Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області

Вид материала

Содержание

5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду України
Загальнодержавного значення
5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон
Мінеральні води.
Кліматолікувальні ресурси.
Ландшафтні ресурси.
5.4.3. Історико-культурна спадщина
5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля
Основні завдання та заходи на 2009 рік
6. Стан земельних ресурсів та грунтів
Всього, тис.га
Всього, тис.га
6.1.2. Деградація земель
6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси

Подобный материал:

1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 33

5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду України

Таблиця 5.4.1.31. Структура природно-заповідного фонду області станом на 01.01.2009 року

№ п\п	Найменування об’єктів ПЗФ	Об’єкти природно-заповідного фонду
Загальнодержавного значення	Місцевого значення	Всього
Кількість	Площа	Кількість	Площа	Кількість	Площа
1.	Природні заповідники	1	5344,2	-	-	1	5344,2
2.	Національні природні парки	3	97450,8	-	-	3	97450,8
3.	Дендрологічні парки	3	142,0	4	10,96	7	152,96
4.	Регіональні ландшафтні парки	-	-	3	38417,0	3	38417,0
5.	Заказники – всього, в т.ч.:	-	-	-	-	64	45930,14
	ландшафтні	2	3486,8	9	15708,8	11	19195,6
	лісові	2	468,0	11	6289,7	13	6757,7
	ботанічні	4	1006,5	23	1317,1	27	2323,6
	загальнозоологічні	-	-	2	15120,84	2	15120,84
	орнітологічні	1	207,5	5	21,9	6	229,4
	іхтіологічні	-	-	-	-	-	-
	гідрологічні	1	255,0	4	2048,0	5	2303,0
	загальногеологічні	-	-	-	-	-	-
6.	Пам’ятки природи – всього, в т.ч.:	-	-	-	-	-	-
	комплексні	2	148,0	10	91,2	12	239,2
	ботанічні	5	133,5	140	736,94	145	870,44
	лісові	-	-	-	-	-	-
	гідрологічні	4	32,9	10	12,54	14	45,44
	джерела	-	-	-	-	-	-
	зоологічні	-	-	1	0,01	1	0,01
	геологічні	1	60,0	9	21,20	10	81,20
7.	Ботанічні сади	-	-	-	-	-	-
8.	Парки-пам”ятки садово-паркового мистецтва	1	7,0	7	77,2	-	-
9.	Заповідні урочища	-	-	196	7319,8	196	7319,8
	РАЗОМ	30	108742,2	434	87193,19	464	195935,39

5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон

Івано-Франківщина з її багатими природними умовами є одним із перспективних рекреаційних районів. Розвитку туризму та рекреації сприяють різноманітність природних факторів, м’який клімат, велика кількість рекреаційних територій, історико-культурних пам’яток, природно-заповідних територій.

В області налічується 19 курортно-рекреаційних місцевостей, діє 119 лікувально-оздоровчих закладів.

Виділяються дві основні функціональні групи природних рекреаційних ресурсів: санаторно-курортного лікування і туризму та відпочинку. Лікувальні ресурси визначаються наявністю мінеральних вод (бальнеолікування), лікувальних «грязей», озокериту та кліматолікувальних ресурсів. Туризм і відпочинок забезпечуються наявністю унікальних ландшафтних і кліматолікувальних ресурсів.

Мінеральні води. Представлені водами без специфічних компонентів, особливості яких визначаються основним іонним складом і загальною мінералізацією (від малої до міцної росольної), а також водами – вуглекислими, бромистими, йодованими, з підвищеною температурою. Всього на території області виявлено 65 джерел мінеральної води. В Коломийському районі особливу цінність мають середньомінералізовані залізовмістимі хлоридно-натрієві води в с. Велика Кам’янка та йодисто-бромисті хлоридні кальцієво-натрієві води росольної мінералізації в с. Мельничівка. Гідромінеральні ресурси Косівського, Надвірнянського і Рожнятівського районів, як стверджують дослідження науковців, лікарів, придатні і використовуються для лікування органів кровообігу, нервової системи, хронічних запальних процесів. До них належать води «Перегінська», «Косівська», «Коломийка».

Верховинський район - єдиний в області, де виступають вуглекислі води. В с. Мокрин здійснюється розлив хлоридно-гідрокарбонатної кальцієво-натрієвої води «Буркут».

У Долинському районі розповсюджені хлоридно-натрієві води від малої до міцно-росольної мінералізації. Особливий інтерес представляє собою гідрокарбонатна натрієва вода слабої мінералізації з високим вмістом органічних речовин в с. Новий Мізунь. Розташовані тут санаторії-профілакторії проводять лікування хвороб шлунково-кишкового тракту.

В Рогатинському районі розташований бальнеологічний курорт України санаторій «Черче». Основними лікувальними природними факторами санаторію є сірководнева сульфідно-сульфатно-гідрокарбонатна кальцієва вода з вмістом сірководню від 30 до 60 мг/л, яка в комплексі з лікувальними «грязями» використовується для лікування багатьох хвороб – артритів, поліартритів, радикулітів, хвороб рухомо-складового апарату.

В Долинському районі виявлено Оболонське родовище торфових лікувальних «грязей» сірководневого типу. Родовище використовується курортом «Моршин» у Львівській області. Експлуатаційні запаси торфу складають 200 тис. м³. Іонний склад торфової суміші хлоридно-сульфатний натрієво-магнієво-кальцієвий.

Подібне торфове родовище з лікувальними властивостями відкрито біля м. Болехова у с. Тисів.

Кліматолікувальні ресурси. Під впливом клімату в організмі людини відбуваються позитивні зміни, які і характеризують клімат як лікувальний фактор. Найбільш цінні в цьому відношенні кліматичні умови гірських територій. До сприятливих для кліматотерапії факторів відносяться – чистота повітря і наявність в ньому фітонцидів, менш виражені коливання атмосферного тиску, температури і вологості повітря. Основним показником якості кліматичних умов є тривалість комфортного періоду і кількість днів із сприятливими типами погоди за цей період.

Тривалість рекреаційного літнього періоду в передгірно-рівнинній частині області – 6 місяців (травень-жовтень), в гірській зоні – 4 місяці (червень-вересень). Зимовий рекреаційний період триває від 3 до 6 місяців. Сприятливі типи погоди в передгірських та рівнинних районах спостерігаються протягом 140-150 днів (10-12 днів на місяць), в гірських районах – 100-120 днів. В Яремчанській зоні цей показник значно вищий – 190-200 днів, в районі полонини Пожижевської – 140-150 днів.

Ландшафтні ресурси. Основою ландшафтних рекреаційних ресурсів є ліси, луки, водні угіддя, рельєф. Висока лісистість, мальовничість ландшафтів, наявність унікальних ділянок «дикої» природи, багатство рослинного і тваринного світу, різноманітність форм рельєфу, значна кількість рік, чистота природних вод визначають особливу цінність ландшафтних рекреаційних ресурсів Івано-Франківщини. В області сформувались такі рекреаційні райони, як: Косівський, Верховинський, Шешорський, Яремчанський, Микуличинський, Ворохтянський, Осмолодський, Болехівський. Кожен з них своєрідно мальовничий з широкою гамою неповторних природних комплексів.

Важливою складовою рекреаційних ресурсів є ліси, які забезпечують розвиток лікувальної, оздоровчої, спортивно-туристичної, утилітарної та пізнавальної форм лісової рекреації. Для відпочинку і оздоровлення людей необхідні чисте, багате киснем повітря, тиша, сприятливий мікроклімат, принадність середовища та інше. Такі умови утворюються в лісових насадженнях, які мають високі санітарно-гігієнічні та естетичні властивості і забезпечують для людини певний фізіологічний комфорт. Не менш важливе значення має позитивний емоційний і психологічний вплив, які одержує людина від спілкування з лісом, з живою природою.

Ліси відіграють надзвичайно велику роль в регулюванні газового складу атмосферного повітря, в першу чергу відтворенні ресурсів кисню та зменшенні концентрації вуглекислого газу. Один гектар лісу поглинає за рік в середньому вісім тонн вуглекислого газу і виділяє шість тонн кисню. При цьому біологічна активність кисню в лісовому повітрі внаслідок його іонізації у 2-3 рази вища, ніж у морському, і у 8-10 разів – ніж у повітрі міст. Наявність іонізованих газів у повітрі є показником його чистоти і свіжості. Іонізоване повітря підвищує активність дихальних ферментів, сприяє лікуванню туберкульозу, астми, гіпертонічної хвороби. Крім цього, в лісових насадженнях повітря очищається від шкідливих газів, пилу, важких металів і збагачується фітонцидами. Фітонциди – фітоорганічні речовини, які виділяються рослинами, – пригнічують розвиток патогенних мікроорганізмів (збудників хвороб) або вбивають їх.

5.4.3. Історико-культурна спадщина

Івано-Франківська область надзвичайно багата історико-культурною спадщиною. На її території взято під охорону держави 3,5 тис. пам’яток історії та культури.Відомо понад 1490 пам’яток археології, взятих на державний облік

Чільне місце серед них займає Національний заповідник “Давній Галич” площею 6 тис. га. Тут добре збережені унікальні архітектурно-ландшафтні комплекси, які органічно поєднуються з природними заповідними територіями. До складу заповідника ввійшли 9 пам’яток архітектури, архітектурно-археологічних і археологічно-ландшафтних комплексів, а також природні території Галицького регіонального ландшафтного парку.

Історико-архітектурний музей “Скит Манявський” – пам’ятка архітектури ХVІІ ст. - знаходиться на території лісового заказника загальнодержавного значення “Урочище “Скит Манявський”. Один з найбільш мальовничих ландшафтів Прикарпаття з ялицевими, смереково-буково-ялицевими лісами, єдиним місцем зростання модрини польської, виду, занесеного до Червоної книги України.

Зараз “Скит Манявський” поєднує прикмети історико-архітектурного музею і монастиря Української православної церкви Київського патріархату.

На території області працюють 6 садиб-музеїв: М. Грушевського, Л. Мартовича, Р. Шухевича, М. Черемшини, Я. Головацького та В. Стефаника.

Третина всієї історико-культурної спадщини області припадає на пам’ятки архітектури. Всього їх налічується 1423. Половина з них становлять культові споруди – 513. Найціннішими є церква Пантелеймона в с.Шевченкове Галицького району (кін.XII ст.), церква Святого Духа (1598 р.) в м.Рогатині, церква Різдва Пресвятої Богородиці в смт. Ворохта, Благовіщенська церква (1587 р.) в м. Коломиї, які мають світове значення. Втрачена пам'ятка архітектури початку ХХ ст. – дерев’яна Церква Святого Архистратига Михаїла в с. Олеші Тлумацького району (згоріла).

Дендрологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва займають незначну частку в історико-культурній спадщині області, відповідно 11 площею 200,0 га та 8 площею 85,0 га. Всі вони є добре збереженими, частина з них знаходиться в заповідному фонді області.

5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля

В області діє Програма розвитку туризму на 2002–2010 роки (далі - Програма).

Основною метою Програми є здійснення заходів, спрямованих на розвиток туристичної галузі, забезпечення умов для повноцінного функціонування суб’єктів туристичної діяльності, залучення інвестицій, створення туристичного продукту, здатного максимально задовольнити потреби міжнародного і внутрішнього туризму з урахуванням природно - кліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу області, її етнографічних особливостей.

Станом на 01.01.2009 р. туристичні послуги надавали 113 ліцензованих туристичних оператори і агенти. В області функціонує 130 туристично-рекреаційних закладів на 9,2 тис. місць та 475 садиб сільського, зеленого туризму на 3,8 тис. місць.

Загальна кількість обслужених за 9 місяців 2008 року туристів по області згідно з поданою туристичними фірмами державною статистичною звітністю становила 386,1 тис. осіб. Обсяги надання туристичних послуг склали 84,6 млн. грн.

За рахунок інвестиційних та власних коштів в області проводились реконструкція та будівництво туристичних закладів у 2008 році 49 об’єктів туристично-рекреаційної сфери у Богородчанському, Верховинському, Долинському, Коломийському, Косівському, Надвірнянському, Тисменицькому районах та на території Болехівської, Івано-Франківської, Коломийської, Яремчанської міських рад.

На Івано-Франківщині вперше в Україні розроблено та впроваджено систему добровільної категоризації сільських садиб, яку пройшли більше як 150 агроосель. Проведено аудит категоризованих садиб в Долинському, Коломийському, Косівському, Рожнятівському районах, Болехівській та Яремчанській міських радах.

За 2008 р. проведено близько 30 семінарів, робочих засідань, тренінгів, круглих столів та конференцій з метою покращення рівня якості послуг та освіти в галузі туризму, підтримано організацію стажувань представників туристичного бізнесу області в Румунії та США, проведено 3 екологічні акції з метою очищення берегів Дністра та піших маршрутів від сміття.

У 2008 році (станом на IV кв.) в гірському масиві Ґоргани прочищено і прознаковано 123 км стежок (усіх промаркованих туристських стежок 350 км), проводиться їх паспортизація. У кінці 2008 року завершена робота над Інструкцією зі знакування туристських шляхів, яка була затверджена розпорядженням голови облдержадміністрації від 22.12.08 р. № 850. Вона ґрунтується на системі знакування, що застосовується в державах Карпатського Єврорегіону, до складу якого входить Україна.

Відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 18.10.2006 № 556 працює акредитаційна комісія з видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцям туристичного супроводу на території Івано-Франківської області. У 2008 році проведено два її засідання, затверджене нове Положення про діяльність комісії, розпочала роботу науково-методична рада при комісії, яка розробляє методичні матеріали для майбутніх екскурсоводів.

За 2008 рік сформовано базу даних туристично-інформаційних центрів області, яких налічується 12 (в Яремчанській, Івано-Франківській, Калуськиій міських радах, Богородчанському, Верховинському, Городенківському, Косівському, Надвірнянському, Тлумацькому районах).

З 01 вересня по 01 грудня 2008 року проходила акція “Вдячне Прикарпаття”, яку організовувала облдержадміністрація за підтримки голови облдержадміністрації. Метою акції було виявлення закономірної вдячності мешканців області за допомогу, яку надали постраждалій від повені Івано-Франківщині інші регіони України. Умовами акції скористалися туристи з багатьох областей України, зокрема Київської, Львівської, Закарпатської, Дніпропетровської, Одеської, Луганської та інших (загалом близько 1500 осіб).

У 2008 році розпочато цикл презентацій туристичного потенціалу районів та міських рад, метою якого є сприяння налагодженню тісних ділових контактів та ознайомлення представників туристичних фірм, організацій, туристично-інформаційних центрів, засобів масової інформації з туристичною Івано-Франківщиною, створення туристичних та відпочинкових програм, що охоплюватимуть різні території області. Першою у листопаді 2008 р. відбулася презентація Долинського району.

Основні завдання та заходи на 2009 рік:

внесення проекту Програми розвитку туризму області на 2009-2010 роки розгляд сесії Івано-Франківської обласної ради;
розвиток туристичної інфраструктури на території Дністровського каньйону (встановлення стоянок для туристів, інформаційних таблиць), розробка Програми розвитку Дністровського каньйону;
організація конкурсів серед органів місцевої влади та місцевого самоврядування, НГО, вузів туристичних проектів в області та їх фінансування;
підвищення якості та безпеки обслуговування туристів шляхом виконання заходів Програми забезпечення захисту та безпеки туристів в області на 2006 – 2010 роки;
здійснення рекламно-інформаційної діяльності для поширення інформації про туристичні можливості області як в Україні, так і за кордоном:

розбудова мережі туристично-інформаційних центрів;
участь у вітчизняних та закордонних виставкових заходах.

6. СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ГРУНТІВ

6.1. Структура та стан земельних ресурсів

6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних ресурсів

Земельний фонд області складається із земель, що мають різноманітне функціональне використання. Загальна площа земель станом на 01.01.2009 р. складає 1392,7 тис. га, із них сільськогосподарські угіддя – 631,9 тис.га (44,8 % території області), у тому числі: рілля – 381,6 тис.га, перелоги – 21,1 тис.га, багаторічні насадження – 16,3 тис.га, сіножаті – 82,9 тис.га, пасовища – 130,8 тис.га; лісів і інших лісовкритих площ – 636,5 тис. га. Дані щодо структури земельного фонду області наведені у таблиці 6.1.1.1.

Таблиця 6.1.1.1. Динаміка структури земельного фонду області

Основні види угідь	2000	2005	2006	2007	2008
Всього, тис.га	% до загальної площі території	Всього, тис.га	% до загальної площі території	Всього, тис.га	% до загальної площі території	Всього, тис.га	% до загальної площі території	Всього, тис.га	% до загальної площі території
Загальна територія	1392,7	100	1392,7	100	1392,7	100	1392,7	100	1392,7	100
у тому числі:
1.Сільськогосподарські угіддя	635,4	45,62	633,4	45,48	633,6	45,49	632,9	45,44	631,9	45,37
2. Ліси і інші лісовкриті площі	635,5	45,63	636,4	45,69	636,2	45,68	636,5	45,70	636,5	45,70
3. Забудовані землі	59,7	4,28	60,4	4,33	60,3	4,32	60,6	4,35	61,1	4,38
4. Відкриті заболочені землі	2,6	0,18	2,6	0,18	2,6	0,18	2,6	0,18	2,6	0,18
5. Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями)	22,5	1,61	23,8	1,7	21,8	1,69	21,8	1,56	22,0	1,57
6. Інші землі	13,1	0,94	13,1	0,94	13,1	0,94	13,1	0,94	13,1	0,94
Усього земель (суша)	1368,8	98,28	1368,8	98,28	1368,8	98,28	1368,8	98,28	1368,8	98,28
Території, що покриті поверхневими водами	23,9	1,71	23,7	1,70	23,7	1,70	23,9	1,71	23,9	1,71

6.1.2. Деградація земель

Наслідком високої сільськогосподарської освоєності земельного фонду, без належних заходів щодо її охорони і відтворення як виробничого ресурсу та важливої складової навколишнього середовища, є прогресуюча деградація і ерозія земель, зниження родючості грунтів, що створює загрозу екологічній безпеці області та сталому розвитку регіону.

Орні землі в області складають 57,4 % в структурі сільськогосподарських угідь.

Основним і найбільш негативним наслідком нераціонального сільськогосподарського землекористування є інтенсивний розвиток водно-ерозійних процесів. На території області процесами змиву охоплено 138,7 тис.га сільськогосподарських угідь, з них 98,4 тис. га ріллі.

Розвиток ерозійних процесів і зниження родючості грунтів є наслідком розорювання земель на схилах більше 3-5, відсутності системи протиерозійних заходів на сільськогосподарських угіддях, переважання тракторного трелювання деревини на лісових землях, а також значного зменшення внесення добрив (у 3-5 раз) і вапнування грунтів при вирощування сільськогосподарських культур.

Основним і найбільш негативним наслідком нераціонального сільськогосподарського землекористування є порушення природного балансу в структурі угідь, розміщення орних земель на крутих ерозійно-небезпечних схилах, що призвело до інтенсивного розвитку водно-ерозійних процесів. Еродованість земель в області за останні 30 років зросла в 1,7 раза. В області нараховується еродованих слабозмитих, середньозмитих та сильнозмитих орних грунтів на схилах 0-1 – 1,6 тис.га, 1-2 –1.3 тис.га, 2-3-8,7 тис.га, 3-5-37.5 тис.га, 5-7-31.8 тис.га, більше 7-16.4 тис.га.

Середньо- і сильнозмита рілля в області займає 59.5 тис.га, що складає 15.2% із загальної площі ріллі.

Внаслідок ерозії родючість ґрунтів значно знижується, що не дозволяє досягти того рівня урожайності культур, який забезпечується кліматичними ресурсами. Відтворити еродовані грунти природним шляхом практично неможливо, а штучне відновлення вимагає значних трудових і фінансових затрат.

Господарське використання деградованих і малопродуктивних земель є екологічно небезпечним та економічно неефективним, тому такі землі підлягають консервації.

З обробітку передбачається вилучити 29.145 тис.га еродованих малопродуктивних земель.

Таблиця 6.1.2.2. Райони, які зазнають ерозії ґрунтів

	2000	2005	2006	2007	2008
Площа земель, які піддаються деградації, тис. га	1760,89	1760,89	1760,89	1760,89	1760,89
% до загальної площі території	1,26	1,26	1,26	1,26	1,26
Деградація земель, у тому числі:	-	-	-	-	-
вітрова ерозія, тис. га	-	-	-	-	-
водна ерозія, тис. га	-	-	-	-	-
сукупна ерозія, тис. га	-	-	-	-	-
підкислення грунтів, тис. га	-	-	-	-	-
засолення грунтів, тис. га	-	-	-	-	-
Залуження грунтів, тис. га	-	-	-	-	-
Зсуви землі, тис. га	-	-	-	-	-

6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси

Аналіз даних сучасного стану і співвідношення угідь свідчить про те, що найбільші порушення відбулися в передгірських і рівнинних районах. Ступінь сільськогосподарської освоєності території тут коливається в межах відповідно 54-64 % і 63-77 %. Загальна розораність перевищує межу екологічної збалансованості як у рівнинних – 52 %, так і в передгірських районах – 43 %. В рівниних районах розорано в середньому 77 % сільськогосподарських угідь, у передгірських – 72 %. Сільськогосподарська освоєність гірських районів нижча – в середньому 30 % при загальній розораності території 12 % і розораності сільськогосподарських угідь – 41%.

Найбільш розораними є землі у Городенківському (67,3 %), Снятинському (62,8 %), Рогатинському (54,3 %), Тлумацькому (52 %) і Галицькому (50 %) районах.

Регіон Карпат і прилеглих територій має певні територіальні відмінності щодо характеру використання земель. Вони зумовлені зональністю природних умов, особливостями розселення населення, значенням окремих районів у вирощуванні тих чи інших видів сільськогосподарських культур.

Як наслідок високої сільськогосподарської освоєності земельного фонду, без належних заходів щодо її охорони і відтворення як виробничого ресурсу та важливої складової навколишнього середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу екологічній безпеці області.

Сільськогосподарські підприємства на сьогоднішній день більшою мірою зацікавлені в інтенсивній експлуатації землі з метою одержання максимальної кількості продукції, ніж у збереженні грунтів і відтворенні їх родючості.

Не виконується ст.27 ЗУ “Про плату за землю”, якою передбачено частково направляти кошти від плати за землю на фінансування заходів по раціональному використанню та охороні земель, підвищенню родючості грунтів, виконанню робіт по землеустрою, веденню земельного кадастру, здійсненню моніторингу грунтів.

Таблиця 6.2.3. Порушення та рекультивація земель

Землі	2000	2005	2006	2007	2008
Порушені, тис. га	18,3	18,8	19,4	19,7	20,58
% до загальної площі території	1,31	1,31	1,39	1,41	1,48
Відпрацьовані, тис. га	5,13	5,18	5,47	5,48	5,61
% до загальної площі території	0,37	0,37	0,39	0,39	0,4
Рекультивовані, тис. га	5,04	5,04	5,11	5,14	5,17
% до загальної площі території	0,36	0,36	0,37	0,37	0,37

Blog

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області

Содержание