Geum.ru

В сільському господарстві та побудова обліку розрахунків за податками 8

Вид материалаДокументы

Содержание


Розділ 1. Податкова система в сільському господарстві та побудова обліку розрахунків за податками 1.1. Економічна суть, склад та
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Розділ 1. Податкова система в сільському господарстві та побудова обліку розрахунків за податками

1.1. Економічна суть, склад та функції податків


Податкова система є однією з визначальних складових економічної системи держави. Виконання державою своїх функцій та її існування можливе при відповідному фінансовому забезпеченні, яке формується завдяки функціонуванню податкової системи. Разом з тим, вона виступає знаряддям реалізації її економічної політики шляхом диференціації участі суб’єктів господарювання і фізичних осіб у формуванні бюджету. Таке важливе значення податкової системи в житті держави вимагає наукового вивчення її сутності та усвідомлення значимості.

У світовій економічній практиці проблема податків є найбільш складною й суперечною. Оподаткування стосується всіх соціально – економічних сфер життя суспільства. Воно пов’язане з існуванням держави і служить її фінансовою базою.

Податки виникли із поділом суспільства на соціальні групи і появою держави [1, с.46]. Сутність, функції і роль податків визначались завданнями держави на конкретному етапі свого розвитку.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Інший погляд на класифікацію пропонували А.Шеффле, Фюстінг і вчені італійської школи Нітті (Р. Салерно, Флора, Граціані) [16,с.5]. На їх думку, прямі податки враховують доход чи майно платника і покладаються в основу його платоспроможності. Непрямі податки визначають платоспроможність опосередковано за розмірами витрат конкретної особи.

Поділ податків на прямі і непрямі визнають більшість економістів. Але для того, щоб класифікація була задовільною і відповідала вимогам, необхідно:
  1. щоб ознака, за якою проводиться класифікація була чітко вираженою і суттєвою;
  2. щоб отримані групи охоплювали всі види податків без виключення [10, с. 76].

Враховуючи труднощі, що виникають при класифікації податків на прямі і непрямі і вимоги, що супроводжують таку класифікацію, деякі вчені взагалі не вважають класифікацію правильною. Так, професор М. Соболєв стверджує, що розподіл податків на прямі і непрямі не охоплює весь перелік податків. Така класифікація податків, з наукової точки зору, вважається незадовільною, так як вона не має точної і зрозумілої основи і не охоплює всіх існуючих податків [10, с. 77]. Схожу ж думку має І. Озеров, який критикує класифікацію через неповну охоплюваність і поділяє умовно податки на непрямі, прямі і на обіг [19, с. 253]. На нашу думку, при класифікації податків є певна умовність. Окремі групи податків мають неоднакові фіскальні властивості і їх дія спрямована на різні об’єкти оподаткування. Тому навіть із недоліками класифікація необхідна для врахування цих особливостей при формуванні системи оподаткування.

При розгляді питання про оподаткування А. Вагнер передбачає три шляхи оподаткування доходів і майна відповідної особи: 1) у момент їх придбання; 2) під час володіння ними; 3) під час їх споживання. Тому існує три основних види податків: податки на придбання, податки на володіння та податки на споживання. Перші дві групи становлять оцінні податки, а останню – податки на споживання [19, с. 60]. А. Вагнер, не поділяючи податки на прямі і непрямі, привертає увагу до такого поділу.

Цікавий підхід до класифікації податків застосовує І.І . Янжул, який вказав на штучність поділу податків на групи, коли під нього не попадають усі податки, наприклад, мито (володіння товаром і дія – перевезення цього через кордон) [20, c. 228].

Він писав, що існує категорія податків, які дають можливість встановлювати самим платником свою платоспроможність. Податок ставиться в залежність від споживання, і такі податки можуть бути названі податками на споживання. Останні відповідають непрямим податкам, при цьому сам дослідник назвав такий поділ недосконалим [21, с.258– 260].

С.І. Іловайський відзначив, що головний недолік такого поділу в тому, що ширше поняття непрямих податків він ототожнює із вужчим поняттям податків на споживання [22, с. 12–13] .

Можна погодитись з відсутністю чіткого розмежування при класифікації податків на прямі і непрямі. І це обумовлено, в першу чергу, об’єктивними чинниками. Адже, ознаки перекладності податків в різних економічних умовах можуть проявити себе не однаково. При незадовільній економічній ситуації перекладність може бути частковою. Тому, при розгляді класифікації податків, на нашу думку, потрібно врахувати певну умовність ознак, за якою вона здійснюється. Ми поділяємо думку українських вчених Федосова В. М. [9, с. 22], Дем’яненка М. Я. [23, с. 21] щодо класифікації податків за характером дії або формою оподаткування на прямі і непрямі, як такий, що найповніше охоплює ознаки податків, відповідає сучасним поглядам вчених – економістів, визначаючи при цьому, що така класифікація не позбавлена окремих суперечностей і спірних моментів. Дослідження показують, що в основу класифікації податків на прямі і непрямі покладено два критерії:
  • доходність (платоспроможність) суб’єкта оподаткування;
  • перекладність податку.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг. Розмір непрямих податків для кожного конкретного платника визначається величиною споживання і прямо не залежить від його доходів. На нашу думку, при однаковому рівні споживання товарів суб’єкти оподаткування сплачують рівну суму податку незалежно від розміру його доходів. При визначенні ознаки, що рівень сплати податку не залежить від його доходів, є певна умовність. Так, рівень споживання в суб’єктів оподаткування з вищим рівнем доходів вищий, а це призводить до сплати більшої суми податку. Але ця залежність вже опосередкована.

При виборі ознаки перекладності податків у класифікації на прямі і непрямі слід враховувати одну суттєву особливість. В умовах ринкової економіки при формуванні ціни не завжди може бути забезпечена повна перекладність податку. У такому випадку сума непрямого податку може при зниженні ціни реалізації бути сплачена повністю або частково за рахунок прибутку товаровиробника. Тому, доцільніше ознакою при класифікації податків на прямі і непрямі, визначити непрямими податками ті, які згідно законодавства включаються до ціни товару чи послуги і сплачуються покупцем.

Серед поглядів економістів на роль і місце прямих і непрямих податків у податковій системі немає єдності. У часи зародження фінансової науки до непрямих податків відносились критично, вважаючи їх засобом надзвичайного вилучення доходів на державні потреби. Із розвитком податкової системи ставлення до непрямого оподаткування змінювалось і відзначались його переваги [14, с. 185].

До захисників непрямого оподаткування належать А. Вагнер, Мальхус, Г. Рау, Л. Больє, В. Лебедєв, Л. Штейн [4, с. 115]. Серед аргументів на користь непрямого оподаткування відзначається його необхідність як дієвого фіскального знаряддя для забезпечення доходів держави. Важливе значення має психологічний фактор, адже непрямий податок непомітний для громадян.

Непрямими податками можна оподатковувати доходи, вільні від інших податків. Непряме оподаткування застосовується на незначних сумах, оподатковувати які прямими податками досить складно. Із невеликих сум складаються значні суми в доходах бюджету [16, с. 188]. Справу приходиться мати не з великою кількістю споживачів, а з незначною кількістю підприємців. Сплата податку проводиться дрібними частками в ціні товару, що є необтяжливим для людей із незначними доходами. Споживач, скорочуючи власне споживання, може регулювати суму податку, яку він сплачує державі. Є ще одна соціальна перевага - шляхом збільшення частки податку можна знизити рівень споживання алкоголю тощо. Такі переваги відзначають прибічники непрямого оподаткування [4, с. 115], які ми також поділяємо.

Противники непрямого оподаткування піддавали сумніву переваги непрямих податків. Аргументом є думка, що непрямими податками не повинні оподатковуватись предмети першої необхідності.

Окремими економістами прихованість стягнення непрямих податків визначається як недолік, а не перевага, так як громадянин повинен знати свій внесок у виконання такого важливого обов’язку, як сплата податку. Не доцільно ставити доходи держави в залежність від бажання платника придбати товар. Не завжди високе оподаткування спиртних напоїв призводить до підвищення свідомості людей. Частіше воно активізує самогоноваріння [4, с. 119]. До числа противників непрямого оподаткування повинні бути віднесені Юсті, Лотць, Гарньє, Кліфф, Леслі, Лассаль [4, с. 122].

Сучасні погляди на переваги і недоліки прямого і непрямого оподаткування теж не відзначаються єдністю думок.

Непрямі податки категорично критикував К. Маркс і економісти Радянського Союзу. Вони розглядали непрямі податки, як податки на бідних. За їх твердженням, податкове регулювання проводилось в інтересах пануючого класу [2, с. 60].

Практика запровадження непрямого оподаткування і його співіснування з прямим показала, що обидві групи податків працюють у комбінації одна з одною.

Цей принцип у свій час відстоювали А. Сміт і Д. Рікардо. Його підтримували російські економісти М.Тургенєв [18, с. 33–34], В. Лєбєдєв. Таку позицію займає академік Дем’яненко М. Я. [23, с. 23].

Ми підтримуємо висновок М. Я. Дем’яненко, що прямі податки є більш справедливими, так як вони диференціюються від рівня доходності суб’єктів оподаткування. Така особливість визначає їх певну захисну і регулювальну функцію.

Розглядаючи поділ податків на прямі і непрямі, виникає методологічне питання про співвідношення прямих і непрямих податків і їх кількісні характеристики. Існуюча дискусія вчених про переваги одних податків і недоліки інших виключає повну заміну непрямих податків на прямі. Непрямі податки за своєю суттю регресивні, але надмірна прогресивність прямих податків також недопустима. Тільки при раціональному співвідношенні прямого і непрямого оподаткування можливо говорить про економічний добробут і соціальну рівність.

Визначення кількісного співвідношення двох груп податків – справа надзвичайно важка, вимагає значних розрахунків. Для теоретичного вивчення проблеми більше значення має вивчення пропорцій між прямим і непрямим оподаткуванням і фактори, що впливають на це співвідношення.

Р.Г. Гаджиєв [24, с. 24], при вивченні цієї проблеми, використав графічний метод аналізу, який наглядно характеризує дії і співвідношення прямого і непрямого оподаткування в різних умовах. Розглянемо це питання у країнах з розвинутою економікою.

У країнах із розвинутою економікою групи доходів до досягнення прожиткового мінімуму прямим оподаткуванням не оподатковуються. У цій зоні оподаткуванню підлягає споживання і тому існує непряме оподаткування. У групі доходів більше прожиткового мінімуму з’являється і посилюється пряме оподаткування. Непряме оподаткування послаблюється тому, що задовольнивши мінімальний рівень споживання, споживачі частину коштів залишають на нагромадження. “Психологічний” закон Кейнса визначає схильність людей збільшувати своє споживання із збільшенням доходу, але меншою мірою ніж збільшується доход. Графічне зображення дії прямого і непрямого оподаткування дасть змогу побачити межі дії прямого і непрямого оподаткування (рис. 1. 1).






Рис.1.1 – Співвідношення прямого і непрямого оподаткування (в умовах розвинутої економіки) [19, с. 25]

Dx – доход,

Dx min – доходи на рівні прожиткового мінімуму,

Cп – споживання.

Лінія ОА проводиться під кутом 45º так, що будь – яка точка на ній буде означати рівність доходів і споживання. Але таке співвідношення буде в межах доходів прожиткового мінімуму. Ломана лінія BNK буде визначати споживання. У межах прожиткового мінімуму прямого оподаткування в країнах з розвинутою економікою немає. Пряме оподаткування в даному випадку зводиться до оподаткування доходів фізичних осіб.

Тобто, з рис. 1.1 графічно видно, що при доходах Dx min усі доходи ідуть на споживання, нагромадження відсутнє і споживання відповідає доходам.

При зростанні доходу на рівні Dx min Dx лінія споживання NK продовжує рости, але значно нижчими темпами, прогресує схильність до нагромадження.

Лінія NK характеризує співвідношення прямого і непрямого оподаткування.

Графічне зображення співвідношення прямого і непрямого оподаткування в умовах розвиненої економіки дає змогу зробити висновок, що послаблення прямого оподаткування в зоні доходів до досягнення прожиткового мінімуму воно розширюється із ростом доходів понад прожитковий мінімум. Навпаки, в зоні до досягнення прожиткового мінімуму існує база оподаткування непрямими методами і вона зменшується із ростом доходів понад прожиткового мінімуму. Тому, рівень прямого оподаткування буде більш ефективним у країнах із розвинутою економікою.

На це співвідношення буде впливати ряд суб’єктивних факторів, але загальна тенденція зберігатиметься.

Певний недолік цього графічного зображення полягає в тому, що він дає змогу побачити співвідношення прямих і непрямих податків на рівні особистого споживання громадян без врахування інших видів і рівнів споживання.

Особливістю країн із слаборозвиненою економікою є оподаткування прибутковим оподаткуванням (податком з доходів фізичних осіб) доходів на рівні мінімальної заробітної плати (в умовах України – соціальна пільга). Ці величини значно нижчі прожиткового мінімуму. Тобто, в зоні споживання на рівні прожиткового мінімуму формується зона прямого оподаткування.

Дослідження дає підстави зробити висновок про наявність завищеного прямого оподаткування населення з низькими доходами і хороші фіскальні властивості непрямого оподаткування в країнах із слаборозвиненою економікою. Відповідно зменшення непрямого і розширення прямого оподаткування призведе до значних втрат бюджету.

З моменту появи податків функція наповнення казни держави (фіскальна) була основною і на той час була єдиною. Поряд із фіскальною функцією, податки стали виконувати й інші функції. Розвиток податкових відносин і зміцнення ролі держави в економічних процесах розвинули регулюючу функцію податків.

При всій різноманітності податків у системі оподаткування їх можна поділити на окремі групи, беручи до уваги їх специфічні ознаки і призначення.

Основним є поділ податків на прямі і непрямі. Прямі податки встановлюються конкретному платнику податку, і розмір їх залежить від масштабу оподаткування. Непрямі податки встановлюються у вигляді надбавки до ціни товару чи послуги і не спрямовані на конкретного платника податку. Вони не мають прямої залежності від доходів платника. Прямі податки є більш справедливими, так як вони залежать від рівня доходності суб’єкта оподаткування. Перевагою непрямого оподаткування є його непомітність для платника податку і він значно простіший в обчисленні.