Geum.ru

Навчально-виховний комплекс „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 гімназія м. Копичинці

Вид материалаДокументы

Содержание


Подумай про день сьогоднішній і віки
Природні джерела опромінення
Таблиця 2.1 – Викиди інертних газів (ІРГ), довгоживучих радіонуклідів (ДЖН) та 131
Радіоактивне забруднення компонентів біосфери
Радіоактивне забруднення у водних об'єктів
Радіаційне забруднення території населених пунктів Чернівецької та Тернопільської областей.
Список використаної літератури
Подобный материал:
Міністерство освіти і науки України

Мала академія наук України

Тернопільське обласне комунальне територіальне відділення МАН

Навчально-виховний комплекс „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 - гімназія”

м.Копичинці

Гусятинського району Тернопільської області


Секція математики


Проблеми довкілля і математика


Роботу виконала

Типа Тетяна Ігорівна

учениця 9А класу

Навчально-виховний

комплекс „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1- гімназія” м.Копичинці

Гусятинського району


Керівник:

вчитель математики

Рога Ольга Григорівна


Копичинці, 2007


Подумай про час - про все, що було,

Подумай про день сьогоднішній і віки,

Що прийдуть за ним.

Уолт Уїтмен


Більшість людей на Землі ще не зайняті своєю головною справою -прикрашанням землі, двору, вулиці, берегу ріки.

І.Шкляревський

План
  1. Вступ.
  2. Природні джерела опромінення.
  3. Радіоактивне забруднення компонентів біосфери.
  4. Радіоактивне забруднення водних об'єктів Чернівецької та Тернопільської областей. Побудова графіків.
  5. Радіаційне забруднення території населених пунктів Чернівецької та Тернопільської областей. Побудова діаграм.
  6. Література

Вступ

Кожен із нас не байдужий до того, що з нами відбувається щоденно, і кожен добре розуміє, що Земля наш спільний дім і іншого немає і бути не може. Найголовнішою проблемою людства є проблема виживання - проблема, що стосується кожної людини, кожної живої істоти. Ніякі блага цивілізації не замінять чистого повітря, вільних від шкідливих домішок продуктів харчування і води. Ми повинні усвідомити, що нерозумні дії людей на планеті Земля у найближчий час можуть призвести до великих нещасть і бід. Людство стоїть на порозі екологічної катастрофи.

Сучасна екологія є однією з головних фундаментальних наук про взаємовідносини живої та неживої Природи. Це наука про середовище нашого існування, його живі і неживі компоненти, взаємозв'язки між ними: людиною, рослинним і тваринним світом. Це наука про узгодження Стратегії Природи та Стратегії людини.

Основні завдання науки про довкілля є вивчення загального стану сучасної біосфери.

Протягом усієї історії розвитку біосфери на живі організми нашої планети постійно діяли іонізуючі випромінювання, бо наявність їхніх полів -невід'ємна частина довкілля. Рівень радіації, властивий природному радіаційному фону, до якого за мільйони років еволюції життя на нашій планеті адаптоване, необхідний для нормального функціонування біоекосистем. Проте дедалі актуальною стає проблема впливу іонізуючого випромінювання на довкілля. Це пов'язано з невпинним зростанням кількості радіоактивних речовин внаслідок використання їх у медицині, промисловості, наукових дослідження, для військових цілей. Не контролююче застосування енергії атома призводить до підвищення радіоактивності навколишнього середовища, згубно впливають на всі живі організми.

На сьогодні стоїть завдання вивчення радіоактивного випромінювання як шкідливого фактора впливу на людей і об'єкти навколишнього середовища.

Дані знання необхідні для протидії негативного впливу іонізуючої радіації, для гарантування безпеки та збереження здоров'я і працездатності людей в умовах забруднення. Особливо доцільним є дослідження іонізуючого випромінювання на біоекосистеми в Україні, в Чернівецькій та Тернопільській областях, зокрема, адже дані території зазнали значного радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що ще сотні років буде важливим дозоутворюючим фактором.

Для вирішення основних завдань екології таких як вивчення біосфери, як цілісної природної системи, раціонального використання й охорони природних ресурсів, вивчення різних видів забруднень середовища та методів боротьби з ними, широко використовується математична наука.

Метою даної роботи є: дослідження радіоактивності та поширення ізотопів штучного походження у довкіллі Чернівецької та Тернопільської областей. Мета роботи визначила наступні завдання:
    • дослідити рівні радіаційного забруднення об'єктів навколишнього середовища даних областей та динаміку їх змін у часі;
    • дослідити особливості міграції радіонуклідів чорнобильського походження та їх впливу на біологічні системи.

Таким чином, об'єктом є довкілля Чернівецької та Тернопільської областей, предметом дослідження - радіоактивне забруднення компонентів довкілля.

Природні джерела опромінення

Протягом усієї історії розвитку біосфери на живі організми нашої планети постійно діяли іонізуючі випромінювання, бо наявність їхніх полів - невід'ємна властивість довкілля. академік В.І. Вернадський наголошував, що життя на землі виходить із двох джерел - сонячного світла та енергії атомного розпаду.

За звичайних умов будь-який організм найбільшу дозу опромінення одержує від природних джерел іонізуючих випромінювань, насамперед, від природних радіоактивних елементів.

Радіоактивність атмосфери над сушею змінюється у значних межах залежно від концентрації породи родоначальників радіоактивних рядів.

Коливання радіоактивності у повітрі в одному і тому ж пункті зумовлюється метеорологічними, кліматичними та іншими факторами, які впливають на температуру, тиск, вологість, швидкість вітру, стан грунту, інтенсивність опадів.

Головні джерела радіоактивності поверхневих вод - гірські породи та підземні води. Другорядним джерелом є атмосферні опади.

Ступінь радіоактивності річкових вод залежить від їх мінералізації, радіоактивності порід та деяких фізико-хімічних властивостей людини. Річкова вода у середньому має меншу сумарну радіоактивність, ніж морська.

Радіоактивність річок - величина непостійна, вона залежить від сезонних змін характеру живлення. У період весняної повені радіоактивність води знижується; лише перші порції талої і дощової води, які змивають усі радіоактивні речовини, що випали на поверхню грунту взимку, можуть викликати різке короткочасне підвищення радіоактивності річкової води.

Радіаційний стан озерних вод тісно пов'язаний із хімічним складом води приток та підземних вод, що живлять озеро. Головним джерелом надходжень радіоактивних елементів у підземні води є гірські породи.

До океану радіоактивні речовини потрапляють переважно внаслідок вивітрювання гірських порід, стоку з поверхневими та підземними водами радіоактивних речовин.

Найбільший внесок у природну радіоактивність дають калій-40, торій, радій.

До основних штучних джерел радіоактивних забруднювачів відносять:

- застосування радіоізотопів у народному господарстві (у різних галузях промисловості і сільському господарстві та в побуті);

- уранова і радіохімічна промисловість, підприємства ядерної енергетики;

- ядерні вибухи при випробуваннях ядерної зброї;

- застосування радіонуклідів у медицині.

Проте, наскільки глибоко в побут людини ввійшла радіація свідчать такі фактори: для одержання стійкої фарби на банкнотах застосовується вуглець-14; для додання блиску штучним фарфоровим зубам використовують уран і цезій; уран і торій використовують при виробництві оптичного скла, керамічного і скляного посуду; солі радію застосовують при виготовленні фарб, що світяться тощо.

У промисловості за допомогою радіонуклідів здійснюється контроль технологічних процесів, перевірка зварних з'єднань і дефектів у відлитих деталей. Радіоактивні джерела застосовують у вимірювальній техніці, каротажі свердловин.

Використання радіонуклідів у ролі так званих мічених атомів дозволило вивчити нові закономірності і зробити важливі відкриття в біології, хімії, металургії та інших галузях народного господарства.

В останній час з'явилася небезпека радіоактивного забруднення довкілля у зв'язку з використанням радіоактивних речовин у космічних дослідженнях.

Іонізуюче випромінювання знайшло широке застосування в сільському господарстві. На цей час склалися наступні напрямки використання радіоактивних речовин: для одержання мутацій і використання їх у селекційній роботі при виведенні нових сортів у рослинництві, для підвищення продуктивності сільськогосподарських рослин шляхом передпосівного опромінення насіння, для подовження термінів зберігання продукції рослинництва без істотної зміни і якості, використання для боротьби з комахами - шкідниками зерна, борошна, крупи, застосування радіаційних технологій у тваринництві і ветеринарії.

Виробництво енергії на атомних електростанціях супроводжується викидами радіонуклідів у довкілля навіть за умов нормального функціонування цих електростанцій.

Для забезпечення функціонування атомних електростанцій здійснюється так званий ядерний паливний цикл: видобування і переробка уранової руди, виробництво ядерного палива, транспортування радіоактивних відходів та їх поховання.

Забруднення розпочинається вже на стадії добування сировини, тобто на уранових рудниках. Опромінення населення яке проживає поблизу рудників і гідрометалургійних заводів пов'язане з надходженням у довкілля газоподібних, твердих і рідких відходів, які утримують в природі радіоактивні речовини -переважно уран та дочірні продукти його розпаду. Із уранових рудників із вентиляційним повітрям в атмосферу викидається радон.

Безаварійне працюючий реактор є постійним постачальником у приміщення станції і навколишнє середовище радіонуклідів штучного походження, відсутніх у біосфері, тому несучих небезпеку для живих об'єктів, бо до них еволюційно вони не адаптовані. Повністю виключити поступання цих речовин в атмосферу, воду і грунт неможливо.

У районах розміщення АЕС оцінка їхнього впливу на довкілля проводиться на основі аналізу газоаерозольних викидів в атмосферу з вентиляційних труб енергоблоків та скидів у водойми, а також за результатами радіаційного моніторингу навколишнього середовища. Законодавством України встановлені спеціальні дозові межі опромінення, які мінімізують радіаційний вплив АЕС на населення. Ці межі є базовими для визначення контрольного рівня допустимих скидів і викидів для кожної АЕС.

У таблиці (1) наведені дані про викиди інертних газів, довгоживучих радіонуклідів Сз-131. І із вентиляційних труб атомних станцій України за 1999 та 2000 р.р., їхнє співвідношення та співвідношення фактичних викидів вказаних груп радіонуклідів за 2000 р. до контрольного рівня викиду ( у відсотках ) для кожної станції.

Для більшості АЕС України викиди з вентиляційних труб не перевищують значень контрольних рівнів. Винятком є лише Чорнобильська АЕС, де значення фактичних викидів усіх груп радіонуклідів у кілька разів перевищують встановлені

Таблиця 2.1 – Викиди інертних газів (ІРГ), довгоживучих радіонуклідів (ДЖН) та 131І з вентиляційних труб атомних станцій України у 1999 та 2000 рр.



Атомні станції
ІРГ (МБк/рік)
ДЖН (МБк/рік)
31І (МБк/рік)

Запорізька АЕС
Дані 1999 р.
6,8-107
1,10-102
1,2 103

Дані 2000 р.
6,3-107
3,04-102
1,7103

Відношення 2000 р. / 1999 р., %
92,64
92,64
171,2

Контрольні рівні (КР)
1,485109
1,08105
2,7105

Відношення 2000 р. / КР, %
4,24
0,28
0,63

Рівненська АЕС
Дані 1999 р.
1,235108
1,32104
1,717103

Дані 2000 р.
1.72108
3,84102
1.51104

Відношення 2000 р. / 1999 р., %
139,27
290,9
87,94

Контрольні рівні (КР)
1,56109
1.35104
1,35104

Відношення 2000 р. / КР, %
11,02
2,84
11,12

Хмельницька АЕС
Дані 1999 р.
3,12107
8,765101
2,687102

Дані 2000 р.
1,24107
1,13102
3,75102

Відношення 2000 р. / 1999 р., %
39,74
128,92
139,56

Контрольні рівні (КР)
1,08109
1.015105
6,75105

Відношення 2000 р. / КР, %
1,15
0,11
0,05

Чорнобильська АЕС
Дані 1999 р.
7,172107
3,465103
2,603103

Дані 2000 р.
8,72109
5,4105
3,69105

Відношення 2000 р. / 1999 р., %
12158
15584
14175

Контрольні рівні (КР)
6,57108
1,35105
6,75104

Відношення 2000 р./КР, %
1327
400
54,6

Південно-Українська АЕС
Дані 1999 р.
9,102108
1,265102
9,34104

Дані 2000 р.
1,02108
2,0102
3,19103

Відношення 2000 р. / 1999 р, %
11,2
158,0
3,42

Контрольні рівні (КР)
8,78108
4,19104
4,19104

Відношення 2000 р. / КР, %
11,6
0,48
7,61

для них контрольні рівні, а також викиди довгоживучих нуклідів на Південно­Українській АЕС. Слід також визнати певне збільшення викидів радіонуклідів у 2000 р. порівняно з 1999 р.

Особливе місце серед забруднювачів довкілля посідають аварії з викидом

радіоктивних речовин.

26 квітня 1986 р. на Чорнобильській АЕС сталася аварія, яка за масштабами викиду в довкілля радіоактивних речовин не має аналогів у світі. Аварія була наслідком недосконалості власне конструкції реактора та істотних відхилень у режимі його експлуатації. Катастрофа розпочалася різким зростанням нейтронного потоку, збільшенням енерговиділення, що призвело до руйнування активної зони реактора, різкого підвищення температури. При цьому утворилися суміші речовин, які спричинили потужні вибухи, що вщент зруйнували реактор, котрий повністю розгерметизувався, у зв'язку з чим розпочалося виділення радіоактивних речовин у довкілля. Утворений струмінь піднімався на висоту до 1,5 км. Із цього радіоактивного струменя вітром відшматовувалися з різних висот маси радіоактивних речовин, які у вигляді радіоактивних хмар випадали на поверхню землі, забруднюючи території.

Зміни метеорологічних умов під час викидів із реактора радіоактивних матеріалів зумовили складну картину забруднення великих територій не лише в Україні, Білорусії й Росії, а також багатьох країнах Європи.

Рух радіоактивних хмар, з яких радіонукліди у складі опадів потрапляли на поверхню Землі, спричинив формування так званих слідів. Найчіткіше проявився західний слід, що являє собою вузьку смугу, яка тягнеться до Польщі. Другим за інтенсивністю радіонуклідного забруднення є північний слід. Проте він набагато ширший, ніж західний, і тому загальна активність радіонуклідів тут істотно вища. З цим слідом пов'язане забруднення радіонуклідами країн Скандинавії. Широким, віялоподібним є південний слід. Формування східного сліду зумовило забруднення кількох областей Росії. Зони з підвищеними активностями радіонуклідів утворилися також на території Швеції, Фінляндії, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Греції, Болгарії, Румунії, Грузії.

В У країні підвищення потужної дози спостерігається на більшій частині території. Західний слід охоплює Київську, Житомирську області, північ Рівненської та північно-східну частину Волинської областей.

Південний слід зумовив забруднення Київської, Черкаської, Кіровоградської, частково Вінницької, Одеської та Миколаївської областей.

Від південного сліду відгалузився слід у західному напрямі й зумовив забруднення частин Вінницької, Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської та Чернівецької областей.

Радіоактивне забруднення компонентів біосфери


Дія радіації на живий організм викликає ланцюжок зворотних і незворотних змін, які призводять до тих чи інших біологічних наслідків. Наслідки залежать від

величини впливу, умов і тривалості опромінення.

Патологічні наслідки радіації численні та різноманітні. Основні з них такі:

а) гостре захворювання, спричинене інтенсивним опроміненням (променева хвороба);

б) хронічні порушення деяких функцій (лейкопенія - зменшення кількості лейкоцитів у крові);

в) гострі наслідки локального опромінення великої дози (променеві опіки);

г) віддаленні наслідки опромінення (пухлини, катаракти).

Рослини і тварини мають різну чутливість до радіації. Причина цього повністю ще не з'ясована. Найменш чутливі - одноклітинні організми і бактерії, а найчутливіші - ссавці.

Найвразливіші до опромінення - щойно народженні діти та літні люди. Широкомасштабне забруднення грунтів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС радіонуклідами цезію та стронцію спонукало до проведення численних досліджень характеру їх впливу на рослину. Накопичення радіоактивних речовин рослинами із грунту є основним шляхом надходження їх у їжу людини та корм тварин.

На різних грунтах стійкість закріплення радіонуклідів неоднакова. Міцніше вони сорбуються в чорноземах. На кислих грунтах радіоактивні речовини більш рухливі. Щоб зменшити ступінь міграції, проводять вапнування грунтів, бідних на обмінний кальцій.

Отже, Cs-137 у грунтах значно більше, ніж Sr-90, але перший міцніше закріплюється мінеральною частиною грунту.

Ізотопи стронцію та цезію є хімічними аналогами кальцію та калію відповідно. Тому, якщо у грунтах мало кальцію і калію, то рослини інтенсивніше сорбують їх радіоактивних родичів.

Радіостійкість рослин істотним чином залежить від стану, в якому перебуває рослина в момент опромінення: радіостійкість насіння зазвичай на 1-2 порядки вища, ніж рослини, що вегетує. Найменш чутливі до радіації в різних фазах розвитку квасоля, кукурудза, жито, пшениця і більш стійкі - льон, конюшина, люцерна, рис, томати.

Велику роль відіграє ліс у міграції радіонуклідів по території суходолу. Ліси не дають радіоактивним елементам поширюватись по території.

Варто зазначити, що найбільш радіочутливі рослини хвойних порід (сосна гине уже при дозі 600 рад), а стійкість листяних дерев в 10-15 раз вища порівняно із хвойними. Прикладом негативної дії існуючого випромінювання на довкілля є "рудий ліс". Це ліс, що загинув у 30-кілометровій зоні внаслідок сильного переопромінення (8-10 тис. рад). У ньому трапилась екологічна катастрофа: загибель сосни - харчової основи всього живого - призвела до нового руйнування трофічної піраміди. Загинули тварини, втратили корм птахи, постраждали навіть стійкі до радіації мурахи. За межами "рудого лісу" уже в 1987 році у багатьох дерев спостерігались морфологічні аномалії. Так, у більшості сосен та ялин сформувалась гігантська хвиля. Гігантизм листків зафіксовано і в ряді листяних порід, зокрема, у червоного дуба.

Радіоактивне пошкодження рослин проявляється в гальмуванні росту, зниженню врожайності, репродуктивної здатності насіння, а при великих дозах викликає загибель рослин. Та основна небезпека полягає в тому, що по ланцюгах живлення радіоактивні речовини потрапляють в організм і загрожують внутрішньому опроміненню.

Науковий комітет ООН щодо дії атомної радіації підкреслює, що продукти тваринництва відносяться до основних джерел надходження радіонуклідів до організму людини.

Радіоактивні елементи можуть надходити в організм тварин через органи дихання, шлунково-кишковий тракт і поверхню шкіри.

Радіоактивне забруднення у водних об'єктів

Чернівецької та Тернопільської областей

Радіаційний стан водних об'єктів Чернівецької та Тернопільської областей сформувався під впливом гідрометеорологічних умов та викидів радіонуклідів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. 3 метою контролю стану рівнів радіонуклідного забруднення здійснюється аналіз вод річок Дністер, Прут та Серет на визначення показників поверхневої активності ізотонів цезію-137+ 134.

Відбір проб на р. Дністер проводиться на контрольних створах біля м.Заліщики, м.Мельниця-Подільська, м.Новодністровськ; на р.Прут на контрольних створах при вході в м.Чернівці, поблизу скиду з очисних споруд у с.Магала та с.Костичани; на р.Сірет - поблизу м.Старожинець та с.Порубне.

На рис 4.1, 4.2 представлений хід середньорічних показників питомої активності цезію-137+ 134 у водах р. Дністер в 1992-2004р.р.

Як видно з рис. 4.1, вміст ізотопів цезію істотно не змінюється протягом останніх 13 років.

Лише у 1993 році спостерігався різкий спад концентрації радіоцезію. Так у пробах води, відібраних біля м.Заліщики, у 1992 році даний показник становив відповідно 1,03 пКі/л і 0,75 пКі/л, а в 1993 році 0,50 пКі/л і 0,50 пКі/л. Прослідковується також тенденція до зменшення ізотопів цезію вниз по течії.

Лише на рис.1.2 спостерігається деяке підвищення вмісту цезїю-137+134 у водах біля м.Новодністровськ у 1999 році до 0,93 пКі/л. Мінімальні середньорічні зниження концентрації радіоцезію протягом періоду спостережень становлять 0,46 пКї/л у 2003 році у пробі, відібраній у м.Заліщики, 0,42 пКі/л у 2003 році поблизу с.Коропець, 0,39 пКі/л у 2002 році біля м. Мельниця-Подільська та в м. Новодністровськ верхній бар'єр - 0,37пКі/л у 1993 році і нижній бар'єр - 0,41пКі/л у 1994 році.

Слід зауважити, що якщо на рис 4.1 не виявляється ніяких закономірностей зміни середньорічної питомої активності даних радіоізотопів і не завжди співпадає хід зміни вмісту цезію в часі по створах, то на рис.4.2. співпадають періоди зростання та спадання даних показників у водах річки поблизу м.Новодністровськ.

Спостереження на протязі останніх 13 років за рівнями радіоактивних забруднень показують, що у водах р.Дністер вміст радіоцезію від показників, що вимагають "Допустимі рівні-97" в 10-15 разів.

На р.Прут проби води відбираються при вході в м. Чернівці, біля с.Магала та с.Костичани. Результати аналізу представлені у додатку 2 та рис.4.3. Тут теж не спостерігається суттєвих змін концентрації радіоцезію протягом даного часового періоду, окрім зниження вмісту Cs-137+134 у водах при вході в місто з 1,0пКі/л у 1992 році до 0,50пКі/л у 1993 році.

Радіоактивне забруднення вод р.Сірет досліджують на контрольних створах біля м.Старожинець та с.Порубне. Результати спостережень подано у додатку 3 і на рис. 4.4. Максимальна середньорічна поверхнева активність Cs-13 7+ 134 у пробах, відібраних поблизу м. Старожинець зареєстрована у 1992 році та 2001р. становить 0,69 пКі/л, мінімальна - 0,33 пКі/л у 1993 році. У воді біля с.Порубне найвища середньорічна концентрація ізотопів цезію зафіксована у 1997 і 1998 роках - 0,71 пКilл, а найнижча - у 1992 році склала 0,45 пКі/л.

Загалом, протягом усіх термінів відбору проб співпадають періоди збільшення та зменшення вмісту радіоцезію на вищевказаних створах. Слід вказати, що аналіз спостережень за 13 років не виявляє помітного зменшення концентрації цезію­137+ 134 у річці, проте дані показники знаходяться у допустимих концентраціях, причому є на 1-2 порядки меншими.

Додаток 1

Середньорічні результати гамма – спектрометричного аналізу проб води р. Дністер на вміст цезію – 137+134


Рік
Активність, пКі/л

м. Заліщики
с. Коропець
м. Мельниця-Подільськ
м. Новодністровськ(в/б)
м. Новодністровськ(н/б)

Мінім.
Макс.
Сер.
Мінім.
Макс.
Сер.
Мінім.
Макс.
Сер.
Мінім.
Макс.
Сер.
Мінім.
Макс.
Сер.

1992
0,36
1,70
1,03
0,40
1,10
0,75
-
-
-
0,43
1,50
0,97
-
-
-

1993
0,48
0,52
0,50
0,38
0,61
0,50
0,42
0,53
0,48
0,25
0,48
0,37
-
-
-

1994
0,59
0,67
0,63
0,55
0,91
0,73
0,46
0,76
0,61
0,26
0,62
0,44
0,25
0,57
0,41

1995
0,45
0,78
0,62
0,52
0,63
0,58
0,58
0,77
0,68
0,36
0,65
0,51
0,33
0,63
0,43

1996
0,52
0,60
0,56
0,38
0,62
0,50
0,56
0,65
0,60
0,51
0,55
0,53
0,50
0,56
0,53

1997
0,60
0,95
0,76
0,54
0,88
0,71
0,35
0,56
0,46
0,36
0,93
0,65
0,56
0,97
0,76

1998
0,44
0,62
0,53
0,37
0,52
0,45
0,36
0,53
0,45
0,31
0,52
0,42
0,32
0,51
0,42

1999
0,39
0,44
0,41
0,31
1,07
0,69
0,24
0,79
0,52
0,35
1,35
0,85
0,39
0,75
0,57

2000
0,39
0,62
0,50
0,39
0,82
0,60
0,51
0,55
0,53
0,51
0,81
0,66
0,40
0,73
0,57

2001
0,43
1,03
0,73
0,33
0,54
0,44
0,38
0,85
0,62
0,49
0,87
0,68
0,33
0,85
0,59

2002
0,37
0,58
0,48
0,41
0,87
0,64
0,20
0,58
0,39
0,31
0,70
0,51
0,37
0,59
0,48

2003
0,39
0,52
0,46
0,27
0,57
0,42
0,35
0,74
0,55
0,28
0,61
0,45
0,28
0,66
0,47

2004
0,42
0,58
0,50
0,42
0,74
0,58
0,37
0,57
0,47
-
-
-
-
-
-



Додаток 2

Щорічні значення гама – спектрометричного аналізу проб води р. Прут на вміст цезію – 137+134


Рік
Активність,пКі/л

м. Чернівці
с. Магала
с. Костичани

Мінім.
Макс.
Сер.
Мінім
Макс.
Сер.
Мінім
Макс.
Сер.

1992
0,84
1,20
1,00


















1993
0,36
0,63
0,50


















1994
0,43
0,87
0,65









0,39
0,83
0,61

1995
0,48
0,83
0,66
0,49
0,62
0,56
0,48
0,59
0,54

1996
0,43
0,53
0,48
0,47
0,58
0,53
0,40
0,54
0,47

1997
0,43
0,54
0,48
0,40
0,93
0,67
0,34
0,79
0,57

1998
0,42
0,53
0,48
0,35
0,44
0,40
0,28
0,53
0,41

1999
0,42
0,53
0,48
0,26
0,53
0,40
0,28
0,48
0,38

2000
0,38
0,67
0,53
0,38
1,0
0,69
0,33
0,77
0,55

2001
0,23
0,69
0,46
0,45
0,90
0,68
0,30
0,30
0,30

2002
0,57
0,60
0,59
0,37
0,52
0,45
0,32
0,57
0,45

2003
0,32
0,65
0,49
0,53
0,69
0,61
0,37
0,54
0,46

2004
0,52
0,50
0,52
0,30
0,58
0,44
0,38
0,48
0,43



Додаток 3

Щорічні значення гама-спектрометричного аналізу проб води

р. Серет на вмісті цезію - 137+134.


Рік
Активність, п Кіц/л

м. Чортків
с. Улашківці

Мін.
Макс.
Сер.
Мін.
Макс.
Сер.

1992
0,30
0,72
0,51









1993
0,21
0,45
0,33









1994
0,28
0,60
0,44
0,36
0,51
0,44

1995
0,40
0,61
0,50
0,45
0,51
0,48

1996
0,39
0,46
0,43
0,39
0,50
0,44

1997
0,36
0,60
0,48
0,54
0,79
0,66

1998
0,36
0,60
0,48
0,54
0,79
0,69

1999
0,32
0,42
0,37
0,28
0,54
0,41

2000
0,39
0,72
0,56
0,38
0,52
0,45

2001
0,60
0,71
0,66
0,34
0,72
0,53

2002
0,40
0,86
0,63
0,42
0,50
0,46

2003
0,44
0,72
0,58
0,42
0,51
0,49

2004
0,21
0,55
0,38
0,36
0,59
0,48



Радіаційне забруднення території населених пунктів Чернівецької та Тернопільської областей.


У зв’язку з необхідністю проведення контролю за станом рівнів радіонуклідного забруднення, Науково-дослідним інститутом медико-екологічних проблем МОЗ України здійснено радіологічне обстеження даних областей. Було досліджено ґрунти, молоко корів, картоплю на вміст у них радіонуклідів цезію, а також різні дози внутрішнього та зовнішнього опромінення від радіонуклідів цезію, стронцію населення 151 населеного пункту деяких районів.

У Глибоцькому та Вижницькому районах досліджено відповідно три та чотири населених пунктів ( рис 4.5, 4.6). За радіологічними показниками дані райони є безпечними для проживання та ведення сільськогосподарської діяльності і не потребують якихось додаткових заходів для зниження радіаційного впливу .

У Чортківському районі результати досліджень вказують на те, що дана територія не зазнала значного радіаційного забруднення. В деяких населених пунктах невисокий вміст радіонуклідів цезію у пробах молока, картоплі та рівень внутрішнього опромінення жителів, але зафіксована підвищена щільність забруднення ґрунту радіоцезієм..

З метою профілактики потрібно проводити заходи по недопущенню або зменшенню надходження радіонуклідів цезію в організм. Особливу увагу слід приділити мінімізації радіоцезію в основних продуктах харчування населення і виконанню вимог техніки радіаційної безпеки при проведенні робіт на забруднених радіонуклідами територіях.


Природа, в якій нам, молодим, доведеться жити, забруднюєть, піддається руйнуванню, знищується. Чи багатьом з нас щастило бачити прозору річкову воду, чистий пісок, насолоджуватися тишею без реву моторів, дихати чистим повітрям без домішок бензину, мазуту, пестицидів? Наше майбутнє може стати жахливим, якщо не почати негайно лікувати цю проказу. Прийшов наш час діяти.

До найнеобхідніших термінових заходів для оздоровлення довкілля в Україні належить такі:

- активізація екологічної освіти у школах, ВУЗах і екологічного виховання населення за допомогою телебачення, преси, юно, природоохоронних товариств;

- збільшення витрат на охорону природи та прискорення темпів будівництва природоохоронних о6' єктів, пристроїв, устаткування;

- врахування громадської думки при вирішенні питань 6удівництва промислових, енергетичних, військових о6' єктів;

- активізація правоохоронних і природоохоронних органів, захист і підвищення прав останніх, перегляд розмірів штрафів і характеру покарань за екологічні злочини.


Список використаної літератури

  1. Ізраїль Ю.А. Екологія і контроль стану природного середовища.
  2. Косовець О.О. Сучасний стан моніторингу природних вод в національній Гідрометслужбі України.
  3. Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод України за якістю вод.
  4. Білявський Г.О. Природа і екологія України. Екологічний посібник для старших класів шкіл, ліцеїв і гімназій України.
  5. Анненков Б.Н. Основи сільськогосподарської радіології.
  6. Білявський Г.О. Основи екологічних знань.