Опис власного методичного досвіду, з актуалізації опорних знань та вмінь учнів в процесі виробничого навчання з використанням іноваційних технологій виконала Майстер виробничого навчання Дубініна Макрина Йосипівна Хуст 2011
| Вид материала | Документы |
- Кваліфікаційні вимоги до майстрів виробничого навчання професійних навчальних закладів, 23.41kb.
- Демарецької Тетяни Іванівни м. Пологи 2007р. Зміст І. Фізика у професії майбутніх робітників., 122.9kb.
- Опис досвіду, 213.81kb.
- Ролі етапу актуалізації знань та способів дій в навчанні математики вцілому та в структурі, 902.63kb.
- Конкурс майстер-класів загальні положення Майстер-клас це одна з форм передачі викладачами, 112.12kb.
- Н. В. Метод навчання інтегрованих мікромодулів у методичній системі виробничого навчання, 152.92kb.
- Посібник містить методичні рекомендації щодо організації та проведення передвипускної, 244kb.
- Робота торезького професійного ліцею з провадження інноваційних технологій в навчальний, 88.35kb.
- Правила безпеки під час занять у навчальних І навчально-виробничих майстернях навчальних, 365.13kb.
- Корекція та систематизація знань учнів, 613.07kb.
ОПИС ВЛАСНОГО МЕТОДИЧНОГО ДОСВІДУ,
З АКТУАЛІЗАЦІЇ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВ В ПРОЦЕСІ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Виконала
Майстер виробничого навчання
Дубініна Макрина Йосипівна
Хуст 2011
В формуванні професійної майстерності важливою ланкою являється виробниче навчання, а тому його необхідно організовувати так, щоб рівень підготовки робочих відповідав рівневі розвитку технічного озброєння виробництва. В процесі виробничого навчання створюється система професійно-педагогічних вмінь, навичок, їх формування по обраній професії, оволодіння учнями необхідним виробничим досвідом, професійною майстерністю. А тому мені, як майстру виробничого навчання необхідно чітко уявляти структуру, зміст, характер виробничого процесу, трудової діяльності, функції робочого. Зміст праці специфічний для кожного виду праці (професії) і визначається характером виробничих (технологічних) операцій, цілеспрямованою діяльністю людини, яка визначається особливою метою виробничого процесу і кінцевим результатом праці. Кінцевим результатом праці виробничого процесу швейного виробництва являються різні види одягу. Зміст виробничого навчання визначається: програмами виробничого навчання в відповідності з асортиментом виробів, які виготовляються швейними підприємствами.
Уроки виробничого навчання класифікують за їхнім типовим змістом, що не виключає виділення в них провідних дидактичних цілей і завдань. У відповідній класифікації вичленовують тип уроку, характеристику змісту, особливості організації та методики проведення.
Під структурою уроку розуміють певну послідовність кроків, етапів діяльності майстра і учнів, спрямованих на виконання навчально-виробничих завдань уроку. Сукупність структурних елементів орієнтована на досягнення основної мети уроку в цілому, проте, кожний елемент уроку має свою будову і зміст, які визначаються пізнавальним навчально-виробничими завданнями по кожному його етапі. Кожний тип уроку має свою специфічну структуру . Подібними за побудовою є уроки з вивчення прийомів і операцій та уроки, присвячені виконанню простих комплексних робіт.
Основна мета виробничого навчання — навчити майбутніх робітників правильно і якісно виконувати основні трудові прийоми: їх поєднання, що становлять операцію, а також поєднувати вивчені операції в конкретному технологічному процесі.
Значної уваги потребує формування навичок швидкості і точності, а також вміння планувати працю.
Першорядного значення майстер надає підготовці до уроку виробничого навчання, детально і старанно визначає послідовність і зміст кожного пояснення,кожного трудового прийому.
Організація і методика проведення уроків в навчальній майстерні залежить від специфіки мети навчання на різних його етапах.
Кінцевий результат залежить від того з яким настроєм буде займатися своєю справою кожен учень. Тому майстер велику увагу приділяє організації практичної роботи при засвоєнні професії через постановку таких етапів:
---вибір теми та мети до проведення роботи;
---пробудження інтересу учнів до виконання поставлених завдань;
---підготовка обладнання;
---виконання практичної роботи;
---захист робіт,виставка кращих робіт.
Так, поєднуючи всі ці етапи майстру вдається закріпити знання учнів, враховуючи індивідуальні здібності, чим зумовлюється рівень творчого потенціалу учня. Забезпечити належні результати навчання і виконувати їх майстер може лише тоді, коли добре рівень підготовленості своїх учнів, їхні сили і можливості, спирається на набуте раніше і веде їх вперед, до нових, вищих ступенів вивчення професійних знань.
Під час занять у майстернях майстер практикує різні видозміни уроків, а саме:
---уроки вправ
---уроки самостійного виготовлення навчально-виробничих робіт
---змішані уроки
---інструктивні уроки
---уроки закріплення і вдосконалення знань і вмінь
---повторювально-узагальнюючі уроки
Проводячи інструктаж, майстер повинен уміло пов’язати зміст кожного нового навчального завдання з раніше засвоєними знаннями; трудовими операціями. Для досягнення міцності знань і вмінь учнів
важливим є виділення головного в матеріалі, концентрація на ньому
основної уваги учнів, його осмислення і розкриття змісту.
Таким чином, я використовую різноманітний теоретичний матеріал, проте, навчання дати учням під час вступного інструктажу максимум теоретичних відомостей є істотним недоліком. Най ефективнішим є активне пригадування, на яке орієнтує учнів з допомогою навідних запитань, підказок, окремих нагадувань.
Так в пам’яті учнів відновлюю й систематизую матеріал із спецтехнології, конструювання, матеріалознавства чи обладнання. Маю на увазі, що це повторення організується не з метою виставлення оцінок, а для створення необхідної основи для наступної роботи на уроці. Вступний інструктаж завершую закріпленням і перевіркою, засвоєнням учнями начального матеріалу. Опитування тут має практичне спрямування. До роботи учні приступають лише після того, коли я переконалася, що більшість вихованців зможуть успішно розпочати її. Якщо ж більшість учнів не можуть відтворити показані прийоми або припускають помилок, то показую повторно, поки всі учні не засвоять потрібних прийомів.
Обгрунтування актуальності та практичності значимості педагогічного досвіду
Основна частина уроку – вправи, як елемент його зовнішньої структури, передбачає формування (відпрацювання) нових способів, дії і застосування (закріплення, поглиблення) основних способів дії.
Під час опрацювання нових способів дій організовує виконання вправ і прийомів, здійснює індивідуальне і колективне інструктування учнів, повторно показую і роз’яснюю прийоми на робочих місцях. Скеровую свої зусилля на забезпечення якості і продуктивності навчально-виробничої праці учнів, стимулюю їх до самостійності і самоконтролю в роботі, заохочую до творчого виконання завдань. Виконання трудових прийомів, операцій і процесів – це три основні вправи, які застосовуються у виробничому навчанні. Усі вони взаємозв’язані і проводяться в певній послідовності так, що виконання кожної попередньої вправи готує до наступних, а в наступних вправах – підвищуються вимоги до точності і швидкості роботи учнів, їх самостійності. Вправи на виконання трудових прийомів використовують на початковому етапі навчання.
Незалежно від того чи вперше учні виконують вправу, чи йдеться про знайомі операції, які виконувались при розв’язанні інших трудових завдань, слід наголосити, що успішне практичне виконання певної операції ґрунтується на теоретичному положенні, і це означає по суті, застосування усіх положень на практиці.
На робочому місці використовуються системи дидактичних засобів і різноманітні засоби подачі інформації:
---практичний показ прийомів
---тестовий, плакатний матеріал
---технічні засоби навчання
Колективне застосування дидактичних засобів навчання значно збільшує питому вагу самостійної роботи учнів, підвищує їх активністьна уроці.
Наприклад:
1.Самостійний аналіз учнями різних видів технологічної документації, інструкційно-технологічних карт, які містять вказівки про порядок і способи виконання завдань комплексного характеру;
2.Різні варіанти письмового інструктування;
3.Тести, які розкривають правила використання виробничих операцій і прийомів.
Запропоновані картки допомагають майстрові краще закріпити,удосконалити знання, вміння і навички учнів, учні краще запам’ятовують послідовність і технічні умови виконання тієї чи іншої операції, здійснюють самоконтроль, більш успішно вивчають термінологію.
До роботи учні приступають лише того, як майстер переконався, що більшість зможуть успішно розпочати і виконати завдання.
Поточний інструктаж і самостійна робота робота учнів найбільш насичені і передбачують відпрацювання навичок в навчально-виробничих роботах.
Після розподілу індивідуальних завдань учнів приступають до самостійного виконання виробничого завдання.
Враховуючи складність завдання, різноманітність виробів і індивідуальні здібності учнів, майстер застосовує різноманітні форми навчальної діяльності учнів:
---фронтальну
---бригадну
---індивідуальну (переважно у формі цільових обходів робочих місць).
Працюючи з слабими учнями, майстер старається створити атмосферу довіри, яка вимагає в учнів відвертої розмови. Майстер повинен приймати лише продумані рішення, особливо при спробах
налагодити самостійну роботу учнів,щоб застерегти учня навіть невеликої впевненості у своїх силах.
Виявивши помилки в групі, майстер допомагає учневі навідними запитаннями самому знайти їх і відшукати шляхи виправлення. Якщо ж однакових помилок припускається значна частина учнів, то майстер зупиняє роботу всіх учнів, збирає їх біля свого робочого місця і додатково пояснює незрозуміле. Допущені помилки, причини і способи їх усунення аналізує разом з учнями.
Якщо під час індивідуального чи колективного інструктування, майстер дає учням завдання, то обов’язково перевіряє чи оцінює їх.
Для того, щоб створити сприятливу атмосферу для своїх учнів, потрібно уважно вислуховувати кожного учня, не перебивати, якщо учень відповідає неправильно, легенько, навідними запитаннями спрямувати учня на правильну відповідь;
справедливо оцінювати відповіді учнів, зацікавити учнів, сказавши, наскільки це важливо, цікаво чи потрібно. На основі таких підходів майстер готує учнів до самостійної професійної діяльності.
Основна мета поточного інструктажу – навчити майбутніх працівників правильно і якісно виконувати основні трудові прийоми і їх сполучення, що становлять операцію, а також поєднувати вивчення операції в конструктивному механічному процесі.
Успіх виробничого навчання залежить не тільки від правильного визначення його мети і змісту,і від засобів досягнення цієї мети, тобто від методів навчання, які використовуються майстрами у навчально-виховному процесі. Добір методів залежить не тільки від мети і змісту навчання, а й від інших причин,зокрема від специфікації особливостей професії, рівня попередньої професійної підготовки і віку учнів, умов навчального виробничого процесу. Крім того, добір методів визначається класифікацією і досвідом майстра виробничого навчання. Лише в тому разі, коли майстер уміло володіє системою сучасних методів навчання, оптимальними прийомами їх застосування, можна досягти успіху.
Іншими словами, позитивних результатів буде досягнуто лише тоді, коли зусилля майстра на уроці підкріплюватимуться самостійними зусиллями учнів у засвоєнні змісту навчання.
Підсумковою частиною уроку виробничого навчання являється заключний інструктаж. Проводжу його в форматі активної бесіди, основним змістом його є аналіз навчальної роботи, проведеної за день. Аналізую, як пройшло заняття , яких навчальних результатів досягла група і окремі учні, вказую на помилки ,порушення трудової і технологічної дисципліни. Головне—орієнтую учнів на закріплення успіхів і подолання припущених недоліків у наступній роботі. Значне місце під час підведення підсумків заняття відводжу аналізу дотримання учнями техніки безпеки.
Під час оцінювання робіт виходжу насамперед з їх якості і термінів виконання. Виставлені учням оцінки обов'язково аргументую.
Підводячи підсумки уроку, пропоную учням домашнє завдання на повторення матеріалу із спецтехнології, пов'язаного з темою наступного заняття.
Уроки виробничого навчання стараюсь проводити згідно вимог педагогіки. У професійній педагогіці обґрунтовано такі вимоги—характеристики уроку,як форми організації процесу виробничого навчання. Кожний урок має чітку цільову настанову для мене і для учнів, яка визначає що нового додається до практичних знань і умінь, з чим вони будуть лише ознайомлені, що буде відпрацьовано ґрунтовно.
Більшість майстрів професійно-технічних навчальних закладів широко приміняють різні види самостійної роботи учнів. Шляхи до активної,продуктивної роботи учнів на уроках виробничого навчання лежать не в усуненні майстра від безпосереднього керівництва їх пізнавальною діяльністю, не в збільшенні кількості самостійної роботи учнів (хоч вона і дуже корисна в багатьох відношеннях),а в оптимальному поєднанні педагогічного впливу майстра і самостійних дій учнів, в забезпеченні органічного зв'язку між їх внутрішніми і зовнішніми діями. Тільки такий зв'язок забезпечить вищу ступінь активності учнів на уроці виробничого навчання.
Технологія досвіду, системи прийомів роботи, методична діяльність
Практика виробничого навчання в профтехучилищах України свідчить, що на уроках переважає репродуктивна методика: розумова діяльність полягає у запам'ятовуванні певних понять і положень і пасивному виконанні, відтворенні виробничих інструкцій. Нині, з усією очевидністю встановлено, що слід орієнтувати майбутнього робітника на свідоме і активне ставлення до своєї праці. На жаль, у сучасній масовій практиці активність майстра виробничого навчання подекуди значно переважає активність учнів. Активність учнів у навчанні тісно пов"язана з їх самостійністю. При підготовці до уроку завжди пам"ятаю основне положення, що кожний урок не терпить одноманітності і стандартності. А тому, уроки виробничого навчання проводжу різноманітно так, щоб один урок не являвся повторенням попереднього. Такі уроки викликають у учнів зацікавленість, високу активність і ефективність. Ефективність вибору методів навчання на тому або іншому уроці залежить від активності учнів, ступеню їх самостійності і керівної ролі майстра виробничого навчання у навчальному процесі.
При підготовці до уроків виробничого навчання майстер прагне до активізації навчального процесу. Це мені вдається зробити за рахунок використання на уроках різних методів, прийомів, способів виробничого навчання.
І. Так, на основі карток-завдань, під час вступного інструктажу, учні можуть самостійно підготуватись до виконання певного завдання, а я можу здійснювати організацію роботи кожного учня відповідно до його здібностей. Картки-завдaння використовую і для складання інструкційних і інструкційно-технологічних карт, вивчення і опрацювання відповідної фронтальної теми в групі. Важливе значення мають картки-завдання при виконанні учнями однієї групи на одному уроці виробничого навчання різних операцій. У цьому випадку, майстру виробничого навчання особливо важливо провести інструктаж, тобто підготувати учнів до практичного виконання тієї чи іншої операції. Виконуючи однакові операції, учні отримують від майстра картку-завдання з описуванням послідовності І обробки вузла чи деталі за своєю темою.
Вони готуються індивідуально або бригадами до наступного етапу уроку - самостійної роботи по завданню.
Картки-завдання допомагають визначити послідовність і технологічні вимоги до обробки вузла чи деталі. Я у цей час спостерігаю за самопідготовкою учнів і, якщо треба, допомагаю з"ясувати деякі питання. Картки-завдання в комплексному поєднанні з іншими методами служать безпосереднім керівництвом на уроках виробничого навчання як для учнів так і для майстра. Учні, користуючись картками-завданнями, краще запам'ятовують послідовність і технічні умови виконання тієї чи іншої операції, здійснюють самоконтроль, більш успішно вивчають термінологію швейного виробництва.
II. Письмове інструктування - широко застосовують в процесі
виробничого навчання. Воно сприяє розвитку навиків самостійності,
самоконтролю, підвищує продуктивність праці, допомагає учням
більш швидкими темпами оволодіти професією,, полегшує мені
керівництво навчально-технологічним процесом. Нижче
приводяться приклади різних письмових інструкцій:
Інструкційна картка містить вказівки про послідовність якої-небудь роботи, вправ або інструкції про обов'язкове дотримання певних правил і вказівок. Інструкційні картки можуть бути складені для таких тем, як "Заправка нитки в голку", "Інструменти для ручних робіт і правила користування ними" та ін.;
Технологічна картка містить вказівки, а також необхідні вимоги до виконання учнівської або технологічної операції, або роботи. В технологічній карті обов"язково повинні бути указані послідовність обробки, технологічні і технічні вимоги ( розміри стібків, строчки, посадки, канта і віддалі між строчками), інструменти, які будуть використані при виконанні операції.(Зразок технологічної карти додається).
III. Програмове навчання. Таке навчання підвищує самостійність і активність учнів у процесі засвоєння знань, допомагає ефективному управлінню і самоуправлінню пізнавальної діяльності учнів, дає можливість поєднувати індивідуальне навчання з колективною роботою учнів і використати сучасні технічні засоби.
На окремих уроках, використовую безмашинний метод програмового навчання. Для прикладу, привожу використання безмашинного програмового опитування по темі "Термінологія ручних робіт". Для цього, готую чотири варіанти карток. В кожній картці зліва даю десять питань. У правій половині - десять кодованих відповідей, які у всіх варіантах відрізняються одна від другої розміщенням номерів вірних відповідей. Кожному учневі видаю контрольну картку, на якій по горизонталі розміщаю номери питань, а по вертикалі - номери відповідей. Учень знаходить вірну відповідь і відмічає її, як вказано у таблиці. На контрольній картці записую код завдання, номер групи, прізвище учня і оцінку. Для провірки маю шаблони з номером коду картки-завдання. Шаблон являє собою копію контрольної картки, де клітинки з вірними відповідями вирізані. Він накладається на контрольну картку, і отримана кількість вірних відповідей ділиться на 2, а відповідна оцінка проставляється на контрольній картці (наприклад, 10:2=5). Така система дозволяє опитати всю групу всього за 3-5 хвилин.
КАРТКА-ЗАВДАННЯ ПО ТЕМІ: «ТЕРМІН І ВИЗНАЧЕННЯ"
| № запитання | Запитання (терміни) | Номер відповіді | Кодовані відповіді (визначення) | |
| 1 | Пошиття швейних виробів | 1 | Тимчасове ниточне з'єднання деталей по овальному контуру | |
| 2 | Вистьобування деталей (матеріалу) швейних виробів | 2 | Прикріплення підігнутого краю деталі потайними стібками | |
| 3 | Зметування деталей швейного виробу | 3 | Тимчасове ниточне закріплення обшивних країв деталей для збереження приданої їм форми | |
| 4 | Заметування деталей швейного виробу | 4 | Тимчасове ниточне з"єднання двох і більше деталей | |
| 5 | Приметування деталей швейного виробу | 5 | Виготовлення швейних виробів з застосуванням ниточного з'єднання | |
| 6 | Вметування деталей швейного виробу | 6 | З'єднання двох і більше деталей або шарів матеріалу, наложених один на другий потайними або наскрізними стібками | |
| 7 | Підшивання деталей швейного виробу | 7 | 3"єднання деталей і їх частин машинними або ручними стібками | |
| 8 | Вистьобування деталей швейного виробу | 8 | Тимчасове ниточне закріплення підігнутого краю детелі складок, витачок, защипів | |
| 9 | Обметування деталей швейного виробу * | 9 | Тимчасове ниточне з"єднання дрібних деталей швейного виробу | |
| 10 | Ниточне з"єднання деталей швейного виробу | 10 | Ниточне закріплення зрізу деталі або прорізу для запобігання від висипання | |
КОНТРОЛЬНА КАРТКА
| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| 1 | | | | | | X | | | | |
| 2 | | | | | | | X | | | |
| 3 | | | | | | | | X | | |
| 4 | | | X | | | | | | | |
| 5 | X | | | | | | | | | |
| 6 | | X | | | | | | | | |
| 7 | | | | | | | | | | X |
| 8 | | | | X | | | | | | |
| 9 | | | | | X | | | | | |
| 10 | | | | | | | | | X | |
КАРТКА-ШАБЛОН
| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| 1 | | | | | | X | | | | |
| 2 | | | | | | | X | | | |
| 3 | | | | | | | | X | | |
| 4 | | | X | | | | | | | |
| 5 | X | | | | | | | | | |
| 6 | | X | | | | | | | | |
| 7 | | | | | | | | | | X |
| 8 | | | | X | | | | | | |
| 9 | | | | | X | | | | | |
| 10 | | | | | | | | | Х | |
Для самостійного і успішного розв'язання технічних і виробничих завдань у промисловості потрібно виховувати в учнів уміння самостійно й творчо мислити. Одним з найдієвіших засобів формування таких умінь є проблемне навчання. Аргументи для введення проблемного навчання можна коротко викласти так. Якщо необхідно розвинути в учня здібності до самостійної, на вищому етапі - творчої діяльності, треба, щоб він у процесі навчання потрапляв у ситуації, які потребують прояву такої діяльності. Якщо професійна діяльність включає необхідність розв'язання певних проблем або наявність самостійного їх формулювання, то і в процесі навчання слід систематично формулювати і розв'язувати такі проблеми. Процес проблемного навчання складається з чотирьох обов'язкових етапів:
1.Виникнення проблемної ситуації і перших стимулів до її розв'язання.
2.Процесу глибокого розуміння суті проблемної ситуації, прийняття її учнями.
3.Пошуку відповіді на прийняту учнем проблему.
4. Отримання кінцевого результату і його всебічна оцінка з точки зору виконання умов і вимог поставленої проблеми.
Уроки з використанням проблемних ситуацій проводжу в формі співбесіди тоді, коли учні вже мають певні знання із спеціальних предметів та виробничого навчання. Спочатку, на таких умовах ставлю прості проблемні питання і допомагаю учням їх вирішувати. Наприклад: для чого на одних плечових зрізах виробу обробляється виточка, а на других посадка?; або - чому і для чого плечовий зріз спинки довший за плечовий зріз пілочки? та ін.
Це перший найнижчий рівень - проблемний виклад навчального матеріалу.
Другий, підвищений рівень, позначений більшою активністю учнів. Проблемну ситуацію створюю сама, далі пропоную учням визначити проблему, яку розв'язую разом з ними.
Третій рівень відрізняється від другого тим, що розв'язують проблемну ситуацію учні самі, без допомоги майстра. З проблемним навчанням тісно пов'язаний розвиток учнів технічного мислення.
Найвищу пізнавальну самостійність і активність учні проявляють у процесі проблемного навчання, коли вони самостійно формулюють проблеми, планують і відшукують способи розв'язання проблем, а знайшовши їх, аналізують результати.
З виконанням навчально-виробничих завдань незмінно пов'язую ідеї зростання самостійності, розумового розвитку, пізнавальної активності.
Формування пізнавальної активності - одне з найважливіших завдань виробничого навчання. Серед вимог, які висуває суспільство до професійної підготовки в училищах, самостійність посідає одне з гідних місць.
Справа в тому, що в умовах сучасної техніки і технології істотно змінився характер діяльності робітника. З виконавця простих виробничих операцій він перетворився на людину, яка керує складними технічними пристроями, здійснює функції планування і контролю.