17-0717

Вид материала

Содержание

МП - мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратних метрів; ФП
Платник податку

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9

К = МП / ФП, де

К - коефіцієнт;

МП - мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратних метрів;

ФП - фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо цей коефіцієнт є більшим одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

7.Щодо визначення житла, що придбавається або будується за рахунок іпотечного кредиту, основним місцем проживання.

Згідно із п.10.1 ст.10 Закону право платника на податковий кредит виникає у разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

Таке визначення здійснюється платником податку самостійно, зокрема, шляхом реєстрації (внесення відомостей до паспортного документу такого платника податку) об’єкта житлової іпотеки його місцем проживання відповідно до норм Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України” ( лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 12.02.07р. № 06-10/10-138).

8.Актуальні питання щодо податкового кредиту на проценти, сплачені за користування іпотечним житловим кредитом

Питання 1. Хто має право на податковий кредит по іпотеці?

Відповідь. Згідно із пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.03р. №889 „Про податок з доходів фізичних осіб”(далі – Закон) платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 цього Закону.

Пунктом 10.1 ст.10 Закону встановлено, що платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Питання 2. Чи є категорії платників податку, які не мають законодавчого права скористатися податковим кредитом по іпотеці?

Відповідь. Платник податку позбавляється права на включення частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом до складу податкового кредиту у разі втрати ним резидентського статусу, а також при виїзді такого платника податку за межі України на постійне місце проживання (із втратою резидентського статусу або без такої).

Також правом на податковий кредит не можуть скористатися самозайняті особи - платники податку, які є суб'єктами підприємницької діяльності або здійснюють незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Крім того, податковий кредит не можуть одержати військовослужбовці та інші особи, які згідно із умовами оплати праці одержують доходи, відмінні від заробітної плати.

Питання 3. Що таке іпотечний житловий кредит?

Відповідь. Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону №889 іпотечний житловий кредит – це фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу.

Питання 4. За яким договором платник податку має право на податковий кредит по іпотеці.

Відповідь. Право на податковий кредит на іпотеку має платник податку, який надасть податковому органу, зокрема, копії договорів, які одночасно відповідають наступним умовам:

у кредитному (фінансовому) договорі має бути зазначено, що його цільове призначення – придбання житла;

- до фінансового договору про іпотечний кредит в обов’язковому порядку має бути укладений „іпотечний договір”, який є невід”ємним додатком до „договору про іпотечний кредит”;

- обидва договори мають бути нотаріально засвідчені (Закон „Про іпотеку”);

- кредит, має бути отриманий від банку чи іншої фінансової установи (зокрема, кредитної спілки) – резидента (п.1.11.1 ЗУ №334);

- договір про іпотечний кредит укладено на термін не менш ніж 5 років;

заставою по іпотечному договору є нерухомість житлового призначення – (квартира, кімната, будинок), яке придбається, або житловий будинок, який будується на земельній ділянці, яка належить на праві власності позичальнику такого кредиту, і на яке отриманий кредит ( Закон „Про іпотеку” , п. 1.5 Закону „Про іпотеку”);
житло, придбане (побудоване) на іпотечний кредит, згідно з паспортними даними платника податку, що звертається за податковим кредитом, є основним місцем його проживання (місцем реєстрації) (Закон „Про іпотеку”);

- „договір про іпотечний кредит” та „іпотечний договір” мають бути укладеними після 1 січня 2004 року ( після набрання чинності Законом „Про іпотеку” та Законом „Про податок з доходів фізичних осіб”).

Питання 5. Чи може одержати податковий кредит по іпотеці фізична особа, яка не зареєстрована за місцем (адресою) предмета іпотеки?

Відповідь. Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України від 22.05.03р №889 „Про податок з доходів фізичних осіб” право платника на податковий кредит виникає у разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

Згідно з роз’ясненнями, наданими Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності листом від 12.02.07р. № 06-10/10-138, таке визначення здійснюється платником податку самостійно, зокрема, шляхом реєстрації (внесення відомостей до паспортного документу такого платника податку) об’єкта житлової іпотеки його місцем проживання відповідно до норм Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України”.

Питання 6. Чи може скористатися правом на податковий кредит по іпотеці фізична особа, яка придбала за рахунок такого кредиту гараж?

Відповідь. Згідно з п.10.1 ст.10 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон) платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону іпотечний житловий кредит – це фінансовий кредит, що надається фізичній особі строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу.

Індивідуальні (окремі) гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах відповідно до пп.1.10.1 п.1.10 ст.1 Закону не є житловою нерухомістю, тому на неї не можуть бути розповсюджені норми пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 та ст.10 Закону.

Питання 7. Чи можуть одержати податковий кредит по іпотеці обидва члени подружжя, якщо іпотечний договір укладено дружиною, а квитанції про сплату процентів за кредитом оформлено від чоловіка?

Відповідь. Відповідно до п.1.16 ст.1 Закону №889 податковий кредит – це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Також, відповідно дідо пп.5.2.1 ст.5 Закону до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року, в тому числі частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 цього Закону ( пп.5.3.1 ст.5 Закону).

Таким чином, керуючись зазначеними нормами Закону, не можуть бути застосовані положення частини другої пп..10.7.1, пп.10.7.2 та пп.10.7.3 цього Закону щодо звернення за податковим кредитом на іпотеку одного з членів подружжя за домовленістю сторін, чи обох двох колишніх членів подружжя, або іншого члена подружжя, якщо той член подружжя, який мав право на податковий кредит помер чи визнаний судом безвісно відсутнім.

Питання 8. Кільки разів протягом дії кредитного іпотечного договору платник податку має право скористатися податковим кредитом?

Відповідь. Статтею 10 Закону №889 встановлено що у платника податку право на включення до складу податкового кредиту суми, розрахованої згідно з цією статтею виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання та не частіше, ніж один раз на 10 років починаючи з року, в якому об’єкт житлової іпотеки придбавається або починає будуватися, навіть у разі дострокового повного погашення основної суми та процентів попереднього кредиту.

Отже, якщо платник податку отримує декілька іпотечних житлових кредитів, право на податковий кредит виникає у нього лише за одним таким кредитом, забезпеченим одним предметом іпотеки, який платник визначає як основне місце проживання. Такий платник податку на підставі прав, наданих пунктом 10.1, 10.5 та 10.6 статті 10 Закону №889 може включити щорічно до складу податкового кредиту частину суми процентів, фактично сплачених за одним іпотечним житловим кредитом, починаючи з року в якому об’єкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися (лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 12.02.07р. № 06-10/10-138).

Питання 9. Чи вся сплачена платником податку сума процентів за іпотечним кредитом включається в розрахунок податкового кредиту?

Відповідь. Відповідно до п.10.2 ст.10 Закону частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = МП / ФП, де

К - коефіцієнт;

МП - мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратних метрів;

ФП - фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо цей коефіцієнт є більшим одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

Питання 10. Чи є особливості повернення податкового кредиту по молодіжним житловим кредитам?

Відповідь. Так, є. Відповідно до п.1.16 ст.1 Закону №889 податковий кредит це сума (вартість) витрат, понесених платником податку – резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.

До складу податкового кредиту платник податку – резидент має право включити частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року (пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 та п.10.1 ст.10 Закону).

Крім того, повернення з бюджету податку з доходів фізичних осіб може здійснюватися лише в межах сум, які фактично надійшли до бюджету від конкретного платника податку у звітному році.

Якщо умовами надання молодіжного житлового кредиту передбачено повна або часткова компенсація за рахунок бюджетних коштів відсотків по такому кредиту, то претендувати на податковий кредит одержувач такого молодіжного кредиту може тільки в частині особисто ним сплачених процентів. При повній компенсації процентів за кредитом за рахунок бюджетних коштів, платник податку не має законодавчих підстав на податковий кредит за таким кредитним договором.

Питання 11. Чи має право на податковий кредит платник податку, який одержав та повертає кредит у іноземній валюті?

Відповідь. Та, має. Законодавством України при проведенні операцій з валютою передбачено певний порядок її використання. Так, згiдно із статтею 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банки мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, отримання відсотків від позичальників за такими кредитами на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Одночасно, оскільки у Законі № 889 не наведено визначення терміну „витрати, що понесені в іноземній валюті”, тому при розрахунку суми зазначених витрат у гривнях згідно із пунктом 1.21 статті 1 цього ж Закону слід використовувати відповідні положення пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині, що не суперечать Закону № 889.

Враховуючи вищевикладене, платники податку з доходів фізичних осіб мають право включити до складу свого податкового кредиту частину суми процентів, сплачених за іпотечними житловими кредитами, виданими та повернутими в іноземній валюті.

Також надання у поточному і подальших податкових періодах (роках) податкового кредиту щодо процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, слід провадити з огляду на норму пп.5.4.3 п.5.4 ст.5 Закону.

9. Щодо проведення розрахунку податкового кредиту

Згідно із п.1.16 ст.1 Закону України від 22.05.03р. №889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі – Закон) податковий кредит – це сума (вартість) витрат, фактично понесених платником податку – резидентом протягом звітного податкового року, на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу.

При цьому Закон не містить чітко визначеного порядку проведення розрахунку податкового кредиту.

Водночас, Законом встановлено обмеження щодо не перевищення сум нарахованого платником податку податкового кредиту понад суму загального оподатковуваного доходу, одержаного платником податку протягом року як заробітна плата.

Згідно із визначенням поняття «заробітна плата», даним у частині «д» п.1.3 ст.1 Закону, заробітна плата – це доходи нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України від працедавця.

Крім того, відповідно до п.1.6 ст.1 Закону, загальний оподатковуваний дохід – це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Таким чином, відповідно до наведених норм Закону, до розрахунку податкового кредиту включається сума нарахованої протягом звітного податкового року заробітної плати та сума здійснених витрат, дозволених Законом до включення до податкового кредиту.

Щодо зменшення суми нарахованої заробітної плати на суми відрахувань до соціальних фондів, передбачене п.3.5 ст.3 Закону, то ця норма Закону застосовується виключно при визначенні об’єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб при нарахуванні заробітної плати. У статтях 5 та 10 Закону, які регламентують порядок нарахування податкового кредиту, норми, аналогічні п.3.5 ст.3 Закону, відсутні.

Крім того, згідно із ст.6 Закону, об’єкт оподаткування, визначений відповідно до п.3.5 ст.3 Закону, може зменшуватися ще й на податкову соціальну пільгу.

При нарахуванні податкового кредиту Закон передбачає застосування інших, не пов’язаних з нарахуванням заробітної плати критеріїв, зокрема, документально підтверджених витрат. Тобто, Законом встановлено окремі, не пов’язані між собою, порядки щодо визначення об’єкту оподаткування при нарахуванні заробітної плати та щодо нарахування податкового кредиту. При цьому Законом передбачено лише порівняння розміру (суми) податкового кредиту з розміром (сумою) нарахованого доходу платника податку у вигляді заробітної плати.

Крім зазначеного слід додати, що оскільки Закон надає право на податковий кредит всім платникам податку, незалежно від розміру їх доходу (заробітної плати), то зазначений підхід у прийнятті за основу при розрахунку саме нарахованої заробітної плати, відповідає принципу рівності всіх платників податку, незалежно користувалися вони протягом року податковою соціальною пільгою чи ні, та які розміри внесків до соціальних фондів були проведені із їх заробітної плати.

Тобто, виходячи з норм Закону, податковий кредит – це сума витрат, на яку зменшується загальна сума нарахованої платнику податку протягом звітного року заробітної плати. Вже після зазначеного зменшення, з решти суми провадиться перерахунок податкових зобов’язань (податку до повернення).

Що стосується безпосередньо Розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню платнику податку у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту, то його застосування для цілей податкового кредиту разом із застосуванням форми річної податкової декларації, встановленої Декретом КМУ „Про прибутковий податок з громадян”, у 2004 році узгоджено з Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності.

Крім того, Міністерство юстиції України у листі від 23.02.06р. № 24-7/28 на адресу ДПА України зазначило, що лист ДПА України від 28.12.05р. № 25941/7/17-2117, (з яким є тотожний за змістом лист ДПА України від 28.02.07р. № 4082/7/17-0217), щодо порядку проведення розрахунку сум податку, які підлягають поверненню у зв’язку з реалізацією платниками податку права на податковий кредит, не містить нових правових норм, тобто не суперечить Закону, а додані до нього форми Переліку витрат та Розрахунку сум податку є формалізованим (у табличній формі) викладом норм Закону щодо декларування і є для платників податку рекомендованими формами.

До того ж, питання відповідності нормам чинного податкового законодавства рекомендованого ДПА України порядку нарахування податкового кредиту та проведення розрахунку сум податку, які підлягають поверненню у зв’язку з реалізацією платниками податку права на податковий кредит, перевірялось у 2005 році Генеральною прокуратурою України.

Також, щодо листа Державної податкової адміністрації України від 28.02.07р. № 4082/7/17-0217, то враховуючи положення Закону України від 21.12.2000 №2181 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (пп.4.4.2, п.4.4, ст.4), зазначений лист є податковим роз’ясненням, тобто є оприлюдненням офіційного розуміння органами державної податкової служби питання забезпечення реалізації громадянами свого законного права на нарахування податкового кредиту.

10. Актуальні питання щодо податкового кредиту

Питання 1. Чи можна подати у податкову інспекцію декларацію на податковий кредит після 1 квітня цього року? Не буде це розглядатися як порушення і чи не будуть податківці застосовувати штрафні санкції за несвоєчасну подачу декларації?

Відповідь. Податковим законодавством встановлено обов’язкову подачу податкової декларації у встановлені законом строки у випадках, коли таке подання передбачає нарахування та/або сплату податку до бюджету. Щодо податкового кредиту, то тут Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон №889) передбачає виключно повернення платнику податку з бюджету частки податку з доходів фізичних осіб, сплаченого з заробітної плати ( ст.5 ).

Згідно з п.15.3 ст.15 Закону України від 21.12.00р. №2181 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” при поверненні з бюджету надміру сплачених податків або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, платники податків можуть подавати заяви (податкові декларації) протягом 1095 днів, наступних за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Разом з тим, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону №889 встановлено обмеження. Згідно з цим пунктом, якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься. Тому строк подання декларацій платниками податку на одержання повернення з бюджету у зв’язку з реалізацією права на податковий кредит становить не 3 роки ( 1095 днів), а обмежується податковим періодом (роком).

Таким чином, при реалізації платниками податку права на податковий кредит строк подання декларацій не обмежується 1 квітня. Податкові органи прийматимуть і обраховуватимуть такі декларації протягом всього наступного за звітним року. При цьому ніяких штрафних санкцій за подання після 1 квітня декларацій на податковий кредит податковими органами застосовуватися не буде, оскільки це не передбачено законодавством.

Blog

Державна податкова адміністрація україни від 09. 07. 2009 р. N 14312/7/17-0717

Содержание