Конспект лекцій з курсу "Політична економія" тема предмет І методи політичної економії план
| Вид материала | Конспект |
- Конспект лекцій з курсу «Політична економія», 1507.17kb.
- Закони І категорії політичної економії, 52.32kb.
- Програма вступних випробувань зі спеціальності «Менеджмент» 03060104) для осіб,, 76.66kb.
- Політекономія тема Предмет І метод політичної економії, 215.52kb.
- Тематичний план з курсу "історія економічних вчень" за спеціальністю "менеджмент організацій", 213.5kb.
- План: Об'єкт та предмет політології. Політологія І суміжні науки. Загально наукові, 56.9kb.
- Конспект лекцій по дисципліні "політична економія", 3336.16kb.
- Теорія політичної системи, 683.18kb.
- Конспект лекцій з курсу «психологія», 623.58kb.
- Конспект лекцій з курсу, 1427.27kb.
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з курсу "Політична економія"
ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
План.
- Виникнення політекономії. Політекономічні напрямки, школи і течія.
- Об'єкт політекономії та її предмет.
- Метод політичної економії. Розвиток політекономії на основі загальнонаукових методів дослідження.
1. Могутнім поштовхом до формування економічної науки стало становлення в усіх структурах суспільного життя капіталістичних відносинах, коли бурхливими тентами почали розвиватися продуктивні сили, стали формуватися ринок, обмін, торгівля. Відбувається і становлення економічної теорії як науки під назвою політична економія. Цей термін був уперше застосований французьким економістом Антуаном Монкретьє у праці "Трактат політичної економії" (1615). Назва ж походить від грецьких слів "політикос" - суспільний, державний і "ойкономія" - управління, домашнє господарство ("ойкос" - дім, господарство; "номос" - закон).
Визначне місце в історії політичної економії зайняло вчення меркантилістів (XV-XVIII ст.). У меркантилістів об'єктом дослідження був обіг. Саме обіг вважався тією сферою, де створюється багатство.
Засновниками класичної буржуазної політекономії були Вільям Петті (1623-1687 рр.) Англія і фізіократи на чолі з Франсуа Кене (1694-1774 рр.) Франція. Питання про походження багатства переноситься ними зі сфери обігу в сферу виробництва. Ф.Кене у своїй праці "Економічна таблиця" (1758) уперше в економічній літературі процес суспільного відтворення розглядав як цілісну систему виробництва, обміну споживання.
Найвищим досягненням буржуазної політичної економії є праці представників англійської класичної школи Адама Сміта (1723-1790) і Давіда Рікардо (1772-1823). У них досліджувалися виробництво й обіг, зроблено спробу розкрити суть товарно-грошових відносин, науково обґрунтувати походження прибутку.
На початку ХІХ ст. на суспільній арені з'явилася така революційна сила, як пролетаріат. Виражаючи інтереси робітничого класу, К.Маркс і Ф.Енгельс поставили на науковий ґрунт соціалістичну ідею. Сформувавши так званий марксистський напрям у політичній економії.
Маркс і Енгельс уперше для пізнання економічних процесів застосували метод матеріалістичної діалектики. Заслугою Маркса є також створення стрункої наукової теорії вартості й додаткової вартості.
Провідними напрямками сучасності є неокласицизм і неокейнсіанство. Неокласицизм розвиває основні ідеї класичної буржуазної політекономії (А.Маршал - Англія, Дж.Кларк - США), неокейнсіанство (засновник Дж.М.Кейнс - Англія), розробляє концепції державно-монополістичного регулювання економіки.
Зростає також значення ліберального критичного напрямку нових теорій. Це - теорії "трояної революції", "нового індустріального суспільства", в яких порушується питання про утворення єдиного індустріального суспільства.
2. Економіка як народне господарство має дві сторони вираження: 1) як матеріально-натуральне наповнення; 2) як сукупність виробничих відносин. Матеріально-натуральне наповнення економіки виявляється в продуктивних силах, виробничих ресурсах суспільства, що відображають систему відносин "людина - природа". До них належить передусім робоча сила як здатність людини творити в матеріальній та духовній сферах. Це особистий фактор виробництва.
Другою складовою продуктивних сил є уречевлений фактор виробництва, тобто засоби виробництва, які людина використовує в процесі праці, спрямованої на забезпечення своїх матеріальних та духовних потреб.
Засоби виробництва поділяють на предмети і засоби праці. Перші охоплюють предмети, дані природою, та ті, що в процесі праці переробляються чи обробляються з метою одержання готової продукції для особистого чи виробничого використання. До других належать, по-перше, машини, устаткування, інструменти та інші технічні знаряддя; по-друге - технологічні процеси та енергопостачання; по-третє - автоматизовані системи управління, електронно-обчислювальні машини тощо.
Сукупність виробничих відносин у широкому розумінні представлена техніко-економічними, організаційно-економічними та соціально-економічними відносинами. Вони виражають ті суспільно-економічні стосунки, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних і духовних благ.
Політична економія - це наука про суспільні виробничі відносини у взаємодії з продуктивними силами.
Об'єктом економічної теорії є економіка в цілому (на мікро-, макро- і глобальному рівнях). Мікрорівень економіки бере початок з сім'ї; фірма (підприємство) є його головною ланкою. Макрорівень охоплює господарство країни в цілому, а глобальний - міндержавні економічні об'єднання та світове господарство.
Поняття, які відображають в узагальненому вигляді умови економічного життя суспільства, називають економічними категоріями ("товар", "вартість", "прибуток", "національний дохід"). Економічні категорії відбивають сутність економічних явищ і процесів.
Економічні закони виявляють об'єктивні. стійкі причинно-наслідкові зв'язки як у середині виробничих відносин, економічних процесів і явищ, так і між ними, розкривають сутність зв'язків. Економічні закони не можуть бути незмінними, оскільки економічні процеси не є чимось застиглим.
Розрізняють економічні закони всезагальні, загальні і специфічні.
Розрізняють сутність економічного закону, механізм його дії та використання. Щодо економічних законів застосовують такі категорії діалектики, як кількість і якість, зміст і форма, ціле і часткове, суперечність тощо.
Отже, предметом політичної економії є вивчення економічних виробничих відносин в їх взаємодії з продуктивними силами та організацією управління і ефективного ведення господарства як чинників суспільного багатства.
3. Для пізнання соціально-економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні для економічної теорії методи.
Фундаментальним принципом пізнання соціально-економічних явищ і процесів є пояснення її через внутрішні суперечності.
Серед загальнонаукових методів пізнання соціально-економічних процесів чільне місце належить структурно-функціональному методу, що передбачає розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів.
Одним з найважливіших спеціальних прийомів досліджень в економічній теорії є метод абстракції. Він полягає у виділенні найсуттєвіших характеристик процесу, що вивчається, абстрагуванні від усього другорядного, випадкового. Будь-яка абстракція відображає об'єктивну реальність не так, як живе споглядання, а проникає в середину її, йдучи від явища до суті.
Абстрактне мислення охоплює й інші методи пізнання виробничих відносин, зокрема аналіз і синтез. У процесі аналізу предмет дослідження розчленовується, мислення йде від видимого, конкретного до абстрактного.
У процесі синтезу досліджується економічне явище у взаємозв'язку і взаємодії його складових частин. Мислення тут йде від абстрактного до конкретного, від розуміння сутності відносин до вияву їх у конкретній ситуації. Аналіз сприяє розкриттю істотного в явищі, а синтез завершує розкриття сутності, дає можливість показати, в яких формах це притаманне економічній дійсності.
Наукове пізнання суспільних процесів і систем передбачає також використання методу поєднання логічного та історичного підходу до вивчення економічної теорії.
Соціально-економічний експеримент належить до спеціальних методів дослідження економічних явищ. Абстракція в цьому випадку є досить умовною, із повним правом можна стверджувати, що немає нічого більш практичного, ніж витончена теорія.
Одночасно зростає значення кількісних методів, зокрема статистичних. Практична діяльність людей в економічній сфері зумовлює управлінський аспект, якого неминуче набуває економічна теорія. Саме цей аспект економічної теорії стимулює вивчення статистичних показників, що характеризують економіку на різних її рівнях. Статистичні матеріали доцільно групувати за тематичними проблемами. Аналіз їх може віддзеркалювати, наприклад, реальні суперечності між певними соціальними групами населення, різними політичними течіями.
Отже, значення економічної теорії передбачає не тільки володіння методологією аналізу реальних економічних процесів, розуміння сутності економічних законів та категорій, а й уміння знаходити кількісне вираження їх і користуватися точними статистичними методами для управління економікою.