Академія правових наук України

Вид материала

Документы

Содержание 1. Поняття і ознаки об'єкта авторською права Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва ГЛАВА 5 Суб'єкти авторського права Авторський договір замовлення Постановочний договір Сценарний договір Договір художнього замовлення Договір на використання в промисловості творів декоративно-прикладного мис­тецтва Авторський договір на створення і використання комп 'ютерних програм. Суміжні права

Подобный материал:

• Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 4134.86kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого сенаторов микита валерійович, 294.1kb.
• Національна академія наук україни інститут економіко-правових досліджень, 283.11kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права імені В. М. Корецького, 299.49kb.
• Національна академія наук україни інститут економіко-правових досліджень, 931.52kb.
• Національна юридична академія України, 6335.29kb.
• Української держави, 8520.93kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ, 661.83kb.
• Миколаївський комплекс Новітні наукові дослідження держави І права 2011 Том 1 Збірник, 3605.39kb.
• Національна академія наук україни, 1197.72kb.

ГЛАВА 4 Об”єкти авторськаого права


1. Поняття і ознаки об'єкта авторською права

Об'єкти авторського права — це твори науки, літератури і мистецтва, які с ре­зультатом творчої діяльності, незалежно від призначення, достоїнства і змісту тво­ру, а також від способу і форми його вираження. У національному законодавстві в галузі авторського праіза визначено списки таких об'єктів, які, на жаль, не є ви­черпними. Авторське право поширюється на опубліковані твори, що існують в якій-небудь об'єктивній формі: письмовій, усній, звуко- або відеозапису, зобра­ження, об'ємно-просторовій та в інших формах, Авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси, способи, концепції, принципи, відкриття або прості факти. Авторське право на твір не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт, в якому виражено твір. Передача права власності на матеріальний об'єкт або права володіння матеріальним об'єктом сама по собі не тягне за собою пере­дачі яких-небудь авторських прав на твір, виражений в цьому об'єкті.

Твір — це результат творчої діяльності. Творча діяльність — це процес створен­ня нового, раніше невідомого, оригінального. Отже, результат буде творчим, як­що він є оригінальним.

Твір може складатися з різних оригінальних частин. Вони, так само як і оригіна­льна назва твору, охороняються авторським правом. Авторське право охороняє еле­менти змісту твору лише в тій формі, в якій вони виражені в творі, а не самі по собі.

Залежно від того, чи використовувалися у процесі створення твору інші твори, всі твори поділяються на самостійні і несамостійні. Самостійним є твір з оригі­нальною формою. Несамостійним — твір, створений на основі іншого гвору. У ньому обов'язково повинне міститися посилання на оригінал. Якщо в несамо­стійному творі було використано інший твір, що охороняється авторським пра­вом, то його називають залежним. Для використання залежного твору потрібна згода авторів використаних в ньому інших творів. Несамостійні твори поділяють­ся на похідні твори (переклади, обробки, реферати, анотації та інші) і складяні тво­ри (збірники, енциклопедії, бази даних).

Згідно з авторським правом не підлягають охороні офіційні документи (закони, судові ухвали, Інструкції), їхні офіційні переклади, державні символи і знаки (пра­пори, герби, ордени, зображення на купюрах і монетах тощо). Об'єкти, що носять офіційний або державний характер, мають одну загальну особливість — вони по­винні широко і безперешкодно розповсюджуватися. Обсяг і характер їх викорис­тання визначають не їх творці-розробники, не особи, які їх затвердили або яким належить право на відтворення і використання, а потреби суспільства. Тому вони не можуть охоронятися авторським правом, що передбачає обмеження в користуванні твором. Не охороняються і твори народної творчості (вони не отримують охорони у зв'язку з відсутністю або невідомістю автора), повідомлення про події і факти, що мають інформаційний характер (охорона не надається у зв'язку з від­сутністю оригінальності).

2. Види об'єктів акторського права

Об'єктами авторського права є літературні твори — романи, оповідання, твори драматургії та будь-які інші письмові твори. На охорону цих творів не впливає ні їх зміст (розважальний, інформаційний тощо), ні форма втілення (рукопис, машино­писний текст, друкарський відбиток), ні факт опублікування (в багатьох країнах охороні підлягають також усні твори, тобто твори, не закріплені в письмовій фор­мі). Охорона поширюється і на музичні твори незалежно від жанру (гімни, сим­фонії, хорові твори, пісні, оперети тощо), створені для одного виконавця (соло), для виконання на кількох інструментах (соната, камерна музика) або для виконан­ня на багатьох інструментах (твори для оркестрів і ансамблів). Законодавством про авторське право забезпечується охорона карт і технічних креслень; творів фотогра­фії — незалежно від жанру (портрет, пейзаж, репортаж тощо) і призначення; кіне­матографічних творів усіх жанрів (художній фільм, документальний фільм, кіноре­портаж тощо), озвучених і неозвучених, призначених для показу в кінотеатрах або по телебаченню, незалежно від технічних засобів і матеріалів, що застосовуються у процесі їх створення (целулоїдна плііжа, відеострічка тощо). Авторським правом охороняються також твори прикладного мистецтва (ювелірні вироби, лампи, шпа­лери, іграшки, меблі та інші художньо оформлені вироби), хореографічні твори.

З точки зору авторського права, загальне поняття — літературні твори — вклю­чає в себе всілякі оригінальні літературні твори, незалежно від їх цінності, жанру, призначення і форм втілення: рукопис, зафіксовані на магнітному носії, існують просто в усній формі або як частина кінематографічного твору. До цієї категорії належать і листи, інтерв'ю, а також твори, написані особливою математичною мо­вою (рівняння, геометричні фігури тощо), мовою коду або спеціальною технічною мовою, що не є творами художньої літератури. Що ж до наукових літературних творів, то авторським правом охороняється сам твір, а не відкриття або теорії, що містяться в ньому.

Слід відзначити складність охорони літературних творів, виражених в усній формі (промови, лекції, доповіді та інші усні виступи). Особа, яка претендує на охорону своїх авторських прав, повинна довести факт їх порушення. Це дуже важ­ко зробити автору, який публічно виголосив або виконав свій твір, але не потур­бувався про будь-яку матеріальну форму його втілення.

Самостійним видом літературних творів, що охороняються авторським правом, є переклад творів іншою мовою. Як літературні твори охороняються комп 'ютерні програми. Охорона поширюється на всі їх види, виражені будь-якою мовою І Із будь-якій формі.

Об'єктами авторського права визнаються драматичні твори в усіх їх жанрових різновидах, методах сценічного втілення і формах об'єктивного вираження. Дра­матичний твір — це літературний твір, написаний в діалогічній формі і призначе­ний для виконання акторами на сиені. Він може бути випущений в світ і в пись­мовій формі.

Авторським правом охороняються також музичні твори, незалежно від склад­ності теми і композиції, призначені для виконання на музичних інструментах і (або) за допомогою голосу, з текстом (лібретто тощо) або без тексту, а також різні види використання музичних творів, що охороняються авторським правом: від­творення (у вигляді нот або звукозаписів), виконання, передача по радіо абочеле-баченню, інші форми публічного сповіщення, аранжування, використання як фо­нової музики або як частини кінематографічного твору. Надаючи охорону за умо­ви фіксації музичного твору в матеріальній формі, авторське право охоронне лише твори, подані нотним записом, чи перенесені на магнітні або цифрові носії, а та­кож імпровізації, або аранжування.

Сучасна електронна музика також користується охороною авторського права як результат роботи конкретного автора, а не випадковою вибору «машини».

До об'єктів авторського права належать сценарні твори, за якими ставляться фільми, балетні спектаклі, масові вистави. Кожне з них мас специфічні особливос­ті. Так, сценарій в кіло створюється з урахуванням таких виражальних засобів кіне­матографа, як план і монтаж, з урахуванням можливостей вільної зміни часу і місця дії, широкого охоплення історичних подій, одночасного розвитку паралельних сю­жетних ліній. Водночас сценарій в балеті являє собою детальний переказ сюжету з описом усіх танцювальних і мімічних номерів. Сценарій, незалежно від того, чи є він оригінальний або створений в результаті переробки чужого оповідного або дра­матичного твору, вважається об'єктом авторського права, що охороняється.

Аудіовізуальні твори охоплюють собою широке коло кіно-, теле-, відеотворів, розрахованих на одночасне слухове і зорове сприйняття аудиторією. До них нале­жать кіно-, теле- і відеофільми, незалежно від їх жанру і призначення (художні, до­кументальні, науково-популярні, навчальні, мультиплікаційні тощо), обсягу (пов­нометражні, короткометражні, багатосерійні), виконання (звукові, німі, чорпо-білі, кольорові, широкоекранні), слайд-фільми, діафільми, інші кіно- і тслетвори.

Творчий внесок у створення такого комплексного твору, як кіно- і телефільм, вносять сценарист, художник, композитор, оператор, актори та інші особи, праця яких синтетично об'єднується мистецтвом режисера в нове художнє ціле. При цьому деякі компоненти фільму, такі як сценарій, в тому числі режисерський, му­зика, фотографічні зображення (кадри), ескізи, малюнки і макети декорацій, ко­стюмів, реквізити можуть існувати і використовуватися окремо від фільму і мають значення самостійних об'єктів авторського права.

Помітне місце серед об'єктів авторського права займають твори образотворчо­го мистецтва. Найважливішою особливістю цих творів с тісний, нерозривний їх зв'язок з матеріальною формою, в яку вони втілені — формою, що існує часто Із одиничному примірнику, атому особливо важливо розмежовувати право власнос­ті на картину або скульптуру як річ і авторське право на сам твір. Багато діячів об­разотворчого мистецтва живуть саме тим, що продають оригінальні примірники своїх творів приватним особам і музеям, при цьому авторське право нібито не зачі­пається. Однак не право необхідне для того, щоб мати можливість контролю за ре­продукуванням творів, демонстрацією їх по телебаченню, а також для захисту від плагіату і спотворення твору. Начерки, ескізи та інші попередні роботи у процесі створення картини або скульптури також підлягають охороні.

В окрему групу виділені твори декоративио-прикладного мистецтва і дизайну —

вироби побутового призначення, Ідо мають художні і естетичні якості, які задо­вольняють не тільки прямі практичні потреби, а й є предметами прикрашення.

У самому широкому значенні дизайн розуміється як будь-яке розташування елементів, складових твору мистецтва, а також попередні начерки творів, які на­лежить створити. Однак в авторському праві цей термін належить у власному зна­ченій слова до промислових дизайнерських розробок. Це характерні узори, орна­менти і форми, що використовуються для виготовлення промислових виробів і падають готовому виробу естетичного зовнішнього вигляду. Дизайнерські розроб­ки підлягають охороні як художній твір.

Об'єктами авторського права визнаються фотографічні твори, які являють со­бою зображення реальних об'єктів, отримуваних на матеріалах, чутливих до світла або іншого випромінювання. Вони можуть охоронятися авторським правом як ху­дожні твори за умови, шо композиція, відбір або спосіб закарбування вибраного об'єкта відрізняються оригінальністю. Деякі норми авторського права передбача­ють охорону фотографій за умови дотримання певної формальності, наприклад, зазначення року першого опублікування на виданих примірниках. Поряд з фото­графіями авторське право охороняє твори голографи, слайди та інші твори, шо створені способами, аналогічними фотографії.

Охороні підлягають права особи, зображеної на творі образотворчого мистецт­ва. Опублікування, відтворення і розповсюдження такого твору допускається ли­ше за згодою зображеної особи, а після її смерті — за згодою дітей і одного із по­дружжя, що пережило іншого. Дане право належить до одного з особистих немай-нотшх прав громадян. Воно не входить в інститут авторського права, але впливає значним чином на здійснення авторських правомочностей.

Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва мають відому специфіку. З одного боку, вони слугують задоволенню певних побутових, матері­альних, культових потреб людей, а з другого — виступають як твори мистецтва.

Авторським правом охороняються як твори архітектурної графіки і пластики: ескізи, фасади, перспективи, проект забудови, малюнки, плани озеленення, мо­делі, макети, так і власне твори архітектури — будівлі, споруди, квартали забудо­ви, сади, парки.

Об'єктом авторського права визнається твір архітектури, їло несе ідею оригіна­льності, з урахуванням художньої цінності проекту, а також креслення архітектур­ної споруди, якщо навіть проект не був реалізований.

Самостійними об'єктами авторського права є твори хореографи і пантоміми.

Хореографічний твір — цс композиція руху для танцю на сцені або будь-яка інша об'єднана однією думкою система жестів, створена для виконання. Показ пан­томіми — це виконання твору, що виражає почуття або драматичні дії за допомо­гою жестів, поз і міміки, не вдаючись до слів. Сучасні технічні засоби дають змо­гу зафіксувати хореографічний твір або пантоміму більш детальніше, ніж будь-які найдокладніші письмові вказівки постановника. Однак І без фіксації хореографіч­них творів на якому-небудь матеріальному носії багато з них нерідко можуть бути дуже точно відтворені, що робить актуальним завдання їх охорони з моменту об-народування.

До об'єктів авторського права належать картографічні твори, що включають в себе географічні, геологічні та інші карти, плани, ескізи і пластичні твори, що на­лежать до географії, топографії та інших наук. У більшості випадків створення карт та інших картографічних творів вимагає не тільки великої технічної роботи, а й творчого внеску укладача.

Особливим об'єктом авторського права визнаються збірники та інші укладеш твори як результат творчого об'єднання в єдине ціле творів, автором яких є не ук­ладач. Збірники являють собою твори, що укладаються з декількох творів або з їх окремих частин. Укладач користується авторським правом на'збірник і так само, як при перекладі або обробці, повинен враховувати авторські права на викорис­тання твору або його частини, шо увійшли до збірника. Передбачається, що у разі укладання збірника з різних частин повинен вийти самостійний літературний або художній твір. Це означає, що укладання повинне відрізнятися індивідуальністю і здійснюватися за певним планом або задумом. До числа збірників належать ен­циклопедії, словники, антології. Авюри творів, віслюче них до укладеного твору, Ішраїзі використовувати свої твори незалежно від укладеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором.

Виняткове право на використання таких укладених творів, як енциклопедії, ен­циклопедичні словники, періодичні та такі, що продовжуються, збірники науко­вих праць, газети, журнали та Інші періодичні видання, належить їх видавцям. Ви­давець у разі будь-якого використання таких творів вправі зазначати своє найме­нування або вимагати такого зазначення.

Законами охороняється і такий об'єкт авторського права, як база даних, під якою розуміється об'єктивна форма подання І організації даних (статей, розра­хунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені і оброблені за допомогою комп'ютера. Результат творчої діяльності тут виражається в особливому доборі і організації даних, незалежно Ізід того, чи є ці дані об'єктами авторського права.


ГЛАВА 5

Суб'єкти авторського права


1.Автори творів

Суб'єктами авторського права е особи, яким належить суб'єктивне авторське право відносно твору. Володільцями цих прав можуть бути автори, їх спадкоємці, інші правонаступники. Права на тізори для кожної категорії суб'єктів виникають у зв'язку зі створенням твору, переходом авторських прав у спадщину, згідно з ав­торським договором.

Найважливішими суб'єктами авторського права є автори творів науки, літера­тури і мистецтва. Авторами визнаються особи, творчою працею яких створено твір. Авторське право у автора твору виникає відразу після досягнення творчого результату, втіленого в об'єктивну форму, яка забезпечує його сприйняття інши­ми особами. Для визнання права авторства не потрібне виконання яких-нсбудь формальностей, чиєї-небудь згоди або якої-небудь угоди.

Авторами визнаються і автори похідних (залежних) творів, зокрема перекладів, переробок, копій творів образотворчого мистецтва. При цьому для виникнення авторського права на похідний твір не мас значення, чи охороняється законом первинний Івір. Якщо ж він охороняється законом, то повинна бути отримана згода його автора або іншого володільця прав на твір для використання створено­го на його основі похідного твору.

За малолітніх (осіб, які не досягли 14 років), а також повністю недієздатних гро­мадян авторські права здійснюють їх батьки або опікуни як їхні законні представ­ники. Громадяни, визнані обмежено недієздатними, можуть здійснювати свої права лише за згодою призначених їм опікунів. Неповнолітні (особи у віці від 14 до 18 років) здійснюють свої авторські права цілком самостійно.

Володільцями авторських прав на твори науки, літератури і мистецтва виступа­ють також юридичні особи, які є правонаступниками авторів творів, володільця­ми похідного авторського права.

Авторське право на твір, створений спільною працею двох і більше осіб (співав­торство), належить співавторам спільно, незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається з частин, кожна з яких має також і са­мостійне значення.

Авторське право на колективний твір належить всім авторам, незалежно віл сту­пеня творчою внеску кожного з співавторів і характеру твору. Питання про вико­ристання колективного твору вирішується в усіх випадках всіма співавторами на основі одноголосності.

Колективний твір, співавторство може бути нероздільним і роздільним. При не­роздільному співавторстві твір являє собою єдине нерозривне ціле, частини яко­го не маючь самостійного значення. При роздільному співавторстві колективний твір є єдиним, однак він складається з частин, що мають самостійне значення, і при цьому відомо, ким з авторів створені ці частини. Визнання співавторства не­роздільним означає, що авторські права як на твір в цілому, такі на будь-яку його частину здійснюються співавторами тільки спільно. При роздільному співавтор­стві використання колективного твору в цілому також здійснюється за взаємною згодою всіх співавторів. Однак кожний співавтор вправі самостійно, без згоди інших співавторів, розпоряджатися своєю частиною твору.

2, Спадкоємці та інші праонаступники

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Ус­падкування авторських прав здійснюється або згідно із законом, або за заповітом.

У разі успадкування згідно із законом спадкоємцями авторських прав можуть стати тільки громадяни, які є законними спадкоємцями. Якщо померлий автор не мав законних спадкоємців і не залишив заповіту, його авторські права припиня­ються. У разі успадкування за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянинові, незалежно від його громадянства і наявності родин­них стосунків з померлим, або юридичній особі, незалежно від профілю її діяль­ності і місцезнаходження. У більшості країн авторські права спадкоємців діють протягом 50 років після смерті автора, починаючи з 1 січня року, що настає за ро­ком смерті.

Суб'єктами авторського права можуть бути також інші правонаступники, і пере­дусім видавництва, театри, кіностудії, інші організації, що займаються використан­ням творів. Вони придбавають авторські права на основі укладених з авторами та 'їхніми спадкоємцями авторських договорів. Правомірно придбані авторські права правонаступників визнаються і охороняються нарівні з правами самих авторів.

3. Термін дії авторського права

Охорона авторського права обмежена у часі: авторське право виникає з момен­ту створення твору і діє протягом всього життя автора і додатково 50 років (у дея­ких країнах 70 років, у США і країнах Європейського Союзу 75 років) після його смерті. Особисті права автора охороняються бсзстроково. Після закінчення тер­міну дії авторського права на твір він набуває статусу суспільного надбання. Такі твори можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторсь­кої винагороди. При цьому повинні дотримуватися особисті права автора.

ГЛАВА 6 Авторський договір

Використання твору автора іншими особами (користувачами) здійснюється на підставі авторського договору, крім випадків, визначених законом. Договірна фор­ма використання твору забезпечує реалізацію і охорону як особистих, так і майно­вих прав автора. Відповідає вона і інтересам користувачів, оскільки вони придба-вають певні права, яких не мають інші особи, і в зв'язку з цим можуть окупити свої затрати, пов'язані з відтворенням і розповсюдженням творів, і отримати доход.

Автор або інший володілець авторських прав передає за авторським договором про передачу виняткових прав — виняткове право використовувати твір певним способом і в установлених договором межах тільки особі, якій ці права передають­ся, про передачу певинятковнх прав — право дозволяти або забороняти подібне використання твору нарівні з іншою особою, яка отримала дозвіл на використан­ня цього твору таким само способом. Права, що передаються за авторським дого­вором, вважаються иевинятковими, якщо в договорі прямо не передбачено інше. Авторський договір повинен передбачати способи використання твору; термін і територію, на які передається право; розмір винагороди і порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання твору, порядок і терміни її виплати, а також інші умови, які сторони вважатимуть істотними. Умови авторсь­кого договору, що обмежують автора у створенні в майбутньому творів на певну тему або в певній галузі, недійсні. Уразі передачі повноваження за авторським до­говором автору повинна бути забезпечена можливість отримати майнову вигоду від використання створеного ним твору.

Типові форми окремих авторських договорів не мають нормативного характеру і є для учасників майбутнього авторського договору лише рекомендованими зраз­ками договору.

Найпоширенішими видами договорів про використання творів є авторські до­говори замовлення; видавничі договори — про видання або перевидання чіюру в оригіналі; постановочні — договори про публічне виконання неопублікованого твору; сценарні — про використання неопублікованого твору в кіно- або телеві­зійному фільмі; договори художнього замовлення — про створення твору образо­творчого мистецтва з метою його публічного показу; договори про видання творів у перекладі, у переробці; авторські договори на створення і передачу комп'ютер­них програм.

Авторський договір замовлення укладається па створення конкретного твору, за яким автор зобов'язується створити твір відповідно до умов договору і передати його замовнику. У рахунок обумовленої договором винагороди замовник зобов'я­заний виплатити автору аванс. Розмір і терміни виплати визначаються угодою сторін. Сторона, що не виконала або виконала неналежним чином свої зобов'я­зання, повинна відшкодувати потерпілій стороні заподіяні збитки, включаючи і упущену вигоду. У разі відступлення автора від вимог, що містяться в договорі, за­мовник твору вправі вимагати відповідної доробки.

Найпоширенішим видом авторського договору є видавничий договір на літера­турні твори, на твори образотворчого мистецтва, па музичні твори, на видання пе­рекладу раніше випущеного у світ літературного твору та інші.

У разі укладання договору на видання володільцю авторських прав немає по­треби оформляти псревідступлення своїх авторських (майнових) прав, утому чис­лі права контролю за виданням свого твору. Відповідно до деяких законів, шо регулюють майнові права, передача права автора на публікацію роботи може вия­витися неможливою. У разі укладання договору на публікацію володілець авторсь­ких прав, як правило, обмежус своє право на призначений до видання твір тією мірою, якою це необхідно видавцеві для виконання своєїробоїи, У той же час ав­торське право залишається за автором або іншим правоволодільцем.

Автором, по суті видавничого договору, повинна бути надана видавцеві ліцен­зія, що включає в себе всі права, необхідні для оптимальної реалізації плановано­го видання. Щоб становити собою цінність для видавця, ліцензія повинна давати йому можливість захищати свою видавничу діяльність від третіх осіб. У галузі ав­торського права ліцензія звичайно розуміється як дозвіл, що надається автором або іншим володільцем авторського права (ліцензіаром) особі, яка використовує твір (видавцеві або іншому ліцензіату), використати його у формі і на умовах, уз­годжених між ними. Звичайно видавець отримує виняткову ліцензію (що надає йому виняткове право) на твір і видання відповідного твору — або на здійснення відтворення і видання його перекладу — Із стандартному комерційному тиражі, що містить обгрунтовану кількість примірників. Ліцензія може бути надана як на єди­не, такі на перше і наступні видання. Обсяг єдиного або першого видання, як пра­вило, визначається в договорі — зазначається кількість примірників у тиражі або визначається мінімальна і (або) максимальна кількість примірників (тираж). Під час узгодження обсягу єдиного або першого видання звичайно береться до уваги необхідність задовольнити очікуваний купівельний попит за вартістю, яка дас змогу здійснювати продаж за звичайними для даного книжкового ринку ціпами за примірник, порівняно з подібними публікаціями. При видачі ліцензії на публіка­цію твору у формі перекладу зазначається мова (або мови) видання.

З метою сприяння розповсюдженню опублікованого твору і з урахуванням можливості подальшого використання видання відповідно до договору ліцензія повинна містити деякі «допоміжні права», які слугують меті відтворення або дове­дення до споживача твору (чи його перекладу) в певній формі, що відрізняється від стандартного комерційного видання. Такі допоміжні права можуть, напри­клад, включати: право на попередню ми подальшу публікацію в пресі одного або декількох уривків з твору, право на серію, тобто право публікувати всі твори або його частини в одному або декількох послідовних номерах періодичного видання до чи після виходу твору в стандартному комерційному виданні; право на виконання уривків з твору по радіо або телебаченню, право на включення твору або його частини в антологію, право на перевидання в зміненому форматі.

Видашді часто вимагають від ліцензіара надання їм, у рамках допоміжних прав, права на ліцензування відтворення опублікованого твору в мікрофільмах або ін­ших репрографічних відтвореннях для цілей, що виходять за межі добросовісного використання, допустимого законом. Видавець може запитати ліцензію на розмі­щення твору на магнітні або магнітооптичні носії з відкритим доступом або від­творення у формі звукозапису. Іноді запитується також право на ліцеїІзіювання відтворення у формі фільмів. Такі форми відтворення за допомогою сучасних тех­нологій часто згадуються в сучасних видавничих договорах як «механічне відтво­рення» твору, а відповідні права — як «права на механічне відтворення». Цей тер­мін не треба плутати з поняттям «права на механічне відтворення музики», яке означає прано па відтворення музичного твору у формі звукозапису.

Під час складання договору звичайно обумовлюються умови не надавати видав­цеві право використовувати твір яким-небудь чином, включаючи адаптацію, напри­клад, створення за ним сценарію для п'єси або кінофільму, для радіо- або телевізій­ної вистави, чи право па переклад. Використання подібних прав виходить за рамки сприяння або прямого використання видавцем його власної публікації твору. На­дання «прав на дайджест» (прав на публікацію скорочених або укорочених форм твору), або так званих «прав на комікси», часто с предметом дозволів в кожному ок­ремому випадку, враховуючи заінтересованість автора в цілісності його твору.

До договору можуть бути включені спеціальні положення відносно цілісності твору, шо видається. Наприклад, може бути зазначено, що «видавець повинен від-Іворити твір без яких-небудь змін, скорочень або додатків». Це може виявитися корисним, особливо в країнах, де у законодавстві відсутні відповідні положення про «немайнові права».

У договорі на видання перекладу, як правило, зазначається, що «видавець по­винен використати точний і достовірний переклад, виконаний за його рахунок. Заголовок в перекладі підлягає письмовому схваленню ліцснзіара авторських прав. На вимогу останнього остаточний текст перекладу також повинен надавати­ся йому для схвалення».

Може також бути обумовлено, що «видавець забезпечує на кожному примірни­ку чітке зазначення назви твору і прізвища автора». Залежно від обставин може бу­ти додано, що «видавець зобов'язується друкувати прізвище першого видавця (а саме...), а також рік першого видання (роки видань) твору на зворотному боці титульного аркуша».

З урахуванням певних формальностей, що існують у багатьох країнах, як умова повного використання авторських прав натвори, що видаються, у видавничих до­говорах звичайно зазначається, що на титульному аркуші повинен проставлятися відповідний символ авторського права. Цей символ складається з позначення ©, року першої публікації твору та імені володільця авторських прав на твір.

Відносно розповсюдження опублікованих примірників часто зазначається, що «видавець забезпечує ефективне просування твору за свій власний рахунок». У разі, коли ліцензія не обмежується тільки одним випуском, часто додають, що «він повинен стежити за тим, щоб книги були постійно в продажу, а нові випуски дру­кувалися своєчасно, щоб задовольняти існуючий попит».

Постановочний договір укладається, коли основним способом використання твору є його публічне виконання. Предметом цього договору можуть бути драма­тичні твори, музика або лібретто опери, балету, оперети, музичної комедії, музи­ка до драматичного спектаклю тощо, що використовуються театрально-видовищ­ними організаціями (театрами, філармоніями, цирками, концертними організа­ціями тощо) для постановки на сцені. Предметом поставочного доювору може бути будь-який твір — як обнародуваний, так і необнародуваний.

Сценарний договір регламентує відносини, пов'язані з використанням літератур­ного твору, за яким знімається кінофільм, телефільм, здійснюється радіо- або те­лепередача, проводиться масово-видовищний захід тощо. Сценарним договором передбачається використання твору в зміненій формі.

Договір художнього замовлення визначає відносини, пов'язані зі створенням твору образотворчого мистецтва з метою його публічного показу. Предметом до­говору є різноманітні твори образотворчого мистецтва, які створюються автором на замовлення організацій та приватних осіб і стають власністю останніх. Воло­дільці придбаних творів вправі розпоряджатися ними на свій розсуд, дотриму­ючись законодавства про авторське право.

Договір на використання в промисловості творів декоративно-прикладного мис­тецтва призначений для урегулювання питань, що виникають у зв'язку з тиражу­ванням в промисловості оригінальних творів декоративно-прикладного мистецт­ва. Договір укладається тільки з позаштатними художниками підприємств. Авто­ри отримують винагороду як за створення твору, прийнятого до використання, так і за подальше його тиражування залежно від обсягу використання.

Авторський договір на створення і використання комп 'ютерних програм. Специ­фічними умовами договорів даного типу є: можливість перевідступлення авторсь­кого договору; визначення типів персональних комп'ютерів, для яких може бути використана комп'ютерна програма, їх кількість і місцезнаходження; права сторін на подальші модифікації і удосконалення; кількість виготовлених копій; забезпе­чення доступу до вихідного коду; порядок використання твору третіми особами; терміни і порядок навчання користувача; інші (особливі) умови, які сторони виз­нають за необхідне передбачити в авторському договорі. Авторський договір на створення і використання комп'ютерних програм може включати такі документи: текст договору; технічне завдання; технічні умови; календарний план або програ­му робіт; специфікації; опис використовуваного обладнання; угоду між авторами про розподіл винагороди.

Розділ II

СУМІЖНІ ПРАВА