Geum.ru

Державна податкова адміністрація україни від 09. 07. 2009 р. N 14312/7/17-0717

Вид материалаДокументы

Содержание


Порядок визначення інвестиційного прибутку та його оподаткування регулюється п.9.6 ст.9 Закону.
До складу загального річного оподатковуваного доходу
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Фізичні особи, які протягом звітного року одержували доходи від продажу інвестиційних активів повинні згідно із Законом України від 22.05.03р. № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон) до 1 квітня наступного року подати до податкового органу за місцем проживання річну податкову декларацію та сплатити 15% податку з суми одержаного інвестиційного прибутку.

Порядок визначення інвестиційного прибутку та його оподаткування регулюється п.9.6 ст.9 Закону.


Одразу слід зазначити, що Закон зобов’язав платників податку вести самостійно облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами, окремо від інших доходів і витрат. Форма обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу встановлена наказом Державної податкової адміністрації України від 16 жовтня 2003 року N 490, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2003 р. за N 988/8309.

Подати річну декларацію зобов’язані фізичні особи, які в звітному році здійснювали операції купівлі-продажу та іншого відчуження пакетів цінних паперів чи корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, випущених одним емітентом, а також банківських металів, придбаних у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу. При цьому, пакет цінних паперів – це окремий цінний папір чи сукупність ідентичних ( випущених одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення) цінних паперів.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається, тобто декларується, позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками звітного податкового року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума всіх інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з документально підтвердженої суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення (збиток), то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Але при цьому, якщо платник податку продає пакет цінних паперів (корпоративні права) пов'язаним з ним особам, то інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого продажу, не враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами. Також, якщо платник податку дарує інвестиційний актив або передає його у спадщину, то інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого дарування або надання у спадщину, не враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Слід мати на увазі, що інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

Не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу за звітний податковий рік дохід, отриманий платником податку протягом зазначеного року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону), а також дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених підпунктами 4.3.3 та 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону, а саме: сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, та сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону. У зазначених випадках платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму таких доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.

До продажу інвестиційного активу для застосування норм п.9.6 ст.9 Закону також прирівнюються операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку, повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Якщо платник податку протягом звітного року здійснював операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, уклавши з таким торговцем договір щодо виконання ним функцій податкового агента, то його обов’язок щодо подання річної декларації вважається виконаним, тобто він звільняється від подання декларації та сплати податку з одержаного інвестиційного прибутку.


1.Оподаткування інвестиційних прибутків, одержаних нерезидентами


Оподаткування доходів нерезидентів регламентується п.9.11 Закону №889 від 22.05.03р. “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон).

Згідно із пп.9.11.1 п.9.11.ст.9 Закону доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Оподаткування інвестиційних прибутків регламентується п.9.6 ст.9 Закону, згідно із яким облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Водночас, відповідно до пп.4.2.13 п.4.2 ст.4 Закону інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Як визначено п.1.6 ст.1 Закону загальний оподатковуваний дохід – це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі по тексту Закону - оподатковуваний дохід).

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Отже, інвестиційний прибуток, одержаний по кожній операції купівлі-продажу інвестиційних активів має бути оподаткований у місяці виникнення об”єкту оподаткування у вигляді інвестиційного прибутку.

Підпунктом 9.6.9 пункту 9.6 статті 9 Закону передбачено, що платник податку, в т.ч. нерезидент, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функцій податкового агента.

Однак, п.1.15 ст.1 Закону, який є загальною нормою Закону, не передбачає укладення платниками податку договорів з особами, які є джерелом виплати їх доходів, договорів на виконання останніми функцій податкових агентів. Навпаки, утримання та сплати до бюджету з нарахованого платнику податку доходу від його імені та за його рахунок, ведення податкового обліку та подання податкової звітності податковим органам відповідно до закону, згідно із п.1.15 ст.1 та пп. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону є обов’язком будь-якого податкового агента - юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або фізичної особи чи представництва нерезидента - юридичної особи, незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками.

Враховуючи наведене, підприємство, яке купує у нерезидента акції або інші інвестиційні активи, повинно виконати всі функції податкового агента, визначені у п.1.15 ст.1 та інших статтях Закону, по відношенню до нарахованих та виплачених нерезиденту оподатковуваних доходів, тобто, утримати податок з інвестиційного прибутку (доходу), який утворився у платника податку – нерезидента у зв’язку з даною операцією продажу цінних паперів. При цьому податковий агент визначає об”єкт оподаткування, розрахувавши інвестиційний прибуток від такої операції на підставі пред’явлених нерезидентом документів, що підтверджують його витрати на попереднє придбання цих інвестиційних активів, та утримати з нього податок з доходів фізичних осіб за ставкою п.7.3. ст.7. Закону (26% до 2007 року, 30% - з 01.01.2007р.).

У разі ненадання документів, які підтверджують фактичне понесення витрат на попереднє придбання платником податку інвестиційних активів, що продаються, оподаткуванню податковим агентом підлягає весь дохід, одержаний платником податку, в т.ч. нерезидентом, від продажу інвестиційного активу.

Згідно з п.21.1 ст.21 Закону якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.


2.Документи, якими підтверджується понесення витрат на придбання інвестиційних активів – цінних паперів


Відповідно до частини першої підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України від 22.05.2003р. № 889 - IV „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон № 889) інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв’язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Інвестиційний актив це, зокрема, пакет цінних паперів тобто окремий цінний папір чи сукупність цінних паперів, випущених одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення (підпункт 9.6.7 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889).

Частиною десятою пункту 1 статті 1 Закону України від 23.02.2006р. № 3480- IV „Про цінні папери та фондовий ринок” (далі – Закон № 3480) встановлено, що обіг цінних паперів це вчинення правочинів, пов’язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Відповідно до пункту 2 статті 202 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV (далі – Цивільний кодекс) правочини можуть бути односторонніми або дво- чи багатосторонніми (договори).

Пунктом 9 статті 17 Закону № 3480 встановлено, що без участі торговця цінними паперами - господарського товариства, для якого операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, або банку, можуть здійснюватися такі операції:

дарування та спадкування цінних паперів;

операції, пов’язані з виконанням рішення суду;

придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.

Платник податку, в т.ч. нерезидент, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функцій податкового агента (пп.9.6.9. п.9.6.ст.9 Закону).

При цьому потрібно враховувати, що відповідно до частини 1 статті 1087 Цивільного кодексу розрахунки за участю фізичних осіб, в тому числі – нерезидентів, не пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, визначено, що готівкові розрахунки це платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

При цьому потрібно враховувати, що до касових документів, за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції тобто операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов’язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, відносяться, зокрема, касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, інші прибуткові та видаткові касові документи.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976, безготівкові розрахунки це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

При цьому, згідно з пунктом 1.35 статті 1 Закону України від 05.04.2001р. № 2346-III „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” розрахунковий документ це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (платіжне доручення, розрахунковий чек, тощо).

Враховуючи наведене, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою – платником податку, в тому числі нерезидентом, крім наведених у вашому листі договорів купівлі – продажу цінних паперів; виписок зберігачів під кожну замову, завірених печатками зберігачів; актів прийому - передачі цінних паперів, є в обов’язковому порядку касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.


3.Щодо оподаткування починаючи з звітного 2008 року інвестиційних прибутків фізичних осіб, отриманих від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики та інших цінних паперів, емітованих Міністерством фінансів України.


З 1 січня 2008 року набирали чинності зміни, внесені до підпункту 4.3.3 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22.05.2003 №889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі — Закон №889), згідно із якими до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) суми доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України.

Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок” (далі – Закон № 3480) встановлено, що фондовий ринок (ринок цінних паперів) – це сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Емітентом цінних паперів згідно з ст.2 Закону № 3480 є юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

При цьому, гарантованим Державою доходом від розміщення коштів в цінні папери, в т.ч. в облігації, емітовані Мінфіном України, є: дисконт при їх розміщенні, дохід (проценти) на облігацію та сума (за номіналом), за яку їх зворотно викуплено Державою.

Відповідно до Закону № 3480 учасники фондового ринку - емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку; інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства; первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов’язаних з розміщенням цінних паперів; вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов’язаних з обігом цінних паперів; обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов’язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Оподаткування операцій з інвестиційними прибутками провадиться згідно із п.9.6 ст.9 Закону №889, відповідно до якого до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.


5. Щодо включення до витрат суми реінвестованих дивідендів

Згідно із п.9.6 ст.9 Закону України від 22.05.03р. №889 “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон), до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Реінвестиція до статутного фонду підприємства його засновником (учасником) одержаних дивідендів, є у розумінні пп.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону придбанням інвестиційного активу за рахунок власних коштів.