Вступ

Вид материала

Документы

Содержание Використання і переробка BMP - один із напрямків науково-технічного прогресу Небезпечні відходи Виробник відходів Збирання відходів Оброблення (перероблення) відходів Перевезення відходів Видалення відходів Захоронения відходів Об'єкти поводження з відходами Спеціально відведені місця чи об'єкти Класифікатор відходів. ВИРІБ - одиниця промислової продукції, кількість якої обчислюють у штуках (екземплярах); ПОСЛУГА Бракована продукція Нещентифікована продукція Зіпсована продукція Відпрацьована продукція Комплектувальний виріб ПРОЦЕС - сукупність послідовних дій для досягнення будь-якого результату; ФАЗА Законодательная база и классификация отходов Х),она может быть обозначена цифрами 1-2-3; – составной элемент процесса, от которого образовались отходы - это 6-я цифровая поз ... Полное содержание

Подобный материал:

• Вступ, 323.48kb.
• Програма дисципліни кредитний модуль " основи радіоелектроніки" (для груп фф) Вступ, 153.44kb.
• Питания з Програми з курсу «Механіка», що виноситься на зм 1 вступ, 86.8kb.
• Робоча навчальна програма здисципліни: Принципи І методи аналізу художнього твору Спеціальність, 222.75kb.
• План, вступ, викладення змісту теми (як правило, 2 глави), висновок, а також список, 24.79kb.
• Вступ України до Світової огранізації торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії”, 72.41kb.
• Робоча навчальна програма Модуля Вступ до спеціальності Для студентів спеціальності, 404.17kb.
• Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 86.86kb.
• Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 104.36kb.
• М. В. Ломоносов; [вступ ст., сост., примеч. А. А. Морозова]. Ленинград : Сов писатель,, 249.18kb.

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський національний технічний університет

Кафедра » Матеріалознавство та ливарне виробництво»


УТИЛІЗАЦІЯ ТА РЕКУПЕРАЦІЯ ВІДХОДІВ


Посібник з дистанційного навчання для студентів спеціальності 8.070801 «Екологія і охорона навколишнього середовища»


Укладачі - доцент кафедри МЛВ О.С.Висоцький; професор кафедри МЛВ В.М.Крапівний; професор кафедри «Екологія та охорона навколишнього середовища» Топольний Ф.П.


Матеріали підготовлені з використанням ІНТЕРНЕТ-даних міжнародної організації "ГРІНПІС"


npeace.org


2006

Зміст.

1. Вступ. Основні терміни та визначення. Класифікація відходів.
   
2. Видобувна промисловість.
   
3. Металургія.
   
4. Машинобудування.
   
5. Основна хімія.
   
6. Полімерні матеріали.
   
7. Паливно-енергетичний комплекс.
   
8. Стічні води.
   
9. Шкіряно-взуттєва промисловість.
   
10. Очищення газів.
    
11. Рослинні залишки.
    
12. Гідролізний лігнін. Компостування.
    
13. Переробка ВМР за кордоном.
    
14. Економічна ефективність.
    
15. Приклади розрахунку економічної ефективності.
    

ВСТУП

На сесії Генеральної Асамблеї 00Н 1997 року Президент України сказав, що на Україні нагромадилось більше 25 млрд. т різних відходів виробництва і споживання, які займають більше 160 тис. га родючих українських грунтів, і щорічно зростає на 3-4 тис. га. Відходи треба переробити, використати та частину захоронити. Тому треба вирішувати цю величезну проблему.

14 квітня 1998 року прийнятий закон України «Про відходи». Закон ви­значає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

Основними принципами державної політики у сфері поводження з від­ходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та зоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково-обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних ін­тересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою за­безпечення його сталого розвитку.


В статті 17 цього закону України «Про відходи», яка має назву «Обов'язки підприємств, установ та організацій у сфері поводження з від­ходами», сказано, що вони (пункти М) зобов'язані забезпечувати профе­сійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

Одним із найбільш кардинальних шляхів вирішення цієї проблеми і утилізації відходів, яких з кожним роком стає все більше і більше, та реалі­зації Закону є підготовка Міністерством освіти фахівців нової спеціальності «Технології переробки та використання вторинних матеріальних ресурсів», за ресурсозберігаючими технологіями.

Цей курс, як учбову дисципліну, треба негайно ввести в учбові плани інженерно-технічних і інженерно-економічних вузів, щоб майбугні інженери знали шляхи утилізації відходів, які утворюються в процесі виробництва основної продукції. Це дасть можливість покращити техніко-економічні показники підприємства, знизити собівартість основної продукції та по­кращити довкілля.

Переробка вторинних матеріальних ресурсів важлива також тому, що запаси сировини, матеріалів, енергії, води і інших з кожним роком змен­шуються.

Важливість цієї проблеми давно привертала увагу багатьох вчених та виробників. Цим питанням присвячені праці Київського М.І., Евстратова В.Н., Величко Ю.П. Браславського 1.1. (маловідходні та безвідходні технології в промисловості хімії та зворотного водопостачання), Ласкорина Б., Циган-коваА. П., Громова Б.В.', (загальні питання використання ВМР), Болдарева


А С , Будникова П.П. (використання відходів у будівництві), Дуденкова С.В. (утилізація твердих побутових залишків), Файвищевського М.Л. Горизонтфі ві (переробка відходів м'ясопереробної промисловості), Чудакова М.1|| Чепиго С.В. (використання гідролізного лігніну), Брая Я., Раєва Щ (регенерація нафтопродуктів), Резниченко П.Т., Чехова А.П. (утилізацір. відходів і охорона довкілля). Пирогова Н.Л., Сушана С.П., Завалко А. ІГ. (планування використання ВМР, розрахунки економічної ефективності) -ти багатьох інших. ;

Однак загальної праці з цієї проблеми, яку б можна було використати як посібник для студентів, не було. І в останні часи економічної скрути, яка існує на Україні. Цьому питанню приділялось мало уваги.

Посібник складений у відповідності з розділами програми курсу "Системи технологій галузей народного господарства", який вивчають в економічних вузах, зокрема, в Тернопільській академії народного госпо­дарства.

Вперше проблемі технології і використання ВМР був присвячений , Міжнародний симпозіум країн-членів СЕВ в 1976 році.

В Ногінському науковому центрі АН колишнього СРСР пройшла перша Всесоюзна конференція про науково-технічні технології і методи викорис­тання ВМР, тобто про маловідходні та безвідходні технології, де були сформульовані чотири основні напрямки розв'язання цієї проблеми.

1. Створення безстічних технологічних процесів різного призначення на базі існуючих і перспективних методів очищення і повторного викорис­тання, нормальне очищених стоків. Якщо шлаки, які при цьому утворюють­ся, не утилізуються, а відправляються на поховання, то місця, де вони поховані, не повинні негативно впливати на довкілля.

2. Необхідно розробляти та втілювати нові технології переробки та ви­користання ВМР. Реалізація таких технологій на окремих стадіях техноло­гічних процесів приводить до створення мало - та безвідходних технологій виробництва, які супроводжуються переробкою всіх залишків в продукти, що придатні для споживання. В даний час ще немає можливості перероб­ляти всі види відходів підприємств у продукти споживання і в продукти, які не наносять шкоди навколишньому середовищу. Тому потрібно розробля­ти нові технології.

3. Потрібна розробка нових мінімізованих процесів отримання тради­ційних видів продукції принципово новими методами, при яких досягається максимальна матеріальна, енергетична, екологічна і економічна ефектив­ність при мінімальних витратах сировини, матеріалів, речовин, води і ене­ргії в навколишнє середовище. Ефективність використання цих речовин і енергії в таких технологіях повинна бути близькою до їх ефективності ви­користання в природних біохімічних процесах і складати 95-98%. Цей рі­вень слід рахувати як оптимальний при розробці економічно обгрунтова­них технологій.

4. Потрібна розробка і створення територіально-промислових комбіна­тів (ТПК) з можливо більш повною замкнутою структурою матеріальних потоків і відходів виробництва в середині їх. При такому рішенні особливо зростає роль підприємств, які здатні засвоювати відходи основного вироб­ництва.


Використання і переробка BMP - один із напрямків науково-технічного прогресу

1.1. Значення переробки і використання BMP.

Основні напрямки економічного і соціального розвитку України на найближче майбутнє містять такі завдання: послідовно підвищувати режим економії в усіх сферах діяльності людини, перетворити ресурсозбереження у вирішальний фактор задоволення потреб народного господарства; добитися, щоб приріст потреб в паливі, сировині, енергії, воді і інших матеріалах задовольнявся в основному за рахунок їх економії; необхідно знизити енергоємкість і металоємкість національного доходу, комплексно використовувати природні і матеріальні ресурси, усунути не раціональні витрати сировини, води, енергії і всіх інших матеріалів.

Ці завдання можна вирішити тільки шляхом переробки і використання BMP за допомогою ресурсозберігаючих технологій тому, що це дозволяє знизити собівартість основної продукції підприємства. Це пояснюється тим, що основною частиною витрат в більшості виробництв різних галузей промисловості є витрати на сировину, енергію і матеріали. Так, вартість сировини в собівартості чавуну складає 92% ливарних виробів - 80%, аміаку - 64% і таке інше. Так, використання відходів жужелиці, шлаку зменшує собівартість цементу на 35-40%.

Вибір сировини визначає тип технологічного процесу, обладнання, характер технології, тривалість виробничого циклу і суттєво впливає на техніко-економічні показники підприємств. Наприклад, якщо витрати при використанні сірки для виробництва сірчаної кислоти прийняти за 100%, то при використанні сірководню вони складають 108%, відхідних газів мідеплавильних заводів 169%, а при використанні колчедану 208%. Тому для виробництва сірчаної кислоти найкраще використовувати природну сірку. Оптимальний вибір сировини не тільки знижує собівартість продукції за, рахунок виключення певних операцій з технології, наприклад, обпал колчедану, очищення газів, але й одночасно покращує якість готової продукції.

Комплексна переробка сировини, тобто раціональне використання всіх її компонентів, можлива при високій організації праці і передбачає застосування різних технологій, розширення номенклатури продукції на одному і тому ж виробництві. При цьому знижуються транспортні витрати, собівартість продукції і росте прибуток підприємства.

Ресурсозберігаючі технологи - технології, які передбачають правильний вибір сировини, використання всіх її компонентів для виготовлення різнорідної продукції, переробку і використання відходів у продукцію, повторний і замкнутий цикл використання енергії, води, матеріалів, включаючи заміну дефіцитних (метали) на не дефіцитні.

Ресурсозберігаючі технології вирішують і друге важливе завдання: захищають природу від шкідливих впливів речовин, які поступають з підприємств у повітря, воду, грунт у вигляді відходів виробництв і житлово-комунальних господарств.

Встановлено, що Із загального об'єму видобутої гірничої маси на Україні у вигляді товарного продукту використовується лише 35%. Кількість відходів росте пропорційно росту промисловості і зростає у два рази за 8-10 років.

Основним джерелом токсичних відходів є гірнично-видобувний та металургійний комплекси, яких більше всього викидається в Дніпровсько-Донецькому регіоні, Харківській, Львівській та Івано-Франківській областях.

Економісти підрахували: щорічно з надр землі на її поверхню людство забирає 10 млрд. т. мінеральної і майже стільки органічної сировини. Причому у відходи перетворюється від 10 до 99% вихідної сировини. А щоб задовольнити потреби однієї людини із надр землі видобувається більше 20 т сировинних матеріалів. Темпи росту відходів такі, що до 2000 року щорічний їх вихід у всьому світі збільшиться приблизно у три рази в порів­нянні із 1970 роком.

Які ж завдання в галузі переробки і використання BMP, тобто ресурсозберігаючих технологій, стоять перед економістами та виробниками.

В першу чергу необхідно вирішити економічні і організаційні питання. Так, доцільно посилити економічну зацікавленість підприємств у раціональному і комплексному використанні сировини і відходів. Підприємства повинні планувати виготовлення виробів із відходів,

Необхідно ввести в плани виробництва показники випуску продукції із відходів і BMP. Необхідно також ввести в дію положення про матеріальне стимулювання виробничих колективів, які опановують виробництво продукції із BMP.

Система планування роботи виробничих підрозділів повинна враховувати BMP в балансах і планах розподілу сировинних матеріалів, палива, води, енергії на різних рівнях планування і управління народним господарством.

Потрібно створювати спеціальні підприємства переробки промислових і побутових відходів у тих районах, де скупчується значна частина різнорідних за своїм складом відходів, які утворюються на дрібних і середньої потужності виробництвах.

Завдання в галузі переробки та використання BMP викладені в розділі VII Закону України «Про відходи», який має назву «Економічне забезпечення заходів щодо утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення».

Ось перелік цих заходів:

а) лімітування обсягів утворення та розміщення відходів;

б) встановлення нормативів плати та розміру платежів за розміщення підходів із диференціацією платежів залежно від рівня небезпеки відходів і цінності території;

в) надання суб'єктам підприємницької діяльності, які утилізують, зменшують обсяги утворення відходів та впроваджують у виробництво маловідходні технології, відповідно до законодавства податкових, кредитних та інших пільг;

г) надання в установленому законодавством порядку податкових, кредитних та інших пільг суб'єктам підприємницької діяльності, які здають відходи як вторинну сировину та займаються збиранням І заготівлею таких відходів;

д) визначення пріоритетів щодо фінансування за державним контрактом підприємств, що впроваджують маловідходні технології, обробляють і утилізують відходи;

е) перегляд переліку відходів, до яких з урахуванням державних інтересів повинен встановлюватися спеціальний режим стимулювання їх збирання, заготівлі та використання;

є) цільове фінансування науково-дослідних робіт з конкретних проблем утилізації відходів і зменшення їх утворення;

ж) надання можливості залишити частину коштів від платежів за розміщення відходів на фінансування заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення відповідно до обгрунтованих інвестиційних проектів та програм;

з) створення фондів для цільового фінансування заходів щодо утилізації відходів за рахунок добровільних внесків виробників відходів, їх власників, вітчизняних та іноземних суб'єктів господарської діяльності, окремих громадян, екологічного страхування тощо;

В органах Верховної Ради України («Голос України» 29. XI. - 1996 року) сказано, що відходи не покидьки, тому що вартість мінеральної сировини, яка міститься в них, коштує більше 30 млрд. доларів.

Щороку на Україні утворюється 1,5 млрд. т різних промислових відходів. Орієнтовно до 2000 року обсяг цієї сировини досягне 15-16 млрд. т. Тому підприємства ДЕРЖкомгеології проводять геолого-економічні дослідження перспективного використання промислових відходів.

Встановлено, що в розвинених країнах переробка BMP становить від 65 до 80%, a y нас - лише 10-12% на рік.

"Геопрогноз" (державне геологічне підприємство) обслідував промислові відходи більше як 20 виробництв. У дванадцяти з них зафіксовано високі концентрації дефіцитних рідкісних, благородних кольорових металів і нерудної сировини, що за якістю та кількістю вони близькі до концентрації у природних промислових родовищах. До розряду комплексних техногенних родовищ з розробленою технологією вилучення корисних компонентів належать промвідходи Миколаївського глиноземного заводу, де з червоних шламів виробляють цемент, їх використовують як добриво, а також виробляють штучні алмази за технологіями Дніпропетровської гірничої Академії; Запорізького титано-магнієвого комбінату, Микитівського ртутного підприємства, Турбівського каолінового заводу, Побузького нікелевого виробництва, Кримського промпідприємства " ТИТАН", Костянти-нівського заводу "Укрцинк" та інших.

Такі важливі речовини, як галій, скандій, ванадій, талій, ніобій, ртуть, германій і інші, від яких залежить розвиток електроніки, космічної техніки, машинобудування, атомної енергетики, можуть отримуватись за рахунок переробки промислових відходів України. На 10-25% на рік поповниться видобуток свинцю, цинку, міді, цирконію, срібла , літію та золота.

У Державному геологічному фонді Держкомгеології України створено і діє автоматизована база даних Держкадастру BMP. Такі корисні дані допоможуть розвинути освоєння техногенних родовищ, і в результаті зменшиться Імпорт нетрадиційних для нас досить дорогих корисних копалин.

1.2. Основні терміни і визначення.

Основні терміни і поняття в галузі BMP, що застосовуються у виробництві, техніці і науці, визначаються законом України «Про відходи» і вживаються в такому значенні:

ВІДХОДИ - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

НЕБЕЗПЕЧНІ ВІДХОДИ — відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними;

ВИРОБНИК ВІДХОДІВ — фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів;

ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронения, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення;

ЗБИРАННЯ ВІДХОДІВ — діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення;

ОБРОБЛЕННЯ (ПЕРЕРОБЛЕННЯ) ВІДХОДІВ - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення утилізацію чи видалення;

ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВІДХОДІВ - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення.

УТИЛІЗАЦІЯ ВІДХОДІВ - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

ВИДАЛЕННЯ ВІДХОДІВ - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації;

ЗНЕШКОДЖЕННЯ ВІДХОДІВ - зменшення чи усунення небезпечності підходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення;

ЗАХОРОНЕНИЯ ВІДХОДІВ — остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував встановлених нормативів.

ОБ'ЄКТИ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ — місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронения відходів;

СПЕЦІАЛЬНО ВІДВЕДЕНІ МІСЦЯ ЧИ ОБ'ЄКТИ — місця чи об'єкти (місця видалення відходів, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

1.3. Державний класифікатор відходів.

Державний класифікатор відходів-систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення) та видалення відходів.

Класифікатор відходів.


Частина 1. Класифікатор відходів.

Розділ А. Відходи сировинних, видобувних та обробних галузей економіки.

А.1, Відходи виробництва продукції сільського господарства та мисливства (група 01).

А.2. Відходи виробництва продукції лісового господарства та лісозаготівлі (група 02).

А.3. Відходи добування риби та продуктів рибальства-інших (група 05).

А.4, Відходи видобування вугілля кам'яного, лігніту (вугілля бурого), торфу (група 10).

А.5. Відходи видобування нафти сирої та газу природного; відходи, які утворилися від надання послуг щодо видобування нафти та газу (крім розвідувальних послуг) (група 11).

А.6. Відходи видобування та збагачення руд уранових і торієвих (група 12).

А.7..Відходи видобування руд металевих (група 13).

А.8. Відходи видобування корисних копалин і інших (група 14).

А.9. Відходи виробництва харчових продуктів та напоїв (група 15).

А.10. Відходи виробництва виробів тютюнових (група 16),

А.11. Відходи виробництва текстилю (група 17).

А.12. Відходи виробництва одягу, хутра [група 18).

А.13. Відходи виробництва шкір та виробів шкіряних (група 19).

А.14. Відходи виробництва деревини і виробів з деревини та корку, виробів з соломи та матеріалів інших (група 20).

А.15. Відходи виробництва целюлози, паперу та виробів паперових (група 21).

А.16. Відходи виробництва продукції друкованої та тиражування носіїв інформації з записом (група 22).

A.17, Відходи виробництва коксу, продуктів нафтопереробки та палива ядерного (група 23).

А.18, Відходи виробництва хімікалій, продукції хімічної та волокна штучного (група 24).

А.19. Відходи виробництва виробів гумових та пластмасових (група 25).

А.20. Відходи виробництва продукції іншої з нерудних мінералів (група 26).

А.21 .Відходи виробництва металів основних (група 27).

А.22. Відходи виробництва виробів металевих збірних (група 28).

А.23. Відходи виробництва машин та обладнання (група 29).

А.24. Відходи виробництва машинок офісних та комп'ютерів (група ЗО).

А.25. Відходи виробництва машин та апаратів електричних (група 31).

A.26. Відходи виробництва обладнання та апаратури для радіо, телебачення і зв'язку (група 32).

А.27. Відходи виробництва приладів медичних, пристроїв вимірювальних точних, пристроїв оптичних, годинників (група 33).

А.28. Відходи виробництва автомобілів, причепів і напівпричепів (група 34).

А.29. Відходи виробництва обладнання транспортного іншого (група 35).

А.30. Відходи виробництва товарів промислових інших (група 36).

Розділ Б. Відходи від надання послуг.

Б. 1. Відходи виробництва і розподілу енергії електричної, газу, пари та води гарячої (група 40).

Б.2. Відходи, одержані від добування, очищення та розподілу води (група 41),

Б.3. Відходи будівельних робіт, знесення будівель і споруд та відходи, утворювані внаслідок техногенних катастроф (аварій), природних катастроф та явищ (група 45).

Б.4. Відходи роздрібної торгівлі (група 52).

Б.5. Відходи, пов'язані з послугами транспорту (група 60).

Б.6. Відходи діяльності установ громадського харчування, технічного обслуговування та ремонту устаткування, приладів та виробів і інших, відходи комунальні та аналогічні неспецифічні промислові інші (група 77).

Б.7. Відходи від надання послуг з охорони здоров'я людей та ветеринарних і від пов'язаних з цим дослідних робіт (група 85).

Б.8. Відходи вторинні від надання послуг зі збирання, видалення, та оброблення відходів (група 90).

Частина 2. Класифікація послуг, пов'язаних з відходами.

Розділ В. Послуги, пов'язані а відходами.

В.1. Послуги законодавчі у сфері утворення, використання, знешкодження та видалення відходів (група 1).

В.2. Послуги з організаційно-економічного управління відходами (група 2).

В.3. Послуги науково-технічні та техніко-методичні, пов'язані з відходами (група 3).

В.4. Послуги виробничо-технологічні щодо відходів (група 4).

В.5. Послуги інфраструктурного забезпечення.

Класифікатор відходів входить до державної системи класифікації до кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Згідно з класифікатором до відходів належать:

— залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, утворених в процесі виробництва продукції або виконання робіт, які втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості, (відходи виробництва);

— розкривні і супутні гірничі породи, що видобуваються в процесі розроблення корисних копалин;

— залишкові продукти збагачення та інших видів первинної обробки сировини (шлам, пил, відсіви тощо);

— новоутворені речовини та їх суміші, утворені в термічних, хімічних та інших процесах, які не є метою даного виробництва (шлак, зола, залишки, інші тверді та пастоподібні утворення, а також рідини та аерозолі);

— бракована, не кондиційна продукція усіх видів економічної діяльності або продукція, що забруднена небезпечними речовинами і не придатна до використання;

— не ідентифікована продукція, застосування (експлуатація) або вживання якої може спричинити непередбачені наслідки, у т. ч. мінеральні добрива, отрутохімікати і інші речовини;

— зіпсовані (пошкоджені) не ремонтноздатні чи відпрацьовані, фізично або морально зношені вироби та матеріали, які втратили свої споживчі властивості (відходи споживання).

— залишки продуктів харчування, побутових речей, пакувальних матеріалів тощо (побутові відходи);

— осади очисних промислових споруд, споруд комунальних та інших служб;

— залишки від медичного та ветеринарного обслуговування, медико-біологічної та хіміко-фармацевтичної промисловості, аптечної служби;

— залишкові продукти усіх Інших видів діяльності підприємств, установ, організацій і населення;

— металеві об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивність забруднення яких перевищує межі, встановлені чинними нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається

У класифікаторі відходів використовуються такі терміни та визначення:

ПРОДУКЦІЯ — результат діяльності або виробничих процесів, що має корисні властивості та призначений для використання споживачем;

ВИРІБ - одиниця промислової продукції, кількість якої обчислюють у штуках (екземплярах);

ПОСЛУГА — наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником і споживачем, внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача;

БРАКОВАНА ПРОДУКЦІЯ — продукція, передавання якої споживачеві не допускається через наявність дефектів;

НЕКОНДИЦІЙНА ПРОДУКЦІЯ — продукція, яка:

а) не відповідає нормативним вимогам або не придатна для застосування за призначенням внаслідок забруднення;

б) не може бути регенерована в умовах чи використана іншим способом за місцем її виробництва (утворення) і підлягає обробленню (переробленню) у інших підприємствах або продажу як вторинні матеріальні ресурси (сировина);

НЕЩЕНТИФІКОВАНА ПРОДУКЦІЯ — продукція, яка не має відповідного до нормативних вимог маркування або для якої відсутні специфікації (стандарти, технічні умови) і застосування (споживання, експлуатація) якої може спричинити непередбачені наслідки;

ЗІПСОВАНА ПРОДУКЦІЯ — продукція,

а) яка втратила свої функціональні та інші властивості, встановлені нормативними вимогами, до закінчення терміну служби (придатності);

б) подальше застосування якої за прямим призначенням може спричинити непередбачені наслідки.

ВІДПРАЦЬОВАНА ПРОДУКЦІЯ — продукція:

а) яка у процесі експлуатації (споживання) втратила свої функціональні та інші властивості, встановлені нормативними вимогами, а також по закінченні терміну служби (придатності);

б) яка у процесі експлуатації (споживання) стала неремонтноздатною стосовно відновлення основних функціональних властивостей відповідно нормативних вимог:

в) подальше застосування якої за її прямим призначенням може спричинити непередбачені наслідки.

МАТЕРІАЛ — первинний предмет праці; який використовується для виготовлення виробу;

НАПІВФАБРИКАТ — предмет праці, який підлягає подальшому обробленню на підприємстві споживача;

КОМПЛЕКТУВАЛЬНИЙ ВИРІБ — виріб підприємства, який застосовують як складову частину того, що випускають інші підприємства;

НЕБЕЗПЕЧНІ ВІДХОДИ — відходи та їх суміші, що через кількість, концентрацію певних компонентів, фізичних, хімічних, Інфекційних характеристик можуть спричинити істотне підвищення смертності або серйозні незворотні захворювання, а також можуть спричинити значну небезпеку тепер або в майбутньому для людей, навколишнього природного середовища і тому вимагають спеціальних методів та засобів поводження з ними;

ПРОЦЕС - сукупність послідовних дій для досягнення будь-якого результату;

ФАЗА — визначений момент у ході розвитку будь-якого процесу.

Кожний вид відходів в класифікаторі має свій код. Так, наприклад, відходи виробництва продукції сільського господарства та мисливства мають код 01, який далі розповсюджується на конкретні види відходів. Наприклад, відходи виробництва зернових культур, продукції овочів та садівництва мають код 011 і т.п., відходи добрив та матеріали хімічної 011102 і т.п. Нижче наводимо номенклатуру вторинної сировини, яка зберігалась заготівельними організаціям в колишньому СРСР.


1.4. Номенклатур вторинної сировини, яка зберігається заготівельними організаціями.

Спеціалізовані організації- заготовляють вторинну сировину за номенклатурою, яка затверджуйся вищестоящими організаціями:

1. Сировина вторинна текстильна.

2. Сировина вторинна текстильна - шерстяна, напівшерстяна не оброблена.

3. Сировина вторинна (ганчір'я) — інше не оброблене

4. Обрізки бавовняних тканин не оброблені.

5. Обрізки лляні і вироблені із суміші льону з іншими волокнами, льонові джутові обрізки, кейфові і пенькоджгутові не оброблені.

6. Обрізки шерстяна напівшерстяних тканин 1 нетканих матеріалів не оброблених.

7. Обрізки інші необроблені

8. Панчішний бавовняний зрив.

9. Обрізки і обрізи трикотажні бавовняні. Обрізки і обрізи трикотажних змішаних волокон. Кромка марлева. Відходи виробництва перев'язних засобів.

10. Путанка бавовняна штапельна, віскозна пряжа, шматування пряжі і шматування льонової пряжі

11. Кінці основної бавовняної льонової пряжі.

12. Пух бавовняний (з бавовняноочисних підприємств).

13. Відходи бавовни низькосортної,

14. Угари льонові та інших грубоволокнистих матеріалів низькосортних.

15. Відходи шерсткі непрядильні низькосортні (кноп стрижений, песика із-під тріпальних машин збій сукновальний і ворсувальний сухий).

16. Сировина віскоза вторинна.

17. Макулатура (паперова і картонна) оброблена.

18. Сировина вторинна поліетиленова не оброблена.

19. Сировина вторинна полівінілхлоридна не оброблена.

20. Сировина вторинна полістирольна не оброблена.

21. Сировина вторинна поліамідна не оброблена.

22. Сировина вторинна поліпропіленова не оброблена.

23. Сировина вторинна поліефірна не оброблена.

24. Сировина вторинна поліакрилонітральна не оброблена.

25. Сировина вторинна фторопластова.

26. Склобій.

27. Кістка.

28. Шкіряні відходи.

29.Стружка шкіряна

30.Шматок від шкір хромового дублення площею біля 0,25 дм². Обріз хромовий.

31.Вирубка від шкір для низу взуття, від шкір для рантів площею не менше 0,25 кв. дм (вирубка шкіряна).

32. Шматок від шкір юхтових площею не менше 0,25 дм² (обріз юхтовий).

33. Скати і зношені камери.

34. Скат зношений.

35. Зношені камери пневматичних шин всіх позначень.

1.5. Визначення ресурсів вторинної сировини.

Джерелом утворення BMP е всі галузі промисловості і побут населення. Ці джерела розподіляються на джерела сфери виробництва І джерела сфери споживання (виробничого і побутового).

У сфері виробництва відходи утворюються при обробці первинної сировини, тобто в процесі одержання з неї сировини і матеріалів для подальшої промислової переробки, а також в процесі виробництва готової продукції.

Готова продукція у вигляді виробів і матеріалів надходить у сферу споживання на виробничі підприємства, в організації і до населення, де через деякий час експлуатації втрачає свої початкові споживчі якості, тобто утворюються відходи споживання.

Кількість відходів виробництва визначається видом технології, об'ємом переробленої сировини або продукції, що випускається, а також асортиментною структурою сировини або продукції, якістю переробленої сировини, технічним та організаційним рівнем виробництва.

Частина утворених відходів виробництва може бути використана для випуску не основної продукції, а для товарів народного споживання на даному підприємстві або на інших свого міністерства.

Кількість відходів споживання обумовлюється об'ємом готової, продукції, яка розподіляється у сфері споживання, асортиментною структурою продукції, строком експлуатації готової продукції або виробу, строком амортизації обладнання і малоцінного інвентаря і, нарешті, витратами, які виникають в процесі його експлуатації.

При визначенні ресурсів вторинної сировини, незалежно від джерел їх утворення, не враховують відходи, на які в даний час відсутня технологія їх переробки, витрати, пов'язані із стихійними лихами, захоронениям, віддаленістю районів із низькою плинністю населення та інше.

Методика визначення BMP. Для розрахунків BMP необхідно виконати такі етапи роботи: визначити джерела утворення відходів, виявити їх номенклатуру і асортимент; зібрати і опрацювати вихідні дані про об'єми переробленої сировини або про матеріали. На основі цих даних статуправління складає списки підприємств, організацій і установ, що розташовані в даному регіоні з наступним групуванням їх за відомчою підлеглістю, асортиментом переробної сировини або продукції, що випускається (або видами послуг).

Списки установ і підприємств дозволяють вести облік джерел BMP, які є в наявності, а також, які вибули або знов організовані..

Визначення ресурсів вторинної сировини, що утворюються в сфері виробництва виконується за такою формулою:



де і - вид переробленої сировини або виробленої продукції;

(і=1,2,3,...п); у_і- об'єм переробленої сировини або виробленої продукції і-го виду: а_і— норматив утворення відходів і-го виду сировини.

Якщо об'єм переробленої сировини (або продукції, що виробляється) враховується в кількісних одиницях виміру (штуках, метрах квадратних, кілограмах і т.п.), то у формулу вводиться показник т_і - маси одиниці і-ого виду сировини (або продукції). Це дозволяє визначити даний об'єм у вагових або інших одиницях виміру.



Відходи, що утворюються у виробництві, не можуть в повному об'ємі використовуватися бо в процесах збереження, транспортування і складання створюються втрати. Тоді ресурси вторинної сировини визначаються за

формулою:


де f - коефіцієнт, що враховує об'єм відходів, які не використовуються. Об'єм утворення відходів у сфері споживання визначається за формулою:



де і- вид споживчої продукції (і = 1,2,3,...п); t_о - рік, на який розраховуються ресурси; Тg - строк експлуатації виробів; V_і (t_о-Tg) - об'єм продукції, що розподіляється в сфері споживання, виходячи із потреб народного господарства; (t₀ - Тg) - році; g_і, - коефіцієнт, що характеризує втрати маси і-го виробу в процесі експлуатації.

Якщо врахувати, що частина відходів не використовується, то можна використати формулу:



де d - коефіцієнт, який враховує об'єм невикористаних відходів споживання.

На мал. 1 дається схема утворення BMP.




Мал. 1. Схема утворення ресурсів вторинної сировини


1а. 1. Управление отходами

В Законе Украины «Об отходах» даны следующие определения отходам. Так в «Общих положениях» (раздел I) Закона определено около двадцати основных терминов, позволяющих, установить общий «язык» для всех субъектов, действующих в сфере обращения с отходами. Например, определение терминов «отходы», «опасные отходы»:

"відходи - будь-які речовини, матеріали i предмети, що утворюються у npoueci людської діяльності i не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їx власник повинен позбутися шляхом угилізацй чи видалення";

"небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, біологічні та інші властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища i здоров'я людини та які потребують спеціальних методів i засобів поводження з ними".

К настоящему моменту в Украине скопилось огромное количество отходов - около 25 млрд тонн промышленных и около 5 млрд м³ бытовых (из них в Донецкой обл. 4 млрд тонн производственных и 400 млн куб. м бытовых); под ними «похоронено» около 200 тысяч га плодородной украинской земли.

Например, 1 тонна угля (добыча + обогащение) даёт 1 тонну отходов (вскрышных и горных пород, шламов); 1 тонна стали - 0,6-1 тонн шлаков; 1 тонна аммофоса - 1 тонну отходов; 1 тонна экстракционной фосфорной кислоты (ЭФК) - до 5 тонн фосфогипса; 1 тонна хлористого калия - 3 тонны галитов; 1 тонна серной кислоты - 0,8 тонн пиритных огарков.

Тревожное положение сложилось в Украине и с токсичньми отходами. Их скопилось около 4 млрд тонн - т.е. каждая шестая тонна всех отходов Украины является токсичной (и из каждой этой шестой тонны 0,2 тонны - очень токсичные). При этом ежегодно 2500 предприятий Украины образуют около 100 тыс. тонн новых токсичных отходов. Ежегодно увеличивается объём твёрдых бытовых отходов (ТБО) на мусорных полигонах и свалках с интенсивностью 1 куб м (т.е. 200 - 300 кг) на человека в год. Особую тревогу внушают около 5000 складов сельхозпредприятий, на которых хранится (часто в ненадлежащих условиях) свыше 10 тыс. тонн ядохимикатов. Ещё одна проблема - это скопившиеся в Украине около 50-60 млн куб.м радиоактивных шламов (не путать с отработанным ядерным топливом АЭС!).

К сожалению, даже для ликвидных отходов доля их утилизации в среднем не превышает 10-15%.

Систему управления промышленными отходами на предприятии можно определить как часть общей (интегрированной) системы управления предприятием, которая включает в себя организационную структуру, деятельность по планированию, обязанности и ответственность, практику, процедуры и ресурсы для формирования, внедрения, достижения, анализа и актуализации (а также оптимизации) политики в сфере обращения с отходами на предприятии. Важным условием устойчивого функционирования такой системы является периодический анализ результатов экологической политики в области обращения с отходами, оценка эффективности системы управления отходами на предприятии и совершенствование (оптимизация) этой системы.

Например, цех автозавода изготавливает корпуса автомобильных кабин из стального листа. При этом образуются обрезки металла. С одной стороны, это тот самый металлолом, на который в Украине имеется огромный спрос. Но этот лом НЕ МОЖЕТ БЫТЬ ИСПОЛЬЗОВАН для изготовления корпуса. Для данного производства - это отходы. Однако это отходы ликвидные, т.е. они могут быть реализованы за деньги, например, металлургическому заводу. Вот для металлургического завода - это не отходы, это - сырьё!

Обращение с твёрдыми бытовыми отходами (ТБО) является не только наиболее социально значимой, но и проблемно обособленной частью сферы обращения с отходами, которая по объектам, структуре проблем и особенностям регулирования коренным образом отличается от сферы обращения с промышленными отходами.

Большое внимание уделяется проблеме отходов в странах ЕС, стратегия которых заключается в:

• предотвращении образования отходов;

• рециклировании отходов и вторичном использовании материалов;

• оптимизации конечной обработки отходов;

• регламентации транспортировки отходов;

• проведении мероприятий по реабилитации окружающей среды.

Эта стратегия нашла отражение в ряде директив ЕС, принятых в начале 90-х годов.

Особое внимание в странах ЕС уделяется следующим мероприятиям:

• пересмотру номенклатуры сырья и материалов, используемых в производстве той или иной продукции, с предпочтением экологически безопасных заменителей;

• пересмотру технологических процессов в целях разработки более безопасных для окружающей среды;

• воспитанию населения в духе рационального потребления;

• разработке новых технологических процессов, позволяющих повторно включать материалы в производственный цикл после их первичного использования;

• включению экологических параметров в стандарты качества продукции.

Наибольшее важным экономическим стимулом переработки отходов является то обстоятельство, что утилизация становится самым дешевым способом борьбы с отходами. В США, например, запрещена организация новых открытых свалок, а захоронение или сжигание отходов с учетом соблюдения всех экологических норм оказывается в три раза дороже, чем их переработка во вторичное сырье.

В Западной Европе существуют различные способы разрешения проблемы накопления мусора. Каждый способ зависит от вида мусора. К ним относятся захоронение отходов на полигонах, сжигание на мусоросжигательных установках и переработки (рециклирование) отходов для вторичного использования.





Рис. 1.1. - Схема управления промышленными отходами предприятия





Рис. 1.2. - Схема управления ТБО


Рециклирование означает регенерацию сырья из отходов для производства новых материалов, прежде всего, стекла, бумаги, картона, металла и полимеров. Предпосылкой для переработки этих материалов является их первичная сортировка. Различают три способа переработки: “Recycling”, "Downcycling" и "Upcycling". Понятие "Recycling" означает обычную переработку: например, из бутылки производится новая бутылка. Понятие "Downcycling" означает, что качество нового продукта ниже, чем качество исходного продукта: например, напольное покрытие после переработки станет синтетической древесиной. Процесс "Upcycling" происходит в обратном направлении. Продукт, качество которого ниже, перерабатывается в продукт с более высоким качеством.

В большинстве стран Евросоюза существует раздельный сбор мусора. В каждом доме есть по 4 специальных контейнера - для бумаги и картона, для стекла, для пластмассы и для металла; в Германии и Австрии в каждом домашнем хозяйстве есть специальный биоконтейнер для пищевых отходов. Для жителей Западной Европы сортировка мусора - обычное ежедневное дело. Содержимое этих контейнеров вывозится каждую неделю специализированными фирмами, а хозяева квартир получают оплату за собранное ими вторсырье. Но существуют также другие интересные альтернативны, которые можно обозначить одним понятием "Upcycling". Это направление означает изготовление из старых ненужных вещей, которые являются мусором, что-нибудь новое и красивое, при этом функция новой вещи отличается от старой. Так, фирма «Freitag» - самая известная немецкая фирма, которая использует на производстве процесс «Upcycling». В начале 90-х годов два брата из Цюриха начали делать сумки из старых тентов для грузовых машин. Они скупают тенты, разрезают их и шьют сумки. Ремень безопасности служит плечевьм ремнем, а из подержанной велосипедной камеры изготавливается отделка. Т.е. каждая сумка изготавливается из отходов и становится единственным экземпляром. Как ни странно, такие изделия весьма популярны среди западноевропейской молодёжи.