Geum.ru

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області

Вид материалаДокументы

Содержание


Сировина для виробництва будівельних матеріалів
Підземні прісні води
Стан видобутку підземних вод
Подобный материал:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   33

Сировина для виробництва будівельних матеріалів


В області розвідано три родовища сировини для виробництва цементу, на базі яких працює Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат. Із 1964 року експлуатуються два родовища: Межигірсько-Дубівецьке (мергелі) і Дубівецьке (вапняки). Видобуток цементної сировини у 2007 році становив 0,775 млн. т. У зв'язку з тим, що значна частина залишкових запасів цих двох родовищ знаходиться під орними землями, які не можуть бути виділені під розробку, у 1982-1988 рр. розвідано Межигірсько-Маринопільське родовище із значними запасами цементної сировини (вапняків – 119278 тис. т, мергелів – 73424 тис. т). Родовище не експлуатується і є резервом для існуючого виробництва, а також може бути сировинною базою для нових потужностей з виробництву цементу. Забезпеченість запасами навіть при значному збільшенні об'ємів видобутку перевищує 100 років.

Резервну сировинну базу для нарощування виробництва (Межигірсько-Маринопільське родовище мергелів, яке не розробляється, із запасами в 192 млн.тонн) має єдиний виробник цементу в області – ВАТ “Івано-Франківськ­цемент”.

Високоліквідна сировина – гіпс для виробництва цементу і будівельного гіпсу – імпортувалась ВАТ “Івано-Франківськцемент” з сусідньої Молдови. Щорічні об’єми складали близько 60 тис.тонн на суму 1,5 млн.грн. З метою забезпечення області власною сировиною проведені геолого-оціночні роботи на Межигірському родовищі гіпсів, яке розташоване неподалік від діючого гірничого цеху підприємства. За попередніми підрахунками, запаси гіпсу оцінюються в 2 млн.тонн. З відкриттям родовища область буде повністю забезпечена гіпсом для виробництва цементу, будівельним і медичним гіпсами, гіпсовою крихтою. Вартість однієї тони видобутого гіпсу буде в десять разів меншою від імпортованого, а економічний ефект від введення в дію родовища оцінюється приблизно в 50 млн.грн.

В області налічується 94 родовища цегельно-черепичної сировини, із них на державному балансі – 72 родовища (із яких експлуатується лише 20).

Область має значні запаси керамзитової сировини (3 родовища), проте в останні роки виробництво цього ефективного наповнювача бетону припинено.

Найбільші родовища будівельного каменю розташовані в Карпатах, у верхів'ях р.Бистриці–Надвірнянської. Тут розробляються 3 родовища, які дають більше 80% всього видобутку бутового каменю. Проте за останні роки і тут різко зменшились обсяги виробництва.

В межах області є 10 родовищ піщано–гравійної суміші (ПГС) з розвіданими запасами, що знаходяться на державному балансі. Із них експлуатується лише 2 родовища.

7.2. Система моніторингу геологічного середовища

7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість

Згідно з районуванням України за умовами формування підземних вод територія Івано-Франківської області розміщена у межах трьох гідрогеологічних регіонів: Волино-Подільському і Передкарпатському артезіанських басейнах та Карпатській гідрогеологічній складчастій області .

В межах Волино-Подільського артезіанського басейну виділяються декілька гідрогеологічних районів. Два із них – Подільський та Прут-Дністровський охоплюють північно-східну та східну частини аркуша, що у геоструктурному відношенні припадають на окраїну Східноєвропейської платформи. У Передкарпатському артезіанському басейні виділяються два гідрогеологічні райони: Зовнішній охоплює автохтонну Більче-Волицьку структурну зону прогину і Внутрішній – алохтонні Бориславсько-Покутський та Самбірський покриви. До Карпатської гідрогеологічної складчастої області належить південно-західна частина території, зайнята структурами Скибового покриву з гірським рельєфом.

Складна геологічна будова території зумовила і велику різноманітність її гідрогеологічних умов. Не всі вони рівноцінні, за можливістю використання одні і ті ж водоносні горизонти на різних ділянках характеризуються різною водонасиченістю, мінералізацією, глибинами залягання. Практичне значення для водопостачання мають лише окремі водоносні горизонти та комплекси, стисла характеристика яких подається нижче.

1. Водоносний горизонт в сучасних біогенних відкладах торфу та заторфованих мулистих супісках і суглинках, що підстеляють їх (bH). Глибина рівнів ґрунтових вод змінюється від 0,5 до 1,5 м. За хімічним складом води сульфатно-гідрокарбонатні натрієво-кальцієві з мінералізацією 0,2 – 1,0г/дм3. Жорсткість – 1 – 5мг-екв/дм3 , рН – 7,1 – 8,0. Коефіцієнт фільтрації – 0,5 – 4,7 м/добу. Для питних потреб вода непридатна.
  1. Водоносний горизонт в сучасних алювіальних відкладах заплав крупних водостоків – приурочений до алювіальних відкладів заплави Дністра, його приток на Подільській височині і в Передкарпатті, менше – в Карпатах у межах всіх артезіанських басейнів. Залягає на різновікових обводнених водовмісних породах. Між цим водоносним горизонтом та горизонтами, що залягають нижче, дуже часто існує прямий гідравлічний зв’язок. Глибина залягання рівня підземних вод змінюється від 0,5 до 3,6м. Відповідно до літологічного складу водовмісних порід, який змінюється від глинистих до грубоуламкових порід, водозбагаченість цих відкладів всюди різна. Дебіти окремих водопунктів на заплавах головних водотоків становлять від 8 до 19,5 дм3/с при пониженні рівнів на 1,5 – 4,46 м; питомі дебіти від 1,79 до 9,94 дм3/с. У заплавах водотоків нижчого порядку ці показники відповідно нижчі. А саме, дебіти свердловин коливаються в межах 1,5 – 5,0 дм3/с, питомі дебіти – 0,15 - 1,0 дм3/с. Коефіцієнти фільтрації на лівобережжі Дністра змінюються від 37 до 200 м/добу, на правобережжі показники дещо нижчі – від 10 до 100 м/добу.

Води прісні, (сухий залишок від 0,3 до 0,7 г/дм3 ) гідрокарбонатні, досить часто гідрокарбонатно-сульфатні, гідрокарбонатно-хлоридні, зрідка трьохкомпонентні. Серед катіонів переважає кальцій, але майже повсюдно є натрій і зрідка магній. Підземні води алювіальних відкладів заплав широко використовуються місцевим населенням для індивідуального водопостачання. Розвідано чотири водозабори для централізованого водопостачання (два з них експлуатуються), але враховуючи природну незахищеність даного водоносного горизонту, доцільно систематично контролювати хімічний та бактеріологічний стан води.

3. Водоносний комплекс у верхньонеоплейстоценових алювіальних відкладах першої та другої надзаплавних терас поширений в долинах головних водотоків. Це найбільш багатоводний комплекс. Водовмісні породи – галечники з піщаним і піщано-глинистим заповнювачем, підстелюються різними за віком та складом дочетвертинними утвореннями. Перекриваються верхньонеоплейстоценовими субаеральними утвореннями. Покрівля розкривається на глибинах від 0,5 до 12,5 м. Потужність галечників змінюється від 2,8 – 3,3 до 10 – 16 м. Через наявність в покрівлі важких і щільних суглинків, води – слабонапірні. Величина напору від 0,2 до 3,1м. Дебіти свердловин і коефіцієнти фільтрації коливаються від 1,2 до 28,0 дм3/с і відповідно від 3,4 до 300 м/добу (Черніївське родовище підземних вод). Величини питомих дебітів складають 0,5 – 3,5 дм3/с при пониженнях рівнів на 1,2 – 7,0 м. Головне джерело живлення водоносного комплексу – інфільтрація вод атмосферних опадів.

Хімічний склад надзвичайно строкатий. На лівобережжі Дністра переважають гідрокарбонатні кальцієві і гідрокарбонатно-сульфатні кальцієво-магнієві води. В басейні Свічі і Бистриці, де існує зв’язок вод алювіальних відкладів з евапоритовими товщами, формуються сульфатні кальцієві і сульфатні натрієві води з високою твердістю. В Передкарпатті, там де безпосередньо під галечниками залягають соленосні утворення, тип води змінюється на гідрокарбонатно-хлоридний кальцієвий та хлоридний кальцієвий і натрієвий, мінералізація дещо підвищена (0,9 – 1,8 г/дм3).

Наявність над покрівлею водоносних галечників щільних суглинків з низькими фільтраційними властивостями захищає грунтові води, а в місцях, де такі суглинки відсутні, існує загроза їх забруднення. Води найбільш придатні для централізованого водопостачання і можуть бути рекомендовані для розширення існуючих водозаборів (Черніївського, Богородчанського) і облаштування нових.

4. Водоносний горизонт у середньо- нижньонеоплейстоценових та еоплейстоцених алювіальних відкладах третьої-дев’ятої надзаплавних терас крупних водотоків поширений на межиріччі Бережниці-Сукелі та на межиріччях Свічі-Сивки-Лімниці-Лукви-Бистриці Солотвинської. Приурочений до піщано-галечникових відкладів комплексу давніх терас цих водотоків. Потужний (2,6 – 11 м, переважно 4-9 м) водовмісний алювій перекривається також потужним (до 5 – 7м) чохлом субаеральних суглинків. Залягаючи на породах різного віку, від крейди до міоцену, він гідравлічно пов’язаний з водами цих горизонтів. Глибина покрівлі 4 – 15 м. Води безнапірні і слабонапірні, відносяться до типу пластових. Режим їх не постійний. Дебіти водопунктів від 0,2 до 4,8 дм3/с, переважають значення – 0,5 – 1,25 дм3/с, при пониженнях 0,8 – 10 м. Води прісні, але зустрічаються також мінералізовані. Вміст сухого залишку змінюється від 0,2 до 1,0 г/дм3. За складом аніонів води гідрокарбонатно-хлоридні, гідрокарбонатно-сульфатні, хлоридно-гідрокарбонатні. Катіонний склад також строкатий: переважають води кальцієві, широко поширені кальцієво-магнієві і кальцієво-натрієві. Наявність у водах деяких водопунктів нітратного іону NO3– свідчить про їх забруднення. За якістю води і небагатоводністю горизонт придатний тільки для дрібного індивідуального водокористування.

5. Водоносний горизонт у пліоценових алювіальних та еолово-делювіальних відкладах поширений на плоских вододілах Дністровського правобережжя. Приурочений до валунно-галечникових відкладів з піщано-суглинистим заповнювачем комплексу давніх (X-XVI) терас пра-Дністра. Обводнений алювій (потужністю 6 – 11м) залягає переважно на піщано-глинистих породах нижньоміоценової моласи, перекривається чохлом субаеральних суглинків потужністю 2 – 6м. Горизонт – слабонапірний, в присхилових частинах – безнапірний. Статичні рівні від 4 до 14 м. Дебіти свердловин від 0,1 до 0,6 дм3/с при пониженні рівнів на 0,5 – 2,6 м. Води гідрокарбонатні натрієво-кальцієві, хлоридно-гідрокарбонатні натрієво-кальцієві, зрідка сульфатно-гідрокарбонатні натрієво-кальцієві, мінералізація – 0,15 – 0,5 г/дм3. Використовуються для побутового водопостачання.

6. Підземні води спорадичного розповсюдження у еолово-делювіальних, елювіальних неоплейстоценових відкладах поширені переважно на вододілах у Подільському районі та обмежено на похилих схилах обох районів Передкарпатського басейну. Потужність цих відкладів у середньому 10 м. Водовмісні породи – суглинки, супіски, глини слабо обводнені. Потужність водоносного горизонту змінюється від 2 до 8 м. Дебіти свердловин – до 0,065 дм3/с при пониженні 3,5 м; колодязів – 0,002 – 0,003 дм3/с при пониженні 0,2 – 0,3 м; джерел – 0,001 дм3/с. Води гідрокарбонатні кальцієві, хлоридно-гідрокарбонатні натрієво-кальцієві з мінералізацією 0,3 – 0,7 м/дм3 . Жорсткість – 8 – 15 мг-екв/дм3 , рН – 6,9 – 9,3. Коефіцієнт фільтрації – 0,1 – 1,5 м/добу. Використовуються для індивідуального забезпечення.

7. Водоносний комплекс у нижньосарматських відкладах дашавської світи. Поширений переважно у Зовнішньому районі Передкарпатського артезіанського басейну, де приурочений до шарів і лінз слабозцементованих пісковиків, які присутні у піщано-глинистій товщі дашавської світи. Води відносяться до типу пластових і тріщинних. Потужність водовмісних прошарків від декількох сантиметрів до 8 – 14 м. Води напірні, статичні рівні на глибині 60 – 155 м, висота напору 657 – 713 м. Живлення – за рахунок інфільтрації атмосферних опадів. Дебіти свердловин 0,2 – 0,3 дм3/с. Величина сухого залишку від 1,1 до 61 г/дм3. Води хлоридні натрієво-кальцієві, мінералізація вод зростає з глибиною. Малі дебіти свердловин, низька якість підземних вод нижньосарматських відкладів і їх значна мінералізація унеможливлюють використання їх в якості джерела водопостачання.

8. Водоносний комплекс у верхньобаденcьких відкладах косівської світи широко поширений у Зовнішньому районі Передкарпатського артезіанського басейну. Приурочений до різних за потужністю лінзоподібних шарів слабозцементованих пісковиків у глинистій товщі косівської світи. Вони мають тісний гідравлічний зв’язок з водоносними комплексами відкладів різного віку, що його підстеляють. Води напірні, величина напору від 10 до 240 м. П’єзометричні рівні на глибинах від + 2,3 м над устям свердловини до 145 – 152 м нижче покрівлі землі. Дебіти свердловин – 0,4 – 0,9 дм3/с. Коефіцієнт фільтрації 1,65 – 10 м/добу. Води гідрокарбонатні натрієві, хлоридні натрієво-магнієві і хлоридні натрієві, вміст мікроелементів йоду і брому значно перевищує норму (йоду 10 – 100 мг/дм3, брому 50 – 130 мг/дм3). Величина сухого залишку 46 – 193 г/дм3, мінералізація зростає з глибиною. Води мають обмежене практичне значення для водопостачання.

9. Водоносний комплекс у нижньо- верхньобаденських відкладах опільської і тираської світ поширений у межах Подільського гідрогеологічного району, де залягає під четвертинними відкладами та в Передкарпатському артезіанському басейні, де розкритий на різних глибинах під відкладами верхнього бадену. Приурочений до пісків, пісковиків та вапняків опільської світи і сульфатів тираської світи. Потужність водовмісних порід 0,5 – 5,5 м. Між водоносними комплексами та горизонтами, які підстелюють і перекривають цей водоносний комплекс, існує тісний гідравлічний зв’язок. Покрівля його в межах Подільського району розкрита на 13,45 – 83,6 м (переважно 10 – 30 м), у Передкарпатському артезіанському басейні покрівля заглиблюється до 150 – 300 м. Води напірні, величина напору від 13,45 до 80,0 м, а в Передкарпатті перевищує сотні метрів. Води належать до типу пластових і тріщинних або тріщинно-карстових. Водоносність сульфатів пов’язана з карстовими процесами, вони проявляються там, де сульфати залягають безпосередньо під водопроникними четвертинними відкладами. Дебіти свердловин змінюються від 0,19 до 5,0 дм3/с, при пониженні рівня на 3,0 – 15,8 м. За хімічним складом води приурочені до вапняків і пісковиків опільської світи, переважно прісні, гідрокарбонатні кальцієві, зрідка, гідрокарбонатні кальцієво-магнієві. Води у гіпсоангідритах тираської світи – сульфатні кальцієві, сульфатно-гідрокарбонатні кальцієво-магнієві, подекуди сірководневі, загальна мінералізація від 2,5 до 4 г/дм3. Загальна жорсткість – 10,7 – 14,3 мг-екв/дм3. На лівобережжі Дністра води цього комплексу використовуються для побутових потреб. У Передкарпатті ці води сульфатні кальцієві, збагачені сірководнем, слабосолонуваті, з підвищеною мінералізацією, непридатні для пиття і цікаві лише як, можливо, бальнеологічні.

10. Водоносний комплекс у нижньоміоценових відкладах воротищенської, стебницької і балицької світ поширений у Внутрішньому районі Передкарпатського артезіанського басейну. Водовмісна піщано-глиниста моласа об’єднує воротищенську, стебницьку і балицьку світи. У товщі цих порід часто присутні потужні лінзоподібні прошарки солей. Солі і соленосні породи воротищенської і балицької світ водонепроникні, є водотривом для розсолів, що нагромаджуються на поверхні соленосних відкладів. Розсоли формуються за рахунок вилуговування солей із соленосних відкладів прісними водами четвертинних утворень. Горизонт розсолів немає повсюдного поширення. Розсоли зустрічаються і в несоленосних породах воротищенської світи. Глибина залягання вод 21 – 450 м, потужність водовмісних порід від 0,5 до 5,2 м. Води напірні, висота напору досягає 11,2 – 26 м і більше. Дебіти водопунктів складають соті і тисячні відсотки дециметрів кубічних за секунду. Води сильно мінералізовані, сухий залишок 57 – 330 г/дм3. Переважають хлоридні натрієві і сульфатні води. Розсоли чисто хлоридного натрієвого складу мають практичне значення як сировина для видобутку кухонної солі.

11. Водоносний комплекс у олігоценових-нижньоміоценових відкладах менілітової та поляницької світ. У Внутрішньому районі Передкарпатського артезіанського басейну цей комплекс розкритий у глибинних антиклінальних структурах. У межах Складчастих Карпат він залягає під малопотужним чохлом четвертинних відкладів. На глибині приурочений до потужних пачок крупнозернистих пісковиків, а на поверхні – до зони приповерхневої тріщинуватості, яка простежується до глибини 50 – 60 м. Дебіти джерел – 0,01 – 0,1 дм3/с. Потужність водовмісних шарів 7 – 94 м. У Передкарпатті глибина залягання комплексу від 182,6 (с.Майдан) до 2664 м (с.Оболоня). Води напірні, часто самовиливаються, висота напору сягає декількох сот метрів. Мінералізація вод змінюється від 0,1 до 150,0 г/дм3. У тріщинуватій зоні розповсюджені гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатні кальцієві і гідрокарбонатні натрієві води (сухий залишок 0,18 – 0,53 г/дм3). Для зони глибинних складок Бориславсько-Покутського покриву характерні хлоридні натрієві розсоли (мінералізація 97 г/дм3). Води цього комплексу непридатні для водопостачання. Заслуговує на увагу ділянка біля с.Дзвиняч, де глибинні води характеризуються дуже високими для Передкарпаття дебітами (до 2,2 дм3/с) та підвищеним вмістом йоду (36,4 мг/дм3) і брому (802 мг/дм3). Ці води можуть використовуватись як промислові.

12. Водоносний комплекс у тріщинуватій зоні палеоценових і еоценових відкладів поширений у тих самих гідрогеологічних регіонах, що і попередній. Приурочений до потужних (250 – 300 м) товщ пісковиків, які складають вигодську та ямненську світи і є основними водовмісними породами. Потужність водовмісної приповерхневої інтенсивно тріщинуватої зони 30 – 50 м, подекуди до 100 м. Приповерхневі води безнапірні, дебіти джерел переважно 0,05 – 0,7 дм3/с.

З зануренням водоносних порід води набувають тріщинно-пластового характеру з напірними властивостями. В зоні глибинних складок величина напору досягає 550м (с.Небилів). Живлення водоносного комплексу за рахунок інфільтрації атмосферних опадів. Хімічний склад вод дуже різноманітний. У верхній тріщинуватій зоні переважають води гідрокарбонатного кальцієвого типу з сухим залишком 0,3 – 0,6 г/дм3 і загальною твердістю 1,95 – 4,0 мг-екв/дм3. Ці води можуть використовуватися для водопостачання. В інтервалі глибин 100 – 700 м води прісні, подекуди солонуваті, зазвичай гідрокарбонатні натрієві. З глибиною мінералізація збільшується за рахунок хлоридів. В зоні глибинних складок залягають хлоридні натрієві розсоли з мінералізацією 38 – 74,5 г/дм3, з вмістом йоду 2,0 – 2,5 мг/дм3 і брому до 150 мг/дм3. Води еоценових і палеоценових відкладів є контурними і підошвенними водами нафтових родовищ.

13. Водоносний комплекс у верхньокрейдових-нижньопалеоценових відкладах стрийської світи. Границі його поширення повністю співпадають з границями двох попередніх водоносних комплексів. Приурочений до 50 – 65 метрової зони тріщинуватості у потужній товщі різноритмічного флішу стрийської світи. Приповерхневі тріщинні води безнапірні, на глибині вони набувають тріщинно-пластового характеру і стають напірними. Дебіти джерел 0,01 – 0,5 дм3/с, зрідка 1,0 дм3/с. Дебіти свердловин – від 0,9 дм3/с при пониженні 4,0 м до 1,4 дм3/с при пониженні 33,8 м. За хімічним складом води гідрокарбонатні кальцієві, гідрокарбонатні кальцієво-натрієві, гідрокарбонатно-сульфатні кальцієво-магнієві. Мінералізація від 0,05 г/дм3 до 0,2 г/дм3. Загальна жорсткість 3,5 – 7,2 мг-екв/дм3. На глибині ці води, як і попередні, стають високомінералізованими. Води придатні для побутових потреб. Між ними та водоносними комплексами палеоценових-олігоценових флішових відкладів існує тісний гідравлічний зв’язок. Сумарна водозбагаченість цих комплексів достатня для централізованого водопостачання невеликих за потребами об’єктів.

14. Водоносний горизонт у тріщинуватій зоні відкладів верхньої крейди поширений переважно в межах Подільського гідрогеологічного району. У Зовнішньому районі Передкарпатського басейну він на різних глибинах розкритий численними свердловинами. Водовмісні породи – слабозцементовані пісковики, вапняки та мергелі незвиської, дубовецької, луквинської, журавненської світ. Потужність горизонту у межах Поділля 4,5 – 75 м, у Передкарпатті – 70 – 90 м. В обох регіонах між цим горизонтом та баденським комплексом, що перекриває, і верхньоюрським горизонтом, що підстеляє його, існує тісний гідравлічний зв’язок. Глибина залягання покрівлі горизонту від 5,5 м до 280 м, (на Поділлі – 5–75 м, (переважають глибини 15-25м)). Води горизонту переважно напірні, свердловини часто фонтанують, висота напору на Поділлі 16–30 м, у Передкарпатті 902–1155 м. Дебіти свердловин на Поділлі від 0,3 дм3/с при пониженні 83,5 м до 3,4 дм3/с при пониженні 38,1м. Питомі дебіти 0,016 – 2,75 дм3/с. У Передкарпатті дебіти свердловин 6,0 – 7,9 дм3/с при пониженні рівнів 56 – 72 м, питомі дебіти 0,1 дм3/с. Коефіцієнти фільтрації водовмісних порід 0,096 – 10,36 м/добу. Температура води горизонту на Поділлі 12о – 13оС, у Передкарпатті 38о – 48оС і вони вважаються термальними. Склад і мінералізація вод також різноманітна. На лівобережжі Дністра води гідрокарбонатні кальцієві, прісні, з величиною сухого залишку 0,2 – 0,5 г/дм3 та загальною жорсткістю 4,3 мг-екв/дм3. Води мають побутове значення, але придатні і для централізованого водопостачання. На ділянках, де існує тісний зв’язок вод цього горизонту з водами у сульфатах тираської світи, мінералізація зростає до 1,9 – 3,0 г/дм3, а тип води змінюється на сульфатний кальцієвий. У районі Зовнішньої зони Передкарпатського артезіанського басейну мінералізація води 47 – 135,5 г/дм3. Це вже розсоли з високим вмістом йоду (35 – 37 мг/дм3) і брому (260 – 320 мг/дм3). На прилеглій з південного сходу території води збагачені сірководнем (до 144,5 мг/дм3) і використовуються для лікування. Ці високомінералізовані води, що мають значне поширення у Передкарпатті, можуть використовуватись (аналогічно Брусницькому родовищу у Чернівецькій області) як бальнеологічні (аналог “Немирівська”) та служити основою для розширення рекреаційних закладів в цьому мальовничому регіоні.

15. Водоносний горизонт у верхньоюрських відкладах поширений у тих самих гідрогеологічних регіонах, що і попередній, з яким цей горизонт має тісний гідравлічний зв’язок. Приурочений до вапняків, мергелів, строкатих аргілітів з лінзами сульфатів нижнівської, рава-руської і сокальської світ. Живлення горизонту – як за рахунок атмосферних опадів, так і за рахунок прилеглих водоносних горизонтів. У Подільському артезіанському басейні розкритий свердловинами та у відслоненнях біля східної границі аркуша. В Передкарпатському басейні він розкритий глибокими свердловинами на околицях сіл Кадобна і Гринівка. Потужність водовмісних порід на Поділлі 50 – 70 м. Покрівля горизонту на глибинах 20 – 100 м. Води напірні. Дебіти свердловин 1,1 – 8,75 дм3/с при пониженнях рівнів на 2,8 – 14,3 м. Води прісні, глибше 150 – 200 м – солонуваті. Величина сухого залишку 1,3 – 9,6 г/дм3. За хімічним складом – хлоридні натрієво-кальцієві, сульфатно-гідрокарбонатні кальцієво-магнієві, сульфатно-хлоридні натрієво-калієві. Різноманітність хімічного складу при підвищеній мінералізації обмежує використання вод даного горизонту для централізованого водопостачання та індивідуального водокористування. У Передкарпатському басейні води горизонту сильномінералізовані (до 160 г/дм3), збагачені бромом (до 226 мг/дм3), ), йодом (до 20мг/дм3) і можуть використовуватись як бальнеологічні.

Підземні прісні води

В області налічується 26 родовищ прісних підземних вод, які занесені до Державного балансу запасів корисних копалин України. Загальні затверджені запаси вод на цих родовищах складають 275,8 тис. м3/добу. На сьогоднішній день лише 7 із них експлуатуються. В той же час, 7 родовищ підземних прісних вод, які використовуються для централізованого водопостачання населення, експлуатуються без розвіданих запасів.

За ресурсами прісних підземних вод Івано-Франківська область відноситься до малозабезпечених, причому поширені вони нерівномірно. Переважна кількість родовищ підземних вод приурочена до четвертинних алювіальних відкладів долин рр. Дністер, Прут, Бистриця та ін.

Водпостачання населення в сільській місцевості переважно здійснюється за рахунок підземних вод. Забезпечення питною водою міст Калуша, Коломиї, Надвірної, населення яких становить половину від загальної чисельності по області, здійснюється, в основному, за рахунок вод змішаного типу (інфільтраційні водозабори).

Мінеральні води

На території області виявлено близько 300 проявів мінеральних вод, на 23 із яких проведені пошуково-оціночні роботи і затверджені запаси по категорії С1. Промисловий розлив мінеральних природних столових вод ведеться на п’яти родовищах із затвердженими запасами за промисловими категоріями („Пістинська джерельна”, „Перлина заходу”, „Рогатинська джерельна”, „Діброва лісова”, „Роксолана”) і на двох родовищах мінеральних лікувально – столових вод („Рогатинська”, „Перегінська”). Геологічне вивчення з дослідно- промисловою розробкою проводиться на Слобідському родовищі (Коломийський район), на Семаківському родовищі (Городенківський район) і на Текучанському родовищі мінеральних вод (Косівський район). Питні води розливаються на двох родовищах: Старолисецькому і Драгомирчанському. Сульфідну воду, яка використовується на відомому бальнеологічному курорті в с.Черче Рогатинського району, внесено в галузевий стандарт України "Води мінеральні лікувальні".

Станом на 01.01.2009 року на базі джерел мінеральних вод працювало 11 підприємств з розливу та реалізації лікувально–столової та природної столової води, а також курорт “Черче” на базі родовища сульфідних вод та лікувальних грязей.

Використання мінеральних вод в області недостатнє, особливо, з лікувальною метою. Виявлені ресурси дозволяють значно розширити їх використання для бальнеології та розливу.

Стан та якість підземних вод

За якісним складом (вміст катіонів і аніонів, мінералізація) серед підземних вод Івано-Франківської області, які використовуються для водопостачання, суттєво переважають гідрокарбонатно-сульфатні кальцієво-натрієві води з міне-ралізацією 0,2-0,8 г/дм3. І лише на Городенківському родовищі підземні прісні води мають гідрокарбонатно-сульфатний кальцієво-натрієвий склад при загальній мінералізації 0,5-0,7 г/дм3.

В Тлумацькому, Городенківському та Снятинському районах підземні води, що використовуються для господарсько-питного споживання, характеризуються підвищеною твердістю (9,7-15,0 мг-екв/дм3 при нормі 7 мг-екв/дм3).

Мінеральні води поширені на всій території області. За результатами досліджень виділені наступні види мінеральних вод:
  • води без специфічних компонентів і властивостей;
  • води із сульфідні (сірководневі води);
  • води бромні, йодні та йод-бромні;
  • залізисті води;
  • слабомінералізовані води з підвищеним вмістом органічних речовин;
  • вуглекислі води.

1. Води без специфічних компонентів і властивостей поширені на значній території області в Рогатинському, Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому, Городенківському, Калуському, Коломийському районах.

Ресурси мінеральних вод в області складають 8812 м3/добу, в тому числі води: кишинівського типу – 186 м3/добу; українського типу – 6985 м3/добу; казанського типу – 397 м3/добу; кашинського типу – 293 м3/добу; угличського типу – 26 м3/добу; каспійського типу – 242 м3/добу; хіловського типу – 10 м3/добу, миргородського типу – 606 м3/добу, мінського типу – 67 м3/добу.

2. Мінеральні води з специфічними компонентами і властивостями:

а) мінеральні води типу "Нафтуся" поширені смугою в південно-західній частині області в межах Верховинського, Косівського, Надвірнянського, Богородчанського, Долинського районів. Попередньо оцінені запаси складають 175 м3/добу по категорії С2. В результаті гідрогеологічних досліджень в межах області виявлено понад 60 водопунктів мінеральних вод типу «Нафтуся». Із них активно використовуються лише вода “Мізунська”, родовище якої розташоване в с.Новий Мізунь Долинського району та "Гута" в с. Гута Богородчанського району. Прогнозні ресурси мінеральних вод типу "Нафтуся" складають 3540 м3/добу;

б) вуглекислі води мають поширення в південній частині області,в межах Верховинського району, в басейні р. Чорний Черемош. Води за складом і властивостями близькі до знаменитих кавказьких мінеральних джерел "Нарзан" і "Казбегі". Запаси мінеральних вуглекислих вод по п’яти проявах оцінені в кількості 25,0 м3/добу по категорії С2;

в) сульфідні води поширені в Рогатинському, Калуському, Тисменицькому, Тлумацькому, Коломийському, Городенківському, Снятинському районах. По курорту Черче запаси оцінені в кількості 54,0 м3/добу, в Коршівському блоці запаси оцінені в кількості 74,0 м3/добу по категорії С2. Прогнозні ресурси сульфідних вод складають 5130 м3/добу;

г) залізисті води поширені в південній і в південно-східній частинах області в межах Рожнятівського, Богородчанського, Надвірнянського, Косівського і Верховинського районів. Запаси по 15 проявах оцінені в кількості 120,0 м3/добу по категорії С2;

д) мінеральні содові води виявлені в Верховинському Надвірнянському та Долинському районах. Оцінені запаси вод складають 30,0 м3/добу по категорії С2;

е) води бромні, йодні, йодо-бромні пов’язані з розсолопроявами та попутними пластовими водами нафтових родовищ в передгірських та гірських районах області, а також складають великі поклади в глибоких горизонтах Передкарпатського прогину. Води перспективні для бальнеологічного та промислового використання. (вміст брому в покладах коливається від 170 до 1055 мг/дм3, а йоду – в межах 15-1000,7 мг/дм3). Зважаючи на те, що при комплексному добуванні вказаних мікроелементів їх вміст повинен бути не меншим 200 мг/дм3 для брому і 10мг/дм3 для йоду , глибинні мінералізовані води Прикарпаття можуть використовувтися як йодо-бромна сировина для промислового освоєння, запаси якої в області дуже значні.

3. Хлоридно-натрієві і сульфатвміщуючі розсоли поширені смугою з північного заходу на південний схід по території Долинського, Калуського, Рожнятівського і Богородчанського районів. Оцінені запаси складають 70 м3/добу по категорії С2.

В Калуському районі в с.Яворівка відкриті хлоридно-натрієві бальнеологічні розсоли з загальною мінералізацією 135 г/дм3 і вмістом Br – 319,6 мг/дм3 і J – 35,5 мг/дм3. За даними короткочасних відкачок дебіт свердловини склав 690 м3/добу.

Стан видобутку підземних вод

У межах Івано-Франківської області за 2008 рік видобуто підземних вод у кількості 8,62 млн. м3, із них використано на потреби підприємств і населення – 7,313 млн. м3. Ліміт видобутку підземних вод в області становить 15,081 млн. м3. За даними державного обліку і використання підземних вод прогнозні ресурси підземних вод в Івано-Франківській області становлять 275,94 млн. м3/рік, у тому числі експлуатаційні запаси – 99,28 млн. м3/рік.

За ресурсами прісних підземних вод Івано-Франківська область відноситься до малозабезпечених.

На території області налічується 10 родовищ прісних- підземних вод, які використовуються для централізованого господарсько-питного і виробничого водопостачання із затвердженими промисловими запасами. У процесі геологорозвідувальних робіт, в межах родовищ виділено 24 ділянки, на даний час експлуатуються 12.Загальні запаси родовищ, що експлуатуються, становлять 278,48 м3/добу.

Крім цього, для централізованого забезпечення господарсько-питних і виробничих потреб населення і підприємств області підземною водою, використовуються 23 ділянки родовищ із незатвердженими запасами прісних підземних вод, і лише по окремих із них проведена попередня оцінка.

Індивідуальне водопостачання населення і підприємств переважно здійснюється за рахунок підземних вод. Більшість із них використовують перший від поверхні водоносний горизонт.


Таблиця 7.2. 3. Видобуток прісних підземних вод за 2008 рік по Івано-Франківській області млн. м3

Район
Використано
Забір
Ліміт забору

Богородчанський
0,347
0,384
0,554

Верховинський
0,031
0,032
0,030

Галицький
0,832
1,129
2,469

Городенківський
0,332
0,416
0,718

Долинський
0,067
0,067
0,173

Калуський
1,361
0,086
0,274

Коломийський
0,238
0,255
0,391

Косівський
0,026
0,027
0,205

Надвірнянський
0,875
1,119
1,920

Рогатинський
0,312
0,371
0,889

Рожнятівський
0,133
0,156
0,269

Снятинський
0,464
0,500
0,583

Тисменицький
0,324
0,325
0,822

Тлумацький
0,073
0,103
0,099

Місто Болехів
0,000
0,000
0,002

М. Івано-Франківськ
0,475
0,619
1,782

Місто Калуш
1,137
2,495
2,924

Місто Коломия
0,217
0,467
0,844

Місто Яремча
0,069
0,069
0,133

Всього по області
7,313
8,62
15,081




Прогнозні ресурси по області
275,94

Експлуатаційні запаси по області
99,28