Р. С. Балакірєва конституційне право україни

Вид материала

Документы

Содержание Конституційне право України Конституційне право України Конституційне право України Конституційне право України

Подобный материал:

• Курс Конституційне право, Тема Поняття та предмет галузі конституційного права. Рекомендована, 35.74kb.
• Конституційне право України як галузь права, 446.83kb.
• 1. Конституційне право України як галузь права, 544.62kb.
• Конституційне право України”, 2235.59kb.
• Міністерство освіти І науки україни конституційне право зарубіжних країн, 10400.57kb.
• В. М. Корецького назаренко олена Аркадіївна удк 342 міжнародні договори україни в системі, 397.09kb.
• Житлове законодавство конституційне право на житло. Житловий кодекс, 850.68kb.
• Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 116.76kb.
• А. М. Колодій доктор юридичних наук, професор, 7165.85kb.
• Конституційне право та конституційний процес в україні н. М. Батанова, 205.88kb.

рівності означає, що всі громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах, і не може б) пі привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, полїінчннх, релігійних іа інших переконань, сіап, стічною іа соціального походження, соціаль­ного стану, рівня оевпн, національної приналежності

Особливою значення набуває принцип рівності при реалізації насікшого виборчого права, коли громадянин балотується (оби-расться) до певного орган) влади. Важливо, щоб всі кандидати ма­ли однакові можливості у забезпеченні їх црав державними органа­ми і установами, засобами масової інформації, шляхом уївореиня рівноцінних виборчих округів.

109

Р.С. Балакірсиа

Конституційне право України


Виборчі окрми \! ворюються з приблизно однаковою кількіс­тю виборців за едвнвмв нормами представництва окремо для кож­ною вид) виборів, створення для кандидатів рівних можливостей підчас їх реєстрації виборчими комісіями, підчас проведення пере­двиборної компанії.

і іч виборців принцип рівносіі в процесі реалізації активною виборчого права означає можливість мати один юлос, що обумов-поі і і.ся особливостями прямою виборчого права.

Саме пряме виборче право об'єктивно сприяє реалізації рівно­го активного виборчою права.

Пряме виборче право означає, іпо всі кандидати у всі представ* ВИПИСІ Органі влади, починаючи з оріанів місцевого самовряду­вання і кінчаючи Президентом, обираються виборцями безпосе­редньо ва місцях і кожен вибореш, маг один голос.

В світовій практиці відоме і непряме (опосередковане) вибор­че право. Згідно нього права виборці спочатку обирають своїх представників («виборіцпків»), які в свою чергу обирають дсп\ іа-тів вищого рівня (сенаторів), а м обирають главу держави. В умо­вах таких опосередкованих, багатоступеневих виборів порушу* ЄТЬСЯ принцип рівного виборчою права, бо одні виборці маю 11. о пін голос, а ніші («впборіцпк» і сенатори) можуть мати 2 3 ю-лосп.

В практиці конституційної регламентації виборчого права розрізняють активне і пасивне виборче право, відносно яких вста­новлюються різні правові норми.

Активне виборче право не право обирати депутатів у пред­ставницькі органи влади, право голосу на виборах.

Пасивне виборче право це право бути обраним до оріанів державної влади і а органів місцевого самоврядування.

І активне і пасивне виборче право пройшло в баї атьох країнах певну еволюцію. На початкових етапах формування виборчого права існувало кілька цензів (обмежень) виборчою права. Такими цензами були майновий, віковий, ценз осідлості, етнічний, стате­вий, освітній і а становим

Сьогодні в конституціях інших країн і в Конституції України зберігається пине віковий ценз га для деяких категорій кандидатів у виші органи влади ценз осідлості.

Відносно вікового цензу існує різниця між активним і пасивним виборчим правом, підчас виборів Президента, деп) і а і їв Верховної Ради і депутатів місцевих оріанів влади

110

Акпівпе виборче право мають іромадяші України, які на день виборів досяглії IX років. Не мають права голосу іромадяші. виз­нані судом недієздатними.

Пасивним виборчим правом при виборах в органи місцевою самоврядування користуються громадяни України, які па день ви­борів досяілн IX років. Але депутатом Верховної Ради може бути обраніїп громадянин України, який па день виборів досяг 21 року, не мас судимості або судимість иоі апіена і знята у встановленому законом порядку.

Президентом України можебуги обраний громадянин України,

який досяг 35 років, протягом останніх Ю років перед днем виборів

проживав в Украпи, мас право голосу і володіє державною мовою.

Таким чином, акіпвне і пасивне виборче право не завжди

співпадає відносно вікового цензу суб'єктів і об'єктів виборів.

Для порівняння дещо з практики інших крані

- у Великобританії дня активного виборчого права віковий ценз становить ЇХ років, для пасивного 21; \ Франції відповідно ЇХ і 23; в Японії 20 25.

У Швейцари і Фінляндії віковий ценз для пасивною і акіїївпо-го виборчою права співпадають.

Вибори до верховної палаш \ багатьох країнах свій передба­чають досить ВИСОКИЙ віконнії ценз. В США 30 років, у Фран­ції — 25, Італії 40, Японії Зо. Деякі країни (Норвегія, Авст­ралія) маю і ь і ценз осідлосп.

В конституційному праві України ценз ОСІДЛОСТІ всіановлено лише для депутатів Верховної Ради і Президента України. Дспута-іом Верховної Ради можебуги обраний лише іромадянин України, який проживає на Украпи протягом 5 років, я Президеаі не менше 10 років перед виборами.

Виборчим правом користується лише громадянин України, а не всі, хто проживає в Украпи. Це пояснюється гпм, шо вибори є спо­собом формування оріанів державної влади і до участі в ній проце­дурі не мож> п. б) пі причепи іноземці і люди без громадяни ва, бо суб'єктом влади с лише народ України.

Така загальна характеристика виборчого права як методологи виборчою процесу, процедури формування представницьких ор-і лип; влади і заміщення представницьких посад.

Реалізація конституційного виборчою права органічно пов'я­зана з існуючою в Украпи виборчою системою. Виборча снсісма

111

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


цс законодавчо визначений порядок представництва або парні, або окремого громадянина в органах державної влади га порядок визначення результатів виборів.

Саме через систему виборів законодавчо визначаються суб'єкта виборчою процес\. яким надасться право висувай кандидатури для участі у виборах га а квота (к\ри, партії, штаті, окремі грома­дяни).

В світовій парламентській практиці відомі raid виборчі система:

1. Представницька або куріальна;
   
2. мажорн гарна;
   
3. пропорційна;
   
4. змішана.
   

Саме виборча система обумовлює загальний порядок виборів. Якщо виборче право це мстодолоіія формування влади, ю ви­борча система це методика цього процесу, яка значною мірою впливає на результати виборів.

Дамо короткі характеристики них виборчих систем.

Куріальна система іевува іа на почате) XX ст. в Австрії і в Росії. Згідно цісї системи всі виборні ділились на окремі курії, які мали свое представнншво в парламенті. І ак, і в Аварії і в Росії були курії землевласників, промисловців, торгівельних па шт, сільських і міських громад. Кожна » курій мала свої цензи ак пінної о вибор­чого права (майновий, податковий, осіддості) і різні квоти пред­ставництва, р і з и > кількість мандатів для кожної курії.

Мажоритарна система передбачає визнання персональної о пе­реможця на виборах за більшістю юлосів, отриманих в окрузі. Ви­бори 1994 р. \ Верховну Рад} України проводились за мажоритар­ною системою на альтернативній багатомандатній основі. За ра­дянських часів виборчі окруш в Українській РСР були при мажо­ритарній системі одномандатними.

Мажоритарна система спирається на персонали, на рейтпні конкретної о канднда і а, а не ііоі о парні чи і ромадської організації.

Обраним вважається юіі кандидат, який набере або абсолютну ■ і іі.ііиеіь юлосів (але не менше 50% від загальної кількості под.і них в окрузі), або відносн) більшість, порівнюючи з іншими канди­датами Гака система дії в США, Великобританії, Франції.

Пропорційнії система передбачає вибори за партійними списка­ми. Кількість депутатських мандатів, отриманих політичною парнію чи рухом, пропорційна кількості юлосів, поданих за нарию чи рух в межах округу і держави в цілому.

112

Подібна систем а ліс вФРН. Іспанії. Ізраїлі.

імішшш система виборів передбачає, що час піна виоорчів ок­іп і їв проводи і ь вибори за пропорційною, а час і нна за мажорн гар­ною системою.

Закон «Про вибори до Верховної Ради України» від 24 вересня 1997 р. запровадив змішану систему виборів. За мажоритарною си­стемою вибори проходи пі v 223 округах і за пропорційною систе­мою, де виборці голосували за партійні списки, вибори проходиш \ інших 22> округах.

\л щипаною системою проходили вибори до Верховної Ради України 2002 р. у відповідності до Закону України 2001 р. «Про ви­бори народних депутатів України».

Законодавчо визначається не лише суть ниборчого права і ви­борча система але іі процедура виборів. Всі закони про вибори нс-іхдоачаюіь процедур) гаємногоголосування бюлетенями, яка унс-можливлюг будь-який контроль і спостереження за моментом за­повнення бюлетеню, ча ВІЛЬНИМ волевиявленням виборця. «Ви­борчі бю.тсін! заповнюються виборцем особисто в кабіні (кімнаті) ;ия гаємного голосування» (Закон України «Про вибори народних ден) іа їж України» (від ІК жовіня 2001 p.).

Альтернативні вибори призвели останнім часом до переходу під негативної пронед\рп заповнення бюлетенів до позніманої. І) умовах безвяьтериативних виборів вибореш, ми nunc іакресдн-ні иргзвпше кандидата, проти якого він юлосував. Оскільки ІВПШХ кандидатів не лишалося, він мав право на власний розсуд написані інше прізвище.

При позитивній процедурі виборець ставать позначку «плюс» проти прізвища кандидата або назви полі пічної партії за яку він і олосус.

Законодавство про вибори визначає за різними підставами різні види виборів. В залежності від тою який оріаи влади фор­мується шляхом виборів, вони можуть б) га парламентськими (ви­бори до Верховної Ради України), вибори депутатів місцевих Рад і міських іолів. президентські (вибори Президента України).

Вибори можуть бути черговими, позачерговими, повторними, а іакож замісь депутатів, які вибули.

Вибори можуть б) і п а .п. і ерил і іншими і Гк чалі.ісрнапівними. З часу проголошення незалежності України проводяться лише я п.-іернаїивні вибори, коли на один мандат балотується кілька капди-

І.ІІІВ.

n^v> 113

F.C Балакірєва

Конституційне право України


Ключовим моментом виборчої кампанії є висування і реєстра­ція кандидатів у дел) кпи. Право висування кандидатів у дсн\ гати належнії, громадянам України і реалізується політичними пари­ями. Виборчими блоками парші га безпосередньо громадянами шляхом самоусування, а гакож зборами громадян, трудовими ко-іскпівами.

Після висування кандидата у депутати довіреним особам ЦВК HH.UH пі пінені листи для збору підписів виборців па підтрнмж) кап-дидаїа. Для деяких категорій у депутати законодавчо передба­чається припинення виконання ними службових повноважень на період виборчої кампанії. Цс військовослужбовці, працівники СЬУ, МВС, судці, прокурори, а також державні службовці. У відиовіднос-п до Закону України «Про вибори пародппх депутатів» (2001 р.) встановлюється порядок висування кандидатів га їх реєстрація ЦВК. передбачається фінансова підтримка виборчої кампанії з держбюджет) 11 фондю парнії і блоків. Статею 43 Закон) передба­чається грошова іасіпна. як) вносить в безготівковом) порядку па рахунок ЦВК партія (блок) j розмірі 15 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і 60 неоподатковуваних мінімумів вно­си 11. в одномандатном) окрузі каидпдаї мажорятарннк.

Гротом застава повертається партіям і депутвтам-мажоритар-никам, що взяли \ час п. в розподілі мандатів, перемогли па виборах і переда* і і.і я до Держбюджет) в разі якщо парпя або окреміш кап­ли, la і не взяли \ час і і в розподілі мандатів.

Розділ III Конституції визначає загальні принципи виборчою прана України і виборів як форми волевиявлення народу, лишаючи конкретне реї уповання окремих нидів виборів, ісрмимі їх прове­дення законом про вибори. Зміст розділу передбачається значно розширите в проекті Закону України «Про внесення змін до Кой-11 німці України».

< j і к тії зміни пропонується внести ю 11.71 Конституції України в такій редакції: «Чсрюві вибори Президента України, до органів державної влади і а органів місцевого самоврядування прово.тяться протягом одного року в такій послідовності га \ іакі строки:

чсрюві вибори народних депутатів України в останню іклі .по березня;

чергові вибори депутатів сільської, селищної, міської, район­ної, обласної ради, сільською, селищного, міською голови, депу* гатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим в пруг) ікп по вересня:

114

чергові вибори Президента Укради в останню неділю грудня.

Таким чином, вибори представницьких органів влади і Прези­дента, які в Конституції України законодавчо розведені в часі з пев­ною правовою мотивацією, пропонує і ьєя проводити практично в один рік. По.іітнлогі вбачають в такій зміні порядку проведения виборців певну небезпеку порушення принцип) наступності в пере­дачі владних повноважень органом, сірок діяльності якого закінчується, органу, який обирається. До того ж, прогяюм року країна буде знаходитись в стадії передвиборних баталій, я нотім адаптації повою складу представницьких органів влади до існую­чої соціальної і політичної сн і \аин

Нові терміни проведення виборів не призведуть і до економії коштів державного бюджету, які витрачаються на вибори. Кожен вил виборів буде фінансуватись окремо. Ці механізми, як правило, регулюються законами про вибори, в яких останнім часом (1997, 2001 р.) передбачається грошова застава кандидата або партії до фонду Центральної виборчої комісії.

Таким чином, вибори складна полііична процедура форму­вання представницьких оріанів влади, яка рстламсіиусться Кон-ституцією України на послідовно демократичній основі.

Крім виборім, другою формою безпосередньої демократії є ре­ферендуми. Право участі у референдумах мають лише громадяни України, які на день проведення референдуму досяглії ЇХ років, за винятком тих, що визнанні судом недієздатними (стаття ЗХ і 70).

Референдум ЦС спосіб ПРИЙНЯТТЯ офІЦІЙНИХ рішень ШЛЯХОМ проведення голосування виборців з питань всіаповлених Коне і и гущею або конституційним законодавством.

Прообразом майбутніх референдумів були всенародні опиі\-нашія плебісцити, які проводилися в стародавньому Римі. Сьо-годні референдуми закріплені Конституціями га відповідним зако­нодавством в багатьох країнах світу.

[нстнт) і референдуму не можна розі.тяла і и як абсолютно демо­кратичний. Процедура його проведення, зміст питань, винесених на всенародне обговорення і голосування, реалізація правових паї ділків референдуму значною мірою залежнії, від розклад) по ііпічпііх сні на момспі проведення референдуму, від можли­вості правлячих кіл виливані на СВІДОМІСТЬ і поведінку виборців, на результати референдуму. В вацнетській Німеччині грнчі прово­ди їмся референдуми з принципових політичних питань і кожною разу офіційна позиція уряду одержувала підтримку виборців.

.. 115

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


Порівняно з виборами референдуми не мають систематичного характеру. їх проведення значною мірою обумовлено багатьма

факюрачи: харакіером політичною режиму, ііою сгабільнісію, ірадиціямн. взаємовідноенвамн між плкамп влади, можлншімн

Про І ІіріЧМЯ МII МІЖ НИМИ.

В Конституціях Радянською Союзу 1936, 1977 pp. булв перед­бачені референдуми, як форма народного волевиявлення. Але вони не проводились, широкою розповсюдження набула «всенародні обюворення», на яких розглядались ііаіірізномаїіііішіи пиіання внутрішньої і зовнішньої поиіикп з апріорними одностайними і схвальними рішеннями ГОЧКН зору позиції уряду.

Вперше Всесоюзний референдум було проведено у 1991 році, який мав вирішити долю І'а.іянською Союзу. Всенародне юлосу-наппя І грудня 1991 року, схвалило An проіолошенпя незалежиос-іі України і було першим референдумом і» історп нашої держави.

Друїнм був референдум 16 мііііія 2000 року, проголошення Указом Пре підем і а Україні! від 15 січня 2000 рок\ и народною ініціативою. Мстою референдуму, як було означено в Указі Прези­дента, було з'ясування позиції громадян України щодо внесення певних змін до Конституції України.

Всі ш писі і, питань, пропонованих Указом Президента мали на меті ймовірний перерозподіл державної влади, копией і рація ключових влаліич повноважень довкола інституту президентства.

Після розі ляду подання групи депутатів до Конституційного Суду було знято з голосування І питання про недовір) Верховній Раді XIV скликання іа право Президента в таком) ран розпустити парламеш га питання VI про пршїняі ія змін до Конституції Украї­ни всеукраїнським референдумом.

Позиції, які посилювали президентську владу, в бюлетенях для юлосуваппя лишились. Ними передбачались перш за все додаткові можливості Президента для розпуску парламент) в ран, якщо про-іяюм місяця не буде сформовано постійно діючу парламентах більшість, або протягом ірьох місяців не буде затверджено держав­шім бюджеі і передбачалась ліквідація або значне обмеження депу­татською імунітету, формування двопалатною парламенту і ско­рочення кількості народних деп) гатів п iSOflo 300. Рішенням Кон­ституційного Суду Украпім результата референдуму було визнано

КІІІІІЧНІІЧІІ

Внаслідок референдуму 16 квітня 2000 рок) чанні, буш виссеш зміни до Основною Закону України.

116

Референдумний процес в Україні врегульовано Законом Ук­раїни «Про всеукраїнський га місцеві референдуми» від 3 липня І991 p., а і а кож розділом III Конституції України.

( \пі кіамп референдної ініціативи г Президент, Верховна Рада України га ініціативні групи виборців. Референдум за народною ініціативою проголошує Президент України.

Референдуми можуть бути Всеукраїнськими і місцевими, за на-С п ікачм і\ ДІЛЯТЬ на конституційні, виконавчі іа консультативні.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України у відповідності до їх повнова­жень, а іакож проюлошусіься за народною ініціативою на ВНМО1) не менш як 3-х мільйонів громадян України, які мають право голо­су, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох і ренінах областей і не менш як по сто тисяч підписів v кожній області (стаття 72).

Конституцією України, статтями 72, Х5. 156 проведено розме­жування повноважень Верховної Ради і Президента України щодо об'єкту Всеукраїнського референдуму. Верховна Рада повноважна призначати референдум з витань зміни території України, тери­торії адміністративних одиниць.

Президент України мас право нріпначапі референдум щодо їм і и до Конституції України, а гакож проголошувати референдум за народною ініціативою.

Крім Всеукраїнською референдуму, Конституцією передбачена МОЖЛИВІСТЬ проведення місцевих референдумів, які розгляданні, місцеві пиіання, що лежать у межах компетенції органів місцевого самоврядування.

Місцеві референдуми не можуть скасувати результати Всеук­раїнської о референдуму, не допускаються референдуми шодо зако­нопроектів з питань податків, бюджет) га амністії.

За результативністю і всеукраїнські і місцеві референдуми мо-

і мати обов'язковий до виконання (виконавчий) і ис обов'язко­вий (консультативний) характер. Оріапм державної влади мають враховувати у своїх рішеннях рез) їм аги конституційного і вико­навчою референдуму, а результати консультативного референдуму брати до >ваі и і використовувати їх ях додаткову інформацію.

Винесений на всенародне обговорення Указом Президента від 6 березня 2003 р. проскі Закону України «Про внесення змін до Конституції України» значно поширює правові наслідки Всеук­раїнською референдуму. До сг.74 Конституції пропонується зміни

117

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


в такій редакції: «Всеукраїнським референдумом можуть прийме­шся закони України».

Зшонв іа нині рішення, прийняті на всеукраїнському референ­думі, маюп, внщ) юридичну силу і вепотребують затвердження ор-іапами державної влади, посадовими особами.

Затвердження всеукраїнським референдумом законопроектів про внесення змін до розділу І «Загальні засади», розділ) 111 «Вибо­ри. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Консіншиі Ук­раїни» здійснюються в порядку, передбаченому розділом ХІ11 Кон­ституції України. Не слід сподіватись на високу ефективність цієї правової пропозиції, якщо її буде прийнято і вона набере статус) правової норми. По-перше, вона суперечить ст.75 Конституції України, яка віппаї