Академія правових наук України

Вид материала

Документы

Содержание ГЛАВА 2 Охорона прав виконавців, виробників фонограм Управління авторськими і суміжними правами

Подобный материал:

• Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 4134.86kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого сенаторов микита валерійович, 294.1kb.
• Національна академія наук україни інститут економіко-правових досліджень, 283.11kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права імені В. М. Корецького, 299.49kb.
• Національна академія наук україни інститут економіко-правових досліджень, 931.52kb.
• Національна юридична академія України, 6335.29kb.
• Української держави, 8520.93kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ, 661.83kb.
• Миколаївський комплекс Новітні наукові дослідження держави І права 2011 Том 1 Збірник, 3605.39kb.
• Національна академія наук україни, 1197.72kb.

ГЛАВА 1

Історія і еволюція суміжних прав

Для того, щоб донести свій твір до широкої аудиторії, автору часто потрібне сприяння посередників (музикантів, продюсерів, видавців), які, використовуючи свої професійні якості, можуть представити твір у формі, найбільш цікавій і до­ступній для публіки,

У національному законодавстві у галузі авторського права для урегулювання від­носин між авторами і посередниками було розроблено і включено положення про суміжні права (права виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення). Важливу роль у цьому процесі зіграли розвиток і впровадження нових технологій.

На початку століття, наприклад, демонстрація сценічного втілення образів ак-•Іорами припинялася в момент закінчення п'єси, а глядачами могли бути тільки особи, присутні на цьому спектаклі. Винахід різних форм запису, фіксації та пере­дачі звукової і відеоінформащї, розвиток радіо, кіно, телебачення зробило можли­вим не тільки записувати і відтворювати, але і репродукувати записи у величезних кількостях. Твори літератури і мистецтва, обмежені в часі виконання музичних творів безпосередньо перед публікою, стали доступні практично необмеженій аудиторії. Але це викликало і певні негативні наслідки.

Можливість швидкого розповсюдження фонограм і зображень, записаних на ауліо-, відсонлівках, компакт-дисках, І доступність сучасних пристроїв запису по­родили індустрію «піратського» виготовлення записів, що стало серйозною проб­лемою в усьому світі. Першими це відчули актори-виконавці.

У разі використання фонограм користувачам вже не потрібно щоразу укладати угоди з виконавцями. Крім того, якщо виконавцеві платити тільки один раз за за­пис фонограми, а потім використовувати її в інтересах третьої сторони, то це не тільки позбавляс виконавців будь-яких прибутків від повторного виготовлення за­пису, але й приводить до необхідності конкурувати зі своїми ж записами. До того ж використання аудіо- і Ізідеозаписів стало складовою частиною щоденних теле- і радіопрограм. Як наслідок, виробники фонограм порушили питання про законо­давчий захист своїх прав, що включає охорону від несанкціонованого копіювання фонограм, а також компенсацію за використання фонограм для передачі по радіо або за доведення фонограм до публіки іншим способом. А радіомовні І телевізійні організації — про охорону своїх програм від незаконного їх використання іншими подібними організаціями.

Розвиваючись паралельно з авторським правом, суміжні права набули істотної особливості — похідність і залежність від прав творців творів. Охорона суміжних прав, що надаються різним категоріям посередників, здійснюється без шкоди охо­роні творів авторським правом. Суб'єкти суміжних прав мають, як і автори, винят­кові права на використання своїх об'єктів у будь-якій формі. Для виникнення і здійснення суміжних прав не потрібне дотримання якої-нс-будь формальності. Права виробника фонограми і виконавця породжус сам факт створення відповідного звукозапису. Разом з тим, володілець суміжних прав для сповіщення третіх осіб про свої права і запобігання їх порушенню має праізо ви­користати знак охорони суміжних прав, який розміщується на кожному примір­нику фонограми і (або) на кожному вміщуючому її футлярі. Як такий знак прий­нято передбачений Римською конвенцією знак охорони, що складається з трьох елементів: латинської букви Р у колі — ©; імені (найменування) володільця ви­няткових суміжних прав; року першого опублікування фонограми. Відсутність знака охорони не позбавляє володільця суміжного права можливості його захис­ту, однак у ряді випадків ускладнює процес доведення у разі його порушення.

ГЛАВА 2

Охорона прав виконавців, виробників фонограм,

організацій ефірного та кабельного мовлення


1. Охорона прав виконавців

Під виконаїзцем слід розуміти актора, співака, музиканта, танцюриста або іншу особу, яка грає роль, співає, читас, декламує, грає на музичному інструменті або яким-небудь іншим чином виконує твори літератури чи мистецтва, включаючи твори фольклору.

Якщо виконавців твору декілька, вони здійснюють права, що належать їм, тіль­ки за взаємною згодою. Реалізація прав великих колективів виконавців, наприк­лад, хорів, оркестрів, театральних труп, проводиться їх диригентами, режисерами, солістами, керівниками труп. Питання, пов'язані зі здійсненням суміжних прав, вирішуються в контрактах, що укладаються з артистами, а також в нормативних документах, що регламентують діяльність даних колективів.

За виконавцями визнаються як особисті немайнові, так і майнові права. Право на ім'я означає можливість виконавця вимагати згадування його справжнього або вигаданого імені (псевдоніму), яке при цьому не повинне спотворюватися при будь-якому використанні творчої інтерпретації твору. Право на ім'я не може від­чужуватися і охороняється безстрокове. Будь-які поправки, зміни, доповнення у виконання можуть вноситися тільки за згодою виконавця.

Майнові інтереси виконавців забезпечуються закріпленням за ними права на використання виконання в будь-якій формі, включаючи право на отримання ви­нагороди за кожний вид використання виконання. Виконавцеві належить право викопувати або дозволяти викопувати такі дії: передавати в ефір або сповіщати для загального відома по кабелю виконання, якщо використане для такої передачі ви­конання не було раніше передано в ефір або не здійснюється з використанням за­пису; записувати раніше не записане виконання; відтворювати запис виконання, тобто виготовляти примірники запису; здавати у тимчасове користування в комер­ційних цілях фонограму, на якій записане виконання за участю виконавця. У разі укладення договору на запис виконання на фонограму дане право переходить до виробника фонограми. Винагорода між виконавцями і виробниками фонограм розподіляється відповідно до угод між організаціями, що управляють правами ви­конавців і виробників фонограм на колективній основі, а за відсутності такої уго­ди розподіляється між виконавцями і виробниками фонограм рівними частинами.

Виняткове право виконавця не поширюється в таких випадках: передача в ефір раніше переданих виконань, запис раніше записаних виконань, відтворення запи­су виконання, якщо первинний запис проведено за згодою виконавця; відтворення здійснюється з тією ж метою, для якої було отримано згоду виконавця при за­пису виконання; відтворення виконання здійснюється з тією ж метою, для якої було проведено запис. Будь-яке інше використання виконання може здійснюва­тися тільки за згодою виконавця.

Дозвіл виконавця на подальшу передачу виконання, здійснення запису для пе­редачі та відтворення такого запису організаціями ефірного і кабельного мовлення повинне бути отримано всіма організаціями ефірного і кабельного мовлення, які бажають використати виконання, якщо тільки виконавець прямо не передав ці свої права організації ефірного або кабельного мовлення, з якою у нього укладено до­говір. Коли за договором зазначені права передано такій організації, то ним же виз­начається і розмір винагороди, що належить виконавцеві за таке виконання.

Усі виняткові права виконавця можуть передаватися за договором будь-яким іншим особам. Звичайно в ролі останніх виступають організації, що управлють майновими правами володільців авторських і суміжних прав на колективній ос­нові. Ними можуть бути також особи, які спеціалізуються в галузі комерційного використання створених творів і об'єктів суміжних прав.

Особливо необхідно виділити договір виконавця з виготівпиком аудіовізуаль­ного твору на створення останнього. Такий договір тягне за собою передачу вико­навцем виготівнику аудіовізуального твору всіх передбачених законом майнових прав. Якщо в договорі не встановлено інше, надання виконавцем таких прав об­межується використанням аудіовізуального твору і не включає прав на окреме ви­користання звуку або зображення, зафіксованих у даному творі.

Виконавцеві не надається охорона від наслідування. Естрадний співак, музи­кант або актор не можуть заборонити будь-кому з інших виконавців запозичити їх манеру і форму виконання.

2. Охорона прав виробників фонограм

Виробниками фонограм визнаються будь-які фізичні або юридичні особи, які взяли на себе ініціативу і відповідальність за перший звуковий запис виконання або Інших звуків. Охороні підлягають будь-які фонограми, незалежно від їх мате­ріальної форми, якості запису, а також того, чи зафіксовано на фонограмі вико­нання створеного твору, що охороняється законом, або проведено запис різних звукових ефектів.

Права на фонограму породжує сам факт першої фіксації звуків за допомогою технічних засобів в якій-небудь матеріальній формі, що дає змогу здійснювати їх неодноразове сприйняття, відтворення або сповіщення незалежно від виконання виробником фонограми якої-небудь формальності. За відсутності доказу Іншого виготівником фонограми визнається та фізична або юридична особа, ім'я або най­менування якої позначено на цій фонограмі і (або) на вміщуючому її футлярі. За виробником фонограми визнаються лише майнові права.

Виробнику фонограми належать виняткові права на використання фонограми в будь-якій формі, включаючи право на винагороду за кожний вид її використан­ня. Виняткове право на використання фонограми означає право виконувати або дозволяти виконувати такі дії: відтворювати фонограму; переробляти або будь-яким іншим способом змінювати фонограму; розповсюджувати примірники фо­нограми, тобто продавати, здавати їх у тимчасове користування тощо; імпортува­ти примірники фонограми з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу її виробника.

Виробник фонограми, опублікованої з комерційною мсіою, спільно з виконав­цем, публічне виконання якого записане на цій фонограмі, має право па отри­мання винагороди за передачу в ефір або сповіщення для загального відома по кабелю такої фонограми. Збір, розподілення і виплата винагороди за ці види ви­користання фонограми здійснюються однією з організацій, що управляє правами виробників фонограми і виконавців на колективній основі, відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, зазначена ви­нагорода розподіляється між виробником фонограми і виконавцем рівними час­тинами. Розмір винагороди і умови її виплат, встановлені за кожний вид вико­ристання фонограми, визначається угодою між виробниками фонограми або об'єднаннями (асоціаціями) таких користувачів і організаціями, що управляють правами виробників фонограм І виконавців.

Перехід права власності на примірник фонограми сам по собі не тягне за собою передачу будь-яких суміжних прав, що належать виробнику фонограми. Однак якщо примірники правомірно опублікованої фонограми надійшли у торговельну мережу, то допускається їх подальше розповсюдження без згоди виробника фоно­грами і без виплати винагороди. Водночас власник фонограми не може займати­ся комерційним прокатом запису, оскільки дане право зберігається за виробни­ком фонограми незалежно від права власності на її примірники. Виняткові права виробник фонограми може передавати іншим особам за спеціальним доюїзором.

З, Охорони прав організацій ефірною та кабельного

мовлення

Під організаціями мовлення слід розуміти радіо- і телестудії, а також інші орга­нізації, що займаються розповсюдженням звуків і (або) зображень засобами без-проводового зв'язку (організації ефірного мовлення) чи сповіщають їх публіці з допомогою кабелю, проводу, оптичного волокна або за допомогою аналогічних засобів (організації кабельного мовлення). Самі вони не створюють творів, а ли­ше здійснюють їх використання шляхом передачі в ефір або сповіщення для за­гального відома по кабелю, їх майнові інтереси потребують особливої охорони. На створення радіо- і телепередач витрачаються значні кошти, які повинні скупову­ватися за рахунок монопольного права на їх використання. У разі виходу в ефір або сповіщення для загального відома по кабелю будь-яка передача може бути записана з мінімальними затратами сил І коштів І в подальшому використовуватися третіми особами практично у своїй первісній формі.

За організаціями ефірного і кабельного мовлення стосовно їх передач закріпля­ються виняткові права використовувати передачі в будь-якій формі і давати дозвіл на їх використання, включаючи право на отримання винагороди за надання тако­го дозволу. Ці права поширюються на будь-які передачі — як створені самою ор­ганізацією, так і створені па її замовлення за рахунок ЇЇ коштів іншою організа­цією.

До виняткових прав організації ефірного і кабельного мовлення належать пра­ва дозволяти виконання таких дій: одночасно передавати в ефір або одночасно до­водити до запільного відома по кабелю їх передачі іншими організаціями ефірно­го або кабельного мовлення; доводити передачу до загального відома по кабелю (право організацій ефірного мовлення) або передавати передачу в ефір (право ор­ганізацій кабельного мовлення); записувати передачу; відтворювати запис пере­дачі; сповіщати передачу для загального відома у місцях з платним входом. Дія за­значених прав не поширюється на ті випадки, коли запис передачі було зроблено за згодою організацій ефірного і кабельного мовлення і відтворення передачі здій­снювалося з тією ж метою.

4. Вільне використання об”єктів суміжних прав

Об'єкти суміжних прав у передбачених законом випадках можуть використову­ватися без згоди виконавця, виробника фонограми, організації ефірного і кабель­ного мовлення і, як правило, без виплати їм винагороди. Таке використання вста­новлено в інтересах суспільства, яке зацікавлене у вільному розповсюдженні ін­формації, розвитку науки і освіти. Передбачені законом обмеження суміжних прав не піддягають якому-небудь широкому, вільному тлумаченню. Вільне вико­ристання об'єктів суміжних прав не повинне завдавати шкоди нормальному їх ви­користанню і зачіпати законні інтереси виконавця, виробника фонограми, орга­нізації ефірного і кабельного мовлення, а також авторів творів, що передаються або викопуються.

Обмеження прав виконавця, виробника фонограм, організації ефірного або ка­бельного мовлення зводяться до того, що: допускається вільне використання ви­конання, передачі в ефір, передачі по кабелю та їх записів, а також відтворення фонограм для включення в огляд про поточні події невеликих уривків з виконан­ня, передачі в ефір або по кабелю; використання невеликих уривків з виконання, фонограми, передачі в ефір або по кабелю для цитування за умови, що таке циту­вання здійснюється в інформаційних цілях; використання об'єктів суміжних прав будь-якими заінтересованими особами з метою навчання або наукового дослід­ження. Допускається без згоди виконавця, виробника фонограми, організації ефірного або кабельного мовлення використання передачі в ефір або по кабелю і її запису, а також відтворення фонограми в особистих цілях. Не потрібний дозвіл виконавця, виробника фонограми і організації ефірного мовлення на здійснення записів короткострокового користування виконання або передачі, на відтворення фонограми, опублікованої з комерційною метою, якшо запис короткострокового користування або відтворення здійснюється організацією ефірного мовлення за допомогою її власного обладнання і для її власної передачі за умови попередньо­го отримання такою організацією дозволу на передачу в ефір виконання або пере­дачі, відносно яких здійснюється запис короткострокового користування або від­творення такого запису, а також його знищення в межах шестимісячного терміну після його виготовлення, якшо більш тривалий термін не було узгоджено з воло­дільцями прав па запис. Якшо єдиний примірник запису має виключно докумен­тальний характер, він може бути збережений в офіційних архівах. Вільне викори­стання об'єктів суміжних прав дозволяється також у випадках, установлених від­носно творів науки, літератури і мистсшва. Окремі з них рівною мірою стосуються як авторських творів, так і об'єктів суміжних прав.

5. Термін охорони суміжних прав

Римська конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і ор­ганів мовлення (1961 р.) визначає мінімальний термін охорони для суміжних прав протягом 20 років з кінця року, в якому було зроблено фіксацію, — для фоногра­ми і виконань, що містяться в ній; мало місце виконання — для виконань, що не містяться в фонограмі; мала місце передача — для мовлення. Термін охорони, що надається виконавцям за Договором Всесвітньої організації інтелектуальної власності щодо виконання і фонограми (1996 р.) продовжується до кінця періоду в 50 років, рахуючи з кінця року, в якому виконання було записано на фонограму. Термін охорони, що надається виробникам фонограм за зазначеним вище догово­ром, продовжується до кінця періоду в 50 років, рахуючи з кінця року, в якому фо­нограма була опублікована, або — за відсутності такого опублікування протягом 50 років з моменту запису фонограми — 50 років з кінця року, в якому було про­ведено запис.

Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення терміну охорони су­міжних прав. У багатьох національних законах про авторське право і суміжні пра­ва зазначені права діють протягом 50 років після першого виконання. Права ви­конавця на ім'я і на захист виконання від будь-якого спотворення або іншого по­сягання охороняються безстрокове. Права виробника фонограми діють протягом 50 років після першого опублікування фонограми або протягом 50 років після пер­шого її запису, якщо фонограма не була опублікована протягом цього терміну. Права організації ефірного або кабельного мовлення діють протягом 50 років піс­ля здійснення такою організацією першої передачі в ефір або по кабелю. До спад­коємців (відносно юридичних осіб — до правонаступників) виконавця, виробни­ка фонограми, організації ефірного або кабельного мовлення переходить право дозволяти використання виконання, фонограми, передачі в ефір або по кабелю і па отримання винагороди в межах частини термінів, що залишилася.

Розділ 3

УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ І СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ


ГЛАВА 1

Інфраструктура для реалізації авторських прав


/. Цілі та функції авторських організацій

Охорона інтересів авторів у суспільстві, їх прав у зв'язку з використанням їх творів, забезпечення найсприятливіших умов взаємодії між авторами і користува­чами, особливо за кордоном, найкращим чином можуть бути досягнуті через спеціалізовані організації, створені для того або іншого виду управління авторсь­кими правами. Ці організації є, як правило, некомерційними. Зібрані ними кош­ти розподіляються між авторами і використовуються в інтересах авторів за вира­хуванням витрат на створення і функціонування такої організації.

У разі реалізації прав, закріплених за автором законом, дуже важливо, щоб ав­тор міг спиратися на ефективну інфраструктуру, яка забезпечує охорону його прав і сприяє йому в досягненні мети. Автор {володілець авторських прав) Ізолояіс ви­нятковим правом дозволяти або забороняти деякі види використання своїх творів, що охороняються законом.

Сам автор, у більшості випадків, не може займатися питаннями авторизації або відтворення своїх творів, а також збором і розподілом відрахувань за їх вико­ристання або за обов'язкові та інші ліцензії. Розглянемо приклад збору і роз­поділу відрахувань за використаним музичного твору, який традиційно викопу­ється перед обмеженою аудиторією, що зібралася в певному місці, і ніхто, крім цієї аудиторії, не може чути дане виконання. Однак розвиток і вдосконалення технічних засобів запису, радіомовлення і телебачення значно розширює рамки використання музичних творів, що для володільцев авторських прав має далеко­сяжні наслідки — їх твори дедалі частіше стають об'єктами несанкціонованого (піратського) використання не тільки в своїй країні, а й за кордоном. У подібній ситуації для конкретного автора або виконавця буде абсолютно нереально кон­тролювати належні йому згідно із законом відрахування за використання його творів.

Тому для авторів вкрай важливо створити національне товариство, яке забезпе­чує захист ввірених йому інтересів і на додаток до контролю і авторизації буде здійснюватися збір і розподіл роялті від імені і на користь авторів і їх правонаступ­ників. При цьому національне товариство забезпечить не тільки розпорядження своїм власним національним репертуаром і його охорону, але зробить це і для іно­земних репертуарів, оскільки контракти про взаємне представництво будуть укла­дені з товариствами Інших країн. На основі взаємності його власний репертуар бу­де в розпорядженні і під охороною в кожній із зарубіжних країн, завдяки націо­нальному товариству, з яким вищезгаданий контракт про взаємне представництво було укладено.

Слід підкреслити, що, застосовуючи відповідну систему договорів і контрактів про взаємне представництво, які укладаються між авторами і користувачами, ав­торські товариства є важливою ланкою в організації законного використання тво­рів. При цьому для отримання всіх необхідних дозволів користувачеві досить ли­ше звернутися в своє національне авторське товариство і за допомогою єдиної операції отримати можливість вільного вибору творів для подальшого їх викорис­тання (організації концертів, театральних, балетних постановок і, що особливо важливо, з демонстрацією їх по каналах теле- і радіомовлення), не займаючись не­скінченним пошуком володільців авторських прав і запитами на дозвіл.

Отже, в функції авторських організацій входить: робота, пов'язана з видачею дозволів на використання творів, контроль за їх використанням; підготовка типо­вих контрактів між авторами і користувачами; збір роялті від різних користувачів і розподіл їх серед власників авторських прав; наданая юридичних консультацій і подання допомоги авторам та їхнім спадкоємцям; збір і поширення інформації, яка відповідає запитам і інтересам членів цих організацій; управління добровіль­ними або добродійними фондами, що надають підтримку авторам у скрутних об­ставинах; сприяння розвитку культурного життя в країні загалом, їм доводиться також вести велику роботу з документацією (включаючи списки авторів та їхніх творів) не тільки відносно членів організацій, але також і відносно іноземних ре­пертуарів, якими вони займаються на основі контрактів про представництво, ук­ладених з авторськими організаціями інших країн.

2. Організації охорони і розпорядження авторськими правами

Організації охорони І розпорядження авторськими правами можуть бути при­ватними або громадськими незалежними організаціями чи державними відомст­вами, що взяли на себе такі функції, залежно від обставин, вимог або умов в кон­кретних країнах. Один з підходів полягає в тому, що держава повинна здійснюва­ти відповідний контроль і нагляд, а також надавати фінансову підтримку тією мірою, якою це необхідно для ефективного функціонування таких організацій.

Однією з важливих функцій авторської організації є вжиття заходів для охоро­ни і заохочення творчої діяльності в галузі літератури, мистецтва, музики тощо. Проте крім охорони і управління правами в Інтересах авторів і т их, хто бере участь у розповсюдженні авторських творів, їх організаціям могла б бути подана допомо­га в створенні необхідного соціального забезпечення і фінансова підтримка у разі хвороби, нещасного випадку, тимчасової або постійної інвалідності тощо. Фінан­сові ресурси для такої програми підтримки могли б бути отримані у формі внесків, що надходять від користувачів авторськими творами і від володільців авторських прав пропорціонально розміру ліцензійних відрахувань, або прибутків від викори­стання творів, а також від державних та інших пожертвувань. Деякі країни вже за­снувшій спеціальні фонди (як обов'язкові, так і добровільні) безпосередньої допомоги працівникам мистецтва І в організації проведення заходів, що сприяють охо­роні і заохоченню І ворчої діяльності.

Крім виконавчих, таких, що збирають і (або) розподіляють виконавські відра­хування відносно їх прав, існує ряд організацій іншого виду, які займаються пи­таннями охорони прав найманих виконавців, сприянням інтересам виконавців в широкому розумінні або окремим групам виконавців, заохоченням виконавської діяльності і розповсюдженням виконаних ними творів або допомогою виконав­цям, які цього потребують.

Що стосується телевізійних і радіомовних організацій, то повторне викорис­тання записів їх виконання забезпечує виконавцям важливе джерело можливого додаткового доходу, компенсуючи, певною мірою, обмежені можливості для «жи­вого» виконання. Тому колективні угоди з телевізійних і радіомовними ор­ганізаціями мають особливе значення для виконавців незалежно від того, чи ук­ладені вони безпосередньо їх власними організаціями або організаціями вироб­ників фонограм.

3. Видавничі організації

У багатьох країнах діяльність авторських товариств стосується не тільки забез­печення прав та інтересів авторів, а й охорони інтересів видавців І виробників фо­нограм. У таких ситуаціях видавці музичних творів беруть активну участь в управ­лінні даним авторським товариством, входячи, як правило, в його керівні органи. Деякі видавничі організації мають їакож програми, що забезпечують членам цих організацій можливість отримання допомоги в управлінні їх компаніями або ін­формації про політику держави у видавничих питаннях (податки, умови торгівлі, авторські права тощо).

Основним завданням видавничих організацій є охорона інтересів видавничої Індустрії, сприяння її розвитку і заохоченню пайширшого розповсюдження творів не тільки в своїй країні, а й за кордоном, оскільки видавнича діяльність стає все більш Інтернаціональною.