Geum.ru

Державна податкова адміністрація україни від 09. 07. 2009 р. N 14312/7/17-0717

Вид материалаДокументы

Содержание


3.Право на одержання неоподатковуваної матеріальної допомоги непрацюючими громадянами
VI.Оподаткування спадщини та подарунків.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

3.Право на одержання неоподатковуваної матеріальної допомоги непрацюючими громадянами


Одержати матеріальну допомогу сукупно на рік у неоподатковуваному розмірі мають право фізичні особи, в тому числі особи, які перелічені як пільгові категорії платників податку у п.6.1 ст.6 Закону, заробітна плата яких менше встановленого Законом рівня, або які зовсім не одержують заробітну плату ( тобто вона дорівнює 0 грн.).

Оскільки встановлені цим Законом застереження щодо одержання податкової соціальної пільги стосуються тільки розміру заробітної плати, то у непрацюючих громадян, зокрема, у пенсіонерів, студентів, жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до 3х – 6-ти років, які не одержують заробітну плату (заробітна плата дорівнює 0 грн.), в т.ч. які відносяться до пільгових категорій, незалежно провадиться їм виплата нецільової благодійної (матеріальної) допомоги колишнім працедавцем, чи іншою особою - не працедавцем, така допомога у визначеному у пп.6.5.1 п.6.5 ст.6 розмірі сукупно на рік не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у джерела виплати. Оподаткуванню у джерела виплати підлягає сума перевищення допомоги над вказаним розміром за ставкою п.7.1.ст.7 Закону ( 15% ).

При цьому про всі випадки виплати нецільової благодійної (матеріальної) допомоги податковий агент повинен повідомити податковий орган у податковому розрахунку за формою № 1-ДФ.

4.Оподаткування благодійної допомоги на поховання


Допомога на поховання платника податку, що надається у встановленому законом розмірі з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, не підлягає оподаткуванню відповідно до положень пп. 4.3.1 п.4.3. ст.4 Закону.

Що стосується порядку оподаткування допомоги на поховання, передбаченої пп.4.3.21. п.4.3. ст.4 Закону, яка надається у вигляді коштів або вартості майна (послуг) родичам, спадкоємцям, піклувальникам померлого (за їх заявою та за наявності в них відповідних підтверджуючих смерть платника документів), то така допомога не підлягає оподаткуванню у будь-якому розмірі, якщо вона надається будь-якою фізичною особою, благодійною організацією, Пенсійним фондом України або професійною спілкою.

Якщо допомога на поховання надається працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, то вона не оподатковується податком з доходів фізичних осіб. Сума, що перевищує зазначений розмір допомоги, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.


Питання. Підприємство сплатило вартість ритуальних послуг за працівника в якого помер брат. Чи є така сума доходом працівника та чи слід її оподатковувати?

Відповідь. Згідно із пп.4.3.21 п.4.3 ст.4 Закону України від 22.05.03р. №889 „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон) не підлягають оподаткуванню лише кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку за його останнім місцем роботи працедавцем померлого. У інших випадках, коли підприємство оплачує ритуальні послуги на поховання не свого працівника, податок з вартості таких послуг сплачувати необхідно. Але хто в розглядаємому випадку буде платником податку та з якої саме суми слід утримати податок залежить від того, яким чином було оформлено таку оплату.

Якщо за заявою працівника підприємством було сплачено вартість ритуальних послуг при похованні померлого брата такого працівника, то з точки зору Закону працівник одержав від підприємства додаткове благо у вигляді вартості послуг. Сума, сплачена підприємством за ритуальні послуги, є оподатковуваним доходом працівника, з якого підприємство має утримати податок за ставкою 15%.

Якщо працівник, в якого помер брат, написав працедавцю заяву з проханням надати йому матеріальну допомогу на оплату ритуальних послуг (на поховання), то в такому випадку оподаткування такої суми слід розглядати з врахуванням норм пп.9.7.3 п.9.7 ст.9 Закону, тобто як нецільової благодійної (матеріальної) допомоги. У разі, коли заробітна плата такого працівника не перевищує 940 грн. на місяць, то він має право одержати без оподаткування 940 грн. матеріальної допомоги на рік.

Отже, якщо на оплату ритуальних послуг було спрямовано матеріальну допомогу, видану працівнику, то з врахуванням вказаних вище умов, оподаткуванню за ставкою 15% підлягатиме лише перевищення вартості послуг понад 940 грн.

У тому разі, коли заробітна плата працівника перевищує 940 грн., то оподаткуванню підлягатиме уся вартість сплачених за рахунок наданої працівнику матеріальної допомоги ритуальних послуг.

Слід зазначити, що відповідно до пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу. Тобто підприємство має законні підстави взяти на себе сплату податку з зазначеного доходу працівника за рахунок власних коштів.


5.Матеріальна допомога багатодітним у вигляді надання житла


Законом України від 16.09.1997. №531 "Про благодійництво та благодійні організації" (статті 1 та 2) визначено що благодійництво - це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги), а благодійники - це фізичні та юридичні особи, які здійснюють благодійництво в інтересах набувачів благодійної допомоги. При цьому фізичні і юридичні особи можуть займатися благодійництвом самостійно або разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими у встановленому порядку.

Згідно із пп.4.3.30 п.4.3 ст.4 Закону України від 22.05.2007 №889 „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон) до складу загального оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає оподаткуванню) вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) відповідно до закону.

Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280) встановлено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону (ст.16).

Статтею 34 Закону №280 визначені повноваження органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціального захисту населення, зокрема, вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги багатодітним сім'ям.

Водночас, обласні та районні ради – це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст (ст.1 Закону №280).

Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Враховуючи зазначене, якщо місцеві ради всіх рівнів на виконання наданих їм Законом №280 повноважень затверджують програми соціально-економічного розвитку або цільові програми з питань діяльності місцевого самоврядування, зокрема, щодо забезпечення багатодітних сімей житлом за рахунок благодійної допомоги, то вартість такого житла на підставі пп.4.3.30 п.4.3 ст.4 Закону не підлягає оподаткуванню у фізичних осіб – одержувачів такого житла.


V.Оподаткування продажу нерухомого майна.


1.Продаж земельної ділянки з розташованим на ній будинком


Відповідно до положень пп..11.1.1 та 11.2.1 статті 11 Закону дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, садового будинку або їх частин (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, садового будинку або їх частин не перевищує 100 квадратних метрів.

У разі якщо площа саме такого житлового будинку, садового будинку або їх частин перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта нерухомого майна.

Вартість господарсько-побутових споруд та будівель, які розташовані на земельній ділянці, яка відчужуються разом з такими житловими будинками, садовими будинками або їх частинами враховується при визначенні загальної вартості продажу (суми одержаного доходу).

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 статті 11 Закону або від продажу об'єкту нерухомості, іншого ніж зазначене у цьому підпункті підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Згідно із ст. 381 Цивільного кодексу України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з наведених норм Закону та Кодексу, для цілей оподаткування, житловий або садовий будинок (їх частини) разом з земельною ділянкою (її частиною), на якій його розташовано, вважається одним об‘єктом продажу (садибою).

До доходу, одержаного від такого продажу слід застосовувати норми пп..11.1.1 та 11.2.1 статті 11 Закону незалежно від кількості договорів (два чи один), якими оформлено (нотаріально посвідчено) купівлю-продаж такого будинку із земельною ділянкою.


2.Щодо оподаткування доходу від відчуження земельної ділянки цільовим призначенням - ведення садівництва.


Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України від 22.05.2003р. № 889 - IV “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон № 889).

Підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889 встановлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Згідно з пунктом 3 статті 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III (далі – Земельний кодекс) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам України, зокрема, для садівництва.

При цьому, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. (стаття 35 Земельного кодексу).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (пункт 4 статті 116 Земельного кодексу).

Статтею 121 Земельного кодексу встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам із земель державної або комунальної власності. А саме, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва в розмірі не більше 0,12 гектара.

Враховуючи наведене, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення в тому числі для ведення садівництва (з урахуванням норм статті 121 Земельного кодексу – 0,12 га), що безпосередньо отримані ним у власність у процесі приватизації із земель державної або комунальної власності (за умови дотримання вимог статей 35, 116, 118 Земельного кодексу), права власності на які посвідчено державними актами, зареєстрованими відповідно до чинного законодавства.

Водночас, згідно із підпунктом 11.2.2 пункту 11.2 статті 11 Закону № 889 доход, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року об’єкта нерухомості, в тому числі земельної ділянки, іншого, ніж зазначені у підпунктах 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 та 11.1.1 пункту 11.1 статті 11 Закону № 889, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону. Тобто у даному випадку вартість частки земельної ділянки наданої для садівництва, розмір якої перевищує 0,12 га., підлягає оподаткуванню за ставкою 5%.


3.Оподаткування доходів нерезидентів від продажу нерухомого майна


Оподаткування доходів нерезидентів регламентується п.9.11 ст.9 Закону згідно з яким доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону. Ця ж норма повторена і в п.11.3 ст.11 Закону, згідно з яким доходи від операцій з продажу об'єктів нерухомого майна, здійснюваних фізичними особами - нерезидентами, оподатковуються згідно з порядком оподаткування таких доходів, визначеним для резидентів.

Закон розмежовує поняття „порядок” та „ставки”, оскільки ставки оподаткування встановлено окремою спеціальною статтею 7, а загальний порядок оподаткування доходів встановлено статтею 8 (порядки оподаткування окремих доходів встановлено окремими статтями), і тому поняття „порядок оподаткування” і „ставки оподаткування” не є тотожними.

При цьому стаття 11 Закону водночас встановлює загальне правило оподаткування операцій від продажу нерухомості, згідно з яким при продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку або їх частин (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, садового будинку або їх частин не перевищує 100 квадратних метрів.

Ця норма Закону є загальною і застосовується до доходів всіх платників податку як резидентів, так і нерезидентів.

Таким чином, якщо нерезидент перший раз протягом звітного податкового року продає в Україні житлову нерухомість, зокрема, будинок загальною площею до 100 м.кв., то він не повинен сплачувати податок з одержаного доходу від продажу як будинку, так і всієї земельної ділянки, на якій такий будинок розташовано.

Водночас, „особливою” нормою цього Закону щодо доходів нерезидентів, як це і передбачено п.9.11 ст.9 Закону є спеціально встановлена для оподаткування доходів нерезидентів пунктом 7.3 статті 7 Закону ставка (подвійна ставка податку до встановленої у п.7.1 ст.7 Закону: 30%).

Враховуючи наведене, оподатковувані доходи нерезидентів, одержані як від резидентів, так і від нерезидентів внаслідок продажу нерухомості в Україні, мають оподатковуватися за спеціально встановленою для оподаткування інших доходів нерезидентів (крім заробітної плати, процентів, дивідендів, роялті) ставкою - 30%.

Отже, якщо нерезидент перший раз протягом звітного податкового року продає в Україні будинок, площа якого перевищує 100 м.кв., то такий нерезидент повинен сплатити 30% з частини доходу, що пропорційна перевищенню площі такого будинку, а також 30% з оціночної вартості земельної ділянки, на якому такий будинок розташовано. Другий та кожний наступний продаж протягом звітного року житлової нерухомості, а також продаж іншої нерухомості (в т.ч. землі) має також оподатковуватися у нерезидента за ставкою 30%.

Дану позицію підтверджено листом Мінюсту України від 12.04.07р. № 20-35-59, який надано у відповідь на запит ДПА України.

Податковим агентом у даній ситуації згідно із ст.11 Закону є нотаріус, якій посвідчує договір купівлі - продажу.

При цьому іноземець повинен самостійно розрахувати та сплатити податок з одержуваного від продажу доходу за місцем розташування робочого місця нотаріуса, а нотаріус має перевірити черговість продажу нерухомості, проконтролювати факт сплати податку іноземцем ( повноту та правильність перерахування до бюджету), а також надати податковому органу інформацію про таку операцію у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за ознакою доходу „06”, заповнивши обов”язково графи 3а та 3, а графи 4а та4 – у випадках сплати податку при перевищенні площі житла понад 100 м.кв.

4.Продаж не житлової нерухомості, зокрема, гаражу


Законом України від 22.05.03р. №889 „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі-Закон) (ст.11) встановлено, що з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб нерухоме майно (нерухомість) – це об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на: будівлі та споруди, зокрема, до будівель відносяться приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями, включаючи індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах.

Тобто продаж гаражів, як іншої (не житлової) нерухомості, що належить громадянам на праві власності, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%, незважаючи на кількість продаж таких об”єктів у календарному році (пп..11.1.2 п.11.1 ст.11 Закону).

Оскільки гаражі є нерухомим майном, то договір їх купівлі-продажу відповідно до Цивільного кодексу України має бути в обов’язковому порядку нотаріально посвідченим.

Відповідно до ст.11 Закону дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства (на даний час - БТІ).


5.Стосовно виконання юридичною особою функцій податкового агента при купівлі нерухомого майна у фізичної особи


Згідно із Законом України від 22.05.03 № 889 „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон) податковий агент це, зокрема, юридична особа, яка незалежно від її організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (п. 1.15 ст. 1).

При цьому, відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону особою, яка не є податковим агентом, вважається лише нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, до яких зокрема, відповідно до п. 1.3 „є” ст. 1 Закону, відносяться доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, є податковий агент.

Одночасно, згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Підпунктами 11.1.2 та 11.2.2 п. 11.1 та 11.2 ст. 11 Закону встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 7.2 ст. 7 цього Закону.

Враховуючи наведене, юридична особа, яка нараховує (виплачує) платнику податку – фізичній особі дохід від купівлі у останнього нерухомого майна, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок за відповідною ставкою податку, а нотаріуси відповідно до п. 11.3 ст. 11 Закону виконують функції податкових агентів в частині контролю повноти сплати податку до бюджету перед посвідченням договорів та забезпечують надання відповідної інформації податковому органу.

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету визначено статтею 16 Закону і застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами юридичних осіб, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку.

Відповідно до статті 64 Бюджетного кодексу України, податок з доходів фізичних осіб, який сплачується юридичною особою, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням та місцезнаходженням її підрозділів.


Актуальні питання щодо оподаткування продажу нерухомості


Питання 1. З продажу якої нерухомості слід сплачувати податок: тільки квартир чи якоїсь ще?

Відповідь. З 1 січня 2007 року Законом „Про податок з доходів фізичних осіб” запроваджено оподаткування доходів, одержаних громадянами від продажу власної нерухомості.

Цим Законом встановлено, що з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб нерухоме майно (нерухомість) – це об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на: будівлі та споруди, зокрема, до будівель відносяться приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями, включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури, квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі. Споруди – це об'єкти нерухомості, відмінні від будівель. Земля, як нерухомість, є самостійним об”єктом оподаткування.

Тобто, доходи, одержані громадянами від продажу всієї зазначеної вище нерухомості підлягають оподаткуванню.


Питання 2. Чи існують якісь пільги в оподаткуванні нерухомості?

Відповідь. Так. Слід відмітити, що Законом „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон) запроваджено досить ліберальний порядок оподаткування доходів від продажу житла.

Так, якщо громадянин один раз протягом календарного року продає квартиру, або її частку, кімнату, житловий або садовий будинок (включаючи землю під ними), загальна площа яких не перевищує 100 м.кв., то податок від такого продажу взагалі не буде сплачуватись.

Якщо ж площа житлової нерухомості перевищуватиме 100 м.кв., то податок за ставкою 1% слід сплатити тільки з частини її вартості, яка пропорційна саме перевищенню. Тобто при продажу будинку загальною площею 150 м.кв. оподаткуванню підлягатиме лише вартість 50-ти „зайвих” метрів.

Оскільки, як свідчить статистика, понад 90% житлового фонду в Україні за своєю площею, всередньому менше 100 м.кв., то на практиці це означатиме, що переважна більшість громадян, які продаватимуть свої одно-двух-трикімнатні „панельки” чи „хрущевки” податок не будуть сплачувати. Проте, сплата податку буде невідворотною для власників просторих апартаментів в елітних новобудовах.

Питання 3. Який розмір податку потрібно буде сплатити якщо однією особою продаватиметься дві і більше квартири протягом року, або якщо продаватиметься не житлова нерухомість?

Відповідь. Як вже було вказано, пільгове оподаткування застосовується до першого протягом року продажу житла. Якщо протягом року громадянин продаватиме житло (квартиру, кімнату або частину квартири, житловий чи дачний будинок) удруге та більше разів, то з кожного такого продажу вже треба буде сплачувати податок за ставкою 5% з усієї ( без пільгових 100м.кв.) вартості житлового об”єкту.

Щодо продажу іншої (не житлової) нерухомості, наприклад, гаражів, магазинів, складських приміщень тощо, що належать громадянам на прві власності, то оподаткуванню за ставкою 5% підлягає вся вартість таких об”єктів, незважаючи на кількість продаж таких об”єкатів у календарному році.

Щодо оподаткування продажу землі, то згідно із Законом взагалі не підлягають оподаткуванню доходи, одержані від продажу земельних паїв і земель сільськогосподарського призначення, одержаних у власність в процесі приватизації. Продаж земель іншого призначення підлягає оподаткуванню за ставкою 5%.


Питання 4. А якщо протягом року громадянин продає у першу чергу гараж, потім дачну ділянку з будинком, а потім квартиру, то як у такому випадку оподатковуватимуться одержані від таких продаж доходи?

Відповідь. Вартість гаража буде підлягати оподаткуванню за ставкою 5%, як не житлова нерухомість, незважаючи на те, що це перший протягом року продаж. З вартості дачної ділянки податок сплачуватиметься з врахуванням площі будиночку з застосуванням пільгових 100 м.кв. і ставки податку 1%. З вартості ж квартири, яка у такому випадку розглядається як друга (після садового будиночку) протягом року продаж житлової нерухомості, податок буде утримуватись з всієї суми доходу, одержаної від її продажу за ставкою 5%, без врахування пільгових 100 м.кв.


Питання 5. Хто визначатиме черговість продаж протягом року: нотаріуси, самі продавці, податківці?

Відповідь. Почнемо з того, що відповідальним за правильність сплати податку Законом визначено самого платника податку. Тобто, сам громадянин при нотаріальному посвідченні угод купівлі-продажу нерухомості має повідомити, яка за рахунком це продаж.

Черговість продаж неважко встановити по даті нотаріального посвідчення угоди. Якщо ж одного і того ж дня посвідчуватимуться кілька угод продажу нерухомості, то черговість також легко встановити по номерах реєстрації таких угод нотаріусом. Якщо кілька таких угод здійснюється в один день, але у різних нотаріусів, то сам громадянин, як законослухняний платник податку, має повідомити нотаріуса про їх кількість. Водночас, слід відмітити, що існує Державний реєстр нерухомого майна, до якого нотаріус обов’язково звертається при оформленні угоди, з метою перевірки черговості продаж. Тому хотілось би порадити громадянам, при продажу нерухомості не вдаватися до умисного перекручення інформації щодо кількості таких угод, оскільки нотаріус повідомляє про всі укладені угоди податковому органу, а податківці відслідковують і аналізують цю інформацію, і по кінці календарного року все рівно притягнуть до сплати податку тих, хто навмисно намагався зменшити своє податкове навантаження протягом року.


Питання 6. Хто саме має розраховувати суму податку: сам продавець нерухомості чи нотаріус?

Відповідь. Звичайно кожен з нас перед тим, як укласти якусь угоду, прораховує, що вона принесе, для чого підраховує свої прибутки і витрати у зв’язку з її укладанням. Крім того, Законом встановлено простий і доступний для всіх порядок розрахунку податку з доходів, одержаних від продажу нерухомості. Тому, продавець нерухомості перед оформленням у нотаріуса цієї угоди має вже знати, як суму одержуваного доходу, так і суму податку, яку йому слід сплатити до бюджету. Сам продавець і сплачує через установи банків суму податку до бюджету перед нотаріальним посвідченням угоди. Нотаріус лише перевіряє факт уплати податку згідно відповідного платіжного документу, який йому надасть платник податку, і повідомляє про це податковий орган.


Питання 7. Яка вартість нерухомості є базою для визначення суми податку?

Відповідь. Нотаріус не засвідчить угоду купівлі-продажу нерухомості без довідки про її оцінку. Законом встановлено, що податок розраховується виходячи з ціни, зазначеної в угоді купівлі-продажу, але не нижче оцінки, встановленої уповноваженим органом. Таким органом на даний час є БТІ. Але в довідках БТІ має вказувати не залишкову вартість нерухомості, а реальну – наближену до ринковій вартість житла, що склалась на момент продажу у даному регіоні.


VI.Оподаткування спадщини та подарунків.


1. Оподаткування спадщини і подарунків, одержаних починаючи з 2007 року.


Слід зазначити, що згідно із Законом України від 22.05.03р. №889 „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон) оподаткування спадщини і подарунків провадиться у однаковому порядку і за однаковими ставками.

Оподаткування спадщини регулюється ст.13, а подарунків – ст.14 Закону, до яких Законом України від 19.01.06р. № 3378 „Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо оподаткування спадщини” внесено зміни, які набувають чинності з 1 січня 2007 року.