Національна економіка
| Вид материала | Документы |
- Конспект лекцій з дисципліни «Національна економіка», 1935.2kb.
- Назва реферату: Національна економіка, її суть та ознаки Розділ, 99.56kb.
- Харківська національна академія міського господарства фісун К. А. Жовтяк Г. А. Богдан, 21.24kb.
- Програма вступного випробування зі спеціальності 03050301, 03050301 «Міжнародна економіка», 270.3kb.
- Економіка праці й, 310.16kb.
- Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства, 411.94kb.
- Факультет міжнародних відносин Завдання для самостійної роботи по курсу, 267.08kb.
- Конспект лекцій для дистанційного навчання студентів економічних спеціальностей, 1446.25kb.
- Розділ Національна економіка Тема 12. Результати національного виробництва, 243.97kb.
- М. П. Пан Рецензент: зав кафедри управління будівництвом І міським господарством хнамг,, 1869.51kb.
Історичні джерела свідчать, що Україна завжди була невід'ємною частиною світового господарства. Вибір Володимиром Мономахом віри для своєї держави шляхом опитування купців про переваги того чи іншого суспільного устрою, славетний шлях українських князівен тронами Європи свідчать про далекоглядність київських князів у питаннях інтеграції Київської Русі до світової спільноти.
Соціально-економічні відносини на Русі регулював збірник судових законів "Руська правда", який міг виникнути лише в суспільстві, де важливим заняттям була торгівля, а інтереси мешканців тісно пов'язані результатом торгових операцій. В збірнику були чітко визначені поняття короткострокового та довгострокового займів, торгова комісія, торговий кредит, визначався певний порядок стягнення боргів з неспроможного боржника при ліквідації його справ. На відміну від світових тенденцій, на Русі вважалося не по-християнськи брати високі проценти i Володимиром Мономахом був введений Устав, який різко обмежував суму відсотка за кредитом (не більше 20% в рік), і, тим самим, забезпечував розвиток національної економіки.
Саме розвиток міждержавних інтеграційних відносин у світі стимулював виникнення козацтва на території України.
Національна економіка України за часів Козаччини. Головним джерелом прибутків військового скарбу були загальні податки з населення. 3начні доходи отримували від торгівлі за рахунок ряду внутрішніх торгових зборів i мита на сільськогосподарські промисли. Кожен член козацької громади вважався вільним, мав рівні з усіма права, брав участь у самоврядуванні користувався господарськими угіддями.
Крім січового козацтва було й реєстрове, яке звільнялося від податків (крім обов'язкової військової служби на власний кошт), одержувало право власності на землю та змогу займатися різними промислами i торгівлею.
Певний відбиток на національну економіку наклало панування в Україні різних держав (Росії, Литви, Польщі), які встановлювали свої правила i закони регулювання суспільного та економічного життя українського народу.
Національна економіка ХІХ століття. 3 економічного середовища феодального суспільства поступово формувалися капіталістичні відносини. Це було зумовлено посиленням товарно-грошових відносин. 3емля стала не лише об’єктом купівлі-продажу, а й орендних відносин. Власниками землі ставали купці, заможні міщани i багаті селяни. Кріпосницькі відносини підривалися й розвитком промисловості. Поступово відбувався перехід від мануфактури до фабрики з найманою працею.
У розвитку національної економіки в цей період провідну роль відіграли купці, що прискорювали народження капіталістичних відносин i розвиток торгівлі. Новозасновані міста Одеса i Херсон стали важливими портами, що посилювало товарообіг Цей процес гальмував низький рівень розвитку транспорту (були лише ґрунтові дороги), а проект спорудження залізниці Харків - Феодосія не був реалізований через брак коштів. Але головним чинником розвитку України цього періоду стала реформа 1861 року, яка створила умови для розвитку капіталістичних відносин. У сільському господарстві землі перейшли у капіталістичну власність. Новим н землеробстві став активний розвиток цукрової промисловості.
В процесі буржуазної модернізації в Україні сформувалося 2 промислових райони. Центром важкої промисловості були Харків, Миколаїв, Одеса. Тут мали великий вплив іноземні підприємці та іноземний капітал. Налагоджувалися науково-технічні обміни між капіталістичними державами.
Другий промисловий район склався у Київській, Подільській, Волинській губернії - центрах цукрово-гуральної промисловості. Але поряд із найновішими формами організації промисловості існували й відсталі, такі, як мануфактура, дрібні кустарні промисли.
У другій половині ХІХ ст. - початку ХХ ст. не лише в Україні, а й за її межами були відомі підприємці-землевласники Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Симиренки.
Національна економіка ХХ століття. У дореволюційній Україні ринкове капіталістичне підприємництво успішно розвивалося у деяких релігійних, соціальних i етнічних групах (старообрядців, молокан, духоборів, купецтва, німців, євреїв). Але основна маса населення не мала ринкових мотивацій.
На початку ХХ століття Україна, як шлях між Європою i Москвою, опинилася в центрі революцій 1905-1907 рр. та 1917 р. Лютнева революція 1917 року відкрила нову сторінку в історії України, розпочався складний суперечливий етап у суспільно-політичному житті. У цей час Україна відстоює незалежність, набуває її, втрачає i повністю стає підвладною Росії. Радянський період створив високі трудові мотивації колективного типу, відновив інтеграційні зв'язки міждержавного рівня, але й обмежив їх ідеологічними спрямуваннями. Самостійний вихід України на міжнародну арену відбувся після другої світової війни, коли Україна стала самостійним членом Організації Об'єднаних Націй.
Таблиця 8.3.1.
Систематизація пріоритетів національної економіки
України за етапами історичного розвитку
| Період | Сфера діяльності | Форма власності | Формування Доходів |
| Київська Русь | Торгівля, кредитні | Феодальна | 3бирання подат- |
| | відносини | (панські маєтки) | ків (данини) |
| Козацтво | Торгівля, сільськогос- | Колективна влас- | Оподаткування |
| | подарський промисел | ність на угіддя | (пряме i непряме) |
| Капіталістичне | Промисловість, тор- | Приватна власність | Рента |
| Середовище | гівля | на засоби виробництва | |
| Радянська | Державне підприєм- | Державна власність | Примусовий пе- |
| Україна | ництво, державне замовлення | на землю i на засоби виробництва | рерозподіл |
Процес економічної інтеграції України у світове господарство в сучасному розумінні розпочався на початку 90-х років після розпаду СРСР. Але еволюційне входження до світового господарства було обмежене неможливістю різкої кардинальної зміни соціального устрою держави, наявністю у людей психологічних, соціальних установок на державне забезпечення та очікування допомоги, яка не передбачається ринковими умовами функціонування світового господарства. Відсутність достатніх заощаджень у населення, недовіра до цінних паперів, відсутність кредитної системи та не адаптованість до вільних міждержавних трансферів ще на певний час загальмувало цей процес.
Послідовність кроків у становленні самостійної держави поступово сформувало національну економіку сучасної України.
Наприкінці 90-х років основною формою інтеграції України у світове господарство було обрано створення територій пріоритетного розвитку i формування вільних економічних зон. Станом на 1.11.2001 року в Україні було зареєстровано 11 ВЕЗ i 9 ТПР. 3агальна територія, на яку розповсюджувався режим ВЕЗ i ТПР 6360 тис. га (10,5% території України).
У цій було роботі задіяно 12 областей, 41 район, 58 міст. Ці зони та території задекларували розвиток майже всіх напрямів народного господарства України: сільське господарство, мисливство та лісове господарство; рибне господарство; добувна промисловість (видобування енергетичних матеріалів, неенергетичних матеріалів, руд кольорових металів); обробна промисловість (харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, текстильна промисловість та пошиття одягу, виробництво шкіри та шкіряного взуття, виробництво деревини та виробів з деревини, целюлозно-паперова промисловість, видавнича справа, виробництво коксу, продуктів нафтопереробки та ядерного палива, хімічне виробництво, виробництво гумових та пластмасових виробів, виробництво інших неметалевих мінеральних до6рив, металургія та обробка металу, виробництво машин та устаткування, виробництво електричного та електронного устаткування, виробництво транспортного устаткування); виробництво електроенергії,газу та води; будівництво; оптова i роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту; готелі та ресторани; транспорт; операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам; охорона здоров'я та соціальна допомога; колективні, громадські та особисті послуги.
Основні характеристики ВЕ3 України (табл. 8.3.2) та рейтингову оцінку ВЕ3 i ТПР за інвестиційною привабливістю (табл. 8.3.3) на момент призупинення їх діяльності (2005 р.) надано нижче.
Таблиця 8.3.2.
Галузеві пріоритети розвитку вільних економічних зон України
| ВЕЗ | Дата початку/ закінчення термі - ну дії | Розташування | Пріоритетні види діяльності | Фактичні сфери залучення інвестицій |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| «Доне- | 21.07.98/ | м. Донецьк, | Машинобудування, приладобу- | Виробництво |
| цьк» | 21.07.58 | Донецька | дування, електротехнічна про- | побутової тех- |
| | | обл. | мисловість, інноваційні проек- | ніки, вироб- |
| | | | ти зі створення нових матеріалів i виробничих систем | ництво м'ясопродуктів. |
| «Азов» | 21.07.98/ | М. Маріу- | Експедиційно-складська, тран- | Розвиток тран- |
| | 21.07.58 | поль, Доне- | спортно-сервісна, виробнича | спортної i ви- |
| | | цька обл. | Діяльність | робничої інфраструктури |
| | | Ужгород- | Транспорт, експедиторська ді- | Переробка |
| «Закарпаття» | 09.01.99/ 09.01.29 | ський i Мукачівський | яльність, митні послуги, обслуговування і збереження | вантажів, надання екс- |
| | | р-ни 3а- карпатської | транзитних вантажів, пов'язані з цим фінансові послуги | педиторських i складських |
| | | обл. | | Послуг |
| «Інтерспорт | 01.01.00/ 01.01.20 | м. Ковель, Волинська | Транспортна, експедиторська діяльність, митні послуги, об- | - |
| Ковель» | | обл. | слуговування і збереження транспортних вантажів, пов'язані з цим фінансові послуги | |
| «Миколаїв» | 01.01.00/ | м. Миколаїв, | Машинобудування, суднобуду- | - |
| | 01.01.30 | Суднобудівні | вання, приладобудування,об- | |
| | | Підприємства | робка деревини i виготовлення | |
| | | | виробів, виробництво промислових газів, переробка пластмаси, будівництво, енергетика, зв’язок | |
| «Порто- | 01.01.00/ 01.01.25 | м. Одеса, частина | Обслуговування транзитних вантажів, збереження, сорту- | Перевезення вантажів, на- |
| Франко» | | Одеського | вання, пакування, доопрацю- | дання склад- |
| | | морського торгового | вання, надання транспортно-експедиційних і агентських | ських та експедиторських |
| | | порту | Послуг | послуг |
| Продовження таблиці 8.3.2. | ||||
| | 2 | 3 | 4 | 5 |
| «Порт Крим» | 01.01.00/ 01.01.30 | м. Керч, АРК | Обслуговування транзитних вантажів, їх збереження, сортування, пакування, доопрацювання, надання транспортно-експедиційних і агентських Послуг | - |
| «Славутич» | 30.06.98/ 01.01.20 | м. Славутич, Київська | Впровадження новітніх технологій, ринкові методи господа- | Лазерне приладобудуван- |
| | | обл. | рювання, розвиток інфраструк- | ня, легка i |
| | | | тури ВЕ3 "Славутич",вико рис- | харчова про- |
| | | | тання природних i трудових Ресурсів | мисловість, виробництво будівельних матеріалів. |
| «Курорто- | 01.01.00/ | м. Труска- | Лікувально-оздоровчі комплек- | Туризм i реа- |
| поліс | 01.01.20 | вець, Льнів- | си, виробництво мінеральних | Кремація |
| Трускавець» | | ська обл. | вод, рекреація, туризм, наукові дослідження у галузі охорони здоров'я | |
| | 17.02.99/ | Яворівський | Інноваційна діяльність, ви- | Будівництво |
| «Яворів» | 01.01.20 | р-н, Львів- | добуток вуглеводнів,харчова | сервісного |
| | | Сякої обл.. | промисловість, легка промисловість, деревообробка, паперова промисловість, виробництво | комплексу, транспортні, експедиційні |
| | | | машин i обладнання, будівництво,транспорт | i митні послуги,хімічна, деревообробна, легка про- мисловість, виробництво будівельних матеріалів |
| «Рені» | 17.05.00/ 17.05.30 | м. Рені, Одеської обл., Ренійський морський торгівельний Порт | Обслуговування транзитних вантажів, зберігання сортування, пакування, доопрацювання, транспортно-експедиторські, агентські послуги | - |
Таблиця 8.3.3.
Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості
ВЕЗ i ТПР в Україні (початок ХХІ століття)
| ВЕЗ | Рейтингова оцінка | ТПР | Рейтингова оцінка |
| "Азов" (м. Маріуполь") | 3,3 | У Автономній республіці Крим | 5,7 |
| "Донецьк" | 4,3 | У Волинській області | 5,2 |
| "Закарпаття" | 8,6 | У Донецькій області | 4,8 |
| "Інтерпорт "Ковель" (Волинська обл.) | 7,1 | У Закарпатській області | 8,6 |
| "Курортополіс Трускавець" (Львівська обл..) | 2,8 | У Житомирській області | 10 |
| "Миколаїв" (Миколаївська обл.) | 6,7 | У Луганській області | 8,1 |
| "Порто-франко" (м. Одеса) | 1,4 | У Чернігівській області | 9,5 |
| "Порт Крим" (Кримська АР) | 6,2 | У м. Харків | 1,9 |
| "Рені" (Одеська обл.) | 0,5 | У м. Шостка Сумської обл.. | 9,5 |
| "Сиваш" (АР Крим) | - | | |
| "Славутич" (Київська обл.) | 1 | | |
| "Яворів" (Львівська обл.) | 2,8 | | |
Отже, національна економіка України ставала економікою поглинання інвестиційного капіталу. Досвід України показав, що основні переваги ВЕЗ — наявність сприятливого інвестиційного клімату (який містить митні, фінансові, податкові пільги i переваги порівняно з загальним режимом для підприємців у тій чи іншій країні) — є фактором стимулювання, а не обов'язкового розвитку інвестиційного клімату території національної економіки Світовий капітал цікавлять території активного розвитку підприємницької думки, які швидше є результатом функціонального підходу до інтеграції у світове господарство i не завжди співпадають з територіальним розташуванням визначених ВЕ3 та ТПР.
3 2003-2004 років активізували свою діяльність іноземні інвестори. Але, як показав час, основною формою інтеграції України до світового господарства було обрано альянс — укладання домовленостей між світовим та національним капіталом з приводу ринкової, технологічної, фінансової політики держави. Основними було обрано фактори галузевих (а правильніше ресурсних) пріоритетів. Аналіз інвестиційних потоків України того періоду свідчить про перерозподіл коштів, інвестованих в Україну, на користь третіх держав: об’єкти інвестування були зайняті пошуком власних ринків збуту і забезпеченням власних інтересів.
Так, за роки незалежності Україна пережила велику кон'юнктуру інвестиційного процесу. Трансформаційна економічна криза призвела до значних інвестиційних втрат. У 1997 році обсяг інвестицій у порівняльних цінах скоротився у п'ять разів проти обсягів 1990 року. Лише в 1998 році було зупинено інвестиційну кризу i приріст інвестицій в основний капітал становив 6,8 %. У 1999 році внаслідок світової фінансової кризи 1998-го приріст інвестицій знизився до 0,4 %. У наступні сім років інвестиції зростали дуже нерівномірно з великим перепадом. Двічі - у 2002 i 2005 роках - темпи приросту інвестицій знижувались i тричі - у 2001, 2003 i 2004 роках - швидко зростали.
Найбільш різке зниження темпів приросту інвестицій (майже в 14 разів) сталось у 2005 році.
Приріст інвестицій в основний капітал знизився 3 28 % у 2004-му до 1,9 % в 2005 році. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами з позитивного 3,7 млрд. дол. США у 2004 році стало у 2005-му негативним - 1,9 млрд. дол. США. Почалось заміщення внутрішнього виробництва багатьох товарів імпортом.
Характерне порівняння: серед 28 країн постсоціалістичного простору у 2004 році Україна зайняла перше місце за темпами приросту ВВП, а у 2005-му - передостаннє (останнє - Киргизстан). У таких перепадах важко зорієнтуватись не тільки іноземним інвесторам, а й вітчизняним підприємцям.
Лише у 2006 році відновилась позитивна динаміка залучення інвестицій в основний капітал. Лише за останній квартал 2006 року в економіку України вітчизняних інвестицій надійшло 57 млрд. грн., що становило 60 відсотків суми, яка прийшла за весь 2005 рік (93 млрд. грн.). Ще швидше зростали інвестиції у 2007-му. За І квартал сума інвестицій в основний капітал становила 25,3 млрд. грн. Це вдвічі більше, ніж за І квартал 2005 року, i на 32,2 % більше, ніж за І квартал 2006-го.
У кінці 2006-го - на початку 2007 років нарощування іноземних інвестицій іде стабільно i диференційовано (за проектами i регіонами). Найпривабливішими сферами економічної діяльності для іноземних інвесторів є промисловість, насамперед обробка (29 відсотків). Збільшилось надходження іноземних інвестицій у такі галузі, як енергопостачання, машинобудування, екологія, розвиток комунікаційної інфраструктури.
Останнім часом з'явились закиди стосовно масового вилучення іноземних інвестицій, зокрема, що вилучено більше, ніж залучено. За І квартал справді вилучено 536 млн. дол. США. Але це становить лише 40 % до обсягу залучених. Це звичайна ротація i міграція капіталу в часі, i квартальні дані тут нехарактерні. В історії України вже були подібні факти, зокрема: у І i ІІІ кварталах 2002-го вилучення іноземного капіталу становило 50 % до суми залученого капіталу; у ІІІ кварталі 2003-го вилучення іноземного капіталу становило майже 60 %. Але в цьому ж 2003 році вперше чистий приріст іноземних інвестицій перевищив мільярд дол. США. Були випадки значного вилучення капіталу в одні квартали i мінімального в наступні. Тож квартальний показник тут непоказовий.
3'являються також закиди, що зросли обсяги вивезення українських інвестицій за кордон. За І квартал за кордон вивезено українських інвестицій на суму 15,1 млн. дол. США, що становить 1 % від Обсягу залучених інвестицій. Це на рівні середньорічних темпів вивезення капіталу. Однак найбільше вивезення капіталу було у I кварталі 2005-го, коли за кордон було вивезено 20 млн. дол. США українських інвестицій, що становило 5 % до обсягу залучених.
Водночас порівняння залучення прямих іноземних інвестицій у різних країнах свідчить, що рівень інвестування в Україні ще дуже незначний, на порядок нижчий, ніж в країнах ЄС, особливо в розрахунку на душу населення. Так, на одну особу в Україні припадає 481 дол. США. А це у 17-18 разів менше іноземного капіталу, ніж у Чехії або Угорщині, та в 7 разів менше, ніж у Литві. Відношення накопичених іноземних інвестицій до ВВП в Україні становить 4 %, у той час як у Литві - 35, а в Чехії та Угорщині - близько 50 %.
Галузями інвестування, починаючи з 2007 року, стали сфера торгівлі i громадського харчування. Потім ідуть промисловість, будівництво, комерційна інфраструктура, наука i наукове обслуговування, транспорт, зв’язок.
Найбільшу цікавість для іноземних портфельних інвестицій становлять такі галузі національної економіки України, як:
- підприємства паливно-енергетичного комплексу,
- глиноземні заводи,
- підприємства зв'язку i комунікацій,
- порти та пароплавства,
- підприємства з виробництва цементу,
- підприємства з виробництва мінеральних добрив,
- великі гірничовидобувні підприємства,
- підприємства харчової промисловості.
Сьогодні національна економіка України інтегрується до світового господарства еволюційним шляхом, обираючи основною формою міжнародну торгівлю, інтеграцію до Світової Організації Торгівлі. Партнерами її є 181 країна світу. Стратегічні торгівельні партнери - Російська федерація, Німеччина, Туреччина, Італія, Китай, США та Польща. Але звичка оцінювати Україну як країну з безмежними ресурсами провокує появу програм, які не передбачають розвитку окремих галузей.
Під впливом тенденцій світової відкритості національній економіці України притаманні, крім функціональних, i територіальні ознаки: схід орієнтований на експорт продукції машинобудівного комплексу, захід є лідером у активізації зовнішньоекономічної діяльності, південь орієнтувався на експорт та імпорт послуг, великі міста стали центрами інвестиційного капіталу.
Експортно активними територіями є Донецька обл., м. Київ, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Полтавська та Одеська області. Територіями залучення іноземного капіталу є м. Київ, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Київська та Харківська області.
Привабливими сферами національної економіки України для портфельних інвестицій світового капіталу сьогодні є території зосередження промислових природних ресурсів, торгівля i громадське харчування. Функціонально привабливими є рекреаційні об’єкти i охорона здоров'я.
Основним питанням розвитку національної економіки України сьогодні i інтеграції її у світове господарство є неузгодженість інтересів останнього та самої України як самостійного суб'єкта міжнародних відносин. Сфери зацікавленості іноземного капіталу в Україні не співпадають зі сферами інтенсивного розвитку держави (табл. 8.3.4).
Таблиця 8.3.4.
Співставлення напрямів розвитку держави i сфер
нововведень України на початку 21-го століття
| Провідні напрями розвитку економіки держави | Сфери інтенсивних нововведень | ||
| Напрям | Річний темп зростання, % | Напрям | Річний темп зростання, % |
| Обробна промисловість | 21,7 | Фінансовий сектор | 27,4 |
| Операції з нерухомістю | 13,0 | Державне управління i податкова системи | 12,4 |
| Добувна промисловість | 13,0 | Міжнародне співробітництво, митна справа | 8,0 |
| Наземний транспорт | 11,0 | Космічна галузь | 5,9 |
| Виробництво та розподілення енергії, газу, води | 7 2 | Промисловість та будівництво | 4,6 |
| Зв'язок | 6,6 | Транспорт,зв'язок,телекомунікації, інформатика | 4,2 |
| Сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги | 4,8 | Аграрний сектор | 1,8 |
Оскільки іноземний капітал ставить за мету панування на обраній території i безпосередній вплив на її розвиток, держава перш за все повинна визначитися у своїх стратегіях розвитку i чітко означити межі іноземного впливу на свою діяльність. І лише після цього визначати шляхи інтеграції до світового господарства.
Досвід економічної інтеграції України у світове господарство засвідчує, що будь-які обрані форми та механізми цієї інтеграції повинні мати метою впровадження формування моделі сучасної відкритої ринкової економіки, вивченню інтересів світового господарства та світового капіталу, визначенню доцільності та ефективності інтеграції національної економіки до світової економічної системи.
Зміна ситуації у світовому господарстві вимагає адекватного гнучкого управління державою. Розглянемо основні акценти управління національними економіками деяких країн світу (табл.8.3.5).
Таблиця 8.3.5.
Основні акценти управління національними економіками
провідних країн світу
| Держава | Основний акцент (спрямованість держави) | Рушійна сила управління | Акценти державного Регулювання |
| США, Голландія | Свобода підприємництва | Закон, суспільство | Інфраструктура |
| Німеччина | Соціальна орієнтація | Уряд | Податки |
| Данія, Іспанія | Професійність та лібералізація влади | Особистість | Галузева політика |
| Японія, Північна Корея, Тай- | Жорстка дисципліна та | | |
| вань, Гонконг, | перерозподіл ресурсів | Традиції | Ресурси |
| Сингапур | | | |
| Україна | Податковий вплив | Олігархічні інтереси | Все |
Спрямування основного акценту державного розвитку в Україні не є зорієнтованим на повну свободу підприємництва та соціальний захист суб’єктів підприємницької діяльності (на відміну від частково збереженого соціального захисту пересічних громадян). Він також не базується на впровадженні жорсткої дисципліни з одночасним професійно адаптованим стимулюванням праці. Але сьогодні вже можна говорити про формування прошарку професійних керівників. Ключовим фактором успіху України стає вміння кадрового потенціалу швидко адаптуватися до інноваційного середовища, що підтверджує активізація внутрішньої i зовнішньої міграції населення.
Таким чином, економічна інтеграція України у світове господарство базується сьогодні на формуванні професійних кадрів управління, фіскальному (вибірковому) регулюванні підприємницької діяльності, законодавчій розбудові ринкової економіки.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
- Що є рушійною силою інтеграційних процесів?
- Коли i як Україна інтегрувалася до світового господарства?
- Яке місце займає Україна у світовій економіці ХХ століття?
- Які форми i механізми економічної інтеграції незалежної України до світового господарства ви знаєте?
- Коли i як відбувалась інтеграція національної економіки України у світове господарство?
- Що таке світове господарство?
- Що становлять собою вільні економічні зони? Які переваги вони дають національній економіці в умовах інтеграційних зв’язків у світовому господарстві?
- Які нові ринки сформовано під впливом інтеграційних процесів у світовому господарстві?
- Які форми інтеграції вам відомі?
- Назвіть фактори економічної інтеграції у світове господарство провідних країн світу.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
- Особливості національної економіки України за часів козаччини:
а. національної економіки не існувало;
Ь. основним джерелом прибутків були податки i торгівля;
С. економіка існувала за рахунок субсидій сусідніх держав;
д. основним джерелом доходів було проведення військових операцій на території інших держав;
е. наявність різних верств населення.
- Особливістю національної економіки України ХІХ століття є:
а. формування товарно-грошових відносин, торгівля та промислове виробництво;
Ь. національної економіки не існувало;
С. дрібне сільськогосподарське виробництво;
d. приватна власність;
е. формування олігархічного капіталу.
- У інвестиційній діяльності України чільне місце займають держави:
а. Близького Сходу;
Ь. Західної Європи;
С. Східної Європи;
d. Північної Європи;
е. Азійсько-Тихоокеанського регіону.
- Виділяють шляхи інтеграції держави до світового господарства:
а. еволюційний та прискорений;
b. залучення та інтеграції;
с. приєднання добровільне та примусове;
d. територіальне об’єднання;
е. державний протекціонізм;
- Виділяють механізми інтеграції держави до світового господарства:
а. територіальний;
b. функціональний;
с. політичний;
d. економічний;
е. демографічний.
- До форм міжнародної інтеграції не належать:
а. вільні економічні зони;
b. території спільного користування;
с. світова інформаційна мережа;
d. поштовий зв'язок;
е. трудова міграція.
- Цілями формування вільних економічних зон є:
а. використання техніко-технологічного досвіду інших держав;
b. розширення бази оподаткування держави;
с. поповнення державного бюджету;
d. розвиток депресивного регіону;
b. стажування іноземного персоналу та адаптація його навичок до умов даної території.
- Територіальний та функціональний підходи до формування вільних економічних зон розрізняються за критеріями:
а. мета, особливості застосування та об’єкт пільгового режиму;
b. адміністративна організація управління території;
с. наявність промислових об'єктів на території;
d. бажання інвестиційного капіталу;
е. стратегія розвитку держави.
- Офшорна територія вимагає:
а. обов'язкового фізичного розташування виробничого комплексу підприємства на офшорній території;
b. реєстрації чітко визначеної адреси власника підприємства;
с. наявності на офшорній території представника підприємства i документів реєстрації;
d. перерахування 1 млн. доларів на рахунок держави, на території якої зареєстрований офшор;
е. реалізації продукції підприємства тільки на території офшору.
10. Основною формою входження України у систему світового господарства було обрано:
а. альянс;
b. асоціацію;
с. торгівельні угоди;
d. вільні економічні зони;
е. союз.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
- Александрова Е. Специальные экономические зоны в мировом хозяйстве / Внешнеэкономическая деятельность. - 1997. - № 10. - С. 19.
- Міжнародна конвенція 1973 р. про спрощення та гармонізацію (узгодження) митних процедур (Конвенція Кіото) у кн. Борисов К.Г. Международный туризм и право. - М.: НИМП, 1999.
- Коновалюк В.І. «Ефективність СЕЗ i ТПР» alyuk.org. иа/ukrainian/parliament/appearance/.
- Підлісна О.А. Ефективність залучення інвестицій в Україну: інноваційно-інвестиційні системи / Економіст. - 2005. - № 4. - С. 80-83.
- Барановський О. Проблеми формування вільних економічних зон // Економічні реформи сьогодні. - 2000. - № 33. - С. 44.
- Євдокімов В.О. Іноземні інвестиції // Економіка. Фінанси. Право. Вип. 4-й. - 1996.
- Літвінчук І.А. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності нерезидентів // Митна справа. - 2001. - N2 2. - С. 74-78.
- Чуніхіна Л. Фінансовий контроль за легалізацією («відмиванням» ) доходів, отриманих злочинним шляхом, в світових фінансових системах // Право України. - 2003. - № 11. - С. 154-158.
- Бубинцев В., Валиуллин Х. Особые экономические зоны // Финансы и статистика. - 1992. - № 3. - С. 117-119.