню професійного рівня журналістів, мають право брати участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, проводити незалежну експертизу творів, повідомлень засобів масової інформації на предмет встановлення їх відповідності нормам журналістської етики, виконувати методичну роботу і здійснювати видавничу діяльність, створювати спеціальні фонди, пред'являти в установленому порядку позови до суду, господарського суду в інтересах невизначеного кола осіб, розглядати індивідуальні скарги про порушення журналістами норм журналістської етики, здійснювати інші права, які передбачені їх статутами та законодавством України.

Розділ V

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 20. Рівність журналістів

1. Іноземні журналісти, які акредитовані в Україні, а також ті, які є працівниками засобів масової інформації, що зареєстровані в Україні, незалежно від їх громадянства користуються нарівні з українськими журналістами правами та виконують обов'язки під час провадження професійної діяльності журналіста.

2. Держава сприяє видачі іноземним журналістам відповідних документів для провадження ними своєї професійної діяльності.

3. Обмеження щодо ввезення та вивезення журналістами професійного обладнання не допускається, крім випадків, передбачених законодавством.

Стаття 21. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2.Внести зміни до таких законів України:

1) у Законі України “Про інформацію” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650; 2003 р., № 28, ст. 214):

у статті 451:

назву статті викласти у такій редакції:

“Стаття 451. Заборона цензури та заборона втручання у діяльність засобів масової інформації з боку органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб”;

у частині другій слова “у професійну діяльність журналістів” замінити словами “у діяльність засобу масової інформації”;

частину четверту виключити;

у частині четвертій статті 471 слова “та журналістів” і “та соціальний захист журналістів” виключити;

2) у Законі України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 1, ст. 1; 2004 р., № 7, ст. 41, № 16, ст. 238, № 32, ст. 394):

статті 25, 26 і 27 виключити;

у статті 40:

назву статті викласти у такій редакції:

“Стаття 40. Створення представництв зарубіжних друкованих засобів масової інформації”;

частину третю виключити;

у пункті 3 частини другої статті 41 слова “, встановлених цим Законом” виключити;

статтю 43 виключити;

3) статтю 3 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 49, ст. 299) виключити;

4) у Законі України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 50, ст. 302; 2002 р., № 2, ст. 5, № 29, ст. 200, № 50, ст. 368; 2003 р., № 28, ст. 214; 2006 р., № 1, ст. 18):

назву Закону викласти у такій редакції:

“Про державну підтримку засобів масової інформації”;

в абзаці першому преамбули Закону слова “та соціального захисту журналістів” виключити;

абзац п'ятий пункту “в” частини першої статті 1 виключити;

у статті 2 виключити:

частину четверту;

у частині п'ятій слова “методики і порядку регулювання заробітної плати, охорони праці і соціального захисту журналістів”;

розділ IV виключити;

у частині другій статті 19 слова “та в індивідуальну професійну творчу діяльність журналістів” виключити;

у назві статті 21 слова “та соціальний захист журналістів” виключити;

5) доповнити пункт 3 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49--51, ст. 376; 2005 р., № 29, ст. 382; 2006 р., № 4, ст. 62) абзацом сьомим такого змісту:

“журналісти у разі поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час провадження професійної діяльності у місцях надзвичайних подій, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.”.

У зв'язку з цим абзаци сьомий і восьмий вважати відповідно абзацами восьмим і дев'ятим;

6) статтю 45 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155) виключити.