План дослідження: Психологічна основа дослідження суб'єктивних механізмів І мотивації індивідуальної політичної поведінки
| Вид материала | Документы |
- Маркетингові дослідження, 89.31kb.
- Опис модуля з дисципліни «Психологія мотивації поведінки та діяльності людини», 41.07kb.
- Звіт про проведення моніторингового дослідження щодо мотивації навчальної діяльності, 215.98kb.
- Конспект лекцій з курсу "Політична економія" тема предмет І методи політичної економії, 722.52kb.
- Структура та зміст етапів дослідницької роботи студента проблематика та план-проспект, 333.62kb.
- Курс Викладач Жук Л. П. Дисципліна Методологія та організація наукових досліджень, 878.91kb.
- Закономірності становлення, функціонування та зміни політичної влади, 588.75kb.
- Аукову конференцію, скласти робочий план дослідження, здійснити інформаційний пошук, 143.42kb.
- Різноманітні дослідження структури діяльності людини незмінно підкреслюють необхідність, 82.43kb.
- Міжнародні відносини: проблеми наукового дослідження, 138.24kb.
П
рогностичний аналіз виборчої та післявиборчої стратегії АМС
найбільш ймовірних кандидатів у Президенти
План дослідження:
1. Психологічна основа дослідження суб'єктивних механізмів і мотивації індивідуальної політичної поведінки
2. Критерії відбору об’єктів для прогнозування. Учасники передвиборчої кампанії: претенденти на посаду Президента і власники вагомих виборчих ресурсів
3. Загальні характеристики учасників передвиборчої кампанії – власник значних виборчих ресурсів, що мають важелі впливу на розвиток ситуації в державі та претендентів на посаду Президента
4. Прогноз розвитку ситуації, виборчої і післявиборчої стратегії ймовірних кандидатів у Президенти і власників значних виборчих ресурсів
1. Психологічна основа дослідження суб'єктивних механізмів і мотивації індивідуальної політичної поведінки
У першому випуску результатів дослідження Агентства моделювання ситуацій стосовно виборчої та післявиборчої стратегії найбільш ймовірних кандидатів у Президенти ми вже зазначали неможливість застосування безпосередньо політичного аналізу задля створення об’єктивної основи для прогнозування. Там просто нема чого аналізувати: жодна дія чи заява не може слугувати надійною причиною, що зумовить якісь певні наслідки. Зовні та сама причина щоразу викликає геть інший наслідок. Зовні однакові процеси через певний час, коли спливають доти приховані обставини, виявляються чи не протилежними – але результати їх все ж доволі схожі. До речі, це типово для української політики – наявність одного, двох чи більше прихованих рівнів транзакцій. І дуже рідко стають явними всі з них, навіть після тривалого часу.
Унеможливлює об’єктивний аналіз і ще один фактор – відсутність у більшості політичних діячів чіткого плану дій. Вірніше, чіткого плану протидії, бо без реальних механізмів здійснення законів (яких більш ніж достатньо) та за переважно ручного управління країною, всіма гілками влади, економікою тощо неможливо передбачити поведінку опонента, суперника, легальні, напівлегальні та нелегальні важелі впливу, що він їх застосує для досягнення своєї мети.
Фактично, жоден український політик не може сьогодні сказати, що саме він робитиме завтра – і чому. Тим більше, сказати, чого йому вдасться досягти у тій чи іншій ситуації. Якщо не знають вони – як може знати будь-хто інший?
Однак все ж є засоби оцінки та прогнозування, що дозволяють отримати результат, близький до реальності, навіть за такої непевної ситуації. За допомогою таких інструментів як контент-аналіз виступів політичних діячів, аналіз їхнього стилю поведінки, одягу, жестикуляції, інших реакцій, структурний аналіз публічних виступів, відслідковування динаміки чисельності контрольованих ними фракцій тощо все ж стають доступними доволі об’єктивні висновки. Вони, своєю чергою, можуть стати основою для прогнозування. Але більш-менш вірогідні результати можна отримати лише коли аналітична робота провадитиметься за методиками соціальної психології, психології особистості, загальної психології, соціоніки. Саме такий підхід, оскільки він враховує саме суб’єктивні аспекти політичного буття особистості, і здатний забезпечити результат, якого не дає ні політична теорія, ні соціологія, загальна чи галузева.
Соціально-психологічні методи діагностики як засіб дослідження суб'єктивних механізмів і мотивації індивідуальної політичної поведінки справді видаються ефективними – тим більше у порівнянні з більшістю експертних оцінок, зроблених із застосуванням політологічного чи соціологічного підходів. Експертиза як інтуїтивне прогнозування сама по собі не є універсальною „відмичкою” для передбачення істини. Але деякі експертні методики дають висновки, більше від інших наближені до істини.
2. Критерії відбору об’єктів для прогнозування. Учасники передвиборчої кампанії: претенденти на посаду Президента і власники вагомих виборчих ресурсів
До другого випуску нашого дослідження включено ще п’ятьох осіб: Г.Кірпу, В.Пустовойтенка, В.Хорошковського, Н.Вітренко та Л.Грача. Таким чином, якщо спершу ми розглядали діяльність тих, хто точно братиме участь у президентській виборчій кампанії у якості претендента на посаду Президента і має певні шанси бути обраним (чи принаймні пройти у другий тур), то тепер ми звернулись до тих, хто навіть за неучасті (чи епізодичної участі) безпосередньо у виборчій кампанії все ж має певні важелі політичного впливу, аби тією чи іншою мірою визначати її перебіг.
Отже, розглядувані п’ять політичних діячів так чи інакше братимуть участь у президентських виборах (як тимчасові гравці, запасний варіант для якоїсь політичної сили, об’єкт маніпулювання для інших учасників тощо), оскільки мають значний вплив (фінансовий, адміністративний, інформаційний, політичний, особистий) у політичному полі України. Всі політичні лідери, щодо яких провадиться прогноз, були обрані для вивчення у даному дослідженні не зважаючи на офіційні, неофіційні заяви щодо намірів балотуватися на посаду Президента України, чутки та інші подібні джерела інформації. Бралася до уваги лише відповідність загальним критеріям відбору, зокрема таким: політична впливовість; економічна впливовість; наявність власного капіталу чи підтримка з боку власників капіталу; стосунки з наявним Президентом – для ймовірних кандидатів від влади; наявність власної соціальної та/чи організаційної бази; технологічні можливості набуття достатньої для участі у виборах електоральної підтримки; поточний, попередній, сумарний політичний імідж, можливість його трансформації, розвитку чи створення.
Окремо слід зазначити, що дане дослідження є спробою прогнозування саме стратегії та поведінки окремих політичних діячів в ролі третього Президента, а не визначення більш чи менш ймовірних претендентів на цю посаду. Тобто, прогностичний аналіз робився у кожному з випадків безвідносно до шансів (що їх подавали на вересень 2003 р. різноманітні соціологічні служби) чи заявленого бажання на поточний момент тієї чи іншої особи посісти місце Президента.
3. Загальні характеристики учасників передвиборчої кампанії – власників значних виборчих ресурсів, що мають важелі впливу на розвиток ситуації в державі та претендентів на посаду Президента
Подаючи аналіз ресурсів кожного з політиків, ми зверталися до всіх доступних електронних джерел інформації. На жаль, повні відомості, як офіційні, так і неофіційні, доступні лише з кількох джерел – і серед них немає ані власних інформаційних джерел політичних діячів (зокрема, персональних сайтів – там розміщено тільки позитивну інформацію, причому здебільшого дуже коротко), ані офіційних інформаційних ресурсів (сайти різноманітних органів влади містять дуже стислі відомості – якщо взагалі їх містять). Таким чином, кількість джерел об’єктивно була обмежена десятком-півтора незалежних інформаційних ресурсів. Причому сюди не увійшли ті, котрі містять лише коментарі – байдуже, коректні чи некоректні відносно будь-якого політичного діяча, - а не власне інформацію, позитивну, негативну, на рівні чуток абощо. Окрім того, ми відмовились від зазначення рейтингів: по-перше, щодо цих п’ятьох політиків цифри будуть надто низькими, по-друге, з початком активної політичної боротьби цифри рейтингів надто помітно стали відхилятися від об’єктивно можливого рівня.
Отже, дещо стосовно реальних ресурсів політичних діячів, котрі можуть вплинути на обрання того чи іншого претендента на президентське крісло.