Вступ

Вид материала

Документы

Содержание Розділ 14. Методика оцінки економічної Цей коефіцієнт визначається на основі вивчення якісних показників Н осм норма витрат (питомий розхід) вторинної сировини, на виготовлення продукції із суміші первинної і вторинної сировини; Нпсм Уо - економічні збитки, які наноситься довкіллю викидом одиниці відходів в умовах, коли відходи не утилізуються; А Ис - витрати на утримання одиниці відходів на звалищах або в відвалах, на захоронення або спалювання в спеціальних установках, к Епоі - ефект, який одержується підприємством від реалізації і-го ви­ду продукції, що виготовляється із відходів власного виробни Ероj - ефект від реалізації і-го виду відходу власного виробництва, безпо­середньо реалізованого на сторону; Езк Со - витрати на утримання одиниці відходу в звалищі; Зот Сумарний ефект від реалізації продукції із відходів складає

Подобный материал:

• Вступ, 323.48kb.
• Програма дисципліни кредитний модуль " основи радіоелектроніки" (для груп фф) Вступ, 153.44kb.
• Питания з Програми з курсу «Механіка», що виноситься на зм 1 вступ, 86.8kb.
• Робоча навчальна програма здисципліни: Принципи І методи аналізу художнього твору Спеціальність, 222.75kb.
• План, вступ, викладення змісту теми (як правило, 2 глави), висновок, а також список, 24.79kb.
• Вступ України до Світової огранізації торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії”, 72.41kb.
• Робоча навчальна програма Модуля Вступ до спеціальності Для студентів спеціальності, 404.17kb.
• Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 86.86kb.
• Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 104.36kb.
• М. В. Ломоносов; [вступ ст., сост., примеч. А. А. Морозова]. Ленинград : Сов писатель,, 249.18kb.

Розділ 14. Методика оцінки економічної

ефективності використання ВМР

14.1. Визначення економії сировини, матеріалів і палива за рахунок використання вторинних ресурсів.

При використанні одного і того ж відходу і від кількості зекономленій сировини залежить в першу чергу від напрямку його використання. Наприклад, в залежності від напрямку використання фосфогіпсу економите природний гіпс, вапняки, сірчаний колчедан.

Є випадки, коли один вид сировини може замінити декілька видів первинного матеріалу. Так, застосування шламів чорної металургії в шихті при виплавці чавуну економить залізну і марганцеву руди, вапняк і кокс.

Для виявлення резервів економії традиційної сировини і матеріалів за рахунок використання ВМР важливе значення має визначення коефіцієнт та заміни первинної сировини.

Якщо із відходів виробляється продукція такої ж якості, як і із первинної сировини, коефіцієнт заміни можна визначити відношенням норми витрат (питомих витрат) первинної сировини (Нп) до норми витрат (питома витрат) відходів (Нв).



К_з (15.1) повинен враховувати різницю в споживчих властивостях первинної і вторинної сировини. Якщо продукція, виготовлена із відходів, відрізняється по якості від продукції, яка вироблена з первинної сировини для забезпечення рівного споживчого ефекту необхідна різна кількість продукції із відходів і продукції із первинної сировини.

В цьому випадку Кз розраховується за формулою:



де / - коефіцієнт еквівалентності споживчих властивостей продукції із відходів і продукції із первинної сировини.

Цей коефіцієнт визначається на основі вивчення якісних показників використання порівняної продукції.

В залежності від умов використання продукції коефіцієнт еквівалентності може визначатись на основі таких властивостей, як міцність, надійність, довготривалі сть, твердість, теплопровідність, теплота згоряння і т. п.

В загальному виді коефіцієнт еквівалентності можна представити, як відношення:

де Оп - кількість продукції із первинної сировини: Ов - кількість продукції із відходів або з частковим використанням відходів, яка рівноцінна по споживацьких властивостях кількості продукції із первинної сировини.

Наприклад, якщо із первинної сировини виготовляється цемент марки 500, а при використанні відходів випускається цемент марки 400, то для одержання розчину або бетону однієї і тієї ж якості необхідна різна кількість цементу різних марок. Відношення цих кількостей і буде показувати величину еквівалентності їх споживчих властивостей.

При використанні відходів у якості добавки до первинної сировини вторинним Кз визначається за формулою:





де Нсм - норма витрат (питомий розхід) суміші первинної і вторинної сировини на виробництво одиниці аналогічної продукції; а - доля вторинної сировини в суміші,

; Н осм норма витрат (питомий розхід) вторинної сировини, на виготовлення продукції із суміші первинної і вторинної сировини; Нпсм - норма витрат (питомий розхід) первинної сировини при виготовленні продукції із суміші первинної і вторинної сировини.

Якщо первинна сировина включає суміш різних компонентів і при добавці до первинної сировини вторинної сировини зменшуються витрати декількох компонентів, то коефіцієнт заміни визначається окремо для кожного із компонентів за формулою (15.5).

Якщо при виробництві продукції в сировинну суміш завжди додається вторинна сировина (наприклад, повернутий склобій при виробництві скла), то коефіцієнт заміни первинної сировини вторинною можна визначити, порівнюючи варіанти виробництва продукції з різною величиною добавки вторинної сировини, за формулою:



де – Н_1псм, Н_1осм - норми витрат (питомий розхід) відповідно первинної і вторинної сировини при виробництві продукції з меншою величиною добавки вторинної сировини; Н_1псм, Н_2осм - норма витрат (питомий розхід)відповідно первинної і вторинної сировини при виробництві аналогічної продукції з більшою величиною добавки вторинної сировини.

Наприклад, при виплавці 1 т скломаси в шихту додається від 0,2 ді 0,4 т склобою без зміни її властивості, визначити коефіцієнт заміни каустичної соди склобоєм, якщо при добавці 0,2 т склобою питомі витрати кальцінованої соди складають 0,3т, а при добавці 0,4т 0,25т. В цьому випадку

соди/т склобою, тобто кожна тонна склобою замінює 0,25 т кальцінованої соди.

Коефіцієнт заміни первинної сировини відходами змінюється в широких межах. Так, при використанні сталеплавильних шлаків для одержання щебеню Кз гірничих порід рівний; при використанні фосфатшлаків в якості добрива Кз суперфосфату 0,8; кускових відходів при різці лісу і деревообробки в целюлозопаперовій промисловості для одержання технологічної щепи 0,9; кускових відходів для виробництва деревотирсових плит Кз заміни пиловочника більше 2,0; клінкеру-гранульованим доменним шлаком і виробництві цементу 0,95.

При використанні вторинних енергетичних ресурсів економія паливо залежить від напрямку і обсягу використання, а також схеми енергопостачання підприємства.

При тепловому напрямку використання вторинних енергетичних ресурсів (ВЕР) і роздільній схемі енергопостачання підприємства економи палива визначається за формулою:



де Ои - використання теплових вторинних енергетичних ресурсів,Гкал;

вз - питома витрата палива на виробництво теплоенергії в замінній котельні,

,

т.у.п./Гкал (15.8), де 0,143 - коефіцієнт еквівалентного переводу Гкал ; т/з - коефіцієнт корисної дії замінної енергетичної установки, з показниками якої зрівнюється ефективність використання ВЕР.

При комбінованому енергопостачанні підприємства від заводської або районної теплоелектроцентралі використання теплових ВЕР для теплопостачання знижує економічність роботи ТЕЦ внаслідок зменшення теплового навантаження відборів або проти тиску турбін. В цьому випадку економія палива за рахунок ВЄР визначається з урахуванням деякого збільшення питомих витрат палива на вироблення електроенергії на ТЕЦ за формулою:



де вк - питомі витрати палива на виробництво теплоенергії в котельні ТЕЦ т.у.п./Гкал;

е - питомий виробіток електроенергії теплофікаційною турбіною на одиницю теплоенергії, кВт.г/Гкал; g_k, g_m - питомі витрати теплоенергії на виробництво електроенергії відповідно конденсаційні й теплофікаційній турбінами.

Якщо теплоутилізаційна установка використовує значну кількість електроенергії на особисті потреби, то із економії палива, яка визначається за формулою (15.7) і (15.9) віднімають величину витрат палива на виробництво додатково витраченої електроенергії.



де Вз - питома витрата палива на виробництво електроенергії, т.у.п. кВт/г; Wу,Wз- питомі витрати електроенергії на виробництво одиниці теп-иа відповідно на утилізаційній і замінній установках, кВт/г Гкал.

Приклад. Потрібно визначити економію палива від використання 120тис. Гкал за рік теплових ВЕР, якщо підприємство забезпечується теп­лом промислової котельні з питомими витратами палива в_з = 0,172 т.у.п. і кал і електроенергією від енергосистем з питомими витратами палива в_з = 350 т.у.п. кВт/г. Питома витрата електроенергії на виробництво Гкал тепла в теплових утилізаційних установках на 10 кВт/г більше, ніж у коте­льні.

Рішення. За формулою (15.7) визначають економію палива на підприємстві:



.за формулою поли знаходимо додатковий розхід палива в звязку зі збільшенням витрат електроенергії на виробництво тепла в утилізаційних установках:

Δ В =350 10 120 = 420 т.у.п.

Звідси видно, що загальна економія палива за рахунок ВЕР складає



При енергетичному напрямку використання ВЕР економія первинного палива

Взк = Ве • W т.у.п. (15,11),

де Ве - питома витрата палива на виробництво електроенергії в енергетичній системі або на замінній установці, з показниками якої зрівнюється ефективність використання ВЕР, т.у.п. кВт/г; - відпуск електроенергії утилізаційними установками за рахунок ВЕР, млн. кВт/г.

При комбінованій схемі електропостачання підприємства і повним використанням теплоенергії, яка відпускається утилізаційній ТЕЦ, економія палива за рахунок ВЕР визначають за формулою:




де От - кількість пари, яка поступає на теплоутилізаційну установку ТЕЦ, Гкал. Показники е і е_у в формулі (15.12) означають те ж, що і, у формулі (15.9), причому з індексом "у" відносяться до турбін утилізаційної ТЕЦ, а без індексу до турбін для замінної ТЄЦ.

При відомих величинах відпуску теплоенергії і виробництва електД енергії утилізаційною ТЕЦ, економію палива визначають як суму економії палива за рахунок використання теплоенергії і електроенергії (див. формули 15.9 і 15.11).

При паливному використанні горючих ВЕР економію палива визначають за формулою:



де Ви - величина використання паливних ВЕР; т.у.п.; - коефіціент корисної дії паливо використовуючого агрегату при роботі на горючих ВЕР

- коефіцієнт корисної дії того ж агрегату при роботі на первинному паливі.

Приклад. Визначити економію палива від спалювання 50 тис.т впарених сульфатних лугів в содорегенаційних котлах, якщо питома витрата лугів на виробництво 1 Гкал теплоенергії складає 0,195 т.у.п. а питома витрата звичайного палива на 1 Гкал 0,160 т.у.п.


Рішення. При даних умовах ⁼ 0,143:0,195 = 0,785;

=0,143: 0.169 =0,90.

Підставивши у формулу (15.13) значення, визначимо економію палива

від спалювання ВЕР В_ек = 50 ——— = 41 тис. т.

Величина відношення КПД у формулі (15.13) залежить в основною від фізичних властивостей горючих ВЕР. Для висококалорійних палив ВЄ воно дорівнює 1.

Використання вторинних матеріальних ресурсів, крім прямої заміни сировини і матеріалів, у ряді випадків дозволяє одержати також економії паливно-енергетичних ресурсів.

Наприклад, застосування макулатури для виробництва паперу і ка тону забезпечує значну економію енергоресурсів, які витрачаються на ві ріння целюлози і одержання деревинної маси.

Застосування гранульованого шлаку, замість клінкера, економить пі ливо, яке витрачається на опалення глини і вапняку.

При виплавці сталі із брухту і відходів чорних металів витрати палив­о-енергетичних ресурсів набагато разів менші, ніж при отриманні сталі із руди.

Всі ці фактори обумовлюють економічну доцільність використання ресурсів і повинні враховуватися при визначенні економічного ефекту від стягнення їх у господарський обіг.

15.2. Методика розрахунку народногосподарського еко­номічного ефекту від використання ВМР.

Народногосподарський економічний ефект переробки відходів представляє собою сумарну економію всіх виробничих витрат (живої праці, сировини, матеріалів, фінансових витрат, капітальних вкладень), яку отримує народне господарство за рахунок заміни у виробництві продукції і будівництві первинної сировини відходами, а також за рахунок запобігання або скорочення величини негативного впливу відходів на довкілля.

В основу методики розрахунку економічного ефекту покладений принцип порівняння приведених витрат на виробництво і використання продукції, яка вироблена з відходів або з застосування їх у аналогічній продукції, яка вироблена з первинної сировини і розрахованих по всіх пе­реділах видобутку, заготівлі і підготовки до використання первинної сиро­вини і відходів без обліку їх вартості.

У відповідності із затвердженою методикою річний економічний ефект на стадії виробництва продукції визначається за формулою:




де , - сумарні приведені витрати на видобуток (заготівлю, вироб­ництво) природної сировини і переробку його в конкретний вид продукції з урахуванням усіх, переділів у суміжних галузях, розрахунок яких проводи­вся за формулою:



де Иі,И2...Ип - витрати на одиницю продукції по кожному переділу видобутку, (заготівлі, виробництві) природної сировини і її переробки в конк­ретний вид продукції без урахування вартості вихідної сировини, крб.; К₁, К₂ К_n - питомі капітальні вкладення у виробничі фонди по кожному переділу (видобутку, заготівлі, виробництві) природної сировини і її переробки; конкретний вид продукції, крб.; Н₁, Н₂ ... Нп - кількість вихідної сировини або продукції по кожному переділу в розрахунку на одиницю кінцевої про­дукції: а₁, а₂ ... а_n - доля витрати в даний продукт у відповідності з його частиною, яка поступає на наступний етап у випадку комплексної переробки й природної сировини і наступних продуктів; Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладів (0,15); т - число переділів від збору відходів до переробки в конкретний вид продукції; /З, - сумарні приведені витрати на збір і підготовку відходів до реалізації в джерелах створення виникнення, їх заготівлі спеціальними установами обробку (підготовку до виробничого споживання) і переробку відходів у конкретний вид продукт розрахунок яких проводиться за формулою:



де - И , И…И витрати на одиницю продукції по кожному переділу (збору і підготовки) до реалізації відходів підприємств - джерел створення заготівлі спецорганізаціями, обробки і переробки відходів у конкретний вид продукції без урахування їх вартості, крб.; К , К, ... К - капвкладення у виробничі фонди по кожному переділу, збору 1 підготовку до реалізації цих відходів підприємств-джерел утворення, заготівлі спеціалізованими організаціями, обробки і переробки відходів у конкретний вид продукції крб.; а₁, а₂, а₃ - доля витрат в даний вид відходів у відповідності з частиною, яка поступає на наступний переділ, у випадку його комплексної переробки; Н, Н…Н - кількість відходів по кожному переділу в розрахунку на одиницю продукції із відходів; А_о - річний обсяг конкретного виду продукції, яка вироблена з застосуванням відходів у натуральному виразі річний економічний ефект переробки відходів у конкретний вид продукції можна розрахувати по окремій технології, дільниці, цеху під приємства або групі підприємств на весь обсяг продукції із відходів або з їх застосування. В останньому випадку для розрахунку приймаються дані про середньогалузеві або серед міжгалузевих витрати по переділу, переробці відходів у продукцію.

Якщо один вид відходу: замінює декілька видів первинної сировини, напівфабрикатів і матеріалів із нього або декілька видів відходів замінюють один вид первинної сировини, напівфабрикатів матеріалів із нього розрахунки по формулах (15.14) — (15.16) проводяться по кожному із цих видів у відповідності з об'ємами їх використання в готовій продукції.

Продукція, виготовлена з відходів (матеріалів, напівфабрикатів, виробів) надходить, як правило, в подальшу промислову переробку.

Економічний ефект, який виникає у підприємств-споживачів цієї продукції, визначається за формулою:



де З₁, З₂ - наведені витрати на виробництво одиниці продукції (роботи) у споживача, виробленої з первинної сировини З₁ і продукції із відходів З₂. Вони розраховуються за формулами:



де С₁, С₂ - собівартості одиниці продукції (роботи) у споживача продукція відповідно з первинної сировини відходів; К₁, К₂ - питомі капвкладення у виробництво продукції (роботи) у споживача продукції відповідно із первинної сировини і відходів. А₂ - річний обсяг продукції (роботи), виготовленої із відходів, він розраховується за формулою:



де Н - питома норма витрат продукції, яка виготовлена з відходів,

на одиницю продукції (роботи) у споживача.

Якщо продукція із відходів використовується кількома споживачами, то економічний ефект розраховується окремо для кожного споживача у відповідності з об'ємом споживацької продукції із відходів, а потім (складається).

15.3. Методика розрахунку економічного ефекту від ви­користання відходів за рахунок скорочення збитків, які наносяться довкіллю.

- Ефект від використання відходів за рахунок скорочення збитків, які наноситься довкіллю, розраховується за формулою:



де У₁, У₂ - економічні збитки, які наносяться довкіллю викидами відходів при виробництві одиниці продукції із первинної і вторинної сировини;

Уо - економічні збитки, які наноситься довкіллю викидом одиниці відходів в умовах, коли відходи не утилізуються; А - річний об'єм відходів, які використовують у виробництві продукції Ао:



де Но - норма витрат відходів на одиницю продукції із відходів. Збитки У₁ і У₂ при всіх видах відходів і викидів, які виникають у процесі виробництва продукції із первинної сировини із відходів, визначаються за формулами:



де Q_i - утворення і-того виду відходу або шкідливої речовини, що викидається, на одиницю продукції із первинної сировини; У_i - шкода, яка наноситься і - видом шкідливої речовини, що викидається при виробництва продукції із первинної сировини; n - кількість відходів і шкідливих речовин що викидаються, при виробництві продукції із первинної сировини; утворення j-го виду відходу або шкідливої речовини, на одиницю продукції відходів; У_j- шкода, нанесена одиницею –j-го виду відходу або шкідливі речовини, що викидається; т - кількість відходів і шкідливих речовин, що викидаються при виробництві продукції із відходів.

Питома економічна шкода (У_і, У_j, Уо), яка причиняє довкіллю одиницею відходу або шкідливою речовиною, яка викидається, розраховується по всіх напрямках негативного впливу на навколишнє середовище за формулою:



де У_уд - витрати на виведення і захоронення 1 т відходів, розрахунок яких проводиться за формулою:




де И_m - витрати на вивезення одиниці відходів, крб.; Ис - витрати на утримання одиниці відходів на звалищах або в відвалах, на захоронення або спалювання в спеціальних установках, крб.; Кс - питомі капвитрати на спорудження систем транспортування і складування або спалювання одиниці відходів, крб.; Ут - шкода, яка наноситься народному господарству вилученням території під складування, створення звалищ, захоронення 1 т відходів. Ця величина розраховується за формулою:



де Цз - економічна оцінка 1 га грунту за нормативами витрат на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, крб.; Зр - приведені витрати на рекультивацію 1 га грунту, крб.; S - площа території, яка використовується для захоронення 1 т відходів; Уд - шкода, що наноситься викидом 1 т відходів водному господарству, крб,; Усх - шкода, що наноситься викидом 1 т відходів сільському господарству, крб.; Уат - шкода, що нано­ситься 1 т викидів атмосфері, крб.

Річний народногосподарський економічний ефект використання від:

ходів у виробництві конкретного виду продукції визначається шляхові складання розрахованих ефектів:



Розрахунки по наведених вищезгаданих формулах складні. Не мають чіткої методики визначення коефіцієнтів а і Н у формулах (15.15), тому для наближення розрахунків економічного ефекту від виробництва продукції із відходів можна застосувати таку формулу:



де С_n, С_в - собівартості виробництва одиниці продукції відповідно із первинної сировини і продукції із відходів; Кп, Кв - питомі капвкладення на виробництво одиниці продукції відповідно із первинної сировини і продук­ції із відходів.

Наведені витрати у виробництві продукції із первинної сировини роз­раховуються на основі нормативних середньогалузевих витрат, а у випад­ку їх відсутності на основі витрат конкретних підприємств.

15.4. Методика розрахунку економічного ефекту від ви­користання вторинних енергетичних ресурсів (ВЕР).

Народногосподарський економічний ефект використання ВЕР визна­чається співставленням наведених витрат варіантів енергопостачання з обліком використання ВЕР і без обліку використання ВЕР.

Порівняльні варіанти енергопостачання повинні бути порівняні, тобто забезпечувати однакову як по витраті, так і по заданому режиму подачі енергії споживачам при однаковій надійності енергопостачання і однако­вому впливі на довкілля.

При підвищених викидах шкідливих речовин повинні враховуватись додаткові витрати на охорону навколишнього середовища.

Коли енергопостачання здійснюється з використання ВЕР, то їх вартість приймається рівною нулю.

Народногосподарський економічний ефект від використання ВЕР ви­значається як різниця по порівнюючих варіантах, тобто з використанням і без використання ВЕР, які мають мінімальні наведені витрати.



де Сб.ут і Сут - річні експлуатаційні витрати по варіантах енергопоста­чання відповідно без утилізації і з утилізацією ВЕР; Кв.ут і Кут капвкладення відповідно без утилізації і з утилізацією ВЕР.

Виділяючи в різниці експлуатаційних витрат економію палива вираз Е_нг можна подати в такому вигляді:



де Век - економія палива при використанні ВЕР, т.у.п./рік; φ_m - остаточні витрати на одиницю зекономленого палива; крб./т.у.п.; С - різниця витрат по експлуатації системи енергопостачання з утилізацією ВЕР і без утилізації, крб/рік. Величина С враховує зміну витрат на заробітну платню, воду, електроенергію, поточний ремонт, амортизацію, охорону довкілля і т. інше.

Річний економічний ефект визначається за формулою:



де Q_u - використання теплових ВЕР, в установці Гкал/рік; С₃ - питома експлуатаційні витрати на виробництво одиниці енергії, яку заміняють крб/Ґкал; Sу- річні експлуатаційні витрати по обслуговуванню утилізаційная установки, крб/рік; К_w - капвкладення в утилізаційну установку, крб; Кзам капвкладення в установку, яка заміщує для виробництва кількості енергії, яка виробляється утилізаційною установкою, крб; - коефіцієнт надійності при заміщенні потужності основних джерел енергопостачання утилізаційною установкою; У - скорочення економічної шкоди, яка наноситься довкіллю внаслідок зменшення викидів в атмосферу при утилізації ВЕРЦ крб/рік.

Якщо в утилізаційній установці виробляється електроенергія, то у формулі (15.30) Q_u означає виробництво електроенергії, а С_з - питомі експлуатаційні витрати на 1 кВт/г.

Розрахунки економічної втрати, яка завдається довкіллю шкідливим викидами, виконуються за методикою під назвою "Тимчасова типова методика визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів і оцінка економічного збитку, який наноситься народному господарству забрудненням навколишнього природного середовища (Москва, 1983р.).

Коефіцієнт визначається в залежності від типу утилізаційної установки по її гарантованій потужності з урахуванням надійності енергопостачання. Для надійних в експлуатації установках він дорівнює 1. Якщо утилізаційна установка ненадійна в експлуатації і для забезпечення безперебійного теплопостачання її потужність повністю повинна бути резервовані основною енергоустановкою, то коефіцієнт приймається рівним О, тобто в цьому випадку не досягається економія капвкладень в замінюючи енергоустановку.

Для діючих підприємств, на яких потреба в енергії буде частково покриватися за рахунок використання ВЕР, енергетична потужність, яка звільняється, не можу бути використана для інших цілей тому, економіка витрат по замінюючій установці не досягається і річний економічний ефект можна визначити за формулою:



Якщо діюча енергетична установка повністю заміщується використання ВЕР і може бути демонтована, річний економічний ефект розраховується за формулою (15-30), але не амортизаційна частина початкової її вартості повинна додаватися до суми капвкладень в утилізаційні установки.

Приклад 1. Визначити народногосподарський економічний ефект від використання гранульованого шлаку для виробництва 2 млн.т шлакопортландцементи в порівнянні з виробництвом звичайного портландцементу, якщо їх виробництво характеризується такими даними:



Примітка: величина мінеральних домішок і витрат на мінеральні до­мішки в обох випадках однакові.

Шлакопортландцемент використовується у виробництві залізобетонних виробів у кількості 0,4 т на 1 м³ виробів. Наведені витрати на виробництво 1м³ залізобетонних конструкцій з застосуванням шлакопортландцементу складає З₂ = 15,4 крб., з застосуванням портландцементу 15,1 крб. Склад і кількість викидів шкідливих речовин в атмосферу при виробництві портлан­дцементу і шлакопортландцементу в розрахунку на 1 т цементу однакові. Витрати на вилучення шлаку в відвали складають 1,02 крб./т. Експлуатаційні витрати на утримання 1 т відходу у відвалах 0,3 крб./т капзатрати на утри­мання 1 т шлаку в відвалах 0,5 крб./т. Вартість земель, зайнятих під відва­лами 24400 крб./га. Норматив витрат на рекультивацію земель 2600 крб/га. Площа землі для утримання 1 т відходів 8 = 0,00002 га/т.

Рішення: Економічний ефект від використання відходів на стадії ви­робництва продукції визначаємо за формулою (15.14), а наведені витрати при виробництві цементу без використання відходів за формулою (15.15):



Наведені витрати на виробництво 1 т шлакопортландцементу визна­чаємо за формулою (15.16) з обліком того, що використовується також і

первинна сировина:



Таким чином, ефект, який досягається при виробництві продукції з відходів, складає:



2. Ефект від використання шлакопортландцементу у споживача визна­чаємо за формулами (15.17) і (15.19):

Річний випуск залізобетонних виробів із застосуванням відходів роз-

раховується за формулою (15.19):



Тоді економічний ефект, який виникає у підприємства-споживача, при-дукції складає:



Ефект від скорочення економічних витрат, який наноситься довкіллю

викидами відходів, визначається за формулою (15.20).

При умові У₁ = Уї визначаємо річний обсяг відходів, які використовуються у виробництві продукції, за формулою (15.21):



Втрати, які наносять довкіллю 1 т відходів, визначаємо за формулою:



При відділенні шлаку в звалище мають місце витрати на вилучення (У_уд) і втрати, які пов'язані з вилученням території під звалище (Ут). Від вальні шлаки не наносять шкоди водному господарству, атмосфері і сільському господарству. "| Витоати на відділення відходів складають (див. формулу 15.24)



За формулою (15.26) визначаємо втрати, які пов'язані з вилученнями землі під звалище:



Отже, ефект від скорочення економічної шкоди буде складати

Еу= (1,395 +0,54) -0,92 10⁶ =1,76 10^е = 1,76 млн. крб.

Народногосподарський економічний ефект від використання шлаку у виробництві шлакопортландцементу і його використання складає



Народногосподарський економічний ефект в розрахунку на 1 т продукції визначаємо за формулою:



Народногосподарський ефект в розрахунку на 1 т використаних відходів складає:



15.5. Визначення госпрозрахункового ефекту від використання ВМР.

Госпрозрахунковий ефект використання відходів на даному підприєм­стві розраховується на річний обсяг реалізації і переробки всіх відходів як власного виробництва, так і одержаних зі сторони. Цей ефект досягається за рахунок реалізації продукції, яка виготовлена із відходів, що утворюю­ться, на сторону або заміни частини первинної сировини відходами, а та­кож у результаті скорочення негативного впливу відходів на довкілля і зниження витрат на транспортування і зберігання відходів у звалищах.

В загальному вигляді госпрозрахунковий економічний ефект підпри­ємства являє собою суму ефектів, які одержуються на кожній стадії вико­ристання відходів:



де Епоі - ефект, який одержується підприємством від реалізації і-го ви­ду продукції, що виготовляється із відходів власного виробництва або отриманих збоку; п - число видів продукції, яка виготовляється із відходів;

Ероj - ефект від реалізації і-го виду відходу власного виробництва, безпо­середньо реалізованого на сторону; Езк - ефект, який одержується внаслі­док заміни первинної сировини відходами власного виробництва або одержаними зі сторони у виробництві k-го виду основної продукції; р - чис­ло видів основної продукції, при виробництві якої використовуються відхо­ди взамін первинної сировини; Есі - ефект від скорочення негативного впливу відходів на довкілля за рахунок зниження поточних витрат на транспортування і утримання і-го виду відходів у звалищах; q - число видів відходів власного виробництва, використання яких сприяє скороченні негативного впливу на довкілля.

Ефект, який здержується підприємством від реалізації продукції, виготовляється із відходів власного виробництва або при одержанні збоку по кожному виду продукції визначається за формулою:



де Цпо - оптова ціна одиниці продукції, яка одержана з відходів, крб. Спо - собівартість одиниці цієї продукції, крб.; Апо - обсяг реалізованої Продукції із відходів, в натуральних вимірах; Кпо- капвкладення (або собівартість основних виробничих фондів) у виробництві продуктів із відходів, крб. Ен - нормативний коефіцієнт ефективності, капвкладень.

Ефект, який одержується підприємством при реалізації на стороні відходів власного виробництва (по кожному виду реалізованих відходів визначається за формулою:



де Цо - оптова ціна одиниці реалізованого відходу, крб.; Ио а експлуатаційні витрати підприємства на збір і підготовку до реалізації І розрахунку на одиницю відходу, крб.; А - об'єм реалізації відходів в натуральних вимірювачах; Ко - капвкладення, які необхідні для організації реа­лізації відходів або вартість основних фондів по збору і підготовці до реалізації відходів, крб.; Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капвкладень (0,15).

Ефект, який одержують в результаті заміни первинної сировини від ходами власного виробництва або одержаними збоку за рахунок зниженні собівартості основної продукції, визначають за формулою:



де С - собівартість одиниці основної продукції, виготовленої з пер­винної сировини, крб.; С - собівартість тієї ж продукції при додаванні відходу крб.; G - обсяг основної продукції, одержаної з додаванням відходу, в натуральних вимірювачах; Кз - капвкладення, які пов'язані зі здійсненням заходів по заміні первинної сировини відходами при виробництві основної продукції або вартість додаткових основних фондів, які необхідні для здійснення заміни первинної сировини відходами.

Зниження собівартості продукції С - С = С можна визначити як різницю у витратах по статті "Сировина і основні матеріали":


ΔС _п=(Ц_п + К_з + И_о) .Н_о

або на всю продукцію, яка вироблена із застосування відходів:



де Ц_п - вартість первинної сировини, яка заміняється відходами при виробництві основної продукції, крб.; К_з - коефіцієнт заміни первинної си­ровини відходами; И_о - експлуатаційні витрати на збір і підготовку відходів до використання замість частини первинної сировини при виробництві основної продукції.

Ефект від зниження поточних витрат на транспортування і утримання відходів у звалищах при їх утилізації для кожного виду відходів може бути визначена із виразу:



де У_уд - питомі витрати на вилучення і утримання (захоронення) оди­ниці даного виду відходів, які визначають за формулою (15.24).

При вилученні відходів із звалищ ефект визначається за формулою:



де Со - витрати на утримання одиниці відходу в звалищі; Зот - витрати на розробку звалищ і транспортування одиниці відходів зі звалищ.

Госпрозрахунковий економічний ефект при використанні ВЄР визна­чається як різниця між приростом прибутку на підприємстві за .рахунок мі­роприємств по утилізації ВЕР і приведеними капіталовкладеннями, які необхідні для здійснення цих міроприємств, розраховується за формулою:



де ΔП - приріст прибутку на підприємстві за рахунок використання

ВЕР, крб/рік; ΔКу - капвкладення на здійснення міроприємств по викорис­танню ВЕР.

Приріст прибутку при використанні ВЕР досягається на підприємстві за рахунок скорочення поставок палива, надходження тепло- і електроенергії, яка виробляється на стороні, або за рахунок реалізації на сторону горючих ВЕР в утилізаційних установках, який визначається за формулою:



де ΔВі - зменшення поставок різних видів (і) палива на підприємство внаслідок використання ВЕР або реалізація на сторону горючих ВЕР т.у.п./рік; Ц_і - ціна зекономленого і-го виду палива або відпускна ціна горючих ВЄР, крб/т.у.п.; ΔQ скорочення споживчої тепло енергії зі сторони або відпуск теплоенергії на сторону за рахунок використання ВЕР, Гкал/рік; Ц^м заводська ціна теплоенергії, крб/Гкал; ΔW - скорочення споживання електроенергії зі сторони або відпуск електроенергії на сторону за рахунок утилізації ВЕР, кВт.г/рік; Ц^Е - тариф на електроенергію, крб/кВт.г.; S_ут - річні експлуатаційні витрати по обслуговуванню всіх утилізаційних установ крб/рік; ΔС - супутні, витрати утилізації ВЕР, крб/рік.

По формулі (15.41) визначається також прибуток, який одержується підприємством внаслідок використання ВЄР у звітному році.

Приклад. Визначіть госпрозрахунковий економічний ефект, який досягається металургійним комбінатом за рахунок використання вторинні ресурсів, що характеризуються такими даними (цифри умовні).



Використання відходів в основних металургійних процесах в якості добавки з метою економії первинної сировини характеризується наступними показниками. Використання колошникового пороху і окалини в агломераційному виробництві: .



Використання вилученого металу в сталеплавильному виробництві:



Витрати на утримання 1 всіх видів відходів у звалищах складають 0,3крб./т, транспортні витрати на відділення 1т відходів: шлаку 1,02 крб.; колошникового пороху 0,08 крб.; окалини 0,03 крб.

Рішення. Ефект, який одержується підприємством від реалізації про­дукції із відходів, визначається за формулою (15.33):

за рахунок реалізації гранульованого шлаку



за рахунок реалізації мінеральних плит, які виготовлені із доменного шлаку



за рахунок фосфатних добрив із сталеплавильних шпаків

Е_3по ⁼ (9,40 - 8,60) - 450 - 0,15 - 1200 = 360 -180 = 180 тис. крб.

за рахунок щебеню із сталеплавильних шлаків



Сумарний ефект від реалізації продукції із відходів складає:

Епо = 140 + 775 + 180 + 130 = 1225 тис. крб.

Ефект, який одержує підприємство від реалізації окалини, визначає­ться за формулою (15.34);



Ефект від використання відходів у виробництві основної продукції за рахунок заміни частини первинної сировини відходами визначається за формулою (15.35):

Заміна аглошихти колошниковим порохом. Коефіцієнт заміни визна­чаємо за формулою (15.5):



тоді Е ₃₁= (8,5 .0,9-1,03) - 200 - 0,15 - 4000 = 1320 - 600 = 720 тис.крб. Заміна аглошихти окалиною. Коефіцієнт заміни рівний



Тоді Е ₃₂ = (8,5 • 1,41 - 5, 8) • 90 - 0,15 400= 545 - 60 = 485 тис. крб. Заміна металошихти вилученим металом із шлаку. Коефіцієнт заміни рівний



тоді Езз = (36,2 1,33-10,0) • 10 =385 тис. крб.