Національна економіка
| Вид материала | Документы |
- Конспект лекцій з дисципліни «Національна економіка», 1935.2kb.
- Назва реферату: Національна економіка, її суть та ознаки Розділ, 99.56kb.
- Харківська національна академія міського господарства фісун К. А. Жовтяк Г. А. Богдан, 21.24kb.
- Програма вступного випробування зі спеціальності 03050301, 03050301 «Міжнародна економіка», 270.3kb.
- Економіка праці й, 310.16kb.
- Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства, 411.94kb.
- Факультет міжнародних відносин Завдання для самостійної роботи по курсу, 267.08kb.
- Конспект лекцій для дистанційного навчання студентів економічних спеціальностей, 1446.25kb.
- Розділ Національна економіка Тема 12. Результати національного виробництва, 243.97kb.
- М. П. Пан Рецензент: зав кафедри управління будівництвом І міським господарством хнамг,, 1869.51kb.
Оскільки експертні оцінки є інтегральною сумою прогнозів незалежних експертів, вони незалежні від обрання конкретних моделей чи математичних методів. Розробка досконалих технологій експертних оцінок та методик об'єктивізації їх результатів, по-перше, дали змогу об’єктивно підвищити рівень надійності експертиз, а по-друге, поліпшити їх сумісність із формалізованими.
Формалізовані методи прогнозування. Формалізовані методи прогнозування базуються на аналітичних сітках, що містять рівняння, які репрезентують i сукупний попит, i сукупну пропозицію. Застосовуючи техніку сучасної економетрії, кожне рівняння «припасовують» до даних, щоб отримати параметричні оцінки (такі як гранична схильність до споживання, зростання потенційного ВНП, рівняння попиту на гроші тощо). 3вичайно, на кожній стадії автори моделей використовують свій власний досвід i розсудливість, щоб оцінити, чи прийнятні результати. Після зведення моделей докупи вони розглядаються як система рівнянь. У малих моделях є один або два десятки рівнянь, великі системи містять від кількох сотень до десятків тисяч змінних. Оскільки зовнішні та політичні змінні точно визначені (населення, урядові видатки та ставки оподаткування, монетарна політика та ін.), то система рівнянь моделює важливі економічні зміни на майбутнє.
Формалізовані методи прогнозування — складання прогнозу на основі використання математичних формул та економіко-математичних моделей для визначення кількісних параметрів.
До групи формалізованих методів входять методи прогнозної екстраполяції та економіко математичне моделювання.
Методи прогнозної екстраполяції — вивчення попереднього i сучасного стану розвитку об’єкта i перенесення закономірностей минулого i сучасного розвитку на майбутнє.
Метод екстраполяції — один з основних у прогнозуванні економіки. Він передбачає, що на основі статистичних даних досліджуються закономірності й тенденції економічних явищ. Цей метод грунтуєтъся на припущенні, що незмінні фактори при розвитку даного явища в минулому будуть діяти й у майбутньому. При формуванні прогнозу з допомогою екстраполяції виходять з тенденцій зміни тих чи інших кількісних характеристик об’єкта. Екстраполюються оціночні, функціональні, системні та структурні характеристики. Екстраполяційні методи с найбільш поширеними й розробленими.
Математично екстраполяцію можна зобразити за допомогою наступної формули:
, (6.4.1)де
+ L— значення екстрапольованого рівня (прогноз);
— база екстраполяції;L— період упередження (відрізок часу від моменту надходження останніх статистичних даних про об’єкт прогнозування до моменту, який цікавить дослідників).
Найпростішим методом екстраполяції є метод найменших квадратів, за допомогою якого встановлюються розмах коливань прогнозованих тенденції чи явища, тобто прогнозується можливий ризик неотримання прогнозного результату. Екстраполяція на основі плинних середніх використовується за умов короткострокового прогнозування.
Метод плинних середніх полягає в тому, що при прогнозуванні числових рядів необхідно враховувати дисконтування вихідних даних. Кінцевим точкам ряду потрібно надати більше значення, а спостереженням, які належать до минулого, - менше. Це можна частково врахувати за допомогою процедури плинних середніх з кінцевою довжиною відрізку усереднення, де значення ваг, які приписують останній групі (2
+1), не залежать від попередніх значень.До методів прогнозної екстраполяції відносять дисперсію
(стандарт не середньоквадратичне відхилення реальних даних від прогнозних):
, (6.4.2)де
- стандартне середнє відхилення реальних даних від прогнозних;п - число спостережень;
i - число періодів;
Е - реальні значення;
ER- прогнозні значення (середнє очікуване значення);
- значення ймовірності.Найпоширенішими є методи регресійного i кореляційного аналізів.
Метод peгpeciйнoгo аналізу використовують для дослідження форм зв'язку, які визначають кількість співвідношення між випадковими величинами досліджуваного випадкового процесу. Регресійний аналіз є частиною теорії кореляції.
Метод кореляційного аналізу визначає кореляційні зв'язки між випадковими величинами. Дві випадкові величини а i b називаються кореляційно пов'язаними, якщо математичне сподівання однієї з них змінюється залежно від зміни іншої. Парна кореляція дає змогу з'ясувати залежність між двома показниками. Кореляційний аналіз дає змогу перевіряти різні економічні гіпотези про наявність та силу зв'язку між двома явищами i групою явищ.
Слід відзначити, що методи екстраполяції можуть бути не тільки простими, а й складними з допомогою складних методів екстраполюються кількісні параметри великих систем - характеристики економічного, наукового та виробничого потенціалів, дані про результативність науково-технічного прогресу тощо.
Поширеним методом прогнозування є моделювання.
Слово «модель» походить від латинського «modulus» , що означає «міра, зразок». У науці термін «модель» означає певний умовний образ об’єкта дослідження, а в прогнозуванні - економічні чи соціальні процеси.
Модель є одним з важливих інструментів економічного прогнозування, наукового пізнання досліджуваного процесу. Конструювання моделі на основі попереднього вивчення об’єкта й визначення його суттєвих характеристик, експериментальний i теоретичний аналіз моделей, співставлення результатів з даними об’єкта, коригування моделі складають зміст методу моделювання.
Економіко-математичне моделювання - спосіб прогнозування, що передбачає конструювання моделі (зразка) реального процесу чи явища, які мають відбутися у майбутньому.
Цей метод вважається достатньо ефективним засобом прогнозування можливого явища, нових або майбутніх економічних i технічних засобів i рішень. Вперше для цілей прогнозування складання моделей було розпочато в економіці з метою вирішення завдань організаційного управління, які характеризуються великою розмірністю та складністю та які неможливо вирішити з допомогою математичного програмування та аналізу в рамках теорії ймовірності.
Засобом вивчення закономірностей розвитку економіки та соціальних процесів є економіко-математична модель.
Економіко-математична модель - система формалізованих співвідношень, які описують основні взаємозв’язки елементів, що утворюють економічну систему.
Система економіко-математичних моделей економетричного типу служить для опису відносно складних процесів економічного чи соціального характеру. Економетричне моделювання ґрунтується на обробці статистичної інформації ретроспективного характеру, оцінці окремих змінних величин i їх параметрів.
Економіко-математичні моделі можна класифікувати залежно від різних ознак (табл. 6.4.1). Серед них відомі факторні, структурні та комбіновані.
Факторні моделі описують залежність рівня i динаміки певного економічного показника від рівня i динаміки показників-аргументів, тобто факторів, що впливають на нього.
Залежно від виду факторів (зовнішніх або внутрішніх) факторні моделі поділяють на екзогенні й ендогенні, а залежно від кількості факторів-часових параметрів - на одно- та багатофакторні. Власне багатофакторними є більшість моделей, у яких розглядають макроекономічні виробничі функції, формування попиту на товари i послуги залежно від грошових доходів населення, цін, раціональних норм споживання та ін.
Структурні моделі описують зв'язки між окремими елементами, які утворюють єдине ціле або агрегат.
Такі моделі мають матричну форму i їх застосовують для аналізу та прогнозування міжгалузевих i міжрегіональних зв'язків. Найпоширенішою формою структурно-балансової моделі є міжгалузевий баланс виробництва i розподілу продукції. У цій моделі відображені натуральні й вартісні зв'язки в національній економіці. Міжгалузевий баланс розробляють у вигляді укрупненої динамічної i розгорнутої натурально-вартісної моделі. Динамічна модель дає змогу передбачити розвиток економіки з урахуванням трьох головних факторів: досягнутого рівня економічного потенціалу, перспективних тенденцій зміни показників ефективності трудових ресурсів, перспективної структури кінцевих потреб суспільства. Модель натурально-вартісного балансу містить комплексну характеристику національної економіки i конкретизує показники, розраховані за допомогою укрупнених динамічних моделей міжгалузевого балансу.
Таблиця 6.4.1. Класифікація економіко-математичних моделей
економічного і соціального прогнозування
| Критерій | Види моделей |
| | Факторні |
| | Структурні |
| За характером i змістом | Комбіновані |
| | Сітьові |
| | Імітаційні |
| За очікуваним результатом (оптимальністю) | Мінімізації витрат Максимізації кінцевого результату |
| | Макроекономічні |
| | Міжгалузеві |
| За рівнем агрегування показників | Галузеві |
| | Міжрегіональні |
| | Регіональні |
| За номенклатурою продукції | Однопродуктові |
| | Багатопродуктові |
| За часом | Статичні |
| | Динамічні |
| | Фінансів |
| За аспектами розвитку національної Економіки | Трудових ресурсів . Основних фондів |
| | Екологічних ресурсів |
| | Доходів тощо |
Комбіновані моделі досліджують характеристики як структурних, так i факторних моделей.
Сітьові моделі мають основним завданням оптимізацію прогнозних рішень за допомогою методів математичного програмування. За їх допомогою складають оптимальні програми випуску продукції за наявних ресурсів, оптимального завантаження виробництва, раціонального розвитку окремих регіонів тощо.
У ситуації, коли відомі математичні методи i моделі виявляються надто спрощеними i не можуть адекватно відобразити економічну реальність, використовують також методи імітаційного моделювання.
Імітаційна модель є формалізованим описом виробничої системи через її елементи та залежності між ними, вона відображає порядок розрахунку показників, які характеризують ці елементи i залежності.
Імітаційні моделі відображають розвиток економіки як складної системи, наприклад, модель макроекономіки - система національних рахунків, модель структури економіки тощо.
Певні види моделей економічного та соціального прогнозування можуть класифікуватися залежно від критерію оптимізації або найкращого очікуваного результату. Наприклад, розрізняють економічні моделі, в яких мінімізуються витрати, та моделі, в яких бажано отримати, наприклад, максимум продукції.
Моделі за рівнями агрегування показників розвитку національної економіки поділяють на макроекономічні, міжгалузеві, міжрегіональні, галузеві, регіональні. Макроекономічні моделі використовують під час складання економічних прогнозів на макроекономічному рівні. До них належать одно- i багатофакторні моделі економічного зростання, моделі розподілу національного доходу, структурні, міжгалузеві, галузеві, відтворення основних фондів i руху інвестиційних потоків, рівня життя. Міжрегіональні, галузеві i регіональні моделі застосовують у разі прогнозування відповідно на міжрегіональному, галузевому i регіональному рівнях.
Залежно від номенклатури продукції, сировини розрізняють одно- i багатопродуктові моделі. В одно продуктових визначають одне обмеження щодо попиту на продукцію, яку виробляє галузь, або одне обмеження на ресурс. У багато продуктових моделях розглядають два i більше обмежень за попитом на продукцію галузі в цілому або на споживання ресурсу.
3 урахуванням фактору часу моделі можуть бути статичними та динамічними.
Статичні моделі використовуються, коли обмеження в моделі встановлюються для одного визначеного відрізку часу протягом планового періоду, i при цьому мінімізуються витрати й максимізується кінцевий результат.
Динамічні моделі використовуються, коли обмеження встановлюються для кількох відрізків часу також при мінімізації або максимізації ефекту за весь плановий період. Динамічні моделі дають змогу робити висновки про головні риси розвитку економічних систем, які суттєво не за допомогою інших методів.
За роллю ресурсів у розвитку економіки розрізняють моделі відтворення трудових ресурсів, основних фондів, системи фінансів, економічних ресурсів тoщо.
Вибір моделей прогнозування макроекономічних показників залежить від критеріїв оптимізації й отримання найкращих бажаних результатів. Моделі можуть бути представлені у вигляді не тільки математичних формул, а й діаграм, графіків, макетів.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
- Що таке програма? Здійсніть класифікацію програм.
- У чому полягає програмування?
- Розкрийте особливості цільових комплексних програм.
- Охарактеризуйте довго-, середньо- та короткострокові програми економічного і соціального розвитку національної економіки.
- Які міжнародні програми Ви знаєте?
- Що таке прогноз та економічний прогноз? Яки види прогнозів Ви знаєте?
- У чому полягає суть макроекономічного прогнозування?
- Які джерела прогнозної інформації Ви можете назвати?
- Назвіть спільні й відмінні риси пошукового та нормативного прогнозів.
- Охарактеризуйте основні принципи макроекономічного прогнозування.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
- Державна програма економічного й соціального розвитку може складатися:
а. на довгострокову перспективу;
b. на середньострокову перспективу;
а. на наступний рік;
b. для розвитку регіонів;
с. всі попередні відповіді вірні.
- Програми, що розробляють для масштабної реалізації значних науково-технічних досягнень: створення нових видів конкурентоспроможної техніки, принципово нових технологічних процесів i нововведень та доведення їх до практичної реалізації, а також розвитку наукових досліджень i технічних розробок за найбільш перспективними напрямками науки й техніки. Це визначення:
а. програми;
b. програми економічного та соціального розвитку національної економіки;
с. програми економічного та соціального розвитку національної економіки на довгострокову перспективу;
d. цільової комплексної програми;
е. цільової комплексної науково-технічної програми.
- Система взаємопов’язаних i узгоджених заходів, план дій, спрямовані на досягнення єдиної мети, розв'язання однієї проблеми, це: а. програма;
b. економічна програма;
с. цільова комплексна програма;
d. цільова комплексна науково-технічна програма;
е. програма економічного i соціального розвитку національної економіки.
- Наукове, обґрунтоване системою встановлених причинно-наслідкових зв'язків i закономірностей виявлення стану та вірогідних шляхів розвитку явищ i процесів - це:
а. програма;
b. програмування;
с. цільова комплексна програма;
d. прогноз;
е. прогнозування.
- За змістом комплексні цільові програми поділяються на:
а. соціально-економічні програми;
B. виробничі та регіональні програми;
с. науково-технічні програми;
d. екологічні та інституційні програми;
е. всі вище перераховані.
- Прогнози можна класифікувати за:
а. ступенем контролю та масштабом;
b. функціональною ознакою та часом;
с. об’єктом та кількістю об’єктів;
d. залежно від варіанту прогнозу та від того, прогноз заданий одним числом чи інтервалом;
е. за всіма перерахованими ознаками.
- До принципів прогнозування національної економіки відноситься:
а. принцип наукової обґрунтованості та адекватності;
b. принцип багатоваріантності (альтернативності);
с. принцип цілеспрямованості;
d. принцип ефективності (рентабельності);
е. всі перераховані принципи.
- До головних функцій прогнозування можна віднести наступні:
а. науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів i тенденцій національної економіки;
b. оцінка об’єкта прогнозування на основі вибраних альтернатив;
с. підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управлінських рішень;
d. оцінка можливих наслідків прийнятих рішень;
е. всі перераховані функції.
- Економіко-математичні моделі можуть класифікуватися за:
а. характером i змістом;
b. очікуваним результатом;
с. рівнем агрегування показників;
d. аспектами розвитку національної економіки;
е. всіма перерахованими ознаками.
- До колективних інтуїтивних методів прогнозування не належить:
а. метод «комісій»;
b. «Мозкова атака»;
с. Матричний;
d. Метод «Дельфі»;
е. «Дерево цілей».
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
- Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки i техніки» № 2623-ІІІ від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради (ВРР). – 2001. – № 48.
- Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного i соціального розвитку України» // Урядовий кур’єр. – 2000. – 26 квітня.
- Закон України «Про державні цільові програми» № 1621-IV від 18 березня 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – 21 квітня.
- Державне регулювання економіки / За заг. ред. І.Р. Михасюка. – Львів: Українські технології, 1999. – 640 с.
- Дітківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – 209 с.
- Економічна енциклопедія: У 3-х Т. / Відп. ред. С.В. Мочерний. Т. І. – К.: Академія, 2000. – С. 130, 308, 422.
- Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. Ю.М. Бажала. – К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002. – 320 с.
- Пашута М.Т., Калина А.В. Прогнозування та макроекономічне планування: Нав. посіб. – К.: МАУП, 1998. – 192 с