Geum.ru

Зміст вступ 4 Розділ 1 Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки

Вид материалаДокументы

Содержание


ВСТУП Актуальність теми дослідження
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Мета і задачі дослідження.
Об'єктом дослідження
Предметом дослідження
Методи дослідження
Наукова новизна одержаних результатів
Практичне значення одержаних результатів.
Апробація результатів дисертації.
Структура роботи
Загальний висновок
Список використаних джерел
Подобный материал:
  1   2   3


ЗМІСТ


Вступ 4


Розділ 1 Соціальна обумовленість кримінальної

відповідальності за порушення правил ядерної

або радіаційної безпеки 12


1.1. Соціально-економічні і технічні фактори,

які обумовлюють встановлення кримінальної

відповідальності 14

1.2. Нормативні фактори, які обумовлюють

встановлення кримінальної відповідальності 24

1.3. Кримінологічні фактори, які

обумовлюють встановлення кримінальної

відповідальності 34

Висновки 46


Розділ 2 Об'єкт злочинного порушення правил

ядерної або радіаційної безпеки 48


2.1. Загальний та родовий об'єкт 48

2.2. Безпосередній об'єкт злочину

і механізм заподіяння йому шкоди 64

Висновки 82


Розділ 3 Об'єктивна сторона порушення правил

ядерної або радіаційної безпеки 85


3.1. Порушення правил ядерної

або радіаційної безпеки (суспільно небезпечна дія,

бездіяльність) 86

3.2. Наслідки порушення правил ядерної

або радіаційної безпеки 113

3.3. Причинний зв'язок між діянням (дією,

бездіяльністю) та суспільно небезпечними

наслідками 130

Висновки 139


Розділ 4 Суб'єктивні ознаки порушення правил

ядерної або радіаційної безпеки 142


4.1. Суб'єктивна сторона злочину 142

4.2. Суб'єкт злочину 169

Висновки 180


Загальний висновок 182


Список використаних джерел 184


Додаток А 212


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php


ВСТУП


Актуальність теми дослідження визначається гостротою проблеми забезпечення безпеки людини в умовах техногенного суспільства і, особливо, у сфері використання ядерних та радіаційних технологій. Ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання застосовуються в багатьох галузях виробництва – енергетиці, медицині, геології, будівництві, сільському господарстві, в наукових дослідженнях тощо. У зв’язку з прискоренням науково-технічного прогресу, розвитком промисловості і транспорту, урбанізацією населення постійно зростає попит на енергію. Протягом 2003 року на атомних електростанціях України в експлуатації перебувало 13 ядерних енергоблоків загальною потужністю 11835 МВт, що складає 22,7 % від загальної енергопотужності країни. При цьому частка АЕС від загального обсягу виробництва електроенергії в Україні становить 51 %. Радіаційні технології - потужний інструмент, який дозволяє отримувати речовини з новими фізико-хімічними властивостями, підвищувати інтенсивність виробничих процесів, вирішувати проблеми перероблення промислових і побутових відходів. Активний розвиток таких галузей науки як радіаційна фізика, радіаційна хімія та радіаційна біологія виявив необхідність забезпечення безпеки нових процесів, пов'язаних із убезпеченням використання радіаційних технологій.

Проте впровадження і постійне розширення сфери застосування ядерних і радіаційних технологій пов'язано з можливістю спричинення шкоди життєдіяльності людини. Про розміри цієї шкоди свідчать наслідки аварії на Чорнобильській АЕС (1986 р.). Для попередження можливості настання негативних наслідків існує ціла система соціально-економічних, організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та правових заходів. Серед останніх певне місце займає і кримінальна відповідальність.

В новому Кримінальному кодексі України вперше в історії вітчизняного законодавства було закріплено спеціальну норму, яка передбачає кримінальну відповідальність за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки. У зв'язку з цим актуальним є науковий аналіз злочину, передбаченого ст. 274 КК України.

До цього часу не було самостійної наукової роботи, яка б спеціально присвячувалася характеристиці вказаного злочину. Вирішення низки питань кримінальної відповідальності за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки, яке запропоноване деякими авторами на рівні розділів підручників, навчальних посібників із Особливої частини кримінального права, а також науково-практичних коментарів до КК, носить, як уявляється, фрагментарний і в певній частині дискусійний характер.

Викладені положення слугують підставою визнання всебічного вивчення злочинного порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки актуальною проблемою, що має теоретичне і практичне значення, і обрання її темою дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до цільової комплексної програми Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого "Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності" (номер державної реєстрації 0186.0.070883); його тема затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого 19 травня 2000 р. (протокол № 8).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз факторів соціальної обумовленості та складу злочину, як підстави кримінальної відповідальності за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки, а також формулювання нових теоретичних положень, надання обґрунтованих рекомендацій з удосконалення чинного законодавства і практики його застосування. Для досягнення цієї мети були визначені такі основні задачі:

- характеристика факторів соціальної обумовленості встановлення кримінальної відповідальності за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки;

- дослідження родового, основного та додаткових безпосередніх об'єктів, що охороняються законом про кримінальну відповідальність, а також визначення механізму спричинення злочином шкоди цим об'єктам;

- визначення змісту і форм суспільно небезпечного діяння, змісту та обсягу суспільно небезпечних наслідків порушення правил ядерної або радіаційної безпеки, встановлення місця вчинення діяння, як ознаки цього злочину, а також розкриття особливостей розвитку причинного зв'язку між діянням та його наслідками;

- дослідження проблеми змішаної форми вини в кримінальному праві, встановлення різних форм співвідношення свідомості та волі винного під час вчинення досліджуваного злочину, а також мети суспільно небезпечної поведінки суб'єкта;

- визначення загальних і спеціальних ознак суб'єкта порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки, дослідження проблеми спеціальної осудності, з'ясування кола осіб, яких може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за цей злочин.

Об'єктом дослідження є порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки, що визнане законом злочином проти безпеки виробництва, соціальна обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за нього, об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу цього злочину.

Предметом дослідження виступають положення чинного законодавства, його тлумачення, а також доктринальні положення науки кримінального права з проблем відповідальності за злочини проти громадської безпеки та безпеки виробництва. Теоретичну основу дослідження склали роботи таких учених як П.П. Андрушко, В.І. Антипов, М.І. Бажанов, В.І. Борисов, З.А. Вишинська, С.Б. Гавриш, В.К. Глістін, М.С. Гринберг, П.С. Дагель, І.М. Даньшин, М.А. Єфімов, Е.М. Зінченко, В.А. Квашис, О.І. Коробєєв, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, І.П. Лановенко, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, Р.І. Міхєєв, В.О. Навроцький, А.В. Наумов, М.І. Панов, А.О. Пінаєв, А.А. Піонтковський, О.І. Рарог, А.Б. Сахаров, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, А.А. Тер-Акопов, А.Н. Трайнін, І.М. Тяжкова, Б.С. Утєвський, М.І. Хавронюк, Н.П. Яблоков, С.С. Яценко та ін.

Методи дослідження. Методологічною основою є комплексний підхід до аналізу порушення правил ядерної або радіаційної безпеки. При виконанні дослідження застосовувалися такі наукові методи:

- логіко-історичний та історико-правовий, що дозволили проаналізувати розвиток поглядів щодо об'єкта дослідження, а також фактори, які зумовлюють кримінально-правову охорону відносин ядерної та радіаційної безпеки в сфері виробництва;

- діалектичний - при дослідженні елементів і ознак складу злочину;

- порівняльно-правовий і догматичний - при опрацюванні законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що забезпечують кримінально-правову охорону відносин ядерної та радіаційної безпеки в сфері виробництва, порівнянні колишнього і чинного законодавства, а також окремих норм діючого законодавства інших держав і України;

- системно-структурний і функціональні методи, за допомогою яких досліджувалися суспільні відносини безпеки виробництва, відносини ядерної та радіаційної безпеки, а також ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони, суб'єкта злочину під кутом зору з'ясування змісту й удосконалення норм чинного кримінального і ядерного законодавства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних проблем кримінальної відповідальності за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки, яка передбачена ст. 274 КК України. Елементами новизни виступають наступні положення:

1. Вперше були визначені та досліджені фактори, які обумовлюють встановлення і збереження кримінальної відповідальності за цей злочин. Зазначені фактори автором було диференційовано на соціально-економічні, технічні, нормативні та кримінологічні.

2. В дисертації отримало подальший розвиток положення про те, що порушення правил ядерної або радіаційної безпеки посягає на групу однорідних суспільних відносин, які забезпечують безпеку виробництва.

3. Зроблено висновок, що основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 274 КК України, є ядерна та радіаційна безпека виробництва, додатковим обов'язковим об'єктом - життя та здоров'я людини, додатковими факультативними - відносини власності та екологічна безпека.

4. Вперше досліджено структурні елементи суспільних відносин, на які безпосередньо посягає цей злочин та визначено механізм спричинення шкоди основному і додатковим об'єктам порушення правил ядерної або радіаційної безпеки. Зазначено, що структурними елементами є: предмет - стан ядерної та радіаційної безпеки виробництва (соціальний інтерес), суб'єкти - держава, в особі її спеціально вповноважених виконавчих органів, фізичні особи та їх соціальні об'єднання, соціальний зв'язок - створення та підтримання суб'єктами стану ядерної та радіаційної безпеки виробництва.

5. Вперше дано розгорнутий аналіз ознакам об'єктивної сторони цього злочину. Визначається місце його вчинення - це виробництво, на якому використовуються ядерні або радіоактивні матеріали. На підставі опрацювання наукових робіт охарактеризовані зміст понять "дія" і "бездіяльність" щодо досліджуваного злочину. Наведено додаткові аргументи проти виділення самостійної форми злочинної поведінки - порушення спеціальних правил. Зроблено висновок про те, що порушення правил ядерної або радіаційної безпеки належить до злочинів з похідними наслідками. При цьому, основним (проміжним) наслідком є зниження рівня безпеки виробництва, на якому використовуються ядерні або радіоактивні матеріали, а додатковими (похідними) - створення реальної загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Проілюстровано специфіку розвитку причинного зв'язку між порушенням, основним і додатковими наслідками.

6. Наведено додаткові аргументи на користь того, що під "іншими тяжкими наслідками" стосовно злочинів проти безпеки виробництва слід розуміти спричинення не тільки тяжких тілесних ушкоджень одній особі а й групові нещасні випадки, а також заподіяння значної матеріальної шкоди або значної шкоди навколишньому природному середовищу. Обґрунтовано визнання реальної загрози спричинення шкоди суспільно-небезпечним наслідком злочину. Зроблено висновок про те, що не всі наслідки, зазначені в ч. 1 ст. 274 КК мають однакову ступінь суспільної небезпечності. Тому пропонується диференціювати відповідальність за створення реальної загрози спричинення шкоди і за заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого.

7. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення редакції ст. 81 Закону України від 8 лютого 1995 р. “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”. Враховуючи, що в абз. 25 ч. 2 ст. 81 цього закону порушення визначено як "необґрунтований або умисний викид радіоактивних речовин в атмосферу, водне середовище та надра в кількостях, що перевищують гранично допустимі рівні", автор вважає вказівку "або умисний" зайвою. Крім того, потребує вилучення із ч. 2 ст. 81 зазначеного закону абз. 27; положення, зазначені у ньому дублюють інші положення цього закону.

8. Зроблено висновок про те, що психічне ставлення особи до діяння може мати форму умислу або необережності, а до наслідків - тільки необережності. Встановлення умислу по відношенню до наслідків виключає кваліфікацію злочину за ст. 274 КК. Визначальним при встановленні характеру злочину є відношення суб'єкта до наслідків, що зазначені в законі.

9. Вперше детально проаналізовано проблему суб'єкта порушення правил ядерної або радіаційної безпеки. Доведено, що до кола суб'єктів цього злочину слід відносити не лише громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, службових осіб, робітників і службовців виробництв, на яких використовуються ядерні або радіоактивні матеріали, а й сторонніх виробництву осіб, які за певних умов, також зобов'язані дотримуватися на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки.

10. На підставі аналізу ознак порушення правил ядерної або радіаційної безпеки сформульовано і викладено у висновках авторські пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України про застосування низки норм КК.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення та висновки можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері - як матеріал для подальшого розроблення проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти громадської безпеки та безпеки виробництва; у правотворчості - при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до чинного кримінального законодавства України з метою його подальшого вдосконалення; у практичній діяльності правоохоронних органів - при застосуванні кримінального закону під час боротьби зі злочинними порушеннями правил безпеки на виробництві; в навчальному процесі - як матеріали при викладенні Особливої частини кримінального права, підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних вказівок, науково-практичних коментарів до КК України 2001 р, у науково-дослідницькій роботі студентів.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, доповідалися та обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції "Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України" (Луганськ, травень 2002 р.) і міжнародному науково-практичному семінарі "Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України" (Харків, жовтень 2002 р.). Дисертація також пройшла обговорення та рецензування на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (січень 2004 р.). Окремі із сформульованих в дисертації пропозицій використовувалися автором при проведенні практичних занять з кримінального права зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2001-2004 рр.).

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано чотири наукових статті, які надруковані у спеціалізованих наукових виданнях, а також тези двох наукових доповідей.

Структура роботи обумовлена метою та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу; чотирьох розділів, які містять десять підрозділів; висновків до кожного з розділів; загального висновку, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації – 220 сторінок, із них основного тексту 180 сторінок. Кількість використаних джерел - 286 найменувань.

Законодавство та література, матеріали судової практики використані в дисертації станом на 01 листопада 2003 р.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php


ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК


У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових проблем кримінальної відповідальності за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки на підставі чого пропонується:

1. Статтю 274 КК "Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки" викласти у наступній редакції:

1. Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, -

карається ...

2. Те саме діяння, якщо воно заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, -

карається ...

3. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається ...

2. Доповнити КК статею, яка б встановлювала кримінальну відповідальність за порушення на виробництві правил хімічної або біологічної безпеки, яку слід розташувати в розділі Х "Злочини проти безпеки виробництва".

3
18
. Рекомендувати Пленуму Верховного Суду України викласти в новій редакції Постанову № 6 від 10 жовтня 1982 року "Про судову практику в справах, пов’язаних із порушеннями вимог законодавства про охорону праці", в якій п. 12 викласти таким чином: Під іншими тяжкими наслідками, передбаченими статтями 271-275 КК, треба розуміти спричинення тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі; групові нещасні випадки, що супроводжуються спричиненням хоча б одному з потерпілих тілесного ушкодження середньої тяжкості чи легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, а іншим - менш значних ушкоджень; а також спричинення значної матеріальної шкоди або значної шкоди навколишньому природному середовищу.

4. Доповнити зазначену Постанову п. 15-1 такого змісту: Відповідальність за ст. 274 КК настає лише у тих випадках, коли порушення було вчинене на виробництві, на якому використовуються ядерні або радіоактивні матеріали. При цьому, вирішальним є не факт знаходження цих матеріалів на виробництві, а факт встановлення правового режиму безпечного поводження з такими матеріалами на конкретному виробництві. Судам необхідно вимагати від органів досудового слідства приєднання до справ про злочини, передбачені ст. 274 КК, копій нормативних актів (ліцензій, дозволів, санітарних паспортів тощо) які засвідчують правомірність використання ядерних або радіоактивних матеріалів на певному виробництві.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Абрамова А.А. Дисциплина труда в СССР (Правовые вопросы). – М.: «Юрид. лит.», 1969. – 176 с.
  2. Андрейцев В.І. Екологічне право: курс лекцій в схемах. – Київ: Вентурі, 1996.- 208 с.
  3. Антипов В.И. Уголовная ответственность за нарушение правил безопасности на взрывоопасных предприятиях или во взрывоопасных цехах: Дисс… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Харьк. юрид. ин-т. – Харьков, 1983. – 204 с.
  4. Антонян Ю.М. Взаимодействие личности преступника и социальной среды // Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 30 – М, 1979. – С. 36-37.
  5. Архив Верховного Суда Российской Федерации. Приговор Судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда СССР от 29 июля 1987 г. по делу Брюханова В.П. и других. - 29 с.
  6. Бабаев М.М. Социальные последствия преступности: Учебное пособие. – М, 1982. – 82 с.
  7. Багіров С. Подвійна форма вини і реформа кримінального законодавства України // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України: збірник наукових праць. – 2000. - №2. – С. 106-111.
  8. Багрий-Шахматов Л.В. Социальные проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. – Одесса: АО БАХВА, 1998. –192 с.
  9. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Харьков: Право, 2000. – 128 с.
  10. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть: Конспект лекций. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 166 с.
  11. Базалеев Н.И. Клепиков В.Ф. Литвиненко В.В. Электрофизические радиационные технологии. – Харьков: Акта, 1998. – 206 с.
  12. Балюк Г.І. Науково-теоретичні засади виділення ядерних відносин. // Право України – 1999. - №7. – С. 13 -16.
  13. Балюк Г.І. Правові аспекти понять ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки // Право України. – 1999. -№12. – С. 62-66.
  14. Балюк Г.І. Проблеми формування і становлення ядерного права України: Автореф. дис... д-ра. юрид. наук: 12.00.06, 12.00.01 / Київск. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2000. – 34 с.
  15. Балюк Г.І. Проблеми формування і становлення ядерного права України: Дис... д-ра. юрид. наук: 12.00.06, 12.00.01 / Київск. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2000 – 351 с.
  16. Барбашова Н. Забезпечення екологічної безпеки при використанні у господарській діяльності ядерної енергії // Право України – 1998. - №6. – С. 43-47.
  17. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – Харьков: Основа, 1991. – 360 с.
  18. Бебешко В.Г., Базика Д.А., Коваленко О.М., Талько В.В. Медичні наслідки Чорнобильської катастрофи // Радіаційна безпека в Україні (Бюлетень НКРЗУ). – 2001. – №1-4. - С. 20-26.
  19. Белокобыльский Н.Н. Безопасность движения и эксплуатации железнодорожного транспорта: Уголовно-правовые и криминологические проблемы. – Саранск, 1988. – 104 с.
  20. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. – 175 с.
  21. Борисов В.І. Необережність та її види: текст лекцїї. – Харків: Юрид. ін – т, 1991. – 21 с.
  22. Борисов В.І. Науково-практичний коментар до розділу Х "Злочини проти безпеки виробництва" КК України 2001 року // Право і безпека. - 2003. - № 2. - Т. 2. - С. 62-70.
  23. Борисов В.І. Основні проблеми охорони безпеки виробництва в кримінальному законодавстві України: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Укр. юрид. академія. - Харків, 1993. - 36 с.
  24. Борисов В.И. Основные проблемы охраны безопасности производства в уголовном законодательстве Украины: Дис… д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Укр. юрид. академия. – Харьков, 1992 – 399 с.
  25. Борисов В.И. Преступления против безопасности в будущем УК Украины. / Сборник кратких тезисов докладов и научных сообщений научно-практической конференции по итогам научно-исследовательских работ, выполненных профессорско-преподавательским составом Украинской юридической академии в 1992 г., 4-5 марта 1993 г. – Харьков: Украинская юридическая академия, 1993. – С. 116-117.
  26. Борисов В.И. Причинная связь при преступном нарушении правил безопасности социалистического производства // Проблемы социалистической законности. Вып. 9: Респ. межвед. науч. сборник / Отв. ред. В.Я. Таций. - Харьков: "Вища школа", 1982. - С. 118-125.
  27. Борисов В.И. Уголовная ответственность за нарушение правил при производстве строительных работ: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Харьк. юрид. ин-т. – Харьков, 1974. – 223 с.
  28. Борисов В.И. Уголовная ответственность за нарушение правил при производстве строительных работ. – Харьков: Издательское объединение «Вища школа», 1977. – 113 с.
  29. Борисов В. Комментарий к разделу Х Уголовного кодекса Украины // Юридичний вісник України. - 2001. - №39. - С. 25-32.
  30. Борисов В.И. Гизимчук С.В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения. – Харьков: Консум, 2001. – 160 с.
  31. Борисов В.И. Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Харьков: НПКФ «Консум», 1995. – 104 с.
  32. Бочков Н.П., Аклеев А.В., Балева Л.С. Генетические последствия Челябинских и Чернобыльских радиоактивных загрязнений // Вестник РАМН, 1996. - №6. – С. 64-71.
  33. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1963. – 276 с.
  34. Бурчак Ф.Г. Дальнейшее укрепление правовой защиты государственной и общественной жизни. – Киев: О-во «Знание» УССР, 1987. – 48 с.
  35. Бюллетень Верховного Суда СССР. - 1987. - №5. - С. 20-21.
  36. Владимиров В.А., Левицкий Г.А. Субъект преступления по советскому уголовному праву: Лекция. – М.: НИ и РИО ВШ МООП РСФСР, 1964. – 60 с.
  37. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1965. – 136 с.
  38. Вышинская З.А. Преступление в области трудовых отношений. – М.: Госюриздат, 1949. – 104 с.
  39. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. – Київ: Верховна Рада України. Інститут законодавства, 2002. – 634 с.
  40. Гавриш С.Б. Основные вопросы ответственности за преступления против природной среды: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Укр. гос. юрид. академия. – Харьков, 1994. – 42 с.
  41. Гельфер М.А. Советское уголовное право. Часть Общая. Вып. 5: Объект преступления. – М.: Изд-во ВЗЮИ, 1960.
  42. Гизимчук С.В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, касающихся обеспечения безопасности дорожного движения: Дисс... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ун-т внутр. дел МВД Украины. – Харьков, 1999. – 207 с.
  43. Глистин В.К. Обсуждение теоретической модели Общей части УК // Советское государство и право. – 1988. - №8.
  44. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
  45. Гогин Е.Е., Бенецкий Б.А., Филатов В.Н. Радиационные поражения, их медицинские последствия и возможности индивидуальной защиты (по материалам конференции состоявшейся в Москве 20-21 ноября 1991 г.) // Тер. арх. – 1992. – Т. 64. – С. 104-108.
  46. Госодарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11. - Ст. 462.
  47. ГОСТ 12.0.002-80. Система стандартов безопасности труда. Термины и определения. – М., 1980.
  48. Гошовський М. Велечина майнової шкоди, заподіяної злочином, та її вплив на кримінальну відповідальність // Право України. – 1996. - №9. – С. 67-70.
  49. Гринберг М.С. Место преступной небрежности в ряду возмущающих явлений (помех) / Проблемы борьбы с преступной неосторожностью. Вып. 2: Межвуз. темат. сб. / Научн. ред. П.С. Дагель. – Владивосток: ДВГУ, 1978. – С. 31-39.
  50. Гринберг М.С. Объективная сторона преступления в области использования техники // Труды по правоведению. Материалы конференции Новосибирского факультета Свердловского юрид. ин-та по итогам научно-исследовательской работы 1967 г. – Новосибирск, 1968. – С. 106-107.
  51. Гринберг М.С. Понятие преступной самонадеянности // Правоведение. – 1962. – №2. – С. 97-105.
  52. Гринберг М.С. Преступления против общественной безопасности: Учебное пособие. – Свердловск, 1974. – 177 с.
  53. Гринберг М.С. Преступное невежество // Правоведение. – 1989. - №5. – С. 74-79.
  54. Гринберг М.С. Проблема производственного риска в уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1963. – 132 с.
  55. Гринберг М.С. Психофизиологические возможности человека и уголовная ответственность // Сов. гос-во и право. – 1974. - №12 – С. 71-75.
  56. Гуцул Є. Хоч би розбір польоту не переріс у розбірки... // Дзеркало тижня. - 2002. - №30. - С.3
  57. Дагель П.С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1977. – 144 с.
  58. Дагель П.С. Условия установления уголовной наказуемости // Правоведение. – 1975. - №4. – С. 67-74.
  59. Дагель П.С. Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1974. – 244 с.
  60. Демичев Д.М. Правовые проблемы преодоления последствий Чернобыльской катастрофы // Государство и право. – 1998. - №1. – С. 15-24.
  61. Дмитрієв А.І. Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: навчальний посібник. – Стереотипне вид. – Київ: Юрінком Інтер, 2001. – 640 с.
  62. Дудченко Н.А. Общественное производство: структура и факторы развития. – Киев, 1991. – 211 с.
  63. Дурманов Н.Д. Понятие преступления. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1948.