Альманах издан при поддержке народного депутата Украины
| Вид материала | Документы |
- Закон України «Про статус народного депутата України», 493.46kb.
- Отчет депутата Александра Валерьевича Тарасова за 2010 год:, 117.49kb.
- Адимир Сутковой совместно с отделом по делам семьи и молодежи Харцызского городского, 20.13kb.
- Уважаемые друзья и коллеги! Рад сообщить две хорошие новости, 21.63kb.
- 13-я международная научно-образовательная конференция Организована и при финансовой, 30.35kb.
- 13-я международная научно-образовательная конференция Организована и при финансовой, 30.34kb.
- Общественный доклад о соблюдении прав на трудовую занятость инвалидов в Архангельской, 1470.48kb.
- Молодежь за здоровый образ жизни, 24.96kb.
- Николаевский комплекс Европейская организация публичного права приглашает, 56.85kb.
- Стаття 22. Права органів державної податкової служби, 1443.98kb.
Ця інформація не є зовсім точною, адже згідно посвідчення на початку травня 1919 р. зібрання громадсько-юридичної секції відбувалися саме на квартирі на вулиці Садовій начебто відстороненого від НУ О. Шпакова. Там само знаходилася канцелярія секції. Про характер нового статуту НУ свідчить текст з архіву тодішнього консультанта СКВузу М. Ланге. НУ втрачав своє самостійне та громадське значення і переходив у відання позашкільного підвідділу наросвіти. Встановлювалися обмеження для слухачів та лекторів. Слухачами могли відтепер бути особи не молодше 16 років. У першу чергу приймалися робітники та селяни. Лектори мали проходили випробування, зокрема, у вигляді пробної лекції. Лекторами з соціально-економічних наук мали бути лише особи з соціалістичним світоглядом. Власне, весь НУ мав наближати широкі маси до науки та комуністичної культури, координувати дії просвітницьких установ в дусі завдань поставлених Жовтневою революцією. Незмінним залишився лише наголос на необхідності орієнтувати учнів на самостійні наукові заняття [19. 242 - 245].
Наприкінці вересня журналіст атестував НУ як «мертву організацію» [48]. Останні місяці року пройшли під знаком спроб його реанімування. 27 вересня 1919 р. слухачі педагогічної секції надали заяву про організацію курсів ручної праці при педкурсах НУ. У листопаді-грудні 1919 р. відновила діяльність єврейська секція НУ. Зокрема, відбулися лекції з біології М. П. Козака, Г. Лурьє «Соціальні рухи ХІХ ст.», загальної літератури Е. І. Вайнштейна, хімії – А. М. Лілієнблюма, політичної економії – Е. А. Берштейна [49]. Наприкінці жовтня 1919 р. відбулося зібрання діячів НУ з метою намітити подальші шляхи його діяльності. З цього приводу у пресі знову пролунали заклики до лекторів наблизитися до життя, наповнити курси краєзнавтсвом, прикладними знаннями.
З огляду на подальші події, це зібрання могло бути останньою спробою відродження НУ 1917 р. Після встановлення у лютому 1920 р. більшовицького режиму йшлося вже лише про нові форми існування з деяким збереженням старих рис. У доповідній запискі підготовленій для Наркомпроса М. Ланге наголошував, що НУ є «дiтищем революції», виник за підтримки соціалістичних партій. На цій «правильній» на той час підставі він просив зарахувати НУ до колективу радянських автономних закладів, де він би в свого представника, але при цьому зберегти статут, організацію та грошові засоби [50]. Погоджуючись з тим, що для роботи НУ треба залучити всі творчі сили, що можуть виховувати у відповідності з комуністичним світоглядом, він водночас намагався зберегти хоча б первинну назву закладу. На думку професора, перейменування НУ у Пролетарський, Робітничо-Селянський може призвести до змішання його з академічним університетом і до того ж порушить усталену традицію. Посвідчення з архіву О. Шпакова, датовані липнем 1920 р., є останніми свідченнями про НУ. Згідно цим документам, професор рахувався лектором НУ, що був підвідомчий Позашкільному відділу Губнаросвіти. Канцелярія та зібрання громадсько-юридичної секції, як і у попередньому році, локалізувалися у квартирі О. Шпакова. Але з ліквідацію дорадянських освітніх установ, одержавленням громадського життя, еміграцією чи смертю смертю низки лідерів (зокрема, на початку 1921 р. помер М. Ланге) НУ остаточно втратив своє значення.
НУ став яскравим епізодом в історії численних спроб зближення інтелігенції та мас, популяризації науки. Як і під час інших подібних ініціатив, в Одесі також не обійшлося без розчарувань та невдач. В умовах політичної кризи НУ так і не вдалося досягти рівня університету, забезпечити стабільну роботу. Загалом, ідея про придатність всіх людей до сприйняття науки та освіти виявилася утопією. НУ був важливою перехідною ланкою в системі освіти Одеси: від освіти у дореволюційних загальногуманітарних традиціях до радянської, класової, догматичної. Зокрема, саме в надрах НУ зародилися Політехнічний та Педагогічний одеські інститути. НУ відбив низку принципових змін в культурі Одеси перших десятиліть ХХ ст.: підвищення громадянської активності, зростання національної свідомості серед українців та євреїв (НУ є дуже важливим явищем у розвитку українознавства та іудаїки в Одесі), підвищення ролі жінок, які були серед провідних лекторів та слухачів НУ. В НУ змогли проявити на той момент недостатньо реалізований педагогічний потенціал К. Флоровська, П. Клепацький, Б. Комаров, М. Гордієвський, Й. Клаузнер, а деякі розпочали шлях у педагогіці (З. Бабайцева). Для деяких колись опальних діячів НУ надав можливість відволіктися від революційної боротьби задля просвітницької місії і згадати свій фах (П. Тучапський). Для деяких майбутніх науковців (С. Боровой) НУ став першим знайомством з високою наукою. З огляду на бурхливі революційні часи, НУ був яскравим свідченням вітальності науки та освіти, їхньої гуманітарної складової.
Література:
1. Иванов А. Е. Высшая школа в России в конце ХІХ – начале ХХ века. – М., 1991.
2. Слабченко М. Культурне-наукове життя Одеси в 1914-1924 роках // Україна. – 1925. – № 5. – С. 182; Гордієвський М.І. Наукова та громадсько-політична діяльність професора М.М. Ланге // Записки Одеського наукового при ВУАН товариства. Секція педагогіки. – 1930. – № 1. – С. 1-47.
3. Дубровина Л.В. Народные университеты. – М., 1963. – 231 с.
4. Научное наследие Н.Н. Ланге в университетской библиотеке. – Одесса, 2010. – 350 с.
5. Музычко А. Общественная и культурно-просветительская деятельность «Одесского славянского благотворительного общества имени святых Кирилла и Мефодия» во второй половине XIX - начале XX века // III Севастопольские кирилло-мефодиевские чтения. Сб. науч. работ. – Севастополь, 2009. – Т. 2. – С. 134-144.
6. Одесские новости (ОН). – 1913. – 12 декабря.
7. ОН. – 1914. – 8 января.
8. ОН. – 1914. – 12 марта.
9. Т. Вольный университет в Одессе // ОН. – 2 мая 1915; Новый рассадник высшего образования в Одессе // ОН. – 1915. – 28 сентября.
10. Черномор. Народный Университет в Одессе // Одесский листок (ОЛ). –1916. – 24 апреля; Черномор. Одна из задач НУ в Одессе. Еще одна задача НУ в Одессе // ОЛ. –1916. – 16 мая.
11. Атлас Д. Народные Университеты у нас и за границей // Что такое Народный университет. Сб. статей под редакцией и с предисловием профессора И.А. Линниченко. – Одесса, 1917. – С. 1-16.
12. Державний архів Одеської області (ДАОО). – Ф. 153. – Оп. 1. – Спр. 551.
13. Линниченко И.А. Народный университет // ОН. – 1917. – 12 марта.
14. Державний архів при Раді Міністрів Автономної республіки Крим. – Ф. 538. – Оп. 1. – Спр. 66.
15. ОЛ. – 1917. – 20 апреля.
16. Что такое Народный университет. Сб. статей под редакцией и с предисловием профессора И.А. Линниченко. – Одесса, 1917. – 60 c.
17. Атлас Д. Первые Общества Народных Университетов в Одессе // Что такое Народный университет. – Одесса, 1917. – С. 1-19.
18. Ланге Н.Н. Одесский народный университет в память революции // ОН. – 1917. – 25 августа.
19. Наукова бібліотека Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (НБ ОНУ). – Архів М.М. Ланге. – К. 32. – Спр. 300.
20. ДАОО. – Ф. 156. – Оп. 1. – Спр. 97.
21. Внук народа. Спасайте народный университет (некролог при жизни проф. И.А. Линниченке) // Власть народа. – 1917. – 24 марта.
22. ДАОО. – Ф. 153. – Оп. 1. – Спр. 7.
23. На камни НУ // ОЛ. – 1917. – 11 марта; Газиев С. Народный университет // ОЛ. – 1917. – 3 июня; ОЛ. – 1917. – 26 ноября.
24. Чацкий Л.М. Народный университет // Сын народа. – 1917. – 23 марта.
25. Сын народа. – 1917. – 18 марта.
26. ОЛ. – 1917. – 5 ноября.
27. Санкт-Петербурзька філія Архіву Російської Академії наук. – Ф. 726. – Оп. 2. – Спр. 316.
28. ОЛ. – 1917. – 27 августа.
29. Мандес М. Светоч знания // ОЛ. – 1917. – 15 октября.
30. ОЛ. – 1917. – 7 октября.
31. Берг М. Товарищи ! // Сын народа. – 1917. – 19 мая.
32. Пекаторос Г. Открытое письмо совету Народного университета // ОЛ. – 1917. – 7 октября.
33. Народный Университет. Письмо в редакцию Н.Н. Ланге // ОЛ. – 1917. – 8 октября; Ланге Н.Н Еще о НУ // ОЛ. – 1917. – 14 октября.
34. ОЛ. – 1917. – 17 октября.
35. Одеський історико-краєзнавчий музей (ОІКМ). – Інв. № Д-6809а.
36. ОІКМ. – Інв. № Д-6807.
37. Боровой С. Воспоминания. – М., Иерусалим, 1993.
38. Педагог. В еврейском отделении НУ // ОЛ. – 27 сентября 1919
39. НБ ОНУ. – Архів М.М. Ланге. – К. 33. – Спр. 306.
40.НБ ОНУ. – Архів М.М. Ланге. – К. 32. – Спр. 30.
41. А.П. Открытие лекций в НУ // ОЛ. – 1918. – 3 марта.
42. А.П. Без запросов культуры // ОЛ. – 1918. – 31 марта.
43. ДАОО. – Ф. 153. – Оп. 1. – Спр. 6.
44. Народный университет // Южное слово. – 1919. – 24 октября.
45.НБ ОНУ. – Архів М.М. Ланге. – К. 32. – Спр. 302.
46. НБ ОНУ. – Архів М.М. Ланге. – К. 33. – Спр. 307.
47. Педагог. Народный университет в дни царствования большевиков // ОЛ. – 1919. – 9 сентября.
48. Педагог. Судьба НУ // ОЛ. – 1919. – 23 сентября.
49. ОН. – 1919. – 21 ноября; ОН. – 1919. – 1 декабря.
50. НБ ОНУ. – Архів М.М. Ланге. – К. 32. – Спр. 304.
Олег Бажан (м. Київ),
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ.
КАРАЛЬНІ ЗАХОДИ НКВС ПРОТИ ЕТНІЧНИХ МЕНШИН
НА ОДЕЩИНІ В ЧАСИ «ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ»: СТАТИСТИЧНИЙ АСПЕКТ
Аналіз документів органів політичного керівництва СРСР та УРСР, союзних та республіканських правоохоронних структур упродовж 1917-1991 рр. дає підстави стверджувати, що репресивна політика влади Рад стала невіддільною частиною суспільного життя України, важливим чинником функціонування тоталітарної системи. З метою як найшвидшого просування по шляху побудови комуністичного суспільства, нейтралізації будь-яких загроз із боку реальних та вигаданих ворогів радянська держава упродовж свого існування концентрувала значні зусилля на утримання органів спеціального призначення, які мали виконувати функцію “караючого меча революції”.
Якщо у часи громадянської війни силові засоби впливу на політичних опонентів та “неблагонадійних” громадян керівництвом комуністичної партії застосовувались для утвердження диктатури пролетаріату, а в 1920-ті рр. з метою ліквідації реального опору більшовицькій владі, то в 1930-ті рр. масовий терор із боку держави мав не тільки попереджувальний характер. Ідеологічним підґрунтям проведення масових репресій в 1930-х рр. слугувала теза, висунута Й. Сталіним: із розбудовою соціалізму опір повалених класів зростає. До організаційних передумов масового терору належить створення по всій країні розгалуженого карального апарату, потужного механізму судових та позасудових установ. Небувалому розмаху карально-репресивних заходів у другій половині 1930-х рр. сприяла й правова база [1. 5]. Після вбивства одного з лідерів ВКП(б) С. Кірова, 1 грудня 1934 р. ЦВК СРСР прийняв постанову “Про порядок ведення справ про підготовку й здійснення терористичних актів”, згідно з якою попереднє слідство обмежувалося 10-денним терміном. Обвинувальний акт вручався звинуваченому за добу до розгляду справи. З процесу усувалися прокурор та адвокат. Касаційне оскарження, подання клопотань про помилування у цих справах не допускалось, смертна кара виконувалась негайно після вироку.
З моменту створення НКВС (липень 1934) розпочалось формування неконституційних органів позасудових репресій у вигляді “особливої наради” (листопад 1934), Воєнної колегії при НКВС СРСР, “трійок” (1935), ”двійок” (1938), яким надавались широкі права в адміністративному порядку застосувати такі міри покарання як заслання, виселення, ув’язнення до таборів терміном до 5 років, виселення, у т. ч. за межі країни. Під грифом “цілком таємно” 2 жовтня 1937 р. було ухвалено постанову ЦВК і РНК СРСР, що підвищила термін покарання за особливо тяжкі державні злочини – шпигунство, шкідництво й диверсію з 10 по 25 років [2. 72 - 73].
Відправною точкою “Великого терору” став лютнево-березневий пленум ЦК ВКП(б) 1937 р., на якому Й. Сталін зажадав “ покласти край діяльності саботажників, шпигунів і диверсантів”. Проте як стверджує доктор історичних наук В. Нікольський, проведення так званої “масової чекістської операції”, яка згодом набуде назви “велика чистка” розпочалася без будь-якого посилання на рішення зазначеного пленуму [3. 90]. Могутню хвилю репресій в СРСР, в Україні, зокрема, викликала постанова політбюро ЦК ВКП(б) “Про антирадянські елементи” від 2 липня 1937 р. та телеграма Й. Сталіна секретарям обкомів, крайкомів, ЦК республіканських компартій, в якій пропонувалось, спираючись на апарат НКВС “взяти на облік усіх куркулів та кримінальників, що повернулися на батьківщину, щоб найбільш ворожі з них були негайно заарештовані та були розстріляні у порядку адміністративного провадження їх справ через трійки, а інші – менш активні, але все ж ворожі елементи були б переписані й вислані в райони за вказівкою НКВС”[4. 40 - 45].
Нині історики шукають не тільки мотиви та політичні підтексти проголошеної війни з “класовим ворогом”, а й відповідь на запитання чому для низки чекістських операцій по “вичищенню” країни від “ворожого елементу” було обрано другу половину 1937 р. Логіку радянського керівництва щодо ініціювання масових репресивних операцій НКВС по розгрому колишніх куркулів, так званих “контрреволюційних національних контингентів” – поляків, німців, румунів, харбінців, представників інших ворожих націй в 1937-1938 рр. прагне пояснити кандидат історичних наук В. Васильєв [5. 11].
Вивчення законодавчої та нормативної бази радянських репресивно-каральних органів у 1930-х роках, дослідження безпосереднього механізму здійснення політичних рр. на Одещині в 1937-1938 рр. указують на спланований сталінським керівництвом та чітко організований зусиллями органів НКВС характер “Великого Терору”.
Вибіркова «санація» радянського суспільства від «ворожого елементу» переросла у «велику чистку» в липні-серпні 1937 р., коли в масштабах країни Рад почала реалізовуватися серія централізованих каральних операцій проти різних категорій населення. Згідно з наказом НКВС СРСР № 00439 від 25 липня 1937 р., місцеві управління НКВС мусили в триденний термін надіслати до Москви списки всіх німецьких підданих, які працюють на військових заводах, залізниці і впродовж п’ятиденного терміну, починаючи з 29 липня, провести арешти за завчасно підготовленими списками. Проведення цієї превентивної операції напередодні Другої світової війни потягнуло за собою переслідування десятків тисяч радянських німців, які працювали в різних сферах народного господарства і проживали в різних куточках СРСР.
Довготривале стеження за німецькими колоніями дозволив одеським чекістам швидкими темпами розгорнути в регіоні союзну каральну операцію щодо «знешкодження німецької націоналістичної контрреволюції та шпіонажу на користь Третього рейху».Упродовж червня-вересня 1937 р. в Одеській області «за німецькими справами» було кинуто за грати 1361 особу, ліквідовано 49 фашистських диверсійних, терористичних формувань із загальною кількістю заарештованих по них – 785 осіб.
В останній місяць літа 1937 р. на Одещині став реалізовуватися оперативний наказ наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова за № 00447 з репресування колишніх куркулів, кримінальних злочинців та інших антирадянських елементів. Напередодні таємної операції чекістами було виявлено та взято на облік в Одеській області 1800 куркулів та кримінальників, з них планувалось після вилучення розстріляти 310 куркулів та 90 кримінальників [6. -Ф. 42. - Спр. 32. - арк. 28, 32]. Реалізацію майбутньої масштабної операції в регіоні було покладено на нового начальника Управління НКВС в Одеській області Миколи Федорова (липень 1937 – лютий 1938).
З часу офіційного старту репресивної акції 5 серпня 1937 р. по 25 серпня 1937 р. кількість заарештованих в області по 1-й категорії становила 2486 осіб; по 2-й категорії –709.
Одночасно з наступом на куркулів органи НКВС відпрацьовували лінію на нейтралізацію осіб, причетних до «українсько-націоналістичної контрреволюційної діяльності». За період з 1 червня по 25 грудня 1937 р. кількість заарештованих, звинувачених у повстанській діяльності, шкідництві в сільському господарстві, промисловості, тероризмі становила 1284 осіб [6. -Ф. 16. - Оп. 30. - Спр. 27. - арк. 310].
11 серпня 1937 р. оперативний наказ НКВС СРСР № 00485 санкціонував проведення операції проти «польської розвідки» В результаті цієї операції з серпня по вересень 1937 р. було заарештовано 1110 жителів Одещини, а на початок 1938 р. їх кількість збільшилась до 1276 осіб [6. - Ф. 16. -Оп. 30. - Спр. 81. - арк. 251].
У середині вересня 1937 р. вище політичне керівництво країни схвалило наказ НКВС СРСР про заходи у зв’язку з терористичною, диверсійною та шпигунською діяльністю японської агентури. Загальна кількість заарештованих в Одеській області, звинувачених у шпигунській діяльності на користь Японії на 4 січня 1938 р. складала 116. Судячи з доповідної записки наркома внутрішніх справ УРСР І. Леплевського заступнику наркома внутрішніх справ СРСР М. Фріновському, надісланої в другій декаді січня 1938 р., Управлінням НКВС по Одеській області досить вдало проведено румунську операцію. Значний обсяг роботи припав на одеських чекістів у реалізації «грецької операції».
Крім операцій проти німців, румун, греків, поляків політичні репресії 1937 р. торкнулися латишів, болгар, іранців та представників інших національностей, які вважалися сталінським керівництвом п’ятою колоною у майбутній світовій війні.
Нижче наведені архівні матеріали доводять, що політичні репресії 1937-1938 рр. спрямовувались практично проти всіх соціальних груп та представників різноманітних націй та народностей, які проживали на Одещині у досліджуваний період.
Література:
Жертвы репрессий. - К., 1993.
- Шитюк М. Масові репресії проти населення Півдня України в 20-50-ті роки ХХ століття. - К., 2000.
- Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х - 1950-ті рр.). Історико-статистичне дослідження. - Донецьк, 2003.
- Правда через роки. Статті. Спогади. Документи. - Донецьк, 1995.
- Васильєв В. Ю. Україна в політиці керівництва СРСР напередодні Другої світової війни // УІЖ. - 2005. - №1.
- Галузевий державний архів Служби безпеки України.
№1
Доповідна записка начальника УНКВС Одеської області М. Федорова наркому внутрішніх справ УРСР І. Леплевському про виявлення контрреволюційних організацій на території Одеської області
27 серпня 1937 р.
Следствием по делам арестованных, в соответствии с приказом Наркома Внутренних Дел СССР Генерального Комиссара Государственной Безопасности товарища ЕЖОВА № 00447, кулаков и активно действующего контрреволюционного элемента вскрыты следующие контрреволюционные формирования:
1) Повст[анческая] организация.
В Зельцском районе вскрыта контрреволюционная фашистская повстанческая организация, ставившая своей задачей – подготовку контрреволюционных кадров для вооруженного восстания в тылу Красной Армии в случае войны Германии против СССР, а конечная цель организации – установление фашистского строя на Украине по типу гитлеровского, с присоединением Украины к Германии.
Организация была заложена в 1933 году германским разведчиком ПОПЕРОМ, приезжавшим в Советский Союз из Германии с целью насаждения контрреволюционных повстанческих организаций на Одещине, который в 1934 году, как подозрительный по шпионажу, водворен в Германию.
По этому вопросу сознавшийся участник организации ШТРАЙФЕЛЬ Иосиф, в прошлом раскулаченный кулак, секретарь религиозной общины, на допросе заявил:
«… ПОПЕР заявил, что он приехал из Германии для проведения работы по объединению немцев для борьбы с Советской властью и тут же мне предложил оказать ему практическую помощь в части проведения этой работы.
ПОПЕР мне сказал, что на меня возлагается очень большая и ответственная работа по созданию крепкой контрреволюционной организации из лиц, готовых в любую минуту активно выступить для поддержания Германии…».
Приняв поручение ПОПЕРА, ШТРАЙФЕЛЬ Иосиф и его брат Мартын – кулак, раскулаченный, находившийся на нелегальном положении, вовлекли в организацию по селам Страсбург и Баден, Зельцкого района – 19 участников организации из кулаков и бывших активных повстанцев.
Участники организации арестованы. Следствие продолжаем.
2) Немецкая фашистская организация.
По показаниям арестованного по операции раскулаченного кулака МИЛЛЕРА Игната устанавливается наличие контрреволюционной фашистской повстанческой организации в селе Зельцах, того же района, Одесской области.
МИЛЛЕР показал, что эта организация им заложена по заданию германского консула в Одессе.
Задачи организации, как об этом показывает МИЛЛЕР, аналогичны задачам организации, заложенной разведчиком ПОПЕРОМ.
Говоря о составе участников организации, МИЛЛЕР назвал до 70-ти человек немцев-кулаков и бывших активных повстанцев, завербованных как лично им, так и другими участниками организации.
Часть лиц, названных МИЛЛЕРОМ, нам известна, как разведывательные связи резидента германской политической разведки БЕРНЕРА Эмиля, арестованного нами и осужденного в 1935 году.
По этому делу арестовано 20 человек, причем 3 из них полностью подтвердили показания МИЛЛЕРА.
В поселке Люстдорф, Одесского района, арестован разрабатываемый 3-м Отделом УГБ, как подозреваемый в связи с германской разведкой, ФОЛЬМЕР Яков Яковлевич.
На следствии ФОЛЬМЕР показал, что он в мае месяце 1936 года привлечен к разведывательной и диверсионной деятельности германско-подданным БАЙНБАХОМ, выехавшим в Германию в 1936 году.
БАЙНБАХ перед ФОЛЬМЕРОМ поставил следующие задачи:
Собирать сведения о военном оборонительном строительстве УНР в Люстдорфе.
- Заложить диверсионную ячейку для проведения ряда диверсионных актов.
- Во время войны Германии с СССР создать вооруженные повстанческие отряды для борьбы с Советской властью.
В соответствии с заданиями БАЙНБАХА, ФОЛЬМЕР приступил к созданию контрреволюционной диверсионной организации, завербовав в организацию в 1936 году РЕЙХЕРТА В.Ф., РЕЗЕРА Ф.Э., ШМИДТА П.Я.
РЕЙХЕРТ, РЕЗЕР и ШМИДТ арестованы. Сознались в принадлежности к контрреволюционной шпионско-диверсионной организации, заложенной в Люстдорфе – ФОЛЬМЕРОМ Яковом и показали о ряде диверсионных и шпионских заданий, полученных им от последнего.
Следствие по делу продолжаем.
Фрунзевским Райотделением НКВД арестован кулак-немец ГЕЙЦ, показаниями которого устанавливается наличие контрреволюционной фашистской организации, заложенной по заданию германского консула в Одессе немцем-кулаком, бывшим жителем Красно-Окнянского района МАССР – МОЦЕМ.
МОЦ, действуя по заданиям германского консула, еще в 1932 году вовлек в организацию кулака МЕРКЕЛЯ.
В 1932 году МОЦ и МЕРКЕЛЬ были арестованы и высланы за контрреволюционную деятельность.
Возвратившись в 1937 году из ссылки, МЕРКЕЛЬ возобновил свою контрреволюционную деятельность и продолжал вербовку в организацию. В частности, им был завербован кулак-нелегал АЛЕШИН, который в свою очередь завербовал в организацию 6 человек.
Выявленные участники организации арестованы.
3) Укр[аинская] повст[анческая] организация.
В Бобринецком районе вскрыта контрреволюционная повстанческая националистическая организация, которая ставила своей задачей свержение Советской власти и установление на Украине самостоятельного украинского государства.
Организация, как об этом показывает арестованный кулак КРИВОНОСОВ Дмитрий, создана проживающим в г. Харькове раскулаченным кулаком, бывшим офицером царской армии, арестовывавшимся по процессу СВУ – АНДРУЩЕНКО Михаилом.
По этому поводу КРИВОНОСОВ показывает:
«… В марте месяце 1937 года АНДРУЩЕНКО, приехав в село Дубравки, встретил меня на улице и, узнав, что я был осужден и только в декабре 1935 года освобожден из тюрьмы, начал в очень резкой форме отзываться о существующем строе.
Здесь же он мне сказал, что существует большая организация, которая проводит работу для свержения Советской власти и установления своего украинского государства, что есть уже много украинец, которые готовы в нужный момент выступить против Советской власти…».
Далее, АНДРУЩЕНКО, объясняя КРИВОНОСОВУ цель и задачи организации, заявил:
«… Как только будет война, Германия без особого труда завоюет Украину, а нам, украинцам, надо здесь в это время поднять восстание против Советской власти, помочь немцам и тогда наше дело будет обеспечено…».
Согласившись на участие в организации, КРИВОНОСОВ получил задание вовлекать в организацию и участвовать в вооруженном восстании новых лиц, подбирая их из числа «обиженных Соввластью».
Выполняя это задание, КРИВОНОСОВ завербовал по Дубровскому сельсовету – 10 участников организации из числа бывших кулаков и петлюровцев.
Участники организации арестованы. Приняты меры к установке и аресту АНДРУЩЕНКО.
В Добровеличковском районе арестован священник ВОЖАКОВ.
На допросе ВОЖАКОВ сознался в участии в повстанческо-диверсионной группе, созданной по заданию киевского польского консульства.
ВОЖАКОВ показал, что участники этой группы проводили вербовку людей для вооруженного выступления в тылу РККА с началом войны, собирали сведения о тракторном парке, экономическом и политическом состоянии села.
Все эти сведения передавались через его, ВОЖАКОВА, в польское консульство, с которым он лично был связан.
Эти показания ВОЖАКОВА подтверждены сознавшимися участниками группы КЛЕМПЕРГОМ и ХУДОЙ.
По делу пока арестовано 5 участников группы.
Голопристанским Райотделением НКВД арестован бывший пристав города Берислава, врангелевский контрразведчик – КОЖУХОВ Константин Николаевич, обыском в квартире которого было обнаружено 400 граммов мышьяка.
Допрошенный КОЖУХОВ показал, что он, будучи враждебно настроенным к Советской власти и озлобленным против районного руководства, решил совершить террористический акт над местными представителями власти. С этой целью он приобрел мышьяк, который намерен был бросить в колодец с питьевой водой.
«… Начиная с 1923 года, некоторые руководящие районные работники меня начали преследовать за мою прошлую деятельность, разоблачая меня как бывшего человека.
Все это побудило меня стать на вражеский путь по отношению к Советской власти и я решил совершить террористический акт над людьми, которые меня преследуют и разоблачают.
Я приобрел мышьяк для того, чтобы совершить террористический акт, бросив мышьяк в помпы, откуда берут воду представители районного руководства…».
КОЖУХОВ также сознался, что он еще в 1916 году, по предложению бывшего херсонского губернатора, расстрелянного царским правительством как германского шпиона, занимался собиранием шпионских сведений в пользу Германии.
Так как КОЖУХОВ откровенных показаний по вопросу о приобретении мышьяка не дает, выдвигая ряд неправдоподобных версий, мы следствие по делу продолжаем, одновременно выявляем шпионскую работу КОЖУХОВА в данное время и лиц, связанных с ним по шпионско-диверсионной работе.
Ново-Украинским Райотделением НКВД арестован активно проявляющий себя механик Ново-Украинской МТС – БРАУЭР Генрих Эдуардович.
На первичном допросе БРАУЭР показал, что он в 1917 году, будучи осужден германским военно-полевым судом к 18-ти годам каторги за шпионаж в пользу Франции, в ноябре месяце 1918 года был завербован германской разведкой и переброшен для шпионской разведывательной работы в СССР.
Весь период пребывания на территории СССР он занимался шпионажем, будучи связан в этих целях с проживающим в г. Ленинграде неким МАХАЕМ, работником книгоиздательства ОТТО Фридрихом и проживающим в Москве КЛЕРКОМ Фрицем, с которыми он имел несколько личных встреч, получал от них инструктаж и передавал сведения шпионского характера.
В шпионских целях, по указанию КЛЕРКА, он также связался с военнослужащим авиашколы в г. Кирово – ТЕРНОВСКИМ Петром Васильевичем, от которого получил сведения о наличии имеющихся в г. Кирово самолетов и их мощности, переслав эти сведения КЛЕРКУ.
Следствие продолжаем. Устанавливаем всех лиц, связанных с БРАУЭРОМ по шпионской работе в целях их ареста.
3-м Отделом УГБ УНКВД была арестована, как активно контрреволюционно проявляющая себя некая БРУСНИКОВА, которая на следствии заявила, что ее посещали и находились в ее квартире агенты румынской сигуранции.
БРУСНИКОВА также указала на ряд лиц, проживающих в г. Одессе и связанных с румынской разведкой.
Независимо от приведенных выше вскрытых контрреволюционных формирований, мною дано указание начальникам городских и районных отделений НКВД, а также начальникам межрайонных оперативных групп усилить следственную проработку арестованных кулаков с тем, чтобы в ближайшее время добиться вскрытия организованного активно действующего контрреволюционного подполья в области.
О результатах дальнейшей работы буду информировать.
На документі резолюція: «т. Миллеру. Хр[анить] отдельно, все докл[адные] зап[иски] по операции. 31.8. [...]”.
НАЧАЛЬНИК УНКВД ПО ОДЕССКОЙ ОБЛАСТИ
ПОЛКОВНИК Н. Федоров
ГДА СБ України. – Ф. 16. – Оп. 30. – Спр. 43. – арк. 91-101.
№2
Довідка керівника НКВС УРСР І. Леплевського наркому НКВС СРСР М.Єжову про викриття в Дніпропетровській та Одеській областях болгарських контрреволюційних організацій
27 грудня 1937 р.
тов. Е Ж О В У
В августе – октябре 1937 года в Коларовском болгарском национальном районе Днепропетровской области и в Цебриковском районе Одесской области вскрыты болгарские контрреволюционные организации, проводившие активную националистическую работу среди болгарского населения и подготовлявшие террористические акты. Намечалось вооруженное выступление в тылу во время войны.
Руководством организациями исходило из болгарского посольства в Москве и центре фашистской болгарской партии в Софии. Связь поддерживалась через Черноморские порты.
Показаниями арестованного по греческой операции ЯЛИ – одного из руководителей греческой контрреволюционной организации на Украине устанавливается существование болгарских формирований в Одесской и Днепропетровской областях.
На Украине насчитывается свыше 100.000 болгарского населения; в Коларовском национальном районе Днепропетровской области – 56.000; Благоевском национальном районе Одесской области – 15.000 и Ольшанском национальном районе Одесской области – 13.370.
Имеется значительная засоренность кулацким элементом со связями на Болгарию, особенно в Коларовском районе.
Учтено 100 человек болгарских политэмигрантов. Большинство из них прибыло из Болгарии за последние годы. Среди болгарских политэмигрантов, по проведенным ранее делам выявлялись македонцы – террористы, прибывшие со специальными заданиями из закордона.
Прошу санкционировать операцию по болгарам и рассмотрение дел в порядке Вашего Оперативного приказа № 00485.
ГДА СБ України. – Ф. 16. – Оп. 30. – Спр. 97. – арк. 32-33.
№3
Із записки наркома внутрішніх справ УРСР В. Успенського наркому НКВС СРСР М. Єжову стосовно арештів в УРСР іранських підданих
27 лютого 1938 р.
тов. ЕЖОВУ
тов. ФРИНОВСКОМУ
тов. МИНАЕВУ
На 26 февраля по иранской операции на Украине арестовано 542 человека.
Следствием вскрываются шпионско-диверсионные и националистические организации и группы в ряде областей Украины, связанные с иностранными представительствами.
Устанавливается, что иранско-подданные и отдельные сотрудники иранских представительств в СССР широко использовались разведками Англии, Германии и Польши <…>.
3. Арестованный в Одессе КРЮЧКОВСКИЙ Николай Васильевич – бывший сотрудник персидского консульства в Одессе – показал, что с 1912 года является агентом германской разведки, завербован бывшим персидским консулом в Одессе – германско-подданным ЗАЛЬ.
Последующие годы КРЮКОВСКИЙ был связан с немецкой разведкой через бывшего персидского консула в Одессе немца в Новороссийске ФЕРИТ-ПАКА и сотрудника иранского посольства в Москве ЭТИ-САМЕ.
До 1932 года КРЮКОВСКИЙ осуществлял функции негласного иранского консула в Одессе и вел широкую разведывательную работу по Одесскому гарнизону, порту и промышленности.
Арестованный по показаниям КРЮКОВСКОГО дьякон армянской церкви в Одессе КУРУЛЯНЦ Семен Михайлович – сознался, что был привлечен для разведывательной работы КРЮКОВСКИМ, по заданию которого занимался также продажей иранских паспортов, контрабандными и валютными операциями.
КУРУЛЯНЦ показывает о наличии в Одессе контрреволюционной организации дашнаков, руководимой иранским посольством в Москве и армянской церковью через патриарха ХОРЕНА, находящегося в монастыре вблизи Эривани.
Организация выпускала нелегальную газету «Оснаг» и проводила большую националистическую работу среди армянской молодежи.
Арестованный БАБАЯН Баба Акопович – член партии дашнаков с 1916 года, подтвердил показания КУРУЛЯНЦА о наличии контрреволюционной дашнакской организации в Одессе и назвал участников организации.
4. В Одессе арестован иранско-подданный КИОР-ОГЛЫ Авитис Григорьевич – бывший крупный собственник, агент германской разведки, завербован представителем германской сельскохозяйственной концессии «Друзаг» в Краснодаре немецким полковником ДИТЛОВЫМ и работником концессии МАНГОЛЬДОМ.
По их заданию КИОР-ОГЛЫ создал на Кубани повстанческую диверсионную организацию среди армяно-иранской колонии. Организация снабжалась МАНГОЛЬДОМ значительными денежными средствами и получаемой из Германии фашистской литературой.
При обыске у КИОР-ОГЛЫ изъято 3000 американских долларов, 850 рублей золотом, облигаций госзаймов на 10000 рублей и другие ценности <…>.
Операцию продолжаем.
НАРОДНЫЙ КОМИССАР ВНУТРЕННИХ ДЕЛ УССР
КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ
БЕЗОПАСНОСТИ 3 РАНГА Успенский
ДА СБ України. – Ф. 16. – Оп. 31. – Спр. 8 (1951 р.). – арк. 24-29.
№4
Записка наркома внутрішніх справ УРСР О. Успенського керівництву НКВС СРСР щодо попередніх результатів слідства по справі українсько-націоналістичного підпілля на Одещині
27 березня 1938 р.
тов. ЕЖОВУ Н.И.
тов. ФРИНОВСКОМУ М.П.
По делу украинского антисоветского националистического центра и руководимого им контрреволюционного подполья на Украине операция активно развертывается по всем областям.
Передаю телеграмму Начальника УНКВД по Одесской области тов. ГРЕЧУХИНА, о развороте операции по украинской контрреволюции на Одесщине:
«Киев, Народному Комиссару Внутренних Дел УССР – тов. УСПЕНCКОМУ.
По состоянию на 26 марта следствием по украинско-националистическому подполью на Одесщине вскрыто значительное количество повстанческих отрядов в ряде районов области, сформированных из националистов, петлюровцев, эсеров, боротьбистов участников различных политбанд, кулаков и прочего контрреволюционного элемента.
Повстанческие отряды Одесской области руководились областным повстанкомом в лице бывшего председателя Областного Исполкома БОЙКО (осужден), бывшего второго секретаря Обкома КП(б)У ГОЛУБА (осужден), бывшего командира 51 стрелковой дивизии ПРОКОПЧУКА (осужден) и бывшего начальника подива 51 АДАМЕНКО (осужден).
Сейчас вскрыто и ликвидировано 58 петлюровских повстанческих отрядов по ним арестовано 617 участников. Эсеровско-повстанческих отрядов ликвидировано – 10, по ним арестовано – 92 участника. Ликвидировано 5 диверсионных групп по ним арестовано – 34 участника. Ликвидирован один повстанческий отряд боротьбистов по которому арестовано 20 человек. Вскрыт и ликвидирован один махновский отряд, арестовано 13 человек. Всего вскрыто 70 повстанческих отрядов и 5 диверсионных групп с общим количеством арестованных 776 участников.
Помимо этого по показаниям арестованного нами подполковника петлюровской армии ПИРОГОВА – МАКАРЕНКО также вскрывается действующая на Украине военно-повстанческая петлюровская организация, связанная с закордонным петлюровским центром и генеральными штабами Польши и Германии.
ПИРОГОВ-МАКАРЕНКО лично возглавлял повстанком данной организации по Одесской и Николаевской области, где он успел создать повстанческие отряды в 26 районах Одесской области и в 14 районах Николаевской области.
Руководящим центром в Киеве ПИРОГОВ-МАКАРЕНКО называет петлюровских офицеров: ОЧЕРЕДЬКО Митрофана, БОНДАРЕНКО Павла и КУЗЬМЕНКО-ТИТАРЕНКО Дмитрия.
Наиболее пораженными повстанческими формированиями являются такие районы:
1.Ново-Украинский район. Вскрыт межрайонный повстанком в составе бывшего петлюровца пред.райисполкома ДРОБОТТИ, бывшего редактора районной газеты ЗИЗДО и бывшего зав. Райземотдела ЛАПЫ (арестованы).
В ряды сел Ново-Украинского, Хмелевского, Песчано-Бродского районов повстанкомом создавались повстанческие отряды во главе которых был назначен командный состав из бывших петлюровцев и кулацкого элемента.
Ново-Украинский повстанком поддерживал связь с находившимися в Польше петлюровскими атаманами МЕЛЕШКО и НЕФАЙКАШЕЙ.
2. Ново-Миргородский район. Вскрыт повстанком, возглавляемый бывшим командиром партизанского полка ДАНИЛОВЫМ (арестован).
В состав повстанкома входили бывшие секретарь Райпарткома ГУРОВ (осужден), бывший зам.пред.Райисполкома САНДУМ и бывший директор МТС БАЙБОРОША (арестован, сознались).
Повстанкомом в селах Панчево, Каниже, Лекарево, Софиевке были организованы постанческие отряды, командирами которых назначены ТОМИН, РУСОЛОВ-СВИНАРЬ (арестованы).
Ново-Миргородский повстанком находился в организационной связи с повстанческими формированиями в Златопольском районе Киевской области, через бывшего секретаря Златопольского Райпарткома ИСАЕВА (разыскивается).
ДАНИЛОВ дал показания, что он организовывал повстанческие отряды на территории Ново-Миргородского, Златопольского и Кировского районов, вовлек в организацию бывшего партизана – командира взвода милицейской охраны на заводе «Красная звезда» в г.Кирово КОНДРАТЬЕВА ( намечен к аресту), который разработал план захвата милицейского оружия в момент восстания.
3. Белявский район. В приграничном районе ликвидирован боротьбистский отряд, руководимый боротьбистским повстанкомом в лице НОРЕНКО, бывшим петлюровским офицером и бывшим гайдамацким офицером ПОДТЕЛЕЦЩЕНКО (арестованы).
В этом же районе арестованный БЕРНАДСКИЙ, бывший педагог вместе с КОНОВАЛОВЫМ (намечен к аресту) подготавливал диверсионные акты на Одесском водопроводе и электростанции в момент восстания.
В Одесском украинском педагогическом институте вскрыт филиал повстанческой организации в составе ГРЕЧКО – бывшего зам. директора института, СЕМЕНЮКА – бывшего секретаря Ворошиловского РПК и ТИМОФЕЕВА – бывшего подполковника старой армии, военного работника института (арестованы).
Указанным филиалом был создан повстанческий отряд под видом организации студенческого батальйона, а также разработан план захвата оружейных складов в Одессе Осоавиахимовских организаций, расположенных по ул. Лассаля, Ленина, Хворостина.
В частях Одесского гарнизона вскрыта военно-националистическая организация, руководимая бывшим командиром 51 стрелковой дивизии ПРОКОПЧУКОМ и начальником Подива 51 АДАМЕНКО (арестованы). ПРОКОПЧУК и АДАМЕНКО являлись членами Одесского областного повстанкома.
Деятельность их в армиии заключалась в активном вовлечении в военно-националистическую организацию командного состава.
Арестованный начальник моботдела штаба 6 корпуса СЕРГЕЕВ, завербованный в ноябре 1936 г. АДАМЕНКО, дают показания о вербовке ими в военно-националистичекую организацию Райвоенкомов и нач.моботделов ряда районов Одесской области и Молдавии, которым давали задание создании повстанческих отрядов.
СЕРГЕЕВ завербовал нач.моботдела Первомайска СОРОКУ – Головановского Райвоенкома, БАУМАНА – Молдавского райвоенкома, ШИМАНСКОГО и др. (намечены к аресту).
По линиии украинских эсеров нами арестован сегодня видный украинский эсер ГОРДИЕВСКИЙ, бывший профессор Одесского Госуниверситета, находившийся в тесном контакте с членом ЦК ЛСР АРНАУТОВЫМ (арестован), входивший в состав руководства военно-эсеровским повстанческим формированием Одесской области.
По состоянию на 26 марта 1938 года по делу украинского военно-националистического подполья на Одесщине арестованы: украинских националистов, проникших в КП(б)У – 33 человека, участников военно-националистической организации командиров РККА – 27 человек, украинских эсеров – 65 человек, укапистов – 3, боротьбистов – 20, командно-офицерских кадров петлюровских и иных к-р армий – 73, петлюровцев, махновцев, участников различных украинских националистических организаций и кулацко-националистических банд – 295 человек.
На 26 марта 1938 года участников повстанческих отрядов, а также у населения особо-пораженных кулацко-петлюровскими кадрами изъято тайно хранящегося оружия: боевых пулеметов – 2, станков от пулемета – 1, пулеметных стволов – 3, винтовок и обрезов – 1609, револьверов – 1253, гранат и бомб – 184, боевых патронов – 14259.
В Ровенском районе в поле, закопанным глубиной 2 метра, обнаружен пулемет «Максим» и в Мостовом того же района у переселенца Киевской области кулака ГРИЦЕНКО изъят пулемет «Льюис».
Проверкой одной из катакомб г.Одессы под Потемкинской лестницей обнаружено 7 винтовочных обрезов и одна боевая винтовка.
В селе Ворыс, К.-Либкнехтовского района у репрессированного кулака организатора кулацкого восстания ШМИРЕВА обыском были обнаружены 2 пулеметные ленты, 1200 штук боевых патрона, 1 русская винтовка и 1 бомба.
В г.Вознесенске в старом заброшенном колодце было обнаружено 80 ручных гранат, обернутых в паклю, 5 стволов к русским трехлинейным винтовкам и 1 ствол к пулемету «Льюис», 800 штук хорошо сохранившихся винтовочных патронов. Колодец был прикрыт чугунной плитой и сверху заброшен мусором. Работу по изъятию оружия продолжаем.
ГРЕЧУХИН».
Мною проведено в Одессе оперативное совещание со всем оперативным аппаратом и начальниками райотделений. Переданы Ваши оперативные директивы и даны указания о дальнейшем развороте операции по разгрому контрреволюции на Одесщине.
НАРОДНЫЙ КОМИССАР ВНУТРЕННИХ ДЕЛ УССР
КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ