Великомостівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей» Творча діяльність юного журналіста Частина І
| Вид материала | Документы |
- Шполянська районна державна адміністрація відділ освіти наказ 14. 02. 2012 №31 м. Шпола, 27.99kb.
- Горлівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №14 багатопрофільний, 185.01kb.
- Горлівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №14 багатопрофільний, 564.87kb.
- Білопільський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний, 217.34kb.
- Центр практичної психології «навчально-виховний комплекс- загальноосвітня школа І-ІІІ, 1204.16kb.
- Комплекс „ Загальноосвітня школа І іі ступенів та ліцей Тип навчального закладу, 39.92kb.
- Навчально-виховний комплекс „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 гімназія м. Копичинці, 364.97kb.
- Конкурс серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів Черкаської області на тему:, 26.13kb.
- Костянтинівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів дошкільний, 253.05kb.
- Подвірський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа 1-3 ступенів-дошкільний, 31.19kb.
Кодекс професійної етики українського журналіста
прийнятий на Х з'їзді Національної спілки журналістів України (квітень 2002 року)
Свобода слова в діяльності засобів масової інформації є одним з найважливіших інститутів демократії. Керуючись Загальною декларацією прав людини, Всесвітньою Хартією свободи преси ООН, Декларацією принципів поведінки журналіста МФЖ, Конституцією та чинним законодавством України, Кодекс професійної етики українського журналіста визначає основні морально-етичні орієнтири, яких журналіст має дотримуватися при виконанні своїх професійних обов'язків з тим, щоб його діяльність всіляко сприяла якнайкращому і найефективнішому виявленню власних творчих можливостей в ім'я утвердження добра і справедливості.
1. Головний обов'язок журналіста – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов'язує його у своїй діяльності завжди бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення. Журналіст відповідальний перед читачем, слухачем та глядачем.
2. При виконанні професійних обов'язків журналіст не може вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації, використовувати своє службове становище в особистих цілях. Як тяжкий злочин мають сприймаються факти одержання ним за будь-яких обставин платні (хабара) за поширення брехливої або утаювання достовірної інформації. Журналіст поважає осіб, які надають йому інформацію, не розголошує її джерел.
3. Журналіст має право відмовитися від виконання завдання редакції з підготовки та поширення власної інформації, якщо її зміст після редакційної правки зазнав істотних змін, що суперечать його переконанням або пов'язані з порушенням норм професійної етики. В усіх інших випадках, коли журналіст оприлюднює неправдиву інформацію, в якій перекручено факти або ж зведено наклеп чи завдано моральної образи людині, він зобов'язаний у тому ж самому засобі масової інформації визнати свою провину через вибачення і виправлення помилок.
4. Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками. Він утримується від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, зобов'язаний уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики. Особливу чуйність і тактовність журналіст має виявляти щодо дітей та неповнолітніх. Водночас журналіст зобов’язаний сприяти зміцненню моральних та етичних засад суспільства, збереженню національних, культурних традицій, протистояти впливу культу насильства, жорстокості, порнографії.
5. Журналіст у своїх повідомленнях не втручається у судові справи, поки ведеться слідство, уникає характеристик людей, запідозрених у злочині, але вина яких не встановлена вироком суду, що набрав законної сили. Не виключається його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, що мають громадське звучання і покликані захищати інтереси суспільства та особи.
6. Журналіст дорожить власним авторитетом та репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень, поширених за власним підписом, під псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди.
7. Журналіст у своїй професійній поведінці не має права ставити особисті інтереси понад усе. Замовчування чи поширення ним інформації шляхом одержання незаконних винагород або подання її як такої, що містить наклеп, упередженість, необґрунтовані звинувачення, – неприпустимі. Привласнення чужих думок і творів, матеріалів частково чи повністю (плагіат) суперечить професійній етиці журналіста, є підставою для осуду його з боку колег і оцінюється ними як ганебний вчинок.
8. Журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав'язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів. Він вважає непристойним використовувати свою репутацію і службове становище для поширення матеріалів з метою наживи, самореклами, у кар'єристських цілях та керуючись прагненням догодити певним силам чи особам.
9. Журналіст покликаний постійно працювати над підвищенням власного фахового рівня, плекати свою основну зброю – слово, суворо дотримуватися конституційних норм функціонування української та інших мов в Україні, рішуче виступати проти фактів неповаги до державної мови, приниження її ролі та значення у житті суспільства.
10. Журналіст поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі. Він повинен бути уособленням скромності, наполегливості і працелюбності. Його моральний обов'язок – допомога у фаховому становленні молодих журналістів на шляху до творчого визнання, виявляти професійну солідарність з колегами по інформаційній діяльності як в Україні, так і за її межами.
11. Порушення журналістом положень цього Кодексу піддається громадському осудові, розглядається на зборах редакційних колективів, у первинних організаціях Національної спілки журналістів та радами професійної етики, що створюються при правліннях регіональних організацій НСЖУ.
ІІ. Короткий словник термінів
Абонемент (фр. - передплата) - право користуватися протягом певного терміну речами або послугами (як правило, за ціною, нижчою за ту, яку довелося б платити у кожному окремому випадкові), а також документ, що це право забезпечує.
Автор - той, хто написав статтю, картину, книжку, кантату та ін. Автор має первинне право на результати своєї творчості, але може передати його комусь іншому. Так, наприклад, написавши репортаж, автор подає його в газету, яка стає власником матеріалу, але друкує його під прізвищем чи псевдонімом автора.
Авторизація - формальна згода на щось, у журналіст, який хоче навести якесь висловлювання, повинен попросити на це дозволу у його "власника." В іншому випадку такий матеріал можна опротестувати, навіть якщо він і правдивий. Взагалі, таке трапляється рідко і авторизації, як правило, вимагають особи, які нечасто фігурують у медіа. Важко собі уявити, щоб кожен журналіст почав питати президента країни про дозвіл запитувати ті чи інші слова. Проте, якщо є можливість, то краще запитати дозволу чи просто попросити згоди запитувати чийсь вислів - хоча б заради ввічливості.
Авторське право - сукупність юридичних норм, що регулюють права автора та його наступників, пов'язані зі створенням та використанням журналістських, мистецьких чи наукових творів- Авторське право регламентується Законом України "Про авторське право та суміжні права" (1993) і Цивільним Кодексом, а також поширюється як на оприлюднені, так і на неоприлюднені витвори. Воно гарантує творцеві право на авторство та авторське ім'я, право на недоторканість твору тощо. Не охороняються авторським правом повідомлення про новини дня чи повсякденні події, що мають характер звичайної прес-інформації.
Агенція пресова - установа, що оперативно збирає та обробляє різноманітну інформацію та передає її у пресу, телебачення та на радіо. Таким чином, пресова агенція виступає своєрідним посередником між джерелом інформації та ЗМІ.
Адресат - той, до кого спрямована певна інформація, послання; одержувач. Кожен журналіст, який пише якийсь матеріал, повинен чітко уявляти, хто буде його адресатом.
Акредитація (лат. - довіряю) - одна з форм доступу журналістів до інформації про діяльність державних органів влади та управління. Редакції друкованих засобів масової інформації та телерадіоорганізацій мають право, відповідно до законодавства України, за погодженням з державними органами та органами управління громадських об'єднань безоплатно акредитувати при них своїх журналістів на визначений чи невизначений строк. Органи, при яких акредитовано журналістів, повинні забезпечити їм необхідні умови для роботи та попередньо повідомляти умови для роботи та попередньо повідомляти про час і місце проведення нарад, засідань, надавати стенограми, протоколи та інші матеріали. При цьому не допускається будь-який тиск чи втручання в роботу акредитованих ЗМІ.
Бюлетень - невелике прес-видання, розраховане на вузьке коло осіб, наприклад членів однієї організації, партії, фірми чи клубу. Видання бюлетеня підсилює комунікацію в організації і підвищує її інтегрованість, оскільки через нього рядові члени організації можуть довідатись про діяльність свого керівництва, заплановані заходи, в організації і проведенні яких вони могли б взяти участь. Особливо велике значення бюлетень має для великих об'єднань, учасники яких незнайомі один з одним безпосередньо (наприклад, політичні партії), або організацій, члени яких живуть далеко один від одного і не мають змоги часто зустрічатись (як от міжнародні професійні об'єднання). Зміст бюлетня зазвичай зводиться до діяльності організації або таких подій, що її безпосередньо стосуються. Останнім часом роль бюлетеня частково виконують інтернет-розсилки.
Веб-майстер (з англ. луєЬ - павутина і тазіег) - людина, яка створює, розміщує, обновлює та популяризує веб-сторінки, що знаходяться в мережі Інтернет і мають на меті представити певну інформацію для широкого загалу. Справжній веб-майстер обов'язково повинен знати мову програмування ГТМЛ, деякі допоміжні мови програмування, а також вміти працювати з програмами обробки графіки. Він зазвичай сам створює оформлення і структуру сторінки. Віднедавна багато газет почали видавати свої Інтернет-версії, з'явилися видання, які виходять лише в Інтернеті. І якщо у паперових версіях з купи матеріалів готовий продукт ліпить макетувальник, то Інтернет-версії до ладу доводить веб-майстер.
Видавець - особа або установа, що видає, випускає у світ друковані твори. Видавець повинен володіти коштами, тому в Україні зараз важко зустріти незалежних видавців - вони або піддаються впливові олігархів, або інших держав (переважно Росії).
Видавництво - установа, що видає різні види друкованих творів.
Видання - друкований оригінально поліграфічно оформлений твір зі встановленими вихідними даними, призначений для поширення вміщеної у ньому інформації (наприклад, книжка). Якщо це видання виходить через певні визначені проміжки часу - це періодичне видання (як от газета, часопис).
Видання авторитетне - видання, яке має вплив на певну суспільну групу, представляє точку зору певних суспільно-політичних чи культурних кіл. Користується повагою та престижем у досить великої кількості читачів, може формувати їхній погляд та ставлення до явищ та подій.
Вісник - складова частина назв деяких періодичних видань. Вісник виконує роль бюлетеня. Він розрахований на нешироке коло читачів, переважно однієї організації, партії, громади.
Газета (італ. - срібна монета) - друковане видання, яке містить текстову та ілюстровану інформацію (найчастіше - фотографії, малюнки) і виходить періодично (себто, через певний проміжок часу). Газета може бути щоденною, або тижневою, чи навіть виходити з інтервалом в один-два місяці
Головний редактор - "шеф" газети. За радянських часів його позиція була суто номенклатурною - він лише виконував накази згори, нічого сам не вирішував. У сучасних умовах редактор "єдиний у багатьох обличчях" - видавець, фінансист, координатор роботи усієї редакції, адміністратор, людина, яка дбає про професійність та дієздатність журналістського колективу, мусить бути добрим організатором та стратегом. За активної участі редакції формує основні напрямки діяльності газети, її політику. Деколи йому випадає щаслива нагода написати власний матеріал.
Гонорар - (лат. - винагорода, почесний дар) - грошова винагорода, що сплачується авторові за оприлюднення його твору.
Дайджест (з англ. короткий переказ, звіт, збірник; довідник) - періодичне видання або телевізійна програма, що складається зі стислих повідомлень про основні події або витяги з найцікавіших матеріалів інших видань чи телепрограм. Різновидом дайджесту може бути тижневик, який містить скорочені версії матеріалів, що вийшли в світ протягом тижня. Дайджест охоплює усе основне і є дуже лаконічним. Перевага періодичного видання-дайджесту в тім, що він дешевший, а також вимагає порівняно мало часу для створення номеру. Дайджест зазвичай складається із коротких статей і не містить розгорнутих репортажів чи аналітичних публікацій.
Дедлайн (з англ. - лінія, через яку не можна переступити, остаточний термін) - це встановлений остаточний термін для будь-якої роботи. Зазвичай дедлайн є дуже суворим поняттям. Будь-який матеріал, що надходить навіть з найменшим запізненням після дедлайну, не приймається. Винятком можуть бути лише сенсаційні матеріали чи описи резонансних подій. В українській мові відповідником цього слова є речинець.
Джерела інформації - це матеріали інших періодичних видань, статті, документи, інтерв'ю, опитування, особисті контакти, спостереження тощо, якими журналіст користується при доступі до інформації і написанні своїх власних матеріалів. Порядний журналіст завжди вказує на джерела, з яких він /вона отримав /ла ту чи іншу інформацію. Бувають надійні (вірогідні) і ненадійні (невірогідні) джерела інформації. Професійний журналіст ніколи не опублікує інформацію, отриману з ненадійного джерела. Також слід пам'ятати про те, що сам журналіст є джерелом інформації для інших. Тому він повинен особливо відповідально підбирати, порівнювати і оцінювати джерела своєї інформації, не плутати об'єктивних фактів і суб'єктивних думок, і не писати тенденційних матеріалів.
Диктофон (від лат. - диктую і грец. - звук, голос) - апарат для запису і відтворення усної мови. Диктофон використовується журналістами при інтерв'ю чи опитуванні, на прес-конференціях чи під час публічних промов для запису слів співрозмовника чи доповідача. Використання диктофона полегшує працю журналіста, позбавляючи його необхідності занотовувати чи запам'ятовувати почуте і даючи йому можливість сконцентруватися на осмисленні інформації та запитаннях, які він ставить. На відміну від деяких інших записуючих пристроїв, диктофони є невеликих розмірів, тому журналістам легко їх використовувати. Публікувати записані на диктофон слова людини можна лише за її згоди. При особистих розмовах журналіст повинен запитувати, чи можна використовувати в матеріалі інформацію, отриману під час розмови.
Екземпляр (від лат. ехетріаг - приклад, зразок) - окремий предмет з ряду подібних (переважно про друковані та рукописні тексти), те ж що й примірник, копія.
Експерт - фахівець, що робить експертизу. Спеціаліст, який покликаний дати оцінку, чи певний погляд у спірних справах, стосовно яких він є компетентним. /
Епіграф (від гр. слова "напис, підпис") - цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з пісні, приказки чи якогось іншого відомого твору, які ставляться перед якимось текстом чи його розділом /лами, виражають його основну ідею, тему або вводять у його суть, тон. есе (фр. еззаі - спроба, начерк) - короткий публіцистичний твір, у якому вся увага читача акцентується на індивідуальній думці автора, його суб'єктивних враженнях. Есе притаманні логічність викладу і художня форма, поєднання наукового й розмовного стилів. Цей жанр вимагає від свого творця чималої начитаності та ґрунтовних філософських знань.
"Жовта преса" - загальна назва видань, для яких характерні: гонитва за сенсаційною інформацією, крикливі ілюстрації, публікація неперевірених фактів. Така преса орієнтується на масового читача і є антонімом до преси якісної. "Жовті" видання практично не публікують аналітичних матеріалів, не вживають складної лексики, а якщо вже й пишуть про серйозне, то роблять це поверхово, не заглиблюються у проблему. Натомість на сторінках "жовтої" преси ви без проблем відшукаєте інформацію про особисте життя відомого політика, нетрадиційну орієнтацію "зірки" кіно чи дізнаєтеся про найпікантніші подробиці якоїсь гучної кримінальної справи
Журналіст - автор повідомлень, які з'являються для широкої громадськості в ЗМІ. Він збирає інформацію, оформлює її та оприлюднює. Таким чином журналіст стає посередником між оточуючим світом і читачем /слухачем. Це не є визначена професія -журналістом може назватись кожен, хто займається журналістською діяльністю. Основою такої діяльності є вміння читати, слухати, спілкуватися з людьми, бажання довідатись про щось нове і розповісти про це іншим. Журналіст розповідає людям про події і факти, обізнаність з якими допамагає нам краще зрозуміти світ. Добрий журналіст завжди представлятиме ситуацію з різних точок зору, подаватиме усі факти, які необхідні для об'єктивної оцінки проблеми. Журналіст ніколи не повинен публікувати неперевірених або наперед неправдиву інформацію.
Заголовок - назва журналістського чи літературного твору, один з найважливіших елементів структури тексту. Заголовок є орієнтиром для читача, - це перше, що впадає йому у вічі після барвистих ілюстрацій. Тому якщо ти прагнеш, аби прочитали саме твій матеріал - добре подумай над назвою. Заголовки бувають інформаційні (коротко переказують зміст події, вміщеної в тексті) та мотивуючі (впливають на читача емоційно). Для створення заголовку можна використати метафору чи запитання, риму або каламбур, але основне, про що завжди слід пам'ятати - назва має бути доречною та не суперечите змістові твору. І ще - недолугий заголовок може спаскудити навіть найгеніальнішу статтю, проте навіть найатракційніша назва не в змозі реанімувати поганий матеріал.
Зарисовка - мала форма нарису, - образний та лаконічний журналістський твір, у якому розповідається про якусь конкретну людину чи локальну подію. Зарисовка не дає цілісної картини явища, і, як правило, показує його у певному часовому проміжку (один "день чи декілька годин), або ж розповідає про якийсь особливий його аспект.
Заступник головного редактора - "права рука" головного редактора. Правильніше говорити про заступників - їх завжди має бути кілька, кожен відповідальний за свою чітко визначену ділянку роботи. Вони не тільки заступають свого шефа на час його відсутності, а працюють постійно. Так насправді, організація роботи редакції, її різних відділів -саме їхній обов'язок. Це вони найбільше часу проводять у редакції.
Збір інформації - важливий процес для кожного журналіста. При цьому він має пам'ятати про 1) необхідність використовувати якомога більше різних джерел інформації; 2) швидкість процесу. Кожен досвідчений журнТіст має власні способи на збір інформації, а також власні довірені джерела. Проте збір інформації може стосуватися також видання вцілому - з метою отримати докладніші відомості про "свого" читача, його зацікавлення та для проведення евалюації. Для цього використовують анкетування, інтерв'ю, спостереження, аналіз документів та ін.
Ілюстрація (від лат. - освітлюю, пояснюю) - зображення, що змістовно доповнює друкований матеріал. Головні вимоги до ілюстрації - доречність і, звичайно, естетичність. Ілюстрацією може бути фотографія, яка безпосередньо стосується події про яку йдеться або просто підходить до статті за змістом, колаж, малюнок, схема, графік або карикатура. У журналах і деяких газетах на першій сторінці є центральна ілюстрація. В журналах вона стосується головної теми номера, в газетах цього може не бути - ілюстрація сама може розповісти про цікаву новину.
Інтерв'ю - жанр журналістики. Це розмова журналіста з певною особою з метою отримання необхідної інформації. Журналіст повинен пам'ятати, що він є посередником між цією особою і читачем, тому обирає для інтерв'ю людей, з якими читач сам хотів би поспілкуватись. Завдання журналіста - дізнатись і відобразити погляди співрозмовника, а не висловлювати свою думку під час інтерв'ю. Інтерв'ю може бути різного обсягу - від однієї колонки до одного розвороту, займати час від декількох секунд (бліц-інтерв'ю) до години і більше. Популярними залишаються ток-шоу тривалістю від півгодини, найчастіше в прямому ефірі. В даному випадку можливі телефонні запитання слухачів /глядачів
Інтернет - всесвітня комп'ютерна мережа. Виникла у США під назвою АКРАКЕТ для військових цілей, згодом поширилась по цілому світу. На сьогодні дві найпоширеніші служби Інтернету - це електронна пошта та веб. Найголовнішою перевагою електронної пошти є її надзвичайно висока, порівняно з іншими видами пошти, швидкість доставки. Кожен користувач електронної пошти має електронну скриньку, яку зараз можна отримати безкоштовно. Веб - це мережа веб-сайтів. Веб-сайт - це декілька об'єднаних між собою сторінок в електронному варіанті з текстом та графікою. Головною особливістю веб-сторінок є те, що, натиснувши вказівником миші на певний текст в сторінці, можна перейти до іншої сторінки. Зараз нараховується декілька мільярдів сайтів по всьому світу. Головною небезпекою, яку несе Інтернет, є те, що інформація не контрольована.
Карикатура - зображення дійсності у спотвореному вигляді, твір, який порушує звичне співвідношення компонентів зображуваного об'єкту, применшуючи або перебільшуючи певні риси з метою їх висміювання. Карикатура може бути як сатиричною, так і гумористичною. Газетна чи журнальна карикатура - це графічний або словесний твір на актуальну тему, який у стислій формі несе ширший, узагальнений зміст.
Коментар (лат. - тлумачення) - публіцистичний жанр, побудований за методом "від факту до узагальнення", "від факту до прогнозу". В коментарі автор розповідає читачеві про своє бачення явищ з найрізноманітніших сфер життя. Коментувати можна як політичні, так і спортивні, мистецькі чи економічні події. Єдина вимога - цікавість коментованого факту та оригінальне бачення автором того, що він коментує. На відміну від автора замітки чи репортажу, для журналіста-коментатора факти є лише стартом для роздумів - він не лише інформує (найчастіше, коментується загальновідомий факт чи резонансна подія), а осмислює та роз'яснює.
Коментатор - автор коментаря, журналіст, що публікує у газеті або виступає по радіо чи ТБ з власним баченням певної події. Коментатор не тільки осмислює явище, але й намагається спрогнозувати його розвиток, він досліджує тенденції та узагальнює факти.
Копірайт (англ.) - право окремої людини або інституції видавати (тиражувати) і продавати друковану, аудіо-, відео- та іншу інтелектуальну продукцію. Позначається символом ©. Автор книжки, статті, пісні чи опери передає видавцеві право на продаж, залишаючись при цьому автором творів. Власник копірайту зобов'язаний розрахуватись з автором за надані права, як правило, у формі гонорару, але автор може дозволити публікувати свої твори і безоплатно. Якщо інтелектуальна продукція захищена правом копірайт, то ніхто окрім того, кому це право надано, не має права її тиражувати. При недозволеному копіюванні власник копірайту і автор можуть звернутись до суду про порушення права інтелектуальної власності. У випадку журналістики це означає, що без дозволу видання не можна передруковувати його матеріали, або, якщо це зазначено окремо, слід обов'язково робити посилання на джерело. Більшість ЗМІ зазначають, що при передруці обов'язкове посилання на [газету "День", наприклад]. Посилання на джерело інформації і відмова від присвоєння чужої інтелектуальної праці - одна з основ журналістської етики.
Листи, читацькі - листи, які отримує редакція періодичного видання. Вони є чудовою формою спілкування газети з читачами. У листах можуть бути відгуки на опубліковані матеріали, пропозиції, скарги, власні рукописи читачів, відповіді на запитання конкурсів, тощо. Редакція залишає за собою право не листуватися з читачами, але вона може опублікувати лист під рубрикою "листи читачів". Як правило, надіслані читачами рукописи не рецензуються і не повертаються. Добра редакція обов'язково опублікує лист з критикою читача щодо якогось із попередніх матеріалів, якщо аргументи, що висуваються читачем, є вагомими. Редакція не несе відповідальності за правдивість і достовірність інформації в опублікованих читацьких листах. Тому читачам треба мати на увазі, що висловити свою думку в газеті можна стосовно речей, про які вони можуть сказати щось справді суттєве. Наприклад, лист про погану фінансову і матеріальну ситуацію у сільських школах напише директор, а лист про гастролі рок-групи X може написати учень.
Листівка - різновид газетки, яка зазвичай складається з одного листка і розповсюджується безкоштовно. Листівки нерідко присвячені якійсь окремій події /акції. Листівки переважно мають дуже великий тираж. Адже їх метою є донесення до якнайбільшої кількості людей певної інформації, висловлення свого ставлення до тих чи інших подій, агітація, тощо. Листівки бувають офіційними (наприклад, спецвипуск офіційної газети у формі листівки) і неофіційними (т. зв. "самвидав") - листівки без зазначення видавця і /чи автора, які можуть бути агітками чи опозиційною критикою. Листівки, в залежності від мети, роздають серед пішоходів, надсилають поштою, розклеюють у помітних місцях, або ж розповсюджують через різні канали збуту. Літературний редактор - людина, яка перевіряє коректність журналістських матеріалів з граматичної, орфографічної, лексичної, фонетичної та стилістичної точок зору.
Макет - оформлення сторінок, які підлягають друку, з усіма їхніми складовими змісту. Сюди належать: шрифт, графіка, ілюстрації, кольори та ін. Сучасним способом макетування є спеціальні комп'ютерні програми, які дозволяють нам "намалювати" сторінку, а потім її видрукувати, уважно переглянути, виявити помилки і внести зміни. Потім остаточний варіант видруковують на спеціальні прозорі плівки і здають в друкарню.
Макетувальник - людина, яка розробляє макет сторінки. Макетувальник не відповідає за зміст матеріалів чи ілюстрацій, його завдання - подати це так, щоби інформацію, яка міститься на сторінці, легко сприймали наші очі. Тому макетувальники дуже багато часу займаються підбором типу і розміру шрифтів, кольорів для текстів і заголовків, міжрядковими відступами, полями сторінки, рамками для ілюстрацій. Макетувальник має отримати від редакції конкретні вказівки стосовно структури газети чи журналу: почерговість статей, які з них є найважливішими (можливо деякі інформації слід виділити графічно), що має знаходитись на якій сторінці і під якою рубрикою. Коли ми отримаємо перший робочий макет, то повинні уважно його переглянути, провести коректування і попросити макетувальника внести зміни.
Мас-медіа, змі (лат. тесііит - середина, посередництво, спосіб передачі інформації) - преса, радіо і телебачення - засоби, за допомогою яких суспільство отримує інформацію, про події у світі. Слово "мас" означає доступ широкого кола до користування засобами, тобто отримання інформації. Залежно від форми, мас-медіа поділяються на друковані, радіо та електронні (телебачення). Останнім часом все більшого, але ще не масового, поширення серед електронних медіа набуває інтернет.
Незалежність ЗМІ - під цим терміном розуміють неможливість впливу нікого поза межами редакції на матеріали, які публікуються в ЗМІ. В першу чергу це стосується громадсько-політичних видань. Вплив на редакцію може здійснюватися з декількох сторін. Насамперед, державні органи, які не бажають, щоби їх публічно критикували, можуть чинити тиск легальними чи незаконними методами. Наприклад, це можуть бути формальні перевірки з дотримання правил пожежної безпеки чи санітарного стану приміщення редакції, які насправді мають на меті спаралізувати її роботу. Також загроза може бути з боку злочинних угруповань. Зрештою, ЗМІ повинні бути незалежними від їх власника. На практиці остання умова не виконується навіть у розвинених демократичних державах, оскільки власникові дуже важко втриматися від спокуси впливати на зміст матеріалів. Тому в світі не так уже й багато громадсько-політичних ЗМІ, які є дійсно незалежними.
Об'єктивність - неупередженість, відповідність до дійсності. Безстороннє та неупереджене ставлення до подій та явищ. Об'єктивність має бути однією з головних рис журналіста та його матеріалів.
Паблік рілейшинз, піар ( англомовний термін, приблизний укр. переклад якого: зв'язки з громадськістю) - діяльність, спрямована на формування бажаного образу організації (фірми, партії, спортивної команди, музичної групи, окремої особи і тд.) серед широкої громадськості. Поняття "добрий піар" означає добре ставлення людей до організації. Велике значення для доброго піару має робота з мас-медіа, а також реклама. Кожна організація обирає свою стратегію зв'язків з громадськістю в залежності від завдань і цілей, сфери діяльності, фінансових і людських ресурсів. В організаціях, які хочуть, щоби люди знали про їхню діяльність і позитивно її сприймали, є конкретна людина, що відповідає за зв'язки з громадськістю - менеджер РК. або прес-секретар.
Періодика - слово, похідне від "періодичність". Загальне поняття, що вживається для означення газет і журналів, а також збірників та інших друкованих видань, випуск яких має неодноразовий, регулярний характер. Періодичність є основною ознакою преси і означає випуск того чи іншого друкованого видання з певними рівномірними проміжками часу. Залежно від періоду і форми публікування, є різні види періодичних видань: щоденна газета, тижневик, місячник, квартальний щорічник, альманах, бюлетень, вечірня газета і тд.
Плагіат (від лат. - викрадаю) - зумисне і свідоме привласнення або запозичення тексту, його ідеї чи частини з чийогось літературного чи будь-якого іншого твору без дозволу автора і зазначення джерела. У цивілізованому світі карається законом. Щоб уникнути плагіату слід оформлювати чужий текст чи думку як цитату і обов'язково зазначати джерело.
Преса - походить від англ. ргезз (тиснути), первинна назва для газет і журналів. В українській мові ще засвоївся термін "друковані видання" (нім. йшскеп - тиснути). В основі поняття - перша техніка друку, тобто друкарський станок. У широкому розумінні під пресою розуміються ще й радіо- і телеагенції, тому поняття свобода преси стосується, як правило, усіх медіа, що займаються висвітленням, інтерпретацією та аналізом новин, тобто найбільше пов'язаних з політикою.
Радіо - засіб масового поширення інформації, адресований до необмеженого кола радіослухачів. Радіо перевершує пресу швидкістю інформування, одночасністю видання та прийому інформації, порівняно низькою ціною розповсюдження, легкістю подолання державних кордонів, великих відстаней і природніх перешкод, є одним із засобів формування громадської думки. Було винайдене 1886-95. При витоках стояли німецький вчений Герц, російський - Попов, англійський - Крукс, італійський Марконі. Регулярні передачі по радіо звукових програм почались 1920 року. редактор - той, хто редагує текст, керівник якого-небудь періодичного видання, видавничого відділу або відділу в газеті чи журналі. "Редактор -співробітник газети, який відокремлює зерно від полови і віддає полову до друку". (Елберт Габбард).
Редактор випуску - керує роботою над випуском окремого номеру часопису. Він організовує процес збору й обробки інформації, у цьому йому допомагають керівники відділів.
Редакція - колектив амбітних, творчих, здібних людей, що здійснює підготовку видання до друку. Працівників редакції можна поділити на дві групи: одні редагують текст і організовують роботу редакції; інші -збирають інформацію.
Реклама - заохочуюче оповіщення. Інформація про споживчі властивості товарів і послуг. Це також поширення відомостей про кого-небудь для створення популярності.
Репортаж (фр. - пишу про те, що бачу) - інформаційний жанр у формі експресивної, жвавої розповіді очевидця про якусь подію. Репортаж треба писати так, щоби, прочитавши його, читач мав враження, начебто сам побував на місці події. Тому при підготовці репортажу часто застосовується принцип присутності п'яти відчуттів : зору, слуху, смаку, доторку та запаху. Якщо ти прагнеш підготувати цікавий репортаж - будь максимально уважним, занотовуй свої враження та спостереження, прислухайся до випадкових розмов - ці, здавалося б, незначні деталі допоможуть тобі відтворити колорит, атмосферу події та пожвавлять твою оповідь. І ще одне важливе правило - писати репортаж треба просто, без зайвих мудрувань і від свого імені. репортер - співробітник газети, радіо, телебачення, який пише репортажі про факти повсякденного життя.
Рецензія - аналіз, оцінка. Стаття, що аналізує і оцінює який-небудь твір, спектакль, концерт. Це критичний розбір твору, праці з метою рекомендації їх до друку, захисту.
Розслідування журналістське - специфічний вид журналістської діяльності, а також - один з найскладніших журналістських жанрів, мета якого - дати якомога об'єктивніше роз'яснення події чи явища. Інформаційних приводів для розслідування не бракує у жодному суспільств: корумпованість урядовця, банкрутство акціонерного товариства чи навіть загадкове зникнення шкільних підручників... Щоби провести добре розслідування, журналіст повинен ретельно вивчити документи, порозмовляти з людьми, причетними до справи та не поспішати з висновками, адже більшість помилок у розслідуванні робиться саме через поспіх. Тож краще "понишпорити" ще декілька днів або тижнів, аніж опублікувати неправдиву інформацію. Ще одне правило, про яке не слід забувати сучасним шерлокам холмсам - при проведенні розслідування журналіст повинен мати хоча б три незалежних джерела. Коли ж інформацію зібрано - її треба ретельно проаналізувати, співставити факти та спробувати відтворити перебіг подій. Якщо авторові пощастило знайти нову, ще невідому інформацію, яка змушує побачити ситуацію під іншим кутом зору, журналістське розслідування слід вважати вдалим.
Рубрика - розділ у газеті, журналі або відділ у радіо- і телепередачах.
Самоцензура - ситуація, коли журналіст, усвідомлюючи наявність цензури, свідомо пристосовується до неї і пише матеріали, які вигідні особам, що визначають політику видання. Така ситуація виникає тоді, коли журналіст усвідомлює, що на публікування об'єктивного матеріалу немає жодних шансів, а навіть якщо це станеться, йому загрожують багато неприємностей, включаючи і звільнення з роботи. Це свідомий вибір журналіста писати те, що публікується, а не те, що, відповідає його переконанням.
Сатира - один із засобів художнього зображення смішного у житті. На відміну від гумору, який комічне знаходить у позитивному, сатира має гостріший характер, спрямована на дискредитацію чогось або когось. У журналістиці широко поширена політична сатира, яка дає змогу якнайповніше зобразити реалії життя як прийоми типізації. У сатирі використовуються гротеск, гіпербола, карикатура.
Сторі (англ. - подія, історія, щось, про що розповідається) - в англомовній журналістиці сторі називають статтю в газеті або журналі; як правило така стаття має містити у собі багато нової і цікавої інформації і бути результатом власного дослідження автора (див також журналістське розслідування, стаття). Найцікавішу і найважливішу статтю журналу анонсують вже одразу на обкладинці, підбираючи до неї велику і цікаву ілюстрацію. Тоді автор такої статті стає справжнім героєм номера, хоча його матеріал знаходиться і не на перших сторінках, проте саме він є лицем випуску - адже часто люди купують журнал залежно від того, що є на обкладинці, і саме це найбільше запам'ятовується. Тому автора часто запрошують до дискусії інші медіа, або влаштовують обговорення його статті на інтернет-форумах.
Текст - найзагальніша назва для всього, що взагалі з'являється на письмі. Це відтворені письмово (чи друковані) авторські слова, або ж набір знаків, символів, які несуть якесь повідомлення.
Тираж (наклад) - кількість надрукованих примірників одного випуску газети чи журналу. Тираж є показником популярності газети, хоча не завжди - її якості. Наприклад, великою популярністю користується так звана "жовта" преса (в роздрібній торгівлі найбільшу популярність має газета "Факти" - біля півмільйона примірників), серйозні ж видання обмежуються порівняно невеликим накладом. Тираж бюлетенів та безкоштовних видань коливається від кількох сотень до кількох тисяч. Великим є наклад агітаційних матеріалів (листівок, "агіток"), які зазвичай випускаються напередодні виборів чи інших великих політичних кампаній.
Фейлетон (від фр. слова - "аркуш") - жанр на межі журналістики та художньої літератури. Започаткований 1800 року в одній із французьких газет. Тоді це слово мало два значення: популярний журналістський жанр, а також місце в газеті - нижня частина сторінки, чітко відокремлена лінією від решти тексту. Сьогодні це жанр, який ґрунтується на фактах суспільного, буденного чи культурного життя. Але фейлетоніст використовує засоби художньої, розповідної прози, оперує художнім вимислом, творить вигадані постаті, ситуації. Фейлетон не повинен бути довгим, він зазвичай призначений для часописів, у яких з'являється циклічно, наприклад, раз на тиждень. У ньому має бути жарт, анекдот, основна думка повинна бути чіткою та зрозумілою. Фейлетон повинен бути провокацією, рукавичкою, кинутою в обличчя. Він повинен посягати на речі, які вважаються недоторканими. Фейлетон повинен бути актуальним!
Фоторепортаж - поширений у пресі та на телебаченні вид репортажу, який за допомогою фотографії відтворює ту чи іншу подію. Він складається з ряду фотографій, об'єднаних змістом, заголовком і невеликим пояснювальним текстом. Для фоторепортажу притаманна змістова послідовність найважливіших моментів відтворюваної події.
Хартія вільної преси - документ Всевітнього комітету свободи преси, у якому зазначено десять політичних критеріїв свободи преси: (1)заборона цензури (прямої і непрямої); (2) незалежні служби новин; (3) рівноправність служб новин; (4) відсутність обмежень на послуги друку і розповсюдження; (5) відсутність реструктивного використання легальних норм проти преси; (б)незалежність редакцій державних ЗМІ; (7) можливість отримання масової інформації з-за кордону; (8) відкриті кордони для іноземних журналістів; (9) відсутність рестриктивних заходів і практики ліцензування в сфері журналістики, (10) цивільно-правовий захист журналістів
"Четверта влада" - поняття, яке означає контрольні функції ЗМІ в демократичному суспільстві. В теорії держави основою демократичного укладу вважається незалежне функціонування трьох гілок влади -виконавчої, законодавчої і судової. Поняття "четвертої влади" пишеться завжди в "лапках", оскільки це не є влада держави. У вузькому значенні "четверта влада" - це медіа, які займаються висвітленням політики. Владою їх називають тому, що, розповідаючи людям про політичні події у країні і світі, вони формують громадську думку про тих чи інших політиків та їх дії і таким чином мають на них певний вплив. Тому політики завжди намагаються привернути до себе позитивну увагу медіа і уникнути публікування інформації, яка би їх компрометувала. У світі є дуже багато випадків, коли політики хочуть підкорити "четверту владу" собі, або навіть погрожують журналістам. Незалежність "четвертої влади" є однією з основних показників свободи слова в країні.
Шкільна газета - газета, яка виходить у школі (або декількох школах) спільними зусиллями учнів і вчителів, а також за сприяння батьків. Основну роботу у випуску шкільної газети беруть на себе учні, а вчителі виконують швидше наглядові функції, а також разом з батьками організовують технічний бік видання. В ідеальному варіанті шкільна газета повинна мати спрощений вигляд справжньої редакції - з головним
редактором, його заступниками, більд-редактором, макетувальником (учні), видавцем (батьки або директор школи), шеф-редактором (вчитель) і редколегією (всі разом). Тематика шкільної газети повинна, звичайно, орієнтуватись на інтереси учнів - зміни в школі (нові вчителі та учні, оновлення школи), спортивні змагання, музика та інше. Шкільна газета може бути і мальованою, і друкованою, висіти на стіні і друкуватися накладом в декілька десятків примірників. Вона може бути безкоштовною або платною. Головне, що потрібно для видання такої газети - бажання самих учнів.
ІІІ. Проектна діяльність
Проект
ТЕМА. Використання засобів медіа-центру для створення іміджу школи через засоби масової інформації (на базі Великомостівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей»)
Зміст
- Паспорт проекту
- Анотація
- Мета проекту
- Актуальність проекту
- Очікувані результати
- План заходів
Паспорт проекту
| Назва | Використання засобів медіа-центру для створення іміджу школи через засоби масової інформації |
| Тип | Організаційно-розвивальний |
| Школа | Великомостівський НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей” |
| Автори | Члени гуртків “Юний журналіст”, «Живе слово» |
| Керівник | Крук О.Б. |
| Учасники | Учні і педагогічні працівники Великомостівського НВК, жителі міста |
| Термін роботи | 2009-2010 н.р. |
Анотація
В умовах розбудови України як демократичної та правової держави, одним із головних завдань реалізації новітніх концепцій навчання та виховання учнів є формування громадянської свідомості. Становлення громадянина починається з усвідомлення себе особистістю з певними уявленнями про школу, сучасне суспільство, владу, що дає можливість бути активним й освіченим членом суспільства. Нині чи не найважливішу роль для забезпечення таких знань надають засоби масової інформації.
В сучасних умовах ідеї громадянської освіти дедалі більше отримують підтримку у педагогічної громадськості та учнівської молоді. Перебудови в суспільстві, утвердження демократичних цінностей потребують істотних змін світогляду, самооцінки, самоусвідомлення кожного громадянина.
Ефективним засобом навчання та забезпечення механізму реалізації стають учнівські проекти, спрямовані на забезпечення права дитини на вільне висловлювання. Розгортання проектної роботи дає змогу створити демократичну атмосферу, залучити учнів до обговорення важливих для них проблем, навчити приймати рішення. Застосування проектних технологій у навчальному процесі ґрунтується на інтерактивному навчанні, тобто постійній активній взаємодії всіх учасників (учнів, учителів). Ці технології ефективно сприяють засвоєнню демократичних цінностей, навчають школярів визначати проблеми та знаходити шляхи їх вирішення, а також сприяють залученню школярів до громадського життя.
Мета проекту
Створення умов розвитку та підтримання обдарованих дітей для реалізації їх творчих здібностей шляхом налагодження випуску друкованої продукції (періодичні видання, методичні рекомендації), інформування мас через радіо-, телеефіри та інтернет-сторінки, що дасть змогу об’єктивно створити імідж школи. В умовах профілізації навчання даний проект забезпечить підвищення рівня філологічної підготовки учнів, належної мовної діяльності і рівний доступ до якісної освіти. Співпраця з редакціями дозволить вивести даний напрямок діяльності за межі школи.
Створення і випуск шкільної газети забезпечить право дитини на вільне висловлювання.
У процесі залучення учнів до роботи у шкільному медіа-центрі відбуватиметься формування світоглядних орієнтацій особистості, вироблення власної філософії життєдіяльності, самоідентифікації та самореалізації, формування толерантності, полікультурності та гуманізму, розширить знання молоді з громадянської освіти, розвиватиме навички критичного мислення, творчі здібності та вміння викладати свої думки в письмовій формі, активізуватиме молодь в громадянській журналістиці, розвиватиме навички роботи в команді.
Мета реалізується через основні завдання:
- створення творчої групи на базі шкільного медіа-центру для об’єктивного висвітлення усіх сторін життя шкільного колективу, з метою створення позитивного обличчя школи;
- забезпечення тісної співпраці учнів, вчителів, батьків, громадськості міста;
- формування в учнів поняття про професію «журналіст» і завдання сучасної журналістики;
- розкриття ролі журналістів у суспільстві, їх вплив на формування світогляду людей, їх сприйняття тих процесів, що відбуваються в навколишньому світі;
- розвиток мислення, творчих здібностей та вміння логічно викладати думки щодо реальних подій;
- обґрунтування доцільності формувати власну думку та викладати на папері найголовніше, найактуальніше, а також вміння висловити її у радіоефірі;
- виховання національно свідомого громадянина;
- вироблення умінь практично застосовувати здобуті знання, користуватися джерелами інформації, оперативно відгукуватись на події, самостійно писати матеріал, аналізувати його;
- розвиток навичок співпраці з наявними засобами масової інформації, громадським організаціями і населенням.
Актуальність проблеми
Сучасне суспільство вимагає конкурентоспроможних, творчих спеціалістів. Тому цей проект дасть можливість учням учитися усвідомлено орієнтуватися у життєвих ситуаціях, у тих подіях, які відбуваються у житті школи, населеного пункту, області, державі, світі, правильно формулювати свої думки, уміти їх викладати в журналістських матеріалах, набути умінь і навичок спілкуватись з майбутніми героями творчих робіт. Співпраця з редакціями дасть можливість виводити діяльність за межі школи.
Очікувані результати
- Залучення учнів,батьків, громадськості міста до співпраці.
- Випуск шкільної газети «Шкільний кур’єр».
- Налагодження співпраці з періодичними виданнями округу, району, області.
- Участь учнів у шкільному та міжшкільному гуртках журналістики.
- Налагодження роботи шкільного радіовузла.
- Налагодження співпраці з телерадіокомпаніями.
- Створення інтернет-сторінки на сайті Великомостівського НВК.
- Випуск методички «Творча діяльність юного журналіста».
- Участь у конкурсах друкованих видань.
План заходів
| Термін виконання | План дій |
| Вересень |
|
| Жовтень |
|
| Листопад |
|
| Грудень |
|
| Січень |
|
| Лютий |
|
| Березень |
|
| Квітень |
|
| Травень |
|
| Червень |
|
ІV. Зразки конспектів гурткових занять